Ухвала

від 27.02.2025 по справі 757/53847/24-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №757/53847/24-к Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/824/574/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2025 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою з доповненнями представника власника майна Приватного акціонерного товариства «ПИНЯЗЕВИЦЬКИЙ КАР`ЄР» - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 16 листопада 2024 року про арешт майна у кримінальному провадженні № 42022000000000455 від 14 квітня 2022 року,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 16 листопада 2024 року задоволено клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42022000000000455 від 14 квітня 2022 року.

Накладено арешт із забороною відчуження, користування та розпоряджання на майно, що належить ПрАТ «ПИНЯЗЕВИЦЬКИЙ КАР`ЄР» (ЄДРПОУ 01374553), а саме: - на транспортні засоби, належні ПрАТ «ПИНЯЗЕВИЦЬКИЙ КАР`ЄР» (ЄДРПОУ 01374553), із забороною їх відчуження, користування та будь-яким іншим чином розпоряджатися таким нерухомим майном, у тому числі, але не виключно, продавати, міняти, дарувати, розділяти (виділяти), передавати в іпотеку, оренду, вносити до статутного капіталу юридичних осіб, перетинати державний кордон України, стосовно наступних транспортних засобів: автомобіль КАМАЗ 5410, № куз./шасі НОМЕР_1 , автомобіль МАЗ 533605, д.н.з. НОМЕР_2 , № куз./шасі НОМЕР_3 ;

- на банківські рахунки, належні ПрАТ «ПИНЯЗЕВИЦЬКИЙ КАР`ЄР» (ЄДРПОУ 01374553), шляхом заборони проведення операцій та перерахування коштів на користь юридичних осіб або фізичних осіб нерезидентів, зняття готівкових коштів з банківських рахунків підприємства, здійснення виплат дивідендів, надання/повернення фінансової допомоги підприємствам, фізичним особам засновникам, проведення інших видаткових операцій за вказаними банківськими рахунками, окрім операцій з виплати заробітної плати найманим працівникам, видаткових операцій по єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному ст. 35-1 Податкового кодексу України, по рахунку платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, по рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», по рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», по рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами та рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання» і статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» по спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних з із забезпеченням ядерної безпеки», з проведення розрахунків з постачальниками комунальних послуг, Державним бюджетом, контрагентами, з числа підприємств, які зареєстровані органами державної реєстрації у встановленому національним законодавством України порядку та перебувають на податковому обліку в органах Державної податкової служби України за умови, що договори з ними укладені до 24.02.2022, в наступних банківських установах: ПуАТ «КБ «АКОРДБАНК» (МФО 380634): НОМЕР_4 .

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, представник власника майна ПрАТ «ПИНЯЗЕВИЦЬКИЙ КАР`ЄР» - адвокат ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 16.11.2024 року про накладення арешту на майно ПрАТ «ПИНЯЗЕВИЦЬКИЙ КАР`ЄР» повністю та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 про арешт майна.

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_6 посилається на те, що оскаржувана ухвала винесена без достатніх на те підстав, є незаконною, невмотивованою та винесеною з грубим порушенням норм КПК України.

Заначає про те, що за змістом оскаржуваної ухвали слідчий суддя прийшов до висновку про можливість задоволення клопотання прокурора, враховуючи, що вказане майно відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, та постановою старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України від 14.11.2024 року рухоме та нерухоме майно ПрАТ «ПИНЯЗЕВИЦЬКИЙ КАР`ЄР» визнано речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні.

Разом з тим, скаржник вважає вказану постанову формальною, оскільки не існує підстав вважати, що майно ПрАТ «ПИНЯЗЕВИЦЬКИЙ КАР`ЄР» відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

Посилається на те, що в ухвалі слідчого судді не зазначено на підставі чого зроблено висновок про те, що арештоване майно було об`єктом кримінально протиправних дій та обставин набуття майна кримінально протиправним шляхом.

Зазначає, що фабула кримінального провадження, яка наведена в оскаржуваній ухвалі, не має опису жодного конкретного порушення чинного законодавства, що стало підставою для застосування до Товариства заходів забезпечення кримінального провадження.

Відтак неможливо дійти логічного висновку про те, яким чином Товариство причетне до обставин, що складають предмет дослідження у кримінальному провадженні.

Апелянт вказує, що ПрАТ «ПИНЯЗЕВИЦЬКИЙ КАР`ЄР» набуло арештоване майно в законний спосіб, а обставини набуття зазначеного майна ніким не оспорюються.

Адвокат наголошує, що жодній посадовій особі ПрАТ «ПИНЯЗЕВИЦЬКИЙ КАР`ЄР» про підозру не повідомлялось, кримінальне провадження відносно юридичної особи не здійснюється.

При цьому, ПрАТ «ПИНЯЗЕВИЦЬКИЙ КАР`ЄР» не є особою, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Посилається на те, що згідно ч. 8 ст. 214 КПК України відомості про юридичну особу, щодо якої можуть застосовуватися заходи кримінально-правового характеру, вносяться слідчим або прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань негайно після вручення особі повідомлення про підозру у вчиненні від імені та в інтересах такої юридичної особи будь-якого із злочинів, передбачених статтями 109, 110, 113, 146, 147, 160, 209, 260, 262, 306, частинами першою і другою статті 368-3, частинами першою і другою статті 368-4, статтями 369, 369-2, 436, 437-439, 442, 442-1, 444, 447 Кримінального кодексу України, або будь-якого із кримінальних правопорушень, передбачених статтями 151 -2-156-1, 301-1-303 Кримінального кодексу України (у разі їх вчинення стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи), або від імені такої юридичної особи будь-якого із злочинів, передбачених статтями 258-258-6 Кримінального кодексу України. Про внесення відомостей слідчий або прокурор не пізніше наступного робочого дня письмово повідомляє юридичну особу. Провадження щодо юридичної особи здійснюється одночасно з відповідним кримінальним провадженням, у якому особі повідомлено про підозру.

Представник власника майна вказує і на те, що прокурор посилається на оперативну інформацію щодо причетності ПрАТ «ПИНЯЗЕВИЦЬКИЙ КАР`ЄР» до злочинної групи, однак не наводить при цьому будь-яких реальних та встановлених під час проведення досудового розслідування фактів на підтвердження вказаного.

Окрім того, згідно ч. 11 ст.170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Апелянт зазначає, що слідчим суддею не було надано оцінки ризикам, передбаченим зазначеною нормою, а тому ухвала в цій частині є незаконною та необґрунтованою.

На думку апелянта, накладений арешт є неспіврозмірним обмеженням права власності Товариства завданням кримінального провадження.

Адвокат вказує, що ПрАТ «ПИНЯЗЕВИЦЬКИЙ КАР`ЄР» не має жодного відношення до обставин, що стали підставою для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022000000000455 від 14.04.2022 року та до обставин, що входять до предмету доказування у вказаному кримінальному провадженні.

Встановлена оскаржуваною ухвалою заборона користування майном повністю блокує роботу підприємства та перешкоджає веденню господарської діяльності, від якої Товариством сплачуються податки до державного бюджету, що є вкрай важливим під час введеного правового режиму воєнного стану.

Всього за 2024 рік Товариством сплачено податків, платежів та зборів до державного бюджету на загальну суму 2 638 520,92 грн.

Також зазначає, що накладення арешту перешкоджає Товариству виконати свої зобов`язання щодо виплати заробітної плати великій кількості найманих працівників та залишає останніх без засобів до існування. Станом на 20.12.2024 року на Товаристві працює 28 чоловік.

Апелянт зазначає, що накладений арешт є необгрунтованим втручанням в права власника майна та тиском на бізнес, що суперечать рішенню РНБО «Про невідкладні заходи із забезпечення економічної безпеки на період дії правового режиму воєнного стану», затвердженому Указом Президента України від 23 січня 2024 року № 21/2024, прийнятим з метою вжиття додаткових заходів із забезпечення економічної безпеки та захисту національних інтересів України в умовах дії правового режиму воєнного стану, а також встановлення додаткових гарантій захисту законних інтересів підприємництва.

Вказане рішення Ради Національної безпеки і оборони України є необхідною та своєчасною реакцією держави на можливі випадки необгрунтованого втручання правоохоронних органів в підприємницьку діяльність суб`єктів господарювання, що безумовно суперечить забезпеченню економічної безпеки та захисту національних інтересів України в умовах дії правового режиму воєнного стану.

В доповненнях до апеляційної скарги, що надійшли до Київського апеляційного суду 03.12.2024 року від адвоката ОСОБА_6 , остання посилається на те, що під час ознайомлення з матеріалами справи було встановлено, що в обгрунтування клопотання прокурор посилається на оперативну інформацію щодо нібито причетності ПрАТ «ПИНЯЗЕВИЦЬКИЙ КАР`ЄР» (ЄДРПОУ 01374553) до злочинної групи. Однак не наводить при цьому будь-яких реальних та встановлених під час проведення досудового розслідування фактів на підтвердження вказаного.

До матеріалів клопотання прокурором долучено повідомлення від 20.09.2024 року про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, ОСОБА_8 , який в період з 2019 по 2022 рік виконував організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські обов`язки суб`єкта господарської діяльності ПрАТ «ПИНЯЗЕВИЦЬКИЙ КАР`ЄР» (ЄДРПОУ 01374553).

Суть повідомленої підозри зводиться до умисного ухилення від сплати податків, що входять до системи оподаткування.

Апелянт зазначає, що арештоване рухоме та нерухоме майно не може бути речовим доказом у справі за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Підозри посадовим особам Товариства за іншими статтями у кримінальному провадженні не здійснено.

За змістом ухвали, якою накладено арешт на майно не йдеться про те, що арештоване майно ПрАТ «ПИНЯЗЕВИЦЬКИЙ КАР`ЄР» (ЄДРПОУ 01374553) було набуто останнім кримінально протиправним шляхом.

Адвокат посилається на те, що фабула кримінального провадження не має жодного посилання на вказане, а обставини набуття Товариством майна не є предметом досудового розслідування.

З огляду на зазначені вище обставини, апелянт вважає, що ухвала слідчого судді про накладення арешту на майно підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про відмову в задоволенні клопотання про арешт майна.

В судове засідання прокурор та представник власника майна не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання їх повідомлено у встановленому законом порядку, тому колегія суддів вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності прокурора та представника власника майна, що не суперечить положенням ч. 4 ст. 405 КПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги з доповненнями, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга представника власника майна ПрАТ «ПИНЯЗЕВИЦЬКИЙ КАР`ЄР» - адвоката ОСОБА_6 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 42022000000000455 від 14.04.2022 за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 110-2, ч. 2 ст. 197-1, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 240, ч. 3 ст. 254, ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 258-3, ч. 3 ст. 258-5, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 364-1, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 367, ч. 1 ст. 382, ч. 1 ст. 388, ч. 2 ст. 369-2, ч. 2 ст. 364 КК України, за підозрою ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що службові особи групи компаній корпорації «ЮНІГРАН», та інші окремі проросійсько налаштовані громадяни, здійснюють фінансування дії з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади.

В ході проведення оперативно-розшукових заходів встановлено, що власник корпорації «ЮНІГРАН» ОСОБА_11 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_5 , має подвійне громадянство України та російської федерації (паспорт громадянина РФ серії НОМЕР_6 виданий 18.03.2014) створив на території України протиправний механізм по виведенню грошових коштів, отриманих шляхом ухилення від сплати податків за кордон з подальшим їх використанням для фінансування країни агресора.

Так, група компаній корпорації «ЮНІГРАН», до якої входять: ТОВ «Будіндустрія-Сервіс ЛТД» (ЄДРПОУ 32658487), ПАТ «Малинський каменедробильний завод» (ЄДРПОУ 04011905), ПрАТ «Пинязевицький кар`єр» (ЄДРПОУ 01374553), ТОВ «ЮНІГРАН» (ЄДРПОУ 24584514), ТОВ «ДБК Модуль» (ЄДРПОУ 44467810), ТОВ «Альянс-Союз» (ЄДРПОУ 30440191), ТОВ «Бріззо» (ЄДРПОУ 41853802), АТ «Коростенський кар`єр» (ЄДРПОУ 00292422), МРГО «СМТ Барвінківське» (ЄДРПОУ 36105665), ТОВ «Юнігран-Сервіс» (ЄДРПОУ 34082463), кінцевим беніфіціарним власником яких був ОСОБА_11 , спеціалізуються на видобутку корисних копалин (щебню) на родовищах Малинського, Коростенського та Пинязевицького гранітних кар`єрів Житомирської області та річкового піску.

Механізм протиправної діяльності полягає в ухиленні від сплати податків шляхом мінімізації рентних платежів під час видобутку граніту, що призводить до суттєвих втрат бюджету, а також неефективного та нераціонального використання надр.

Суть мінімізації рентної плати за користування надрами полягає у тому, що надровидобувними підприємствами ПАТ «Малинський каменедробильний завод», ПрАТ «Пинязевицький кар`єр» та АТ «Коростенський кар`єр» (підприємствами, що володіють спеціальними дозволами на користування надрами) здійснюється декларування фактичної вартості реалізації (розрахункової вартості) гірничої маси, яка у декілька разів менша від вартості товарної продукції (щебеню, каменю бутового та ін.), яка реалізується кінцевому користувачу від ТОВ «ЮНІГРАН», ТОВ «ДБК Модуль», ТОВ «Альянс-Союз», власником яких є ОСОБА_11 . Вказані компанії фактично використовуються як транзитери, так як переробка гірничої маси здійснюється безпосередньо на надровидобувних підприємствах. У свою чергу, зазначене суттєво (у кілька разів), зменшує базу оподаткування, яка залежить від ціни готової продукції, що за попередніми оцінками призводить до втрат бюджету на десятки мільйонів гривень.

Встановлено, що ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_2 , за допомогою корупційних зв`язків в органах державної влади, став тіньовим власником активів підсанкційної групи компаній «Юнігран», що належали росіянину ОСОБА_13 . Так, встановлено, що у червні 2022 року на майно та активи ОСОБА_11 було накладено арешт, після чого останній почав виходити із власників основних компаній та передав їх довіреній особі ОСОБА_14 (громадянка Сполученого Королівства), зокрема зміна відбулась у кіпрській компанії SmartDixi Limited.

В подальшому органом досудового розслідування встановлено, що у травні 2023 року рішенням РНБО та відповідним указом президента накладено санкції на ОСОБА_11 .

В свою чергу встановлено, що 20 жовтня 2023 року Печерським районним судом м. Києва знято арешт з активів групи компаній «Юнігран» та на початку 2024 року активи ТОВ «Юнігран» (24584514) та ТОВ «Юнігран-Сервіс» (34082463), продаються в адресу двох новостворених компаній, ТОВ «Мартен Люкс» (41869649) та ТОВ «Енкрос» (41866979), кінцевим бенефіціарним власником яких є ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_7 , які в свою чергу одразу ж перепродають 100% отриманих активів в адресу нових, трьох товариств, ТОВ «Юні Люкс» (45381519), ТОВ «Юні Стоун Пленет» (45234489) та ТОВ «Юні Сервіс» (45374680), кінцевим бенефіціарним власником яких є ОСОБА_12 .

За оперативною інформацією, до злочинної групи належать наступні товариства, зокрема: ТОВ «Юнігран» (24584514), ТОВ «Юнігран-Сервіс» (34082463), ТОВ «Мартен Люкс» (41869649), ТОВ «Енкрос» (41866979), ТОВ «Юні Люкс» (45381519), ТОВ «Юні Стоун Пленет» (45234489), ТОВ «Юні Сервіс» (45374680), ТОВ «Новел Пром» (43522901), ПАТ «МКДЗ» (04011905), АТ «Коростенський Кар`єр», (00292422), ПАТ «Пинязевицький Кар`єр» (01374553), ТОВ «Будіндустрія - Сервіс ЛТД» (32658487), SmartDixi Limited (Сполучене Королівство) та «Westgrinite Holdings Limited» (Кіпр).

15.11.2024 року (клопотання датоване 14.11.2024 року) прокурор другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні № 42022000000000455 від 14 квітня 2022 року.

Обгрунтовуючи клопотання, прокурор посилався на те, що постановою старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_16 від 14.11.2024 року рухоме та нерухоме майно ПрАТ «ПИНЯЗЕВИЦЬКИЙ КАР`ЄР» (ЄДРПОУ 01374553) визнано речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні, як таке, що було об`єктом кримінально протиправних дій та набуте кримінально протиправним шляхом.

Прокурор посилався на те, що на даній стадії досудового розслідування виникла необхідність у збереженні цих речових доказів шляхом накладення на них арешту.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 16 листопада 2024 року задоволено клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42022000000000455 від 14 квітня 2022 року.

Накладено арешт із забороною відчуження, користування та розпоряджання на майно, що належить ПрАТ «ПИНЯЗЕВИЦЬКИЙ КАР`ЄР» (ЄДРПОУ 01374553), а саме: - на транспортні засоби, належні ПрАТ «ПИНЯЗЕВИЦЬКИЙ КАР`ЄР» (ЄДРПОУ 01374553), із забороною їх відчуження, користування та будь-яким іншим чином розпоряджатися таким нерухомим майном, у тому числі, але не виключно, продавати, міняти, дарувати, розділяти (виділяти), передавати в іпотеку, оренду, вносити до статутного капіталу юридичних осіб, перетинати державний кордон України, стосовно наступних транспортних засобів: автомобіль КАМАЗ 5410, № куз./шасі НОМЕР_1 , автомобіль МАЗ 533605, д.н.з. НОМЕР_2 , № куз./шасі НОМЕР_3 ;

- на банківські рахунки, належні ПрАТ «ПИНЯЗЕВИЦЬКИЙ КАР`ЄР» (ЄДРПОУ 01374553), шляхом заборони проведення операцій та перерахування коштів на користь юридичних осіб або фізичних осіб нерезидентів, зняття готівкових коштів з банківських рахунків підприємства, здійснення виплат дивідендів, надання/повернення фінансової допомоги підприємствам, фізичним особам засновникам, проведення інших видаткових операцій за вказаними банківськими рахунками, ОКРІМ операцій з виплати заробітної плати найманим працівникам, видаткових операцій по єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному ст. 35-1 Податкового кодексу України, по рахунку платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, по рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», по рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», по рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами та рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання» і статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» по спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних з із забезпеченням ядерної безпеки», з проведення розрахунків з постачальниками комунальних послуг, Державним бюджетом, контрагентами, з числа підприємств, які зареєстровані органами державної реєстрації у встановленому національним законодавством України порядку та перебувають на податковому обліку в органах Державної податкової служби України за умови, що договори з ними укладені до 24.02.2022, в наступних банківських установах: ПуАТ «КБ «АКОРДБАНК» (МФО 380634): НОМЕР_4 .

Задовольняючи дане клопотання, подане в межах кримінального провадження № 42022000000000455 від 14 квітня 2022 року, слідчий суддя виходив з наявності передбачених ст. 170 КПК України підстав для накладення арешту на вказане майно, з метою забезпечення збереження речових доказів.

З таким рішенням слідчого судді колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду зазначених вимог закону дотримався.

Так, задовольняючи дане клопотання, слідчий суддя прийшов до висновку про наявність підстав, передбачених ст. 170 КПК України, для накладення арешту на належне ПрАТ «ПИНЯЗЕВИЦЬКИЙ КАР`ЄР» майно, а саме транспортні засоби та банківські рахунки, оскільки вказане майно в даному кримінальному провадженні відповідає критеріям, визначеним в ст. 98 КПК України та визнане речовим доказом постановою слідчого від 14.11.2024 року у даному кримінальному провадженні.

При винесенні ухвали судом, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України, були враховані наведені в клопотанні прокурора правові підстави для арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а тому слідчим суддею обґрунтовано задоволено клопотання прокурора про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовим доказом в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

На думку колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту, перевірив співрозмірність втручання у права особи з потребами кримінального провадження.

Статтею 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.

Тому, з огляду на положення ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто його власник, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

З огляду на наведене та враховуючи, що судом першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, а також встановлено мету арешту майна відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме збереження речових доказів, та враховано, що для ефективного розслідування орган досудового розслідування має потребу у збереженні цього майна до встановлення фактичних обставин вчинення злочину, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно.

Крім того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання зникненню майна, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України, не може бути арештованим майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Колегія суддів також звертає увагу, що арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, всупереч доводів представника ПрАТ «ПИНЯЗЕВИЦЬКИЙ КАР`ЄР», у відповідності до вимог ст.ст. 132, 170-173 КПК України, наклав арешт на майно, з метою забезпечення його збереження, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням унеможливлення настання наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню.

Незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до втрати доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізації мету досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбачені ч. 1 ст. 170 КПК України.

Беззаперечних доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено. Слід також зазначити, що накладення арешту є необхідним для збереження майна, оскільки дане майно відповідає критеріям речових доказів, передбачених ст. 98 КПК України, позаяк з врахуванням встановлених обставин кримінальних правопорушень у даному кримінальному провадженні, є достатні підстави вважати, що належне ПрАТ «ПИНЯЗЕВИЦЬКИЙ КАР`ЄР» майно було об`єктом кримінально протиправних дій та набуте кримінально протиправним шляхом, і ненакладення арешту дасть можливість ПрАТ «ПИНЯЗЕВИЦЬКИЙ КАР`ЄР» його відчужити на користь третьої особи, що позбавить реалізації мету досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбачені ч. 1 ст. 170 КПК України.

Твердження апелянта про те, що ПрАТ «ПИНЯЗЕВИЦЬКИЙ КАР`ЄР» є добросовісним власником (набувачем) арештованого майна, не є підставою для скасування ухвали слідчого судді, оскільки у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Посилання в апеляційній скарзі на законність походження арештованого майна колегія суддів оцінює критично, оскільки дані обставини можуть бути підтверджені лише шляхом проведення перевірки під час досудового розслідування для спростування або підтвердження даних доводів. Належних та допустимих доказів, достатніх для висновку про те, що арештоване майно має законне походження, колегії суддів надано не було.

Досудове розслідування на даний час ще триває і ці обставини також підлягають перевірці при його проведенні, тому в такому випадку, вбачається за можливе застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

Колегія суддів відхиляє також доводи апелянта про те, що постанова слідчого від 14.11.2024 року про визнання майна речовими доказами носить формальний характер, так як вказана постанова слідчого, а також клопотання прокурора про арешт майна, з посиланням на встановлені у кримінальному провадженні фактичні обставини кримінального правопорушення, всупереч твердженням представника власника майна, містять відповідні мотиви та підстави на обґрунтування висновку про відповідність такого майна ознакам речових доказів, визначеним ст. 98 КПК України, зокрема, посилання на те, що зазначене майно було об`єктом кримінально протиправних дій та набуте кримінально протиправним шляхом, що встановлюються під час кримінального провадження.

Посилання апелянта на те, що суд, задовольняючи клопотання про накладення арешту на майно, не дослідив та не взяв до уваги ту обставину, що арештоване майно не має жодного відношення до кримінального провадження, колегія суддів не бере до уваги, позаяк ці доводи обґрунтованості висновків слідчого судді про задоволення клопотання прокурора про арешт майна не спростовують, оскільки з огляду на положення КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Твердження апелянта про те, що арештоване майно не відповідає критеріям ст. 98 КПК України є безпідставними, так як встановлені прокурором фактичні обставини кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого припущення, що належні ПрАТ «ПИНЯЗЕВИЦЬКИЙ КАР`ЄР» транспортні засоби та банківські рахунки були об`єктом кримінально протиправних дій та набуті кримінально протиправним шляхом, а отжевідповідають ознакам, зазначеним в ст. 98 КПК України, що згідно ч. 3 ст. 173 КПК України дає підстави для його арешту як речового доказу з метою збереження.

Доводи апеляційної скарги з доповненнями про незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали ретельно перевірялися, проте не знайшли свого підтвердження, оскільки рішення слідчого судді ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом.

Колегія суддів звертає увагу, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв`язку, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, правильності кваліфікації дій та винуватості особи в його вчиненні, а також оцінка належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.

З урахуванням наведеного, доводи адвоката ОСОБА_6 про відсутність події кримінального правопорушення, а також те, що підозри в кримінальному провадженні посадовим особам ПрАТ «ПИНЯЗЕВИЦЬКИЙ КАР`ЄР» не пред`являлися, доводи про те, що матеріалами кримінального провадження не встановлено причетність ПрАТ «ПИНЯЗЕВИЦЬКИЙ КАР`ЄР» до кримінальних правопорушень у даному кримінальному провадженні, є передчасними та такими, що не є предметом оцінки слідчого судді під час розгляду клопотання про арешт майна.

Сукупність долучених до клопотання слідчого матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

Не спростовують висновків слідчого судді і доводи апеляційної скарги з доповненнями про неспівмірність обмеження прав власника майна завданням кримінального провадження, оскільки на переконання колегії суддів, слідчий суддя при вирішенні питання про накладення арешту на майно, дійшов обґрунтованого висновку про те, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співмірним завданням кримінального провадження, з огляду на встановлені обставини даного кримінального провадження, зважаючи на те, що на час прийняття рішення вони вимагали вжиття такого методу державного регулювання, як накладення арешту на вищезазначене майно.

Доводи апеляційної скарги з доповненнями про те, що накладення арешту обмежує можливості ПрАТ «ПИНЯЗЕВИЦЬКИЙ КАР`ЄР» здійснювати підприємницьку діяльність, не є достатньою підставою для скасування ухвали слідчого судді, оскільки арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, та матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів.

Слід зауважити, що скаржником не надано беззаперечних доказів на підтвердження наведених обставин неможливості здійснення ПрАТ «ПИНЯЗЕВИЦЬКИЙ КАР`ЄР» підприємницької діяльності за умови накладення арешту на належне товариству майно.

Колегією суддів також перевірено доводи апелянта про те, що судовий розгляд проведено без участі власника майна. Дана обставина знайшла своє підтвердження, однак колегія суддів цю обставину не вважає істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що потягло б за собою скасування оскаржуваної ухвали, з урахуванням строків розгляду даної категорії клопотань відповідно до вимог ч. 1 ст. 172 КПК України, та з урахуванням того, що в такому випадку відповідно до вимог ч. 1 ст. 174 КПК України, у власника майна виникає право звернутися до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна.

Порушень слідчим суддею положень ст.ст. 170, 172-173 КПК України колегією судів не встановлено. Ухвала слідчого судді відповідає вимогам ч. 5 ст. 173, 372 КПК України, та містить у собі підстави та мотиви прийнятого рішення.

Інші доводи апеляційної скарги з доповненнями, на які посилається апелянт, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

При цьому колегія суддів враховує і те, що у відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу з доповненнями представника власника майна Приватного акціонерного товариства «ПИНЯЗЕВИЦЬКИЙ КАР`ЄР» - адвоката ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 16 листопада 2024 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

---

---

---

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4