Рішення

від 13.03.2025 по справі 580/12399/24

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2025 року справа № 580/12399/24 м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого Алли Руденко,

за участю:

секретаря судового засідання Ірини Могили,

прокурора Віталіни Бутар,

розглянувши у підготовчому засіданні у загальному позовному провадженні в приміщенні суду справу №580/12399/24 за позовом керівника Золотоніської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації до Золотоніської міської ради Черкаської області про зобов`язання укласти охоронний договір,

встановив:

12.12.2024 до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся керівник Золотоніської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації (далі позивач) з позовною заявою до Золотоніської міської ради Черкаської області (далі відповідач), в якій просить зобов`язати Золотоніську міську раду Черкаської області укласти з Управлінням культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації на умовах і в порядку, що визначені постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768 охоронний договір на об`єкт культурної спадщини «Чоловіча гімназія 1910 року» (вул. Садовий проїзд, 10, м. Золотоноша Черкаської області), яку відповідно до рішення виконавчого комітету Черкаської обласної ради народних депутатів від 19.04.1990 № 76 «Про доповнення списку пам`яток археології області, що перебувають під охороною держави» віднесено до об`єктів культурної спадщини місцевого значення та надано статус пам`яток архітектури.

Обгрунтовуючи позовну заяву, прокурор вказав, що згідно рішення виконавчого комітету Черкаської обласної ради народних депутатів від 19.04.1990 № 76 «Про доповнення списку пам`яток археології області, що перебувають під охороною держави» пам`ятку архітектури місцевого значення «Чоловіча гімназія 1910 року», що розташована по вул. Садовий проїзд, 10 (колишня назва - вул. 50-річчя Жовтня, 10) в м. Золотоноша Черкаської області віднесено до об`єктів культурної спадщини місцевого значення та надано статус пам`ятки архітектури. Золотоніська міська рада є власником вказаної будівлі, тому відповідно до статті 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини» (далі Закон № 1805-ІІІ) зобов`язана укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір на вказаний об`єкт. Порядок укладення охоронного договору врегульований пунктом 12 Порядку укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини, щойно виявлені об`єкти культурної спадщини чи їх частини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768. Всупереч вказаним приписам охоронний договір на вказаний об`єкт культурної спадщини не укладений.

Золотоніською окружною прокуратурою при виконанні повноважень, визначених статтею 1311 Конституції України та статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», установлено порушення інтересів держави у сфері дотримання законодавства про охорону культурної спадщини. Наразі Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації не має бюджетних асигнувань для сплати судового збору. У зв`язку із захистом інтересів держави у сфері охорони культурної спадщини прокурор звернувся з позовом до суду.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 17.12.2024 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче засідання.

Протокольною ухвалою суду від 28.01.2025 продовжено строк підготовчого засідання на 30 днів.

Відповідач у справі Золотоніська міська рада 10.03.2025 подала до суду заяву, якою повідомила, що нею вжиті заходи для укладення охоронного договору, у зв`язку з чим позовні вимоги визнала, просила розглянути справу без участі свого представника.

У підготовчому засіданні, призначеному на 13.03.2025, прокурор просив позов задовольнити у зв`язку з його визнанням відповідачем.

Згідно частин 3, 4 статті 4 КАС України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, примирення сторін проводиться в порядку, встановленому статтями 189, 190 цього Кодексу.

Частинами 1, 2, 4, 5 статті 189 КАС України передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

У разі визнання позову відповідачем повністю або частково суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову повністю або у відповідній частині вимог.

Суд не приймає відмови від позову, визнання позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Як вбачається зі змісту заяви від 10.03.2025, на даний час Золотоніською міською радою вживаються заходи з метою укладення охоронного договору, до Управління культури та охорони культурної спадщини передано необхідний пакет документів для визначення Чоловічої гімназії 1910 року як пам`ятки культури, після чого буде укладено охоронний договір на об`єкт культурної спадщини.

Враховуючи зазначене суд дійшов висновку, що визнання позову у справі не суперечить закону, не порушує чиї-небудь права, свободи та інтереси, а тому приймає визнання позову відповідачем.

Заслухавши прокурора, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, суд встановив такі фактичні обставини.

Згідно рішення виконавчого комітету Черкаської обласної ради народних депутатів від 19.04.1990 № 76 «Про доповнення списку пам`яток археології області, що перебувають під охороною держави» пам`ятку архітектури місцевого значення «Чоловіча гімназія 1910 року», що розташована по вул. Садовий проїзд, 10 (колишня назва - вул. 50-річчя Жовтня, 10) в м. Золотоноша Черкаської області віднесено до об`єктів культурної спадщини місцевого значення та надано статус пам`ятки архітектури.

Відповідно до інформаційної довідки № 394007139 від 09.09.2024 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приміщення вищезазначеної пам`ятки перебуває у власності Золотоніської міської ради Черкаської області.

Згідно листів Золотоніської міської ради № 2299 від 24.09.2024 та № 2753 від 13.11.2024 власником приміщення по вул. Садовий проїзд, 10 в м. Золотоноша (приміщення «Чоловічої гімназії 1910 року») є Золотоніська міська рада. Інформація про укладення охоронного договору відсутня.

Відповідно до листа Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації звернення щодо укладення охоронних договорів на пам`ятку архітектури «Чоловіча гімназія 1910 року» та облікова документація від власника до Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської ОДА не надходили.

Листом від 16.10.2024 №51-2997-вих-24 Золотоніська окружна прокуратура звернулась до Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської ОДА, яким виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді та на підставі статті 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини» просила повідомити, чи вживалися та чи будуть вживатися Управлінням заходи, спрямовані на зобов`язання Золотоніської міської ради укласти охоронний договір на об`єкт культурної спадщини «Чоловіча гімназія 1910 року», в тому числі у судовому порядку.

Управління культури та охорони культурної спадщини листом №02/-1-05.01.9/1050Є02/01-05.01-09/29429 від 28.10.2024 повідомило Золотоніську окружну прокуратуру про відсутність бюджетних асигнувань для сплати судового збору.

Листом від 05.12.2024 №51-3479вих-24 Золотоніська окружна прокуратура повідомила Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської ОДА, що пам`ятка архітектури залишається без захисту та укладеного охоронного договору, а дієві та вкрай необхідні заходи щодо утримання та приведення її до належного стану власником не вживаються, що може призвести до знищення її індивідуальності та автентичності як основних елементів (ознак) об`єкта культурної спадщини, тому в інтересах Управління підготовлено позовну заяву до Золотоніської міської ради про зобов`язання укласти охоронний договір на пам`ятку архітектури місцевого значення «Чоловіча гімназія 1910 року».

Надаючи правову оцінку встановленим у справі фактичним обставинам суд зазначає наступне.

Згідно ст. 1311 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановленому законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до положень ч.ч. 3, 4, 5 ст. 53 Кодексу адміністративного судочинства України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження у справі за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це у позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Конституційний суд України у рішенні від 08.04.1999 у справі №3-рн/99 зазначив, що із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначають з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовують в позовній заяві необхідність їх захисту та зазначають орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Як зазначено Конституційним Судом України в рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004, для розуміння поняття "охоронюваний законом інтерес" важливо врахувати й те, що конфлікт інтересів притаманний не тільки правовим і не правовим інтересам, а й конгломерату власне законних, охоронюваних законом і правом інтересів.

Поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом.

Надмірна формалізація "інтересів держави, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи N 806/1000/11).

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін.

Водночас ЄСПЛ звертав також увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу.

Зокрема, у справі «Менчинська проти Російської Федерації» ЄСПЛ зазначив, що сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави. Поряд із державним інтересом наявний також і суспільний, який полягає в охороні та збереженні культурних пам`яток для нинішнього і майбутніх поколінь.

Статтею 3 Конвенції про охорону архітектурної спадщини Європи від 03.10.1985, яка ратифікована Законом України від 20.09.2006 № 165-V, кожна Сторона зобов`язується: вживати правових заходів для охорони архітектурної спадщини; за допомогою таких заходів і діючих в кожній державі або кожному регіоні процедур, забезпечити охорону пам`яток, архітектурних ансамблів та визначних місць.

Відповідно до статті 10 Конвенції кожна Сторона зобов`язується прийняти комплексну політику збереження архітектурної спадщини, яка передбачає охорону архітектурної спадщини як одну з головних цілей планування забудови міської та сільської території, а також забезпечує врахування цієї вимоги на всіх етапах розробки планів розвитку територій та виконання процедур видання дозволів на проведення робіт.

При цьому, згідно статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Згідно Закону України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 № 1805-III об`єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, у межах її територіального моря та прилеглої зони, охороняються державою.

Таким чином, з метою захисту суспільного інтересу, який полягає у збереженні об`єктів культурної спадщини на виконання абзацу 2 статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, держава запровадила механізм їх захисту, у тому числі через обов`язок власника укласти з уповноваженим державним органом охоронний договір.

У вказаних правовідносинах порушені інтереси держави, оскільки не вжиті передбачені законом заходи для збереження об`єкта культурної спадщини.

У справах за позовами прокурорів, заявлених в інтересах держави в особі уповноважених органів, позивачами є відповідні уповноважені органи, а прокурор у таких справах здійснює представництво їх інтересів в суді. Статус позивача прокурор набуває лише у випадках, коли звертається з позовом в інтересах держави у разі відсутності уповноваженого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду (постанова ВС від 21.02.18 у справі №553/3280/16-а).

Прокурор набуває право на реалізацію своїх функцій, визначених законом, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захист або здійснює його неналежно.

«Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захист або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Відповідно до частини 1 статі 6 Закону № 1805-ІІІ до повноважень органів охорони культурної спадщини обласних державних адміністрацій, належить: контроль за виконанням цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини; забезпечення захисту об`єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження; укладення охоронних договорів на пам`ятки; застосування фінансових санкцій за порушення цього Закону; здійснення інших повноважень відповідно до закону.

Відповідно до пункту 1 Положення про Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням Черкаської обласної державної адміністрації від 28.03.2017 №136 (в редакції розпорядження від 23.10.2021 №566) Управління є структурним підрозділом Черкаської обласної державної адміністрації, що утворюється головою облдержадміністрації і в межах області забезпечує виконання покладених на нього завдань.

За приписами підпункту 6 пункту 5 Положення Управління, відповідно до покладених на нього завдань, забезпечує в межах своїх повноважень захист об`єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження, укладання охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини.

Отже у спірних правовідносинах органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції, є Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської ОДА.

З метою вирішення питання наявності підстав для представництва інтересів держави Золотоніською окружною прокуратурою на адресу Управління скеровано запити від 25.09.2024 № 51-2764 вих-24, від 16.10.2024 № 51-2997 вих-24 про надання інформації про вжиті до відповідача заходи щодо збереження пам`ятки архітектури - «Чоловіча гімназія 1910 року» (вул. Садовий проїзд, 10, м. Золотоноша Черкаської області), яку відповідно до рішення виконавчого комітету Черкаської обласної ради народних депутатів від 19.04.1990 № 76 «Про доповнення списку пам`яток археології області, що перебувають під охороною держави» віднесено до об`єктів культурної спадщини місцевого значення та надано статус пам`яток архітектури.

З інформацій Управління від 07.10.2024 № 02/01-05.01-26/972/02/01-05.01-09/27444, від 28.10.2024 № 02/01-05.01-09/1050/02/01-05.01-09/29429 вбачається, що власником з Управлінням охоронний договір на вказаний об`єкт культурної спадщини не укладений, бюджетні асигнування на сплату судового збору відсутні.

Указані обставини беззаперечно підтверджують тривалу обізнаність Управління культури та охорони культурної спадщини про порушення пам`яткоохоронного законодавства Золотоніською міською радою, та його повну бездіяльність щодо усунення порушень відповідачем вимог вказаного законодавства.

За таких обставин подання прокуратурою позову у цій справі обумовлене необхідністю відновлення та захисту порушених інтересів держави які полягають у дотриманні режиму охорони об`єктів культурної спадщини.

Аналогічна позиція щодо представництва інтересів держави в суді прокурором у правовідносинах пам`яткоохоронного законодавства наведена Верховним Судом у постанові від 17.11.2022 у справі № 640/16767/21.

Щодо суті спору, то відповідно до частин 4, 5 статті 54 Конституції України культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які перебувають за її межами.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулюються Законом № 1805-ІІІ.

Згідно з частинами 1, 2 статті 24 Закону № 1805-ІІІ власник або уповноважений ним орган, користувач зобов`язані утримувати пам`ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору.

Використання пам`ятки має здійснюватися відповідно до визначених або встановлених режимів використання, у спосіб, що потребує якнайменших змін і доповнень пам`ятки та забезпечує збереження її матеріальної автентичності, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби тощо.

Статтею 23 Закону № 1805-ІІІ передбачено, що усі власники пам`яток, щойно виявлених об`єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об`єкти зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.

При передачі пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини у володіння, користування чи управління іншій особі істотною умовою договору про таку передачу є забезпечення особою, якій передається пам`ятка, щойно виявлений об`єкт культурної спадщини чи її (його) частина, збереження пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини відповідно до вимог цього Закону та умов охоронного договору, укладеного власником або уповноваженим ним органом (особою) з відповідним органом охорони культурної спадщини.

Основним завданням охоронного договору є встановлення режиму використання пам`ятки культурної спадщини чи її частини, у тому числі території, на якій вона розташована, видів і термінів виконання реставраційних, консерваційних, ремонтних робіт, робіт з упорядження її території, інших пам`яткоохоронних заходів, необхідність яких визначається відповідним органом охорони культурної спадщини.

Тобто саме такий договір є першочерговим документом, що встановлює гарантії збереження індивідуально визначеної пам`ятки культурної спадщини, що враховує її цінність, особливості та стан.

Важливим елементом охоронного договору, який підтверджує його публічно-правову природу, є предмет пам`ятка архітектури, правовий режим якої відрізняється від інших матеріальних об`єктів.

Особливий предмет охоронного договору обумовлює спеціальний суб`єктний склад.

Так, охоронний договір є актом за участю суб`єкта владних повноважень та співвласника пам`ятки культурної спадщини, має форму договору, визначає взаємні права та обов`язки його учасників у публічно-правовій сфері (реалізація державного управління охороною культурної спадщини) і укладається на підставі статті 23 Закону № 1805-ІІІ. Укладання такого договору відбувається замість видання індивідуального акта органу охорони культурної спадщини, яким покладається на власника зобов`язання щодо забезпечення збереження пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини.

Укладання охоронних договорів має імперативний характер та спрямоване на реалізацію державної політики у сфері охорони культурної спадщини. Такими договорами не вирішується питання власності на об`єкт культурної спадщини, а встановлюється режим використання пам`яток та відповідальність за порушення такого режиму, види і терміни виконання реставраційних, консерваційних, ремонтних робіт, робіт з упорядження її території, інших пам`яткоохоронних заходів, необхідність яких визначається відповідним органом охорони культурної спадщини.

Законом № 1805-ІІІ передбачається обов`язкове укладення власником пам`ятки чи її частини охоронного договору з відповідним органом культурної спадщини вже після переходу права власності.

Частиною 3 статті 23 Закону № 1805-ІІІ передбачено, що порядок укладення охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Механізм укладення, зміни та припинення охоронного договору на пам`ятку культурної спадщини, щойно виявлений об`єкт культурної спадщини чи її (його) частину відповідно до Закону України Про охорону культурної спадщини визначений Порядком укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини, щойно виявлені об`єкти культурної спадщини чи їх частини, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768 (зі змінами) (далі Порядок №1768).

Згідно пунктів 5, 6, 7, 8 Порядку №1768 охоронний договір укладається на пам`ятку чи її частину за видами об`єктів культурної спадщини.

В охоронному договорі зазначається режим використання пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини, у тому числі території, на якій вони розташовані.

Охоронні договори укладаються на пам`ятки культурної спадщини національного, місцевого значення, а також на щойно виявлені об`єкти культурної спадщини чи їх частини з урахуванням особливостей, передбачених цим Порядком.

В охоронному договорі, складеному за формою згідно з додатком 1, зазначаються вимоги щодо режиму використання пам`ятки чи її частини, види і строки виконання робіт з консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту, пристосування пам`яток, інших пам`яткоохоронних заходів, необхідність яких визначається відповідним органом охорони культурної спадщини.

Згідно пункту 12 Порядку №1768 власник (користувач) пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини або уповноважений ним орган (особа) зобов`язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини у власність (користування) укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.

Згідно пункту 13 Порядку №1768 після внесення об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України або набуття ним правового статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власнику (користувачу) цього об`єкта або уповноваженому ним органу (особі). У такому разі власник (користувач) пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини або уповноважений ним орган (особа) зобов`язаний укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання такого повідомлення.

Згідно пункту 15 Порядку №1768 у разі коли пам`ятка, щойно виявлений об`єкт культурної спадщини чи її (його) частина перебувають у державній власності та передані до сфери управління райдержадміністрації (військової адміністрації) або належать до комунальної власності відповідної територіальної громади, охоронний договір укладається з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органом охорони культурної спадщини обласної, Київської та Севастопольської міської держадміністрації (військової адміністрації).

Перелік документів, які є додатками до охоронного договору на пам`ятки архітектури, зазначений у пункті 17 Порядку №1768.

Таким чином, юридичні або фізичні особи, у власності або користування яких перебувають об`єкти культурної спадщини чи їх частин, зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір встановленого зразка.

Згідно пункту 17 частини 1 статті 6 Закону № 1805-ІІІ до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить укладення охоронних договорів на пам`ятки.

Відповідно до п. 1 Положення про Управління, затвердженого розпорядженням Черкаської обласної державної адміністрації від 23.10.2021 № 566 Управління є структурним підрозділом Черкаської обласної державної адміністрації, що утворюється головою облдержадміністрації і в межах області забезпечує виконання покладених на нього завдань.

За приписами підпункту 6 пункту 5 Положення Управління, відповідно до покладених на нього завдань, забезпечує в межах своїх повноважень захист об`єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження, укладання охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини.

Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку, що власник пам`ятки архітектури - «Чоловіча гімназія 1910 року» (вул. Садовий проїзд, 10, м. Золотоноша Черкаської області) Золотоніська міська рада Черкаської області зобов`язана була укласти охоронний договір з органом охорони культурної спадщини, яким є Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації, проте всупереч вищевказаним нормам законодавства відповідач не виконав свого обов`язку з укладення охоронного договору з органом охорони культурної спадщини, що ним визнається.

Враховуючи зазначене а також те, що правопорушення у вигляді не укладення договору, допущене власником пам`ятки архітектури - «Чоловіча гімназія 1910 року» (вул. Садовий проїзд, 10, м. Золотоноша Черкаської області) Золотоніською міською радою Черкаської області, є триваючим, на цей час існує обов`язок укласти охоронний договір з Управлінням культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації на пам`ятку архітектури, яка відповідно до рішення виконавчого комітету Черкаської обласної ради народних депутатів від 19.04.1990 № 76 «Про доповнення списку пам`яток археології області, що перебувають під охороною держави» перебуває під охороною держави, а тому позовні вимоги прокурора є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно частини 1 статті 142 КАС України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу п`ятдесяти відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Оскільки відповідач визнав адміністративний позов у підготовчому провадженні, прокурору належить повернути з Державного бюджету України 1 211,20 грн, що становить п`ятдесят відсотків судового збору, сплаченого Черкаською обласною прокуратурою за платіжною інструкцією № 2526 (внутрішній номер 384841560) від 27.11.2024 у розмірі 2 422,40 грн. Розрахунок: 2 422,40х50/100 = 1211,20 грн.

Керуючись ст. 241-246, 250, 255 кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов задовольнити повністю.

Зобов`язати Золотоніську міську раду Черкаської області (вул. Садовий проїзд, буд. 8, м. Золотоноша, Черкаська область, 19700, код ЄДРПОУ 26536152) укласти з Управлінням культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації (бул. Шевченка, 185, м. черкаси, 18001, код ЄДРПОУ 40270297) на умовах і в порядку, що визначені постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768 охоронний договір на об`єкт культурної спадщини «Чоловіча гімназія 1910 року» (вул. Садовий проїзд, 10, м. Золотоноша Черкаської області), яку відповідно до рішення виконавчого комітету Черкаської обласної ради народних депутатів від 19.04.1990 № 76 «Про доповнення списку пам`яток археології області, що перебувають під охороною держави» віднесено до об`єктів культурної спадщини місцевого значення та надано статус пам`яток архітектури.

Повернути Черкаській обласній прокуратурі ( бул. Шевченка, 286, м. Черкаси, 18000, код ЄДРПОУ 02911119) з Державного бюджету України судовий збір у сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів після складення повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складений 14 березня 2025 року.

Суддя Алла РУДЕНКО