Постанова

від 04.03.2025 по справі 913/333/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2025 року м. Харків Справа № 913/333/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Здоровко Л.М., суддя Мартюхіна Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Фурсової А.М.,

за участю представників сторін:

від позивача - Гамей Валентин Володимирович (поза межами суду) - на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АВ №1131885 від 13.05.2024;

від відповідача Колісниченко А.С. - на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АР №1170515 від 03.04.2024, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №002790 від 20.05.2021; Бардін І.С. - на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АХ №1182751 від 12.04.2024, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗП 002721 від 15.12.2020,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Фермерського господарства "Криничне", с. Мілове, Старобільський район, Луганська область (2913 Л/2 від 09.12.2024)

на рішення Господарського суду Луганської області від 14.11.2024 у справі №913/333/24 (повне рішення складено та підписано 19.11.2024, суддя Злепко Н.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сателлит", м. Київ,

до Фермерського господарства "Криничне", с. Мілове, Старобільський район, Луганська область,

про стягнення збитків у розмірі 9 970 506, 03 грн,

ВСТАНОВИВ:

02.07.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Сателлит" звернулось до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Фермерського господарства "Криничне", в якій просило стягнути з відповідача збитки у розмірі 10 352 050,80 грн за договором поставки №Р90028 від 30.07.2020.

Позовна заява обґрунтована тим, що відповідач свої договірні зобов`язання щодо поставки товару в повному обсязі в строк, установлений договором (з 01.09.2020 до 15.10.2020) не виконав належним чином, здійснив поставку товару лише частково, а отже постачання решти законтрактованого товару у кількості 1 743,02 тон відповідачем позивачу у визначені договором строки не відбулося.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 14.11.2024 у справі №913/333/24 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сателлит" до відповідача Фермерського господарства "Криничне" про стягнення 9 970 506,03 грн, з урахуванням заяви про відмову від позову (всіх або частини позовних вимог) від 12.11.2024 задоволено. Стягнуто з Фермерського господарства "Криничне" (вул.Міловська, буд.68-А, смт.Мілове, Старобільський район Луганської області, 92500, ідентифікаційний код 32064945) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сателлит" (вул.Євгена Коновальця, буд.32-Б, офіс 1019, м.Київ, 01133, ідентифікаційний код 13501985) 9 970 506,03 грн, витрати зі сплати судового збору в сумі 119 646,07 грн.

В обґрунтування ухваленого у справі рішення місцевий господарський суд посилається на ст.ст. 11, 202, 509, 526, 626, 629 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), ст.ст. 137, 174, 175, Господарського кодексу України (далі ГК України) та зазначає, що укладений між сторонам договір є підставою для виникнення у сторін взаємних зобов`язань та є обов`язковим для виконання його сторонами. Водночас, господарський суд дійшов висновку про наявність в діях відповідача порушення взятих на себе договірних зобов`язань з поставки товару та повного складу цивільного правопорушення, за яке настає відповідальність у формі відшкодування збитків, а саме: 1) протиправної поведінки - відповідачем порушено строк виконання зобов`язання за договором та у встановлений строк поставка насіння соняшника на умовах, визначених договором, відповідачем позивачу не відбулась, що мало наслідком завдання позивачу збитків; 2) наявності вини відповідача у порушенні умов виконання договору, яке безпосередньо пов`язано із самостійною господарською діяльністю відповідача, за відсутності доведення з боку останнього наявності дії форс-мажорних обставин, що унеможливило вчасне виконання взятих на себе договірних зобов`язань; 3) наявністю причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою та завданими збитками (у разі належного виконання ФГ "Криничне" зобов`язань за договором та здійснення поставки у встановлений договором строк та у повному обсязі не виникало б необхідності у здійсненні заміщення товару у інших контрагентів); 4) обґрунтованості заявленого до стягнення розміру збитків. З посиланням на надіслання позивачем повідомлення №22102020.25/010 від 22.10.2020 ФГ "Криничне" місцевий господарський суд також вказав, що право вимоги на відшкодування збитків за договоромвід 30.07.2020 №Р90028 на підставі п. 8.5 виникло на наступний день невиконання відповідачем своїх зобов`язань (16.10.2024), а розмір збитків став відомий лише після укладення договорів з третіми особами на заміщення непоставленого товару. В свою чергу, господарський суд визнав більш вірогіднішими надані позивачем докази на підтвердження факту укладення позивачем договорів поставки товару з третіми особами саме на заміщення непоставленого об`єму насіння відповідачем за договором від 30.07.2020 № Р90028.

Фермерське господарство "Криничне" з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодилось, звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Луганської області від 14.11.2024 у справі №913/333/24 повністю та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі; вирішити питання про розподіл судових витрат.

Зазначає, що у зв`язку з розглядом справи сума витрат відповідача на правову допомогу складає 168 000,00 грн (попередньо), докази реальності понесення витрат на професійну правничу відповідачем по цій справі будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, просить надати такий строк до закінчення дебатів, та вважати вказаний пункт відповідною заявою, поданою у відповідності до ч. 8 ст. 129 ГПК України.

В обґрунтування заявлених апеляційних вимог посилається на таке:

- з боку позивача не доведено наявності всіх елементів складу правопорушення у вигляді заподіяння шкоди, а саме: заявлені позивачем до відшкодування "витрати" не є збитками в розумінні положень чинного законодавства України, а є результатом його власної ініціативної діяльності за його волею та на його власний ризик; завданню позивачу збитків передувала об`єктивна не залежна від волі відповідача обставина коливання цін на ринку відповідних товарів, а не дії відповідача, що полягали у невиконання зобов`язань за укладеним між сторонами договором;

- договори, на які посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог, укладені з іншими контрагентами після розірвання договору поставки №Р90028 від 30.07.2020, тому посилання на можливість застосування до спірних правовідносин п. 8.5 вказаного договору є помилковим;

- відмова позивача від прийняття та оплати товару на підставі листа від 22.10.2020 унеможливлює для відповідача виконання п. 8.5 договору щодо допоставки товару з метою уникнення покладення на нього відповідної компенсації його вартості, що свідчить про суперечливість та недобросовісність поведінки з боку позивача у справі;

- за усіма договорами позивача з іншими контрагентами набуто інший за своїми характеристиками та умовами товар, ніж той, що мав бути поставлений за умови чинності п.8.5 договору поставки № Р90028 від 30.07.2020 на момент укладення відповідних договорів;

- відповідачем не було виконано умови договору поставки з огляду на виникнення обставин непереборної сили, що є підставою для звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання;

- позивачем не доведено вчинення дій для мінімізації або уникнення збитків, необхідність укладення саме таких договорів про купівлю соняшнику, які він уклав за власною ініціативою, а доводи по необхідність безперервного виробництва є необґрунтованими, оскільки не доводять, що наслідки зупинення вказаного виробництва були б гіршими, ніж укладення таких договорів на його власний розсуд;

- поведінка позивача щодо стягнення 20% штрафу у сумі 2214936,00 у справі №913/767/21, а також суми збитків в межах справи, що розглядається, є недобросовісною та несправедливою, має наслідком покладення на відповідача надмірного тягаря, що є достатньою підставою для відмови у задоволенні позову;

- дані ДП "Держзовнішінформ" носять довідковий характер та не підтверджують обставини у даній справі;

- місцевим господарським судом безпідставно було відмовлено у задоволенні клопотання про витребування доказів з метою надання можливості відповідачу обґрунтувати власну позицію у справі;

- судом необґрунтовано відмовлено у заявленому відповідачем відводі судді Злепко Н.І., який був зацікавлений в ухваленні тотожного рішення за для відстоювання вираженої позиції колегії суддів у справі № 913/275/24 з тотожних правовідносин.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.12.2024 апеляційна скарга у справі № 913/333/24 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Здоровко Л.М., суддя Мартюхіна Н.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Криничне" на рішення Господарського суду Луганської області від 14.11.2024 у справі №913/333/24; призначено справу до розгляду.

28.01.2025 через підсистему "Електронний суд" Товариством з обмеженою відповідальністю "Сателлит" подано відзив на апеляційну скаргу (вх.№ 1314), в якому позивач просить у задоволенні клопотання Фермерського господарства "Криничне" про витребування доказів відмовити; апеляційну скаргу Фермерського господарства "Криничне" на рішення Господарського суду Луганської області від 14.11.2024 у справі №913/333/24 залишити без змін; судові витрати, пов`язані з поданням та розглядом апеляційної скарги, покласти на скаржника.

В обґрунтування своєї позиції у справі зазначає про таке:

- сертифікат ТПП не може вважатися беззаперечним доказом існування обставин непереборної сили та повинен критично оцінюватися судом з урахуванням принципу змагальності щодо встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами у справі. Будь-які посилання відповідача на правовідносини з його контрагентами за іншими зобов`язаннями (договорами), пов`язані з цим судові процеси, кримінальні провадження є необґрунтованими та безпідставними з огляду на відсутність зв`язку між обставинами у даній справі та порушенням його зобов`язання. Так само низька врожайність насіння соняшника у Фермерського господарства "Криничне" у 2020 році є саме виною підприємства, а зв`язок між врожайністю та погодними умовами в Луганській області відсутній. Позиція, відповідно до якої відповідач відмовляється від прийняття на себе ризиків власного вибору контрагента та власного способу ведення господарської діяльності суперечить ключовим принципам та ознакам господарювання.

- відповідачем порушено умови договору поставки в частині порядку повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин;

- у рішенні Господарського суду Луганської області від 07.12.2022 та постанові Східного апеляційного господарського суду від 08.07.2024 у справі № 913/769/21 господарські суди дійшли висновків про безумовне порушення відповідачем строку виконання зобов`язання за договором поставки, що пов`язано із самостійною господарською діяльністю відповідача.

- зі змісту повідомлення з вих. № 22102020.25/010 від 20.10.2020 вбачається відмова ТОВ "Сателлит" від виконання договору поставки №Р90028 відповідно до п. 8.2 договору за наслідками спливу шестиденного строку прострочення поставки з боку відповідача. Відмову від виконання договору поставки від 30.07.2020 № Р90028 позивач здійснив лише в частині дії п. 5.2 договору, який зобов`язував позивача прийняти і оплатити поставку товару, в іншій частині договір є чинним. Відтак, на думку позивача, через допущене відповідачем порушення умов договору щодо здійснення поставки покупцем було реалізовано право на укладення договорів з іншими постачальниками.

- позивачем доведено наявність всіх складових правопорушення у вигляді заподіяння з боку відповідача збитків: з фактичних обставин та доводів, що були викладені у позовній заяві, а також зі змісту рішень судів у справі №913/769/21, що носять преюдиційний характер до справи, що розглядається, встановлено порушення ФГ "Криничне" договірне зобов`язання щодо поставки на користь ТОВ "Сателлит" насіння соняшника українського походження врожаю 2020 року у кількості 3 000,000 тон у строк по 15.10.2020; порушення умов виконання договору безпосередньо пов`язане із самостійною господарською діяльністю відповідача; ТОВ "Сателлит" здійснило заміщення недопоставленого товару, придбавши аналогічний товару у інших контрагентів, у зв`язку з чим понесло додаткові витрати внаслідок заміщення недопоставленого товару аналогічним товаром, позивачу були заподіяні реальні збитки у вигляді додаткових витрат внаслідок заміщення недопоставленого товару; позивачу завдані збитки саме через невиконання зобов`язань відповідачем за договором поставки, в не через зростання ціни товарів на ринку.

- якісні показники при прийманні товару у власність позивача не мають жодного відношення до самого виду, сорту та року врожаю товару, а тому не впливають на можливість застосування до спірних правовідносин п. 8.5 укладеного між сторонами договору поставки.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.02.2025 у задоволенні клопотання Фермерського господарства "Криничне" про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю "Сателлит" доказів у справі відмовлено. Оголошено перерву по розгляду справи №913/333/24 до 18.02.2025 о 17:00 год.

В судовому засіданні 18.02.2025 оголошено перерву по розгляду справи №913/333/24 до 04.03.2025 о 16:30 год.

24.02.2025 Фермерським господарством "Криничне" через підсистему "Електронний суд" подано письмові пояснення у справі (вх.№ 2400), які було досліджено судовою колегією та долучені до матеріалів справи.

26.02.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю "Сталеллит" через підсистему "Електронний суд" подано додаткові письмові пояснення у справі (вх.№ 2553), які було досліджено судовою колегією та долучені до матеріалів справи.

03.03.2025 Фермерським господарством "Криничне" через підсистем "Електронний суд" подано додаткові письмові пояснення у справі (вх.№ 2753), які було досліджено судовою колегією та долучені до матеріалів справи.

В судовому засіданні представники відповідача підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги, просили суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги Фермерського господарства "Криничне", просив суд рішення Господарського суду Луганської області від 14.11.2024 у справі №913/333/24 залишити без змін.

Згідно з приписами ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж "розумного строку" цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (Савенкова проти України від 02.05.2013, Папазова та інші проти України від 15.03.2012).

Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк/який можна визначити "розумним", не може бути однаковим для всіх справ, і було б не природно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Разом з тим Конвенція в першу чергу гарантує "процесуальну" справедливість розгляду справи, а вже потім дотримання "розумного строку", що на практиці розуміється як змагальні провадження, у процесі яких у суді на рівних засадах заслуховуються аргументи сторін (Star Cate Epiietka Gevmata та інші проти Греції). Справедливість провадження завжди оцінюється їх розглядом загалом для того, щоб окрема помилка не порушувала справедливість усього провадження (Миролюбов та інші проти Латвії).

Таким чином, з огляду на практику ЄСПЛ, суд не вправі допустити юридичну помилку виключно з метою дотримання розумного строку розгляду справи, оскільки в такому разі не буде досягнуто завдання господарського судочинства а рішення суду не буде відповідати критеріям законності.

У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах розумного строку розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та надані у справі письмові пояснення, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Позовні вимоги у справі заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю "Сателлит" до Фермерського господарства "Криничне" у формі збитків у розмірі 10352050 грн 80 коп. за договором поставки №Р90028 від 30.07.2020.

За умовами п.1.1 договору постачальник зобов`язується поставити і передати у власність, а покупець прийняти і оплатити насіння соняшника українського походження врожаю 2020 року (товар) на умовах FCA (Завантажено у транспортний засіб, Міловський район (Журавське).

Загальна кількість товару в заліковій вазі становить 3 000 тон +/-5% за вибором покупця (п.2.1 договору).

Відповідно до п.2.2 договору якість товару, що постачається постачальником, має відповідати вимогам діючого в Україні ДСТУ 4694:2006, а саме: вологість - не більше 8%, сміттєва домішка - не більше 3%, масляна домішка - не більше 7%, олійність на абсолютно суху речовину (АСР) - не менше ніж 45%.

Згідно з п.3.1 договору ціна товару згідно даного договору становить 8 306 грн 01 коп. без ПДВ за 1 тону, крім того ПДВ 20% - 1 661 грн 20 коп., що еквівалентно 359,96 доларів США за 1 тону згідно курсу НБУ на момент укладення договору 27,6867 за долар США.

Оплата товару здійснюється виключно у гривні згідно курсу НБУ на момент укладення договору, за винятком оплати фінального рахунку. У разі збільшення чи зменшення курсу Нацбанку USD до гривні на день виставлення фінального рахунку за товар у відношенні до курсу на дату укладення договору сума оплати визначається шляхом перерахунку валютного еквіваленту в гривню за курсом НБУ, встановленого на дату виставлення фінального рахунку (пп.3.1.1 п.3.1 договору).

У відповідності до п.3.5 договору загальна вартість товару, що постачається, на дату укладення цього договору становить 29 901 636 грн 00 коп. +/-5%, в тому числі ПДВ 20% - 4 983 606 грн 00 коп. з урахуванням п.2.1 договору.

Згідно з п.4.1 договору поставка товару здійснюється партіями автомобільним транспортом у строк з 01.09.2020 до 15.10.2020 в суворій відповідності до письмових дозволів експедитора покупця.

Пунктом 9.1 договору встановлено, що жодна із сторін не відповідає за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором у разі настання таких подій як повінь, пожежа, землетрус чи інших стихійних лих, а також воєнних дій, заколотів, державних заборонних актів чи інших обставин, якщо ці обставини настали після підписання сторонами даного договору і не залежать від їх волі. Якщо яка-небудь із обставин форс-мажору перешкоджає виконанню однією із сторін своїх зобов`язань в період дії договору, то даний договір може бути продовжений на строк протягом якого діяла така обставина.

За замістом пункту 9.2 договору сторона, для якої виконання зобов`язань згідного договору стало неможливим внаслідок настання обставин форс-мажору, повинна негайно, але не пізніше ніж через 10 днів після початку їх виникнення, письмово повідомити іншу сторону про початок, можливий строк дії і очікуваний час припинення цих обставин.

Відповідно до п.9.3 договору інформація про дію обставин форс-мажору повинна бути підтверджена Торгово-промисловою палатою України. Відсутність письмового повідомлення, а також несвоєчасне сповіщення про настання обставин форс-мажору позбавляє відповідну сторону права посилатись на ці обставини в якості причини невиконання зобов`язань за договором.

Згідно з п. 9.4 договору сторони зобов`язуються докласти всі необхідні зусилля по зведенню до мінімуму всіх можливих несприятливих наслідків обставин форс-мажору. Якщо обставини форс-мажору перешкоджають виконанню якоюсь із сторін її зобов`язань згідного договору протягом більш ніж 15 днів, то даний договір може бути розірваний за вимогою однієї із сторін без відшкодування збитків іншій стороні.

Відповідно до п.13.4 договору цей договір вступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, визначених даним договором. Цей договір, додатки, додаткові угоди до даного договору, а також будь-які пов`язані з його виконанням документи (довіреності, акти, розрахункові документи тощо) мають бути завірені печатками кожної зі сторін.

Пунктом 13.8 договору передбачено, що цим постачальник підтверджує, що є безпосереднім сільськогосподарським виробником товару, що поставляється вперше, та є платником єдиного податку, гр. IV в розумінні п.291.4 Податкового кодексу України, та є платником ПДВ.

Договір підписано сторонами та скріплено печатками.

За видатковими накладними №1 від 13.09.2020, №2 від 14.09.2020, №3 від 15.09.2020, №4 від 24.09.2020, №5 від 25.09.2020, №6 від 28.09.2020, №7 від 29.09.2020, №8 від 30.09.2020, №1 від 01.10.2020, №2 від 02.10.2020 та податковими накладними №1 від 13.09.2020, №2 від 14.09.2020, №3 від 15.09.2020, №4 від 24.09.2020, №5 від 25.09.2020, №6 від 28.09.2020, №7 від 29.09.2020, №8 від 30.09.2020, №1 від 01.10.2020, №2 від 02.10.2020 на виконання умов договору ФГ "Криничне" здійснило поставку товару за договором у загальній кількості 1 256,980 тон.

Відповідно ТОВ "Сателлит" здійснило оплати за поставлений товар, що підтверджується платіжними інструкціями №2020091518210054 від 15.09.2020, №2020091518210055 від 15.09.2020, №2020091618210033 від 16.09.2020, №2020091818210065 від 18.09.2020, №2020091818210066 від 18.09.2020, №2020092218210100 від 22.09.2020, №2020092818210023 від 28.09.2020, №2020092818210032 від 28.09.2020, №2020092918210035 від 29.09.2020, №2020092918210041 від 29.09.2020, №2020093018210031 від 30.09.2020, №2020100118210006 від 01.10.2020, №2020100218210104 від 02.10.2020, №2020100518210042 від 05.10.2020, №2020100718210087 від 07.10.2020, №2020101518210097 від 15.10.2020, №2020101518210107 від 15.10.2020, №2020102018210061 від 20.10.2020, №2020102718210065 від 27.10.2020, №2020102718210066 від 27.10.2020.

Також рішенням у справі №913/769/21, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сателлит" до Фермерського господарства "Криничне" про стягнення неустойки (штрафу) за договором поставки від 30.07.2020 №Р90028 у сумі 3 474 609 грн 27 коп., встановлено, що поставка товару здійснювалась партіями автомобільним транспортом у строк з 01.09.2020 до 15.10.2020 в суворій відповідності до письмових дозволів експедитора покупця.

У період з 13.09.2020 по 02.10.2020 відповідач поставив позивачеві насіння соняшника українського походження врожаю 2020 року в загальній кількості 1 256,98 тон, що підтверджується видатковими накладними, підписаними сторонами. Позивач отриманий товар оплатив на загальну суму 12 520 596 грн 09 коп. з урахуванням проведених коригувань курсу долара США.

Відповідно до ч.4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно.

Отже факти щодо поставки 1 256,98 тон на суму 12 520 596 грн 09 коп. за договором поставки від 30.07.2020 №Р90028 не підлягають встановленню у цій справі, оскільки мають характер преюдиційності та їх встановлено у зазначеному вище рішенні.

Відповідач зазначив, що листом від 22.09.2020 №356 повідомив позивача про неможливість відвантажити кількість продукції, яка передбачена договором, у зв`язку з виникненням непередбачуваних обставин, зокрема, порушення кримінальних проваджень, в межах яких накладено арешт на врожай сільськогосподарських культур 2020 року на земельних ділянках, які знаходяться в користуванні філій ДП "Конярство України", відсутністю опадів, а також судові процеси щодо скасування накладеного арешту тощо.

Зазначив про відсутність можливості збору врожаю соняшника 2020 року, розташованого на землях філій кінних заводів, а також про низьку врожайність, повідомив, що його підприємство не має змоги виконати поставку сільськогосподарської продукції по контрактам з ТОВ "Сателлит" в повному обсязі та просив зменшити об`єм поставки соняшника до 1500 тон.

Відповідачем також до відзиву на позовну заяву додано копію листа №387 від 15.10.2020 на адресу ТОВ "Сателлит", у якому зазначено, що ФГ "Криничне" розпочало збір соняшника врожаю 2020 року, але у зв`язку із відсутністю опадів, недостатньою кількістю вологи, врожайність соняшника значено нижче, ніж у попередні роки; товариством зібрано врожай з 807,468 га товарного соняшника, валовий збір соняшника склав 1258 тон.

Однак докази направлення відповідачем вказаних листів позивачу в матеріалах справи відсутні.

23.10.2020 позивач надіслав відповідачу претензію №22102020.24/010 від 22.10.2020 у якій зазначив, що з метою отримання належної (запланованої до отримання) кількості товару, позивач з метою розуміння необхідності здійснення компенсаторної закупівлі насіння соняшника у кількості 1743,020 тон просив відповідача повідомити про намір виконати договір, у випадку ігнорування заявлених вимог ФГ "Криничне" буде зобов`язано компенсувати ТОВ "Сателлит" різницю в ціні закупленого у третіх осіб та непоставленого постачальником товару.

Наказом №60/2-од від 15.10.2020 Генерального директора ТОВ "Сателлит" Зуб С.О. з метою забезпечення безперервного процесу та досягнення запланованих показників виробництва, зважаючи на не поставку в повному обсязі насіння соняшника українського походження врожаю 2020 року зі сторони ФГ "Криничне", зокрема, за договором №Р90028 від 30.07.2020 наказано торгівельним працівника Комерційного відділу ТОВ "Сателлит" невідкладно, але не пізніше 16.11.2020, укласти нові, поновити або продовжити існуючі договори з іншими постачальниками на поставку відсутнього (не поставленого) обсягу насіння соняшника українського походження врожаю 2020 року.

Позивач зазначає, що задля заміщення не поставлених відповідачем 1 743, 02 тон товару, позивач уклав договори поставки насіння соняшнику з іншими контрагентами, а саме:

- договір №Р90349 від 22.10.2020, за яким ТОВ "Сателлит" придбало у ТОВ "Сингента" насіння соняшника українського походження врожаю 2020 року у кількості 250,000 тон (+/- 5%) за ціною 12 750,00 грн без ПДВ за 1 тонну.

За цим договором було здійснено поставку об`ємом 258,10 тон насіння соняшнику. Зазначене позивач підтверджує видатковими накладними №РН-0000656 від 23.10.2020, №РН-0000671 від 26.10.2020, №РН-0000677 від 27.10.2020, №РН-0000700 від 28.10.2020, а також платіжними інструкціями №2020102718210064 від 27.10.2020, №2020102818210084 від 28.10.2020, №2020102918210067 від 29.10.2020, №2020110318210016 від 03.11.2020, №2020111618210071 від 16.11.2020, №2020111618210073 від 16.11.2020, №2020111618210074 від 16.11.2020, №2020111618210072 від 16.11.2020, на загальну суму 3 909 569,43 грн з ПДВ.

- договір поставки №Р90365 від 27.10.2020, за яким придбало у ПП "Агро Дар 2010", насіння соняшника українського походження врожаю 2020 року у кількості 500,000 тон (+/- 5%) за ціною 13 054,17 грн без ПДВ за 1 тонну.

За договором придбано 508,560 тон насіння соняшнику, на суму 7 828 100,80 грн з ПДВ, що підтверджується видатковими накладними №18 від 28.10.2020, №19 від 29.10.2020, №20 від 02.10.2020, №21 від 03.11.2020, №22 від 04.11.2020, №23 від 10.11.2020, а також платіжними інструкціями №2020103018210073 від 30.10.2020, №2020103018210072 від 30.10.2020, №2020110518210055 від 05.11.2020, №2020110518210006 від 05.11.2020, №2020110518210005 від 05.11.2020, №2020111018210005 від 10.11.2020, №2020111018210006 від 10.11.2020, №2020111218210016 від 12.11.2020, №2020111218210080 від 12.11.2020, №2020111218210013 від 12.11.2020, №2020112718210096 від 27.11.2020, №2020120218210044 від 02.12.2020.

- договір поставки №Р90384 від 29.10.2020, за яким придбало у ТОВ "Агродобробут", насіння соняшника українського походження врожаю 2020 року у кількості 500,000 тон (+/- 5%) за ціною 13 333,33 грн без ПДВ за 1 тонну.

На виконання цього договору було придбано 510,80 тон насіння соняшнику на суму 8 175 607,27 грн з ПДВ, що підтверджується видатковими накладними №01/112020 від 03.11.2020, 02/112020 від 04.11.2020, №03/112020 від 05.11.2020, №04/11/2020 від 06.11.2020, а також платіжними інструкціями №2020110218210011 від 02.11.2020, №2020111118210096 від 11.11.2020.

- договір поставки №Р90385 від 29.10.2020, за яким придбало з ТОВ "Агрофірма "Світанок" насіння соняшника українського походження врожаю 2020 року у кількості 200,000 тон (+/- 5%) за ціною 13 333,33 грн без ПДВ за 1 тону.

На виконання договору позивачу було поставлено 216,62 тон насіння соняшнику на суму 3 435 637,23 грн з ПДВ, що підтверджується видатковими накладними №1131 від 02.11.2020, №1133 від 03.11.2020, а також платіжними інструкціями №2020110418210019 від 04.11.2020, №2020110418210008 від 04.11.2020, №2020110418210060 від 04.11.2020, №2020110918210009 від 09.11.2020.

- договір поставки №Р90380 від 29.10.2020, за яким придбало у ТОВ "Лан" насіння соняшника українського походження врожаю 2020 року у кількості 300,000 тон (+/- 5%) за ціною 12 875,00 грн без ПДВ за 1 тонну.

На виконання договору позивачу було поставлено 287,400 тон насіння соняшнику на суму 4 377 976,61 грн з ПДВ, що підтверджується видатковими накладними №113 від 03.11.2020, №114 від 07.11.2020, №115 від 08.11.2020, а також платіжними інструкціями №2020110218210010 від 02.11.2020 та №2020111718210062 від 17.11.2020.

У зв`язку з зазначеним, позивач звернувся з позовом до відповідача з вимогою про стягнення збитків у розмірі 10 325 050 грн 80 коп.

12.11.2024 від позивача до Господарського суду Луганської області надійшла заява про відмову від позову (всіх або частини позовних вимог), в якій він зазначає, що у наданому розрахунку позовних вимог не було враховано, що відповідно до пунктів 1.1 та 2.1 договору поставки №Р90028 відповідач зобов`язувався поставити і передати у власність, а покупець прийняти та оплатити насіння соняшника українського походження врожаю 2020 року у кількості 3 000, 000 тон +/-5% за вибором покупця.

Таким чином, наведені положення договору поставки № Р90028 надають позивачу право на коригування обсягу поставки у визначених межах, що дозволяло йому вимагати як зменшення, так і збільшення обсягу товару в межах діапазону 5% від обумовленої кількості товару.

Отже, враховуючи договірну умову щодо допустимого коливання обсягу поставки, позивач мав право розраховувати на можливість отримання товару в обсязі до 3 150,000 тон (3 000,000 тонн + 5%), а відтак, у зв`язку з частковою поставкою відповідачем товару в кількості 1256,98 тон товару, позивач мав легітимні очікування на отримання від відповідача іншої недопоставленої кількості товару в обсязі до 1 893,02 тон (3 150,00 тон - 1256,98 тон). У формулі розрахунку суми понесених позивачем збитків, що була вказана у позовній заяві, у складову формули розрахунку збитків "К" (кількість законтрактованого товару за договором поставки №Р90028, який було недопоставлено) була включена кількість товару лише в обсязі 1743,02 тонн, що не є коректним.

Правильним значенням у формулі розрахунку суми збитків є число 1 781,48 тон кількості товару, який фактично було постановлено позивачу третіми особами.

Також позивачем було виявлено помилку у розрахунку суми, що підлягає стягненню з відповідача. У зв`язку з цим, позивач навів правильний розрахунок цієї суми. Зважаючи, що виведена сума за правильним розрахунком є меншою, ніж заявлена до стягнення у позовній заяві, позивач відмовився від позову в частині суми стягнення, що становить відповідну різницю. Розмір збитків за уточненим розрахунком складає 9 970 506, 03 грн. Різниця між цією сумою та ціною позову складає 381 544,77 грн (10 352 050,80 - 9 970 506,03).

Зазначена заява про відмову від позову (всіх або частини позовних вимог) була прийнята місцевим господарським судом, а розгляд справи здійснено з її урахуванням.

Заперечуючи проти задоволення заявлених позовних вимог відповідач зазначив таке.

За договором сторонами домовлено про безпосереднє виробництво саме відповідачем особисто (безпосередньо) товару, що має бути поставлений по договору, і вказаний товар має бути поставлений "вперше" - тобто безпосередньо після його виробництва (зібрання), виключаючи можливість перепродажу куплених товарів у інших постачальників, що призвело б до неналежного виконання умов договору відповідачем, так як поставлений товар не був би поставлений "вперше". Позивач умисно був заінтересований виключно у штрафних санкціях та не бажав отримання виконання договору, а тому одразу відмовився від самого договору, використавши інститут штрафу як наживу, що не допускається.

З метою виробництва соняшника в агросезоні 2020 року відповідачем були укладені договори із філіями Державного підприємства "Конярство України", а саме: з філією "Стрілецький кінний завод №60" ДП "Конярство України" - договір про виконання сільськогосподарських робіт від 31.03.2020 №10, договір застави майбутнього врожаю від 31.03.2020 №11, договір купівлі-продажу незавершеного виробництва від 31.03.2020 №12; з філією "Лимарівський кінний завод №61" ДП "Конярство України" - договір про виконання сільськогосподарських робіт від 29.04.2020 №12, договір застави майбутнього врожаю від 29.04.2020 №13, договір купівлі-продажу незавершеного виробництва від 29.04.2020 №14.

Ухвалою слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 11.08.2020 у справі №428/6444/20 було накладено арешт на врожай сільськогосподарських культур 2020 року, у т.ч. і на врожай соняшника, розташованого на земельних ділянках філій "Стрілецький кінний завод №60", "Лимарівський кінний завод №61" ДП "Конярство України".

Ухвалами слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 13.08.2020 у справі №428/6540/20 та від 18.08.2020 у справі №428/6600/20 було накладено арешт на сільськогосподарську техніку, яка належить голові ФГ "Криничне" Батирсултанову Махачу Далгатовичу.

Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 15.09.2020 у справі №759/15457/20 було накладено арешт на земельні ділянки, що перебувають у постійному користуванні ДП "Конярство України", зокрема, його філій "Стрілецький кінний завод №60", "Лимарівський кінний завод №61" ДП "Конярство України". Ухвалою Луганського апеляційного суду від 21.09.2021 у справі №428/6599/20 було задоволено апеляційну скаргу ФГ "Криничне" та скасовано арешт, накладений на частину майна господарства.

Водночас будь-які спроби зняти арешт із арештованого врожаю соняшника 2020 року та доступу до земельних ділянок, на яких він знаходився, виявилися безрезультатними.

Ухвалою слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 09.10.2020 у справі №428/4589/20 ФГ "Криничне" було відмовлено у задоволенні клопотання про зняття арешту з врожаю сільськогосподарських культур, накладеного 11.08.2020.

10.10.2020 Міловським відділом поліції ГУ НП у Луганській області було затримано сільськогосподарську техніку ФГ "Криничне", яка приїхала для здійснення збору врожаю соняшника, придбаного як незавершене виробництво у філії "Стрілецький кінний завод №60" ДП "Конярство України". Вилучена техніка господарства перебувала у полях під охороною до моменту винесення ухвали слідчого судді Міловського районного суду Луганської області від 16.11.2020 у справі №418/3554/20 про відмову у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 23.10.2020 у справі №757/45201/20 було скасовано арешт врожаю сільськогосподарських культур 2020 року, накладений ухвалою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 11.08.2020 у справі №428/6444/20.

У подальшому ухвалами слідчого судді Печерського районного суду м.Києва від 30.10.2020 у справах №757/47116/20 та №757/47119/20 був знову накладений арешт на земельні ділянки, на яких знаходився незібраний врожай соняшника 2020 року.

30.10.2020 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у справі №757/47216/20 було накладено арешт на сільськогосподарську техніку ФГ "Криничне", яка приїхала для збору врожаю соняшника, придбаного як незавершене виробництво у філії "Лимарівський кінний завод №61" ДП "Конярство України".

Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 20.11.2020 у справі №759/19782/20 було задоволено клопотання ФГ "Криничне" та скасовано арешт накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30.10.2020 у справі №757/47119/20 на земельні ділянки, що перебувають у постійному користуванні, володінні ДП "Конярство України", зокрема, його філій "Стрілецький кінний завод №60", "Лимарівський кінний завод №61" ДП "Конярство України", на яких знаходиться урожай сільськогосподарських культур 2020 року.

Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 18.03.2021 у справі №759/4673/21 ФГ "Криничне" було відмовлено у задоволенні скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у неповерненні тимчасового вилученого майна, зокрема, врожаю соняшника 2020 року, що знаходиться на території філій "Стрілецький кінний завод №60", "Лимарівський кінний завод №61" ДП "Конярство України".

Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 25.11.2020 у справі №759/20451/20 було скасовано арешт, накладений на сільськогосподарську техніку ФГ "Криничне" ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 30.10.2020.

Отже відповідач зазначає, що він не мав жодної можливості виконати умови договору перед позивачем через незалежні від його волі обставин, а саме, конструкцію укладеного договору та обставини непереборної сили у вигляді накладених судами численних арештів та заборон збирати арештований врожай, що було обов`язковим для відповідача за час чинності таких обставин та унеможливлювало збирати його врожай. В свою чергу, відповідач добросовісно вживав усіх належних та можливих заходів щодо скасування накладених арештів, та останній був скасований 25.11.2020, тобто вже після настання розірвання позивачем договору в односторонньому порядку.

Також відповідач вказує, що з метою засвідчення дії обставин непереборної сили, ФГ "Криничне", в установленому порядку звернулося до Торгово-промислової палати України із відповідною заявою. Сертифікатом про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), ТПП України засвідчила наявність форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме: акти та дії державних органів, зокрема, накладення арешту на врожай сільськогосподарських культур, заборона вчиняти дії з проходу, проїзду техніки та транспортних засобів і збирання врожаю, внаслідок чого було унеможливлено виконання ФГ "Криничне" зобов`язань перед ТОВ "Сателлит" за договором поставки щодо поставки і передання у власність насіння соняшника українського походження врожаю 2020 року.

Окрім цього, самостійною причиною, яка вплинула на недобір врожаю соняшника у 2020 році стала посуха, яка мала місце на території Луганської області та суттєво вплинула на якісні та кількісні показники зібраного врожаю. Тобто мова йде про складні обставини природного характеру, зокрема, посуху, які є надзвичайними та такими, що неможливо було відвернути за таких умов.

Отже на думку відповідача порушення ним зобов`язання перед позивачем за договором поставки сталося саме через незалежні від його волі обставини непереборної сили за відсутності будь-якої його вини, що є підставою для звільнення його від цивільно-правової відповідальності у будь-якому випадку.

Крім того, відповідач зазначає, що посилання позивача на п. 8.5 розірваного з 22.10.2020 за його односторонньо волею договору поставки є безпідставним, адже вказаний пункт припинив свою дію для сторін з моменту розірвання договору, тобто з 22.10.2020, що було виключно волею позивача. Також вказує на те, що товар, що поставлявся за договором поставки №Р90028 від 30.07.2020, так і умови такої поставки повністю відрізняються від того товару та відповідних умов поставки, що були узгоджені позивачем за його договорами з ТОВ "Сингента" за № Р90349 від 22.10.2020; ПП "Агро Дар 2010" за № Р90365 від 27.10.2020 року; ТОВ "Агродобробут" за №Р90384 від 29.10.2020 року; ТОВ "Агрофірма "Світанок" за №Р90385 від 29.10.2020; ТОВ "Лан" за №Р90380 від 29.10.2020, а тому навіть якщо б п. 8.5 договору поставки № Р90028 від 30.07.2020 не припинив свою дію, то і тоді він не міг бути застосований, адже позивач відступив від його умов та придбав інший товар за іншими умовами, що відповідно істотно вплинуло на ціну товару і не може відбуватися за рахунок відповідача та від його дій в жодному разі не залежить.

Також відповідач посилається на недоведення позивачем складу цивільного правопорушення а ні розміру заподіяної шкоди, а ні причинно-наслідкового зв`язку між поведінкою відповідача та вказаною шкодою. Зазначає, що позивачем не наведені обставини, за яких він має право на відшкодування збитків. Заявлені позивачем до відшкодування "витрати" не є збитками в розумінні положень чинного законодавства України, а є результатом його власної ініціативної діяльності за його волею та на його власний ризик.

Зазначив, що позивач жодним чином не намагався узгодити із відповідачем питання допоставки відповідного товару коли б відпали існуючи по справі об`єктивні та непереборні для відповідача обставини, або ж можливість поставити позивачу товар іншим чином, аніж його виробництво (вирощування), у тому числі шляхом надання відповідачу можливості підшукування контрагентів для позивача, які б поставили товар за більш сприятливими цінами, можливо, навіть нижчими, ніж були запропоновані відповідачем за розірваним без з`ясування причин договором.

Вказує на те, що позивач намагається усіляким чином отримати безпідставне збагачення за рахунок відповідача, який допустив прострочення виконання зобов`язання за відсутності його вини при прямому протиправному втручанні у його господарську діяльність з боку інших осіб та без врахування багатомільйонних збитків, яких зазнав сам відповідач у зв`язку із існуючою ситуацією, та без урахування подій після 24.02.2022, коли більша частина активів відповідача знаходиться в окупації (зокрема земельні ділянки) і його господарська діяльність зупинена та не факт що буде відновлена. При цьому позивач вже стягує відповідний 20% штраф у сумі 2214936,00 грн у справі №913/769/21, а зараз намагається і здійснювати господарську діяльність за рахунок відповідача, що є недобросовісним, несправедливим, нерозумним та покладає на відповідача непропорційний індивідуальний та надмірний тягар, що так само підлягає врахуванню на рівні з іншими доводами відповідача та є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позову.

14.11.2025 ухвалено оскаржуване рішення з підстав, викладених вище.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Стаття 11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таке ж положення міститься і в статті 173 ГК України.

Зобов`язання згідно із ст.ст.11, 509 ЦК України, ст.174 ГК України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України, яка кореспондується з положеннями ч. 1 ст. 193 ГК України, визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом ст. 638 ЦК України, ст. 180 ГК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

З матеріалів справи вбачається існування між сторонами договірних правовідносин на підставі договору поставки від 30.07.2020 № Р90028, відповідно до якого сторонами було обумовлено взаємні права та обов`язки.

Укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що за умовами п. 1.1, п. 2.1 договору поставки №Р90028 від 30.07.2020, поставці підлягало насіння соняшника українського походження врожаю 2020 року загальною кількістю 3 000,00 т +/-5% за вибором покупця.

На виконання умов п.п.4.1 п.4 договору у період з 13.09.2020 по 02.10.2020 Фермерське господарство "Криничне" поставлено, а ТОВ "Сателлит" отримано та оплачено за договором насіння соняшника в загальній кількості 1 256,98 тон, про що свідчать наявні в матеріалах справи видаткові накладні (а.с. 79-88 т. 1), розрахунки коригування до видаткових накладних та рахунки на оплату (а.с. 89-98 т. 1), платіжні документи про здійснення позивачем оплати за договором (а.с. 99-118 т. 1).

Отриманий товар у загальному обсязі 1 256,98 т оплачений позивачем на загальну суму 12 520 596,09 грн (з урахуванням проведених коригувань курсу долара США).

Натомість, решту товару за договором, а саме, у кількості 1 743,02 т у строки, встановлені у п. 4.1 договору, а саме, до 15.10.2020, ФГ "Криничне" поставлено не було і даний факт відповідачем не заперечується.

Повідомленням від 22.10.2020 №22102020.25/010 позивач проінформував відповідача про непоставку товару у кількості 1 743,02 тон, про відмову від виконання договору в односторонньому порядку та нарахування штрафу відповідно до п.8.2 договору від 30.07.2020 №Р90028.

На момент направлення позивачем на адресу відповідача повідомлення від 22.10.2020, прострочення виконання зобов`язання ФГ "Криничне" з поставки товару становило більше 6 календарних днів.

За умовами п. 4.1 договору товар мав бути поставлений до 15.10.2020, натомість доказів поставки товару в обсягах, встановлених у п. 2.1. та у строки, встановлені договором, відповідачем не надано.

Оскільки з узгоджених сторонами 3000 тон, які мали бути поставлені до 15.10.2020, фактично відповідачем поставлено 1 256,98 тон насіння соняшника врожаю 2020 року, відповідач є таким, що порушив умови договору поставки від 30.07.2020 №Р90028 щодо кількості та строків поставки товару, обумовленому договором.

Вказані обставини встановлені в постанові Східного апеляційного господарського суду від 08.07.2024 у справі № 913/769/21 та в силу вимог ч. 4 ст. 75 ГПК України не підлягають доведенню в даній справі.

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Приписи ч.2 ст.6 та ст.627 ЦК визначають співвідношення між актами цивільного законодавства і договором. Допустимість конкуренції між актами цивільного законодавства і договором випливає з того, що вказані норми передбачають ситуації, коли сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, і коли вони не вправі цього робити.

За змістом ч.3 ст.6 ЦК сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Відповідні правові висновки щодо обов`язковості договору викладені в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі №355/385/17.

Відповідно до п. 8.2 договору сторони визначили, що в разі, якщо поставка товару покупцеві була здійснена пізніше строків, вказаних в п.п. 4.1 п. 4 цього договору, постачальник сплачує покупцеві штраф у розмірі 10% від вартості несвоєчасно поставленого (непоставленого) товару. В разі, якщо прострочення поставки перевищує 6 календарних днів, покупець має право в односторонньому порядку відмовитися від виконання цього договору, при цьому постачальник зобов`язується сплатити штраф у розмірі 20 % від вартості непоставленого товару.

Згідно з п. 8.5 договору в разі, якщо постачальник не поставить покупцеві товар у кількості, вказаній в п.п. 2.1 даного договору, покупець має право укласти договір із третьою особою, на умовах, аналогічних цьому договору. Постачальник в цьому випадку зобов`язаний відшкодувати покупцеві витрати по укладенню договору з третьою особою та різницю між ціною товару, яка була передбачена цим договором, і ціною товару, який був придбаний у третьої особи. В разі, якщо постачальник не поставить покупцю товар протягом 10 календарних днів після закінчення строку поставки, покупець має право розірвати договір.

Різниця вказаних порушень умов договору полягає в тому, що в першому випадку має місце поставка товару, але з порушення строку, встановленого договору, що вказує на можливість втрати інтересу покупця щодо його отримання, як наслідок, можливості односторонньої відмови останнього від прийняття товару та оплати його вартості. В другому випадку, після спливу строку поставки товару постачальником взагалі не поставлено товар (його частини), що має наслідки можливість розірвання покупцем договору в односторонньому порядку з застосуванням відповідних наслідків.

Відтак, договором визначено різні випадки (умови) можливості відмови від виконання договору (його розірвання) в односторонньому порядку за наслідками порушення сторонами його умов.

У цивільному законодавстві закріплено конструкцію "розірвання договору" (статті 651 - 654 ЦК України). Вона охоплює собою розірвання договору: за згодою (домовленістю) сторін; за рішенням суду; внаслідок односторонньої відмови від договору. У спеціальних нормах ЦК України досить часто використовується формулювання "відмова від договору" (наприклад, у статтях 665, 739, 766, 782). Односторонню відмову від договору в тих випадках, коли вона допускається законом або договором, слід кваліфікувати як односторонній правочин, оскільки вона є волевиявленням особи, спеціально спрямованим на припинення цивільних прав та обов`язків. Аналогічна правова позиція викладена в постанові КЦС ВС від 08 вересня 2021 року у справі № 727/898/19.

В даному випадку слід звернути увагу, що розірвання договору можна визначити як дію, спрямовану на припинення частково або повністю невиконаного договору і тим самим припинення виниклих із договору зобов`язань на майбутнє. Розірвання договору як особливий спосіб припинення зобов`язань характеризується спеціальною спрямованістю правоприпиняючого юридичного факту. Переривання правовідносин сторін обумовлено припиненням дії договору як підстави зобов`язання. Сутність розірвання договору виражається відмовою від виконання умов договору і від прийняття виконаних умов за цим договором. Розірвання договору спричиняє повне припинення невиконаних зобов`язань сторін договору.

Таким чином, одним зі складників розірвання договору є воля сторін здійснити вказану дію. Зазначене підтверджується і законодавством України: договір може бути розірваний: за згодою сторін; за ініціативою однієї зі сторін; на вимогу третіх осіб відповідно до вимог та положень законодавства.

Слід звернути увагу на те, що інститути розірвання та відмови від виконання договорів мають єдину правову природу припинення договірних відносин, проте відрізняються за способами їх здійснення. Якщо розірвання договору це спосіб припинення договірних відносин шляхом звернення правомочної особи до зобов`язаної, то відмова від договору це спосіб припинення договірних зобов`язань правомочною особою в односторонньому порядку (ч. 2 ст. 701, ч. 2 ст. 706 ЦК України).

Зокрема, за наслідками поставки постачальником товару за договором поставки від 30.07.2020 № Р90028 з порушенням визначених строків (6 календарних днів з моменту закінчення встановленого строку поставки) визначено можливість відмови покупця від виконання умов договору, що фактично полягає у припиненні договірних правовідносин між сторонами з тією особливістю, що покупець не бере на себе обов`язку з прийняття та оплати такого товару за наслідками фактичної поставки товару з порушенням строку. При цьому у покупця виникає право на стягнення з постачальника штрафу у розмірі 20% від вартості непоставленого товару (відповідно, відсутність визнання покупцем поставки товару на виконання умов даного договору). Відповідний випадок не передбачає обов`язковості доведення позивачем свого волевиявлення до відома свого контрагента та може бути реалізовано за наявності для цього відповідних умов.

За наслідками оцінки правового значення для договірних правовідносин між сторонами надісланих засобами поштового зв`язку повідомлення від 22.10.2020 за вих.№22102020.25/010 та претензії від 22.10.2020 за вих.№22102020.24/010, судова колегія зазначає таке.

Зі змісту вказаних листів вбачається застосування права покупця щодо односторонньої відмови від виконання умов договору за наслідками відсутності здійснення відповідачем поставки товару до 22.10.2020, визначене умовами п. 8.2 договору постави від 30.07.2020 №Р90028.

Водночас, на переконання суду апеляційної інстанції відмова від виконання покупцем договору у відповідності до п. 8.2 договору поставки передбачає рівнозначний факт як то поставку товару після 6 календарних днів з дня спливу строку поставки (15.10.2020) так і відсутності такої поставки, з огляду на втрату покупцем юридичного інтересу в його отриманні після відповідної дати, про що зазначено в отриманому відповідачем повідомленні. Відповідний акт передбачає спрямованість волевиявлення сторони саме на припинення договірних правовідносин між сторонами за наявності для цього визначених договором умов.

Таким чином, в силу положень законодавства та умов договору за наслідками сукупності обставин (спливу визначеного за умовами договору строку, яке надає право реалізувати право на відмову від виконання договору), внаслідок односторонньої відмови позивача від договору, останній було розірвано і, відповідно, договір поставки від 30.07.2020 № Р90028 припинив свою дію з 22.10.2020 (зобов`язання сторін припинились).

Слід також враховувати, що обрання позивачем для себе позиції щодо застосування альтернативного права на відмову від укладеного з відповідачем договору, і стягнення штрафу внаслідок непоставки відповідачем у встановлений договором строк в порядку п.8.2 договору, фактично усуває можливість застосування до спірних правовідносин умов п. 8.5 договору.

На думку суду апеляційної інстанції, в даному випадку, вирішальне значення мають дії учасників цивільних правовідносин, які мають відповідати засадам справедливості, доброчесності, розумності.

Так, однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ст. 3 ЦК України). Добросовісність учасників цивільних правовідносин означає, що їх дії повинні відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зроблено висновок щодо доктрини venire contra factumproprium (заборони суперечливої поведінки), в основі якої принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Відтак, дії учасників спірних договірних правовідносин має оцінюватись судом з позиції добросовісності, адже викладення умови договору в такій редакції має за мету досягнення найвигідніших результатів для обох сторін договору та не повинно створювати необґрунтоване підґрунтя для можливості уникнення покупця від обов`язку щодо виконання взятих на себе зобов`язань на шкоду свого контрагента.

В контексті існуючих між сторонами правовідносин, слід також звернути увагу, що покупцем (ТОВ "Сателлит") в межах іншої справи №913/769/21, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сателлит" до Фермерського господарства "Криничне" реалізовано право щодо стягнення неустойки (штрафу) за договором поставки від 30.07.2020 №Р90028 у сумі 3 474 609 грн 27 коп. (що становить 20% від вартості непоставленого товару на суму 17373046,37 грн), що вказує на визнання позивачем відсутності поставки товару у кількості 1743,02 тони в межах даного договору (як то з боку відповідача, так і інших контрагентів).

Відтак, припинення договірних правовідносин між сторонами даної справи спростовує доводи позивача щодо можливості визнання поставки насіння соняшника українського походження врожаю 2020 року за договором поставки №Р90349 від 22.10.2020 з ТОВ "Сингента", договором поставки №Р90365 від 27.10.2020 з ПП "Агро Дар 2010", договором поставки №Р90384 від 29.10.2020 з ТОВ "Агродобробут", договором поставки №Р90380 від 29.10.2020 з ТОВ "Лан", договором поставки №Р90385 від 29.10.2020 з ТОВ "Агрофірма "Світанок" на виконання умов п. 8.5 договору поставки від 30.07.2020 №Р90028, дія якого припинена з 22.10.2020.

Більш того, посилання в претензії позивача від 22.10.2020 на можливість подальшого укладення з третіми особами договорів з аналогічних умов в порядку п. 8.5 договору є безпідставним з огляду на те, що в цьому випадку наслідки порушення відповідачем строку поставки товару визначено у вигляді застосування 10 % штраф від непоставленого товару, чого з огляду на обставини існування рішення у іншій справі № 913/769/21 між тими ж сторонами справи застосовано не було. Покупець скористався альтернативним правом застосування до відповідача штрафу у розмірі 20% від вартості непоставленого товару.

У ст.610 ЦК визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків (п.4 ч.1 ст.611 ЦК України).

З огляду на викладене, припинення договірних правовідносин між сторонами за наслідками порушення з боку відповідача договірних зобов`язань не позбавляє позивача права доводити наявності завдання збитків (неодержаного доходу) за насідками порушення відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань відповідно до загальних положень цивільного законодавства України.

Так, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч.1 ст.22 ЦК України).

Боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення (частини 1, 2 ст.623 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.22 ЦК України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ч.3 ст.22 ЦК України).

За змістом ст.224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Визначення поняття збитків наведене також у ч.2 ст.224 ГК України, відповідно до якої під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі №920/715/17 зроблено висновок, що "збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником. Чинним законодавством України обов`язок доведення факту наявності таких збитків та їх розмір, а також причинно-наслідковий зв`язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача".

Відповідно до ч.1 ст.225 ГК до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Збитки як правова категорія включають в себе й упущену (втрачену) вигоду, яка відрізняється від реальних збитків тим, що реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо), а у разі упущеної вигоди наявне майно не збільшується, хоча і могло збільшитися, якби не правопорушення. Тобто упущена вигода відображає різницю між реально можливим у майбутньому потенційно отриманим майном та вже наявним майном (п. 41 постанови Верховного Суду від 30.09.2021 у справі №922/3928/20).

Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 у справі №750/8676/15-ц зроблено висновок, що відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування. Кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. З іншого боку, боржник має право доводити відсутність своєї вини (стаття 614 ЦК України).

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками.

Таким чином, твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв`язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягає доведенню саме позивачем.

Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині стягнення збитків, позивач стверджує, що внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов`язань за укладеним між сторонами договором, позивач вимушений був придбати відповідний товар за вищою ціною у третіх осіб.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

Так, відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Зважаючи на встановлені у справі №913/769/21 обставини, суд апеляційної інстанції вважає доведеним факт порушення відповідачем умов договору, а саме, недопоставка товару у кількості 1 743,02 т у строки, встановлені у п. 4.1 договору, а саме, до 15.10.2020, що мало наслідком правомірне нарахування позивачем до стягнення штрафу у розмірі 3 474 609,27 грн, який у відповідності до п.8.2 договору становить 20% від вартості непоставленого товару на суму 17 373 046,37 грн.

Відповідно, доводам відповідача щодо відсутність його вини у порушенні умов договору щодо поставки товару у строки та обсязі, встановлені договором, також було надано оцінку під час розгляду вказаної справи.

Зокрема, господарським судом в межах справи № 913/769/21 було встановлено, що, укладаючи господарські договори з філіями ДП "Конярство України", відповідач діяв як господарюючий суб`єкт з урахуванням предмета своєї статутної діяльності, якою є вироблення товарної сільськогосподарської продукції, її переробка та реалізація з метою отримання прибутку. В той же час, відповідач як особа, яка здійснює підприємницьку діяльність (самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарську діяльність), не міг не знати чи не прогнозувати настання обставин, якби такі були, за яких він не зміг би виконати зобов`язання за договором. Вказане також стосується порушених кримінальних проваджень, в межах яких правоохоронними органами здійснювались заходи арешту врожаю, який знаходився на землях, що належали Державному підприємству "Конярство України".

Зважаючи на встановлені у справі обставини, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем не доведено обставин рейдерського захвату земельних ділянок, на яких знаходився врожай ФГ "Криничне". Підстави для висновку про наявність рейдерського захоплення земельних ділянок, на які посилається відповідач як на обставини форс-мажору, відсутні.

Також судом апеляційної інстанції в межах зазначеної справи не було прийнято до уваги і наданий відповідачем висновок експертів №12289/51 від 04.02.2021, складений ННЦ "Інститут судових експертиз ім. Засл. Проф. Бокаріуса" МЮУ, дослідженням якого, в тому числі, було ринкова вартість урожаю 2020 року та біологічна врожайність насіння соняшнику, що зростав на полях філій Державного підприємства "Конярство України".

Суд апеляційної інстанції також визнав, що арешт активів контрагента за обставин ведення господарської діяльності, встановлених у даній справі, не можна назвати непередбачуваним, оскільки специфіка сільськогосподарського виробництва із застосуванням державних земель, виключає непоінформованість суб`єктів такої діяльності про порядок використання державних земель, встановлених законом, в тому числі порядок укладення договорів з державними підприємствами.

Крім того господарським судом було встановлено, що відповідачем не дотримано умов договору щодо своєчасного та належного повідомлення позивача про початок та дію форс-мажорних обставин, які завадили йому своєчасно та в повному обсязі виконати умови договору в частині поставки соняшника у строк до 15.10.2020, що, в силу умов п. 9.3. договору, позбавляє відповідача права посилатись на ці обставини в якості причини невиконання зобов`язань за договором.

Таким чином, як правомірно зазначено місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні у даній справі, матеріалами справи підтверджено порушення відповідачем строку виконання зобов`язання за договором та відсутності у встановлений строк поставки насіння соняшника, на умовах, визначених договором (наявність протиправної поведінки відповідача); порушення умов виконання договору безпосередньо пов`язано із самостійною господарською діяльністю відповідача, а наданий сертифікат №3100-21-0935 від 30.11.2021 не може бути прийнято в якості доказів форс-мажорних обставин у виникненні спірних правовідносин (наявність вини відповідача у порушенні договірного зобов`язання за договором поставки).

Разом з тим, на думку суду апеляційної інстанції, посилаючись на існування причинного зв`язку між понесеними позивачем витратами у вигляді різниці між ціною товару за вказаними договорами з третіми особами та ціною товару за умовами договору поставки з відповідачем, позивач жодним чином не доводить, що укладення договору поставки мало наслідком відсутність укладення відповідного договору з іншим контрагентам на тих самих умовах, що, з огляду на його часткове виконання відповідачем станом на настання строку поставки, мало наслідком необхідність укладення аналогічного договору поставки товару вже за збільшеними цінами на відповідний товар та втрату з боку позивача доходу, на який він розраховував, обираючи відповідного контрагента.

Крім того, укладення договорів з іншими постачальниками не є обставиною, яка автоматично та невідворотно виникає в результаті не поставки партії товару відповідачем.

Так, відповідно до п. 8.2 договору в разі, якщо поставка товару покупцеві була здійснена пізніше строків, вказаних в п.п. 4.1 п. 4 цього договору, постачальник сплачує покупцеві штраф у розмірі 10 % від вартості несвоєчасно поставленого (непоставленого) товару.

Відмовою від договору 22.10.2020 позивач висловив позицію щодо небажання продовжувати договірні відносини, чим фактично унеможливив для відповідача вчинення дій щодо поставки товару в інший строк.

Таким чином, ТОВ "Сателлит" на власний розсуд вирішено захистити свої права, скористатись умовами пункту 8.2 договору щодо відмови від договору і стягнення з ФГ "Криничне" 20% штрафу від вартості непоставленого товару, що було реалізовано в межах судової справи № 913/769/21.

Водночас, позивач не зазначає в чому полягає вимушеність укладання у кінці жовтня 2020 року поставки з третіми особами і що це є обставиною, яка засвідчує автоматичні та невідворотні наслідки у вигляді реальних витрат, які виникають в результаті невиконання договору відповідачем. Позивач не надає доказів щодо наявності у нього зобов`язань перед третіми особами, де він є постачальником придбаного у ФГ "Криничне" соняшника тощо.

Суд апеляційної інстанції також установив, що позивач не надав доказів того, що непоставка відповідачем товару за договором мала наслідком зупинення його діяльності, або потягло інші наслідки для позивача у взаємовідносинах з контрагентами, внаслідок чого йому були заподіяні збитки, а також доказів існування у нього критично необхідної виробничої потреби в обсягах товару, передбачених договором (договорів поставки в порядку подальшого перепродажу, переробки тощо), як і доказів того, що незадоволення відповідної виробничої потреби (у разі її існування) могло б потягнути за собою які-небудь негативні наслідки (зупинку ліній виробництва, їх неефективну внаслідок недозавантаженості роботу, простій передзамовлених складських потужностей, простій транспорту, застосування штрафних санкцій з боку контрагентів тощо), а також того, що незадоволення відповідної виробничої потреби відповідачем могло б потягнути за собою негативні наслідки, що закупівля насіння соняшнику за вищою ціною призвела б до меншої шкоди, ніж та, що могла б виникнути у нього в результаті його недопоставки.

Отже, позивачем не було доведено реальності заявленої ним до стягнення суми збитків, як і не було ним доведено, як того вимагає частина третя статті 226 ГК України, що він вчиняв дії, спрямовані на запобігання виникненню збитків, що в силу прямого регулювання наведеної норми взагалі позбавляє його права на відшкодування збитків.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №922/2394/21 від 14.06.2022.

Відповідно, надані позивачем докази щодо проведення роботи по пошуку інших контрагентів внаслідок непоставки товару відповідачем є лише односторонньо складеною письмовою перепискою, тому не може бути беззапереченим доказом причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою відповідача щодо непоставки товару і укладенням позивачем договорів з іншими контрагентами.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про те, що укладення позивачем договорів з третіми особами та визначення їх істотних умов стало результатом самостійних ініціативних дій самого позивача, адже вказані договори були укладені ним на власний ризик, з метою досягнення економічних результатів та одержання прибутку (частина перша статті 42 ГК України), та відповідало виду здійснюваної ним господарської діяльності. Отже, ризик економічної неефективності чи збитковості такого договору згідно з статтею 42 ГК України лежить на самому позивачеві і правових підстав для перекладення його на відповідача немає.

Між тим у відповідності до положень частин третьої, четвертої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Викладене свідчить про недоведення позивачем понесення ним збитків за наслідками дій відповідача та їх розміру, а також про відсутність причинного зв`язку між невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за укладеним між сторонами договором та понесеними позивачем, як він зазначає, витратами у вигляді різниці між ціною товару за вказаними договорами з третіми особами та ціною товару за умовами договору поставки з відповідачем.

Більше того, надані позивачем договори поставки свідчать про поставку позивачу більшої кількості насіння соняшнику, ніж було передбачено умовами укладеного сторонами у справі, що додатково свідчить про те, що договори з іншими контрагентами могли бути укладені позивачем планово з метою забезпечення безперебійного виробництва позивача.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

За приписами статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судова колегія відхиляє доводи апелянта щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права стосовно розгляду справи заінтересованим складом суду і безпідставного прийняття судом доказів, наданих позивачем, оскільки такі доводи ґрунтуються на припущеннях апелянта та матеріалами справи не підтверджуються.

За наслідками надання правової оцінки дотримання судом норм права при розгляді даної справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що інші доводи сторін, що викладені в процесуальних документах з приводу заявлених вимог та заперечень, з урахуванням предмету доказування у дані справі, не впливають на остаточний висновок суду за результатом розгляду поданої апеляційної скарги.

За таких обставин, враховуючи, що місцевий господарський суд не забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин, що мають значення для справи, та не надав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, апеляційну скаргу Фермерського господарства "Криничне" задовольнити слід задовольнити, рішення Господарського суду Луганської області від 14.11.2024 у справі №913/333/24 слід скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати апелянта зі сплати судового збору у розмірі 179 469,11 грн покладаються на позивача.

Крім того, судова колегія зазначає, що відповідно до частини 9 статті 145 Господарського процесуального кодексу України, у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Згідно матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Луганської області від 09.08.2024 у справі №913/333/24 накладено арешт у межах ціни позову - 10 352 050 грн 80 коп. на грошові кошти та майно, що належать або підлягають передачі або сплаті Фермерському господарству "Криничне" (вул.Міловська, буд.68А, смт Мілове Старобільського району Луганської області, 92500, ідентифікаційний код 32064945) і знаходяться у нього чи в інших осіб, які будуть виявлені державним або приватним виконавцем під час виконання цієї ухвали про забезпечення позову.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 25.09.2025 ухвалу Господарського суду Луганської області від 09.08.2024 у справі №913/333/24 залишено без змін.

З огляду на те, що суд дійшов висновку про скасування рішення Господарського суду Луганської області від 14.11.2024 у справі №913/333/24 та ухвалення нового рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю, відповідно, суд скасовує заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Луганської області від 09.08.2024 у справі №913/333/24.

При цьому, суд не здійснює розподіл сплаченого Фермерським господарством "Криничне" судовий збір за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Луганської області від 09.08.2024 у справі №913/333/24, з огляду на вирішення питань про розподіл цих витрат постановою Східного апеляційного господарського суду від 25.09.2024 у зазначеній справі.

Керуючись статтями 129, 256, 269-270, 273, п. 2 ч. 1 ст. 275, п. 4 ч. 1 ст. 277, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Криничне" задовольнити.

Рішення Господарського суду Луганської області від 14.11.2024 у справі №913/333/24 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Луганської області від 09.08.2024 у справі №913/333/24.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сателлит" (вул. Євгена Коновальця, буд. 32-Б, офіс 1019, м.Київ, 01133, ідентифікаційний код 13501985) на користь Фермерського господарства "Криничне" (вул. Міловська, буд.68-А, смт. Мілове, Старобільський район Луганської області, 92500, ідентифікаційний код 32064945) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 179 469,11 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 14.03.2025.

Головуючий суддя В.В. Лакіза

Суддя Л.М. Здоровко

Суддя Н.О. Мартюхіна