Рішення

від 17.03.2025 по справі 454/1073/24

СОКАЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 454/1073/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2025 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Струс Т. В. ,

за участю секретаря Синевської Г.В.,

представника відповідача Гудз Б.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сокалі в режимі відеоконференції цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Львівського національного університету імені Івана Франка про стягнення збереженого середнього заробітку,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення збереженого середнього заробітку, свої вимоги мотивує тим, що з 2001 року він розпочав трудову діяльність на посаді заступника директора Правничого коледжу Львівського національного університету імені Івана Франка. З 2015р. та 01.07.2021р. позивача було черговий раз обрано за конкурсом на посаду доцента кафедри історії держави, права та політико-правових учень юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка. З 11.03.2022р. відповідно до Указу Президента України від "24" лютого 2022 року № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" позивача прийнято на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, зараховано до списків особового складу та призначено на посаду помічника командира бригади з правової роботи начальника юридичної служби військової частини НОМЕР_1 . На цій посаді у військовій частині НОМЕР_1 позивач проходить військову службу. З дня призову позивача 11.03.2022р. по 19.07.2022р. Львівський національний університет імені Івана Франка виплачував йому середній заробіток як науково-педагогічному працівнику, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період відповідно до вимог частини 2 ст. 57 Закону України «Про освіту», якою була передбачена державна гарантія, що у разі «проходження педагогічними працівниками військової служби за призовом під час мобілізації», то за таким працівником зберігається попередній середній заробіток. Однак, зазначає, що після 19.07.2022р. відповідачем середній заробіток йому безпідставно не виплачувався, тобто не виконувалася законодавча державна гарантія, яка була передбачена частиною 2 ст. 57 Закону України «Про освіту» (в редакції, що була чинною на момент мобілізації позивача в березні 2022 року). Крім цього, вважає, що відповідач помилково прийшов висновку, що дія попередньої редакції (яка діяла до 19.07.2022) ч.3 статті 119 КЗпП України перестала діяти для мобілізованих педагогічних та науково-педагогічних працівників. Також відповідачем у своїй діяльності по припиненню виплат середнього заробітку позивачу з 20.07.2022 року не враховано зміст законодавчої державної гарантії, яка викладена у Законах України «Про вищу освіту», «Про освіту» та "Про наукову і науково-технічну діяльність" та інших нормативно-правових актах.Згідно ст. 2 ЗУ «Про вищу освіту», законодавство України про вищу освіту базується на Конституції України і складається із законів України "Про освіту", "Про наукову і науково-технічну діяльність", цього Закону та інших нормативно-правових актів, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку». Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» у частині третій статті 119 слова «зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток» замінено словами «зберігаються місце роботи і посада». Вказаний закон набрав чинності 19.07.2022. При цьому станом на 19.07.2022 діяла редакція ч. 2 ст. 57 як спеціального Закону України «Про освіту», яка передбачала, що «у разі….. проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період…. в особливий період за таким працівником зберігається попередній середній заробіток». У подальшому, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впорядкування надання та використання відпусток, а також інших питань» від 22.11.2023 № 3494-IX у частині другій статті 57 Закону України «Про освіту» слова «чи проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період» виключено. Закон № 3494-IX набрав чинності 24.12.2023. Відповідно в період з 19.07.2022 по 24.12.2023 за педагогічними працівниками зберігалася трудова державна гарантія у вигляді збереження середнього заробітку за основним місцем роботи, в тому числі у разі призову на військову службу під час мобілізації. Тобто позивач, як науково-педагогічний працівник, мав право на збереження середнього заробітку за місцем роботи у зв`язку з проходженням військової служби за призовом під час мобілізації і у період з 19.07.2022 по 24.12.2023. Верховний Суд у постанові від 16.10.2023 у справі № 718/209/23 вказав на те, що у частині другій ст. 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачені гарантії для громадян України призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, зокрема, шляхом відсилання як до частини третьої статті 119 КЗпП України, так і до норм інших законів (зокрема, ч. 2 ст. 57 Закону України «Про освіту»). В частині другій ст. 57 Закону України «Про освіту» міститься спеціальна норма щодо положень частини третьої статті 119 КЗпП України, оскільки поширюється на педагогічних чи науково-педагогічних працівників. Відповідно позивач прийшов до висновку про протиправність припинення нарахування та виплати йому середнього заробітку відповідачем після 19.07.2022 як науково-педагогічному працівнику, який проходить військовому службу за призовом під час мобілізації, на особливий період. Просить суд визнати вимушененим залишення ним свого основного робочого місця (місця праці) на час особливого періоду у зв`язку із призовом для виконання конституційного обов`язку по захисту Батьківщини на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період. Визнати безпідставним та протиправним припинення нарахування та виплати йому державної гарантії щодо збереження та виплати Львівським національним університетом імені Івана Франка середнього заробітку відповідно до вимог ч.2 ст. 57 Закону України «Про освіту» за період з 20.07.2022 по 24.12.2023 року. Визнати безпідставним та протиправним не нарахування та не виплати державної гарантії щодо збереження та виплати Львівським національним університетом імені Івана Франка середнього заробітку відповідно до вимог ст. 57-1 Закону України «Про освіту» за період з 25.12.2023 по 20.03.2024. Стягнути з Львівського національного університету імені Івана Франка на його користь середній заробіток за період з 20.07.2022 по 20.03.2024, а саме 396007,92грн., що включає суму для сплати податків та суму фактичного доходу - 318 788,4 грн.

Крім того, позивачем подано клопотання, згідно якого просить визнати строк на звернення до суду таким, що не пропущений. А у випадку відмови судом у задоволенні клопотання позивача про визнання строку на звернення до суду таким, що не пропущений, просить суд визнати строк на звернення до суду пропущеним з поважних причин у зв`язку із мобілізаційним призовом Позивача та постійною його зайнятістю (24год./7днів) по виконанню військових обов`язків щодо захисту Батьківщини. Поновити строк на звернення до суду у справі та розглянути справу по суті спору. При розгляді вказаного клопотання просить врахувати вищевказані обставини відповідно до вимог статті 263 ЦК України: «1. Перебіг позовної давності зупиняється: 4) якщо позивач або відповідач перебуває у складі Збройних Сил України або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан. 2. У разі виникнення обставин, встановлених частиною першою цієї статті, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин.» Крім того, з 11.03.2022 позивач виконує обов`язки військової служби в особливий період в умовах воєнного стану. Указом Президента України № 64/2022 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який діє й на даний час, оскільки воєнний стан неодноразово продовжувався. Згідно з п. 3 указу Президента України № 65/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію», який затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 03.03.2022, встановлено, що мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом. Строк проведення загальної мобілізації було неодноразово продовжено. Отже, під час дії правового режиму воєнного стану в Україні з моменту мобілізаційного призову позивача у новостворену військову частину за штатами воєнного часу в структурі ЗСУ для позивача зупинена дія ч.ч. 1, 2 ст. 233, ст. 234 КЗпП України на весь час мобілізації позивача.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Згідно ч.1 ст. 2 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до ч.2 ст. 39 Закону, громадяни України, які проходять базову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частиною третьою статті 119 Кодексу законів про працю України, а також частиною першою статті 53 і частиною другою статті 57 Закону України "Про освіту", частиною другою статті 44, частиною першою статті 54 і частиною третьою статті 63 Закону України "Про фахову передвищу освіту", частиною другою статті 46 Закону України "Про вищу освіту".

Законом України від 01.07.2022 №2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (набрав чинності 19.07.2022) (далі Закон №2352-IX), в ч. 3 ст. 119 КЗпП України внесено зміни, а саме: слова «зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток» замінено словами «зберігаються місце роботи і посада».

Отже, з 19.07.2022 року ч. 3 ст. 119 КЗпП України діє в редакції, яка передбачає збереження за працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації місця роботи і посади та не передбачає збереження середньої заробітної плати.

Підставою для внесення вищевказаних законодавчих змін стала та обставина, що мобілізованим працівникам було забезпечено державою виплату грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Твердження позивача, що у період з 20.07.2022р. по 24.12.2023р. та з 25.12.2023р. по 20.03.2024р. за ним, як працівником, призваним на військову службу зберігалася трудова державна гарантія у вигляді збереження середнього заробітку є помилковими.

Прикінцевими та перехідними положеннями вказаного Закону не визначено особливостей застосування норми ч. 3 ст. 119 КЗпП України, а тому з дня набрання чинності вказаного Закону за працівниками, призваними (прийнятими) до дня набрання чинності вказаним Законом на військову службу, слід зберігати лише місце роботи і посаду.

Починаючи з 19.07.2022 року університет був позбавлений обов`язку зберігати за позивачем середній заробіток, оскільки відповідні положення ч.3 ст. 119 КЗпП України виключені.

Також представник відповідача наголосив, що ст. 57-1 Закону України «Про освіту» не віднесена до гарантій, якими користуються, відповідно до ч.2 ст.39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни, призвані на військову службу під час мобілізації на особливий період. Твердження, що за позивачем зберігся середній заробіток протягом 25.12.2023р. по 20.03.2024р. є не обгрунтованими.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не прибув, у наданому суду клопотанні просив розгляд справи проводити у його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

Представник позивача - адвокат Остапик Я.І. в судове засідання не прибула, в ході розгляду справи позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.

Представник відповідача Гудз Б.Д. в судовому засіданні позовних вимог не визнав, просив у задоволенні таких відмовити, підтримав обгрунтування заперечень, що викладені у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши представника відповідача та дослідивши докази у справі, суд приходить до наступного висновку.

Дослідженою копією трудової книжки, що заповнена на ім`я ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , виданої 09.11.2001р. та довідки Львівського національного університету імені Івана Франка від 19.10.2022 № 827, встановлено, що з 2001р. позивач ОСОБА_1 , розпочав трудову діяльність на посаді заступника директора Правничого коледжу Львівського національного університету імені Івана Франка.

З 2015р. та 01.07.2021р. позивача ОСОБА_1 обрано за конкурсом на посаду доцента кафедри історії держави, права та політико-правових учень юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка.

З 11.03.2022 відповідно до Указу Президента України від "24" лютого 2022 року № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" ОСОБА_1 прийнято на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, зараховано до списків особового складу та призначено на посаду помічника командира бригади з правової роботи начальника юридичної служби військової частини НОМЕР_1 , що стверджується витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 11.03.2022 № 9.

Також встановлено та сторонами не заперечується, що з дня призову позивача - 11.03.2022р. по 19.07.2022 Львівський національний університет імені Івана Франка виплачував позивачу середній заробіток як науково-педагогічному працівнику, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період відповідно до вимог частини 2 ст. 57 Закону України «Про освіту», якою було передбачена державна гарантія, що у разі «проходження педагогічними працівниками військової служби за призовом під час мобілізації», то за таким працівником зберігається попередній середній заробіток.

Із довідки ОК-7 від 13.03.2024р. встановлено, що за позивачем ОСОБА_1 в період березень-липень зберігався середній заробіток з розрахунку 18857.52 грн. нарахованої заробітної плати за один місяць (квітень, травень 2022), з яких фактичний дохід після вирахування всіх податків становив 15 180,40 грн.

Однак, після 19.07.2022 Львівським національним університетом імені Івана Франка середній заробіток мені безпідставно не виплачувався, тобто не виконувалася законодавча державна гарантія, яка була передбачена частиною 2 ст. 57 Закону України «Про освіту» ((в редакції, яка була чинною на момент здійснення моєї добровільної мобілізації у березні 2022 року).) та діяла під час мого мобілізаційного призову у березні 2022 року.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач обгрунтовує мотивовність та підставність подачі такого тим, що відповідач в порушення вимог закону починаючи з 20.07.2022 безпідставно припинив виплачувати гарантований державою збережений середній заробіток, на який останній, на думку такого, має, оскільки він є педагогічним працівником. Належність середнього заробітку та необхідність його виплати за період з 20.07.2022 по 24.12.2023 року позивач обґрунтовує відповідно до вимог ч.2 ст. 57 Закону України «Про освіту», а за період з 25.12.2023 по 20.03.2024 відповідно до вимог ст. 57-1 Закону України «Про освіту».

Оцінюючи вказані покликання суд враховує наступне.

Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (стаття 4 КЗпП України).

Положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства (частина перша статті 9 ЦК України).

Положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавствами (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2023 року в справі № 593/1156/21 (провадження № 61-11963св23).

Громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частиною третьою статті 119 Кодексу законів про працю України, а також частиною першою статті53ічастиною другою статті57 Закону України «Про освіту», частиною другою статті44, частиною першою статті54і частиною третьою статті63 Закону України «Про фахову передвищу освіту», частиною другою статті 46 Закону України «Про вищу освіту»(частина друга статті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»).

Указом Президента України № 69/2022 від 24 лютого 2022 року «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 03 березня 2022 року, у зв`язку із введенням воєнного стану на території України, відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» оголошено та проводиться загальна мобілізація.

Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»(далі - Закон № 2352-IX), який набрав чинності з 19 липня 2022 року, внесено зміни та у частині третій статті 119 КЗпП слова «зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток» замінено словами «зберігаються місце роботи і посада».

У разі захворювання педагогічного чи науково-педагогічного працівника, яке тимчасово унеможливлює виконання ним посадових обов`язків і обмежує можливість перебування у колективі осіб, які навчаються, або тимчасового переведення за цих чи інших обставин на іншу роботу чи проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період за таким працівником зберігається попередній середній заробіток. У разі хвороби або каліцтва попередній середній заробіток виплачується до відновлення працездатності або встановлення інвалідності (частина друга статті 57 Закону України «Про освіту»).

У відповідності до сформульованої КЦС ВС в постанові від 16 жовтня 2023 року, справа № 718/209/23, провадження № 61-11879св23, позиції: на рівні КЗпП України не передбачено правила про пріоритетність його норм над нормами інших законів. Правила в статті 4 ЦК України, про пріоритетність його норм над приватно-правовими нормами інших законів, до вирішення колізій між КЗпП України та іншими законами не застосовується;

У частині другій статті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачені гарантії для громадян України призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, зокрема, шляхом відсилання як до частини третьої статті 119 КЗпП України, так і до норм інших законів (зокрема, частина друга статті 57 Закону України «Про освіту»);

Законом № 2352-IX не внесено зміни до інших законів, які передбачають гарантії для громадян України призваних на військову службу за призовом під час мобілізаціїі встановлені нормами інших законів (зокрема, для педагогічних чи науково-педагогічних працівників). Тобто, для окремих категорій суб`єктів (зокрема, для педагогічних чи науково-педагогічних працівників) призваних на військову службу за призовом під час мобілізації збережено таку гарантію як попередній середній заробіток;

в частині другій статті 57 Закону України «Про освіту» міститься спеціальна норма щодо положень частини третьої статті 119 КЗпП України, оскільки поширюється на педагогічних чи науково-педагогічних працівників;

спеціальна норма (частина друга статті 57 Закону України «Про освіту») має перевагу над загальною (частина третя статті 199 КЗпП) нормою (lex specialis derogat generali). Прийнята пізніше в часі загальна норма (частина третя статті 199 КЗпП) не скасовує спеціальної норми (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Тому за педагогічними чи науково-педагогічними працівниками призваними на військову службу за призовом під час мобілізації зберігається попередній середній заробіток.

Таким чином, КЦС ВС в постанові від 16 жовтня 2023 року (справа № 718/209/23) вказав на пріоритетність спеціальних норм ч.2 статті 57 Закону України «Про освіту» (поширюється на педагогічних чи науково-педагогічних працівників) над загальними положеннями частини третьої статті 119 КЗпП України. І тим самим збереження за педагогічними чи науково-педагогічними працівниками, які призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, права на середній заробіток відповідно до ч.2 статті 57 Закону України «Про освіту» починаючи з 19.07.2022 року, незважаючи на зміни, які було внесено у редакцію ст.119 КЗпП України Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»(далі - Закон № 2352-IX), який набрав чинності з 19 липня 2022 року.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впорядкування надання та використання відпусток, а також інших питань» від 22 листопада 2023 року № 3494-IX, який набрав чинності 24 грудня 2023 року, внесено зміни та у частині другій статті 57 Закону України "Про освіту" слова "чи проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період" виключено.

Таким чином, починаючи з 24грудня 2023року редакція частини другої статті 57 Закону України "Про освіту" передбачає, що у разі захворювання педагогічного чи науково-педагогічного працівника, яке тимчасово унеможливлює виконання ним посадових обов`язків і обмежує можливість перебування у колективі осіб, які навчаються, або тимчасового переведення за цих чи інших обставин на іншу роботу за таким працівником зберігається попередній середній заробіток. У разі хвороби або каліцтва попередній середній заробіток виплачується до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.

Аналіз редакції положень частини другої статті 57 Закону України "Про освіту" починаючи з 24 грудня 2023 року свідчить про те, що такими не передбачено можливості збереження та права на отримання середнього заробітку педагогічними чи науково-педагогічними працівниками, які призвані на військову службу за призовом під час мобілізації.

Відтак, норма частини другої статті 57 Закону України "Про освіту" в редакції, якою було передбачено можливість збереження та права на отримання середнього заробітку педагогічними чи науково-педагогічними працівниками, які призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, діяла у період з 19.07.2022 до 23.12.2023 року.

З урахуванням наведеного суд вважає безпідставним та протиправним припинення нарахування та виплати ОСОБА_1 державної гарантії щодо збереження та виплати Львівським національним університетом імені Івана Франка середнього заробітку відповідно до вимог ч.2 ст. 57 Закону України «Про освіту» за період з 20.07.2022 по 24.12.2023 року. А тому вважає за необхідне стягнути з Львівського національного університету імені Івана Франка на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період з 20.07.2022 по 23.12.2023 року.

Визначаючи конкретну суму середнього заробітку, яка підлягає до стягнення на користь позивача за період з 20.07.2022 по 23.12.2023 року суд враховує наступне.

Позивачем у позовній заяві наведено суму розрахунку середнього заробітку із врахуванням вимог за період 20.07.2022р. по 20.03.2024р.

Відповідачем долучено до матеріалів справи довідку від 13.02.2025р. про середній заробіток за час мобілізації ОСОБА_1 за період 19.07.2022р. по 23.12.2023р., згідно якої загальна сума середнього заробітку позивача за вказаний період становить 320577,84грн. Нарахування вказані з урахуванням податку на доходи фізичних осіб та військового збору. Середньоденна заробітна плата становить 857,16грн.

Відповідно, розмір середнього заробітку позивача за період з 20.07.2022 по 23.12.2023 року становить 319720,68грн. (373*857,16).

Відповідно до положень ч.1 ст. 57-1 Закону України «Про освіту», здобувачам освіти, працівникам закладів освіти, установ освіти, наукових установ, у тому числі тим, які в умовах воєнного стану, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану в Україні чи окремих її місцевостях, оголошених у встановленому порядку (особливий період) були вимушені змінити місце проживання (перебування), залишити робоче місце, місце навчання, незалежно від місця їх проживання (перебування) на час особливого періоду гарантується:

організація освітнього процесу в дистанційній формі або в будь-якій іншій формі, що є найбільш безпечною для його учасників;

збереження місця роботи, середнього заробітку, здійснення виплати стипендії та інших виплат, передбачених законом;

місце проживання (пансіон, гуртожиток тощо) та забезпечення харчуванням (у разі потреби).

Щодо покликань позивача на положення ст. 57-1 Закону України «Про освіту», як на підставу обґрунтованості заявлених вимог та підтвердження наявності у нього права на отримання середнього заробітку за період з 25.12.2023 по 20.03.2024, суд вважає такі необґрунтованими, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частиною третьою статті 119 Кодексу законів про працю України, а також частиною першою статті 53 і частиною другою статті 57 Закону України «Про освіту», частиною другою статті 44, частиною першою статті 54 і частиною третьою статті 63 Закону України «Про фахову передвищу освіту», частиною другою статті 46 Закону України «Про вищу освіту». Таким чином, ст. 57-1 Закону України «Про освіту» не віднесена законом до гарантій, якими користуються громадяни призвані на військову службу під час мобілізації.

Відтак, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання безпідставним та протиправним не нарахування та виплату позивачу середнього заробітку відповідно до вимог ст. 57-1 Закону України «Про освіту» за період з 25.12.2023 по 20.03.2024, а також стягнення відповідного розміру середнього заробітку за вказаний період. З цих же підстав не підлягає до задоволення позовна вимога про визнання «вимушеним» залишення ОСОБА_1 робочого місця на час особливого періоду у зв`язку із його призовом Україною в особі РТЦК та СП для виконання конституційного обов`язку по захисту Батьківщини на військову службу на особливий період.

У відповідності до положень ст.141 ЦПК України суд вважає за необхідне вирішити питання про розподіл судових витрат. Так як позов задоволено частково, то судові витрати буде покладено на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючисьст.ст.10, 12, 13, 76-80, 259, 263, 264, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати безпідставним та протиправним припинення нарахування та виплати ОСОБА_1 державної гарантії щодо збереження та виплати Львівським національним університетом імені Івана Франка середнього заробітку відповідно до вимог ч.2 ст. 57 Закону України «Про освіту» за період з 20.07.2022р. по 24.12.2023р.

Стягнути з Львівського національного університету імені Івана Франка на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період з 20.07.2022р. по 24.12.2023р. в розмірі 319720 (триста дев`ятнадцять тисяч сімсот двадцять) грн. 68коп.

У задоволенні решти вимог - відмовити.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині присудженої ОСОБА_1 виплати середнього заробітку в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з Львівського національного університету імені Івана Франка в дохід держави 1211,20грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржене учасниками розгляду шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги в апеляційному порядку безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання АДРЕСА_1 .

Відповідач: Львівський національний університет імені Івана Франка, ЄДРПОУ 02070987, місце знаходження м.Львів, вул. Університетська, 1.

Повний текст рішення складено 17.03.2025р.

Головуючий: Т. В. Струс