Рішення від 06.03.2025 по справі 185/5263/24

Справа № 185/5263/24

Провадження № 2/185/1330/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2025 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі : головуючого судді Юдіної С.Г., за участю секретаря Мінарської О.А., позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Коваленка А.В., розглянувши у судовому засіданні в м. Павлограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАЯР» про зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, суд

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «ДАЯР» в якому просив суд:

- прийняти висновок у рішенні суду, що ТОВ «ДАЯР» порушило цивільні права та інтереси ОСОБА_1 з причини (внаслідок) протиправних (незаконних) дій у частині вчинення ТОВ «ДАЯР» одностороннього правочину з оманом, а саме діяння вимоги ТОВ «ДАЯР», що тривалий час спрямовані на виконання оплати коштів за ненадану по факту послугу з управління побутовими відходами у відповідності до законодавчих вимог ч. 2 ст. 633 ЦК України, та пункту 11 Постанови КМУ № 835 від 08.08.2023 року «Про затвердження Правил надання послуги з управління побутовими відходами та типових договорів про надання послуги з управління побутовими відходами» по відношенню до ОСОБА_1 і членів його сім`ї, а також до всіх мешканців, що проживають по АДРЕСА_1 ;

- у відповідності до положення ч. 1 ст. 230 ЦК України визнати вищеназваний односторонній правочин недійсним;

- у відповідності положенням ч. 2 ст. 230 ЦК України та ч. 2 ст. 24 ЗУ «Про доступ до публічної інформації» зобов`язати ТОВ «ДАЯР» відшкодувати моральну шкоду ОСОБА_1 в сумі 30000 грн.;

- кошти в розмірі 30000 грн. (відшкодування моральної шкоди) зобов`язати ТОВ «ДАЯР» перерахувати за реквізитами вказаними позивачем.

В обґрунтування уточнених позовних вимог позивач посилався на те, що він отримав на свою адресу рахунок повідомлення за комунальні послуги за січень 2024 року, де зазначено про вимогу сплати на рахунок ТОВ «ДАЯР» кошти в сумі 2205,04 грн. 19.02.2024 року позивач в електронній формі надіслав на електронну пошту відповідача запит на інформацію та заяву. 29.02.2024 позивач відповіді на запит не отримав, прибув на особистий прийом до керівника ТОВ «ДАЯР», повторно у письмовій формі надав запит на отримання інформації, однак відповіді ні в усній ні в письмовій формі не отримав. 06.03.2024 на адресу позивача надійшла відповідь де відповідач повідомив, що за адресою місця проживання позивача надаються послуги з управління побутовими відходами (вивезення побутових відходів) з 27.01.2020 року на 2 осіб, станом на 01.02.2024 має місце заборгованість 2205,24 грн. Однак позивач зазначає, що по всій протяжності вулиці Хижняка, в м. Павлограді знаходиться гідро-технічна споруда : насипна захисна дамба висотою приблизно 1,5-2,5 метра для захисту від затоплення м. Павлограда. Вказана споруда унеможливлює проїзд транспортних засобів спеціального призначення з метою збирання відходів. Оскільки спеціальний транспорт не може проїхати на їх вулицю то мешканці повинні самотужки виносити сміття на сусідню вулицю. Однак відповідно до ч. 2 ст. 633 ЦК України умови публічного договору встановлюються однакові для всіх споживачів, натомість умови вивозу сміття для мешканців з його вулиці відрізняються від умов інших мешканців приватного сектору. Отже умови договору з урахуванням п. 6 ст. 633 ЦК України є нікчемними. Позивач заперечує дійсність і чинність одностороннього правочину ТОВ «ДАЯР» у зв`язку з відсутністю надання послуги, неврахуванням волі позивача щодо вільного волевиявлення в правовідносинах між позивачем та відповідачем, прямим порушенням норм Конституції щодо обов`язковості для позивача укладення публічного договору. Оман при вчиненні правочину зі сторони відповідача має місце через навмисне замовчування відповідачем свою обізнаності про фактичне ненадання послуг. Отже на підставі ч. 2 ст. 230 ЦК України сторона яка застосувала обман зобов`язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду. Оскільки відповідачем була вчинена протиправна бездіяльність і протиправні дії при наданні відповіді на запит, а саме ненадання інформації про спосіб розрахунку боргу, надання недостовірної інформації про начебто надання послуги із вивозу сміття, несвоєчасне надання інформації, вважає, що з відповідача повинна бути стягнута моральна шкода в порядку визначеному ЗУ «Про доступ до публічної інформації». Вважає, що в результаті неправомірних, незаконних, безпідставних дій відповідача з вимогою виконати оплату послуги яка не надається позивачу була спричинена моральна шкода, яка виразилася у погіршенні стану здоров`я, загострення хронічних захворювань, тривалих страждань та переживань що потребувало від позивача додаткових матеріальних і моральних зусиль для перебудови в організації свого життя. Моральну шкоду позивач оцінює в 30000 грн.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.07.2024 року позовна заява ОСОБА_1 передана для розгляду судді Юдіній С.Г.

Ухвалою від 04.07.2024 року позовна заява була залишена без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 11.07.2024 року у зв`язку з не усуненням недоліків, позовна заява була повернута позивачу.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 01.10.2024 року, ухвала Павлоградського міськрайонного суду скасована, справа направлена для продовження розгляду.

Ухвалою від 25.10.2024 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження з викликом/повідомленням сторін.

Ухвалою від 20.01.2025 року за клопотанням позивача витребувані докази.

Відповідач надав до суду відзив на позов, зазначив що ТОВ «ДАЯР» є виконавцем послуг з вивезення побутових відходів на території міста Павлограда в тому числі і по вул. Хижняка, м. Павлограда. З 2016 року на підставі прийнятих рішень виконавчого комітету Павлоградської міської ради встановлених норм надання послуг та затвердженого тарифу ТОВ «ДАЯР» розпочав надавати і надає до теперішнього часу послуги мешканцям приватної забудови у тому числі і позивачу послуги із вивезення побутових відходів. Послуга надається безконтейнерною схемою. Власники та користувачі приватного сектору виставляють пакети з побутовими відходами біля свого будинку або в інших місцях, а персонал підприємства самостійно забирають та завантажують ці пакети у сміттєвоз. Жодних скарг або претензій від позивача не надходило. Отже між позивачем та відповідачем укладено Публічних договір на вивезення побутових відходів, однак позивачем вказаний договір ігнорується. Позивач як користувач будинку та земельної ділянки є джерелом утворення побутових відходів, при цьому не здійснює жодних платежів. Позивачем не надано доказів про здійснення дій по утилізації або видалення утворених побутових відходів, що могло бути підставою розірвання договору з ТОВ «ДАЯР». Крім того, по вул. Хижняка знаходиться 21 домоволодіння з яких за без контейнерною схемою регулярно вивозяться побутові відходи. Оплата іншими мешканцями вказаної вулиці послуг по вивозу побутового сміття, свідчить про належне виконання відповідачем своїх обов`язків. Твердження позивача про різні умови між мешканцями АДРЕСА_1 та мешканцями інших вулиць приватного сектору нічим не підтверджені та не доведені. Відповідач зазначає, що ТОВ «ДАЯР» не було вчинено жодних протиправних або незаконних дій щодо позивача. Позивачу було відомо про наявність гідро-технічної споруди з моменту вселення в будинок, отже ТОВ «ДАЯР» не здійснювало жодних обманних дій під час укладення публічного договору. Щодо моральної шкоди, то матеріали справи не містять доказів наявності причинних зв`язків виникнення хвороби саме внаслідок отримання 02.01.2024 року рахунку-повідомлення про оплату послуг з вивезення побутових відходів. Просив відмовити у задоволенні позову.

В судовому засіданні позивач позов підтримав посилаючись на доводи викладені в позовній заяві та на свої пояснення надані в судовому засіданні.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, посилаючись на доводи викладені у відзиві на позов, крім того пояснив, що Публічний договір про надання послуг з управління побутовими відходами розміщено на сайті Павлоградський комунальний портал. За адресою проживання позивача дійсно не може проїхати спеціалізований транспорт, однак машина у визначений у графіку день під`їжджає до вулиці і працівник ТОВ «ДАЯР» збирає побутове сміття і відносить в машину.

Вислухав учасників справи, свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що рішенням Павлоградської міської ради від 21.06.2016 року № 282-8/VII затверджено результати конкурсу з визначення виконавців послуг з вивезення побутових відходів за лотами: лот № 2 ТОВ «ДАЯР» визнано виконавцем послуг з вивезення побутових відходів на території м. Павлограда (житлові будинки приватного сектору).

Рішенням Павлоградської міської ради від 19.05.2021 року № 421 затверджено протокол № 5 від 17.05.2021 року засідання конкурсної комісії з визначення виконавців послуг з вивезення побутових відходів на території м. Павлограда. Визнано переможцем конкурсу : лот № 2 виконавцем послуг з вивезення побутових відходів на території м. Павлограда (житлові будинки приватного сектору) ТОВ «ДАЯР» - строком на 5 років.

Рішенням Павлоградської міської ради № 971 від 28.09.2022 року викладені в новій редакції Норми надання послуг з вивезення побутових відходів на території м. Павлограда на 2021-2026 рік.

Публічна оферта до Публічного договору про надання послуг з управління побутовими відходами та текст Публічного договору про надання послуг з управління побутовими відходами розміщені на сайті Павлоградський комунальний портал https://comuslugi.info.

ОСОБА_1 зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Як зазначив позивач у позові та підтвердив у судовому засіданні 02.01.2024 року він отримав за адресою проживання рахунок-повідомлення про сплату на рахунок відповідача 2205,24 грн.

19.02.2024 року позивачем надіслано запит на електронну пошту відповідача на отримання інформації щодо підстав виникнення правовідносин між ним та відповідачем, підстав нарахування 2 205,24 грн за комунальні послуги та з`ясування способу яким ТОВ «ДАЯР» здійснює збирання та вивезення побутових відходів по вул. Хижняка в м. Павлограді.

Позивач зазначає що відповіді він не отримав і з`явився 29.02.2024 року на особистий прийом до директора ТОВ «ДАЯР» де і залишив повторний запит.

На запит позивача від 19.02.2024 отриманий відповідачем 29.02.2024 року ТОВ «ДАЯР» надало відповідь за вих. № 01 від 04.03.2024 року, де повідомило що ТОВ «ДАЯР» є виконавцем послуг з вивезення побутових відходів на території м. Павлограда, де діє публічний договір на вивезення побутових відходів опублікований в ЗМІ та Інтернеті. Запропоновано позивачу, у разі якщо він бажає укласти договір про надання послуги з управління побутовими відходами в паперовому вигляді звернутися до ТОВ «ДАЯР». Повідомлено що за адресою: м. Павлоград, вул. Хижняка, 23 надається послуга з вивезення побутових відходів на двох зареєстрованих осіб. Проте за весь період проживання позивачем не здійснено оплату комунальних послуг з вивезення побутових відходів, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 2 205, 24 грн.

Як пояснив в судовому засіданні представник відповідача з позовом до ОСОБА_1 про стягнення оплати комунальних послуг ТОВ «ДАЯР» до суду не зверталося.

В судовому засіданні за клопотанням позивача допитані свідки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що проживає по АДРЕСА_1 з 2016 року, однак жодного разу не бачив, щоб хтось забирав сміття. Він своє сміття утилізує, оплату за вивіз сміття не сплачує тому що не отримує таку послугу. Зі скаргою на невиконання послуги не звертався.

Свідок ОСОБА_3 пояснила, що проживає на АДРЕСА_1 вже 35 років і за цей час ніколи не бачила щоб надавалися послуги з вивозу сміття. Зі скаргами на невиконання послуги не зверталася.

Свідок ОСОБА_4 пояснив що проживає по АДРЕСА_1 з 2008 року і за цей час не бачив щоб забирали сміття. Одного разу виставив біля будинку сміття, однак сусіди сказали щоб він більше так не робив. Послуги по вивозу сміття не сплачує тому що такі послуги не надаються.

Щодо позовних вимог позивача про прийняття висновку у рішенні суду, що ТОВ «ДАЯР» порушило цивільні права та інтереси ОСОБА_1 з причини (внаслідок) протиправних (незаконних) дій у частині вчинення ТОВ «ДАЯР» одностороннього правочину з оманом, а саме діяння вимоги ТОВ «ДАЯР», що тривалий час спрямовані на виконання оплати коштів за ненадану по факту послугу з управління побутовими відходами у відповідності до законодавчих вимог ч. 2 ст. 633 ЦК України, та пункту 11 Постанови КМУ № 835 від 08.08.2023 року «Про затвердження Правил надання послуги з управління побутовими відходами та типових договорів про надання послуги з управління побутовими відходами» по відношенню до ОСОБА_1 і членів його сім`ї, а також до всіх мешканців, що проживають по АДРЕСА_1 , суд прийшов до такого.

Відповідно до статей 15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно достатті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Належний спосіб або способи захисту обумовлюються змістом порушеного права та характером його порушення.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18).

Завданням суду при здійсненні правосуддя в силу положеньстатті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»є, зокрема, захист гарантованихКонституцієюта законами України, прав і законних інтересів юридичних осіб.Статтею 16 ЦК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Відтак підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Будь-яких доказів порушення ТОВ «ДАЯР» цивільних прав та інтересів ОСОБА_1 , членів його сім`ї та мешканців АДРЕСА_1 з причини (внаслідок) протиправних (незаконних) дій у частині вчинення ТОВ «ДАЯР» одностороннього правочину з оманом, а саме діяння вимоги ТОВ «ДАЯР», що тривалий час спрямовані на виконання оплати коштів за ненадану по факту послугу з управління побутовими відходами у відповідності до законодавчих вимог ч. 2 ст. 633 ЦК України, та пункту 11 Постанови КМУ № 835 від 08.08.2023 року «Про затвердження Правил надання послуги з управління побутовими відходами та типових договорів про надання послуги з управління побутовими відходами» суду не надано, у зв`язку з чим зазначена позовна вимога не підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про визнання у відповідності до положення ч. 1 ст. 230 ЦК України вищеназваного одностороннього правочину недійсним.

Позивач звертаючись до суду з даною позовною вимогою не зазначає який саме односторонній договір він просить визнати недійсним. Виходячи із змісту позову суд приходить до висновку що позивач оспорює Публічний договір про надання послуг з управління побутовими відходами.

За змістом статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.

Згідно з частинами першою, другою статті 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до статті 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказано у пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Особа, яка зробила пропозицію укласти договір (оферту), у разі беззастережного акцепту цієї пропозиції його адресатом автоматично стає стороною в договірному зобов`язанні.

Акцептом визнається відповідь особи, якій адресована оферта, про її прийняття. Акцепт повинен бути повним і беззастережним. Мовчання за загальним правилом не є акцептом, якщо інше не випливає із закону, звичаю ділового обороту або з колишніх ділових відносин сторін. Мовчання можна вважати акцептом лише тоді, коли це прямо передбачено договором або законом.

Разом з тим, згідно зі статтею 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Виходячи з тлумачення пункту 2 статті 205 ЦК України і пункту 2 статті 642 ЦК України, можна зробити висновок, що укладення договору шляхом вчинення виключно конклюдентних дій або мовчання можливе, якщо для певного договору не передбачена обов`язкова письмова форма або якщо таке укладення договору передбачено законом.

Таким чином, договір про надання послуг з управлінняпобутовими відходамиє укладеним з моменту, коли споживач акцептував пропозицію офертанта повністю та без застережень або у вигляді конклюдентних дій прийняв оферту, або за умови передбачення у договорі або законі не висловив заперечень проти договору (мовчання).

Договір про надання послугз управлінняпобутовими відходамимістить в собі також елементи договору приєднання (стаття 634 ЦК України), оскільки договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Управління побутовимивідходамиє видом житлово-комунальних послуг, що надаються мешканцям певної адміністративно-територіальної одиниці і на ці правовідносини розповсюджується Закон України «Про житлово-комунальні послуги».

Цим законом зокрема, передбачено, що споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору; оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом (частина третя пункт 1 та 5 статті 20 у редакції Закону від 24.06.2004 № 1875-IV, який втратив чинність з 01.05.2019).

Аналогічні приписи встановлені пунктами 1, 5 ст. 7 Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII, згідно з якими індивідуальний споживач зобов`язаний, крім іншого, укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Такі положення Закону України «Про житлово-комунальні послуги» свідчать про обов`язковість договору щодо житлово-комунальних послуг для споживача та неможливість споживача відмовитись від укладання договору (за виключенням у випадках встановлених законом та у порядку встановленому законом), зокрема договору про вивезення відходів. За таких обставин, прийняття оферти виконавця послуг з вивезення відходів може бути у вигляді мовчання.

Згідно з пунктом б частини першої статті 15 Закону України «Про відходи» громадяни України, іноземці та особи без громадянства зобов`язані вносити в установленому порядку плату за користування послугами з вивезення побутових відходів.

У частинах другій та третій статті 35-1 Закону України «Про відходи» передбачено, що власники або наймачі, користувачі, у тому числі орендарі, джерел утворення побутових відходів укладають договори з виконавцем послуг з вивезення побутових відходів, здійснюють оплату послуг з поводження з побутовими відходами та забезпечують роздільне збирання побутових відходів.

Виконавця послуг з вивезення побутових відходів визначає орган місцевого самоврядування на конкурсних засадах у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як встановлено в судовому засіданні виконавцем послуг з вивезення побутових відходів на території міста Павлограда (житлові будинки приватного сектору) в тому числі і по вул. Хижняка є ТОВ «ДАЯР».

Також в судовому засіданні позивач пояснив, що із скаргами на ненадання послуг або неналежне виконання послуг з вивезення побутових відходів він до ТОВ «ДАЯР» не звертався.

Позивач просить суд визнати односторонній правочин недійсним з підстав викладених у частині 1 статті 230 ЦК України.

Згідно частини 1 статті 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей майна, які значно знижують його цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (частина 1 статті 229 ЦК України).

На думку позивача оманою у даному правочині є навмисні, шахрайські свідомо-оманної дії вимоги ТОВ «ДАЯР» спрямовані на набуття цивільних обов`язків для ОСОБА_1 по сплаті коштів за ненадану по факту послугу з управління побутовими відходами.

Однак жодного доказу, крім показів свідків, ненадання послуги з управління побутовими відходами як позивачу так і мешканцям АДРЕСА_1 не надано.

При цьому вказані свідки пояснили, що своє побутове сміття не виставляють біля будинку, послугу по вивозу сміття не сплачують.

Пояснення свідків щодо того, що вони не бачили як працівники ТОВ «ДАЯР» збирають сміття біля будинків не можуть бути доказом ненадання послуги.

Натомість відповідачем надано інформацію щодо мешканців АДРЕСА_1 , які сплачують і відповідно користуються послугою з управління побутовими відходами.

Отже твердження позивача про те, що всі мешканці АДРЕСА_1 не отримують послугу не відповідають дійсності.

Таким чином в ході розгляду справи судом не встановлено доказів того, що ТОВ «ДАЯР» навмисно ввело позивача в оману щодо обставин, які мають істотне значення, у зв`язку з чим вимога щодо визнання одностороннього договору з підстав викладених у ч. 2 ст. 230 ЦК України не підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача у відповідності положенням ч. 2 ст. 230 ЦК України та ч. 2 ст. 24 ЗУ «Про доступ до публічної інформації» відшкодувати моральну шкоду ОСОБА_1 в сумі 30000 грн. та перерахувати вказані кошти за реквізитами зазначеними ним, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Частиною 2 статті 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає:1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням суті позовних вимог, характеру дій особи, яка спричинила шкоду, фізичних та моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.

Враховуючи, що судом не встановлено порушення прав позивача в контексті заявлених позивачем вимог та обраного способу захисту своїх прав, не встановлено протиправної поведінки відповідача щодо позивача, позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди не підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповіднодо статті89ЦПК Українисуд оцінюєдокази засвоїм внутрішнімпереконанням,що ґрунтуєтьсяна всебічному,повному,об`єктивномута безпосередньомудослідженні наявниху справідоказів.Суд оцінюєналежність,допустимість,достовірність кожногодоказу окремо,а такождостатність івзаємний зв`язокдоказів уїх сукупності.

Таким чином на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі відмови у позові покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 10, 11-13, 81, 95, 263-265 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАЯР» про зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначеніст. 354 ЦПК України.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Рішення знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ДАЯР», код ЄДРПОУ: 39948821, місце знаходження за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, селище Дослідне, вул. Наукова, 1.

Суддя С. Г. Юдіна