Рішення

від 31.01.2025 по справі 361/4314/18

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Україна

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

провадження № 2/361/247/24, cправа № 361/4314/18

31.01.2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«31» січня 2025 року м.Бровари Київської області

Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Василишина В.О.,

за участю секретаря судових засідань Бас Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом Броварської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Зазимської сільської ради Броварського району Київської області до Зазимської сільської ради Броварського району Київської області, ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, а також про витребування з чужого незаконного володіння,

в с т а н о в и в:

У липні 2018 року керівник Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах територіальної громади села Пухівка в особі Пухівської сільської ради Броварського району Київської області звернувся до Пухівської сільської ради Броварського району Київської області, ОСОБА_1 з позовом, в якому просить визнати недійсним рішення від 13 вересня

2013 року № 1031-ХХІІІ-УІ «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 »; витребувати на користь територіальної громади села Пухівка в особі Пухівської сільської ради Броварського району Київської області з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку, кадастровий номер: 3221286800:02:004:0084, площею 0,1100 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , а також стягнути понесені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що рішенням Пухівської сільської ради Броварської району Київської області від 13 вересня 2013 року № 1033-ХХІІІ-VІ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за рахунок земель комунальної власності у власність громадянці ОСОБА_1 для індивідуального садівництва.

Відповідно до вказаного рішення, у власність ОСОБА_1 передано земельну ділянку, площею 0,1100 га, кадастровий номер: 3221286800:02:004:0084, для індивідуального садівництва, що розташована в АДРЕСА_1 .

Правовстановлюючим документом на вказану земельну ділянку стало свідоцтво про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_1 , видане 11 жовтня 2013 року Реєстраційною службою Броварського міськрайонного управління юстиції у Київській області на ім`я

ОСОБА_1 .

На даний час земельна ділянка площею, 0,1100 га, кадастровий номер: 3221286800:02:004:0084, для індивідуального садівництва, відповідно до відомостей, відображених в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, на праві приватної власності належить ОСОБА_1 , індексний номер: 6675013 від 11 жовтня 2013 року.

Однак, вказане рішення Пухівської сільської ради Броварського району Київської області про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність суперечить вимогам законодавства, а тому підлягає скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до інформації КДП «Київгеоінформатика» від 25 грудня 2017 року

№ 01-01/586 встановлено, що вказана земельна ділянка повністю накладаються на землі водного фонду, а саме: 100 метрову прибережну захисну смугу річки Десна, що підтверджується схемою накладення спірних земельних ділянок на землі водного фонду в межах Броварського району.

Згідно з листом Центральної геофізичної обсерваторії Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 01 березня 2018 року, водний об`єкт, що знаходиться поруч зі спірною ділянкою в селі Пухівка Пухівської сільської ради Броварського району Київської області є природним водним об`єктом - річка Стара Десна, що протікає по заплаві річки Десна, що відноситься до великих річок (площа водозбору понад 50 000 кв.км).

Земля, віднесена рішенням Пухівської сільської ради Броварського району Київської області до категорії земель із цільовим призначенням для ведення садівництва, належала до земель водного фонду. Фактично відбулась незаконна зміна цільового призначення землі, яку було поділено на окремі ділянки, безоплатно приватизовано громадянами, що призвело до одержання вказаних земельних ділянок у власність.

Зважаючи на те, що спірна земельна ділянка до моменту передачі у власність, відносилися до земель водного фонду, Пухівська сільська рада Броварського району Київської області не мала права передавати її у приватну власність.

Про необхідність захисту прав та інтересів держави в судовому порядку прокурору стало відомо лише у 2017 році за результатами опрацювання відомостей з Публічної кадастрової карти України, листа КДП «Київгеоінформатика» від 25 грудня 2017 року № 01-01/586, що є об`єктивними обставинами, пов`язаними зі складнощами своєчасного виявлення порушень земельного та водного законодавства та інтересів держави.

Дана справа слухається судом повторно.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 серпня 2018 року відкрито провадження у справі за загальними правилами позовного провадження (суддя Сердинський В.С.).

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 червня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті

(суддя Сердинський В.С.).

Рішенням судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 листопада 2019 року відмовлено у задоволенні позову керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах територіальної громади села Пухівка в особі Пухівської сільської ради Броварського району Київської області до Пухівської сільської ради Броварського району Київської області, ОСОБА_1 про визнання незаконним рішення, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

Постановою Київського апеляційного суду від 09 липня 2020 року апеляційну скаргу прокурора Київської області залишено без задоволення, рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 листопада 2019 року без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 липня 2021 року касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області задоволено частково; рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 листопада 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 липня

2020 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 27 серпня 2021 року прийнято до розгляду дану цивільну справу та призначено підготовче судове засідання. Залучено до участі у справі правонаступника Пухівської сільської ради Броварського району Київської області Зазимську сільську раду Броварського району Київської області.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 лютого 2023 року відмовлено у прийняті заяви позивача про зміну предмету позову у справі № 361/4314/18 та повернуто її позивачу.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 27 червня 2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

У судовому засіданні прокурор Броварської окружної прокуратури Щербатюк Ю.Л. позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити.

Відповідач Зазимська сільська рада Броварського району Київської області, у судове засідання свого представника не направила. 26 квітня 2023 року від представника

ОСОБА_2 надійшло клопотання, в якому він просив здійснити розгляд справи без представника, позовні вимоги підтримав та просив постановити рішення з дотриманням вимог чинного законодавства.

Представники відповідача ОСОБА_1 адвокати Гора Р.М. та Кумановський М.В. у судовому засіданні просили відмовити у задоволенні позовних вимоги.

Вислухавши пояснення представника позивача, заперечення представників відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються, зокрема, на землі рекреаційного призначення, землі водного фонду (стаття 19 ЗК України, зараз і надалі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Статтею 59 Земельного кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) (далі ЗК України) установлено, що громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів).

Цією ж статтею установлено вичерпний перелік видів функціонального використання земель водного фонду, для яких їх можуть передавати в користування громадян органи місцевого самоврядування та виконавчої влади.

Згідно з пунктом «ґ» частини третьої статті 83ЗК України до земель комунальної власності, які не можна передавати у приватну власність, належать землі водного фонду, крім випадків, визначених ЗК України.

Землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок і навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами, належать до земель водного фонду (пункт б частини першої статті 58ЗК України та абзац 3 частини першої статті 4 ВК України).

Згідно з частинами першою та другою статті 60ЗК України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; в) для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів. При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється. Аналогічні норми закріплені в частинах першій-третій статті 88 ВК України.

Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності (частина перша статті 61 ЗК України, частина перша статті 89 ВК України).

Відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.

Отже, землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які розповсюджується особливий порядок їх використання та надання їх у користування. Такі землі можуть змінювати володільця лише у випадках, прямо передбачених ЗК України та ВК України.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала на те, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам ЗК України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59цього кодексу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц (провадження № 14-71цс18), від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц) (провадження № 14-452цс18), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18) та від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19).

Частиною третьою статті 60ЗК України у чинній редакції, передбачено, що прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою. Межі встановлених прибережних захисних смуг і пляжних зон зазначаються в документації з землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок, а також у містобудівній документації.

Містобудівна документація - це затверджені текстові і графічні матеріали, якими регулюється планування, забудова та інше використання територій (частина перша статті 17 Закону України «Про основи містобудування»).

Генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування дострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту (частина перша статті 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Відповідно до абзацу третього пункту 10.17 Державних будівельних норм 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», затверджених наказом Держкоммістобудування від 17 квітня 1992 року № 44, уздовж берегів водойм прибережні смуги установлюються завширшки не менше 20 м від урізу води.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Пухівської сільської ради Броварської району Київської області від 13 вересня 2013 року № 1033-ХХІІІ-VІ, затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за рахунок земель комунальної власності у власність громадянці ОСОБА_1 для індивідуального садівництва.

Відповідно до вказаного рішення у власність ОСОБА_1 передано земельну ділянку, площею 0,1100 га, кадастровий номер: 3221286800:02:004:0084, для індивідуального садівництва, що розташована в АДРЕСА_1 .

Згідно з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, документом, який посвідчував право власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку є свідоцтво про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_1 , видане 11 жовтня 2013 року Реєстраційною службою Броварського міськрайонного управління юстиції у Київській області.

Відповідно до повідомлення КДП «Київгеоінформатика» від 25 грудня 2017 року, наданого на запит прокуратури Київської області від 13 листопада 2017 року, з направленим викопіюванням з топографічних матеріалів, а саме: з ортофотоплану масштабу 1:10000 станом на 2010 рік зі схемою накладення земельних ділянок на землі фонду в межах Пухівської сільської ради, убачається, що земельна ділянка, кадастровий номер 3221286800:02:004:0084, повністю накладається на водну поверхню та прибережну захисну смугу затоки річки Десна.

Згідно з висновком експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи № 24154/18-41 від 13 лютого 2019 року земельна ділянка, кадастровий номер 3221286800:02:004:0084, згідно з проведеними на місцевості топографічними робітами масштабу 1:500 на землі водного фонду, а саме на прибережну захисну смугу, ширина якої згідно затвердженого рішенням Пухівської сільської ради Броварського району Київської області від

25 червня 2010 року №1265-ХХХІV-V генерального плану села Пухівка складає 25 метрів, не накладається.

Судом взявши до уваги позицію Верховного суду встановлено, що генеральний план села Пухівка затверджений рішенням Пухівської сільської ради від 25 червня 2010 року

№ 1265-ХХХІV-V, тобто до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Водного і Земельного кодексів України щодо прибережних захисних смуг» від 02 грудня 2010 року

№ 2740-VI, яким внесені зміни до статті 60 ЗК України та статті 88 ВК України, тобто в редакції зазначених норм, які діяли на час прийняття зазначеного вище рішення органу місцевого самоврядування. Зокрема відповідно до частини третьої статті 60 ЗК України у наведеній редакції у межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлювалася з урахуванням містобудівної документації, що узгоджувалося з положеннями статті 88 ВК України.

Рішення Пухівської сільської ради від 25 червня 2010 року № 1265-ХХХІV-V, яким затверджено генеральний план села Пухівка чинне, оскільки рішення органу місцевого самоврядування чинне до того часу поки не скасоване у передбачений законом спосіб, а позовні вимоги позивача не містять вимоги щодо скасування даного рішення.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що доводи прокурора стосовно того, що вищевказана земельна ділянка до прийняття оспорюваного рішення Пухівської сільської ради Броварського району Київської області належала до земель водного фонду в межах Пухівської сільської ради Броварського району Київської області, а тому, відповідно, Пухівська сільська рада Броварського району Київської області не мала повноважень на затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 .

За правилами статті 80ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, кім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Цивільним кодексом України визначено, що позовна давність - це строк, з якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Статтею 253 Кодексу встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла дізнатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Норми частина першої статті 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб`єктивних прав, відтак обов`язок доведення терміну, з якого особі по стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що в ході судового розгляду не знайшли свого підтвердження докази прокурора стосовно того, що ним пропущено строк позовної давності з поважних причин та те, що вищевказана земельна ділянка передана у власність ОСОБА_1 всупереч встановленого законом порядку на підставі незаконного рішення Пухівської сільської ради Броварського району Київської області та належала до земель водного фонду, а тому, позовні вимоги прокурора про визнання рішенням Пухівської сільської ради Броварського району Київської області від 13 вересня 2013 року № 1033-ХХІІІ-VІ «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр.

ОСОБА_1 » є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною першою статті 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі статтею 41 Конституції України, право власності є непорушним. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованого Верховною Радою України 17 липня 1997 року (Закон № 475/97-ВР) визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з частиною першою статті 388ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Враховуючи викладене та те, що позовні вимоги про витребування з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь територіальної громади села Пухівка в особі Пухівської сільської ради Київської області земельної ділянки за кадастровим номером 3221286800:02:004:0084, площею 0,1100 га, яка розташована по АДРЕСА_1 є похідними від вимог про скасування незаконного рішення, вони також не підлягають задоволенню.

Отже, оцінюючи у сукупності всі докази, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 263-265, ЦПК України, Броварський міськрайонний суд Київської області,

в и р і ш и в:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, то зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.О.Василишин