Ухвала

від 06.03.2025 по справі 758/2343/25

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/2343/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2025 року м. Київ

Подільський районний суд м. Києва у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора - ОСОБА_3 , адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про скасування арешту майна, поданого представником заявника, адвокатом ОСОБА_5 , в інтересах ТОВ «Проф-Гарант», -

ВСТАНОВИВ:

Представник заявника, адвокат ОСОБА_5 , подав в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Проф-Гарант» в кримінальному провадженні № 12024100120000163

від 23.07.2024 клопотання (із врахуванням уточнення вимог від 27.02.2025) про скасування арешту майна, в частині скасування заборони розпоряджатися та користуватися грошовими коштами на банківському рахунку в ПУАТ «КБ Акордбанк», який накладений ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 10.02.2025 у справі № 758/1867/25.

У клопотанні вказано, що арешт є необгрунтований та таким, в подальшому застосуванні якого відпала потреба, зокрема, порушено вимоги підслідності досудового розслідування.

Заслухавши адвоката ОСОБА_4 , який просив задовольнити клопотання, пояснив, що вказана ухвала суду не оскаржувалася, а також прокурора, який заперечував проти задоволення клопотання, слідчий суддя зважає на наступне.

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження.

Загальні правила (засади) застосування заходів забезпечення визначені ст. 132 КПК України, за змістом ч. 3 якої: застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням; а за змістом ч. 5 якої: для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов`язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною другою цієї ж статті КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Положеннями ч. 3 ст. 170 КПК України передбачено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Статтею 98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

За змістом ч. 9 ст. 100 КПК України у разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором, питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із статтями 171-174 цього Кодексу.

До того ж, кримінальний процесуальний закон передбачає можливість скасування арешту майна, зокрема підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (ч. 1 ст. 174 КПК України); суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові (ч. 4 ст. 174 КПК України).

Таким чином, підстави, період (час), уповноважені приймати рішення органи (їх посадові особи), об`єкти і суб`єкти власності, порядок прийняття рішень та їх перегляду (скасування), а також інші елементи інституту арешту майна як заходу забезпечення кримінального провадження - визначаються нормами КПК України.

При цьому, в силу вимог ст.ст. 100, 174 КПК України законодавчо визначений механізм періодичного перегляду необхідності збереження заходу забезпечення кримінального провадження із плином часу та здійсненням досудового розслідування, зокрема, якщо в подальшому застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано, а також визначений механізм безальтернативного скасування такого заходу забезпечення, зокрема при закритті кримінального провадження, завершенні розгляду справи.

Таке правове регулювання, яке передбачає можливість перегляду або скасування прийнятих рішень, відповідає принципам кримінального судочинства та дозволяє запобігати потенційним зловживанням та неправомірно триваючому заходу забезпечення кримінального провадження (арешту майна), а також сприятиме реалізації права на судовий захист особою, яка вважає свої права або законні інтереси порушеними.

Клопотання про скасування арешту майна подано з підстав його необґрунтованості, а також що у необхідності застосування такого заходу забезпечення як арешт майна відпала потреба.

Слідчий суддя виходив з того що майно, на яке просив накласти арешт прокурор, відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, та є об`єктом кримінально-протиправних дій.

Доказів завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні не надано, а тому відсутні підстави вважати, що майно перестало мати значення речового доказу у ньому.

На даний час слідчим суддею не встановлено обставин, які б свідчили про безпідставність та необґрунтованість накладення арешту, або ж обставин, які б свідчили про те, що потреба у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження відпала.

Водночас, зважаючи, що досудове розслідування триває, а представником ТОВ «Проф-Гарант» не наведено доказів, що за період з 10.02.2025 (дата постановлення ухвали) по 18.02.2025 (дата внесення клопотання у цій справі) відпала потреба у застосуванні запобіжного заходу, звернення до суду із цим клопотанням, фактично, є зверненням із клопотанням про перегляд судового рішення, що не належить до повноважень цього суду, а підлягає перегляду в порядку апеляційного оскарження.

За таких обставин подане клопотання задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 98, 131-132, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_5 , поданого в інтересах ТОВ «Проф-Гарант» в кримінальному провадженні № 12024100120000163 від 23.07.2024 про скасування арешту

майна - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1