Рішення

від 28.01.2025 по справі 758/10703/21

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/10703/21

Категорія 76

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2025 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва

у складі головуючого судді Ковбасюк О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Білоус А.О.,

позивача ОСОБА_1 , його представника ОСОБА_2 ,

представників відповідача Мальованого В.В., Бурвікової І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія Україна» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Подільського районного суду міста Києва з позовом до АТ «Національна суспільна телерадіокомпанія Україна» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 15.12.2017, згідно наказу №1425-к від 14.12.2017 його було прийнято на роботу до Публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» на посаду інженера I-ї категорії дільниці технологічного кондиціювання повітря «Радіо» цеху технологічного кондиціювання та вентиляційних систем комплексу сантехнічних систем котельного обладнання, технологічного кондиціювання та вентиляційних систем управління з обслуговування і ремонту інженерного обладнання та мереж департаменту сервісу, по переведенню з філії ПАТ «НСТУ» Центральна дирекція «Українське радіо» на підставі п. 5 ст. 36 КЗпП України. Таке переведення було мотивоване тим, що Національну телекомпанію України, в якій позивач працював з 2011 року, було перетворено у ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України».

23.04.2018, згідно наказу №2174-к від 20.04.2018 позивача було переведено на посаду інженера дільниці технологічного кондиціювання повітря «Радіо» цеху технологічного кондиціювання та вентиляційних систем комплексу сантехнічних систем котельного обладнання, технологічного кондиціювання та вентиляційних систем управління з обслуговування і ремонту інженерного обладнання та мереж департаменту сервісу.

01.10. 2018, згідно наказу №4402-к від 01.10.2018 позивача було переміщено на посаду інженера до дільниці технологічного кондиціювання повітря «Радіо» цеху технологічного кондиціювання та вентиляційних систем комплексу сантехнічних систем котельного обладнання, технологічного кондиціювання та вентиляційних систем управління з обслуговування і ремонту інженерного обладнання та мереж департаменту сервісу.

18.11.2019, згідно наказу №2569-к від 18.11.2019 позивача було переведено на посаду начальника дільниці технологічного кондиціювання повітря «Радіо» цеху технологічного кондиціювання та вентиляційних систем комплексу сантехнічних систем котельного обладнання, технологічного кондиціювання та вентиляційних систем управління з обслуговування і ремонту інженерного обладнання та мереж департаменту сервісу.

За №34 у трудову книжку позивача внесено запис про перейменування ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» на Акціонерне товариство «Національна суспільна телерадіокомпанія України» з 08.03.2020 (наказ №2577-к від 08.09.2020).

30.06.2021, згідно наказу №1492-ос від 22.06.2021 позивача звільнено з посади на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України у зв`язку із закінченням строку трудового договору.

Вказане звільнення з посади начальника дільниці технологічного кондиціювання повітря «Радіо» комплексу сантехнічних систем, котельного обладнання, кондиціювання та вентиляційних систем управління з обслуговування та ремонту обладнання та мереж департаменту сервісу позивач вважає незаконним, вказуючи на те, що під час звільнення він перебував на лікарняному, про що керівництво було проінформоване. Так, згідно з листком непрацездатності серії АЛД №368226 від 15.06.2021, виданим КНП «Консультативний діагностичний центр Подільського району м. Києва Філія №2» позивач перебував на лікарняному з 15.06.2021 по 02.07.2021 включно. Про звільнення позивача було повідомлено по телефону ОСОБА_3 30.06.2021, а 02.07.2021 позивачем було отримано лист від начальника управління обліку кадрів департаменту кадрового адміністрування АТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» ОСОБА_8, у якому повідомлено його про звільнення з 30.06.2021 та необхідність отримання трудової книжки.

Крім того, позивач вважає своє звільнення незаконним із тих підстав, що на роботу в АТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» у 2017 році його було прийнято по безстроковому трудовому договору, тоді як звільнено з роботи із формулюванням «у зв`язку із закінченням строку трудового договору». Позивач стверджує, що у його трудовій книжці відсутні відомості про переведення його на строкову форму трудових відносин із відповідачем, а у 2017 році він написав заяву із формулюванням «про продовження строку трудового договору в моїх інтересах» під тиском директора департаменту сервісу ОСОБА_4 . При цьому йому не було роз`яснено, у чому саме полягають «його інтереси». Враховуючи наведене, а також з огляду на те, що позивачу залишалося два роки до виходу на пенсію, переведення його на роботу на умовах строкового договору фактично погіршило його становище як працівника, однак на час підписання заяви він цього не розумів, оскільки не розбирається в юридичних тонкощах цього питання. Позивач стверджує, що для того щоб укласти із ним строковий договір, відповідач повинен був спочатку звільнити його з роботи та провести із ним повний розрахунок, зробити відповідний запис до його трудової книжки, повідомити про звільнення відповідний орган ДПС, а вже потім видати наказ про призначення на посаду за строковим договором, про що також зробити відповідний запис у трудовій книжці.

Із урахуванням наведеного, позивач, із урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд:

- скасувати наказ №1492-ос від 22.06.2021 про його звільнення;

- поновити його на посаді начальника дільниці технологічного кондиціювання повітря «Радіо» комплексу сантехнічних систем, котельного обладнання, кондиціювання та вентиляційних систем управління з обслуговування та ремонту обладнання та мереж департаменту сервісу АТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» з 01.07.2021;

- стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30.06.2021 до дня поновлення на роботі;

- стягнути з відповідача на його користь моральну школу в розмірі 65 000 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.08.2021 головуючим суддею у справі було визначено ОСОБА_9

Ухвалою суду від 12.11.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

17.02.2022 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначено про невизнання позову з огляду на наступне.

Відповідно до наказу ПАТ «НСТУ» № 1425-к від 14.12.2017 «Про прийняття на роботу» ОСОБА_1 прийнято на посаду інженера 1 категорії дільниці технологічного кондиціювання повітря «Радіо» цеху технологічного кондиціювання та вентиляційних систем комплексу сантехнічних систем, котельного обладнання, технологічного кондиціювання та вентиляційних систем управління з обслуговування і ремонту інженерного обладнання та мереж департаменту сервісу з 15.12.2017, в порядку переведення, за його згодою, з філії ПАТ «НСТУ» «Центральна дирекція «Українське радіо».

В подальшому ОСОБА_1 звернувся із заявою, в якій просив перевести його з 23.04.2018 на посаду інженера дільниці технологічного кондиціювання повітря «Радіо» цеху технологічного кондиціювання та вентиляційних систем комплексу сантехнічних систем, котельного обладнання, технологічного кондиціювання та вентиляційних систем управління з обслуговування і ремонту інженерного обладнання та мереж департаменту сервісу.

Наказом ПАТ «НСТУ» №2174-к від 20.04.2018 «Про переведення ОСОБА_1 » ОСОБА_1 переведено з 23.04.2018 за його згодою на посаду інженера дільниці технологічного кондиціювання повітря «Радіо» цеху технологічного кондиціювання та вентиляційних систем комплексу сантехнічних систем, котельного обладнання, технологічного кондиціювання та вентиляційних систем управління з обслуговування і ремонту інженерного обладнання та мереж департаменту сервісу.

У подальшому ОСОБА_1 звернувся до ПАТ «НСТУ» із заявою, в якій просив перевести його на посаду начальника дільниці технологічного кондиціювання повітря «Радіо» цеху технологічного кондиціювання та вентиляційних систем комплексу сантехнічних систем, котельного обладнання, технологічного кондиціювання та вентиляційних систем управління з обслуговування і ремонту обладнання і мереж департаменту сервісу в його інтересах за строковим трудовим договором з 18.11.2019 по 27.12.2019.

Наказом ПАТ «НСТУ» №2569-к від 18.11.2019 «Про переведення ОСОБА_1 » позивача переведено на посаду начальника дільниці технологічного кондиціювання повітря «Радіо» цеху технологічного кондиціювання та вентиляційних систем комплексу сантехнічних систем, котельного обладнання, технологічного кондиціювання та вентиляційних систем управління з обслуговування і ремонту обладнання і мереж департаменту сервісу в його інтересах за строковим трудовим договором з 18.11.2019 по 27.12.2019. З наказом позивач ознайомився, що засвідчив своїм підписом.

У подальшому позивач звернувся із заявою про продовження в його інтересах строкового трудового договору з 28.12.2019 до 30.06.2020 та згідно з наказом ПАТ «НСТУ» №2791-к від 16.12.2019 продовжено ОСОБА_1 в його інтересах строковий трудовий договір з 28.12.2019 до 30.06.2020.

Відтак позивач вчергове звернувся із заявою про продовження в його інтересах строкового трудового договору з 01.07.2020 до 28.12.2020 та згідно з наказом АТ «НСТУ» №1797-к від 26.06.2020 продовжено ОСОБА_1 в його інтересах строковий трудовий договір з 01.07.2020 до 28.12.2020.

У подальшому позивач знову звернувся із заявою про продовження в його інтересах строкового трудового договору з 29.12.2020 до 30.06.2021 та згідно з наказом АТ «НСТУ» №3706-к від 17.12.2020 продовжено ОСОБА_1 в його інтересах строковий трудовий договір з 29.12.2020 до 30.06.2021. З наказом позивач ознайомився та отримав його копію, що засвідчив своїм підписом.

Наказом АТ «НСТУ» №1492-ос від 22.06.2021 «Про звільнення ОСОБА_5 » позивача звільнено з основного місця роботи з 30.06.2021 у зв`язку із закінченням строку трудового договору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

3 матеріалів справи вбачається, що позивач працював у відповідача на умовах безстрокового трудового договору, проте з 18.11.2019 по 27.12.2019 висловив бажання працювати на новій посаді (начальника дільниці) за строковим трудовим договором в його інтересах, що зазначив у відповідній заяві. Роботодавець погодився на вказані умови, що відображено в наказі №2569-к від 18.11.2019 , з яким позивач ознайомився під підпис. В подальшому позивач неодноразово звертався до відповідача із заявами про продовження в його інтересах саме строкового трудового договору із зазначенням відповідного періоду. Відповідач погоджувався на умови позивача щодо строковості трудових відносин з ним, що відображалось у відповідних наказах. Останнім наказом відповідача №3706-к від 17.12.2020 погоджено продовження строкових трудових відносини з позивачем в його інтересах з 29.12.2020 по 30.06.2021. З вказаним наказом позивач ознайомився під підпис.

Таким чином, волевиявлення позивача на укладення строкового трудового договору з 18.11.2019 підтверджується його заявою, а також виданим на підставі цієї заяви наказом роботодавця, в якому вказано, що працівника прийнято на роботу на умовах строкового трудового договору, з яким позивача ознайомлено під підпис. В подальшому строк дії строкового трудового договору продовжувався за заявами позивача та оформлювався відповідними наказами відповідача, з якими позивач ознайомлювався під підпис. Протягом дії строкового трудового договору позивач не оскаржував його умови з підстав порушення його трудових прав, що свідчить про погодження позивача з умовами цього договору, зокрема, щодо його строковості.

Згідно зі статтею 235 КЗпП України підставою для поновлення працівника на роботі є його звільнення без законних підстав. Тому поновлено на роботі може бути лише працівника, якого звільнено незаконно, з порушенням процедури звільнення чи за межами підстав, передбачених законом чи договором або за відсутності підстав для звільнення. У разі, якщо працівника звільнено обґрунтовано, з додержанням процедури звільнення, підстав для поновлення працівника немає.

Таким чином, відповідач стверджує, що відповідач правомірно звільнив позивача на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, а тому підстав для його поновлення на роботі з урахуванням статті 235 К3пП не вбачається.

Крім того, відповідач вказує на те, що доводи позивача про неправомірність його звільнення з посади під час тимчасової непрацездатності є безпідставними, оскільки в період тимчасової непрацездатності не допускається звільнення працівників з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (частина третя статті 40 КЗпП України), тоді як позивача звільнено із займаної посади на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України, а саме з причин закінчення строку дії трудового договору.

Таким чином, стверджує відповідач, звільнення позивача під час тимчасової непрацездатності не суперечить вимогам статті 36 КЗпП України, не має правового значення для даної справи та не є підставою для скасування наказу про звільнення.

Щодо заявленої позивачем вимоги про відшкодування моральної шкоди відповідач зазначив, що обґрунтовуючи завдання моральної шкоди, позивач наводить певні доводи, проте ним не надано жодного доказу, який свідчить про факт завдання шкоди. Саме позивач мав обґрунтувати заподіяння моральної шкоди та надати відповідні докази. Позивач також не навів міркувань, з яких він виходив, визначаючи розмір моральної шкоди в сумі 65 000 грн. Крім того, не наведено мотивів, чому така сума є відповідним і є справедливим відшкодуванням.

Також відповідач стверджує про необґрунтованість та безпідставність вимог позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у зв`язку з чим просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У подальшому позивач подав відповідь на відзив, у якому зазначив про необґрунтованість доводів відповідача, наведених у відзиві.

03.05.2023 від відповідача надійшли письмові заперечення на відповідь на відзив.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2024 справу передано у провадження судді Подільського районного суду міста Києва Ковбасюк О.О., оскільки згідно з наказом №4/02-02 від 01.01.2024 суддю Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області ОСОБА_9 відраховано за штату Подільського районного суду міста Києва.

Ухвалою суду від 01.02.2024 справу прийнято до провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 30.09.2024 задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів у відповідача.

23.10.2024 на виконання вимог вказаної вище ухвали суду представником відповідача надано до суду витребувані докази.

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги, із урахуванням їх уточнення, та просили задовольнити їх у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представники відповідача позову не визнали та просили відмовити у його задоволенні з підстав, зазначених у відзиві та письмових запереченнях на відповідь на відзив.

Заслухавши пояснення позивача, його представника та представників відповідача, допитавши свідків, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності

Судом встановлено, що наказом Публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» (далі - ПАТ «НСТУ») № 1425-к від 14.12.2017 «Про прийняття на роботу» позивача ОСОБА_1 було прийнято на посаду інженера 1 категорії дільниці технологічного кондиціювання повітря «Радіо» цеху технологічного кондиціювання та вентиляційних систем комплексу сантехнічних систем, котельного обладнання, технологічного кондиціювання та вентиляційних систем управління з обслуговування і ремонту інженерного обладнання та мереж департаменту сервісу з 15.12.2017, в порядку переведення, за його згодою, з філії ПАТ «НСТУ» «Центральна дирекція «Українське радіо».

Наказом ПАТ «НСТУ» №2174-к від 20.04.2018 «Про переведення ОСОБА_1 » позивача, на підставі поданої ним заяви, переведено з 23.04.2018 за його згодою на посаду інженера дільниці технологічного кондиціювання повітря «Радіо» цеху технологічного кондиціювання та вентиляційних систем комплексу сантехнічних систем, котельного обладнання, технологічного кондиціювання та вентиляційних систем управління з обслуговування і ремонту інженерного обладнання та мереж департаменту сервісу.

Наказом ПАТ «НСТУ» №2569-к від 18.11.2019 «Про переведення ОСОБА_1 » позивача, на підставі поданої ним заяви, переведено на посаду начальника дільниці технологічного кондиціювання повітря «Радіо» цеху технологічного кондиціювання та вентиляційних систем комплексу сантехнічних систем, котельного обладнання, технологічного кондиціювання та вентиляційних систем управління з обслуговування і ремонту обладнання і мереж департаменту сервісу в його інтересах за строковим трудовим договором з 18.11.2019 по 27.12.2019.

Матеріалами справи підтверджується, що із вказаним наказом позивач ознайомився, що засвідчив своїм підписом.

Наказом ПАТ «НСТУ» №2791-к від 16.12.2019 ОСОБА_1 , на підставі поданої ним заяви, продовжено в його інтересах строковий трудовий договір з 28.12.2019 до 30.06.2020.

Наказом АТ «НСТУ» №1797-к від 26.06.2020 ОСОБА_1 , на підставі поданої ним заяви, продовжено в його інтересах строковий трудовий договір з 01.07.2020 до 28.12.2020.

Наказом АТ «НСТУ» №3706-к від 17.12.2020 ОСОБА_1 , на підставі поданої ним заяви, продовжено в його інтересах строковий трудовий договір з 29.12.2020 до 30.06.2021.

Наказом АТ «НСТУ» №1492-ос від 22.06.2021 «Про звільнення ОСОБА_5 » позивача звільнено з основного місця роботи з 30.06.2021 у зв`язку із закінченням строку трудового договору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до вимог ст. 5-1 КЗпП України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно з вимогами ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену дією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 23 КЗпП України строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Підстави припинення трудового договору встановлено статтею 36 КЗпП України.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є закінчення строку (пункт 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення.

За змістом ст. 39-1 КЗпП України якщо після закінчення строку трудового договору (пункти 2 і 3 статті 23) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк. Трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 23, вважаються такими, що укладені на невизначений строк.

Трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, вважаються такими, що укладені на невизначений строк, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 23 КЗпП України, тобто, коли сторони самі визначають строк дії трудового договору, який укладають або переукладають між собою. Строковий договір може укладатися на будь-який строк, визначений за погодженням сторін.

Відтак, КЗпП України не містить заборон щодо продовження строку трудового договору, і навіть у разі переукладання строкового трудового договору, якщо він переукладався на підставі ч.2 ст. 23 КЗпП України, він не стає безстроковим.

Строковий договір може бути укладено між сторонами як при прийнятті на роботу працівника, так і в процесі виконання трудових обов`язків, якщо є підстави для його укладення (переукладення). Застережень або обмежень з цього питання КЗпП України або інші нормативні акти, які регулюють правовідносини у сфері праці, не мають.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, наказом ПАТ «НСТУ» №2569-к від 18.11.2019 «Про переведення ОСОБА_1 » позивача ОСОБА_1 , за його згодою, було переведено на посаду начальника дільниці технологічного кондиціювання повітря «Радіо» цеху технологічного кондиціювання та вентиляційних систем комплексу сантехнічних систем, котельного обладнання, технологічного кондиціювання та вентиляційних систем управління з обслуговування і ремонту обладнання і мереж департаменту сервісу в його інтересах на умовах укладення строкового трудового договору на період з 18.11.2019 по 27.12.2019.

Із вказаним наказом позивач ознайомився, що засвідчив своїм підписом.

Таким чином, позивач, був переведений на вказану посаду добровільно, на підставі поданої ним заяви, зі строком трудового договору з 18.11.2019 по 27.12.2019.

У подальшому строковий трудовий договір із позивачем неодноразово продовжувався на підставі відповідних наказів, а саме:

- згідно з наказом ПАТ «НСТУ» №2791-к від 16.12.2019 - на період з 28.12.2019 до 30.06.2020;

- згідно з наказом АТ «НСТУ» №1797-к від 26.06.2020 - на період з 01.07.2020 до 28.12.2020;

- згідно з наказом АТ «НСТУ» №3706-к від 17.12.2020 - на період 29.12.2020 до 30.06.2021.

Усі перераховані вище накази видавалися на підставі відповідних заяв позивача про продовження трудового договору в його інтересах та, ознайомившись із такими наказами, позивач продовжував працювати на вказаній посаді.

Зазначені вище обставини позивач не заперечував в ході судового розгляду.

Більше того, в судовому засіданні позивач підтвердив, що добровільно уклав строковий трудовий договір 18.11.2019, оскільки за таким договором його було переведено на вищу посаду та трудові відносини за таких умов передбачали більшу оплату праці.

Дані факти свідчать про згоду позивача працювати на умовах строкового договору.

Наведені вище висновки суду узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 25.10.2021 у справі №607/3393/18.

Проаналізувавши та оцінивши всі вищевикладені обставини у їх сукупності, суд доходить висновку, що 18.11.2019 між сторонами було укладено строковий трудовий договір на визначений строк - по 27.12.2019, який був встановлений за погодженням сторін.

Свою згоду на укладання саме строкового трудового договору позивач надав в письмовому вигляді.

В укладеному договорі сторони виклали зміст своїх прав та обов`язків, а також погодили права та обов`язки сторін, строк дії трудового договору, і цей правочин відповідає чинному законодавству, яке не обмежує сторони у виборі трудового договору, визначаючи умови роботи та інтереси працівника.

Встановлено також, що подальше продовження такого трудового договору, оформлене відповідними наказами (№2791-к від 16.12.2019 - на період з 28.12.2019 до 30.06.2020; №1797-к від 26.06.2020 - на період з 01.07.2020 до 28.12.2020; №3706-к від 17.12.2020 - на період 29.12.2020 до 30.06.2021), також відбувалося за погодженням сторін, оскільки усі накази щодо продовження строку дії трудового договору видавалися на підставі відповідних заяв позивача.

Що стосується доводів позивача про те, що заяви про укладення строкового трудового договору були ним написані під тиском керівництва, то такі його доводи не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.

Як встановлено судом, протягом дії договору позивач його умови не оскаржував та не ініціював унесення змін і доповнень до нього; належних і допустимих доказів на підтвердження того, що цей договір він підписував під тиском посадових осіб відповідача, або його волевиявлення на момент укладення не відповідало внутрішній волі, або що він не усвідомлював значення договору чи перебував у хворобливому стані та адекватно не оцінював свої дії, позивач не надав.

Не підтвердили таких обставин і допитані судом свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Щодо доводів позивача про те, що його було звільнено під час його тимчасової непрацездатності, то такі його доводи є безпідставними та не заслуговують на увагу суду з огляду на наступне.

Як встановлено судом, позивача звільнено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 К3пП України.

Відповідно до ч. 3 ст. 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Таким чином, оскільки стаття 40 КЗпП України регулює правовідносини розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, доводи позивача про неправомірність його звільнення з посади під час тимчасової непрацездатності є безпідставними, оскільки в період тимчасової непрацездатності не допускається звільнення працівників з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (частина третя статті 40 КЗпП України), тоді як позивача звільнено із займаної посади на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України, а саме з причин закінчення строку дії трудового договору.

Аналогічні висновки щодо звільнення під час тимчасової непрацездатності у разі закінчення строку трудового договору викладено в постановах Верховного Суду від 13.06.2018 у справі №638/16669/15-ц, від 31.08.2018 у справі № 761/27037/17-ц.

Із урахуванням наведеного, звільнення позивача під час тимчасової непрацездатності не суперечить вимогам статті 36 КЗпП України, не має правового значення для даної справи та не є підставою для скасування наказу про звільнення.

На підставі викладеного, ураховуючи встановлені вище обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини, суд доходить висновку, що звільнення ОСОБА_1 у зв`язку із закінченням строку трудового договору проведене з дотримання вимог чинного законодавства, оскільки строк трудового договору закінчився, право позивача відповідачем не порушено, а тому позовні вимоги про скасування наказу №1492-ос від 22.06.2021 про звільнення позивача та поновлення його на посаді начальника дільниці технологічного кондиціювання повітря «Радіо» комплексу сантехнічних систем, котельного обладнання, кондиціювання та вентиляційних систем управління з обслуговування та ремонту обладнання та мереж департаменту сервісу АТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ч.2 ст.235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

В силу вимог ст. 237-1 КЗпПУ відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та те, що в даному випадку судом не встановлено порушення роботодавцем законних прав працівника, підстави для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди позивачу відсутні, а тому позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку та моральної шкоди також не підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на наведене, у зв`язку з відмовою в позові судові витрати, понесені позивачкою при зверненні до суду, покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 10, 12, 13, 23, 81, 89, 258, 259, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія Україна» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкодивідмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Повне найменування сторін по справі:

- позивач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

- відповідач - Акціонерне товариство «Національна суспільна телерадіокомпанія Україна», місцезнаходження: м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, буд. 42, код ЄДРПОУ 23152907.

Повний текст рішення складено 03.02.2025.

Суддя О. О. Ковбасюк