Рішення

від 17.03.2025 по справі 489/2762/24

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

справа № 489/2762/24

провадження №2/489/127/25

Заочне рішення

Іменем України

17 березня 2025 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Коваленка І.В.,

за участю секретаря судового засідання Кіріченко І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Зеленко»</a>, третя особа ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом

встановив:

У квітні 2024 року позивач звернувся до суду з позовом в якому просить визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог вказав, що за заповітом від 05.09.2018, посвідченим приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Савченко І.М., він є спадкоємцем за заповітом на все майно, яке належало ОСОБА_3 , який мешкав за адресою: АДРЕСА_2 , і був власником зазначеної квартири. Він не тільки проживав у спірній квартирі, але й підкреслював, що саме її він заповідає позивачу, як власник. На підтвердження чого він передав позивачу копію свідоцтва про право на спадщину за законом від 18.01.1999, посвідченого державним нотаріусом Другої миколаївської державної нотаріальної контори Кравцовою С.М., за яким він успадкував цю квартиру після смерті ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, а в позивача виникло право на спадкування. Знаходячись через воєнний стан у місті Чернівці, 28.04.2022 позивач у встановлений законодавством строк звернувся до приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Кривцової К.Т. із заявою про прийняття спадщини та видачу йому свідоцтва про право на спадщину на спірну квартиру. Оскільки нотаріус свідоцтво про право на спадщину йому не видала він звернувся до неї із заявою про передачу спадкової справи приватному нотаріусу Миколаївського міського нотаріального округу Барскову А.В. Постановою від 30.11.2023 приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Барсков А.В. відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв`язку з неможливістю встановити належність нерухомого майна, яке належало спадкодавцю. З постанови вбачається, що 26.01.2004 між спадкодавцем та ОСОБА_5 нібито було укладено договір купівлі-продажу, нібито посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Яновською С.О., за яким до ОСОБА_5 перейшло право власності на спірну квартиру, без будь-якого обумовлення того, що продавець продовжує проживати у неї до його смерті. Бланк серії ВВВ №206458, на якому оформлено останній договір, 30.12.2003 було отримано приватним нотаріусом Сірою І.Є. та було витрачено нею 26.01.2004 у м. Енергодар Запорізької області для оформлення нею договору про відчуження нерухомого майна тобто витрачатися у той же день у місті Миколаєві цей бланк не міг. Крім того, станом на 26.01.2004 ОСОБА_5 була неповнолітньою, їй було лише 16 років, тому на вчинення нею вказаного договору мала бути письмова нотаріально посвідчена згода батьків і дозвіл органу опіки та піклування, про що у договорі немає жодної згадки. 20.02.2023 ОСОБА_6 з тим же РНОКПП, що й ОСОБА_5 , заснувала Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Зеленко»</a>, до статутного капіталу якого внесла спірну квартиру та інше майно. Відповідно, вбачається, що ОСОБА_6 , та ОСОБА_7 ,І є однією особою, а її дії по позбавленню її від майна спрямовані на уникнення від витребування від неї по суті викраденої нею квартири. Крім того, Державний нотаріальний архів Миколаївської області повідомив, що приватний нотаріус Яновська С.О. не вчиняла нотаріальних дій щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_5 . Позивач зазначає, що відповідач не визнає його право власності на спірну квартиру, оскільки воно зареєстровано за нею, у зв`язку з чим без визнання у судовому порядку його права власності на неї він не може належним чином захистити свої законні права та зареєструвати на себе право власності на квартиру, та навіть витребувати її з чужого незаконного володіння. за такого, він вимушений звернутись до суду із вказаним позовом.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 18.04.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 10.10.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання, призначене на 27.02.2025, сторони не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник позивача надав до суду письмову заяву в якій просив розгляд справи провести за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти винесення заочного рішення по справі не заперечував.

Відповідач свого представника у судове засідання не направив, причини його неявки не повідомив, правом на надання відзиву не скористався.

Третя особа причини своєї неявки не повідомила, право на подання пояснень щодо позову не скористалась, про дату, час та місце проведення судового розгляду повідомлялась у встановленому законом порядку.

За таких обставин, з урахуванням положень статті 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін та ухвалити заочне рішення.

Згідно вимогстатті 247ЦПК України,у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Виходячи з вимог частини п`ятоїстатті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.

Суд,дослідивши матеріалисправи і оцінившинаявні вній докази, дійшов наступного.

Судом встановлено, що згідно із свідоцтвом про право на спадщину за законом від 18.01.1999, посвідченого державним нотаріусом Другої миколаївської державної нотаріальної контори Кравцовою С.М., право власності на квартиру АДРЕСА_1 було зареєстровано за ОСОБА_3 .

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Інгульським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис №1083, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 64 років.

Судом досліджено копію спадкової справи № 46/2022 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , з матеріалів якої вбачається, що за життя останній склав заповіт, яким на випадок своєї смерті зробив розпорядження про те, що все належне йому майно, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалося, всі його майнові та немайнові права, тобто все те, на що він буде мати право за законом на день його смерті, він заповідає ОСОБА_1 . Вказаний заповіт було посвідчено приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Савченко І.М. 05.09.2018 та зареєстровано в реєстрі за № 986.

У встановлений законом строк позивачем було подано заяви до приватного нотаріусу Чернівецького міського нотаріального округу Кривцовій К.Т. про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 за заповітом. В подальшому спадкову справу № 46/2022 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , за клопотанням позивача було передано до приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Барскова Артема Вікторовича.

Постановою приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Барскова А.В. від 127/02-31 позивачу було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв`язку з неможливістю встановити належність нерухомого майна, яке належало спадкодавцю.

Так, згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав, довідка №374746019 від 17.04.2024, право власності на квартиру АДРЕСА_1 , зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Зеленко» на підставі рішення про передачу майна у власність юридичної особи як внесок (внесення майна до статутного (складеного) капіталу (статутного фонду)).

До позовної заяви позивачем також додано копію Договору купівлі-продажу двокімнатної квартири від 26.01.2004, укладеного між ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , та ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Яновською Світланою Олександрівною, оформленого на бланку на бланку ВВВ №206458. Згідно змісту вказаного договору ОСОБА_3 продав ОСОБА_5 двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 за 11000,00 грн., які продавець одержав до нотаріального посвідчення цього договору від покупця.

Проте, згідно з відповіддю Комунального підприємства«Миколаївське міжміськебюро технічноїінвентаризації» від29.11.2023№2-10354наданої назапит приватного нотаріусаМиколаївського міськогонотаріального округуМиколаївської областіБарскова А.В. вбачається, що станом на 28.12.2012 право власності на квартиру АДРЕСА_3 за вищевказаною адресою зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 18.01.1999 реєстровий №6-68, посвідченого державним нотаріусом Другої миколаївської державної нотаріальної контори Кравцовою С.М. та зареєстрованого в КП «ММБТІ» 02.02.1999 за №16757.

Крім того, як вбачається з відповіді завідувача Державного нотаріального архіву Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Шаталюка С.Д. №35/01-21-2 від 10.01.2024, наданої на запит Ленінського районного суду міста Миколаєва по справі № 489/8130/23, бланк ВВВ №206458 витрачено 26.01.2004 приватним нотаріусом Сірою Іриною Євгенівною (м. Енергодар Запорізької області). Крім того, згідно з Реєстром для реєстрації нотаріальних дій приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Яновської Світлани Олександрівни, 26.01.2004 жодна нотаріальна дія щодо ОСОБА_3 чи ОСОБА_5 не вчинялась. За такого, надати копію договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , оформленого на бланку ВВВ №206458 неможливо.

Таким чином, жодного належного та допустимого доказу, який би свідчив, що ОСОБА_3 за життя вчинив правочин, яким передав належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1 , за дійсним правочином іншій особі, матеріали справи не містять.

Відповідно достатті 55 Конституції Україникожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Статтею 15 ЦК Українивизначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини першоїстатті 16 ЦКУкраїни кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до вимог пункту 1 частини другоїстатті 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

ЦК Українивизначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припиненняцивільних прав та обов`язків, шляхом укладання правочинів суб`єкти цивільних відносин реалізують свої правомочності, суб`єктивні цивільні права за допомогою передачі цих прав іншим учасникам.

Згідностатті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК Українипередбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі статтею 1218 ЦК Українидо складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За приписами статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Частиною першою статті 1235 ЦК України визначено, що заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

За приписами частини першоїстатті 1269 ЦК Україниспадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до положень частини другої статті1220, частини п`ятої статті1268 ЦК Українинезалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини - дня смерті особи або дня, з якого вона оголошується померлою.

Разом із тим, згідно зістаттею 1297 ЦК Україниспадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім`я кожного з них із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третястатті 1296 ЦК України).

Таким чином, спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.

У відповідності до пункту 23постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Устатті 76 ЦПК Українизазначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтями 77 - 80 ЦПК Українипередбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже, з урахуванням вищевикладеного та того, що позивач у встановлений законом строк прийняв спадщину за заповітом після смерті спадкодавця ОСОБА_3 , однак у нього існують перешкоди в оформленні спадкових прав у нотаріальному порядку, внаслідок відмови нотаріусом у видачі свідоцтва, суд, використовуючи винятковий спосіб захисту визнання права власності на спадкове майно, дійшов висновку, що позов є обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розмірузадоволених позовнихвимог в загальній сумі 1211,20 грн. сплачений при подачі цього позову.

Керуючись статтями4,19,141,263-265 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 провизнання прававласності задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Зеленко»</a> на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 7069,52 грн. (сім тисяч шістдесят дев`ять гривень 52 коп.).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку відповідачем шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Відомості про учасників справи:

позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_4 ;

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Зеленко»</a>, місцезнаходження: м. Миколаїв, вул. Пушкінська, 17а;

третя особа ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_5 ; останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 .

Повний текст судового рішення складено 17.03.2025.

Суддя І.В.Коваленко