Постанова

від 20.02.2025 по справі 15/81

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2025 р. Справа№ 15/81 (910/9782/24)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Пантелієнка В.О.

Отрюха Б.В.

за участю секретаря судового засідання Карпової М.О.

у присутності представників сторін:

від позивача: Злотківська І.Г. на підставі ордера

від відповідача: Вегера А.А. на підставі ордера

від Фонду держмайна: Шарикін Ю.В. згідно посвідчення

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Ексито" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.10.2024 року

у справі №15/81(910/9782/24) (суддя Омельченко Л.В.)

за позовом Приватного підприємства "Ексито", яке діє в інтересах Державного підприємства "Виробниче об`єднання "Київський радіозавод" в особі ліквідатора Приходька Дмитра Володимировича

до Приватного акціонерного товариства "Енергетичний завод "Енергетик"

треті особи: 1. Міністерство економіки України

2. Фонд державного майна України

про витребування майна

у межах справи № 15/81

за заявою Українського акціонерного промислово-інвестиційного банку

до Державного підприємства "Виробниче об єднання "Київський радіозавод"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2024 року зупинено провадження у справі №15/81(910/9782/24) до набрання законної сили судовим рішенням у справі №15/81(910/390/24).

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, ПП "Ексито" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.10.2024 року у справі №15/81(910/9782/24) повністю та направити справу до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.11.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Отрюх Б.В., Пантелієнко В.О.

Ухвалою суду від 06.11.2024 року відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ПП "Ексито" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.10.2024 у справі №15/81(910/9782/24), повернення даної апеляційної скарги або залишення її без руху до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду та витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №15/81(910/9782/24).

14.11.2024 року супровідним листом Господарського суду міста Києва №15/81(910/9782/24)/6506/24 від 13.11.2024 року витребувані матеріали даної справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою суду від 14.11.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПП "Ексито" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.10.2024 у справі №15/81(910/9782/24), встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 12.12.2024 за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

У поданому через систему "Електронний суд" відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.

21.11.2024 року від позивача та 27.11.2024 року від відповідача надійшли пояснення по справі на виконання вимог ухвали суду від 14.11.2024 року.

Судове засідання, призначене на 12.12.2024 року, не відбулось у зв`язку з перебуванням головуючого судді Остапенка О.М. у відпустці.

Після виходу судді Остапенка О.М. з відпустки ухвалою суду від 16.12.2024 року розгляд даної справи призначено на 20.02.2025 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

Представник скаржника в судовому засіданні 20.02.2025 року вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.10.2024 у справі №15/81(910/9782/24) повністю та направити справу до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.

Представник відповідача в судовому засіданні проти вимог скаржника, викладених в апеляційній скарзі, заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Представник Фонду держмайна України з приводу апеляційної скарги поклався на розсуд суду.

Представники інших учасників провадження у справі в судове засідання не з`явилися, причини неявки суд не повідомили. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи на направляли.

У відповідності до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

20.02.2025 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Північного апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення присутніх представників учасників провадження у справі, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга ПП "Ексито" підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду міста Києва від 29.10.2024 у справі №15/81(910/9782/24) - скасуванню, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як вбачається з матеріалів справи, у провадженні Господарського суду міста Києва на стадії ліквідаційної процедури, введеної постановою арбітражного суду міста Києва від 01.10.1997 року, перебуває справа №15/81 про банкрутство ДП "Виробниче об`єднання "Київський радіозавод".

У серпні 2024 року ПП "Ексито", діючи в інтересах ДП "Виробниче об`єднання "Київський радіозавод" в особі ліквідатора Приходька Д.В., звернулось до Господарського суду міста Києві з позовною заявою до ПрАТ "Енергетичний завод "Енергетик" про витребування майна з чужого незаконного володіння.

В обґрунтування поданої заяви кредитор посилається на обставини незаконної, без будь-якої правової підстави, реєстрації права власності на майновий комплекс за ДП "Енергетичний завод "Енергетик" та в подальшому за ПрАТ "Енергетичний завод "Енергетик", які зумовлюють необхідність вчинення дій з повернення цього майна з метою формування ліквідаційної маси.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2024, серед іншого, прийнято позовну заяву ПП "Ексито" до розгляду у межах справи №15/81 про банкрутство ДП "Виробниче об`єднання "Київський радіозавод", відкрито у провадження у справі №15/81(910/9782/24) за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

В процесі розгляду даної справи від представника ПрАТ "Енергетичний завод "Енергетик" надійшла заява про зупинення провадження у справі до розгляду пов`язаної справи №15/81(910/390/24), в обґрунтування якої зазначає, що предметом доказування у справі №15/81(910/9782/24) є обставини наявності прав у ДП "Виробниче об`єднання "Київський радіозавод" на майновий комплекс, який знаходиться у власності ПрАТ "Енергетичний завод "Енергетик" та оцінка відповідних правових підстав набуття відповідачем права власності на зазначений комплекс.

Разом з тим, предметом доказування у справі №15/81(910/390/24) є обставини щодо права власності на майно ПрАТ "Енергетичний завод "Енергетик", визнання недійсним договорів купівлі-продажу майна, укладених між ДП "Виробниче об`єднання "Київський радіозавод" та ТОВ "Вардингс", предметом яких є майно, що входить до складу майнового комплексу.

Відтак, відповідач стверджує, що існує об`єктивна неможливість розгляду справи №15/81(910/9782/24) до набрання законної сили рішення у справі №15/81(910/390/24) за позовом ПрАТ "Енергетичний завод "Енергетик" до ТОВ "Вардингс", ДП "Виробниче об`єднання "Київський радіозавод" про визнання права власності та усунення перешкод у його здійсненні.

За наслідками розгляду поданої заяви, ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2024 зупинено провадження у справі №15/81(910/9782/24) до набрання законної сили судовим рішенням у справі №15/81(910/390/24).

Приймаючи дану ухвалу суд дійшов висновку, що встановлення обставин та прийняття рішення у справі №15/81(910/390/24), зокрема, щодо визнання права власності ПрАТ "Енергетичний завод "Енергетик" на майно, яке є частиною майнового комплексу, можуть істотно вплинути на прийняття законного та об`єктивного рішення у справі №15/81(910/9782/24),

ПП "Ексито" з даною ухвалою місцевого господарського суду не погоджується та в поданій апеляційній скарзі посилається на те, що господарський суд міста Києва помилково поставив у залежність розгляд даної справи до моменту вирішення справи №15/81(910/390/24), оскільки наявні у справі докази у їх сукупності дозволяють самостійно встановити та оцінити обставини, які є предметом судового розгляду у цій справі.

Переглядаючи в апеляційному порядку законність винесення оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, колегія суддів вбачає підстави для її скасування, з огляду на таке.

Порядок та умови зупинення провадження у справі врегульовано положеннями ст.ст. 227, 228 ГПК України, в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд, відповідно, зобов`язаний або ж має право зупинити провадження у справі.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

При цьому, суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи (п. 4 ч. 1 ст. 229 ГПК України).

Зупинення провадження у справі - тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду пов`язаної з нею справи є виявлення обставин, підстав, фактів, тощо, що не можуть бути з`ясовані та встановлені у даному процесі, проте, які мають значення для конкретної справи, провадження у якій зупинено.

За змістом вищевказаної статті причиною зупинення в даному випадку є об`єктивна неможливість розгляду справи, що знаходиться в провадженні господарського суду, до вирішення пов`язаної з нею іншої справи, яка розглядається іншим судом.

Пов`язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду в кожному конкретному випадку слід з`ясувати як пов`язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Таким чином, застосовуючи наведену правову норму за вимогами ст. 234 ГПК України, у мотивувальній частині ухвали має бути зазначено обґрунтування висновків, яких дійшов суд при постановленні ухвали, зокрема щодо неможливості розгляду справи.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.

Тобто, господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, певної черговості розгляду вимог.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17.04.2019 року у справах №924/645/18 та №910/23396/16, від 15.05.2019 року у справі № 904/3935/18, від 20.12.2019 року у справах №910/13234/18 та №910/759/19, від 29.04.2020 року у справі №903/611/19, від 18.05.2020 року у справі №905/1728/14-908/4808/14, від 04.12.2020 року у справі № 917/514/19, від 25.03.2021 у справі № 873/148/20 та від 12.05.2021 року у справі №922/2838/20.

Разом з тим, приймаючи оскаржувану ухвалу, місцевий господарський суд залишив поза увагою положення п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України згідно якої суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Як встановлено колегією суддів, відповідачем у заяві та судом в оскаржуваній ухвалі жодним чином не обґрунтовано, яким чином розгляд справи №15/81(910/390/24) Господарським судом міста Києва унеможливлює розгляд даної справи №15/81(910/9782/24) та не зазначено, які саме обставини не можуть бути встановлені господарським судом самостійно при вирішенні цієї справи, виходячи з предмета та підстав позову.

Водночас, сама по собі взаємопов`язаність вказаних справи не свідчить про неможливість розгляду господарської справи до прийняття рішення у іншій цивільній справі.

Колегія суддів зазначає, що предметом спору у справі, що наразі переглядається, є витребування на користь ДП "Виробниче об`єднання "Київський радіозавод" об`єкту нерухомого майна, а саме майнового комплексу, який знаходиться за адресою м. Київ, вул. Бориспільська, 9, загальною площею 5 697,60 м.кв. з чужого незаконного володіння ПрАТ "Енергетичний завод "Енергетик".

У силу статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власності та мирно володіти своїм майном; право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Захист права власності врегульовано главою 29 ЦК України. Зокрема, статями 387, 388 ЦК України передбачено право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння та від добросовісного набувача (за відповідних умов).

Так, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (ч. 1 ст. 388 ЦК України).

Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин, і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Так, шляхом подання віндикаційного позову майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину.

Водночас наявність у власника права на витребування майна залежить передусім від того, на якій підставі чи за її відсутності набувач заволодів спірним майном і, відповідно, чи є такий набувач добросовісним, а також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник передав це майно у володіння, адже коло підстав, за яких власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, є обмеженим.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.05.2019 року у справі №522/7636/14-ц зауважила, що однією з обов`язкових умов для задоволення віндикаційного позову є встановлення під час розгляду спорів про витребування майна, зокрема й тієї обставини, чи перебувало спірне майно у володінні позивача, який указує на порушення своїх прав як власника, на підставах, визначених законодавством, та який на момент подання позову не є власником цього майна, однак вважає себе таким.

Колегія суддів зауважує, що до кола обставин, що підлягають доказуванню за віндикаційним позовом, належить, зокрема, встановлення судом факту виникнення (набуття) позивачем права власності на спірне майно, а отже, чи є особа власником індивідуально-визначеного майна, яке вона просить витребувати, обов`язок доказування таких обставин покладається на позивача, в той час коли відповідач має право спростувати такі обставини.

Отже, суд першочергово та достеменно має встановити обставини щодо підстав набуття (виникнення) у позивача права власності на спірне майно, та чи є особа власником індивідуально-визначеного майна, яке вона просить витребувати, зважаючи на те, що правом на звернення з віндикаційним позовом наділений власник майна.

Отже, саме в межах справи №15/81(910/9782/24) буде встановлюватись обставини належності спірного майна ДП "Виробниче об`єднання "Київський радіозавод", а також вибуття його з володіння власника не з його волі.

Відтак, на переконання суду апеляційної інстанції, обґрунтованість позовних вимог ПП "Ексито", які заявлені у справі №15/81(910/9782/24), не перебувають у залежності від розгляду справи №15/81(910/390/24), предметом розгляду якої є обставини визнання за ПрАТ "Енергетичний завод "Енергетик" права власності на частину майна, яке, за твердженням відповідача, входить до складу майнового комплексу.

Більш того, колегією суддів встановлено, що матеріали справи №15/8 (910/9782/24) містять необхідний обсяг доказів для вирішення спору про витребування майна з чужого незаконного володіння.

За таких обставин, оскільки в матеріалах справи №15/81(910/9782/24) зібрані та наявні належні, допустимі, достатні та достовірні докази, що дозволяють суду самостійно встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду у господарській справі, то в даному випадку, з огляду на предмет спору, відсутня об`єктивна неможливість подальшого розгляду справи за відсутності рішення суду в іншій господарській справі №15/81(910/390/24).

Також слід зазначити, що відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Водночас, необґрунтоване зупинення провадження у цій справі позбавить позивача права на розгляд справи протягом розумного строку та призведе до затягування її розгляду, а також перебування учасників процесу в стані невизначеності, що свідчитиме про порушення вищенаведених положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відтак, зупинення провадження у справі не буде відповідати принципу ефективності судового процесу, який направлений на недопущення затягування розгляду справи, оскільки підставою для зупинення провадження у справі є не тільки існування іншої справи на розгляду в суді та припущення щодо впливу результатів її розгляду на вирішення справи, що розглядається, а й неможливість її розгляду до вирішення іншої справи.

Оскаржувана ухвала не містить переконливих мотивів доцільності зупинення провадження у справі, як щодо об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення справи №15/81(910/390/24), так і стосовно того, що зібрані по справі докази не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, що суперечить п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України.

Місцевий господарський суд, приймаючи оскаржувану ухвалу, наведених вище фактичних обставин справи, які встановлені судом апеляційної інстанції, не врахував, чим допустив неповне дослідження обставин справи та порушення норм процесуального права, що в свою чергу призвело до ухвалення помилкового рішення про зупинення провадження у справі.

В силу положень процесуального законодавства та численної практики Верховного Суду судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції", національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти російської федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України").

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Трофимчук проти України" зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Враховуючи вищевикладене, судом апеляційної інстанції в повній мірі досліджено та надано оцінку наявним у справі доказам, обставинам справи і доводам скаржника та встановлено неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права під час прийняття оскаржуваної ухвали.

Згідно ст. 280 ГПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Відповідно до ч. 3 ст. 271 ГПК України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

За вказаних обставин, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що ухвала господарського суду міста Києва від 29.10.2024 року у даній справі є такою, що прийнята з порушенням норма процесуального права, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час перегляду ухвали в апеляційному порядку, а тому наявні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваної ухвали з направленням справи до суду першої інстанції для подальшого розгляду по суті позовних вимог.

Керуючись статтями 255, 269, 270, 271, 273, 275, 280-284 ГПК України та Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Ексито" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.10.2024 року у справі №15/81 (910/9782/24) задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.10.2024 року у справі №15/81(910/9782/24) скасувати.

3.Справу №15/81(910/9782/24) направити до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.

4. Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Повний текст постанови підписано 13.03.2025 року.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді В.О. Пантелієнко

Б.В. Отрюх