Ухвала від 11.03.2025 по справі 908/1355/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

11.03.2025 м. Дніпро Справа № 908/1355/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Мороза В.Ф., Паруснікова Ю.Б.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг»

на рішення Господарського суду Запорізької області (суддя Горохов І.С.) від 12.07.2024р. у справі № 908/1355/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1

до відповідача Мирненської селищної ради, 72350, Запорізька область, Мелітопольський район, смт Мирне, вул. Олега Олексенка, буд. 14

про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 12.07.2024р. у справі № 908/1355/24:

- позов задовольнено частково;

- стягнуто з Мирненскої селищної ради (вул. Олега Олексенка буд. 14, смт Мирне, Мелітопольський район, Запорізька область, 72350, Україна, ідентифікаційний код юридичної особи 00431792) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, ідентифікаційний код юридичної особи 42399676) основний борг у розмірі 20 998,41 грн (двадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто вісім гривень 41 коп.), 3% річних у розмірі 1235,32 грн (одна тисяча двісті тридцять п`ять гривень 32 коп.), інфляційні втрати у розмірі 4498,64 грн (чотири тисячі чотириста дев`яносто вісім гривень 64 коп.), пеню в сумі 4435,56 грн (чотири тисячі чотириста тридцять п`ять гривень 56 коп.);

- у задоволенні іншої частини позову відмовлено;

- стягнуто з Мирненскої селищної ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» судовий збір у розмірі 644,89 грн (шістсот сорок чотири гривні 89 коп.).

До Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 12.07.2024р. у справі № 908/1355/24 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення основного боргу в розмірі 58 601,67 грн, 3% річних в розмірі 3 237,23 грн, інфляційних втрат в розмірі 9 805,47 грн, пені в розмірі 14 263,42 грн. та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги позивача в цій частині задовольнити.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.09.2024р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» на рішення Господарського суду Запорізької області від 12.07.2024р. у справі № 908/1355/24 у письмовому провадженні без виклику та повідомлення учасників справи.

Під час перегляду оскаржуваного судового рішення у даній справі у порядку спрощеного провадження, ураховуючи доводи та підстави апеляційної скарги, у судової колегії апеляційного суду постало питання про те, як визначати території, на які поширюється правовий режим, передбачений частиною другою статті 13 та частиною другою статті 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", та щодо наслідків порушення цієї заборони для кожної зі сторін спірних правовідносин.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвалою від 19.04.2024р. об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду прийняла до розгляду справу № 908/1162/23 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІМК" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2023р.

У справі № 908/1162/23 колегія суддів, зокрема, зауважила, що відповідно до статті 3 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається:

1) сухопутна територія тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, водні об`єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях;

2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, внутрішні морські води, прилеглі до сухопутної території інших тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України;

3) інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку;

4) надра під територіями, зазначеними у пунктах 1- 3 цієї частини, і повітряний простір над цими територіями.

Згідно з частиною четвертою статті 4 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" в умовах воєнного стану правовий режим тимчасово окупованої території, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначається, змінюється і скасовується Кабінетом Міністрів України.

Частиною другою статті 131 "Особливості переміщення товарів на/з тимчасово окупованої території" Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" передбачено, що на період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено, за винятком випадків, передбачених частинами 3 та 4 цієї статті.

Утім, відповідно до частини першої цієї ж статті її положення застосовуються до тимчасово окупованої території, передбаченої пунктами 1 і 2 частини першої статті 3 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", надр під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряного простору над цими територіями.

В умовах воєнного стану рішенням Кабінету Міністрів України положення цієї статті можуть бути поширені на тимчасово окуповані території, передбачені пунктом 3 частини 1 статті 3 цього Закону, надра під територіями, зазначеними у пункті 3 частини 1 статті 3 цього Закону, і повітряний простір над цими територіями.

Аналогічні положення містить частина перша статті 13 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".

З огляду на те, що в ухвалі від 27.03.2024 про передачу справи № 908/1162/23 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду колегія суддів вважає, що положення статей 13 та 131 цього Закону можуть бути поширені на тимчасово окуповані території з урахування частини першої цих статей, а саме за рішенням Кабінету Міністрів України, перед об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду наразі постало питання щодо наявності/відсутності підстав для відступлення від викладеного у постанові Верховного Суду від 07.03.2024 у справі № 910/9680/23 висновку про те, що для поширення дії положень частини другої статті 13 та частини другої статті 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" на території, тимчасово окуповані в період воєнного стану, достатнім є лише загальновідомий факт окупації таких територій за відсутності відповідного рішення Кабінету Міністрів України.

Апеляційний суд враховує те, що елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.

Відповідно до частини четвертої статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики (пункт 4).

У відповідності до частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та частини четвертої статті 236 ГПК України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де є схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

У постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20) Велика Палата Верховного Суду конкретизувала визначення подібності правовідносин, згідно з яким на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях, після чого застосувати змістовий критерій порівняння (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору), а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії, які матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт.

Аналіз процесуальних документів у справах № 908/1162/23 та № 908/1355/24 свідчить, що правовідносини у цих справах є подібними, адже досліджуються обставини щодо застосування норм статей 13 та 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" до правовідносин, які виникли та існували на тимчасово окупованих після 24.02.2022 територіях України, у питанні надання/оплати послуг, зокрема й газо/електропостачання.

Ухвалою від 17.01.2025р. об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справу № 908/1162/23 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 229 Господарського процесуального кодексу України визначено, що провадження у справі у випадку, встановленому п. 7 ч. 1 ст. 228 цього Кодексу, зупиняється до закінчення перегляду в касаційному порядку справи у подібних правовідносинах.

Враховуючи предмет та підстави спору, характер спірних правовідносин, з огляду на те, що дія Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" також може впливати на предмет спору у справі № 908/1355/24, правовий висновок Верховного Суду у справі № 908/1162/23 може мати суттєве значення для вирішення питання у даній справі, що розглядається, а також для єдності судової практики, враховуючи, що постанова Верховного Суду є остаточною і виступає джерелом формування судової практики, та принцип "jura novit curia" ("суд знає закони"), колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зупинення провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» на рішення Господарського суду Запорізької області від 12.07.2024р. у справі № 908/1355/24 до розгляду Великою палатою Верховного Суду справи № 908/1162/23.

Керуючись п. 7 ч. 1 ст. 228, 234, 235, 281 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Зупинити провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» на рішення Господарського суду Запорізької області від 12.07.2024р. у справі № 908/1355/24 до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду / Великою Палатою Верховного Суду справи № 908/1162/23.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Право на касаційне оскарження ухвали суду апеляційної інстанції та строки оскарження встановлені ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя В.Ф. Мороз

Суддя Ю.Б. Парусніков