Рішення

від 20.02.2025 по справі 907/584/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області

Адреса: вул. Коцюбинського, 2а, м. Ужгород, 88605

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

20 лютого 2025 р. м. Ужгород Справа №907/584/24

За позовом Берегівської окружної прокуратури, м. Берегове Закарпатської області в інтересах держави в особі Виноградівської міської ради Закарпатської області, м. Виноградів Берегівського району Закарпатської області

до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю Благогаз Збут, м. Львів, яке в подальшому перейменоване на Товариство з обмеженою відповідальністю Клаудсофт, м. Харків

до відповідача 2 Комунального некомерційного підприємства Виноградівський центр первинної медико санітарної допомоги Виноградівської міської ради Закарпатської області, м. Виноградів Берегівського району Закарпатської області

про визнання недійсними Додаткових угод б/н від 25.09.2020, №1 від 29.10.2020, №2 від 26.11.2020 та №4 від 19.01.2021 до Договору постачання природного газу для потреб споживача, що не є побутовим №1-01 від 02.01.2020; стягнення 101 850,20 грн зайво сплачених грошових коштів (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог),

Суддя господарського суду Пригара Л.І.

Секретар судового засідання Шикітка О.В.

представники:

Прокуратури Романюк Д.В., прокурор відділу Закарпатської обласної прокуратури

Позивача не з`явився

Відповідача 1 не з`явився

Відповідача 2 не з`явився

СУТЬ СПОРУ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ СУДУ В МЕЖАХ СПРАВИ

Берегівською окружною прокуратурою, м. Берегове Закарпатської області заявлено позов в інтересах держави в особі Виноградівської міської ради Закарпатської області, м. Виноградів Берегівського району Закарпатської області до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю Благогаз Збут, м. Львів та до відповідача 2 Комунального некомерційного підприємства Виноградівський центр первинної медико санітарної допомоги Виноградівської міської ради Закарпатської області, м. Виноградів Берегівського району Закарпатської області про визнання недійсними Додаткових угод б/н від 25.09.2020, №1 від 29.10.2020, №2 від 26.11.2020 та №4 від 19.01.2021 до Договору постачання природного газу для потреб споживача, що не є побутовим №1-01 від 02.01.2020; стягнення 157 632,24 грн зайво сплачених грошових коштів.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 21.06.2024 відкрито провадження у справі №907/584/24 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику уповноважених представників сторін спору. Встановлено відповідачам строк на подання господарському суду відзивів на позовну заяву в порядку ст. 165, 251 ГПК України з одночасним надісланням копій таких прокурору та позивачу, а доказів надіслання суду, протягом 15-ти днів з дня одержання даної ухвали, а також у цей же строк письмово висловленої позиції щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. Встановлено позивачеві строк для надання суду письмово висловленої позиції щодо заявленого позову протягом 15-ти днів із дня одержання даної ухвали. Встановлено прокурору та позивачу строк для надання суду та відповідачам відповідей на відзиви в порядку ст. 166 ГПК України, протягом 5-ти днів із дня одержання копій відзивів. Встановлено строк для подання прокурором та позивачем відповідей на відзиви та відповідачами заперечень на відповіді на відзиви (якщо такі будуть подані) не пізніше 22.07.2024.

Ухвалою суду від 30.08.2024 прийнято до розгляду та задоволено заяву прокурора про зменшення позовних вимог №07.50-101-1893-24/3565ВИХ-24 від 27.06.2024 (вх. №02.3.1-02/5364/24 від 05.07.2024), якою останній просить стягнути з відповідача 1 суму 101 850,20 грн зайво сплачених грошових коштів; призначено судове засідання по розгляду справи №907/584/24 на 24.09.2024 з викликом уповноважених представників спору.

Ухвалами суду від 24.09.2024, 29.10.2024, 26.11.2024 та 23.01.2025 судові засідання по розгляду справи №907/584/24 відкладались із підстав, наведених в ухвалах суду.

За змістом поданого через підсистему Електронний суд клопотання б/н від 25.11.2024 (вх. №02.3.1-02/9150/24 від 25.11.2024) представник позивача Виноградівської міської ради Закарпатської області просить розгляд справи здійснювати за її відсутності; позов прокурора підтримує та наполягає на його задоволенні.

Поданим через підсистему Електронний суд клопотанням б/н від 19.02.2025 (вх. №02.3.1-02/1689/25 від 19.02.2025) відповідач 2 просить розгляд справи здійснити за відсутності його уповноваженого представника; заявлені прокурором позовні вимоги не визнає в повному обсязі з урахуванням мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.

Відповідач 1, будучи своєчасно та належним чином повідомленим про дату і час розгляду справи, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки суду не повідомив.

Суд констатує, що у процесі розгляду справи відповідачем 1 було змінено найменування із Товариства з обмеженою відповідальністю Благогаз Збут на Товариство з обмеженою відповідальністю Клаудсофт, а також адресу місцезнаходження із вул. Стрийська, будинок 86В, квартира 1, м. Львів на вул. Павлова Академіка, будинок 120А, м. Харків, про що свідчить наявний у матеріалах справи витяг із ЄДРЮОФОПтаГФ щодо юридичної особи з кодом 41849377.

Водночас відповідно до ч. 2 ст. 31 ГПК України, справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду.

Ухвала суду від 21.06.2024 про відкриття провадження у справі №907/584/24, а також ухвали суду від 30.08.2024, 24.09.2024, 29.10.2024 та 26.11.2024 були надіслані на офіційну юридичну адресу відповідача 1 у м. Львів (вул. Стрийська, будинок 86В); повідомлення про вручення відповідачу 1 ухвали суду від 21.06.2024 міститься в матеріалах справи, водночас копії ухвал суду від 30.08.2024, 24.09.2024, 29.10.2024 та 26.11.2024 повернуті на адресу суду відділенням поштового зв`язку з відмітками за закінченням терміну зберігання, адресат відсутній за вказаною адресою.

Надіслана відповідачу 1 за зміненим місцезнаходженням (вул. Павлова Академіка, будинок 120А, м. Харків, 61054) поштова кореспонденція (ухвала суду від 23.01.2025) повернута на адресу господарського суду відділенням поштового зв`язку з відміткою за закінченням терміну зберігання.

У даному контексті суд зазначає, що за змістом ч. 10 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України, одним із судових рішень є ухвала.

Відтак, у розумінні вищевказаних положень процесуального законодавства, ухвали суду є судовим рішенням, а тому, відповідно до пп. 17.1. п. 17 Перехідних положень ГПК України та ч. 10 ст. 242 ГПК України, надсилається у паперовій формі відповідачеві 1.

Згідно з абз. 2 ч. 7 ст. 120 ГПК України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Частиною 6 ст. 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення, зокрема, є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Виходячи зі змісту статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009, у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі №908/1724/19, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, від 13.01.2020 у справі №910/22873/17, від 19.12.2022 у справі №910/1730/22 та від 04.11.2024 у справі №910/2552/23.

Водночас направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20, від 04.11.2024 у справі №910/2552/23).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №910/719/19 та постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.05.2024 у справі №910/17772/20 сформульовано висновки про те, що негативні наслідки через неодержання підприємцем звернення до нього, якщо таке звернення здійснене добросовісно і розумно, покладаються на підприємця. Не може вважатися неотриманим чи отриманим несвоєчасно звернення відправника до одержувача, якщо одержувач власними діями чи бездіяльністю (наприклад, несвоєчасним зверненням до відділення поштового зв`язку, незабезпечення особи для отримання кореспонденції за своєю адресою тощо) призвів до затримки в одержанні кореспонденції. Протилежний підхід суперечив би принципам справедливості, добросовісності і розумності (стаття 3 Цивільного кодексу України).

Згідно із правовою позицією Європейського суду з прав людини, відсутнє порушення, якщо відповідач у цивільній справі відсутній, при цьому його не було знайдено за адресою, яку надали позивачі, а місце його перебування неможливо було встановити, незважаючи на зусилля національних органів влади, зокрема, розміщення оголошень у газетах та подання запитів до поліції (рішення у справі Нун`єш Діаш проти Португалії від 10.04.2003, заяви №69829/01, №2672/03).

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 04.11.2024 у справі №910/2552/23, до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Аналогічний правовий висновок сформульовано Верховним Судом у постанові від 19.07.2023 у справі №906/638/22.

При цьому, повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, що повернуто органами зв`язку з позначкою, зокрема, за зазначеною адресою не знаходиться, з урахуванням конкретних обставин справи може вважатися належними доказами про виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасника судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Схожий правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах від 19.07.2023 у справі №906/638/22 та від 04.11.2024 у справі №910/2552/23.

Разом з тим, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Водночас суд у даному контексті також враховує практику Європейського суду з прав людини, якою визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Пономарьов проти України від 03.04.2008 встановлено, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії від 07.07.1989).

Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі Тойшлер проти Германії від 04.10.2001 наголошено, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.

Згідно із правовим висновком Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 28.04.2023 у справі №904/272/22, Держава Україна, витративши значні ресурси, створила інформаційне поле, де зацікавлена особа може знайти інформацію про судову справу. Функціонує ЄДРСР. На сайті судової влади доступні персоналізовані відомості про автоматичний розподіл справ та розклад засідань. Працює підсистема Електронний кабінет ЄСІТС. Використання цих інструментів та технологій забезпечує добросовісній особі можливість звертатися до суду, брати участь у розгляді справи у зручній формі. Тобто держава Україна забезпечила можливість доступу до правосуддя і право знати про суд.

За приписами ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому, відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників позивача та відповідачів 1, 2 за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

За змістом частин 4 та 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

АРГУМЕНТИ СТОРІН СПОРУ

ПОЗИЦІЇ ПРОКУРОРА ТА ПОЗИВАЧА

Прокурор просить суд задовольнити позов у повному обсязі з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, покликаючись на недійсність Додаткових угод б/н від 25.09.2020, №1 від 29.10.2020, №2 від 26.11.2020 та №4 від 19.01.2021 до укладеного між відповідачами Договору постачання природного газу для потреб споживача, що не є побутовим №1-01 від 02.01.2020, як таких, що укладені з порушенням вимог Закону України Про публічні закупівлі, у зв`язку з підвищенням означеними додатковими угодами без визначених законодавством підстав ціни товару в розмірі, що перевищує 10% встановленої в договорі про закупівлю.

Наведені обставини, на переконання прокурора, є підставою для визнання Додаткових угод б/н від 25.09.2020, №1 від 29.10.2020, №2 від 26.11.2020 та №4 від 19.01.2021 до Договору постачання природного газу для потреб споживача, що не є побутовим №1-01 від 02.01.2020 недійсними в судовому порядку та стягнення з відповідача 1 на користь Виноградівської міської ради Закарпатської області (з бюджету якої було виділено відповідачу 2 фінансування для оплати товару за Договором та Додатковими угодами до нього) суми 101 850,20 грн зайво сплачених грошових коштів відповідно до приписів ст. 216, 1212 Цивільного кодексу України.

В обґрунтування підстав для звернення до суду та наявності фактичного порушення інтересів держави прокурором вказано наступне.

За приписами ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру, представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно із ч. 4 ст. 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Прокурором на виконання вимог ст. 23 Закону України Про прокуратуру направлено на адресу Виноградівської міської ради Закарпатської області лист-запит №07.50-101-1893-24/3038ВИХ-24 від 31.05.2024 щодо встановлення факту вжиття позивачем заходів із визнання недійсними спірних додаткових угод та стягнення з відповідача 1 безпідставно одержаних грошових коштів у розмірі 101 850,20 грн (в тому числі, в судовому порядку). Водночас останнім таких заходів не вжито, що, на переконання прокурора, і зумовлює підстави для представництва ним інтересів держави та звернення до суду з даним позовом.

Представник позивача Виноградівської міської ради Закарпатської області через підсистему Електронний суд подала заяву б/н від 18.11.2024 (вх. №02.3.1-02/8917/24 від 18.11.2024), за змістом якої вказує на обґрунтованість вимог прокурора та наявність підстав для їх задоволення.

За твердженням представника позивача, в період із 25.09.2020 по 19.01.2021 між відповідачами 1 та 2 укладено 4 Додаткові угоди до Договору постачання природного газу для потреб споживача, що не є побутовим №1-01 від 02.01.2020, внаслідок чого змінено ціну на одиницю товару в бік збільшення, зокрема: 25.09.2020 укладено Додаткову угоду б/н, якою змінено ціну за одиницю товару (1000 кубічних метрів) з 07.09.2020 у розмірі 5940 грн; 29.10.2020 укладено Додаткову угоду №1, якою змінено ціну за одиницю товару (1000 кубічних метрів) з 08.10.2020 у розмірі 6534 грн; 26.11.2020 укладено Додаткову угоду №2, якою змінено ціну за одиницю товару (1000 кубічних метрів) з 01.11.2020 у розмірі 7056 грн; 19.01.2021 укладено Додаткову угоду №4, якою змінено ціну за одиницю товару (1000 кубічних метрів) з 01.01.2021 до 31.12.2021 у розмірі 8424 грн.

Як зазначає представник позивача, вказані Додаткові угоди укладено на підставі цінових довідок Харківської та Львівської торгово-промислових палат, які не встановлюють та не можуть встановлювати наявності факту коливання ціни на газ станом на дату укладення Договору та дати, з якої починають діяти Додаткові угоди до нього; згадані цінові довідки не містять відомостей щодо динаміки ціни на природний газ, в них відсутній аналіз вартості ціни газу на конкретну дату у порівнянні з попередніми періодами чи будь-які інші дані, які би підтверджували коливання ціни природного газу на ринку, у зв`язку з чим такі не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов Договору на підставі п. 2. ч. 2 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі.

З наведеного, на переконання представника позивача, слідує, що надані постачальником цінові довідки та експертні висновки не встановлюють наявності факту коливання ціни на газ у відповідні проміжки часу, та надана інформація має лише довідковий характер, що, у свою чергу, свідчить про порушення вимог ст. 632 Цивільного кодексу України та п. 2, 7 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі.

Таким чином, представник позивача наголошує, що відповідно до ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі, ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, згадані вище Додаткові угоди до Договору про постачання природного газу підлягають визнанню недійсними, а кошти, сплачені КНП Виноградівський центр первинної медико санітарної допомоги Виноградівської міської ради Закарпатської області за товар, який так і не був поставлений продавцем, в сумі 101 850,19 грн підлягають до стягнення з відповідача 1.

Водночас представник позивача зауважує, що оскільки фінансування за недійсними Додатковими угодами здійснювалось за рахунок коштів місцевого бюджету, і з рахунків Виноградівської міської ради виділено кошти на оплату за відповідним Договором, то безпідставно та незаконно витрачені бюджетні кошти у розмірі 101 850,19 грн підлягають поверненню на користь саме Виноградівської міської ради.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА 1

Відповідач 1, належним чином повідомлений про розгляд справи, відзиву на позовну заяву в порядку ст. 165, 251 Господарського процесуального кодексу України та письмово висловленої позиції щодо розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження не надав, про причини невиконання вимог суду не повідомив. Із заявами, клопотаннями до суду не звертався.

Враховуючи, що про розгляд справи відповідач 1 був повідомлений своєчасно та належним чином (ухвали суду були надіслані на його офіційну юридичну адресу, зазначену в ЄДРЮОФОПтаГФ (в тому числі, й на змінену адресу), суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати свої заперечення із приводу предмета спору, а також докази, які мають значення для розгляду справи по суті.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відповідно до положень ч. 8, 9 ст. 165 ГПК України, у зв`язку з ненаданням відповідачем 1 відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА 2

Відповідач 2 через підсистему Електронний суд подав відзив на позовну заяву б/н від 04.07.2024 (вх. №02.3.1-02/7739/24 від 04.10.2024), за змістом якого вказує на те, що відповідно до оприлюднених Мінекономіки консультацій із питань публічних закупівель, на момент укладення оспорюваних Додаткових угод уповноваженим органом сформовано наступну позицію: Отже, у залежності від коливання ціни товару на ринку сторони протягом дії договору про закупівлю можуть вносити зміни декілька разів в частині пропорційного збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків кожного разу з урахуванням попередніх змін за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, і виконати свої зобов`язання відповідно до такого договору з урахуванням зазначених змін. При цьому внесення змін до договору має бути обґрунтованим та документально підтвердженим. Поряд з цим замовник самостійно приймає рішення щодо такого обґрунтування та документального підтвердження.

Відповідач 2 звертає увагу на те, що позовні вимоги Берегівської окружної прокуратури базуються на висновку, сформованому Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 року у справі №922/2321/22, водночас нова правова позиція суду не може застосовуватися до правовідносин, які існували до того, як вона була сформована, адже учасники таких правовідносин покладалися на правове регулювання, яке діяло на момент вчинення ними дій, а не на те, що існує (створюється судом) в майбутньому на момент ухвалення судового рішення.

ДОВОДИ, ВИКЛАДЕНІ СТОРОНАМИ В ІНШИХ ЗАЯВАХ ПО СУТІ СПРАВИ

Прокурор через підсистему Електронний суд подав відповідь на відзив б/н від 30.10.2024 (вх. №02.3.1-02/8449/24 від 30.10.2024), в якій, серед іншого, зазначає про те, що відповідач 1 втратив можливість скористатися пропозиціями іншого учасника відкритих торгів, але природний газ за ціною, запропонованою переможцем тендеру, закупити так і не зміг, натомість, був змушений оплачувати газ за ціною, яка є вищою, аніж встановлена Договором, укладеним внаслідок відкритих торгів.

За доводами прокурора, Закон України Про торгово-промислову палату не містить положень щодо наявності повноважень у торгово-промислової палати на видачу довідок (експертних висновків) щодо коливання ціни на товар на ринку, натомість, вказаним Законом визначено право торгово-промислової палати проводити на замовлення українських та іноземних підприємців експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість.

З викладеного, на думку прокурора, слідує, що надані постачальником експертні висновки не встановлюють наявності факту коливання ціни на газ у відповідні проміжки часу, та надана інформація має лише довідковий характер, що безпосередньо зазначено в самих експертних висновках та цінових довідках.

За змістом поданих через підсистему Електронний суд додаткових пояснень б/н від 22.11.2024 (вх. №02.3.1-02/9113/24 від 25.11.2024) прокурор просить долучити до матеріалів справи отриманий від відповідача 2 лист з інформацією про походження грошових коштів, перерахованих на користь постачальника за Договором постачання природного газу для потреб споживача, що не є побутовим №1-01 від 02.01.2020.

У поданих через підсистему Електронний суд додаткових поясненнях б/н від 06.02.2025 (вх. №02.3.1-02/1171/25 від 06.02.2025) прокурор зазначає про те, що згідно з пунктом 1.1. Статуту КНП Виноградівський центр первинної медико-санітарної допомоги (далі підприємство), засновником та вищим органом управління є Виноградівська міська рада Закарпатської області.

Як вказує прокурор, відповідно до п. 1.3., 1.6., 4.6., 6.4., 8.3. та 8.5. Статуту, майно підприємства є спільною власністю територіальної громади в особі Виноградівської міської ради Закарпатської області; підприємство є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, печатку зі своїм найменуванням встановленого зразка, кутовий штамп, бланки; підприємство мас самостійний баланс, здійснює бухгалтерський облік, складає фінансову та статистичну звітність у встановленому законодавством України порядку, всі фінансові операції здійснює через органи Державної казначейської служби України та установи банку за місцем знаходження; міський голова здійснює контроль за діяльністю підприємства та, за потреби, створює комісії для перевірки діяльності підприємства; утримання підприємства здійснюється за рахунок бюджетних коштів, а також коштів, отримання яких передбачено законодавством України. За рахунок коштів місцевого бюджету на період реформування системи надання медичної допомоги може здійснюватися фінансування окремих видів вторинної медичної допомоги, якої потребує населення сільської місцевості, а саме стоматологічної. Майно підприємства належить до спільної власності Виноградівської міської територіальної громади і закріплене за ним па праві оперативного управління.

Таким чином, прокурор наголошує, що зайво сплачені відповідачем 2 кошти на користь відповідача 1 підлягають до стягнення на користь Виноградівської міської ради.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

02.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю Благогаз Збут, яке в подальшому перейменоване на Товариство з обмеженою відповідальністю Клаудсофт (постачальником, відповідачем 1 у справі), та Комунальним некомерційним підприємством Виноградівський центр первинної медико санітарної допомоги Виноградівської міської ради (споживачем, відповідачем 2 у справі) було укладено Договір постачання природного газу для потреб споживача, що не є побутовим №1-01 (далі Договір), пунктом 1.1. якого визначено, що постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2020 році природний газ (далі газ), а споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором.

Річний плановий обсяг постачання газу до 160 000 кубічних метрів. Планові обсяги постачання газу по місяцях: - у січні 25 000 куб.м.; - у лютому 25 000 куб.м.; - у березні 22 000 куб.м.; - у квітні 18 000 куб.м.; - у жовтні 20 000 куб.м.; - у листопаді 25 000 куб.м.; - у грудні 25 000 куб.м. (п. 1.2., 1.3. Договору).

За змістом п. 3.1. Договору визначено, що розрахунки за поставлений споживачеві газ здійснюються за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем. Підписуючи цей Договір, споживач підтверджує, що ознайомлений з тим, що протягом дії Договору ціна на газ може змінюватись, про що сторони укладатимуть відповідні додаткові угоди. Підписуючи цей Договір, споживач підтверджує, що йому надане належне повідомлення про порядок зміни ціни газу протягом дії Договору і ніяких інших повідомлень про зміну ціни газу не вимагається.

Відповідно до п. 3.2. Договору, ціна газу на момент подання тендерної пропозиції учасником закупівель або ж на час проведення переговорної процедури закупівлі, що відбуваються відповідно до ЗУ Про публічні закупівлі, становить 5376,37 грн за 1 куб.м., крім того компенсація вартості послуги замовленої потужності становить 188,63 грн. Ціна за 1 куб.м. природного газу з урахуванням компенсації вартості послуги доступу до потужності становить 4637,50 грн, крім того ПДВ 927,50 грн, всього з ПДВ 5565 грн.

Пунктами 3.3. та 3.4. Договору визначено, що ціна на газ підлягає обов`язковому оприлюдненню постачальником на його офіційному веб-сайті до початку введення її в дію та повинна зазначатись у платіжних документах (рахунках) про сплату послуг за цим Договором. Сторони домовились, що ціна газу, розрахована відповідно до пунктів 3.1. 3.3. цього Договору, застосовується сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та розрахунках за цим Договором.

Місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу та загального обсягу фактично поставленого (спожитого) газу, визначеного згідно з розділом II цього Договору. Загальна сума Договору складається із місячних сум вартості газу, поставленого споживачеві за даним Договором і на день його укладення становить 890 400 грн (п. 3.5., 3.6. Договору).

Згідно з п. 4.1., 4.2. Договору, розрахунковий період для оплати за Договором становить один газовий місяць. Оплата газу за Договором здійснюється споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті України гривні в наступному порядку: - внести оплату 50% від вартості запланованих місячних обсягів до 15 числа та здійснити наступну оплату в розмірі 50% за спожитий природний газ в поточному місяці до 30 (31) числа місяця поставки газу. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці (підп. 4.2.1. п. 4.2. Договору); - у разі збільшення в установленому порядку підтвердженого обсягу газу протягом розрахункового періоду споживач здійснює оплату вартості додатково заявлених обсягів газу в п`ятиденний строк після збільшення цього обсягу (підп. 4.2.2. п. 4.2. Договору); - остаточний розрахунок за фактично переданий постачальником газ здійснюється споживачем до 10 (десятого) числа, наступного за звітним місяцем (підп. 4.2.3. п. 4.2. Договору).

Відповідно до п. 4.3., 4.4. Договору, датою оплати (здійснення розрахунку) є дата зарахування коштів на банківський рахунок постачальника. В платіжних дорученнях покупець повинен обов`язково зазначати номер Договору, дату його підписання.

Цей Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) сторін і діє в частині постачання газу з 02.01.2020 до 31.12.2019, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення (п. 9.1. Договору).

25.09.2020 сторонами укладено Додаткову угоду б/н до Договору, якою, зокрема, викладено п. 1.2., 1.3. та 3.2. останнього в наступній редакції: 1.2. Річний плановий обсяг постачання газу до 154,0469 тис. кубічних метрів; 1.3. Планові обсяги постачання газу по місяцях: - у січні 24,64308 куб.м.; - у лютому 18,33663 куб.м.; - у березні 15,26312 куб.м.; - у квітні 6,02005 куб.м.; - у травні 0,03201 куб.м.; - у червні 0,09220 куб.м.; - у липні 0,8315 куб.м.; - у серпні 0,4844 куб.м.; - у жовтні 20 000 куб.м.; - у листопаді 25 000 куб.м.; - у грудні 43,34391 куб.м.; 3.2. Ціна за 1 куб.метр природного газу з урахуванням компенсації вартості послуги доступу до потужності становить: - з моменту укладення Договору до 06.09.2020 4637,50 грн, крім того ПДВ 927,50 грн, всього з ПДВ 5565 грн; - з 07.09.2020 по 31.12.2020 4950 грн, крім того ПДВ 990 грн, всього з ПДВ 5940 грн.

Додатковою угодою №1 від 29.10.2020 сторони дійшли згоди внести зміни до п. 1.2., 1.3. та 3.2. Договору шляхом їх викладення в наступній редакції: 1.2. Річний плановий обсяг постачання газу до 145,84462 тис. кубічних метрів; 1.3. Планові обсяги постачання газу по місяцях: - у січні 24,64308 куб.м.; - у лютому 18,33663 куб.м.; - у березні 15,26312 куб.м.; - у квітні 6,02005 куб.м.; - у травні 0,03201 куб.м.; - у червні 0,09220 куб.м.; - у липні 0,8315 куб.м.; - у серпні 0,4844 куб.м.; - у вересні 0,04531 куб.м.; - у жовтні 1,6995 куб.м.; - у листопаді 25 000 куб.м.; - у грудні 54,58113 куб.м.; 3.2. Ціна за 1 куб.метр природного газу з урахуванням компенсації вартості послуги доступу до потужності становить: - з моменту укладення Договору до 06.09.2020 4637,50 грн, крім того ПДВ 927,50 грн, всього з ПДВ 5565 грн; - з 07.09.2020 по 07.10.2020 4950 грн, крім того ПДВ 990 грн, всього з ПДВ 5940 грн; - з 08.10.2020 по 31.12.2020 5445 грн, крім того ПДВ 1089 грн, всього з ПДВ 6534 грн.

26.11.2020 сторони уклали Додаткову угоду №2 до Договору, якою домовилися викласти його п. 1.2., 1.3. та 3.2. в наступній редакції: 1.2. Річний плановий обсяг постачання газу до 139,83151 тис. кубічних метрів; 1.3. Планові обсяги постачання газу по місяцях: - у січні 24,64308 куб.м.; - у лютому 18,33663 куб.м.; - у березні 15,26312 куб.м.; - у квітні 6,02005 куб.м.; - у травні 0,03201 куб.м.; - у червні 0,09220 куб.м.; - у липні 0,8315 куб.м.; - у серпні 0,4844 куб.м.; - у вересні 0,04531 куб.м.; - у жовтні 1,611 куб.м.; - у листопаді 12 куб.м.; - у грудні 60,47221 куб.м.; 3.2. Ціна за 1 куб.метр природного газу з урахуванням компенсації вартості послуги доступу до потужності становить: - з моменту укладення Договору до 06.09.2020 4637,50 грн, крім того ПДВ 927,50 грн, всього з ПДВ 5565 грн; - з 07.09.2020 по 07.10.2020 4950 грн, крім того ПДВ 990 грн, всього з ПДВ 5940 грн; - з 08.10.2020 по 31.10.2020 5445 грн, крім того ПДВ 1089 грн, всього з ПДВ 6534 грн; - з 01.11.2020 по 31.12.2020 5880 грн, крім того ПДВ 1176 грн, всього з ПДВ 7056 грн.

За змістом Додаткової угоди №3 до Договору сторони дійшли згоди щодо продовження строку дії останнього на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початок 2021 року, відповідно до ч. 5 ст. 36 Закону України Про публічні закупівлі в редакції від 01.12.2019 (чинній на момент укладення Договору №1-01 від 02.01.2020) в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в Договорі, укладеному в попередньому році.

Додатковою угодою №4 від 19.01.2021 сторони, керуючись п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України Про публічні закупівлі №922-VII від 25.12.2015, враховуючи пролонгацію Договору на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку 2021 року, в обсязі, що не перевищує 20% суми, дійшли згоди збільшити ціну природного газу та викласти п. 3.2. Договору в наступній редакції: 3.2. Ціна за 1 куб.метр природного газу з урахуванням компенсації вартості послуги доступу до потужності становить 7020 грн, крім того ПДВ 1404 грн, всього з ПДВ 8424 грн у період з 01.01.2021 по 31.01.2021.

Судом встановлено, що відповідачем 1 на користь КНП Виноградівський центр первинної медико санітарної допомоги Виноградівської міської ради Закарпатської області було поставлено природний газ в загальному обсязі 116,39646 тис.куб.м. на суму 749 596,49 грн (із ПДВ), а саме, в січні 2020 року 24,64305 тис.куб.м. на суму 137 138,57 грн, в лютому 2020 року 18,33663 тис.куб.м. на суму 102 043,34 грн, в березні 2020 року 15,26312 тис.куб.м. на суму 84 939,26 грн, у квітні 2020 року 6,02005 тис.куб.м. на суму 33 501,58 грн, у травні 2020 року 0,03201 тис.куб.м. на суму 178,14 грн, в червні 2020 року 0,09220 тис.куб.м. на суму 513,10 грн, в липні 2020 року 0,08315 тис.куб.м. на суму 462,73 грн, в серпні 2020 року 0,04844 тис.куб.м. на суму 269,57 грн, у вересні 2020 року 0,04531 тис.куб.м. на суму 265,90 грн, у жовтні 2020 року 1,61184 тис.куб.м. на суму 10 521 грн, у листопаді 2020 року 12,83771 тис.куб.м. на суму 90 582,88 грн, у грудні 2020 року 18,81108 тис.куб.м. на суму 132 730,98 грн та в січні 2021 року 18,57187 тис.куб.м. на суму 156 449,44 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу і видатковими накладними, підписаними та скріпленими печатками постачальника і споживача.

Факт сплати вартості відповідачем 2 вказаних обсягів природного газу на користь відповідача 1 підтверджується відповідними платіжними дорученнями, копії яких містяться в матеріалах справи.

Покликаючись на безпідставність та незаконність внесених відповідачами змін до укладеного між ними Договору в частині збільшення вартості природного газу та, відповідно, недійсність Додаткових угод б/н від 25.09.2020, №1 від 29.10.2020, №2 від 26.11.2020 та №4 від 19.01.2021 в силу приписів ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі (в редакції після 19.04.2020), прокурор просить означені Додаткові угоди визнати недійсними та в порядку ст. 216, 1212 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача 1 зайво сплачені КНП Виноградівський центр первинної медико санітарної допомоги Виноградівської міської ради Закарпатської області грошові кошти за поставлену йому електричну енергію в загальній сумі 101 850,20 грн.

ПРАВОВА ОЦІНКА ТА ВИСНОВКИ СУДУ. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ ДО СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Стаття 193 Господарського кодексу України регламентує, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Укладений між відповідачем 1 Товариством з обмеженою відповідальністю Благогаз Збут, яке в подальшому перейменоване на Товариство з обмеженою відповідальністю Клаудсофт, та відповідачем 2 Комунальним некомерційним підприємством Виноградівський центр первинної медико санітарної допомоги Виноградівської міської ради Закарпатської області Договір постачання природного газу для потреб споживача, що не є побутовим №1-01 від 02.01.2020 за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак, підпадає під правове регулювання параграфу 1 глави 30 розділу VI Господарського кодексу України та параграфу 3 глави 54 розділу ІІІ Цивільного кодексу України.

Так, частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться і в ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, згідно з якими за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Приписами ч. 1 3 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Судом встановлено, що в якості підстав заявлених позовних вимог у даній справі прокурором визначено положення Закону України Про публічні закупівлі, які були чинними на час внесення сторонами змін до укладеного між ними Договору шляхом укладення відповідних Додаткових угод.

Беручи до уваги те, що Договір постачання природного газу для потреб споживача, що не є побутовим №1-01 від 02.01.2020, який прокурором визначено в якості підстави заявленого позову, укладено відповідачами за наслідком проведеної КНП Виноградівський центр первинної медико санітарної допомоги Виноградівської міської ради Закарпатської області публічної закупівлі за бюджетні кошти, до спірних правовідносин у даній справі підлягають застосуванню приписи Закону України Про публічні закупівлі.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України Про публічні закупівлі (тут і надалі в редакції, чинній на момент укладення Договору №1-01 від 02.01.2020), договір про закупівлю договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари.

За приписами ч. 1 ст. 36 Закону України Про публічні закупівлі, договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно із ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Водночас положеннями ч. 2 ст. 189 Господарського кодексу України визначено, що ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.

За матеріалами справи судом встановлено, що на момент укладення відповідачами Договору постачання природного газу для потреб споживача, що не є побутовим №1-01 від 02.01.2020 останніми досягнуто згоди щодо істотних умов предмета закупівлі, зокрема, його ціни 5565 грн за 1 куб.м. (із ПДВ).

Поряд із цим, у подальшому відповідачами укладено ряд Додаткових угод, якими внесено зміни до означеного Договору, серед іншого, в частині вартості предмета закупівлі (природного газу).

Надаючи оцінку доводам прокурора щодо недійсності Додаткових угод б/н від 25.09.2020, №1 від 29.10.2020, №2 від 26.11.2020 та №4 від 19.01.2021 як таких, що укладені з порушенням вимог чинного на час їх укладення Закону України Про публічні закупівлі, суд враховує наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, підставою для внесення змін до Договору постачання природного газу для потреб споживача, що не є побутовим №1-01 від 02.01.2020 шляхом укладення, зокрема, Додаткових угод б/н від 25.09.2020, №1 від 29.10.2020, №2 від 26.11.2020 та №4 від 19.01.2021 були цінові довідки Харківської торгово промислової палати №1080-3/20 від 25.09.2020, №1169-11/20 від 08.10.2020 і №1276-1/20 від 26.10.2020, а також цінова довідка Львівської торгово промислової палати №19-09/6 від 05.01.2021, що виконані на замовлення відповідача 1.

Оскільки законодавством у сфері публічних закупівель конкретну особу, наділену повноваженнями надавати інформацію на підтвердження коливання ціни товару на ринку, не визначено, то виходячи з норм чинного законодавства, до суб`єктів надання такої інформації можна віднести, зокрема, Державну службу статистики України, на яку постановою Кабінету Міністрів України №442 від 10.09.2014 Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади покладено функцію з контролю за цінами в частині здійснення моніторингу динаміки цін (тарифів) на споживчому ринку; державне підприємство Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків, яке на замовлення суб`єкта господарювання виконує цінові/товарні експертизи, зокрема, щодо відповідності ціни договору наявній кон`юнктурі певного ринку товарів; Торгово-промислову палату України, яка у межах власних повноважень надає послуги щодо цінової інформації.

Таким чином, довідки та експертні висновки Торгово-промислової палати України можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку, однак, у відповідному документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження, викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 13.10.2020 у справі №912/1580/18 та від 11.05.2023 у справі №910/17520/21.

У даному контексті суд зазначає, що зазначені вище цінові довідки Харківської торгово промислової палати №1080-3/20 від 25.09.2020, №1169-11/20 від 08.10.2020, №1276-1/20 від 26.10.2020, а також Львівської торгово промислової палати №19-09/6 від 05.01.2021 не можна розцінювати як належне обґрунтування для зміни істотних умов Договору на підставі пункту 2 частини 4 статті 36 Закону України Про публічні закупівлі, оскільки такі не містять інформації про коливання ціни на природний газ, що, за змістом вищенаведених приписів ст. 36 Закону, є єдиною умовою та підставою зміни первісно встановленої ціни. Вказані документи визначають лише вартість природного газу на конкретну дату та не доводять динаміку зміни ціни в бік збільшення; в них відсутній аналіз вартості ціни газу на конкретну дату у порівнянні з попередніми періодами чи будь-які інші дані, які б підтверджували коливання ціни природного газу на ринку, а отже останні не можуть вважатися належним обґрунтуванням для зміни істотних умов договору.

Більше того, як вбачається із примітки вищевказаних цінових довідок, вони носять виключно фактографічно-інформаційний характер, не враховують умов договорів та контрактів і не містять узагальнюючої інформації щодо рівня цін (рівня зміни цін) товару на внутрішньому ринку.

За приписами ч. 4 ст. 36 Закону України Про публічні закупівлі (в редакції, чинній на момент укладення Договору №1-01 від 02.01.2020), умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: 1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; 2) зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі; 3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі; 4) продовження строку дії договору та виконання зобов`язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі; 5) узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг); 6) зміни ціни у зв`язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок; 7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни; 8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини п`ятої цієї статті.

Водночас суд звертає увагу, що сторони у випадку коливання цін на ринку (як в бік зменшення, так і в бік збільшення ціни) наділені правом вносити зміни до ціни товару декілька разів, але не більше, ніж на 10% від ціни за одиницю товару, і такі зміни сторони вносять з урахуванням вже внесених попередніх змін. Для внесення змін до умов договору щодо ціни товару визначальним є не просто коливання ціни, а й те, що таке коливання сторонами не було враховано попередніми змінами. Існування обставин, які є підставою для зміни ціни товару, повинно бути доведеним, документально підтвердженим. Тобто відповідні документи, що підтверджують коливання ціни товару на ринку повинні бути наявні саме на момент внесення таких змін.

Верховний Суд у постановах від 18.06.2021 у справі №927/491/19, від 15.06.2022 у справі №924/674/21 та від 11.05.2023 у справі №910/17520/21 зазначив, що метою регулювання, передбаченого статтею 41 Закону України Про публічні закупівлі (в редакції, що діє з 19.04.2020), а саме, закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10%, є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

Разом з тим, ця норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним і збитковим. Документи щодо коливання ціни повинні підтверджувати, чому відповідне підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору за ціною, запропонованою замовнику на тендері та/або чому виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним (подібна за змістом позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №915/346/18, від 12.02.2020 у справі №913/166/19, від 21.03.2019 у справі №912/898/18, від 25.06.2019 у справі №913/308/18, від 12.09.2019 у справі №915/1868/18 та від 11.10.2023 у справі №903/742/22).

Інше тлумачення відповідної норми Закону Про державні закупівлі нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

Тендер проводиться не лише для того, щоб закупівля була проведена на максимально вигідних для держави умовах, але й для того, щоб забезпечити однакову можливість всім суб`єктам господарювання продавати свої товари, роботи чи послуги державі.

Відповідно до статті 5 Закону України Про публічні закупівлі закупівлі здійснюються за принципом відкритості та прозорості на всіх стадіях закупівель. Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19, у якій суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що перемога у тендері (закупівля за бюджетні кошти) та укладення договору з певною ціною та її подальше підвищення внаслідок так званого коливання є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця.

Відповідна правова позиція послідовно викладається у постановах Верховного Суду від 19.07.2022 у справі №927/568/21, від 09.06.2022 у справі №927/636/21, від 31.05.2022 у справі №927/515/21, від 25.11.2022 у справі №927/563/20 та від 22.05.2024 у справі №924/427/23.

У даному контексті суд також відхиляє посилання відповідача 2 на зміст роз`яснень Мінекономіки щодо порядку внесення змін до договору про закупівлю у випадку коливання ціни товару на ринку, оскільки право тлумачити норму права є виключно правом суду; роз`яснення державних органів (листи, рекомендації) не є нормою права і не мають юридичного значення.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 11.05.2023 у справі №910/17520/21.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачами 1 та 2 без будь-яких належних на те підстав, без жодного належно обґрунтованого документального підтвердження щодо коливання та підвищення ціни на природний газ, у порушення норм Закону України Про публічні закупівлі та положень укладеного між ними Договору, укладено Додаткові угоди, згідно з якими збільшено ціну за одиницю товару.

Відповідно до ст. 37 Закону України Про публічні закупівлі (в редакції, чинній на момент укладення Договору №1-01 від 02.01.2020), договір про закупівлю є нікчемним у разі, зокрема, його укладення з порушенням вимог частини четвертої статті 36 цього Закону.

Водночас Законом України Про внесення змін до Закону України Про публічні закупівлі та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель №114-IX від 19.09.2019, що набрав чинності 19.04.2020, норми Закону України Про публічні закупівлі викладено в новій редакції.

За змістом нової редакції ч. 5 ст. 41 означеного Закону, істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії;

3) покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку;

6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування;

7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;

8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини шостої цієї статті.

Поряд із цим, пунктом 6 Розділу Х Прикінцеві та перехідні положення зміненої редакції Закону України Про публічні закупівлі визначено, що договори про закупівлю, укладені у порядку та на умовах, установлених до введення в дію цього Закону, виконуються в повному обсязі до закінчення строку, на який такі договори були укладені. Зміни до таких договорів вносяться у порядку та на умовах, встановлених до введення в дію цього Закону.

З огляду на вказане, до правовідносин, які виникли з укладеного між відповідачами Договору постачання природного газу для потреб споживача, що не є побутовим №1-01 від 02.01.2020, підлягають застосуванню положення попередньої редакції Закону України Про публічні закупівлі (чинної до 19.04.2020), в тому числі й ті, що регулюють порядок та умови внесення змін до договору про закупівлю, включаючи правові підстави, можливість їх внесення, та визначені ст. 37 попередньої редакції Закону наслідки у вигляді нікчемності внесених змін.

Судом встановлено, що при укладенні Додаткових угод б/н від 25.09.2020, №1 від 29.10.2020, №2 від 26.11.2020 та №4 від 19.01.2021 до Договору їх сторонами було порушено п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України Про публічні закупівлі, а саме, змінено ціну за одиницю товару в бік збільшення при відсутності відповідного коливання цін такого товару на ринку, внаслідок чого перевищено гранично допустимі обсяги такого збільшення, і вказане, у свою чергу, свідчить про нікчемність відповідних змін до Договору, які внесені до останнього означеними Додатковими угодами.

Відтак, із урахуванням п. 6 Розділу Х Прикінцеві та перехідні положення зміненої редакції Закону України Про публічні закупівлі, не підлягають до задоволення судом позовні вимоги прокурора про визнання недійсними Додаткових угод б/н від 25.09.2020, №1 від 29.10.2020, №2 від 26.11.2020 та №4 від 19.01.2021 до Договору постачання природного газу для потреб споживача, що не є побутовим №1-01 від 02.01.2020, оскільки внесення змін до договору про закупівлю, який укладено до набрання чинності новою редакцією Закону в порядку та на умовах, встановлених до введення в дію цього Закону, передбачає, в тому числі й визнання нікчемності таких змін відповідно до ст. 37 Закону України Про публічні закупівлі (в редакції до 19.04.2020) у випадку наявності підстав відповідно до ч. 4 ст. 36 Закону України Про публічні закупівлі (в редакції до 19.04.2020).

При цьому, сам факт виконання сторонами Договору з урахуванням вказаних додаткових угод не має значення для встановлення їх нікчемності.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин); у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 зазначила, що грошові кошти (різниця між ціною за одиницю товару передбачена договором і додатковою угодою) є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов`язаний їх повернути, що відповідає приписам статей 216, 1212 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому, згідно із п. 1 ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України, положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Згідно із ч. 1 ст. 669 Цивільного кодексу України, кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми (ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України).

Таким чином, обов`язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений покупцеві, врегульований нормами Глави 54 Цивільного кодексу України (правова позиція Об`єднаної палати Верховного Суду, викладена у постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19).

Судом встановлено, що сторонами Договору (відповідачами у справі), всупереч інтересам держави та зі зловживанням правом, без будь-яких належних на те підстав та жодного належно обґрунтованого документального підтвердження щодо підвищення ціни на природний газ, в порушення норм Закону України Про публічні закупівлі та положень Договору, укладено додаткові угоди, згідно з якими збільшено ціну за одиницю товару, що, у свою чергу, не відповідає вимогам тендерної документації та, як зазначалось попередньо, є підставою вважати вказані додаткові угоди нікчемними.

Нікчемність додаткових угод означає, що зобов`язання сторін регулюються Договором постачання природного газу для потреб споживача, що не є побутовим №1-01 від 02.01.2020, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю Благогаз Збут (яке в подальшому перейменоване на Товариство з обмеженою відповідальністю Клаудсофт) було зобов`язано поставити Комунальному некомерційному підприємству Виноградівський центр первинної медико санітарної допомоги Виноградівської міської ради Закарпатської області 160 тис.куб.м. газу за ціною 5565 грн за 1000 куб.м. із урахуванням ПДВ.

Водночас як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, відповідачем 1 Товариством з обмеженою відповідальністю Благогаз Збут (яке в подальшому перейменоване на Товариство з обмеженою відповідальністю Клаудсофт) поставлено згідно з умовами Договору лише 116,39646 тис.куб.м. природного газу. За таких обставин, надмірно сплачені кошти у розмірі 101 850,20 грн підлягають стягненню з відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю Клаудсофт.

Що стосується підстав для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносин, суд зазначає наступне.

За приписами ст. 1311 Конституції України, на органи прокуратури України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

В силу вимог п. 1, 2 ч. 1 ст. 3 Закону України Про прокуратуру, діяльність органів прокуратури ґрунтується, зокрема, на засадах верховенства права та законності.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України Про прокуратуру, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Отже виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави.

Із урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру дає підстави для висновку про те, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень, при якій він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам, за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

У даному контексті суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Згідно зі ст. 7 Конституції України, в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

Відповідно до статті 2 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, місцеве самоврядування в Україні це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Частиною 1 статті 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. При цьому орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (стаття 181 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні).

Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом (ч. 1, 2, 8 ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні).

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 61 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно складають та схвалюють прогнози відповідних місцевих бюджетів, розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України. Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.

За висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 22.12.2022 у справі №904/123/22, органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. Так, частинами першою та другою статті 143 Конституції України передбачено, зокрема, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції. Обласні та районні ради затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідних областей і районів та контролюють їх виконання; затверджують районні і обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм, та контролюють їх виконання; вирішують інші питання, віднесені законом до їхньої компетенції.

Згідно зі статтею 172 Цивільного кодексу України, територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи Статуту Комунального некомерційного підприємства Виноградівський центр первинної медико санітарної допомоги Виноградівської міської ради Закарпатської області, затвердженого рішенням першої сесії Виноградівської міської ради 8 скликання від 21.12.2020 №24, Комунальне некомерційне підприємство Виноградівський центр первинної медико санітарної допомоги Виноградівської міської ради Закарпатської області (далі Підприємство) є неприбутковим Підприємством. Засновником та вищим органом управління Підприємства є Виноградівська міська рада Закарпатської області (далі Засновник), код ЄДРПОУ 04053677 за адресою: 90300, Закарпатська область, м. Виноградів, пл. Миру, 5 (п. 1.1. Статуту).

Майно Підприємства є спільною власністю територіальної громади в особі Виноградівської міської ради Закарпатської області (п. 1.3. Статуту).

Згідно з п. 6.1., 6.2. Статуту, органами управління Підприємством є: - Виноградівська міська рада Закарпатської області вищий орган управління; - головний лікар Підприємства виконавчий орган управління. Суб`єктами управління Підприємством є: - Виноградівська міська рада Закарпатської області Засновник; - міський голова Виноградівської міської ради Закарпатської області; - керівник головний лікар.

Пунктами 8.1. та 8.6. Статуту визначено, що Підприємство є одержувачем бюджетних коштів у межах бюджетних асигнувань. Майно та кошти Підприємства формуються з: - майна та коштів, переданих йому Засновником; - бюджетних коштів, одержаних за виконання відповідного замовлення з медичного обслуговування населення; - коштів, одержаних згідно з договорами від підприємств, установ, організацій, страхових компаній, фондів, фізичних осіб, бюджетних установ згідно договору про надання послуг; - коштів, за надання платних медичних послуг, які надаються у встановленому законодавством порядку; - гуманітарної допомоги, благодійних (добровільних) внесків та пожертв вітчизняних та закордонних підприємств, установ, фондів, організацій та громадян у грошовій формі, а також у формі товарів, робіт та послуг; - інших джерел, передбачених законодавством України.

Підпунктом г пункту 3 частини 1 статті 89 Бюджетного кодексу України (в редакції, чинній на момент укладення між відповідачами Договору та Додаткових угод до нього) передбачалось, що до видатків, що здійснюються з бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад, належать видатки на оплату комунальних послуг та енергоносіїв комунальними закладами охорони здоров`я, що надають первинну медичну допомогу, місцеві програми розвитку та підтримки комунальних закладів охорони здоров`я, що надають первинну медичну допомогу, та місцеві програми надання населенню медичних послуг з первинної медичної допомоги населенню.

Аналіз вищевикладених законодавчих норм та положень Статуту відповідача 2 дозволяє дійти до висновку про те, що Виноградівська міська рада Закарпатської області є засновником та вищим органом управління КНП Виноградівський центр первинної медико санітарної допомоги Виноградівської міської ради Закарпатської області, та саме з її бюджету (місцевого) виділялось фінансування на оплату відповідачем 2 вартості природного газу, поставленого за Договором та укладеними до нього нікчемними Додатковими угодами.

Підтвердженням наведених обставин виступає також наявний у матеріалах справи лист Виноградівської міської ради Закарпатської області №02.1-22/498 від 04.02.2025, адресований прокурору у відповідь на його запит про джерело походження коштів, що спрямовувались відповідачу 2 на оплату вартості спожитого ним природного газу.

У постанові від 21.06.2023 у справі №905/1907/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади Закарпатської області.

З урахуванням викладеного, оскільки засновником та вищим органом управління КНП Виноградівський центр первинної медико санітарної допомоги Виноградівської міської ради Закарпатської області є Виноградівська міська територіальна громада в особі Виноградівської міської ради Закарпатської області, яка фінансує і контролює діяльність вказаного комунального некомерційного підприємства, а також зобов`язана контролювати виконання місцевого бюджету, зокрема, законність та ефективність використання відповідачем 2 коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, суд висновує, що Виноградівська міська рада Закарпатської області є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету, а тому, є належним позивачем у цій справі. Подібні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 22.12.2022 у справі №904/123/22, від 26.10.2022 у справі №904/5558/20, від 21.12.2022 у справі №904/8332/21, Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №905/1907/21.

Враховуючи вищевказані обставини, суд дійшов висновку про те, що вимоги прокурора щодо стягнення з відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю Клаудсофт суми 101 850,20 грн зайво сплачених грошових коштів є документально доведеними та обґрунтованими, відповідачами належними й допустимими доказами не спростованими. Позов підлягає задоволенню частково. В решті позовних вимог належить відмовити.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ У СПРАВІ

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідачів порівну пропорційно розміру задоволених позовних вимог у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України в розмірі 3028 грн (по 1514 грн із кожного) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. 11, 13, 14, 73 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України

СУД УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Клаудсофт, вул. Павлова Академіка, будинок 120А, м. Харків, Харківська область, 64054 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 41849377) на користь Виноградівської міської ради Закарпатської області, пл. Миру, будинок 5, м. Виноградів, Берегівський район, Закарпатська область, 90300 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 04053677) суму 101 850,20 грн (Сто одна тисяча вісімсот п`ятдесят гривень 20 коп) зайво сплачених грошових коштів.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Клаудсофт, вул. Павлова Академіка, будинок 120А, м. Харків, Харківська область, 64054 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 41849377) на користь Закарпатської обласної прокуратури, вул. Коцюбинського, будинок 2а, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 02909967) суму 1514 грн (Одна тисяча п`ятсот чотирнадцять гривень) на відшкодування витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору.

4. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Виноградівський центр первинної медико санітарної допомоги Виноградівської міської ради Закарпатської області, вул. Лікарняна, будинок 13, м. Виноградів, Берегівський район, Закарпатська область, 90300 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 41769166) на користь Закарпатської обласної прокуратури, вул. Коцюбинського, будинок 2а, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 02909967) суму 1514 грн (Одна тисяча п`ятсот чотирнадцять гривень) на відшкодування витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору.

5. В іншій частині позову відмовити.

6. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно зі ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі (неявки) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

7. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повне рішення складено та підписано 17.03.2025.

Суддя Л.І. Пригара