Рішення від 17.03.2025 по справі 910/14486/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.03.2025Справа № 910/14486/24

Господарський суд міста Києва у складі судді ДЖАРТИ В. В., розглянувши без виклику (повідомлення) представників сторін в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Консалтинг"

про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги в розмірі 108 412,99 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У листопаді 2024 року Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" (далі - позивач, Підприємство) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Консалтинг" (далі - відповідач, Товариство) про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги в розмірі 108 412,99 грн, яка складається з 88 059,86 грн основного боргу, 5 299,90 грн трьох процентів річних та 15 053,22 грн інфляційних нарахувань.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем обов`язку зі сплати наданих йому і спожитих послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій житлового приміщення - квартири, яка розташована за адресою: місто Київ, вулиця Євгена Чикаленка, будинок 20-а, квартира 33.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2024 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 910/14486/24 та ухвалено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначені строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

Щодо повідомлення відповідача про розгляд справи суд зазначає наступне.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Нормами частини 4 статті 89 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, з метою повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та розгляд справи, у зв`язку із відсутністю зареєстрованого електронного кабінету в системі «Електронний суд», ухвала від 26.11.2024 про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яка також була зазначено позивачем у позовній заяві, а саме: 01133, Україна, місто Київ, вулиця Щорса (Євгена Коновальця), будинок, 32г, кімната 87.

Проте, поштовий конверт було повернуто до суду відділенням поштового зв`язку з підстави - «за закінченням терміну зберігання».

Згідно з пунктами 4, 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, у силу вищенаведених положень законодавства, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про неможливість вручення поштового відправлення особі за адресою місцезнаходження, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливості ознайомитись, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 26.11.2024 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Беручи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2024, не подав до суду відзив, тому останній не скористався наданими йому процесуальними правами, у зв`язку із чим за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.

Будь-яких інших заяв чи клопотань сторонами до суду не подано.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва», утворене рішенням Київської міської ради від 09.10.2014, №3370/270 «Про удосконалення структури управління житлово - комунальним господарством міста Києва» та віднесено до сфери управління Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації. Відповідно до цього рішення Комунальне підприємство «Керуюча компанія Шевченківського району» створене за рішенням Шевченківської районної у м. Києві ради від 19.02.2007 № 187, перейменовано у Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва».

Відповідно до розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 09.02.2011 №80 «Про закріплення майна за Комунальним підприємством «Керуюча дирекція» (далі - розпорядження 80), Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» здійснює господарське відання житлового фонду Шевченківського району міста Києва та обслуговування закріплених за ним житлових будинків. Житлові будинки, у тому числі багатоквартирний будинок № 20-А, по вулиці Євгена Чикаленка (попередня назва - Пушкінська), міста Києва, які знаходяться територіально у Шевченківському районі міста Києва, належать до сфери управління Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського район м. Києва».

Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» здійснює господарське відання житлового фонду Шевченківського району міста Києва, забезпечує обслуговування та надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, закріплених за ним житлових будинків, у тому числі, багатоквартирного будинку №20-А, вулиця Євгена Чикаленка, міста Києва. Щорічно через систему відкритих електронних торгів відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі» Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» укладає договори про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій з їх переможцем згідно ДК 021:2015 98341140-8 Послуги допоміжні комбіновані щодо різних об`єктів, щодо «комплексного прибирання і утримання місць загального користування, сходових клітин, прибудинкової території, утримання і технічного обслуговування внутрішньо-будинкових інженерних та комунікаційних мереж (централізованого опалення, централізованого водопостачання та водовідведення. централізованого постачання гарячої води, електропостачання)» у житлових будинках комунальної власності неадміністративного району «Центральна» Шевченківського району міста Києва.

За твердженнями Підприємства Товариство з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛ КОНСАЛТИНГ» є споживачем житлово-комунальних послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, оскільки є співвласником житлового приміщення - квартири №33, будинок №20-А, вулиця Євгена Чикаленка, м. Київ, 01024. Внаслідок ухилення виконання обов`язку з оплати житлово-комунальних послуг за період з червня 2017 року по листопад 2024 року за відповідачем обліковується заборгованість у розмірі 88 059,86 грн. Крім суми основної заборгованості Підприємством заявлено до стягнення з відповідача 15 053,22 грн інфляційних втрат та 5 299,90 три проценти річних за період з березня 2019 року по березень 2022 року та з січня 2024 року по листопад 2024 року.

Як вказано судом вище, Товариство не скористалось своїм правом на подання відзиву на позовну заяву. Вимоги ухвали про відкриття провадження у справі від 26.11.2024 щодо надання витребуваних документів не виконав.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно частини першої статті 322 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить.

Згідно з частиною другою статті 382 ЦК України власникам квартир та нежитлових приміщень у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території.

Відповідно до статті 360 ЦК України співвласник, відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності, зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги" (далі - Закон).

Частиною першою статті 12 Закону встановлено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 1 Закону споживач житлово-комунальних послуг - індивідуальний або колективний споживач.

Учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг (частина перша статті 6 Закону).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 7 Закону індивідуальний споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом.

Частиною третьою статті 12 Закону визначено, що істотними умовами договору на надання житлово-комунальних послуг є: 1) перелік послуг; 2) вимоги до якості послуг; 3) права і обов`язки сторін; 4) відповідальність сторін за порушення договору; 5) ціна послуги; 6) порядок оплати послуги; 7) порядок і умови внесення змін до договору, в тому числі щодо ціни послуги; 8) строк дії договору, порядок і умови продовження його дії та розірвання..

Пунктом 2 частини другої статті 8 Закону встановлено, що саме на виконавця покладено обов`язок готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором.

За змістом статті 16 Закону комунальні послуги надаються споживачу безперервно, за винятком часу перерв.

Відповідно до статті 12 Закону надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Положеннями Закону передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

За твердженням позивача, Товариство є власником житлового приміщення - квартири №33, будинок №20-А, вулиця Євгена Чикаленка, м. Київ, 01024, що не заперечується та не спростовано відповідачем.

Судом встановлено, що розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №668 від 06.06.2017 "Про встановлення тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій" встановлено тарифи та структуру тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій по кожному будинку окремо, зокрема і по будинку, що знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Євгена Чикаленка, будинок №20-А.

Факт отримання вказаних послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що визначені вказаним розпорядженням, у спірний період та правомірність нарахування позивачем відповідної плати відповідачем не заперечується і не спростовано.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до висновку Верховного Суду України, висловленого у постанові від 20.04.2016 у справі №6-2951цс15, хоч у частині першій статті 19 Закону й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду України від 07.07.2020 у справі №712/8916/17.

Крім того, рахунки до сплати за послуги з утримування будинків і споруд та прибудинкових територій для співвласників житлових та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку №20-А, розміщеного за адресою: вулиця Євгена Чикаленка, м. Київ, у тому числі, житлового приміщення - квартири №33, здійснювалися та надавалися щомісячно до сплати споживачам - та відповідачу у справі на підставі тарифів, затверджених розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30.04.2015 № 442 «Про встановлення тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та внесення змін до деяких розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)», розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06.06.2017 № 668 «Про встановлення тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та внесення змін до деяких розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)».

Таким чином, позовні вимоги про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги у розмірі 88 059,86 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім суми основної заборгованості Підприємством заявлено до стягнення з відповідача 15 053,22 грн інфляційних втрат та 5 299,90 три проценти річних за період з березня 2019 року по березень 2022 року та з січня 2024 року по листопад 2024 року.

Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, відповідно до листа Верховного Суду України "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" № 62-97р від 03.04.1997 при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід рахувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (пункт 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" № 14 від 17.12.2013).

З представленого суду розрахунку вбачається, що Підприємство не враховувало місяці, в яких мала місце дефляція.

З огляду на викладене, судом здійснено перерахунок заявлених позивачем до стягнення інфляційних втрат, трьох процентів річних та встановлено, що до стягнення з відповідача підлягає 14 215,66 грн інфляційних втрат та 5 299,90 грн три проценти річних.

За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України вказано, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У контексті наведених засад господарського судочинства суд звертає увагу учасників судового процесу на приписи статті 79 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд зауважує, що стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (відповідні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

За таких обставин, враховуючи подані докази, які оцінені судом у порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України, позов Підприємства підлягає частковому задоволенню, з урахуванням здійсненого судом перерахунку інфляційних втрат.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 73-74, 76-80, 86, 129, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги в розмірі 108 412,99 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Консалтинг" (01133, Україна, місто Київ, вулиця Щорса (Євгена Коновальця), будинок, 32г, кімната 87, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 39580779) на користь Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" (04050, Україна, місто Київ, вулиця Білоруська, будинок, 1; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 34966254) 88 059,86 грн (вісімдесят вісім тисяч п`ятдесят дев`ять гривень 86 копійок) основного боргу, 5 299,90 грн (п`ять тисяч двісті дев`яносто дев`ять гривень 90 копійок) трьох процентів річних, 14 215,66 грн (чотирнадцять тисяч двісті п`ятнадцять гривень 66 копійок) інфляційних нарахувань та 3 004,61 грн (три тисячі чотири гривень 61 копійку) судового збору.

3. У частині стягнення 837,56 грн інфляційних втрат та 23,39 грн судового збору відмовити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СУДДЯ ВІКТОРІЯ ДЖАРТИ