Рішення

від 17.03.2025 по справі 910/1198/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.03.2025Справа № 910/1198/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВА ФІРМА "РУДЬ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БЛУРІЧ КОРПОРЕЙШН"

про стягнення 10 300,00 грн.

Суддя: Людмила ШКУРДОВА.

Представники: без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВА ФІРМА "РУДЬ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БЛУРІЧ КОРПОРЕЙШН" про стягнення 10 300,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором позички № 175/1 від 22.01.2015 р., в частині відшкодування вартості неповернутого майна.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2025 р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/1198/25 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи, що у Товариства з обмеженою відповідальністю "БЛУРІЧ КОРПОРЕЙШН" відсутній зареєстрований електронний кабінет в ЄСІТС, суд надсилав йому процесуальні документи у паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження товариства, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (03115, м. Київ, вул. Верховинна, буд. 36-А, оф. 401).

У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судове рішення повернуто підприємством зв`язку, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (наведений правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 22.03.2023 р. у справі № 905/1397/21 та від 07.02.2024 р. у справі № 904/853/23.

Суд звертає увагу, що на Товариство з обмеженою відповідальністю "БЛУРІЧ КОРПОРЕЙШН" відповідно до ч. 1, п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" покладено обов`язок зазначати достовірні дані щодо власного місцезнаходження, які відповідно до ст. 10 зазначеного Закону вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок" та Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою КМУ від 05.03.2009 р. № 270. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 22.03.2023 р. у справі № 905/1397/21.

Відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а тому суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

22.01.2015 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВА ФІРМА "РУДЬ" (позичкодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БЛУРІЧ КОРПОРЕЙШН" (користувач) укладено договір позички № 175/1, відповідно до п. 1.1 якого позичкодавець зобов`язується передати користувачу, а користувач прийняти від позичкодавця у тимчасове безоплатне користування холодильне устаткування та супутні предмети до нього (далі - речі).

Конкретне найменування речей, їх модель, кількість та вартість вказується в акті прийому-передачі, який є додатком № 1 до договору і є його невід`ємною частиною (п. 1.2 договору).

Вартість кожної одиниці і загальна вартість речей зазначається в акті прийому-передачі (п. 1.3 договору).

Згідно з п. 2.1 договору метою передачі речей є збереження належної споживчої якості товарів, отриманих користувачем виключно від позичкодавця, до їх реалізації згідно окремих договірних відносин.

За змістом п. 3.1 договору речі, що передаються в користування за цим договором, вважаються переданими користувачу з часу підписання його представником приймального документу - акту приймання-передачі.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що у разі припинення дії договору, майно повертається користувачем позичкодавцю. Користувач повертає майно позичкодавцю аналогічно порядку, встановленому при передачі майна користувачу за цим договором. Майно вважається поверненим позичкодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі (повернення) майна.

У відповідності з пп.пп. 5.1.2, 5.1.3 п. 5.1 договору позичкодавець в особі його повноважних представників має право забрати назад речі, передані у користування за цим договором, або їх окрему одиницю, з обов`язковим попереднім повідомленням про це користувача не пізніше ніж за 3 календарні дні до наміченої дати повернення речей. Достроково розірвати договір і негайно забрати в будь-якому місці знаходження передані по цьому договору речі або їх окремі одиниці, з обов`язковим складанням акту прийому-передачі, у випадках, зокрема, коли користувач не створив належних умов зберігання речей чи їх окремих одиниць, в результаті чого має місце очевидна загроза їх знищення або викрадення.

Згідно з пп. 6.2.5 п. 6.2 договору користувач зобов`язаний при завданні речам або їх окремим одиницям пошкоджень, які сталися з вини користувача, що виключають можливість їх ремонту і подальшої експлуатації, а також при втраті речей або їх окремих одиниць, відшкодувати позичкодавцю повну вартість таких речей або їх окремих одиниць, яка зазначена в акті прийому-передачі, з урахуванням нормального зносу за період експлуатації.

При закінченні строку або припинення дії договору користувач зобов`язаний протягом 3 робочих днів повернути речі позичкодавцю з документацією зі складенням відповідного акту прийому-передачі (п. 8.1 договору).

Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 договору останній укладений на рік, і якщо за 15 календарних днів до закінчення дії цього договору жодна зі сторін письмово не повідомить іншу сторону про своє бажання припинити його дію, договір вважається продовжуваним на кожний наступний календарний рік на тих же умовах.

22.01.2015 р. сторонами підписано акти прийому-передачі обладнання (на установку) № 3067 на суму 2 800,00 грн., № 3068 на суму 5 000,00 грн., № 2997 на суму 2 500,00 грн.

06.01.2025 р. позивач звернувся до відповідача з претензією № 10 від 03.01.2025 р., в якій просив користувача у зв`язку з порушенням останнім умов договору у триденний строк розглянути вказану претензію, негайно повернути морозильні камери з комплектуючими, або перерахувати суму вартості обладнання у розмірі 10 300,00 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи описом вкладення у цінний лист № 0317900093571 від 06.01.2025 р., поштовою накладною № 0317900093571 від 06.01.2025 р. та фіскальним чеком від 06.01.2025 р.

Відповідь на претензію отримано не було, майно не повернуто.

Оскільки відповідач не повернув позивачу майно, останній і звернувся до суду з даним позовом.

За приписами ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами ст. 193 Господарського кодексу України.

Правовідносини між сторонами у даній справі виникли з договору позички № 175/1 від 22.01.2015 р.

Частиною 1 ст. 827 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов`язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку.

Згідно зі ст. 831 ЦК України, якщо сторони не встановили строку користування річчю, він визначається відповідно до мети користування нею.

Відповідно до ч. 1 ст. 834 ЦК України користувач має право повернути річ, передану йому у користування, в будь-який час до спливу строку договору. Якщо річ потребує особливого догляду або зберігання, користувач зобов`язаний повідомити позичкодавця про відмову від договору (позички) не пізніш як за сім днів до повернення речі.

Якщо після припинення договору користувач не повертає річ, позичкодавець має право вимагати її примусового повернення, а також відшкодування завданих збитків (ст. 836 ЦК України).

Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що на виконання умов пп.. 5.1.2 п. 5.1 договору позичкодавець 06.01.2025 р. звернувся до користувача з вимогою повернути майно або перерахувати вартість майна у сумі 10 300,00 грн.

Як вбачається з трекінгу поштового відправлення № 0317900093571 із сайту АТ «Укрпошта», останнє 21.01.2025 р. повернуто відправнику із зазначенням причини повернення «за закінченням терміну зберігання», та вручено останньому 23.01.2025 р.

Докази на підтвердження повернення користувачем переданого останньому за актами прийому-передачі обладнання № 3067 на суму 2 800,00 грн., № 3068 на суму 5 000,00 грн., № 2997 на суму 2 500,00 грн. від 22.01.2015 р. в матеріалах справи відсутні, як і докази відшкодування вартості такого майна.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з приписами ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Положеннями ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що особа, яка порушила зобов`язання, несе цивільно-правову відповідальність, зокрема, у вигляді відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 2 ст. 623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Судом встановлено, що ТОВ "БЛУРІЧ КОРПОРЕЙШН" допустило порушення договірного зобов`язання щодо повернення позивачу майна, переданого відповідачу за договором позички, за вимогою позивача № 10 від 03.01.2025 р., відтак відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу вартість майна, яка згідно з актами прийому-передачі обладнання №№ 3067, 3068 та 2997 від 22.01.2015 р. становить 10 300,00 грн.

Відповідач, всупереч вимогам статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, доводів позивача не спростував, жодних доказів на доведення факту повернення майна або відшкодування його вартості суду не надав.

Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВА ФІРМА "РУДЬ".

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БЛУРІЧ КОРПОРЕЙШН" (03115, м. Київ, вул. Верховинна, буд. 36-А, оф. 401, код 38365300) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВА ФІРМА "РУДЬ" (03179, м. Київ, пр. Берестейський, буд. 148/1, код 32106398) 10 300 (десять тисяч триста) грн. 00 коп. вартості неповернутого майна, 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили через 20 днів з моменту виготовлення повного рішення в разі не оскарження його в установленому порядку. Рішення може бути оскаржене в 20-денний строк до суду апеляційної інстанції.

Суддя Людмила ШКУРДОВА