Ухвала від 13.03.2025 по справі 912/3125/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,

тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

13 березня 2025 рокуСправа № 912/3125/24

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г., за участі секретаря судового засідання Лупенко А.І., розглянув у судовому засіданні заяву Комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради про розстрочення виконання рішення у справі №912/3125/24

за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Кіровоградгаз", вул. Арсенія Тарковського, 67, м. Кропивницький, 25006

до відповідача Комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради, вул. Перспективна, 32-а, м. Олександрія, Кіровоградська область, 28000

про стягнення 42473 475,12 грн

Представники:

від заявника - Сивець О.І., самопредставництво, витяг з ЄДР (в режимі відеоконференції);

від стягувача - Руденко Т.В., адвокат, довіреність №07/01-01 від 01.01.2024.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 05.02.2025 господарський суд задовольнив позовні вимоги, стягнув із Комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Кіровоградгаз" 31 814 489,59 грн основної заборгованості з розподілу природного газу, 8381940,16 грн інфляційних, 2 277045,37 грн річних та 254 840,85 грн судового збору.

26.02.2025 через систему "Електронний суд" Комунальне підприємство "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради подало заяву про розстрочення виконання рішення у справі №912/3125/24, за змістом якої просить врахувати його скрутне матеріальне становище та розстрочити основний борг терміном на 12 місяців шляхом сплати боргу рівними сумами з 01.03.2025.

Ухвалою від 27.02.2025 суд призначив вказану заяву до розгляду в судовому засіданні на 13.03.2025.

05.03.2025 на виконання зазначеного рішення господарський суд видав наказ.

05.03.2025 стягувач подав заяву, за змістом якої просить відмовити у задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення у даній справі.

У судовому засіданні 13.03.2025 представники сторін підтримали подані заяви.

Розглянувши заяву про розстрочення виконання рішення, господарський суд враховує таке.

Статтею 331 ГПК України передбачено порядок вирішення питання про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, зміни способу та порядку виконання судового рішення.

Так, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання (ч. 1 ст. 331 ГПК України).

Положеннями ч. 3 ст. 331 ГПК України передбачено, що підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. ч. 4, 5 ст. 331 ГПК України).

Вказана норма визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов`язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.

При цьому необхідно враховувати, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст. 331 ГПК України, ця норма не вимагає, і господарський суд законодавчо обмежений конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення, який не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення.

Розстрочення означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Питання про розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи та заперечення як позивача, так і відповідача.

Таким чином, обставини, які зумовлюють надання розстрочки (відстрочки) виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, такими, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення, а питання щодо надання розстрочки (відстрочки) виконання рішення суду повинно вирішуватися судом із дотриманням балансу інтересів сторін, які беруть участь у справі.

При цьому положення ГПК України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання.

Тому, суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, у кожному конкретному випадку з урахуванням доводів та заперечень сторін.

В обґрунтування поданої заяви боржник зазначає, що перебуває у скрутному фінансовому становищі, яке пов`язане із недостатністю надходження коштів від споживачів послуг, але робить усе можливе для погашення заборгованості. Підприємство має намір повністю та добровільно погасити заборгованість без застосування примусових процедур виконання судового рішення, проте через відсутність достатніх грошових коштів не в змозі в короткий термін виконати рішення. Наявність заборгованості із заробітної плати працівникам, податкових зобов`язань, за спожиту електроенергію та газ ускладнює виконання рішення, але воно може бути виконаним у спосіб розстрочення заборгованості на 12 місяців сплатою відповідними сумами.

Сплата заборгованості у такий спосіб забезпечить не тільки виконання зобов`язань за спірний у справі період, але й можливість погашення поточних платежів. І, напроти, у випадку примусового виконання судового рішення, з накладенням арешту на банківські рахунки підприємства, значно ускладниться не тільки робота підприємства по наданню комунальних послуг населенню міста Олександрія в опалювальний період, але й взагалі можливість господарської його діяльності. Витрати на примусове виконання судового рішення будуть додатковим тягарем на підприємство та вони не зможуть бути компенсовані за рахунок встановлених тарифів з надання комунальних послуг.

Заперечуючи проти задоволення заяви щодо розстрочення виконання судового рішення, стягувач стверджує, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами того, що причиною прострочення виконання грошового зобов`язання є обставини, які перебувають поза його волею, а також, що виконання рішення господарського суду у даній справі перетворюється у несправедливо непомірний тягар для відповідача та може спричинити повне зупинення його господарської діяльності.

Стягувач вказує, що доказом скрутного становища КП "Теплокомуненерго" є лише баланси та протоколи засідання комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах, що не є беззаперечними та належними доказами неплатоспроможності, оскільки реальний майновий стан та платоспроможність має оцінюватись в сукупності з іншими доказами.

Крім того, стягувач наголошує, що у АТ "Оператор газорозподільної системи "Кіровоградгаз" за період ліцензованої господарської діяльності з розподілу природного газу через не здійснення розрахунків за надані послуги контрагентами, зокрема і відповідачем, утворилась значна заборгованість як перед Оператором газотранспортної системи України, так і перед постачальниками природного газу.

Також, стягувач зазначає, що несвоєчасне виконання рішення суду у справі ставить під загрозу своєчасне фінансування на виконання постанов НКРЕКП від 26.12.2022 №1839 та 1840, якими зобов`язано АТ "Кіровоградгаз" та ТОВ "Газорозподільні мережі України" довиконати Інвестиційні програми за попередні роки ліцензованої господарської діяльності з розподілу природного газу.

Оцінюючи надані заявником докази в обґрунтування поданої ним заяви про розстрочення виконання судового рішення, суд враховує таке.

Згідно з балансом КП "Теплокомуненерго" станом 30.09.2024 поточні зобов`язання: кредиторська заборгованість за довгостроковими зобов`язаннями склала 12 027 000 грн (на початок звітного періоду - 12 025 000 грн); за товари, роботи і послуги - 196 134 000 грн (на початок звітного періоду - 193 712 000 грн); за розрахунками з бюджетом - 55 715 000 грн (на початок звітного періоду - 49 822 000 грн). Поряд з цим дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги склала 108 378 000 грн.

Відповідно до звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 9 місяців збиток підприємства склав 28 707 000 грн, а за аналогічний період попереднього року - 19 421 000 грн.

Хоча КП "Теплокомуненерго" є збитковим підприємством з незалежних від нього обставин, воно змушене надавати послуги населенню та господарюючим суб`єктам міста за встановленими для нього тарифами.

Обсяг нарахованої та не відшкодованої з державного бюджету заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію станом на 01.10.2024 складає 149 041,14 тис. грн, про що свідчать протоколи засідання обласної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах.

Наведені обставини підтверджують систематичне збільшення зобов`язань підприємства, що свідчить про недостатність фінансових ресурсів для належного їх виконання.

Судом береться до уваги, що основним видом діяльності КП "Теплокомуненерго" є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря.

Господарська діяльність КП "Теплокомуненерго" пов`язана із наданням послуг населенню з централізованого опалення у м. Олександрія Кіровоградської області, у зв`язку з чим підприємство є об`єктом критичної інфраструктури міста.

Тому, неможливість чи тимчасове припинення діяльності підприємства у цих напрямках, може спричинити вкрай важкі наслідки для комунального господарства та міського населення.

При цьому, розстрочення виконання судового рішення надасть можливість підприємству акумулювати кошти, які заборгували йому підприємства, бюджетні організації, населення міста, проводити розрахунки з позивачем та підготуватись до наступного опалювального сезону.

Крім того, оцінюючи ступінь вини відповідача у виникненні спору, господарський суд звернув увагу на те, що господарські операції за спірним договором не можна віднести до категорії комерційних операцій на власний ризик. Відповідач є теплопостачальним підприємством, метою укладання ним спірного договору є забезпечення тепловою енергією, можливість розрахунків відповідача з позивачем залежать від надходження грошових коштів від кінцевих споживачів теплової енергії.

Також є загальновідомими обставини військової агресії російської федерації проти України, що вплинуло на стан розрахунку споживачів відповідача.

Суд вважає, що невідкладне вжиття до КП "Теплокомуненерго" заходів примусового виконання судового рішення зі сторони органів Державної виконавчої служби (зокрема, звернення стягнення на грошові кошти та інше майно боржника), зупинення видаткових операцій по банківських рахунках підприємства неминуче призведе до неможливості виробництва теплової енергії та її постачання, а також, як наслідок, місто (включаючи всі соціально - важливі об`єкти: лікарні, дитячі садочки, школи тощо) залишаться без тепла, гарячого водопостачання, що є неприпустимим в умовах воєнного стану.

Відсутність оплати населенням міста за надані послуги не надає підприємству права на припинення надання послуг, оскільки, відповідно до положень Закону України "Про теплопостачання", на підприємство покладено обов`язок безперебійного постачання теплової енергії.

Невідкладне стягнення повної суми боргу буде мати незворотній характер та призведе до значних фінансових труднощів для КП "Теплокомуненерго", потенційно підриваючи його економічну стабільність і здатність продовжувати надавати послуги. Таке рішення може загрожувати не лише функціонуванню підприємства, але й мати ширші соціальні наслідки, включаючи переривання у наданні критично важливих комунальних послуг для місцевого населення.

Зазначені вище обставини можуть вважатись такими, що істотно ускладнюють виконання рішення суду.

При цьому, розстрочення виконання судового рішення забезпечить боржнику можливість поступового погашення присуджених до стягнення сум без значного одноразового фінансового навантаження, а стягувачу - можливість реального отримання грошових коштів із певним інтервалом у часі.

Разом з тим суд звертає увагу, що передбачена процесуальним законом можливість розстрочення виконання судового рішення жодним чином не звільняє сторону боржника від виконання взятих на себе зобов`язань та виконання безспірних вимог стягувача, проте, надає сторонам можливість врегулювати фінансові питання зі зменшенням ризику негативних наслідків для обох сторін, а саме: для боржника - загроза неможливості подальшого виконання своїх зобов`язань, а для стягувача - загроза можливості неотримання одразу протягом тривалого часу присудженої до стягнення суми коштів.

Водночас, суд враховує, що відповідач, посилаючись на скрутне фінансове становище, не ухиляється від виконання судового рішення, а лише вказує про неможливість погашення наявної заборгованості за судовим рішенням перед позивачем значними разовими платежами.

Більш того, інтерес боржника полягає у погашенні наявних сум боргу при збереженні сталої роботи підприємства, зважаючи на можливість оплатити наявний борг з майбутніх доходів від господарської діяльності, за рахунок надходжень від погашення дебіторської заборгованості.

Суд враховує, що інтерес стягувача полягає в тому, щоб рішення суду було виконано в повному обсязі, однак ненадання розстрочки виконання рішення суду може призвести до неможливості його виконання взагалі, оскільки існує ризик припинення або призупинення діяльності відповідача.

У даному випадку, суд враховує, що позивач не спростував повідомлені відповідачем обставини щодо ускладнення виконання рішення суду.

Крім того, стягувачем не доведено, що розстрочення виконання рішення суду у цій справі призведе до істотного понесення ним додаткових фінансових витрат та негативно вплине на його платоспроможність, при цьому суду не надано відомостей про його фінансовий стан, зокрема, наявності (відсутності) збитків, заборгованості з податків або заробітної плати, доказів, що фінансовий стан є гіршим за фінансовий стан боржника.

Поряд з цим суд враховує, що під час розгляду справи по суті відповідач визнав заборгованість в повному обсязі.

Зважаючи на викладене, беручи до уваги фінансовий стан відповідача та ступінь його вини у виникненні спору, інтереси кожної із сторін, суд вважає обґрунтованими доводи заявника про те, що наведені ним обставини є такими, що підтверджують ускладненість та неможливість негайного виконання рішення господарського суду у даній справі.

Вирішуючи питання щодо строку розстрочення виконання рішення, враховуючи баланс інтересів сторін, а саме досягнення мети виконання судового рішення при максимальному дотриманні співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора, суд доходить висновку про часткове задоволення заяви КП "Теплокомуненерго" та вважає за необхідне розстрочити виконання рішення суду у даній справі частинами протягом 9 місяців до 30.11.2025 року.

При цьому, розстрочення виконання рішення у вищевказаний спосіб не порушить справедливої рівноваги та справедливого балансу у розумінні статті 6 Конвенції, оскільки надасть можливість виконати судове рішення при максимальному дотриманні співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора реально отримати грошові кошти.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини на державу покладено позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява №6962/02).

За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ("Корнілов та інші проти України", заява № 36575/02, ухвала від 07.10.2003, ухвала від 17.09.2002 у справі "Крапівницький та інші проти України", заява № 60858/00).

Керуючись ст. 234-235, 255, 331 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Заяву Комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради про розстрочення виконання рішення у справі №912/3125/24 задовольнити частково.

Розстрочити виконання рішення Господарського суду Кіровоградської області від 05.02.2025 у справі №912/3125/24 в частині стягнення з Комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Кіровоградгаз" 31 814489,59 грн основної заборгованості з розподілу природного газу, 8381940,16 грн інфляційних втрат та 2277 045,37 грн річних шляхом сплати частинами протягом 9 місяців за наступним графіком:

- до 31.03.2025 року - 4 719 275,01 грн;

- до 30.04.2025 року - 4 719 275,01 грн;

- до 31.05.2025 року - 4 719 275,01 грн;

- до 30.06.2025 року - 4 719 275,01 грн;

- до 31.07.2025 року - 4 719 275,01 грн;

- до 31.08.2025 року - 4 719 275,01 грн;

- до 30.09.2025 року - 4 719 275,01 грн;

- до 31.10.2025 року - 4 719 275,01 грн;

- до 30.11.2025 року - 4 719 275,04 грн.

У задоволенні заяви в іншій частині відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена у порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Копії ухвали направити сторонам до електронних кабінетів.

Повний текст ухвали складено 17.03.2025.

Суддя В.Г. Кабакова