Рішення

від 13.03.2025 по справі 912/347/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,

тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2025 рокуСправа № 912/347/25

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. за участі секретаря судового засідання Проскурні О.О. розглянув у відкритому судовому засіданні справу №912/347/25

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМГАЗ СІТІ", вул. Сагайдачного, 25Б, офіс 20, м. Київ, 04080

до відповідача: Обласного комунального виробничого підприємства "Дніпро-Кіровоград", вул. Соборна, 19а, м. Кропивницький, 25009

про стягнення 48 873 416,99 грн

Представники:

від позивача - Невструєв Л.Б., самопредставництво, витяг з ЄДР (в режимі відеоконференції);

від відповідача - Слюсар О.В., адвокат, довіреність № 1927/01/07-21 від 30.08.2024.

В засіданні суду оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОМГАЗ СІТІ" (далі - ТОВ "ПРОМГАЗ СІТІ", позивач) звернувся до господарського суду з позовною заявою з вимогами до Обласного комунального виробничого підприємства "Дніпро-Кіровоград" (далі - ОКВП "Дніпро-Кіровоград", відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 48 873 416,99 грн.

В обґрунтування підстав позову зазначено про неналежне виконання відповідачем зобов`язань з оплати вартості електричної енергії, поставленої в період листопад-грудень 2024 року за договором № 71-007/21 від 17.01.2024.

Ухвалою суду від 17.02.2025 за поданим позовом відкрито провадження у справі №912/347/25 за правилами загального позовного провадження. У справі призначено підготовче засідання, сторонам встановлено строк для подання заяв по суті справи.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому повідомив про часткову сплату заборгованості в розмірі 873 416,99 грн та повідомив про визнання позову повністю у залишку несплаченої суми в розмірі 48 000 000,00 грн.

За змістом відзиву відповідач виклав клопотання про розстрочення виконання рішення суду на десять місяців шляхом сплати суми заборгованість у наступні строки: до 30(31) кожного календарного місяця починаючи з березня 2025 року по листопад 2025 року по 5 333 333,33 грн та до 31 грудня 2025 року 5 333 333,36 грн.

05.03.2025 суд розпочав підготовче засідання, в якому постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 13.03.2025.

13.03.2025 суд відкрив судове засідання з розгляду справи по суті.

В судовому засіданні представник позивача підтвердив оплату відповідачем заборгованості в розмірі 873 416,99 грн та підтримав позовні вимоги в частині стягнення 48 000 000,00 грн. Розстрочення виконання рішення суду згідно запропонованого позивачем графіку представник позивача заперечив.

В судовому засіданні представник відповідача визнав позовні вимоги в розмірі 48 000 000,00 грн та повідомив суд, що поданий відзив за своїм змістом фактично є визнанням позову. Розстрочення виконання рішення суду представник відповідача підтримав.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши в судовому засіданні докази у справі, суд встановив такі обставини.

17.01.2024 між ТОВ "ПРОМГАЗ СІТІ" (Постачальник) і ОКВП "Дніпро-Кіровоград" (Споживач) укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу №71-007/21 з додатками (надалі - Договір), відповідно до п. 2.1. якого Постачальник постачає електричну енергію Споживачу по коду 09310000-5 «Електрична енергія» зз ДІ

Згідно умов Договору, розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць (пункт 5.5.).

Приймання-передача електричної енергії, поставленої Постачальником та прийнятої Споживачем у звітному місяці оформлюється шляхом підписання сторонами та скріплення печаткою сторін щомісячних Актів приймання-передачі, які є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (пункт 5.7.).

Споживач здійснює оплату електричної енергії не пізніше 25 календарного дня з моменту надання Оператором системи розподілу відомостей щодо спожитої електричної енергії Споживачем у розрахунковому місяці та підписання сторонами відповідного Акту приймання-передачі на підставі рахунку (платіжного документу) Постачальника (пункт 5.9.).

Строк дії Договору до 31 грудня 2024 року, а в частині грошових розрахунків до повного виконання зобов`язань (пункт 13.1.).

В пункті 1 Комерційної пропозиції, що є Додатком №3 до Договору, сторони узгодили вартість електричної енергії на рівні 5,994 гри з ПДВ за 1 кВт/год.

Додатковою угодою №07 внесено зміни до Договору в зв`язку з коливанням ціни на ринку електричної енергії, у результаті чого Сторони погодили підвищення ціпи за одиницю товару до 8..13284 гри за 1 кВт*год з ПДВ. Зміни до договору набрали чинності з 21.10.2024 та застосовуються до відносин, що виникли з цієї дати.

Між сторонами підписано Акти приймання-передачі електричної енергії за період листопад-грудень 2024 року на загальну суму 52 950 301,29 грн та позивачем оформлено рахунки для оплати вказаної суми (а.с. 16-22).

Факт споживання відповідачем електричної енергії в зазначеному в Актах обсягах та періоді підтверджується також Оператором системи розподілу електричної енергії - ПрАТ "Кіровоградобленерго" (а.с. 30-34).

Платіжними інструкціями №620 від 15.01.2025, №629 від 20.01.2025, №636 від 22.01.2025, №641 від 24.01.2025, відповідач перерахував позивачеві 2 000 000,00 грн, з яких 1 576 884,30 грн зараховані як оплата за електричну енергію по Акту приймання-передачі електричної енергії №ГІГС00001735 від 30.11.2024 року (а.с. 13 на звороті - 15).

Згідно платіжних інструкцій №643 від 27.01.2025, №647 від 29.01.2025. №653 від 31.01.2025, №662 від 03.02.2025, №667 від 05.02.2025 відповідач сплатив 2 500 000,00 гри за вказаними вище Актами (а.с. 11-13).

Залишок несплаченої суми станом на дату подання позову склав 48 873 416,99 грн.

Зазначені обставини та відсутність повної оплати стало підставою для звернення до суду з позовом у даній справі.

Норми права застосовані судом.

Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії визначено Законом України "Про ринок електричної енергії" (далі - Закон).

Відповідно до ст. 4 вказаного Закону, учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про постачання електричної енергії споживачу договори про надання послуг з розподілу.

Згідно з частиною 2 ст. 56 Закону, договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

В частині 7 ст. 56 Закону наведено умови, які визначаються у договорі постачання електричної енергії, серед яких, перелік послуг та ціна електричної енергії та послуг, що надаються.

Згідно зі ст. 57 Закону електропостачальники мають право, зокрема, на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів, та зобов`язані укладати договори, обов`язкові для здійснення діяльності на ринку електричної енергії, та виконувати умови таких договорів.

Стаття 58 Закону встановлює, що споживач має право, зокрема, купувати електричну енергію на роздрібному ринку у електропостачальників або у виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії на об`єктах розподіленої генерації, за правилами роздрібного ринку та отримувати електричну енергію належної якості згідно з умовами договору та стандартами якості електричної енергії. Споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Згідно Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 14.03.2018 N312 (далі - ПРРЕЕ), постачання (продаж) електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за вільними цінами, крім постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги або постачальником "останньої надії" (п. 3.1.1.).

Договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником (пункт 3.1.7. ПРРЕЕ).

Споживач перед укладенням договору про постачання електричної енергії споживачу має ознайомитись з умовами постачання електричної енергії, правами та обов`язками, обрати відповідну комерційну пропозицію та зазначити її у заяві-приєднані до умов договору (пункт 3.2.1. ПРРЕЕ).

Розділом IV ПРРЕЕ передбачено, що розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на роздрібному ринку, між учасниками цього ринку здійснюються у грошовій формі відповідно до укладених договорів (пункт 4.1.).

Споживач, який купує електричну енергію відповідно до умов договору в електропостачальника, здійснює оплату за виставленим електропостачальником рахунком виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання цього електропостачальника в одному з уповноважених банків (пункт 4.5.).

Оплата електричної енергії здійснюється споживачем виходячи з умов відповідного договору про постачання електричної енергії (пункт 4.7.).

Мотивована оцінка доводів та поданих доказів.

Згідно матеріалів справи, ОКВП "Дніпро-Кіровоград" протягом листопада-грудня 2024 року отримано від ТОВ "ПРОМГАЗ СІТІ" електричної енергії за Договором на загальну суму 52 950 301,29 грн, з якої оплачено 4 076 884,30 грн. Залишок несплаченої суми станом на дату звернення до суду з позовом становив 48 873 416,99 грн.

Спір між сторонами з приводу кількості та ціни електричної енергії відсутній. Натомість, відповідач у відзиві на позов повідомив про сплату заборгованості в розмірі 873 416,99 грн та визнав позов щодо заборгованості в розмірі 48 000 000,00 грн.

Суд зазначає, що відповідачем подано до справи платіжні інструкції про сплату 873 416,99 грн, з яких слідує, що така сплата відбулась в період з 21.02.2025 по 03.03.2025, тобто після відкриття провадження у даній справі (а.с. 52-54).

Зазначені в платіжних інструкціях реквізити відповідають відповідним реквізитам позивача, призначення платежу містить посилання на Договір № 71-007/21 від 17.01.2024.

Присутній в засіданні суду представник позивача підтвердив фактичну сплату та зарахування коштів в рахунок заборгованості, що є предметом спору.

Пункт 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачає, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Отже, господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань (пункт 4.14. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 13/51-04).

На підставі викладеного вище, враховуючи підтверджене зобов`язання відповідача зі сплати заборгованості у заявленому розмірі та з огляду на фактичну сплату відповідачем заборгованості в розмірі 873 416,99 грн, яка є предметом спору і визнання вказаних обставин позивачем, провадження у справі у вказаній частині стягнення підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Щодо залишку суми заборгованості в розмірі 48 000 000,00 грн суд констатує, що відповідач згідно відзиву на позов визнав вказану заборгованість повністю.

В засіданні суду з розгляду справи по суті представник відповідача вказав на те, що поданий відзив фактично є визнанням позову у частині несплаченої заборгованості, що є предметом розгляду у справі.

Суд враховує, що за правилами ч. 1 ст. 191 ГПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Отже, зазначення відповідачем про визнання позову у відзиві на позов відповідає наведеним нормам процесу.

Згідно ч. 4 ст. 191 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Як вже зазначено, зобов`язання відповідача зі сплати заборгованості у заявленому розмірі є підтвердженими у відповідності до поданих доказів та зазначених вище норм законодавства.

Відзив з визнанням позову підписано безпосередньо керівником ОКВП "Дніпро-Кіровоград", який має достатній перелік повноважень на вчинення зазначених дій.

Наслідки вчинення такої процесуальної дії сторонам зрозумілі.

Представник позивача в засіданні суду не висловив жодних заперечень з приводу заявленого відповідачем визнання позову.

У відповідності до викладеного, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 48 000 000,00 грн заборгованості за Договором № 71-007/21 від 17.01.2024.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення 873 416,99 грн підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, а позовні вимоги в частині стягнення 48 000 000,00 грн підлягають задоволенню повністю.

Щодо клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду.

За змістом відзиву відповідач виклав клопотання про розстрочення виконання рішення суду на десять місяців зі щомісячною сплатою відповідного платежу.

Подане клопотання відповідача обумовлено значним обсягом заборгованості держави перед підприємством з компенсації різниці встановлених (регульованих) цін/тарифів на послуги підприємства, значною кредиторською та дебіторською заборгованістю підприємства, збитковою господарською діяльністю, ростом заборгованості споживачів за надані послуги, виконання відповідачем особливо важливого замовлення або надання ним особливо важливих (у тому числі виключних) послуг населенню з включенням до секторального переліку об`єктів критичної інфраструктури за типом основної послуги централізоване водопостачання та водовідведення.

Відповідач вказує, що стягнення боргу в значному розмірі призведе до повної зупинки виробничої діяльності із забезпечення питною водою найбільших населених пунктів області, що завдасть шкоди інтересам держави, територіальної громади області які безпосередньо пов`язані з безперервним постачанням питної води, відведенням та очищенням стічних вод.

Представник позивача в засіданні суду усно заперечив проти розстрочення виконання рішення суду.

При розгляді клопотання відповідача суд застосовує ст. 331 ГПК України, якою передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання (частина 1).

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (частина 3).

За частиною 4 ст. 331 ГПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, законодавець пов`язує розстрочення виконання судового рішення з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють виконання судового рішення. При цьому, ГПК України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, а тому суд оцінює докази щодо наявності таких обставин в порядку ст. 86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Конституційний Суд України у рішенні від 26.06.2013 №5-пр/2013 вказав, що розстрочка або відстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Згідно висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 28.01.2025 у справі № 870/34/23, необхідною умовою для задоволення заяви про розстрочення виконання судового рішення є ретельне з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін у справі. Це означає, що суд повинен дослідити та оцінити як доводи, так і заперечення кожної сторони. Зокрема, має бути врахований вплив рішення про розстрочення на права та інтереси позивача, його потенційні наслідки для виконання зобов`язання в повному обсязі та забезпечення належного рівня захисту прав сторін. Водночас суд повинен оцінити обставини, які обґрунтовують потребу відповідача у розстроченні, такі як фінансовий стан, характер зобов`язань та інші фактори, що можуть впливати на можливість своєчасного виконання рішення суду.

Суд встановив, що відповідно до фінансової звітності ОКВП "Дніпро-Кіровоград" станом на 31.12.2024 дебіторська заборгованість підприємства за поставлену продукцію становить 170 296,00 тис. грн. Фінансовий результат підприємства за результатами господарської діяльності станом на кінець 2024 рік склав збиток 227 626,00 тис. грн.

Собівартість надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення на 31.12.2024 року складала 765 184,00 тис. грн, в той час коли чистий дохід від такої реалізації складає 667 658,00 тис. грн. Тобто, підприємство протягом 2024 року пропрацювало в збиток на суму 97 526,00 тис.грн. При цьому, чистий рух грошових коштів за 2024 рік становить дефіцит в розмірі 71 043,00 тис. грн.

Відповідач пояснює, що така ситуація з фінансовим станом пов`язана з тим, що тарифи на послуги централізованого водопостачання та водовідведення, які є державно регульованими та встановлені постановою НКРЕКП від 22 грудня 2021 року № 2858, відшкодували витрати підприємства по централізованому водопостачанню на 72,9% на момент їх встановлення.

Так, дійсно, відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", державна політика у сфері житлово-комунальних послуг ґрунтується, зокрема, на таких принципах: регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги у випадках, визначених законом, з урахуванням досягнутого рівня соціально-економічного розвитку, природних особливостей відповідного регіону та технічних можливостей; забезпечення рівних можливостей доступу до отримання мінімальних норм житлово-комунальних послуг для споживачів незалежно від соціального, майнового стану, віку споживача, місцезнаходження та форми власності юридичних осіб тощо; дотримання встановлених стандартів, нормативів, норм, порядків і правил щодо кількості та якості житлово-комунальних послуг.

Отже, з метою забезпечення доступності мінімальних норм житлово-комунальних послуг для споживачів незалежно від соціального, майнового стану Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, установлюються тарифи на деякі види житлово-комунальних послуг, зокрема, на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення. Разом з тим, встановлені тарифи, як правило, не покривають фактичних витрат надавачів житлово-комунальних послуг.

У зв`язку з цим та з метою забезпечення відшкодування різниці між встановленими тарифами та фактичними витратами надавачів послуг, безперебійного надання житлово-комунальних послуг належної якості держава запровадила механізм субвенцій, які перераховуються з державного бюджету місцевим бюджетом з подальшим перерозподілом між постачальниками житлово-комунальних послуг.

Поряд з цим, невідшкодована різниця між фактичними витратами ОКВП "Дніпро-Кіровоград" та тарифами на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення складає 97 698 433,00 грн. яка існує станом на 01.07.2022 року, що підтверджено протоколом комісії з питань узгодження дебіторської заборгованості з різниці в тарифах Кіровоградської обласної військової адміністрації від 25.11.2022 року № 8.

В 2023 та 2024 роках комісія з питань узгодження дебіторської заборгованості з різниці в тарифах не приймала рішення про затвердження відповідних розрахунків, але при цьому розмір невідшкодованої різниці в тарифах зріс до 521 922 669,96 грн. станом на 01.10.2024 року, що підтверджується Розрахунком обсягу заборгованості з різниці в тарифах за період з 01.07.2022 року по 30.10.2024 року, складеного згідно з Методикою визначення заборгованості з різниці в тарифах, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 15 вересня 2021 № 977.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2022 № 1403 передбачалось надання у 2022 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на компенсацію різниці в тарифах на послуги з централізованого водопостачання/ водовідведення, але кошти на таку компенсацію з бюджету перераховано не було і відповідно різниця в тарифах відповідача залишилась невідшкодованою.

В 2023 та 2024 роках постанов про відшкодування різниці в тарифах на послуги з централізованого водопостачання і централізованого водовідведення Урядом не приймалось.

Більше того, із структури видатків Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" виключено субвенцію на різницю в тарифах і не передбачено додаткових ресурсів обласним бюджетам, за рахунок якого може бути виділена підтримка обласним комунальним підприємствам.

Так, в абзаці шістнадцятому пункту 3 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" зупинено дію абзацу дев`ятого статті 4 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення", яким передбачено правові підстави для Кабінету Міністрів України визначати порядок та умови перерахування субвенції на погашення заборгованості з різниці в тарифах, що виникає через встановлений державою мораторій на підняття тарифів на теплопостачання для населення.

Вищевикладені обставини підтверджують та пояснюють складний фінансовий стан відповідача, що вплинуло на виконання зобов`язання за Договором та що впливає на можливість виконання рішення суду по стягненню 48 000 000,00 грн і ускладнює сплату такого боргу одноразовим платежем.

Крім того, державне регулювання полягає не лише у встановленні тарифів на послуги з водопостачання та водовідведення, а й у встановленні обов`язку суб`єктів господарювання, які здійснюють таку господарську діяльність, не допускати обмеження або припинення провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення, якщо необхідність такого обмеження не встановлена законодавством (п. 17 р. 2 Постанови НКРЕКП від 22.03.2017 № 307 "Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення").

Суд враховує, що ОКВП "Дніпро-Кіровоград" є єдиним спеціалізованим підприємством по транспортуванню та очищенню води в Кіровоградській області, яке забезпечує питною водою як населення області, так і юридичних осіб, в тому числі закладів охорони здоров`я, освіти, транспорту та зв`язку.

Положеннями Закону України "Про критичну інфраструктуру" підприємство віднесено до сектору критичної інфраструктури.

Згідно із рішенням Кіровоградської обласної ради від 30.03.2021 року № 91 комунальні підприємства спільної власності територіальних громад сіл, селищ і міст області визначено підприємствами, що надають соціально-важливі послуги населенню.

Також, відповідно до листа Міністерства розвитку громад та територій України від 08.09.2022 року № 8/11/3034-22, наказу Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 08.07.2024 року № 611 ОКВП "Дніпро-Кіровоград" включено до секторального переліку об`єктів критичної інфраструктури за типом основної послуги централізоване водопостачання та водовідведення.

Розпорядженням начальника Кіровоградської обласної військової адміністрації від 01.08.2024 № 688-р про визначення ОКВП "Дніпро-Кіровоград" критично важливим для забезпечення економіки та забезпечення життєдіяльності на території Кіровоградської області.

В означеному контексті є доцільним посилання відповідача на висновки Верховного Суду (постанова від 13.12.2023 по справі № 520/12248/22), в якій суд зазначив: "Водоканал виконує функції життєзабезпечення і надає послуги централізованого водопостачання та відведення каналізаційних стоків споживачів і врегулювання його господарської діяльності підпадає під дію Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", які в свою чергу унормовують тарифне регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги.

Функціонування такого підприємства в умовах воєнного стану, з урахуванням Закону України "Про критичну інфраструктуру", є елементом національної безпеки.

Водоканал в умовах воєнного стану знаходиться у складному фінансовому стані, коли підприємство несе витрати, які не компенсуються, що зумовлено невиконанням державою обов`язків щодо компенсації різниці між установленим тарифом та реальною вартістю послуг.

При цьому здійснення стягнень з рахунків водоканалу у банках в рахунок погашення податкового боргу може унеможливити поточну діяльність цього підприємства як об`єкту критичної інфраструктури, що призведе до зупинки об`єктів водопостачання та водовідведення.".

Одночасно оцінюючи заперечення позивача суд враховує, що позивач у таких усних запереченнях послався на загальні доводи щодо необхідності належного виконання відповідачем своїх зобов`язань та важливості своєчасного розрахунку для позивача. Однак, конкретних обставин впливу саме даної ситуації на наочний стан позивача не повідомив та будь-яких доказів щодо вказаного не надав.

Суд враховує, що дотримання вимоги щодо строку (терміну) має важливе значення для належного виконання зобов`язання, оскільки правовим наслідком невиконання зобов`язання у визначений строк (термін) є прострочення боржника з відповідними негативними наслідками. Такі негативні наслідки настають не лише для боржника, а також можуть наставати і для кредитора, який зі свого боку очікує належне виконання та виходячи з такого належного виконання планує свою діяльність.

Однак, як зазначено вище, позивач не повідомив суд про конкретні негативні наслідки, які для нього настали чи можуть настати внаслідок розстрочення виконання рішення суду.

Поряд з цим, за практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ("Корнілов та інші проти України", ухвала від 07.10.2003).

У даному випадку загальний термін прострочення відповідача на час ухвалення рішення суду не перевищує трьох місяців. Відповідач під час розгляду справи повністю визнав заборгованість та частково сплатив її на користь позивача. У засіданні суду відповідач наполягає на розстроченні саме з березня 2025 року та зазначає, що зазначена ним частина суми боргу буде сплачена у березні 2025 року незалежно від обставин набранням рішенням суду законної сили.

Наведене вище, на думку суду, свідчить про дійсні наміри відповідача сплатити заборгованість, однак з урахуванням реальних обставин можливості такої сплати з огляду на фінансовий стан та інші обставини, про які зазначено вище.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, суд вважає наявними підстави для розстрочення виконання рішення суду у даній справі згідно запропонованого відповідачем графіку з березня по листопад 2025 року, що відповідатиме правильній сумі розрахунку.

Вказана затримка у виконанні рішення не порушуватиме саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, адже навіть із розстроченням виконання рішення суду загальний строк прострочення виконання зобов`язання за Договором не перевищує одного календарного року.

Можливість розстрочення виконання рішення суд під час його ухвалення узгоджується з положеннями п. 2 ч. 6 ст. 238 ГПК України.

Судові витрати.

Пункт 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" передбачає, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом).

Отже, сплачений позивачем судовий збір підлягає поверненню останньому в частині суми, за якою суд закриває провадження у справі.

При розподілі судового збору за вимогою, яка задовольняється судом в розмірі 48 000 000,00 грн, суд застосовує положення ч. 1 ст. 130 ГПК України, якими передбачено, що у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Таким чином, суд стягує з відповідача на користь позивача 50% суми судового збору, сплаченого за вимогою про стягнення 48 000 000,00 грн. Інші 50% відлягають поверненню позивачу, для чого необхідно подати письмове клопотання про повернення.

Інших судових витрат сторони не заявляють.

Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 129, 130, 191, 231, 233, 236-241, 326, 327, 331 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Провадження у справі в частині стягнення 873 416,99 грн суми основного боргу закрити, у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Позовні вимоги в частині стягнення 48 000 000,00 грн задовольнити повністю.

Стягнути з Обласного комунального виробничого підприємства "Дніпро-Кіровоград" (вул. Соборна, 19а, м. Кропивницький, 25009, ідентифікаційний код 03346822) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМГАЗ СІТІ" (вул. Сагайдачного, 25Б, офіс 20, м. Київ, 04080, ідентифікаційний код 41559270) заборгованість в сумі 48 000 000,00 грн, розстрочивши виконання рішення рівними частинами в сумі 5 333 333,33 грн щомісячно до 30(31) кожного календарного місяця починаючи з березня 2025 року по жовтень 2025 року включно та в сумі 5 333 333,36 грн в листопаді 2025 року.

Стягнути з Обласного комунального виробничого підприємства "Дніпро-Кіровоград" (вул. Соборна, 19а, м. Кропивницький, 25009, ідентифікаційний код 03346822) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМГАЗ СІТІ" (вул. Сагайдачного, 25Б, офіс 20, м. Київ, 04080, ідентифікаційний код 41559270) 288 000,00 грн судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення направити Товариству з обмеженою відповідальністю "ПРОМГАЗ СІТІ" та Обласному комунальному виробничому підприємству "Дніпро-Кіровоград" до електронних кабінетів.

Повне рішення складено 17.03.2025.

Суддя В.В.Тимошевська