Рішення

від 17.03.2025 по справі 914/102/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.03.2025 Справа № 914/102/25

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О. розглянув матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цемтрансбуд», місто Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Аспект», місто Жовква, Львівська область

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Аспект Інвестбуд», місто Львів

про стягнення 270 211,58 грн.

Без виклику сторін.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Цемтрансбуд» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Аспект» про стягнення 270 211,58 грн заборгованості, з яких 269 215,88 грн основного боргу та 995,70 грн пені.

Ухвалою від 14.01.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, постановив здійснювати розгляд справи без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи. Вказаною ухвалою суд залучив до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю «Аспект Інвестбуд» (код ЄДРПОУ 37879324) як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Копія ухвали Господарського суду Львівської області від 14.01.2025 про відкриття провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи, була доставлена позивачу та відповідачу до їх електронних кабінетів в підсистемі «Електронний суд», що підтверджується довідками про доставку електронного листа від 14.01.2025.

Ухвала суду від 14.01.2025 про відкриття провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи, надсилалась третій особі на адресу вказану у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, а саме: 79035, Львівська область, місто Львів, вулиця Зелена, будинок 115 Б.

Як вбачається з інформації, що знаходиться на веб-сайті акціонерного товариства «Укрпошта» поштове відправлення прийнято 16.01.2025 року за номером 0601101872681 та 17.01.2025 вручене особисто адресату/третій особі.

Оскільки суд здійснював розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, тобто без можливості для відповідача взяти участь у судовому засіданні і викласти свої заперечення проти задоволення позову, право відповідача надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування, заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб, передбачене статтею 42 Господарського процесуального кодексу України, могло бути реалізоване шляхом подання відзиву.

Від відповідача не надходили заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження чи клопотання про її розгляд у судовому засіданні з повідомленням сторін. Відзив на позов також не подано.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аспект Інвестбуд» (третя особа) письмово не виклало свою позицію щодо позову.

Згідно зі статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У зв`язку із закінченням строку наданого для вирішення спору, суд дійшов висновку про необхідність прийняття рішення у справі.

Правова позиція учасників справи.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що між позивачем та ТзОВ «Аспект Інвестбуд» (3-тя особа) було укладено договір поставки №01/10-3 від 01.10.2021.

Однак, ТзОВ «Аспект Інвестбуд» (3-тя особа) свої зобов`язання щодо оплати за отриманий товар повністю не виконала, внаслідок чого станом на 04.07.2023 у ТзОВ «Аспект Інвестбуд» (3-тя особа) виникла заборгованість в розмірі 339 215,88 грн зі сплати основного боргу за договором поставки №01/10-3 від 01.10.2021.

07.06.2024 було укладено 3-х сторонній договір про переведення боргу №07/06/24-1, за умовами якого відповідач (ТзОВ «Фірма «Аспект») взяв на себе зобов`язання погасити борг в сумі 339 215,88 грн за договором поставки № 01/10-3 від 01.10.2021 перед позивачем. Відповідач став новим боржником та зобов`язувався сплатити борг до 31.12.2024.

Однак, відповідач свої зобов`язання щодо оплати заборгованості в розмірі 339 215,88 грн повністю не виконав, внаслідок чого станом на момент подання позовної заяви, за розрахунками позивача, у відповідача існує основний боргу в сумі 269 215,88 грн.

У зв`язку з порушенням строків оплати позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 995,70 грн.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача 270 211,58 грн заборгованості, з яких 269 215,88 грн основного боргу та 995,70 грн пені.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, визначений судом, не подав, проти позову не заперечив.

Позиція третьої особи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аспект Інвестбуд» письмово не виклало свою позицію щодо позову.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

01.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Цемтрансбуд», в особі директора Цебака Михайла Семеновича, що діє на підставі Статуту (надалі по тексту рішення - позивач, згідно з договором - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аспект Інвестбуд», в особі директора Чернецького Сергія Мироновича, що діє на підставі Статуту (надалі по тексту рішення третя особа, згідно з договором - покупець) було укладено договір поставки №01/10-3 (надалі - договір поставки), відповідно до умов якого постачальник зобов`язувався передавати товар, на умовах передбачених цим договором, у власність покупця, а покупець зобов`язувався приймати та оплачувати такий товар у відповідності до договору.

Пунктом 2.1. договору поставки сторони погодили, що загальна сума договору складається з усіх партій товару, що поставлені на умовах цього договору, що включає витрати на доставку та відвантаження товару та визначається як сума всіх видаткових та/або товарно-транспортних накладних на поставлений товар відповідно до цього договору.

Відповідно до п. 4.4. договору поставки товар постачається на умовах EXW (Інкотермс - 2010, товар зі складу продавця - м. Львів, вул. Конюшинна, 30), шляхом укладення додаткових угод сторони можуть визначити інші умови.

Згідно з п. 4.3. договору поставки передача товару здійснюється відповідно до умов поставки, що підтверджується підписанням представниками сторін відповідних видаткових накладних. Моментом переходу ризиків пошкодження та втрати товару та права власності від постачальника до покупця є момент передачі товару від постачальника до покупця. Датою поставки вважається дата, зазначена у видатковій (товарно-транспортній) накладній (або в іншому документі, що свідчить про прийняття товару покупцем).

Відповідно до п. 6.1., п.6.3 договору поставки, постачальник зобов`язується, зокрема, своєчасно здійснювати передачу товару. Покупець зобов`язується, зокрема, оплатити товар у повному обсязі та в термін, встановлений договором.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Цемтрансбуд» свої зобов`язання по договору поставки №01/10-3 від 01.10.2021 виконало повністю, а саме у період з 06.03.2010 по 02.09.2022 включно, поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «Аспект Інвестбуд» товар на загальну суму 2 150 540,53 грн.

На підтвердження факту поставки позивач надав товарно-транспортні накладні форми №1-ТН та видаткові накладні.

Однак, ТзОВ «Аспект Інвестбуд» (3-тя особа) свої зобов`язання щодо оплати за отриманий товар повністю не виконало, внаслідок чого станом на 04.07.2023 у ТзОВ «Аспект Інвестбуд» (3-тя особа) виникла борг в сумі 339 215,88 грн.

В матеріалах справи наявний акт звірки взаємних розрахунків за період: 01.01.2020 - 04.07.2023 підписаний між ТзОВ «Цемтрансбуд» і ТзОВ «Аспект Інвестбуд», згідно якого станом на 04.07.2023 заборгованість ТзОВ «Аспект Інвестбуд» на користь ТзОВ «Цемтрансбуд» становить 339 215,88 грн.

В подальшому, 07.06.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аспект Інвестбуд», в особі директора Чернецького Сергія Мироновича, що діє на підставі Статуту (надалі по тексту рішення - третя особа, згідно з договором - первісний боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Аспект», в особі директора Чернецького Сергія Мироновича, що діє на підставі Статуту (надалі по тексту рішення - відповідач, згідно з договором новий боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Цемтрансбуд», в особі директора Цебака Михайла Семеновича, що діє на підставі Статуту (надалі по тексту рішення - позивач, згідно з договором - кредитор) було укладено 3-х сторонній договір про переведення боргу №07/06/24-1 (надалі договір про переведення боргу).

Відповідно до пунктів 1.1.-1.5. договору про переведення боргу, первісний боржник має заборгованість перед кредитором на суму 339 215,88 грн (триста тридцять дев`ять тисяч двісті п`ятнадцять гривень, 88 копійок) далі - борг), що виникла на підставі договору поставки № 01/10-3 від 01.10.2021 (далі - договір поставки). Первісний боржник підтверджує обсяг та підстави боргу. Первісний боржник переводить борг на нового боржника в повному обсязі. Кредитор не заперечує проти переведення боргу. Борг вважається переведеним на нового боржника, а останній набуває статусу зобов`язаної особи перед кредитором з моменту підписання даного договору.

Пунктом 2.1. договору про переведення боргу сторони погодили, що борг нового боржника повинен бути повністю погашений кредитору у строк до 31 грудня 2024 року, оплата боргу здійснюється новим боржником в безготівковому порядку в національній валюті України - гривні, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок кредитора. Фактом оплати боргу вважається зарахування грошових коштів на поточний рахунок кредитора.

Згідно з п. 4.1. договору про переведення боргу новий боржник зобов`язується належним чином виконати грошові зобов`язання, визначені п.2.1. цього договору.

Відповідно до п. 5.1. договору про переведення боргу, сторона, що не виконала (неналежно виконала) свої зобов`язання за цим договором, несе відповідальність за таке невиконання (неналежне виконання). Сплата пені (штрафу) не звільняє винну сторону від виконання своїх зобов`язань за цим договором.

Згідно з п. 5.2. договору про переведення боргу сторони погодили, що у випадку, якщо новий боржник у строк, зазначений у п. 2.1. цього договору, не оплатив борг, він зобов`язаний сплатити кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, встановленої у цей період, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені здійснюється за увесь період прострочення до моменту повної оплати.

Згідно з п. 6.5. договору про переведення боргу даний договір набирає юридичної сили з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх договірних зобов`язань.

Відповідач взятих на себе зобов`язань з оплати за договором про переведення боргу №07/06/24-1 від 07.06.2024 повністю не виконав, оплатив лише 70 000,00 грн, внаслідок чого, як станом на момент подання позовної заяви так і станом на момент прийняття рішення у відповідача утворилась заборгованість зі сплати основного боргу в сумі 269 215,88 грн.

У зв`язку з порушенням строків оплати позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 995,70 грн.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача 270 211,58 грн заборгованості, з яких 269 215,88 грн основного боргу та 995,70 грн пені.

Висновки суду.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За приписами положень статті 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір про переведення боргу №07/06/24-1 від 07.06.2024.

Згідно статті 520 Цивільного кодексу України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до статті 521 Цивільного кодексу України форма правочину щодо заміни боржника у зобов`язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу.

Згідно частини 1 статті 513 Цивільного кодексу України Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Договір про переведення боргу передбачає заміну боржника в зобов`язанні. При цьому ані саме зобов`язання, ані кредитор у ньому не змінюється.

З укладанням договору про переведення боргу зобов`язання в первісного боржника припиняється, а новий боржник набуває обов`язку виконати певні зобов`язання перед кредитором.

Природа договору про переведення боргу полягає в тому, що первісний боржник переводить свій борг (покладає обов`язки з погашення свого боргу) на третю особу - нового боржника. До останнього в повному обсязі й на тих самих умовах, що були на момент переведення боргу, переходять права й обов`язки первісного боржника.

Переведення боргу передбачає перехід від первинного боржника до нового як обов`язків, так і відповідальності за їх невиконання. Новий боржник у зобов`язанні має право висунути проти вимоги кредитора всі заперечення, що ґрунтуються на відносинах між кредитором та первинним боржником.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 2.1. договору про переведення боргу сторони погодили, що борг нового боржника повинен бути повністю погашений кредитору у строк до 31 грудня 2024 року, оплата боргу здійснюється новим боржником в безготівковому порядку в національній валюті України - гривні, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок кредитора. Фактом оплати боргу вважається зарахування грошових коштів на поточний рахунок кредитора.

Факт оплати відповідачем 70 000,00 грн підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями, а саме:

- №1455 від 05.08.2024 на суму 20 000,00 грн;

- №1563 від 27.09.2024 на суму 25 000,00 грн;

- №1623 від 08.11.2024 на суму 25 000,00 грн.

Відповідач порушив свої зобов`язання, оплату за договором про переведення боргу №07/06/24-1 від 07.06.2024 в повному обсязі не провів, відтак, як і станом на момент подання позовної заяви, так і станом на дату прийняття рішення (17.03.2025) у відповідача існує заборгованість зі сплати основного боргу згідно договору №07/06/24-1 від 07.06.2024 на загальну суму 269 215,88 грн.

Відповідач наявності заборгованості зі сплати основного боргу в сумі 269 215,88 грн не спростовував, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що дослідженні в ході судового розгляду, відзиву на позовну заяву у строк, визначений судом, не подав, проти позову не заперечив, власного контррозрахунку не надав.

У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення основного боргу в сумі 269 215,88 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо нарахованої позивачем пені, суд зазначає наступне.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

В силу статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно часини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 5.2. договору про переведення боргу сторони погодили, що у випадку, якщо новий боржник у строк, зазначений у п. 2.1. цього договору, не оплатив борг, він зобов`язаний сплатити кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, встановленої у цей період, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені здійснюється за увесь період прострочення до моменту повної оплати.

Як вбачається із наявного в матеріалах справи розрахунку позовних вимог позивач у позовній заяві просить стягнути пеню за період з 01.01.2025 по 10.01.2025 в сумі 995,70 грн.

Відповідно до проведеного судом розрахунку пені, з врахуванням вищевказаного періоду до стягнення з відповідача підлягає 995,70 грн пені, як було заявлено позивачем у позовній заяві, оскільки за розрахунками суду сума пені є більшою, водночас суд не має права вийти за межі позовних вимог.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідності доказів» на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено належними, допустимими, достовірними та вірогідними, доказами наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Судові витрати.

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову до суду позивачем було сплачено судовий збір на загальну суму 4 053,17 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №5249 від 09.01.2025.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до господарського суду позову немайнового характеру встановлено ставку судового збору у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання до господарського суду позову майнового характеру, встановлено ставку судового збору у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік», з 1 січня 2025 року для працездатних осіб встановлено прожитковий мінімум на рівні 3 028,00 грн.

Враховуючи вищевказане, позивач при зверненні до суду з позовом в загальному порядку мав би сплатити 4 053,17 грн судового збору.

Водночас позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Цемтрансбуд» подана до Господарського суду Львівської області через підсистему «Електронний суд» 10.01.2025.

Так, згідно із Законом № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» до Закону України «Про судовий збір» було включено частину третю статті 4 та визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (підпункт «б» підпункту 1 пункту 17 § 1 розділу 4).

Враховуючи вищенаведене, позивач мав би сплатити судовий збір з урахуванням коефіцієнту 0,8 для пониження ставки розміру судового збору, тобто 3 242,54 грн (4053,17 х 0,8), переплата становить 810,63 грн.

Згідно з положеннями пункту 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, 810,63 грн судового збору підлягатиме поверненню позивачу з підстави внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом у випадку подання позивачем до суду відповідного клопотання про повернення судового збору.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3 242,54 грн відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України необхідно покласти на відповідача.

Керуючись статтями 4, 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, частиною 9 статті 165, статтями 236-238, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Аспект» (80300, Львівська область, Жовківський район, місто Жовква, площа Вічева, будинок 1; ідентифікаційний код юридичної особи 13800529) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цемтрансбуд» (79040, Львівська область, місто Львів, вулиця Городоцька, будинок 280, офіс 23; ідентифікаційний код юридичної особи 41069451) 269 215,88 грн основного боргу, 995,70 грн пені та 3 242,54 грн судового збору.

3.Наказ видати згідно статті 327 Господарського процесуального кодексу України після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.

СуддяСухович Ю.О.