Рішення

від 17.03.2025 по справі 914/2260/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.03.2025 Справа № 914/2260/24

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Рима Т. Я. за участю секретаря судових засідань Титли О. І. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом:Фермерського господарства "Рисовський" (надалі ФГ "Рисовський" або Позивач),до відповідача:Головного управління Національної поліції у Львівській області (надалі ГУ НП у Львівській області або Відповідач),про:стягнення 96 000,00 грн моральної шкоди.В судовому засіданні взяли участь представники:позивача:не з`явився,відповідача:не з`явився.I.ПРОЦЕДУРИ.

1.Позивач звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Відповідача про стягнення 80'000,00 грн моральної шкоди. В подальшому Позивач збільшив позовні вимоги до 96'000,00 гривень.

2.Ухвалою від 23.09.2024 суд залишив позов без руху та встановив Позивачу строк для виправлення недоліків.

3.Після виправлення Позивачем недоліків ухвалою від 30.09.2024 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 06.11.2024.

4.Рух справи відображений у попередніх ухвалах суду.

5.Суд створив усі можливості учасникам справи для висловлення своїх доводів і заперечень, повідомлення усіх відомих їм обставин та подання усіх можливих доказів, вирішив усі подані клопотання, а також виконав решта завдань підготовчого провадження. Зазначене стало підставою для того, що суд ухвалою від 31.01.2025 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 05.03.2025. Суд відклав проголошення рішення на 17.03.2025.

6.В судовому засіданні 17.03.2025 суд підписав вступну та резолютивну частини рішення.

II.АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Позиція позивача.

7.Наказ Господарського суду Львівської області від 13.10.1994 у справі № 5/79, яким зобов`язано Зубрянську сільську раду народних депутатів до 13.11.1994 року виділити ФГ "Рисовський" 4 га землі, не виконується протягом тривалого часу (29 років). У зв`язку з цим відкрито кримінальне провадження № 12013150090004557 від 12.12.2013 за статтею 382 Кримінального кодексу України.

8.Вказане кримінальне провадження не розслідується протягом більше 10 років.

9.Тривала бездіяльність Відповідача завдала Позивачу моральної шкоди, яка полягає, зокрема, в глибоких переживаннях у зв`язку з позбавленням реалізації своїх прав та життєвих планів, порушенні нормальних життєвих зв`язків, що вимагають додаткових зусиль для організації свого життя, зниженні престижу та довіри до діяльності та ділової репутації ФГ "Рисовський".

10.Рішеннями судів у справах № 914/620/21, № 914/586/23, № 914/114/24 встановлено наявність підстав для відшкодування Відповідачем Позивачу моральної шкоди. Ці підстави не усунуті та продовжують існувати і надалі, що є підставою для відшкодування моральної шкоди за наступний період.

11.Предметом позову, з урахуванням збільшених позовних вимог, є стягнення моральної шкоди в розмірі 96 000,00 грн, завданої за період 01.02.2024-01.02.2025.

12.Підставою позову є тривале порушення немайнових прав Позивача внаслідок бездіяльності органу досудового розслідування.

13.Позивач зазначив у позові, що очікує зазнати судових витрат, пов`язаних із розглядом справи у розмірі 15'000,00 гривень (стосуються отриманих консультацій, канцелярських видатків).

Заперечення відповідача.

14.Позивач не довів підстав цивільно-правової відповідальності за моральну шкоду, завдану бездіяльністю органу досудового розслідування, що включає такі складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними.

15.Позивач не надав доказів, що підтверджують приниження ділової репутації саме ФГ "Рисовський" як юридичній особі.

16.Рішеннями Господарського суду Львівської області у справах № 914/620/21 та № 914/586/23 вже було задоволено вимоги Позивача про стягнення моральної шкоди з Відповідача у зв`язку неналежним досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №12013150090004557 від 12.12.2013. Отже, Відповідач не може повторно бути притягнутий до відповідальності за одне й те саме правопорушення.

17.Позовні вимоги у цій справі за своєю суттю є скаргою на дії/бездіяльність органу досудового розслідування у кримінальному провадженні №12013150090004557 від 12.12.2013, а тому задоволенню не підлягають.

18.Позивач не довів бездіяльності Відповідача, адже розслідування у кримінальному провадженні триває та Відповідачем вчинено низку слідчих та процесуальних дій. Зокрема, Відповідач скеровував запити до ГУ Держгеокадастру у Львівській області, Господарського суду Львівської області та Солонківської сільської ради щодо надання інформації, звертався до Пустомитівського районного суду Львівської області із клопотанням про тимчасовий доступ до документів та їх вилучення та допитував свідків.

19.Про те, що досудове розслідування проводиться на належному рівні, свідчить і надана слідчим відділенням ВП № 3 ЛРУП № 2 ГУНП у Львівській області інформаційна довідка за матеріалами кримінального провадження № 12013150090004557 від 12.12.2013, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 382, ч. 2 ст. 382 КК України.

III.МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА.

Загальні засади відшкодування моральної шкоди.

20.Стаття 16 Цивільного кодексу України закріплює, що одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів кожної особи є відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

21.Право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, передбачене, зокрема, Конституцією України та Цивільним кодексом України.

22.Згідно із статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

23.Відповідно до частини 1 статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

24.Частиною другою статті 23 Цивільного кодексу України передбачено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

25.Відповідно до частин першої та четвертої статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

26.Згідно із статтею 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

27.Підставою для відшкодування моральної шкоди зокрема може бути прийняття неправомірних рішень, а також дій чи бездіяльності органів дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду (стаття 1176 Цивільного кодексу України).

28.У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18 сформульовано висновок про те, що статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними й передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Утім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.

29.Водночас природа такого зв`язку має бути пряма, тобто дії відповідача мають завдавати шкоду позивачеві як conditio sine qua non ("умова, без якої не може бути") (постанова Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 910/10501/19).

Щодо наявності складу цивільного правопорушення.

30.У цій справі вимогу про відшкодування моральної шкоди заявлено на користь юридичної особи Фермерського господарства "Рисовський".

31.Завдана юридичній особі моральна шкода у розумінні частини 2 статті 23 Цивільного кодексу України може полягати винятково у приниженні ділової репутації юридичної особи, оскільки інші передбачені цією статтею способи прояву такої (моральної) шкоди стосуються фізичних осіб.

32.Відповідно до частин 1, 4 статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство підлягає державній реєстрації як юридична особа або фізична особа підприємець.

33.Згідно з частиною 1 статті 94 Цивільного кодексу України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.

34.Визначення терміну "ділова репутація" наведено у пункті 26 частини першої статті 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" від 12.07.2001 № 2664-III (зі змінами та доповненнями), за змістом якої діловою репутацією є сукупність документально підтвердженої інформації про особу, що дає можливість зробити висновок про відповідність її господарської та/або професійної діяльності вимогам законодавства, а для фізичної особи також про належний рівень професійних здібностей та управлінського досвіду, а також відсутність в особи судимості за корисливі кримінальні правопорушення і за злочини у сфері господарської діяльності, не знятої або не погашеної в установленому законом порядку.

35.Релевантність цього визначення для врахування у правовідносинах із відшкодування шкоди підтверджується висновками щодо застосування цієї норми Закону у постановах Верховного Суду від 16.11.2021 у справі № 915/1375/20, від 06.10.2022 у справі № 910/18745/21, від 09.03.2023 у справі № 910/17451/21.

36.У постанові ВС від 02.07.20 № 910/11621/16 (пункт 8.4) сформульовані такі висновки:

36.1.Відповідно до пункту 26 частини першої статті 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" ділова репутація є сукупністю документально підтвердженої інформації про особу, що дає можливість зробити висновок про відповідність її господарської та/або професійної діяльності вимогам законодавства.

36.2.Тож під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, потрібно розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв`язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошення комерційної таємниці, також вчинення дій спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

36.3.Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від низки факторів: характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

36.4.…Суд має встановити, зокрема: кому завдана шкода (фізичній чи юридичній особі з урахуванням суб`єктного складу злочину у відповідності до статті 172 КК України); чим підтверджується заподіяння позивачеві втрат немайнового характеру та в чому конкретно вони полягали/проявились (наприклад: у приниженні ділової репутації юридичної особи, у посяганні на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошення комерційної таємниці, або у вчиненні дій спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності), за яких обставин та якими конкретно рішеннями, діями, бездіяльністю вони заподіяні; невідповідність цих рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади ... чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; факт заподіяння цими рішеннями, діями чи бездіяльністю шкоди саме юридичній особі та її розмір; причино-наслідковий зв`язок між незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду на підставі цих статей саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

37.Верховний Суд зазначив, що сам факт наявності ухвал слідчого судді про задоволення скарг чи заяв на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, не свідчить про протиправність дій відповідача та не є правовою підставою для відшкодування позивачу моральної шкоди, враховуючи, що його права та інтереси були поновлені. Бездіяльність органу досудового розслідування (щодо неповноти вчинення слідчих дій) є предметом оскарження відповідно до статті 303 КПК України рішень, дій чи бездіяльності слідчого, прокурора, є правом сторони кримінального провадження і за своєю сутністю є механізмом здійснення судового контролю під час досудового розслідування в межах кримінального провадження, не є безумовним доказом неправомірності процесуальних рішень, дій чи бездіяльності у розумінні статті 1176 ЦК України (правовий висновок, що викладений в постанові Верховного Суду від 25 червня 2020 року у справі № 520/14/19) .

38.Ділова репутація набувається юридичною особою не з моменту створення останньої, а у процесі здійснення нею професійної чи підприємницької діяльності, внаслідок чого формується позитивна громадська оцінка або широко розповсюджена думка стосовно ділових якостей юридичної особи, іміджу, престижу та довіри до її діяльності.

39.Отже, в силу того, що ділова репутація юридичною особою набувається з часом, юридична особа повинна довести, що бездіяльність органів досудового розслідування вплинула на сформовану і широко розповсюджену позитивну думку відносно її діяльності. Сам по собі факт тривалого розслідування в кримінальному провадженні, не може бути наслідком заподіяння їй моральної шкоди у вигляді у приниження ділової репутації.

40.Верховний Суд неодноразово зазначав, що наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої й, відповідно, не може бути підставою для безумовного відшкодування моральної шкоди. При цьому не будь-яке рішення слідчого судді свідчить про протиправність дій державних органів, а мають значення конкретні обставини, встановлені таким рішенням. При встановленні в порядку судового контролю слідчим суддею протиправності дій чи бездіяльності слідчих органів для вирішення питання про відшкодування шкоди необхідним є доведення заподіяння такими діями (бездіяльністю) моральної шкоди та, відповідно, наявність причинно-наслідкового зв`язку між такими діями (бездіяльністю) та заподіяною шкодою. До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 25 січня 2021 року у справі № 227/4410/19 (провадження № 61-9407св20), від 25 березня 2021 року у справі № 227/3052/19 (провадження № 61-22337св19), від 19 грудня 2022 року у справі № 466/5021/18 (провадження № 61-21157св19), від 27 березня 2023 року у справі № 757/221/21-ц (провадження № 61-10631св22), від 15 липня 2024 року у справі № 127/17413/22 (провадження № 61-1890св24).

41.Позивач не надав суду доказів, які б підтверджували те, що довготривала бездіяльність Відповідача призвела до зниження оцінки підприємницької, громадської, професійної чи іншої його діяльності. В матеріалах справи відсутні докази завдання шкоди діловій репутації Позивача.

42.Важливим є й те, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, ФГ "Рисовський" з 06.02.2008 року перебуває у процесі припинення. Отже, протягом тривалого періоду часу Позивач не здійснює своєї підприємницької діяльності.

43.Зважаючи на вказану обставину, факт довготривалого розслідування кримінального провадження не міг вплинути на втрату або заподіяння шкоди діловій репутації Позивача, адже ділова репутація виникає у юридичної особи внаслідок здійснення господарської діяльності.

44.Отже, шкода, завдана діловій репутації ФГ "Рисовський", у цій справі відсутня.

45.Важливим при розгляді цієї справи є й те, що згідно з Листом ВП № 3 ЛРУП № 2 ГУ НП у Львівській області від 23.01.2025 № 12577-2025 (а. с. 177) ОСОБА_1 перебуває у кримінальному провадженні № 12013150090004557 перебуває у статусі свідка, а не потерпілого. За наданою суду інформацією ФГ "Рисовський" також не має статусу потерпілого.

46.У постанові від 05.10.2022 у справі № 766/9484/20 Верховний Суд зазначив: "…реалізація позивачем свого процесуального права на оскарження рішень, дій та бездіяльності слідчого під час досудового розслідування в межах кримінальних проваджень не є підставою для відшкодування моральної шкоди". Цією постановою Верховний Суд скасував рішення судів та ухвалив нове рішення про відмову в позові про відшкодування моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

47.Крім того, зі змісту позову та наданих в судовому засіданні пояснень представником Позивача убачається, що обставини завдання моральної шкоди визначені Позивачем як юридичної особи ФГ "Рисовський", так і його одноосібного власника.

48.Зокрема, зазначені Позивачем формулювання змісту заподіяної моральної шкоди: "…для законопослушної здорової людини тортури, клопіт, та неспокій, які не дають вірити в закон та справедливість, порушують звичайний життєвий уклад знижують рівень самооцінки внаслідок нереалізованих задумів" та "…моральна шкода, яка полягає в глибоких переживаннях у зв`язку з позбавленням реалізації своїх прав та життєвих планів, порушенні нормальних життєвих зв`язків, що вимагають додаткових зусиль для організації свого життя…" в силу своєї природи може стосуватися винятково фізичної особи.

49.Фізична особа ОСОБА_1 як одноосібний власник ФГ "Рисовський" не може доводити в порядку господарського судочинства факт заподіяння моральної шкоди йому особисто.

50.Суд установив, що ОСОБА_1 звертався до Шевченківського районного суду м. Львова із позовною заявою до Головного управління Національної поліції у Львівській області про відшкодування шкоди, завданої тривалою бездіяльністю останнього (а. с. 179-186). Проте цей позов повернуто позивачу у зв`язку з неусуненням його недоліків.

51.Крім того, суд не погоджується з проведеним Позивачем порядком визначення розміру моральної шкоди.

52.Для визначення розміру моральної шкоди Позивач застосував приписи Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду".

53.Однак, згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03.09.2019 у справі № 916/1423/17 цей закон врегульовує правовідносини відшкодування шкоди, завданої виключно громадянинові внаслідок незаконного притягнення його до відповідальності, його дія не розповсюджується на потерпілих осіб, зокрема юридичних, яким завдано шкоди внаслідок бездіяльності органу досудового розслідування та прокуратури під час розслідування за заявою таких осіб (подібний за змістом висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 910/10399/18, від 30.01.2024 у справі № 910/10692/22, від 28.02.2024 у справі № 910/13733/22).

54.Щодо посилань Позивача про наявність судових рішень про стягнення з Відповідача моральної шкоди за попередній період його бездіяльності (див. пункт 10 цього рішення), то суд не бере такі до уваги, адже процесуальний закон не передбачає обов`язку суду враховувати такі в цьому провадженні. Пунктом 7 статті 75 Господарського суду передбачено, що правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

55.У постанові від 11 грудня 2024 в справі № 461/5877/22 Верховний Суд зазначив, що чинним законодавством не передбачене багаторазове відшкодування моральної шкоди за одним і тим самим фактом порушення прав (такі ж висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 05 березня 2024 року в справі № 686/23937/23, від 13 листопада 2023 року в справі № 686/13017/22, від 18 серпня 2023 року в справі № 686/10621/22, від 13 липня 2023 року в справі № 686/13391/22, від 22 листопада 2022 року в справі № 686/28957/21-ц, від 07 вересня 2022 року в справі № 686/19070/21).

56.Суд вважає за необхідне також звернути увагу на постанову Верховного Суду від 17.04.2024 у справі № 914/666/23, в якій зазначено:

"…судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що рішенням ЄСПЛ "Рисовський проти України" від 20.01.2012 уже стягнуто моральну шкоду на користь ОСОБА_1 як одноосібного власника ФГ "Рисовський" за невиконання рішення Арбітражного суду Львівської області у справі № 5/79 від 13.10.1994 за період з 1994 року по 20.01.2012, що охоплює проміжок часу з 1995 року по 2009 рік, за який заявлена до стягнення з аналогічних підстав моральна шкода у цій справі.

Слід зауважити, що моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом (частина п`ята статті 23 ЦК України). Тобто, у разі реалізації свого законного права на відшкодування моральної шкоди один раз, позивач не має права повторно вимагати такої компенсації за те ж діяння (у цьому випадку за тривале невиконання рішення Арбітражного суду Львівської області у справі № 5/79 від 13.10.1994), за винятком, якщо багаторазове відшкодування не передбачене договором або законом".

57.Позивач зазначає, що він як одноособовий власник має право звернутися до суду. Дійсно, пунктом 60 рішення ЄСПЛ від 20.10.2011 р. у справі «Рисовський проти України» вказано, що одноосібний власник товариства може вважати себе потерпілим від втручання в його особисті права за статтею 1 Першого протоколу в результаті дій, спрямованих проти його товариства. ЄСПЛ вважає, що висновки про тісний зв`язок між інтересом заявника щодо діяльності фермерського господарства, як фізичної особи та як власника фермерського господарства так само стосуються даної справи. ЄСПЛ у цій справі констатував порушення статті 6 пункту 1, статті 13, статті 1 Протоколу Першого Європейської конвенції про права людини.

58.Проте цей висновок стосується доступу потерпілих до європейських механізмів захисту, тлумачення ЄКПЛ. Він не може собою підміняти застосування національного законодавства України. Як уже встановив суд, моральна шкода, завдана юридичній особі, за своїм змістом суттєво відрізняється від моральної шкоди, завданої фізичній особі. При чому і ОСОБА_1 одноосібно, і ФГ "Рисовський" звертаються до судів з вимогою відшкодувати моральну шкоду, завданої, на їх думку, бездіяльністю Відповідача.

59.Підсумовуючи наведене вище, суд робить висновок про те, що Позивач у цій справі не довів складу цивільного правопорушення (факту завдання моральної шкоди), тому у задоволенні позову відмовляє.

IV.СУДОВІ ВИТРАТИ.

Розподіл витрат на оплату судового збору.

60.Згідно з пунктом 13 частини 2 статті 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

61.Відповідно до частини 2 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

62.Враховуючи, що Позивач звільнений від сплати судового збору у цій справі, підстави для стягнення судового збору в дохід Державного бюджету відсутні.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 73, 74, 76, 77, 78, 79, 91, 114, 238, Господарського процесуального кодексу України, суд

Вирішив:

1.У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції в порядку та строки, які визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України. Апеляційну скаргу подають безпосередньо до Західного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено та підписано 17.03.2025.

СуддяРим Т.Я.