Рішення

від 17.03.2025 по справі 917/2060/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.03.2025 Справа № 917/2060/24

Господарський суд Полтавської області у складі судді Ківшик О.В., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожні машини", вул. Тернопільська, 13, кім.6, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтобізнес контракт", вул. Незалежності, 130, смт. Машівка, Машівський район, Полтавська область, 39400

про стягнення 52 598,32 грн

Секретар судового засідання Ісенко М.В.

Без виклику учасників справи,

установив:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дорожні машини" просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтобізнес контракт" 52 598,32 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 17.08.2023 року між сторонами Договору №17/08/23 перевезення автомобільним транспортом, з яких : 40 000,00 грн основного боргу, 6 684,94 грн пені за період з 02.09.2023 по 28.02.2024, 1 469,58 грн 3% річних від простроченої суми за період з 02.09.2023 по 19.11.2024, 4 443,80 грн інфляційних втрат за період з 02.09.2023 по 19.11.2024.

В обґрунтування позову позивач посилається на невиконання відповідачем зобов`язань з оплати послуг на підставі Договору №17/08/23 перевезення автомобільним транспортом.

На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивач надав, зокрема, наступні докази : копія договору № 17/08/23 перевезення автомобільним транспортом від 17.08.2023 з протоколом узгодження розбіжностей; копія Додатку № 1 від 17.08.2023 до договору № 17/08/23 перевезення автомобільним транспортом від 17.08.2023; копія Додатку № 2 від 17.08.2023 до договору № 17/08/23 перевезення автомобільним транспортом від 17.08.2023; копія Додаткової угоди № 1 від 17.08.2023 до договору № 17/08/23 перевезення автомобільним транспортом від 17.08.2023; копія товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів № Р8281 від 23.08.2023; копія товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів № Р8278 від 23.08.2023; копія товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів № Р8279 від 23.08.2023; копія акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 737 від 25.08.2023; копія акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 738 від 25.08.2023; копія акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 825 від 25.08.2023 (підписаного із сторони ТОВ «Дорожні машини»); копія податкової накладної № 116 від 25.08.2023; копія податкової накладної № 50 від 25.08.2023; копія податкової накладної № 51 від 25.08.2023; копія платіжної інструкції № 3525 від 04.09.2023; копія платіжної інструкції № 3526 від 04.09.2023; копія рахунку на оплату № 611 від 25.08.2023; копія рахунку на оплату № 612 від 25.08.2023; копія супровідного листа вих. № 24/03-27-П від 27.03.2023; докази направлення супровідного листа Відповідачу (копія фіскального чеку № 2900505735623 від 27.03.2024; копія накладної 2900505735623 від 27.03.2024; копія опису вкладення до цінного листа з № 2900505735624).

16.12.2024 відповідач надав відзив на позов б/н від 12.12.2024 (вх. № 17041), згідно якого просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. У даному відзиві відповідач визнає факт укладання між сторонами Договору №17/08/23 перевезення автомобільним транспортом. При цьому, в обґрунтування заперечень на позов відповідач посилається на те, що у ТТН № 8278 від 23.08.2023, наданій позивачем на підтвердження здійснення перевезень, за якою рахується заборгованість відповідача, зазначено перевізником зовсім іншу юридичну особу, платником зазначено також іншу юридичну особу, ніж відповідач, зазначено інше авто, аніж було запропоновано ТОВ «Дорожні машини» та узгоджено під час укладання Договору від 17.08.2023.

Отже, відповідач наголошує, що ТТН № 8278 від 23.08.2023 не може вважатись належним доказом здійснення ТОВ «Дорожні машини» перевезень на підставі договору 17.08.2023.

Крім того, відповідач зазначає, що вартість послуг по Договору є неузгодженою, оскільки у Додатковій угоді № 1 Сторонами узгоджувалась вартість послуг Перевізника у розмірі 40 000,00 грн за маршрутом с. Горонда Закарпатська обл. - с. Копачівка Хмельницька обл., в той час як у вищезазначеній ТТН зазначено маршрут с. Горонда, вул. Елеваторна 9 - м. Волочиськ, вул. Фридрихівська, 40.

12.02.2025 позивач надав суду відповідь на відзив (вх. № 1902), в якій спростовує доводи відповідача, посилаючись на те, що інформація про «Автопідприємство» є технічною помилкою, допущеною Вантажовідправником - Відповідачем (в лівому нижньому куті в графі «Відпустив» накладено печатку ТОВ «НАФТОБІЗНЕС КОНТРАКТ»).

Позивач зазначає, що у ТТН № Р8278 від 23.08.2023 визначено транспортні засоби, що здійснюють перевезення вантажу, а саме: автомобіль марки MAN TGX 18.480 (реєстраційний № НОМЕР_1 ) та паливоцистерна марки CALDAL BCG-38 (реєстраційний № BX2289XF), а також вказано водія: ОСОБА_1 , який прийнятий на роботу до ТОВ «Дорожні машини» на посаду водія автотранспортних засобів згідно наказу № 382-к/тр від 14.11.2022. При цьому, вищезазначені транспортні засоби належать на праві власності AT «Ю АР ДІ», та передані у користування та володіння ТОВ «Дорожні машини» згідно укладеного між сторонами договору оренди № ТЗ/П від 01.02.2023 та акту приймання-передачі від 01.02.2023.

Також позивач наголошує, що ідентична технічна помилка була допущена товарно-транспортній накладній № Р8281 від 23.08.2023, в якій зафіксовано надання послуг за укладеним 17.08.2023 між сторонами Договором №17/08/23 перевезення автомобільним транспортом, вартість яких відповідачем оплачена без зауважень.

На підтвердження заперечень на відзив позивач надав наступні докази : копія Договору оренди № ТЗ/П від 01.02.2023 та акту приймання-передачі від 01.02.2023; копія додатку № 1 від 01.02.2023 до договору оренди № ТЗП від 01.02.2023; копія акту приймання-передачі від 01.02.2023 до договору оренди № ТЗП від 01.02.2023; копія акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 694 від 31.08.2023; копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ); копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ); копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 ( НОМЕР_7 ); копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_8 ( НОМЕР_9 ); копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_10 ( НОМЕР_11 ); копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_12 (BX2378XF); копія наказу № 382-к/тр від 14.11.2022 про прийняття на роботу Олійника Сергія Віталійовича; копія наказу № 298-к/тр від 25.08.2022 про прийняття на роботу Балицького Вадима Вікторовича; копія наказу № 171-к/тр від 30.06.2021 про прийняття на роботу ОСОБА_2 .

17.02.2025 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив б/н від 14.02.2025 (вх. № 2177), в яких останній заперечує доводи позивача, оскільки спірна ТТН жодних коригувань, виправлень тощо не містить, водієм підписана без зауважень, позовна заява також не містила жодних нарікань та обґрунтувань з приводу іншого Перевізника, іншого транспортного засобу, аніж ті, що зазначені у Додатку №1 до Договору. Зауважень щодо оформлення ТТН № 8278 від 23.08.2023 не було. Враховуючи викладене відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Інших заяв по суті спору до суду не надходило.

2. Процесуальні питання, вирішені судом.

25.11.2024 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожні машини" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтобізнес контракт" про стягнення 52 598,32 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 17.08.2023 року між сторонами Договору №17/08/23 перевезення автомобільним транспортом, з яких : 40 000,00 грн основного боргу, 6 684,94 грн пені за період з 02.09.2023 по 28.02.2024, 1 469,58 грн 3% річних від простроченої суми за період з 02.09.2024 по 19.11.2024, 4 443,80 грн інфляційних втрат за період з 02.09.2024 по 19.11.2024.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.11.2024 справу № 917/2060/24 розподілено судді Ківшик О.В.

Суд ухвалою від 02.12.2024 прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов - 15 днів з дня вручення ухвали.

Позивач у відповіді на відзив (вхід. № 1902) заявив клопотання про визнання поважними причину пропуску строку на подання відповіді на відзив та про поновлення цього строку.

В обґрунтування заявленого клопотання позивач посилається на те, що відповідач направив позивачу відзив на позовну заяву через оператора поштового зв`язку «Укрпошта», а саме 13.12.2024 року відповідно до штемпеля оператора поштового зв`язку. Однак відповідач направив лист із номером 3600000188520, в якому містився відзив, на поштове відправлення AT «Укрпошта» із індексом 29019, яке знаходиться за адресою м. Хмельницький, вул. Степана Бандери 6, проте позивач обслуговується на відділені оператора поштового зв`язку AT «Укрпошта» із індексом 29018, що знаходиться за адресою м. Хмельницький, вул. Тернопільська, 14.

Тобто, позивач зазначає, що відповідач направив відзив на позовну заяву на поштову адресу, яка не обслуговує позивача.

Поштове відправлення 3600000188520 було помилково отримане іншим отримувачем, який обслуговується на поштовому відділені із індексом 29019. Наприкінці січня місяця 2025 року до Позивача звернулась особа, яка помилково отримала відправлення за номером 3600000188520, яка повідомила про дані обставини та надала лист, що був складений Відповідачем та адресувався Позивачу в якому містилось відзив на позовну заяву.

Надалі Позивач звернувся за правовою допомогою з метою написання відповіді на відзив по справі №917/2060/24. В процесі підготовки відповіді на відзив було використано додаткові докази, що додаються до даної відповіді, а тому відповідна підготовка процесуального документа зайняла певний проміжок часу.

За таких обставин, лише 10.02.2025 року позивачу було підготовлено відповідь на відзив по справі №917/2060/24 та надано позивачу, а тому процесуальний строк на подачу відповіді на відзив було пропущено.

Позивач просить суд визнати вищезазначені обставини, як поважні причини, оскільки обставина неотримання вчасно відзиву відповідача настала у результаті дії третіх осіб, на поведінку яких позивач не мав жодного впливу.

При розгляді цього клопотання суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін.

За змістом ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, подавати докази.

Згідно з ч. 3 ст. 80 ГПК України відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 161 ГПК України заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 165 ГПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Відзив підписується відповідачем або його представником. До відзиву додаються, зокрема, докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем. Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

За ч. 1, 2 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Процесуальні права здійснюються відповідно до принципів змагальності (ст. 13 НПК України) та диспозитивності (ст. 14 ГПК України).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Мала проти України" по. 4436/07 від 03.07.2014 зазначено, що "ключовим для концепції справедливого розгляду справи як у цивільному, так і кримінальному провадженні є те, щоб скаржник не був позбавлений можливості ефективно представляти свою справу в суді та мав змогу нарівні із протилежною стороною користуватися правами, передбаченими принципом рівності сторін. Принцип рівності сторін вимагає "справедливого балансу між сторонами", і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її опонентом".

У п. 5.16 постанови від 23 січня 2020 року у справі № 925/186/19 Верховний Суд зазначив, що оскільки згідно з практикою Європейського суду з прав людини "надмірний формалізм" може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції; це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду позову заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA ("Зубац проти Хорватії") від 5 квітня 2018 року).

Враховуючи наведені позивачем причини пропуску строку на подання відповіді на відзив, в зв`язку з необхідністю забезпечення рівності усіх учасників судового процесу та змагальності сторін, суд на підставі ст. 119 ГПК України суд визнає причини пропуску процесуального строку для подання відповіді на відзив поважними та клопотання позивача про поновлення строку на подання відповіді на відзив задовольняє.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Суд також зазначає, що з урахуванням умов воєнного стану в Україні, загальної ситуації в Україні та особливого режиму роботи суду, спрямованого на необхідності збереження життя і здоров`я суддів, працівників апарату та відвідувачів суду, господарський суд здійснює розгляд справи №917/2060/24 у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України). Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

17.08.2023 між ТОВ «Нафтобізнес контракт» (далі - Замовник) та ТОВ «Дорожні машини» (далі - Перевізник) укладено Договір № 17/08/23 перевезення автомобільним транспортом від 17.08.2023 (далі - Договір, а.с. 8-13).

У Договорі сторони узгодили, зокрема, наступне :

- Перевізник зобов`язується доставляти (перевозити) автомобільним транспортом довірений йому Замовником (Відправником) вантаж (нафтопродукти) з пункту (місця) відправлення до пункту (місця) призначення і видавати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачеві вантажу), а Замовник (Відправник) зобов`язується сплачувати за отриманні послуги (перевезення вантажу) плату (п. 2.1 Договору);

- перелік транспортних засобів, які подаються під завантаження Перевізником, визначаються в Додатку № 1, який є невід`ємною частиною даного Договору (п. 3.5 Договору);

- перелік водіїв, які допускаються до перевезення вантажів автотранспортом Перевізника, визначаються в Додатку № 2, який є невід`ємною частиною даного Договору (п. 3.6 Договору);

- фактом підтвердження надання послуг перевезення вантажу вважається підпис уповноваженої особи Замовника у супроводжуючих, товарно-транспортній накладній, видатковій накладній, акті прийому наданих послуг, який підписується після надання інформації у формі роздруківки з GPS трекеру (п. 3.8 Договору);

- ціна (тариф) перевезення (провізна плата) узгоджуються обома сторонами у додатковій угоді (п. 4.1 Договору);

- оплата 80% вартості наданих послуг здійснюється Замовником протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту одержання рахунку, виставленого Перевізником за надані послуги та підписаного акту наданих послуг, відстані в якому можуть відрізнятися від роздруківки з GPS трекеру не більше ніж на +-3%. Остаточний розрахунок (20% вартості наданих послуг) проводиться Замовником після реєстрації Перевізником належним чином заповненої податкової накладної в ЄРПН. Оплата вартості (ціни) перевезення (провізної плати) здійснюється Замовником безготівково в національній валюті України - гривні - шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний банківський рахунок Перевізника (п. 4.8 Договору);

- за прострочення Замовником свого зобов`язання щодо оплати послуг з перевезення вантажу, Замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого грошового зобов`язання за кожен день прострочення (п. 6.5 Договору).

У Додатку № 1 від 17.08.2023 до Договору, сторонами затверджено перелік транспортних засобів, які подаються під завантаження Перевізником для Відправника (а.с. 16).

У Додатку № 2 від 17.08.2023 до Договору, сторонами затверджено перелік водіїв, які допускаються Перевізником до виконання умов цього договору (а.с. 17).

Згідно умов Додаткової угоди № 1 від 17.08.2023 до Договору, сторони домовились, що вартість послуг Перевізника складає 40 000,00 грн за одне перевезення з урахуванням ПДВ (а.с. 18).

На виконання умов Договору позивач (Перевізник) здійснив перевезення за маршрутом с. Горонда, Закарпатська обл. - м. Волочиськ, Хмельницька обл., факт виконання яких підтверджується наявними у матеріалах справи копіями товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів (а.с. 19-21), а саме : № Р8281 від 23.08.2023, № Р8279 від 23.08.2023 та № Р8278 від 23.08.2023.

Дані ТТН підписані представником замовника та перевізника, а також скріплені печаткою Замовника.

На підставі товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів № Р8281 від 23.08.2023, Перевізником пред`явлено Замовнику акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 738 від 25.08.2023 та рахунок на оплату № 612 від 25.08.2023 - на суму 40 000,00 грн, а також Перевізником було складено та зареєстровано в ЄРПН податкову накладну №51 від 25.08.2023 (а.с. 21, 23, 31 та 27).

Згідно платіжної інструкції № 3526 від 04.09.2023 на суму 40 000,00 грн, у призначенні платежу якої вказано посилання на рахунок на оплату № 612 від 25.08.2023, Замовник здійснив оплату перевезень згідно акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 738 від 25.08.2023.

На підставі товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів № Р8279 від 23.08.2023, Перевізником пред`явлено Замовнику акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 737 від 25.08.2023 та рахунок на оплату № 611 від 25.08.2023 - на суму 40 000,00 грн, а також Перевізником було складено та зареєстровано в ЄРПН податкову накладну №50 від 25.08.2023 (а.с. 19, 22, 30 та 26).

Згідно платіжної інструкції № 3525 від 04.09.2023 на суму 40 000,00 грн, у призначенні платежу якої вказано посилання на рахунок на оплату № 611 від 25.08.2023, Замовник здійснив оплату перевезень згідно акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 737 від 25.08.2023.

На підставі товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів № Р8278 від 23.08.2023, Перевізником пред`явлено Замовнику акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 825 від 25.08.2023 на суму 40 000,00 грн, а також Перевізником було складено та зареєстровано в ЄРПН податкову накладну № 116 від 25.08.2023 (а.с. 20, 24, та 25).

Позивач зазначає, що відповідач не повернув йому оригінал примірника акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 825 від 25.08.2023.

З огляду на викладене, позивачем було направлено відповідачу супровідний лист №24/03-27-П від 27.03.2023 (а.с. 32) із примірниками актів здачі-приймання робіт (надання послуг), підписаних із сторони ТОВ «Дорожні машини», із вимогою повернути примірники актів здачі-приймання робіт (надання послуг) із підписами сторін на адресу ТОВ «Дорожні машини». Докази направлення наявні у матеріалах справи (а.с. 33)

Відповідач залишив вказаний супровідний лист без відповіді, примірники актів здачі-приймання робіт (надання послуг) із підписами сторін не повернув. При цьому, відповідач не надав позивачу письмової мотивованої відмови від підписання актів, зокрема акту № 825 від 25.08.2023.

За даними позивача відповідач в порушення умов Договору оплату отриманих послуг за здійснене Перевізником перевезення вантажу згідно товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів № Р8278 від 23.08.2023, акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 825 від 25.08.2023 в сумі 40 000,00 грн не здійснив, заборгованість відповідача за отримані послуги складає 40 000,00 грн.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 52 598,32 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 17.08.2023 року між сторонами Договору №17/08/23 перевезення автомобільним транспортом, з яких : 40 000,00 грн основного боргу, 6 684,94 грн пені за період з 02.09.2023 по 28.02.2024, 1 469,58 грн 3% річних від простроченої суми за період з 02.09.2023 по 19.11.2024, 4 443,80 грн інфляційних втрат за період з 02.09.2023 по 19.11.2024.

4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення, та висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин за приписами ст. 204 ЦК України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Положеннями статей 627, 628 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 67 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (частина 2 статті 67 ГК України).

Частиною 1 статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати Від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини 2 статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Господарське зобов`язання виникає, зокрема, із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд прийшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором перевезення вантажу.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" міжнародні перевезення пасажирів і вантажів - це перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом з перетином державного кордону.

Ст.50 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі. Істотними умовами договору є: найменування та місцезнаходження сторін; найменування та кількість вантажу, його пакування; умови та термін перевезення; місце та час навантаження і розвантаження; вартість перевезення; інші умови, узгоджені сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст.909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі - ч. 2 ст. 909 ЦК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 909 ЦК України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ч. 1 ст. 306 ГК України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ч. 2 ст. 307 ГК України Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За змістом статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 1 статті 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з приписами частини 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до частини 7 статті 193 ГК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

У відповідності до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи підтверджується наступне :

1) 17.08.2023 між ТОВ «Нафтобізнес контракт» та ТОВ «Дорожні машини» укладено Договір № 17/08/23 перевезення автомобільним транспортом від 17.08.2023.

У Додатку № 1 від 17.08.2023 до Договору, сторонами затверджено перелік транспортних засобів, які подаються під завантаження Перевізником для Відправника (а.с. 16).

У Додатку № 2 від 17.08.2023 до Договору, сторонами затверджено перелік водіїв, які допускаються Перевізником до виконання умов цього договору (а.с. 17).

Згідно умов Додаткової угоди № 1 від 17.08.2023 до Договору, сторони домовились, що вартість послуг Перевізника складає 40 000,00 грн за одне перевезення за маршрутом с.Горонда, Закарпатська обл. - с. Копачівка, Хмельницька обл. з урахуванням ПДВ (а.с. 18).

Дані обставини сторонами визнаються;

2) на виконання умов Договору позивач здійснив перевезення за маршрутом с.Горонда, Закарпатська обл. - м. Волочиськ, Хмельницька обл., факт виконання яких підтверджується наявними у матеріалах справи копіями товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів (а.с. 19-21), а саме : № Р8281 від 23.08.2023, № Р8279 від 23.08.2023 та №Р8278 від 23.08.2023.

На підставі вищезазначених товарно-транспортних накладних позивачем було пред`явлено відповідачу акти наданих послуг та рахунки на їх оплату, а також 25.08.2023 було складено та зареєстровано в ЄРПН відповідні податкові накладні.

3) відповідач, згідно наявних у матеріалах справи копій платіжних інструкцій (а.с. 28-29) оплатив отримані від позивача послуги у розмірі 80 000,00 грн за товарно-транспортної накладної № Р8281 від 23.08.2023 та товарно-транспортної накладної № Р8279 від 23.08.2023.

В графі «призначення платежу» відповідачем було зазначено : «за рахунком № 611 від 25.08.2023» та «за рахунком № 612 від 25.08.2023»;

4) послуги з перевезення позивачем вантажу згідно товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів № Р8278 від 23.08.2023, акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 825 від 25.08.2023 в сумі 40 000,00 грн не здійснив. Дана обставина відповідачем не спростовується.

Відповідач в заперечення проти позову посилається на те, що у нього відсутні підстави для оплати послуг за ТТН № 8278 від 23.08.2023, оскільки :

- по-перше, у ТТН № 8278 від 23.08.2023, зазначено перевізником зовсім іншу юридичну особу, платником зазначено також іншу юридичну особу, ніж відповідач, зазначено інше авто, аніж було запропоновано ТОВ «Дорожні машини» та узгоджено під час укладання Договору від 17.08.2023;

- по-друге, відповідач вважає, що вартість послуг по Договору є неузгодженою, оскільки у Додатковій угоді № 1 Сторонами узгоджувалась вартість послуг Перевізника у розмірі 40 000,00 грн за маршрутом с. Горонда Закарпатська обл. - с. Копачівка Хмельницька обл., в той час як у вищезазначеній ТТН зазначено маршрут с. Горонда, вул. Елеваторна 9 - м. Волочиськ, вул. Фридрихівська, 40.

Як вже зазначалось судом вище, позивачем на підставі Договору, додатків до нього та додаткової угоди № 1 було здійснено три перевезення нафтопродуктів за одним і тим самим маршрутом (с. Горонда, вул. Елеваторна 9 - м. Волочиськ, вул. Фридрихівська, 40), які підтверджуються складеними відповідачем товарно-транспортними накладними (№ Р8281 від 23.08.2023, № Р8279 від 23.08.2023 та № Р8278 від 23.08.2023). Зазначені ТТН підписані представниками сторін та скріплені печаткою відповідача. Дана обставина відповідачем не спростовується.

У двох з трьох товарно-транспортних накладних (ТТН № Р8281 від 23.08.2023 та №Р8278 від 23.08.2023) у графі «Автопідприємство» вказано : «ТОВ «Дорожньо-будівельне управління - 208», код ЄДРПОУ 36051023», а в графі «Замовник (платник)» вказано: «ТОВ «Волочиськ-АГРО», код ЄДРПОУ 33007668».

Відповідачем по двом з трьох ТТН (№ Р8281 від 23.08.2023 та № Р8279 від 23.08.2023) послуги прийнято без зауважень, акти наданих послуг підписані та оплачені позивачу у повному обсязі на підставі пред`явлених позивачем рахунків (в яких наявне посилання на укладений між сторонами Договір).

Тобто, своїми діями (проведенням оплати послуг та підписанням актів наданих послуг) відповідач визнав як належне виконання позивачем послуг по Договору, так і узгодженою їх вартість, зокрема, за ТТН № Р8281 від 23.08.2023

При цьому, з ТТН № Р8281 від 23.08.2023 (яка оплачена відповідачем) та з ТТН №Р8278 від 23.08.2023 (отримання послуг за якою відповідач не визнає) вбачається, що останні є ідентичними, за виключенням водія та державних номерів транспортних засобів.

Згідно з висновком Верховного Суду, сформульованим у постанові від 16.02.2022 у справі № 914/1954/20, суди мають враховувати принцип добросовісності - стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина заборони суперечливої поведінки, в основі якої лежить принцип добросовісності, базується на римській максимі: ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, та, що не відповідає попереднім заявам або поведінці однієї сторони, за умови, що інша розумно на них покладається.

Таким чином, поведінка та дії управнених та зобов`язаних сторін (позивача та відповідача) повинні відповідати принципу добросовісності та сутності чесної ділової практики, будуватися на взаємоповазі та дотриманні інтересів усіх учасників цих відносин.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України). Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Цивільне законодавство ґрунтується на вільному здійсненні цивільних прав, а також добросовісності учасників цивільних правовідносин при здійсненні цивільних прав і виконання обов`язків. Таким чином, особа не може отримувати переваги від недобросовісної поведінки.

Згідно із ч. 2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 79 ГПК наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до с. 79 ГПК України стандарт доказування підкреслює необхідність зіставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто з уведенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньої кількості доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тобто, на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж ні.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини, з урахуванням поданих доказів, видається більш вірогідним, ніж протилежний (п. 6.19, 6.20 постанови Верховного Суду від 04.02.2021 у справі №910/11534/18).

Враховуючи специфіку взаємовідносин між сторонами в частині узгодження послуг перевезення вантажу, суд оцінює надані Позивачем докази на підтвердження надання ним таких послуг за ТТН №Р8278 від 23.08.2023 та отримання їх Відповідачем більш вірогідними.

Відповідачем не надано суду жодних доказів, що підтверджують факт виконання своїх зобов`язань з оплати отриманих послуг, пред`явлення претензій щодо якості та кількості отриманих послуг за вказаним у описовій частині даного рішення актом наданих послуг.

Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 40 000,00 грн основного боргу, підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Стаття 611ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Ст. 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України). Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно із ст. 3 Закону України від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" (із змінами та доповненнями) розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Пунктом 6.5 Договору визначено, що за прострочення Замовником свого зобов`язання щодо оплати послуг з перевезення вантажу, Замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого грошового зобов`язання за кожен день прострочення.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку, в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 6 684,94 грн пені за період з 02.09.2023 по 28.02.2024, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є правомірними та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач заявив до стягнення з відповідача 1 469,58 грн 3% річних від простроченої суми за період з 02.09.2023 по 19.11.2024 та 4 443,80 грн інфляційних втрат за період з 02.09.2023 по 19.11.2024, нарахованих за несвоєчасну сплату відповідачем отриманих послуг.

Суд, перевіривши розмір заявлених вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань, не виявив завищення їх розміру з боку позивача, а тому вимоги в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню повністю.

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи, зокрема, є: позовна заява; відзив на позовну заяву.

Відповідач контррозрахунку ціни позову не надав, незгоди щодо арифметичної правильності розрахунку у відзиві не висловив, вимогу не заперечив.

Згідно з приписами частини 4 статті 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.

Допустимих доказів в спростування зазначеного чи будь-яких інших обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 40 000,00 грн основного боргу, 6 684,94 грн пені, 1 469,58 грн 3% річних від простроченої суми та 4 443,80 грн інфляційних втрат підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Стосовно розподілу судових витрат.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні з позовом до суду згідно платіжної інструкції № 168067028 від 21.11.2024 позивач сплатив судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.

Зарахування судового збору у розмірі 3 028,00 грн до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджується довідкою (а.с. 42).

Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача у розмірі 3 028,00 грн.

Керуючись статтями 129, 232-233, 236-238, 240, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтобізнес контракт" (вул. Незалежності, 130, смт. Машівка, Машівський район, Полтавська область, 39400, код ЄДРПОУ 43185964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожні машини" (вул. Тернопільська, 13, кім.6, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000, код ЄДРПОУ 41134310) 40 000,00 грн основного боргу, 6 684,94 грн пені, 1 469,58 грн 3% річних від простроченої суми та 4 443,80 грн інфляційних втрат та 3 028,00 грн витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ із набранням рішенням законної сили.

3. Рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Рішення підписано 17.03.2025 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 ГПК України). Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Суддя О.В.Ківшик