Постанова від 18.02.2025 по справі 947/19397/23

Номер провадження: 22-ц/813/827/25

Справа № 947/19397/23

Головуючий у першій інстанції Куриленко О.М.

Доповідач Лозко Ю. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.02.2025 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Лозко Ю.П.

суддів: Карташова О.Ю., Назарової М.В.,

за участю секретаря судового засідання Пересипка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Київського районного суду м. Одеси від 22 листопада 2023 року

у цивільнійсправі запозовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірваннядоговору купівлі-продажута стягненнякоштів,

встановив:

У липні 2023 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним вище позовом у якому просив розірвати договір купівлі-продажу, укладений 19 жовтня 2021 року між ним та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , посвідчений державним нотаріусом Київської державної нотаріальної контори у місті Одеса Савицькою О.Ю. та зареєстрований в реєстрі за № 1-1137, та стягнути на його користь з відповідача ОСОБА_1 , грошові кошти у розмірі 772100 грн.

Позовна заява обґрунтована тим, що 19 жовтня 2021 року між сторонами було укладено договір купівлі-продажу, предметом якого була квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 5,8 кв.м., в тому числі житловою площею 34,0 кв.м. Пунктом 2 Договору купівлі-продажу, за домовленістю сторін продаж вчинено за 772 100 грн.

При цьому, позивач зазначає, що 06 червня 2022 року заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси у справі № 947/39244/21, яке набрало законної сили, у нього витребувано на користь Одеської міської ради вказану вище квартиру за АДРЕСА_2 .

29.09.2022 року право власності на вказану вище квартиру, зареєстровано за Одеською міською радою.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 22 листопада 2023 року позов ОСОБА_2 задоволено. Розірвано договір купівлі-продажу, укладений 19 жовтня 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що посвідчений державним нотаріусом Київської державної нотаріальної контори у місті Одеса Савицькою О.Ю. та зареєстрований в реєстрі за № 1-1137. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 772 100 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Додатковим рішенням Київського районного суду м. Одеси від 18 грудня 2023 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витратина професійну правничу допомогуу розмірі 19 598, 80 гривень.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Київського районного суду м. Одеси від 22 листопада 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 , посилаючись на те, що суд першої інстанції у порушення вимог процесуального закону, розглянув справу без його участі, та належного повідомлення про дату, час і місце розгляду цієї справи. При цьому скаржник зазначає, що він є добросовісним набувачем вказаного нерухомого майна, а отже не може нести відповідальності за порушення прав третіх осіб.

Учасники справи у судове засідання, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, не з`явилися, заяв про відкладення розгляду справи до суду не подавали ,що відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах, визначених ст. 367 ЦПК України колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з огляду на таке.

Відповідно до приписів статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Вказаним вимогам оскаржуване рішення не відповідає.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції розглянуто справу за відсутності належного сповіщення відповідача-скаржника ОСОБА_1 , чим порушено норми процесуального права, є слушними та заслуговують на увагу, з огляду на таке.

Відповідно до частини шостої статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.

У разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім`ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення (частина четверта статті 130 ЦПК України).

Відповідно до частини восьмої статті 128 ЦПК України в редакції днем вручення судової повістки є: Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Аналіз ч.6 ст.128, ч. ст.130 ЦПК Українидає підстави для висновку, що судова повістка надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справилише у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси.

У постанові Верховного Суду від 01 червня 2022 року у справі № 761/42977/19 (провадження № 61-1933св22) зроблено висновок, що за змістомст. 14 ЦПК Українидля цілей цього Кодексуофіційною електронною адресою є електронна адреса, зареєстрована в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.Згідно з пунктом 5.8 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, офіційна електронна адреса - це сервіс електронного кабінету Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, адреса електронної пошти, зазначена користувачем в електронному кабінеті Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, або адреса електронної пошти, зазначена в одному з державних реєстрів.

Отже судова повістка надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси (з ЄСІТС) або рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо такої адреси у нього немає.

Як убачається з матеріалів справи, повістку про виклик у судове засідання, призначене на 22 листопада 2023 року, було направлено відповідачу ОСОБА_1 на електрону адресу, яка не є офіційною, відтак довідка про доставку електронного листа до електронної скриньки, що міститься в матеріалах справи, у розумінні вимог ч.6 ст.128, ч. ст.130ЦПК України не свідчить про належне повідомлення особи про дату, час і місце розгляду справи.

Вказане, відповідно до вимог пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Оскільки ОСОБА_1 обґрунтовує свою апеляційну скаргу тим, що суд першої інстанції не повідомив його належним чином про розгляд справи та ця обставина підтверджується матеріалами справи, апеляційний суд доходить висновку, що оскаржуване рішення суду підлягає обов`язковому скасуванню.

Стосовно наявності підстав для задоволення позову ОСОБА_2 , апеляційний суд виходить з такого.

За матеріалами цієї справи, заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 06 червня 2022 року у справі № 947/39244/21, яке набрало законної сили, у ОСОБА_2 на користь Одеської міської ради витребувано квартиру за АДРЕСА_1 .

29.09.2022 року право власності на вказану вище квартиру АДРЕСА_2 , було зареєстровано за Одеською міською радою.

Вказаним вище судовим рішенням встановлено, що 27 серпня 2008 року рішенням Київського районного суду м. Одеси у справі № 2-4879/2008, яке набрало законної сили 07.09.2008 року, визнано за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право власності по 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 , а 16 жовтня 2008 року Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» проведено державну реєстрацію права власності на квартиру у рівних частках за ОСОБА_3 та ОСОБА_4

04 грудня 2008 року між ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_6 був укладений договір купівлі-продажу квартири, право власності на яку було зареєстровано 12 грудня 2008 року.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 09.02.2009 року у справі № 8-5/2009 було скасоване вказане рішення Київського районного суду м. Одеси від 27.08.2008 року у справі № 2-4879/2008. Також прокуратурою Київського району м. Одеси порушено кримінальну справу за фактом протиправного заволодіння вказаною вище квартирою.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 09.02.2009 року у справі № 8- 5/2009 було накладено арешт на вказану квартиру.

Вироком Київського районного суду м. Одеси від 09.07.2010 року у справі № 1-655/10 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України, по кваліфікуючим ознакам - використання завідомо підроблених документів. Вирішуючи справу судом встановлено, що після смерті батька ОСОБА_3 знайшов підроблені документи, за допомогою яких його покійний батько планував оформити право власності на квартиру і вирішив це зробити самостійно.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 24.06.2011 року у справі № 1512/2-2240/2011, яке набрало законної сили 06.07.2011 року, були задоволені позовні вимоги заступника прокурора Київського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради та визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири від 04.12.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Корнік Д.А., зареєстрований в реєстрі за № 5256, укладений між ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_6 .

28.05.2021 року ОСОБА_6 звернулась до Київського районного суду м. Одеси з заявою, в якій просила суд скасувати заходи забезпечення позову накладені ухвалою суду від 09.02.2009 року у справі № 8-5/2009, а саме: зняти арешт з квартири.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 09.06.2021 року у справі № 947/16341/21 заяву ОСОБА_6 про скасування заходів забезпечення позову у справі № 1512/2-2240/2011 залишено без розгляду за заявою ОСОБА_6 .

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо об`єкта нерухомого майна від 12.07.2021 року за № 265462495, запис про обтяження майна, а саме арешт квартири, погашено 09.06.2021 року. Того ж дня ОСОБА_7 відчужила вказану квартиру АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу від 09.06.2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дімітровой Т.А., зареєстрованого в реєстрі за № 2081, та цього ж дня 09.06.2021 року за ОСОБА_8 проведено державну реєстрацію права власності на квартиру.

26.08.2021 року ОСОБА_8 подарувала квартиру ОСОБА_1 на підставі договору дарування, який посвідчений державним нотаріусом Київської державної нотаріальної контори в м. Одеса Савицькою Оленою Юліанівною, зареєстрованого в реєстрі за № 1-910. Право власності за ОСОБА_1 зареєстровано у Реєстрі речових прав на нерухоме майно 26.08.2021 року.

За договором купівлі-продажу від 19.10.2021 року, посвідченим державним нотаріусом Київської державної нотаріальної контори в м. Одеси Савицькою Оленою Юліанівною, та зареєстрованим в реєстрі за №1-1137, вказану квартиру АДРЕСА_2 відчужено ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 . Право власності ОСОБА_9 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19.10.2021 року.

Як убачається з матеріалів справи, 19 жовтня 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу, предметом якого була квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 5,8 кв.м., в тому числі житловою площею 34,0 кв.м. (ділі Договір). Вказаний договір посвідчено державним нотаріусом Київської державної нотаріальної контори у місті Одеса Савицькою О.Ю. та зареєстровано в реєстрі за №1-1137.

Відповідно до п.2 Договору купівлі-продажу за домовленістю сторін продаж квартири вчинено за 772 100 грн.

Так, згідно з частиною першоюстатті 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першоїстатті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першоюстатті 15 ЦК Українивстановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто.

Згідно ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Частиною 3 статті 652 ЦК України закріплено, що у разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв`язку з виконанням цього договору.

Відповідно до ч.ч. 2-4 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 22 ЦК Українипередбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, у тому числі є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Частиною 5 ст. 653 ЦК України, якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Відповідно до частини першої статті 661 ЦК України у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.

У разі, якщо позов власника про витребування майна з чужого незаконного володіння задоволено, покупець цього майна має право відповідно до статті 661 ЦК України звернутися до суду з вимогою до продавця про відшкодування збитків, завданих вилученням у нього товару за рішенням суду з підстав, що виникли до моменту його продажу.

У постанові Верховного Суду України від 29 червня 2016 року у справі № 6-1376цс16 викладено правовий висновок про те, що статтею 330 ЦК України встановлено, що у разі, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на майно, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу його не можна витребувати в нього; одним із чинників дотримання принципу пропорційності при втручанні у право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації, тому покупець, у якого вилучається майно, не позбавлений можливості порушувати питання про відшкодування завданих збитків на підставі статті 661 ЦК України.

Як убачається зі змісту п. 1 Договору ОСОБА_1 продає та передає майно (квартиру АДРЕСА_1 ) у власність, а ОСОБА_2 купує та приймає майно у власність, і сплачує за нього визначену цим договором грошову суму. Відповідно до п.1 Договору продав вчинено за 772110 грн, які продавець отримав від Покупця до підписання цього договору у безготівковій формі.

Однак, квартира АДРЕСА_1 , з підстав, передбачених статтею 388 ЦК України, була витребувана на користь Одеської міської ради, яка здійснила захист своїх порушених прав шляхом пред`явлення віндикаційного позову до добросовісного набувача ОСОБА_2 .

Ураховуючи наведене, колегія суддів виснує, що витребувана квартира АДРЕСА_1 з добросовісного володіння ОСОБА_2 , з підстав відсутності у ОСОБА_3 та ОСОБА_4 права відчужувати вказану квартиру АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_6 , яка у подальшому, не мала права відчужувати цю квартиру на користь ОСОБА_8 , яка у свою чергу не мала права її відчужувати на користь ОСОБА_1 , який, відповідно, не мав права відчужувати її на користь ОСОБА_2 , перешкоджає виконанню Договору від 19 жовтня 2021 року та позбавляє останнього, як сторони Договору того, на що він розраховував при його укладенні.

За таких встановлених судом обставин справи, колегія суддів виснує про наявність підстав для задоволення вимог ОСОБА_2 , розірвання договору купівлі-продажу, укладеного 19 жовтня 2021 року між ним та ОСОБА_1 та стягнення з останнього на користь позивача 772 100 грн, заподіяних йому збитків з підстав, передбаченихстаттею 661 ЦК України.

При цьому, колегія суддів відхиляє, як безпідставні посилання скаржника на правові позиції, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 02.11.20121 року у справі №925/1351/19 та від 07.11.2018 року у справі №488/6211/14-ц, зважаючи на відмінність спірних правовідносин, а отже і правового регулювання прав й обов`язків сторін у цій справі та справі, що знаходиться на апеляційному перегляді. Так, предметом справ, що перебували на розгляді Великої Палати були вимоги про витребувати із чужого незаконного володіння, водночас у цій справі позивач звернувся із вимогою про розірвання договору купівлі-продажу та стягнення заподіяних йому збитків з підстав, передбачених статтею 661 ЦК України.

Додаткове рішення це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Тобто додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі. Отже, зважаючи на скасування апеляційним судом рішення Київського районного суду м. Одеси від 22 листопада 2023 року, додаткове рішення Київського районного суду м. Одеси від 18 грудня 2023 року втрачає силу.

Наведене узгоджується із правовими висновками, викладеними у постанові ВП ВС у постанові від 05 липня 2023 у справі №904/8884/21.

Частина перша статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої цієї статті).

Відповідно до ч. 1, 2, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

Як убачається з квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №26 від 22.05.2023 року та квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №22 від 22.05.2023 року ОСОБА_2 у суді першої інстанції було сплачено 8 794,60 грн судового збору за подання позовної заяви та 536, 80 грн судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (частини перша та друга статті 15 ЦПК України).

Суть доказів, їх належність, допустимість, достовірність та достатність, оцінка їх судом та умови їх розгляду судом визначені у Главі 5 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц).

Як убачається з матеріалів справи у суді першої інстанції професійна правнича допомога позивачу надавалась ОСОБА_10 на підставі Договору про надання правової допомоги № б/н., що здійснює адвокатську діяльність індивідуально на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 003585, виданого 16 січня 2019 року на підставі рішення Ради адвокатів Одеської області №19 від 16.01.2019 року.

Відповідно до опису наданої адвокатом правової допомоги та розміру витрат на професійну правничу (правову) допомогу, які були понесені позивачем у справі адвокатом Вуж Д.В. було надано клієнту ОСОБА_2 професійну правничу допомогу у вигляді:

- 02.06.2023 року - попередньої консультації клієнта щодо: умов співробітництва, обумовлення клієнтом обставин справи, надання клієнтом доказів, попереднє обговорення правової позиції у справі, надання консультацій та роз`яснень клієнту стосовно справи, ознайомлення адвокатом з копіями документів, наданими клієнтом, оцінка доказів з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності (2 000 грн);

- 14.06.2023 - 15.06.2023 року - підготовки заяви про забезпечення позову, пошук судової практики, отримання необхідних доказів, формування та направлення заяви про забезпечення позову з додатками (3562 грн, що включає: 62 грн - отримання 2-х інформаційних довідок, наданих до заяви про забезпечення позову);

- 30.06.2023-03.07.2023 року - підготовки позовної заяви про розірвання договору купівлі-продажу та стягнення коштів, пошук судової практики, підготовка додатків до позовної заяви, копій позовної заяви та додатків до неї для суду та відповідача та направлення цієї позовної заяви на адресу Київського районного суду м. Одеси (5000 грн);

- 12.09.2023; 05.10.2023; 22.11.2023 року - участь у судових засіданнях у справі №947/19397/23 (4500 грн);

- 23.11.2023 року - складення заяви про розрахунок розміру витрат на професійну правничу (правову) допомогу у справі №947/19397/23 (400 грн);

- 23.11.2023 року - Гонорар успіху (3000 грн),

а усього 18462 грн.

Відповідачем не заявлено про неспівмірность заявлених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу складності справи, невідповідності їх критерію розумності та співмірності із виконаною роботою.

Так, в питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу варто враховувати висновки Об`єднаної Палати Верховного Суду у справі № 922/445/19, в якому, серед іншого наголошено, що: - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт; - суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи; - суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) з врахуванням критеріїв ч. ч. 5-7, 9 ст.129 ГПК України, може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення

Подібні висновки можна також зустріти в ряді постанов Верховного Суду, зокрема, у справі № 922/3436/20, у справі № 910/7586/19, у справі № 910/16803/19.

Зважаючи на викладене вище, апеляційний суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 8 794,60 грн, судового збору за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 536, 80 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 18462 грн.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, й міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (SeryavinandOthers v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).

Підсумовуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню частково, а оскаржуване рішення суду потрібно скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову ОСОБА_2 , з вказаних вище підстав.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 22 листопада 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання договору купівлі-продажу та стягнення коштів задовольнити.

Розірвати договір купівлі-продажу, укладений 19 жовтня 2021 року між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , посвідчений державним нотаріусом Київської державної нотаріальної контори у місті Одеса Савицькою О.Ю. та зареєстрований в реєстрі за № 1-1137.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , грошові кошти у розмірі 772 100 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , судові витрати понесені у суді першої інстанції у розмірі 28393,40 гривень.

Постанова Одеськогоапеляційногосудунабирає законноїсилиздня їїприйняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.

Повний текст постанови складено 21 лютого 2025 року.

Головуючий Ю.П. Лозко

Судді: О.Ю. Карташов

М.В. Назарова