Постанова

від 20.02.2025 по справі 501/1950/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/525/25

Справа № 501/1950/21

Головуючий у першій інстанції Пушкарський Д. В.

Доповідач Сєвєрова Є. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2025 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії:

головуючого судді Сєвєрової Є.С.,

суддів: Вадовської Л.М., Сегеди С.М.,

за участю секретаря Малюти Ю.С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Чорноморський міський відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса),

третя особа - Головне управління Державної казначейської служби в Одеській області,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 12 липня 2023 року у складі судді Пушкарського Д.В.,

встановив:

2. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Чорноморського міського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса) в якому просить стягнути з державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральну та матеріальну шкоду у розмірі 300000 (триста тисяч) гривень, заподіяну Чорноморським міським відділом державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) під час виконання своїх службових повноважень.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 07.02.2020 заступником начальника Чорноморського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Конько Світланою Михайлівною була винесена постанова №28/7139 про відкриття виконавчого провадження № 61183185.

Під час дослідження підстав, позивачем було встановлено, що лист представника АТ «УкрСиббанк» Русілова С.М. (за довіреністю) підроблено та сама постанова сфальсифікована. Тому, позивач вважає, що заступник начальника Чорноморського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Конько С.М. зловживає службовим положенням та підроблює документи.

Так, 07.02.20202 було винесено ще декілька постанов, а саме: Постанова №28/7128, ВП №61184067, Постанова №28/7141, ВП №61183185, Постанова №28/7131, ВП №61184067, Постанова №28/7144, ВП №61183185, Постанова №28/7126, ВП №61184067.

21.02.2020 наступні: Постанова №28/8621, ВП №54231345.

26.02.2020 наступні: Постанова №28/9187, ВП №54231345.

Позивач вважає дії фахівців Чорноморського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у вигляді відкриття вищезазначених виконавчих проваджень від 07.02.2020, від 21.02.2020 року, від 26.02.2020 неправомірними.

Також, позивач звертає увагу, що три постанови №№ 28/7139, 28/7141, 28/7144 від 07.02.2020 мають однаковий номер виконавчого провадження. Постанова №28/8621, ВП №54231345 від 21.02.2020 та постанова №28/9187, ВП №54231345 від 26.02.2020 теж мають однакові номери.

На підставі неіснуючого листа представника за довіреністю АТ «УкрСиббанк» Русілова С.М., неправомірними діями фахівців Чорноморського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) позивачу було завдано моральну та матеріальну шкоду, яка полягла у блокуванні рахунків та зняття коштів з його рахунків в установах АТ КБ «Приватбанк». Відсутність можливості вести звичайний спосіб життя призвело до хвилювань та нервування.

Неправомірними діями фахівців Чорноморського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), 13.04.2020 було відкрито виконавче провадження №61796990 про стягнення, за яким були заблоковані та зняті кошти з рахунків позивача в установах АТ КБ «Приватбанк», і цю постанову позивачу не було надано.

Позивач зазначає, що такими діями, при надзвичайній ситуації з приводу пандемії, його було позбавлено можливості розраховуватись банківськими картками, що значно більше наразило його до зараження на ковід. Вважає, що неправомірними діями заступника начальника Чорноморського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Конько Світлани Михайлівни йому було завдано моральну та матеріальну шкоду.

Позиція відповідача та третьої особи в суді першої інстанції

Відповідач просив відмовити в повному обсязі у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (т.1 а.с.55-61).

Від Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області надійшли письмові пояснення на позовну заяву (т.1 а.с.64-71), в яких позов не визнає, вважає його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 12 липня 2023 року у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не доведено неправомірність дій чи бездіяльності посадових осіб Чорноморського міського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) під час здійснення своїх обов`язків у виконавчих провадженнях ВП №61183185, ВП №61184067, ВП №61796990 та ВП №54231345, не надано жодних належних доказів на підтвердження заподіяння йому моральної та матеріальної шкоди, доказів, які б свідчили про погіршення стану здоров`я позивача, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану, тощо, не надано відповідного обґрунтування заявленого розміру відшкодування моральної та матеріальної шкоди.

Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги

Не погодившись з вищевказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 12 липня 2023 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що листом від 27.07.2020 року №501/6414/14-ц/8212/20 підтверджується те, що у постанові про відкриття ВП №54231345 державним виконавцем Кашиною К.Ю. вказано неіснуючий виконавчий лист. Зазначає, що кошти за реалізоване майно на торгах та кошти, зняті з особистих рахунків ОСОБА_1 , були направлені до ТОВ «Українська факторингова компанія» всупереч рішення суду першої інстанції на користь ОСОБА_1 , а тому, на його думку, неправомірними діями фахівців Чорноморського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Кашиної К.Ю. та ОСОБА_2 йому було завдано матеріальної та моральної шкоди.

Позиція відповідача та третьої особи в суді апеляційної інстанції

У відзиві на апеляційну скаргу, Чорноморський відділ державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного управління Міністерства юстиції (м. Одеса), посилаючись на її необгрунтованість, просить суд у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі та залишити без змін рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 12 липня 2023 року.

На адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу від Головного управління Державної казначейської служби в Одеській області не надходив, однак відповідно до положень ч.3ст. 360 ЦПК Українивідсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Явка сторін в суді апеляційної інстанції

В судове засідання, призначене на 20.02.2025 сторони не з`явилися, хоча були повідомлені належним чином, у відповідності до вимогст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується письмовими матеріалами справи, заяв про відкладення розгляду справи не надали.

Статтею 372 ЦПК Українипередбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

3.МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин

06.02.2020 на адресу до Чорноморського міського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса) (далі - Відділ) надійшли заяви про прийняття виконавчого документу до виконання та примусове виконання рішення суду від представника АТ «УкрСиббанк» Русілова С.М., що діє на підставі довіреності від 05.12.2019 № 21-1-01/92660, разом з виконавчим листом №520/16691/14-ц, що видав Київський районний суд м. Одеси 19.08.2015 про стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором №11315860000 від 18 березня 2008 року в загальному розмірі 220346,98 грн., в солідарному порядку, та виконавчим листом №520/16691/14-ц, що видав Київський районний суд м. Одеси 19.08.2015 про стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» судового збору в розмірі по 1131,10 грн. з кожного.

10.04.2020 на адресу Відділу надійшла заява представника АТ «УкрСиббанк» Русілова С.М., що діє на підставі довіреності від 05.12.2019 №21-1-01/92660, разом з виконавчим листом Іллічівського міського суду Одеської області від 22.04.2015 по справі №501/6414/2014-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» судового збору у розмірі 1668,79 грн.

Вищезазначені виконавчі листи пред`являються до Відділу повторно, оскільки вже перебували на виконанні та були повернуті стягувачу у зв`язку з тим, що транспортний засіб боржника, розшук якого здійснювався поліцією, не виявлено протягом року з дня оголошення розшуку.

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився/не погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5ст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтями5,12,13,81,83 ЦПК Українипередбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Відповідно до положень ч. 3 ст.12, ч. 1 ст.81 ЦПК України кожнасторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6ст. 81 ЦПК Українидоказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першоюстатті 76 ЦПК Українипередбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1ст. 80 ЦПК України).

У частині першійст. 89 ЦПК Українивизначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Так, відповідно до приписів ч.5ст.124 Конституції Українисудові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України. Принцип обов`язковості рішень суду закріплено також в п.9 ч.3ст.129 Конституції України.

Згідно ч.1ст.5 Закону України «Про виконавче провадження»(далі - Закон), примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цимЗакономвипадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюютьсяЗаконом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Частиною 1ст.18 Законупередбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цимЗакономзаходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно ч.1ст.26 Закону, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного устатті 3цього Законуза заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно ч.1ст.15 Закону, сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

Згідно ч.1ст.16 Закону, сторони можуть реалізувати свої права і обов`язки у виконавчому провадженні самостійно або через представників. Особиста участь фізичної особи у виконавчому провадженні не позбавляє її права мати представника, крім випадку, коли боржник згідно з рішенням зобов`язаний вчинити певні дії особисто. Ч.4ст.16 Законувстановлено, що представником юридичної особи у виконавчому провадженні може бути особа, яка відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань має право вчиняти дії від імені такої юридичної особи без довіреності. Повноваження представника юридичної особи у виконавчому провадженні можуть бути підтверджені довіреністю, виданою і оформленою відповідно до закону. Представник може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти така особа. Дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи у виконавчому провадженні можуть міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань або у виданій довіреності.

Частиною 1ст.3 Законувстановлено, що відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбаченихзакономвипадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначенихзакономабо міжнародним договором України.

Відповідно до вимогЗаконудержавний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цимЗаконом, і пред`явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі

У доводах апеляційної скарги, ОСОБА_4 посилається на те, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що листом від 27.07.2020 №501/6414/14-ц/8212/20 підтверджується те, що у постанові про відкриття ВП №54231345 державним виконавцем Кашиною К.Ю. вказано неіснуючий виконавчий лист.

Вищевказані доводи скаржника є необґрунтованими та безпідставними, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Так, з наявних у матеріалах справи копій виконавчих проваджень, зокрема ВП №54231345 вбачається, що при реєстрації виконавчого документу в автоматизованій системі виконавчих проваджень сталася технічна помилка. Зазначену технічну помилку виправлено шляхом винесення постанови про зміну (доповнення) реєстраційних даних від 23.10.2020, в якій зазначено про внесення змін, а саме: «замість Дата видачі 22.04.2017 зазначити Дата видачі 22.04.2015; замість Дата набрання рішенням чинності 10.04.2017 зазначити Дата набрання рішенням чинності 10.04.2015» (том ІІ: а.с. 103 зворот, 105 зворот), що спростовує доводи скаржника про те, що виконавчий лист №501/6414/2014-ц, на підставі якого було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 54231345, не видавався.

Безпідставними є і твердження скаржника про те, що кошти за реалізоване майно на торгах та кошти, зняті з особистих рахунків ОСОБА_1 , були направлені всупереч рішення суду першої інстанції не на користь ОСОБА_1 , а на користь ТОВ «Українська факторингова компанія».

Судовим розглядом справи встановлено, що в ході судових засідань судом першої інстанції розглядалось питання, що при виконанні рішення суду по цивільній справі №501/6414/14-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Українська факторінгова компанія" заборгованості за кредитним договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11344069000 від 08.05.2008 р. у загальному розмірі 154 958,91 грн. державним виконавцем не було взято до уваги рішення та апеляційну скаргу у справі №501/2176/18 про звернення стягнення на предмет застави. Представником Відділу надано пояснення, що рішення суду у справі №501/2176/18 про звернення стягнення на предмет застави на виконанні у Відділі не перебувало, а виконавчий документ, на виконання якого були стягнуті кошти з позивача - виданий судом у справі №501/6414/14-ц про стягнення з ОСОБА_1 коштів, тобто це два різних рішення, і відмова суду у задоволенні позову ТОВ «Українська факторингова компанія» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави не може бути підставою для того, щоб не виконувати рішення суду у справі №501/6414/14-ц про стягнення з ОСОБА_1 коштів.

Таким чином, державним виконавцем здійснювались виконавчі дії в ході примусового виконання рішення суду по цивільній справі №501/6414/14-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Українська факторінгова компанія" заборгованості за кредитним договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11344069000 від 08.05.2008 у загальному розмірі 154 958,91 грн. у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», виявлено та реалізовано майно боржника, а стягнуті кошти правомірно були перераховані стягувачу ТОВ «Українська факторінгова компанія».

Також ОСОБА_1 не надано до суду першої інстанції жодних доказів на підтвердження заподіяння йому моральної та матеріальної шкоди, а тому суд дійшов вірного висновку, що належних доказів на підтвердження заподіяння йому моральної та матеріальної шкоди, доказів, які б свідчили про погіршення стану здоров?я позивача, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану, тощо, не надано відповідного обґрунтування заявленого розміру відшкодування моральної та матеріальної шкоди, тому позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними, та задоволенню не підлягають.

До апеляційного суду позивачем також не надано жодних доказів на підтвердження неправомірності дій чи бездіяльності посадових осіб Чорноморського міського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) під час здійснення своїх обов`язків та заподіяння йому моральної та матеріальної шкоди.

Жодних інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції чи доводили б порушення ним норм цивільного або цивільно-процесуального законодавства, апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми процесуального права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є недоведеними, а тому її треба залишити без задоволення.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст.374, ст.375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.

За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є справедливим, законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 відсутні.

Порядок та строк касаційного оскарження

Згідно з п. 1 ч.1ст. 389 ЦПК Україниучасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Підстави касаційного оскарження передбачені ч. 2ст. 389 ЦПК України.

Частиною 1ст. 390 ЦПК Українипередбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

4. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА

Керуючись ст.ст.374,375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 12 липня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 17.03.2025

Головуючий

Судді: