Постанова

від 04.03.2025 по справі 918/835/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2025 року

м. Київ

cправа № 918/835/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратової І. Д. - головуючої, суддів: Губенко Н. М., Кролевець О. А.,

за участю секретаря судового засідання - Гнідобор А. В.,

за участю представників:

позивача - Гуртового М. О. (адвоката), Звєрєва В. І. (адвоката),

третьої особи - Кузнєцова О. В. (у порядку самопредставництва),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Радій"

на рішення Господарського суду Рівненської області від 26.06.2024

(суддя Войтюк В. Р.)

та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.11.2024

(головуючий Петухов М. Г., судді: Гудак А. В., Олексюк Г. Є.)

у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Радій"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Високовольтний союз - РЗВА",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк",

про стягнення збитків у сумі 1 901 104,15 грн.

Короткий зміст позовних вимог

1. У серпні 2023 року Приватне акціонерне товариство "Науково-виробниче підприємство "Радій" (далі - Підприємство, позивач) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Високовольтний союз - РЗВА" (далі - Товариство, відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Укргазбанк" (далі - Банк), про стягнення збитків у розмірі сумі 1 901 104,15 грн, що є сумою підвищеної комісії (додатковими витратами) за період з 01.09.2019 по 14.02.2023 включно.

2. На обґрунтування позовних вимог послалося на те, що понесло додаткові витрати у заявленому розмірі у вигляді підвищеного розміру комісії за обслуговування непокритої (незабезпеченої) Товариством банківської гарантії, яка гарантувала виконання зобов`язань партнерів з поставки за контрактом. Розрахунок цих збитків обґрунтовує тим, що із сум підвищеної комісії, які надійшли до Підприємства від Товариства, позивач сплатив до бюджету податок на додану вартість (далі - ПДВ) і сума позову дорівнює сумі цього податку, який, як вважає позивач, на підставі пункту 4 угоди від 22.03.2019 покладається на відповідача.

3. Товариство зі свого боку заперечувало проти позову з підстав відсутності доказів оплати позивачем ПДВ до бюджету. Повідомило, що сплатило усі виставлені позивачем рахунки. До того ж відповідно до пункту 1 угоди від 22.03.2019 усі витрати комісії, а також інші платежі, пов`язані з банківською гарантією, розподіляються між сторонами так: Підприємство - 62,22 %, Товариство - 37,78 %. Тому заявлений позивачем розмір збитків не підтверджений.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

4. 20.12.2017 з метою участі у міжнародному тендері від 08.01.2018 № RFP-15201-15204-15206-15208-117-GООDS-1, предметом якого є поставка товарів та супутніх послуг, Товариство з обмеженою відповідальністю "АТЕФ Група Компаній" (далі - ТОВ "АТЕФ Група Компаній", адреса: м. Баку, Республіка Азербайджан), Товариство (м. Рівне, Україна) та Підприємство (м. Кропивницький, Україна) уклали договір про партнерство трьох юридичних осіб - виробників подібного електричного обладнання, керуючим партнером обрано Підприємство.

5. За умовами цього договору сторони домовилися про те, що ТОВ "АТЕФ Група компаній" і Товариство оплачують Підприємству усі витрати, пов`язані з наданням і обслуговуванням гарантії виконання договору-угоди, укладеного з Державним підприємством "НАЕК "Енергоатом" (далі - Енергоатом), і виконання зобов`язань ведучого партнера (представника), що разом складає 5 % (якщо інша сума не передбачена у двосторонній угоді між сторонами) від кожної суми сплачених їм Енергоатомом коштів за поставлений товар і надані супутні послуги.

6. Партнери домовилися протягом 30 днів з моменту укладення угоди укласти дві двосторонні угоди між Підприємством і ТОВ "АТЕФ Група компаній" та між Підприємством і Товариством, у яких визначити зобов`язання ТОВ "АТЕФ Група компаній" і Товариства перед Підприємством з компенсації витрат, пов`язаних з наданням і обслуговуванням гарантії виконання договору-угоди, який буде укладений з Енергоатомом, і виконання зобов`язань ведучого партнера (представника).

7. 26.03.2019 Енергоатом і партнери уклали договір № 15201-15204-15206-15208-117-GOODS-1 "Поставка товарів та супутніх послуг", згідно з яким постачальник зобов`язався у валюті договору забезпечити покупцю виконання договору у 28-денний строк з моменту отримання сповіщення про акцепт заявки на участь у торгах у сумі 10 % від ціни договору. У випадку невиконання умов договору з боку постачальника Підприємство зобов`язалося гарантувати надати покупцю безумовну банківську гарантію засобами системи SWIFT (далі - гарантія) у розмірі 10 % від ціни договору. Текст гарантії повинен відповідати формі, приведеній у договорі, і перед її випуском (відкриттям) додатково погоджується сторонами. Гарантія повинна бути авізована через банк, покупець залишає за собою право змінити реквізити банка-покупця, про що додатково повідомляє постачальника про погодження тексту гарантії.

8. Забезпечення виконання, надане постачальником покупцю, мало видаватися банком, який має інвестиційний рейтинг, підтверджений такими ведучими світовими рейтинговими агентствами (компаніями), як StandartPoors, Moodys Investors Service та Fitch IBCA. Строк дії гарантії мав бути до повного виконання зобов`язань постачальника по договору, у тому числі зобов`язання по технічній гарантії, плюс 45 днів. Усі витрати банка-гаранта, пов`язані з гарантією, несе постачальник.

9. Кошти із суми забезпечення виконання договору підлягають оплаті покупцю як компенсація за будь-які збитки, понесені ним у результаті невиконання постачальником зобов`язань, покладених на нього по договору. Підпунктом 13.4 пункту 13 загальних умов контракту передбачено, що якщо в ОУ не передбачено інше, забезпечення виконання договору буде повернуто постачальнику покупцем не пізніше ніж через 28 днів з моменту закінчення виконання постачальником його обов`язків по договору, у тому числі всіх його гарантійних зобов`язань відносно поставлених товарів. Зменшення суми забезпечення виконання договору відбувається після підписання актів приймання у промислову експлуатацію, сума забезпечення виконання договору підлягає зниженню до 5 % від ціни договору для забезпечення дотримання постачальником його обов`язків по технічним гарантіям. При цьому сторони обмінюються листами, підтверджуючими факт приймання у промислову експлуатацію, такий обмін є підставою для зменшення суми забезпечення виконання договору.

10. Отже, на виконання умов цих договорів щодо забезпечення виконання зобов`язань партнерства з поставки обладнання для енергоблока № 3 Відокремленого підрозділу "Південно-Української АЕС" згідно з контрактом Підприємство, як керуючий партнер, мало отримати банківську гарантію виконання зобов`язань на користь бенефіціара - Енергоатома.

11. 21.03.2019 позивач уклав Публічним акціонерним товариство Акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - ПАТ АБ "Укргазбанк", Банк) додатковий договір № 4 про надання гарантії (далі - договір про надання гарантії) до підписаного раніше генерального кредитного договору від 07.03.2018 № 2-07/03/2018, згідно з яким Банк надав безвідкличну гарантію на користь Енергоатома, Банк зобов`язався відповідати за належне виконання Підприємством, як керуючим партнером, умов договору № 15201-15204-15206-15208-117-GOODS-1 поставки товарів і супутніх послуг, укладеним з керуючим партнером - Підприємством і Енергоатомом за результатами перемоги партнерства у торгах RFP-15201-5204-15206-15208-117-GOODS-1 від 08.01.2018, предметом якого є поставка товарів і супутніх послуг.

12. Пунктом 5 договору про надання гарантії передбачено, що клієнт зобов`язаний щомісячно по 5 число місяця, наступного за звітним, та протягом 2 банківських днів від дати припинення дії гарантії оплатити Банку комісію за обслуговування гарантії у розмірі: 4 % річних від фактичної суми зобов`язань Банку за гарантією у період з 21.03.2019 до дня оформлення Товариством забезпечення майнових прав на суму 1 018 043,73 євро, які будуть розміщені принципалом та/або Товариством на вкладному (депозитному) рахунку у ПАТ АБ "Укргазбанк"; 3 % річних від фактичної суми зобов`язань Банку за гарантією у період з дня оформлення принципалом та/або Товариством у забезпечення майнових прав на цей розмір грошових коштів, які будуть розміщені принципалом та/або Товариством на вкладному (депозитному) рахунку в ПАТ АБ "Укргазбанк", що розраховується за період дії гарантії (у тому числі перший та останній день її дії) за методом "факт/360" без ПДВ у гривнях за курсом НБУ на останній банківський день звітного місяця та на останній день дії гарантії) на рахунок № НОМЕР_1 у банку, код банку 320478, код ЄДРПОУ 14312430.

13. 21.03.2019 у зв`язку зі зміною структури забезпечення до генерального кредитного договору від 07.03.2018 № 2-07/03/2018 укладена додаткова угода № 2 і змінений пункт 2.1 розділу II генерального кредитного договору у такій редакції: "У забезпечення зобов`язань за генеральним кредитним договором буде прийнято у заставу майнові права на 1 018 043,73 євро без ПДВ, що будуть розміщені Товариством та/або позичальником на вкладному (депозитному) рахунку у банку, як забезпечення виконання зобов`язань за додатковим договором від 21.03.2019 № 4 до цього генерального кредитного договору". Крім того доповнено пунктом 4.2.28 розділ IV про те, що у строк до 01.09.2019 (включно) позичальник зобов`язався оформити у забезпечення за додатковим договором від 21.03.2019 № 4 до цього генерального кредитного договору майнові права на грошові кошти у сумі не менше 1 018 043,73 євро без ПДВ, що будуть розміщені Товариством та/або позичальником на вкладному (депозитному) рахунку у банку. Строк розміщення коштів може перевищувати строк дії гарантії, що надається у межах додаткового договору від 21.03.2019 № 4 до генерального кредитного договору (з урахуванням можливості подовження гарантії на один рік), не менше, ніж на 15 календарних днів.

14. У пункті 3.7 генерального кредитного договору передбачено підвищений розмір комісії за обслуговування гарантії, зокрема, сторони, укладаючи генеральний кредитний договір, домовилися, що розмір комісії за обслуговування гарантії збільшується: до 6 % річних для додаткового договору від 22.03.2019 № 4, у разі недотримання умов підпункту 4.2.28 генерального кредитного договору. Збільшення розміру комісії за обслуговування гарантії з наступного банківського дня, що слідує за днем недотримання умов, зазначених у підпункті 4.2.28 генерального кредитного договору, і до дня виконання цих зобов`язань повністю.

15. Згідно з договором поруки від 21.03.2019, укладеним між ПАТ АБ "Укргазбанк", Підприємством і Товариством, останнє зобов`язалося перед ПАТ АБ "Укргазбанк" відповідати за виконання зобов`язань згідно з договором про надання гарантії. Тобто, уклавши договір поруки, Товариство зобов`язалося відповідати за позичальника, який мав оформити забезпечення відповідачем майнових прав на суму не менше 1 018 043,73 євро без ПДВ, що будуть ним розміщені у ПАТ АБ "Укргазбанк".

16. 22.03.2023 на виконання пункту 4.6 договору про партнерство Підприємство і Товариство уклали угоду, згідно з якою домовилися про те, що дольова участь сторін по сплаті будь-яких сум витрат та/або комісій (за виключенням підвищеної комісії згідно з пунктом 9.1), а також інших платежів, пов`язаних з наданням та/або забезпеченням та/або обслуговуванням та/або супроводженням банківської гарантії, виданої ПАТ АБ "Укргазбанк" на користь Енергоатома за належне виконання умов договору RFP-15201-15204-15206-15208-117-GOODS-1, розподіляються між сторонами так: Підприємство - 62,22 %, Товариство - 37,78 %.

17. Відповідно до пункту 9 угоди Товариство зобов`язалося покрити банківську гарантію у сумі 1 018 043,73 євро, що є забезпеченням належного виконання обсягу поставки Товариства за договором RFP-15201-15204-15206-15208-117-GOODS-1.

18. Товариство у строк до 01.09.2019 не розмістило забезпечення цієї гарантії у ПАТ АБ "Укргазбанк", а тому останнє відповідно до пункту 3.7 генерального кредитного договору нарахувало керуючому партнеру - Підприємству підвищену комісію у сумі 6 % річних за вересень 2019 року.

19. Підприємство вважає, що унаслідок невиконання Товариством своїх зобов`язань щодо покриття банківської гарантії на загальну суму 1 018 043,73 євро воно щомісячно сплачувало Банку комісію у розмірі - 4 % та за вересень 2019 року 6 % замість 3 % річних від фактичної суми зобов`язань Банку за гарантією, як наслідо5к за період з 01.09.2019 по 14.02.2023 загальний розмір сплаченої ним суми склав 12 340 085,58 грн. Доля витрат Товариства відповідно до пункту 1 угоди у розмірі 37,78 % склала 4 735 669,17 грн, а відповідно до вимог ПК України загальна сума витрат з ПДВ - 5 682 803 грн, у тому числі 947 133,83 грн, яку Підприємство сплатило до бюджету.

20. Сума фактичних витрат (підвищеного розміру комісії) Підприємства за весь період дії гарантії на 1 % річних та за вересень 2019 року на 3 % річних більша від суми витрат (звичайного договірного розміру комісії) за обслуговування гарантії, яка могла би бути, за умови розміщення Товариством покриття у цій сумі. Сума фактичних витрат Підприємства на 1 901 104,15 грн більше суми комісії, передбаченої цими договорів за умови виконання їх Товариством.

21. На переконання Підприємства, воно понесло додаткові витрати у вигляді підвищеного розміру комісії за обслуговування непокритої (незабезпеченої) Товариством банківської гарантії, що є збитками.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

22. 26.06.2024 Господарський суд Рівненської області ухвалив рішення, залишене без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.11.2024, про відмову у позові, присудив до стягнення з позивача на користь відповідача 83 300,80 грн витрат на проведення експертизи. Суди послалися на відсутність доказів на підтвердження понесення заявленого розміру збитків, зокрема, документів, якими підтверджуються суми не сплачених/не компенсованих Товариством штрафів та/або пені та /або неустойки та/або збитків, суми підвищеної комісії, пред`явлених Підприємством Товариству, як компенсація сплачених ним Банку штрафів та/або пені та /або неустойки та/або збитків за порушення умов банківської гарантії, суми підвищеної комісії. В основу судових рішень поклали висновок експерта Волинського відділення львівського науково-дослідного інституту судових експертиз від 26.02.2024 № 5332-Е, відповідно до якого усі виставлені позивачем рахунки для відповідача останній сплатив.

Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги

23. Підприємство оскаржило ці судові рішення і в касаційній скарзі просить їх скасувати, а справу направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. На обґрунтування підстав касаційного оскарження послалося на пункти 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), обґрунтувавши свої доводи таким:

- суди неправильно застосували норми абзацу 3 підпункту 196.1.5 пункту 196.1 статті 196 та абзаців 1, 5 пункту 188.1 статті 188 Розділу V Податкового кодексу України (далі - ПК України) у правовідносинах щодо оплати на користь Банку комісії за видачу гарантії;

- суди порушили приписи статей 7, 13, 73, 86, 98, 104, 107, 222-224, 236 ГПК України, оскільки належним чином не дослідили експертний висновок, який поклали в основу оскаржуваних судових рішень; не взяли до уваги те, що він містить твердження, які суперечать наведеним вище нормам ПК України, та безпідставно взяли його до уваги як належний, допустимий і беззаперечний доказ, що має заздалегідь установлену силу (пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України);

- суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання, поданого Підприємством одночасно із апеляційною скаргою, про призначення додаткової судово-економічної експертизи, тоді як мають місце обставини помилки експерта у розрахунках загальної суми відшкодування комісії, сплаченої відповідачем позивачеві (пункт 3 частини третьої статті 310 ГПК України).

24. Узагальнено доводи Підприємства зводяться до того, що недослідженими лишилися обставини невиконання Товариством зобов`язання з покриття банківської гарантії та причинно-наслідкового зв`язку між таким невиконанням і завданими збитками, адже вина Товариства полягає у бездіяльності; наявний причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю та застосуванням (нарахуванням) Банком підвищеного розміру комісії, що завдало Підприємству збитки у вигляді додаткових витрат. Експерт поверхнево відповів на питання Підприємства і незрозуміло, як розрахував долю 46,32 %.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

25. Товариство у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки суди повністю дотрималися норм процесуального права, апеляційний господарський суд обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання позивача про призначення додаткової експертизи.

Позиція Верховного Суду

26. Як зазначалося раніше, Підприємство свої вимоги обґрунтувало понесенням додаткових витрат у заявленому розмірі у вигляді підвищеного розміру комісії за обслуговування непокритої (незабезпеченої) Товариством банківської гарантії, яка гарантувала виконання зобов`язань партнерів з поставки за контрактом. Тобто із сум підвищеної комісії, які надійшли до Підприємства від Товариства, позивач сплатив до бюджету ПДВ і сума позову дорівнює сумі цього податку, який, як вважає позивач, на підставі пункту 4 угоди від 22.03.2019 має сплатити відповідач.

27. Натомість Товариство зі свого боку заперечувало проти сплати Підприємством ПДВ до бюджету за підвищений розмір комісії, позаяк відповідач оплатив усі виставлені позивачем рахунки. На переконання Товариства, позивач не підтвердив заявлений розмір збитків.

28. Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

29. За змістом статей 224, 225 Господарського кодексу України (далі - ГК України) учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

30. У статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

31. Згідно зі статтею 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами для виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

32. Відповідно до статті 626 цього Кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

33. Зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

34. Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

35. Отже, підставою для такої відповідальності, як відшкодування збитків, є порушення зобов`язання.

36. Суди обох інстанції відмовили у позові з огляду на не підтвердження Підприємством понесення заявленого розміру збитків, адже Товариство оплатило усі виставлені позивачем рахунки, що також перевірив судовий експерт за наслідками проведення експертизи. При цьому, надаючи юридичну кваліфікацію відносинам сторін спору, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, суди застосували норми, що регулюють збитки.

37. Водночас, Підприємство наполягає на неправильному застосуванні судами норм абзацу 3 підпункту 196.1.5 пункту 196.1 статті 196 та абзаців 1, 5 пункту 188.1 статті 188 Розділу V ПК України та просить сформулювати висновок про застосування цих норм.

38. Верховний Суд неодноразово наголошував, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

39. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц зазначила, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі.

40. Правові висновки суду, у тому числі касаційної інстанції, формулюються з урахуванням конкретних обставин справи. Тобто на відміну від повноважень законодавчої гілки влади до повноважень суду не належить формулювання абстрактних правил поведінки для всіх життєвих ситуацій, які підпадають під дію певних норм права (постанова Великої Палати Верховного суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц).

41. Отже, формування Верховним Судом висновку має стосуватися спірних конкретних правовідносин, ураховуючи положення чинного законодавства та встановлені судами під час розгляду справи обставини. При цьому формування правового висновку не може здійснюватися поза визначеними статтею 300 ГПК України межами розгляду справи судом касаційної інстанції.

42. Суди попередніх інстанцій досліджували й оцінювали доводи учасників справи через призму предмету позову - відшкодування відповідачем позивачеві збитків (підвищеного розміру комісії за обслуговування непокритої (незабезпеченої) банківської гарантії і сплати ПДВ).

43. Водночас скаржник не спростував установлених судами обставин щодо сплати Товариством Підприємству усіх виставлених рахунків і суму підвищеної комісії, сплаченої Банку за договором, не підтвердив. Відповідно відсутні підстави для формування висновку щодо застосування визначених скаржником норм ПК України стосовно нарахування ПДВ на підвищений розмір комісії, оскільки ці обставини не мають значення для правильного вирішення спору у цій справі.

44. Тому наведена позивачем підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування судових рішень попередніх інстанцій з такої підстави.

45. Серед інших аргументів, Підприємство стверджує про порушення судами приписів статей 7, 13, 73, 86, 98, 104, 107, 222-224, 236 ГПК України, оскільки вважає, що вони належним чином не дослідили експертний висновок, який послали в основу оскаржуваних судових рішень; не взяли до уваги те, що він містить твердження, які суперечать наведеним вище нормам ПК України, та безпідставно взяли його до уваги як належний, допустимий і беззаперечний доказ, що має заздалегідь установлену силу (пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України).

46. Утім цей аргумент скаржника про неналежне дослідження експертного висновку безпідставний, адже в основу оскаржуваних судових рішень суди поклали саме висновок експерта.

47. До того ж, умовою застосування пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України є висновок про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу. Проте, як уже зазначалося вище по тексту цієї постанови, у цій справі заявлена скаржником підстава касаційного оскарження судових рішень, передбачена пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, не підтвердилася.

48. Тому колегія суддів не бере до уваги посилання скаржника на пункт 1 частини третьої статті 310 цього ж Кодексу, а також на доводи, що стосуються порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та не дослідження судами зібраних у справі доказів.

49. Скаржник також наполягає на тому, що суди безпідставно взяли до уваги експертний висновок як належний, допустимий і беззаперечний доказ, що має заздалегідь установлену силу.

50. Утім, по-перше позивач не обґрунтував свої доводи, чому експертний висновок є недопустимим доказом, адже недопустимими доказами є ті, що одержані з порушенням закону, тоді як цих обставин скаржник не навів, а по-друге, не заявив у касаційній скарзі підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 4 частини третьої статті 310 ГПК України, яка також передбачає визначення доказів, на підставі яких вирішений спір, що є недопустимими.

51. Що ж до незгоди Підприємства з відхиленням судом апеляційної інстанції його клопотання про призначення додаткової експертизи суд зазначає таке.

52. Мотивування суду апеляційної інстанції у цій частині зводиться до того, що суд не встановив обставин неповноти або неясності висновку експерта, позивач не був позбавлений можливості та права прохати включення власних питань під час призначення експертизи судом першої інстанції, не був позбавлений можливості подати висновок експерта, складений на його замовлення. Доповнюючи додатковим питанням, позивач фактично просив призначити не додаткову, а повторну експертизу. Призначення експертизи є правом, а не обов`язком суду.

53. Положеннями статті 107 ГПК України передбачено, що якщо висновок експерта є неповним або неясним, за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи суд може призначити додаткову експертизу, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам). За наявності сумнівів у правильності висновку експерта (необґрунтованість, суперечність з іншими матеріалами справи тощо) за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи суд може призначити повторну експертизу, доручивши її проведення іншим експертам.

54. Тобто задля виконання цілей проведення додаткової експертизи обов`язковою умовою мають бути неповнота або неясність викладення попередніх висновків експерта.

55. Призначення експертизи є правом, а не обов`язком суду. При цьому, питання призначення експертизи вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням предмета, підстав позову та обставин справи. Аналогічні висновки Верховного Суду містяться у постановах від 16.12.2020 у справі №916/2740/19, від 06.09.2022 у справі №924/898/21, від 02.11.2022 у справі №915/442/21.

56. Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні клопотання Підприємства про призначення додаткової експертизи, навів обґрунтування відхилення його клопотання. При цьому міра та обсяг, якими обґрунтовує суд свої мотиви, залежить від характеру рішення і перебуває поза межами перевірки Верховним Судом з огляду на приписи статей 300, 310 та частини другої статті 311 ГПК України.

57. З огляду на зазначене відсутні підстави вважати, що апеляційний розгляд справи відбувся з порушенням процесуального законодавства, на якому наполягає скаржник.

58. Інші наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки доказів і встановленні інших обставин, у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про наявність підстав для скасування судових рішень.

59. Переглянувши оскаржувані у цій справі судові рішення у межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, колегія суддів вважає, що вони ухвалені з додержанням норм процесуального та матеріального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

60. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: залишити судові рішенні судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

61. Згідно з вимогами статті 309 цього ж Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Судові витрати

62. Судовий збір, сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, у порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Радій" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Рівненської області від 26.06.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.11.2024 у справі № 918/835/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча І. Кондратова

Судді Н. Губенко

О. Кролевець