Постанова

від 12.03.2025 по справі 915/16/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2025 року

м. Київ

cправа № 915/16/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро"

на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.12.2024

у справі № 915/16/24

за заявою Товариство з обмеженою відповідальністю "САБАЗИ"

до Фермерського господарства "ДЕМЕТРА"

про відкриття провадження у справі про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

1. Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 20.11.2024 у справі №915/16/24 (суддя Давченко Т.М.) заяву Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" б/н від 15.11.2024 (вх.№14327/24 від 18.11.2024) про відвід залишено без розгляду.

2. Не погодившись з постановленою ухвалою, Акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 20.11.2024 у справі №915/16/24 та передати заяву б/н від 15.11.2024 (вх.№14327/24 від 18.11.2024) про відвід до суду першої інстанції для розгляду і вирішення питання відводу судді Давченко Т.М. відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції

3. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.12.2024 повернуто апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 20.11.2024 про залишення без розгляду заяви про відвід у справі №915/16/24.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

4. До Верховного Суду від Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" (далі в тексті - Скаржник) надійшла касаційна скарга, у якій Скаржник просить Суд скасувати ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.12.2024 у справі №915/16/24 та передати справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду; постановити окрему ухвалу стосовно порушення під час розгляду справи №915/16/24 судом попередньої інстанції норм процесуального права, яке, за думкою скаржника, містить ознаки дисциплінарного проступку, яку направити Вищій раді правосуддя.

5. В обґрунтування підстав для задоволення касаційної скарги Скаржник наводить наступні доводи:

5.1. На виконання вимог пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України скаржник посилається на статті 287 ГПК України та зазначає, що при постановленні оскаржуваної ухвали Південно-західним апеляційним господарським судом у справі №915/16/24 порушено норми процесуального права, а саме:

- ч. 2 ст. 9 КУзПБ, яка не містить обмежень щодо оскарження в апеляційному порядку ухвал місцевого суду про повернення без розгляду заяв учасників провадження у справі про банкрутство;

- ч. 1 ст. 2 КУзПБ, оскільки застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України при розгляді справ про банкрутство здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

- п.4 ч.5 ст.260 ГПК України, оскільки цю норму було безпідставно застосовано в межах справи про банкрутство (тобто, не позовного провадження, яке завершується ухваленням рішенням суду) при поверненні апеляційної скарги Банку.

- ч.2 ст.254 ГПК України та п.14 ч.1 ст.255 ГПК України щодо права оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про залишення заяви без розгляду.

5.2. Висновок апеляційного господарського суду, що "ухвала місцевого господарського суду про залишення без розгляду заяви про відвід в силу приписів статті 255 Господарського процесуального кодексу України не підлягає оскарженню окремо від рішення суду" є необґрунтованим та на узгоджується з наведеними вище нормами права, адже провадження у справі про банкрутство в суді 1 інстанції не завершується ухваленням рішення суду, а норми КУзПБ мають пріоритет в застосуванні при розгляді справи про банкрутство.

5.3. Скаржник зазначає, що всупереч ч.4 ст.236 ГПК України, судом апеляційної інстанції при постановлені оскаржуваної ухвали не враховано правові позиції касаційного суду, наведені в постанові Верховного Суду від 16.08.2023 у справі №920/162/23.

Відзиви на касаційну скаргу

6. Від ТОВ "САБАЗИ" надійшов відзив на касаційну скаргу у якому наводяться аргументи проти її задоволення.

Розгляд касаційної скарги Верховним Судом

7. Верховний Суд, перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи дійшов висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги та залишенні без змін оскаржуваної ухвали, виходячи з наступного.

8. Відповідно до приписів ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

9. Підставою для повернення судом апеляційної інстанції апеляційної скарги Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 20.11.2024 про залишення без розгляду заяви про відвід у справі №915/16/24 стало те, що така ухвала не включена законодавцем до переліку, наведеного у статті 255 Господарського процесуального кодексу України.

10. Статтею 255 ГПК України встановлено перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

11. Згідно положень ч. 1 ст. 9 КУзПБ, ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство (неплатоспроможність) за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

12. У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.08.2024 у справі № 918/420/16 зазначено висновок про застосування норм права згідно якого, для цілей з`ясування принципів правового регулювання постановлення та оскарження таких ухвал їх можна поділити за ознаками спеціалізації та спрямованості на два типи:

- спеціальні - ухвали, які суд постановляє виключно з питань, що вирішуються у справах про банкрутство згідно з нормами КУзПБ;

- універсальні - ухвали, які суд постановляє із загальних питань, що можуть вирішуватися як у справах про банкрутство, так і у справах позовного, інших форм провадження, та не врегульовані КУзПБ.

13. Системний аналіз положень КУзПБ та ГПК України дає підстави для висновку про те, що порядок розгляду заяв про відвід судді, та ухвалені, на підставі надходження таких заяв, судові рішення у справі про банкрутство регулюються виключно положеннями ГПК України, тобто такі ухвали у справі є універсальними і можуть постановлятися як у справах про банкрутство, так і у справах позовного, інших форм провадження, та не врегульовані КУзПБ .

14. У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.08.2024 у справі № 918/420/16 також наведено висновок про застосування норм права, який полягає у тому, що системний аналіз співвідношення пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України, частини шостої статті 12, статей 254, 255 ГПК України, частини першої статті 2, частин першої, другої статті 9 КУзПБ засвідчує, що у основному провадженні у справі про банкрутство (неплатоспроможність) в апеляційному порядку можуть бути оскаржені:

а) усі спеціальні ухвали місцевого господарського суду за правилом частини другої статті 9 КУзПБ щодо яких цим Кодексом не встановлено виключення (зокрема, частина шоста статті 5 КУзПБ, абзац 2 частини другої статті 47 КУзПБ);

б) ухвали, включені до переліку у частині першій статті 255 ГПК України, які суд постановляє, здійснюючи процесуальні дії та вирішуючи інші процесуальні питання, за правилами та на підставі норм ГПК України.

15. Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 260 ГПК України, апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

15.1. З урахуванням того, що предметом апеляційного оскарження була ухвала суду першої інстанції про залишення без розгляду заяви про відвід, яка не включена законодавцем до переліку ухвал, наведеного у статті 255 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про правильне застосування в оскаржуваній ухвалі суду апеляційної інстанції приписів пункту 4 частини п`ятої статті 260 ГПК України.

16. Додатковим підтвердженням правильного застосування приписів пункту 4 частини п`ятої статті 260 ГПК України при постановленні ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.12.2024 у справі № 915/16/24 є те, що перелік ухвал, які підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, наведений у статті 255 ГПК України, є вичерпним.

17. Верховний Суд зауважує, що приписи статті 255 ГПК України свідчать про те, що законодавець свідомо виокремив випадки, в яких може бути оскаржена або конкретна процесуальна дія, або така конкретна дія і відмова в її вчиненні.

18. Зазначені процесуально-процедурні обмеження права на апеляційне оскарження деяких ухвал місцевого господарського суду окремо від остаточного рішення суду встановлено з метою ефективного здійснення правосуддя і не зменшують для сторін можливості доступу до суду апеляційної інстанції та не ускладнюють їм цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, оскільки сторони не позбавляються права на апеляційне оскарження таких проміжних ухвал місцевого господарського суду взагалі, їх право лише відтерміновується до винесення остаточного рішення у справі. Такі висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 18.10.2018 у справі № 912/1398/18, від 12.03.2019 у справі № 918/361/18, від 15.01.2020 у справі №923/133/19, від 19.04.2021 у справі № 910/4248/20, від 05.11.2021 у справі № 906/294/21.

19. Згідно з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 916/1461/16, від 26.02.2019 у справі № 910/12099/17, від 12.03.2019 у справі № 918/361/18, від 24.02.2020 у справі № 905/639/19, у пункті 14 частини першої статті 255 ГПК України йдеться про залишення без розгляду заяв, поданих по суті справи, перелік яких наведено у частині другій статті 161 ГПК України (параграф 1 "Заяви по суті справи" глави 1 розділу ІІ цього Кодексу), тобто заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

20. Наведене спростовує доводи касаційної скарги та свідчить про правильне застосування приписів пункту 4 частини п`ятої статті 260 ГПК України при постановленні ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.12.2024 у справі № 915/16/24.

Щодо клопотання про постановлення окремої ухвали

21. Вказане клопотання Скаржника мотивоване тим, що з огляду на викладені в Розділах І та ІІ цієї касаційної скарги факти порушення норм КУзПБ та ГПК України в частині дотримання строку проведення попереднього засідання у справі про банкрутство, неврахування практики Верховного Суду щодо строковості процедур банкрутства та судового контролю у справі про банкрутство, вважаємо за доцільне та можливе просити Верховний Суд про постановлення окремої ухвали стосовно порушення судом нижчої інстанції норм процесуального права, яке містить ознаки дисциплінарного проступку з надісланням органу, уповноваженому здійснювати дисциплінарне провадження щодо судді.

22. Відповідно до положень ч. 10 ст. 246 ГПК України, суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції порушення норм матеріального або процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення. Такі самі повноваження має Велика Палата Верховного Суду щодо питань передачі справ на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

23. Отже умовою постановлення судом вищої інстанції окремої ухвали на підставі частини десятої статті 246 ГПК України є допущені судом нижчої інстанції порушення норм матеріального або процесуального права при ухваленні/постановленні судових рішень (такі висновки, викладено у постанові Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 916/1288/19, від 14.09.2023 у справі № 905/1965/19).

24. Права учасників справи визначені у статті 42 зазначеного Кодексу, серед яких такого права як вимагати від суду постановити окрему ухвалу відносно суддів, не передбачено. Не передбачено такого права і статтею 246 ГПК України, якою унормовано порядок постановлення окремої ухвали.

25. Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку про те, що право суду касаційної інстанції постановити окрему ухвалу є самостійним, і не залежить від волевиявлення про це учасника судового процесу, а результатом розгляду касаційної скарги має бути прийняття відповідного рішення, передбаченого пунктами 1 - 7 частини першої статті 308 ГПК України (аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 24.07.2019 у справі № 916/1206/18, 01.04.2022 у справі № 905/1926/18).

26. Враховуючи те, що у цій справі Скаржником не доведено, а Верховним Судом не встановлено порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.12.2024 у справі № 915/16/24, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про те, що відсутні підстави для винесення окремої ухвали у даній справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

27. Відповідно до положень ст. 309 ГПК України, Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

28. З урахуванням тих обставин, що при постановленні ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.12.2024 у справі № 915/16/24 було правильно застосовано положення пункту 4 частини п`ятої статті 260 ГПК України, колегія суддів суду касаційної інстанції, на підставі ст. 309 ГПК України, дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, та про залишення оскаржуваної ухвали без змін.

Керуючись ст. ст. 240, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.12.2024 у справі № 915/16/24 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий C.В. Жуков

Судді В.І. Картере

К.М. Огороднік