Герб України

Ухвала від 12.03.2025 по справі 922/3902/21

Касаційний господарський суд верховного суду

Новинка

ШІ-аналіз судового документа

Отримуйте стислий та зрозумілий зміст судового рішення. Це заощадить ваш час та зусилля.

Реєстрація

УХВАЛА

12 березня 2025 року

м. Київ

cправа № 922/3902/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г. М. - головуючого, Краснова Є. В., Рогач Л. І.,

секретар судового засідання Лихошерст І. Ю.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Харківської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Технобудтранс"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.09.2024 (колегія суддів: Слободін М. М. - головуючий, Гребенюк Н. В., Тихий П. В.)

за позовом керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова

до: 1) Харківської міської ради;

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Технобудтранс"

про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсним договору, повернення земельної ділянки,

за участю:

прокурора: Савицька О. М. (посвідчення)

відповідача-1: Руденко Д. Ю. (самопредставництво)

відповідача-2: Лагутін І. В. (адвокат)

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1 Керівник Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова звернувся до господарського суду з позовом до Харківської міської ради і Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Технобудтранс" (далі - ТОВ "Компанія Технобудтранс"), в якому просив:

- визнати незаконним та скасувати пункт 12 додатку 1 до рішення Харківської міської ради від 27.11.2019 за № 1836/19 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд", яким ТОВ "Компанія Технобудтранс" затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,4383 га (кадастровий номер 6310136300:12:003:0089) комунальної власності за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. "Г-2" (виробнича майстерня та ремонтні бокси) на вул. Клочківській, 341 в м. Харків;

- визнати незаконним та скасувати пункт 5 додатку до рішення Харківської міської ради від 18.12.2019 за № 1909/19 "Про надання дозволу на проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок юридичним та фізичним особам", яким ТОВ "Компанія Технобудтранс" надано дозвіл на проведення експертної грошової оцінки цієї земельної ділянки;

- визнати незаконним та скасувати пункт 1 додатку до рішення Харківської міської ради від 22.04.2020 за № 2100/20 "Про продаж земельних ділянок юридичним та фізичним особам", яким ТОВ "Компанія Технобудтранс" продано цю земельну ділянку;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 29.01.2021 № 3/21, укладений між Харківською міською радою та ТОВ "Компанія Технобудтранс";

- зобов`язати ТОВ "Компанія Технобудтранс" повернути земельну ділянку Харківській міській раді.

1.2 Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорювані рішення міської ради прийняті з порушенням частини 4 статті 83, статей 127, 134, 135 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), у зв`язку з чим договір купівлі-продажу підлягає визнанню недійсним, а земельна ділянка - поверненню.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1 Рішенням Господарського суду Харківської області 19.01.2022 (суддя Жельне С. Ч.) у позові відмовлено.

2.2 Судове рішення мотивовано тим, що незастосування конкурентної процедури у вигляді земельних торгів допускається у випадку, коли земельна ділянка надається у власність особам, які є власниками об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), розташованих на такій земельній ділянці. Натомість прокурор не довів неспівмірність розміру земельної ділянки розміру будівлі. У зв`язку з тим, що підстав для визнання спірних рішень міської ради незаконними та їх скасування немає, тому й підстави для визнання недійсним договору та повернення спірної земельної ділянки відсутні.

2.3 Постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.09.2024 рішення суду скасовано та прийнято нове про задоволення позову частково. Договір визнано недійсним та зобов`язано повернути земельну ділянку. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

2.4 Колегія суддів дійшла висновку, що прокурор довів належними, допустимими, достовірними та більш вірогідними доказами факт невідповідності площі спірної земельної ділянки, наданої відповідачу в позаконкурентному порядку, площі розташованого на ній нерухомого майна. Тому договір укладено із порушенням вимог статей 127, 128, 134, 135 ЗК України.

3. Короткий зміст касаційних скарг

3.1 У касаційній скарзі міська рада просить скасувати постанову, а рішення суду залишити в силі.

3.2 На обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми права за виключним випадком, який передбачений пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а саме:

- статті 215, 216 ЦК України та не врахував постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 20.06.2023 у справі № 633/408/18, від 18.09.2024 у справі № 918/1043/21;

- статтю 23 Закону України "Про прокуратуру" та не врахував постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17;

- Державні будівельні норми "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень. ДБН 360-92**", Державні будівельні норми "Житлові будинки. Основні положення. ДБН В.2.2-15-2005" та не врахував постанови Верховного Суду від 30.03.2021 у справі № 922/1323/20, від 01.07.2020 у справі № 910/9028/19, від 09.02.2018 у справі № 910/4528/15-г.

3.3 У касаційній скарзі ТОВ "Компанія Технобудтранс" також просить скасувати постанову, а рішення суду залишити в силі.

3.4 На обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми права за виключними випадками, які передбачені пунктами 1, 4 (з посиланням на пункт 1 частини 3 статті 310) частини 2 статті 287 ГПК України, а саме:

- всупереч правовим позиціям Верховного Суду у справах № 910/12366/18, № 910/10500/19, № 922/1323/20 та № 922/3613/21 застосував положення статей 2, 13, 14, 74, 86, 237 ГПК України щодо тягаря доказування, невідповідності проєкту землеустрою, а також необґрунтовано надав перевагу іншим доказам у справі над проєктом землеустрою;

- не врахував висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 30.03.2021 у справі № 922/1323/20, про те, що чинне земельне законодавство не визначає методики визначення площі, яка є достатньою з метою обслуговування, функціонування та експлуатації будівлі (ведення господарської діяльності), то самі по собі ДБН не можуть обґрунтовувати необхідний розмір земельної ділянки, призначеної для обслуговування будівлі, позаяк ДБН - це норми з іншим предметом правового регулювання, які містять вимоги саме для будівництва об`єктів нерухомості, а не для обслуговування нерухомого майна;

- всупереч правовим позиціям Верховного Суду, викладених у постановах від 01.04.2021 у справі № 910/10500/19, від 30.03.2021 у справі № 922/1323/20, від 19.01.2022 у справі № 922/461/21, про те, що сам по собі факт перевищення площі відведеної земельної ділянки над площею, займаною об`єктами нерухомості та необхідною для їх обслуговування, не може бути самостійною підставою для визнання такої передачі землі незаконною та задоволення відповідного позову;

- не дослідив зібрані у справі докази, які підтверджують обґрунтованість виділення земельної ділянки у відповідному розмірі: проєкт землеустрою (в контексті розташування земельної ділянки), витяг з ЄДР щодо ТОВ "Компанія Технобудтранс", свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів та договір оренди з ФОП Катькало В. Д., проєкт землеустрою (в контексті наявності охоронної зони).

4. Мотивувальна частина

4.1 Приймаючи оскаржену постанову суд апеляційної інстанції мотивував її тим, що нежитлова будівля літ. "Г-2", яка належить ТОВ "Компанія Технобудтранс", має загальну площу 0,08285 га, площу забудови - 0,07176 га, тоді як площа спірної земельної ділянки становить 0,4383 га. Тобто площа забудови нежитлової будівлі становить лише 16% від площі земельної ділянки, яку було надано на позаконкурентній основі у зв`язку із розміщенням на ній цієї нерухомості, натомість проєкт землеустрою, в якому визначено площу земельної ділянки, не містить належних розрахунків, які б обґрунтовували саме таку площу. Щодо невідповідності площі наданої в користування земельної ділянки площі розташованого на ній нерухомого майна судом апеляційної інстанції також досліджено надані прокурором до позовної заяви розрахунок щільності забудови, виконаний ФОП Усовим А. В. та архітектором Клочко М. І., який має кваліфікаційний сертифікат відповідального виконавця окремих видів робіт (послуг), пов`язаних із створенням об`єкта архітектури, чого відповідачі не спростували.

4.2 Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог, викладених у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.3 Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку

4.4 Як убачається з матеріалів справи, прокурор у цій справі звернувся до суду з позовом в інтересах держави як самостійний позивач.

4.5 Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.09.2024 у справі № 918/1043/21 виснувала, що, застосовуючи в контексті спірних правовідносин норми статей 19 та 131-1 Конституції України, а також статті 216 ЦК України, визначати, в чому полягає чи може полягати порушення інтересів держави та оспорювати на цій підставі правочин у суді може тільки суб`єкт, наділений у спірних правовідносинах владними повноваженнями (незалежно від наявності статусу юридичної особи), або прокурор, який у встановленому порядку, виконуючи субсидіарну роль, може представляти державу в судовому провадженні замість відповідного компетентного суб`єкта, який усупереч вимогам закону не здійснює захист інтересів держави або робить це неналежно.

4.6 Також Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 зазначила, що орган державної влади (або місцевого самоврядування), який порушив права держави чи територіальної громади прийняттям незаконного рішення від імені відповідного суб`єкта права, не може (в силу відсутності повноважень на захист) та не повинен (з огляду на відсутність спору з іншим учасником цивільних правовідносин) бути позивачем за позовом прокурора, спрямованим на оскарження незаконного рішення цього ж органу та відновлення порушених прав і законних інтересів держави чи територіальної громади. В процесуальному аспекті орган, який прийняв такий акт, не має зацікавленості у задоволенні позовних вимог, відстоюючи правомірність своїх дій, що суперечить правовому статусу позивача. Водночас доведення правомірності дій, які оспорюються позивачем, забезпечується процесуальними повноваженнями відповідача (пункт 116). При цьому фактичним позивачем за позовом, поданим в інтересах держави, є держава, а не відповідний орган або прокурор (пункт 117).

4.7 Крім того, у пунктах 69, 70 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Процедура, передбачена абзацами 3 і 4 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту. Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 15.01.2020 у справі № 698/119/18 (пункт 26), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (пункт 34), від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 (пункт 8.19), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 81) від 28.09.2022 у справі № 483/448/20 (пункти 7.11, 7.18), від 20.06.2023 у справі № 633/408/18 (пункти 10.12, 10.19), від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 (пункт 8.37), від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21 (пункт 8.4), від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц (пункт 8.11), від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц (пункт 8.18).

4.8 У справі, яка розглядається, прокурор звернувшись з позовом вказував на порушення інтересів держави відповідачем-1 з огляду на те, що відповідач-1 як орган, уповноважений діяти виключно в інтересах територіальної громади міста, при прийнятті спірних рішень та укладеного на його підставі оспорюваного договору, передав у власність земельну ділянку без проведення земельних торгів на порушення вимог законодавства, тобто діяв всупереч інтересам територіальної громади міста та, відповідно, і держави.

4.9 Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до наведених висновків Великої Палати Верховного Суду, що є підставою для закриття касаційного провадження на підставі пункту 4 частини 1 статті 296 ГПК України.

4.10 У касаційній скарзі міськрада посилається на те, що суд апеляційної інстанції не врахував постанови Верховного Суду від 30.03.2021 у справі № 922/1323/20, від 01.07.2020 у справі № 910/9028/19, від 09.02.2018 у справі № 910/4528/15-г у контексті визначення площі земельної ділянки.

4.11 ТОВ "Компанія Технобудтранс" у своїй касаційній скарзі на відміну від Харківської міської ради навпаки зазначає про незастосовність висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 09.02.2018 у справі № 910/4528/15-г, та від 01.07.2020 у справі № 910/9028/19.

4.12 При цьому ТОВ "Компанія Технобудтранс" у своїй касаційній скарзі теж посилається на неврахування судом правових позицій Верховного Суду у справах № 910/12366/18, № 910/10500/19, № 922/1323/20 та № 922/3613/21 щодо тягаря доказування у контексті визначення площі земельної ділянки, а також неврахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 30.03.2021 у справі № 922/1323/20, про те, що чинне земельне законодавство не визначає методики визначення площі, яка є достатньою з метою обслуговування, функціонування та експлуатації будівлі (ведення господарської діяльності), то самі по собі ДБН не можуть обґрунтовувати необхідний розмір земельної ділянки, призначеної для обслуговування будівлі.

4.13 Так, ТОВ "Компанія Технобудтранс" вважає, що всупереч правовим позиціям Верховного Суду, викладених у постановах від 01.04.2021 у справі № 910/10500/19, від 30.03.2021 у справі № 922/1323/20, від 19.01.2022 у справі № 922/461/21, суд апеляційної інстанції не врахував, що сам по собі факт перевищення площі відведеної земельної ділянки над площею, займаною об`єктами нерухомості та необхідною для їх обслуговування, не може бути самостійною підставою для визнання такої передачі землі незаконною.

4.14 Задовольняючи позовні вимоги про визнання договору купівлі-продажу недійсним та зобов`язання повернути земельну ділянку, суд апеляційної інстанції при дослідженні питання щодо визначення площі, необхідної для обслуговування та експлуатації будівлі, яка є власністю ТОВ "Компанія Технобудтранс", виходив із того, що проєкт землеустрою, в якому визначено площу земельної ділянки, не містить належних розрахунків, які б обґрунтовували саме таку площу; оспорювані рішення міської ради не містять ані конкретного посилання на те, яка саме частина ділянки (площа, установлені межі, як це передбачено частиною 1 статті 79 ЗК України) призначається та є необхідною саме для розміщення та обслуговування будівлі відповідно до вимог частини 2 статті 377 ЦК України, ані посилання на землевпорядну документацію, якою визначена така земельна ділянка відповідно до ДБН та СНІП; із розрахунку щільності забудови, виконаного ФОП Усовим А. В. та архітектором Клочко М. І., відповідно до якого: мінімальна площа становить 0,03731 га, а максимальна площа становить 0,0531 га; площа забудови нежитлової будівлі становить лише 16% від площі земельної ділянки, яку було відчуджено у власність ТОВ "Компанія Технобудтранс".

4.15 При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідачі не спростували документальної обґрунтованості та арифметичної правильності такого розрахунку, а тому з урахування всіх доказів у справі із застосуванням стандарту вірогідності доказів прокурор довів факт невідповідності площі спірної земельної ділянки, наданої відповідачу-2 в позаконкурентному порядку, площі розташованого на ній нерухомого майна.

4.16 У справі № 910/4528/15-г Верховний Суд (постанова від 09.02.2018) дійшов висновку, що в силу положень частини 2 статті 124, частини 1 статті 134 та частин 1,2 статті135 Земельного кодексу в редакції, чинній станом як на 22.02.2013, так і на 23.10.2013, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) під звичайне будівництво житлових будинків підлягали виключно продажу на земельних торгах.

4.17 У цій справі Верховний Суд скасував постанову Вищого господарського суду України від 12.07.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2017, а рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2016, яким заяву виконуючого обов`язки прокурора міста Києва про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 20.04.2015 задоволено, вказане рішення скасовано: прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю; визнано незаконним та скасовано рішення Київської міської ради від 23.10.2013 № 419/9907 "Про передачу ТОВ "Вагра" земельної ділянки для будівництва, обслуговування та експлуатації житлового будинку на вул. Волгоградській, 25 у Солом`янському районі м. Києва"; визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0, 1521 га на вул. Волгоградській, 25 у Солом`янському районі м. Києва, укладений між Київською міською радою та ТОВ "Вагра", зареєстрований Департаментом земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації 25.03.2014 за № МЗК-1-00195, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Досінчуком Ф. І. та зареєстрований в реєстрі за № 1100; визнано відсутнім у ТОВ "Вагра" права користування земельною ділянкою площею 0, 1521 га (кадастровий номер 8000000000:72:215:0116), вартістю 3 427 588, 16 грн. на вул. Волгоградській, 25 у Солом`янському районі м. Києва, залишено в силі.

4.18 Також у справі № 910/9028/19 Верховний Суд (постанова від 01.07.2020) залишаючи касаційні скарги Київської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлайт Компані" без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2020, якою позов прокурора було задоволено, без змін, зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерлайт Компані" в своєму клопотанні від 22.02.2013, а Київська міська рада в спірному рішенні від 23.10.2013, незаконно об`єднали в одне ціле земельну ділянку саме для нового будівництва та земельну ділянку саме для обслуговування та експлуатації житлового будинку, оскільки отримання права оренди на них, мало відбуватися в абсолютно різному порядку.

4.19 Враховуючи викладене суд касаційної інстанції з урахуванням положень частини 2 статті 287 ГПК України щодо обов`язкової наявності для касаційного оскарження судових рішень виключних випадків касаційного перегляду, доводів та вимог, викладених у касаційній скарзі Харківської міської ради щодо скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, яким у позові прокурору було відмовлено, меж касаційного перегляду, визначених положеннями частини 1 статті 300 цього Кодексу, зазначає, що не вбачається, яким чином наведені Харківською міською радою у касаційній скарзі вищезазначені постанови Верховного Суду у справах № 910/4528/15-г та № 910/9028/19 можуть бути підставою для скасування оскарженої у касаційному порядку постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, яким у позові прокурору було відмовлено.

4.20 За вказаних обставин, переглянувши оскаржену постанову в межах доводів та вимог, викладених у касаційних скаргах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що касаційне провадження за виключним випадком, передбаченим пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, підлягає закриттю на підставі пункту 4 частини 1 статті 296 ГПК України, оскільки після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїх постановах викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до таких висновків.

4.21 Крім того, ТОВ "Компанія Технобудтранс" у своїй касаційній скарзі посилається на те, що суд не дослідив зібрані у справі докази.

4.22 За положенням пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

4.23 Водночас у зв`язку із тим, що підстави касаційного оскарження за виключним випадком, передбаченим пунктом 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу виявилися необґрунтованими, відсутні правові підстави для скасування, а відповідно і для касаційного перегляду постанови суду апеляційної інстанції в частині таких підстав касаційного оскарження, як не дослідження судом зібраних у справі доказів.

4.24 При цьому посилання міської ради на неврахування судом апеляційної інстанції постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2024 у справі № 918/1043/21 щодо необхідності застосування двосторонньої реституції не знайшли свого підтвердження з огляду на те, що Велика Палата Верховного Суду виходила із фактичних обставин тієї справи, а саме суди встановили розмір та здійснення сплати за передане на підставі договору майно, натомість у справі № 922/3902/21 суди попередніх інстанцій таких обставин не встановили з огляду на те, що суд відповідно до частини 4 статті 74 ГПК України не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, що передбачено частиною 1 наведеної статті.

4.25 Верховний Суд вважає, що аналіз висновків, зроблених у постанові суду апеляційної інстанції у справі, що розглядається, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у наведеній постанові Великої Палати Верховного Суду, оскільки зазначені висновки (щодо застосування двосторонньої реституції) не є різними за своїм змістом, а зроблені судами з урахуванням інших фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у кожній справі, які формують зміст спірних правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення, що не дає підстави вважати правовідносини у цих справах подібними, та є підставою для закриття касаційного провадження на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України.

4.26 Так само посилання міської ради на неврахування висновків Великої Палати Верховного Суду щодо застосування статей 215, 216 ЦК України, викладених у постановах від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 та від 20.06.2023 у справі № 633/408/18 не підтвердилися з огляду на те, що правовідносини у цих справах є відмінними. У справі № 183/1617/16 Велика Палата Верховного Суду висловилася щодо необхідності витребування земельної ділянки державного лісового фонду у зв`язку з тим, що сільська рада розпорядилася земельною ділянкою державного лісового фонду з перевищенням повноважень, а в справі № 633/408/18 у зв`язку з тим, що земельну ділянку, яку було передано у користування з метою створення фермерського господарства, в подальшому приватизовано. Зазначене є підставою для закриття касаційного провадження на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України.

4.27 Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про закриття касаційного провадження за касаційними скаргами відповідачів на підставі пунктів 4, 5 частини 1 статті 296 ГПК України.

4.28 У зв`язку з тим, що Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження відповідно до приписів статті 296 ГПК України, судові витрати за розгляд касаційних скарг покладаються на скаржників та поверненню відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" не підлягають.

Керуючись статтями 234, 235, 240, 296 ГПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційними скаргами Харківської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Технобудтранс" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.09.2024 у справі № 922/3902/21 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді Є. В. Краснов

Л. І. Рогач

СудКасаційний господарський суд Верховного Суду
Дата ухвалення рішення12.03.2025
Оприлюднено18.03.2025
Номер документу125876103
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —922/3902/21

Судовий наказ від 26.05.2025

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Слободін Михайло Миколайович

Судовий наказ від 26.05.2025

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Слободін Михайло Миколайович

Постанова від 20.05.2025

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Слободін Михайло Миколайович

Постанова від 20.05.2025

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Слободін Михайло Миколайович

Ухвала від 14.05.2025

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Слободін Михайло Миколайович

Судовий наказ від 24.04.2025

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Слободін Михайло Миколайович

Ухвала від 12.03.2025

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Мачульський Г.М.

Ухвала від 10.03.2025

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Мачульський Г.М.

Ухвала від 10.03.2025

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Мачульський Г.М.

Ухвала від 27.01.2025

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Мачульський Г.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні