Рішення

від 11.03.2025 по справі 525/857/24

МИРГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 525/857/24

Номер провадження 2-о/541/15/2025

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11 березня 2025 року м.Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючої судді Морозовської О.А.,

присяжних Рудь Н.М., Олефіренко Д.А.,

за участю секретаря судового засідання Калініченко Л.О.,

представника заявника, адвокат Ярошенко С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миргород справу за заявою ОСОБА_1 , про оголошення фізичної особи померлою, заінтересовані особи: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Миргородському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Міністерство оборони України, військова частина НОМЕР_1 ,

В С Т А Н О В И В:

Заявниця ОСОБА_1 , в інтересах якої дії представник адвокат Ярошенко С.М., звернулася до суду з заявою про оголошення фізичної особи померлою.

Свої вимогизаявниця обґрунтовуєтим,що є дружиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .Відповіднно досповіщення сім`ї 04.07.2022заявницю сповіщено,що їїчоловік ОСОБА_2 ,1973року народження,під часвиконання службовихобов`язків 01липня 2022року зникбезвісти внаслідокведення оборониЛисичанського НПЗпоблизу населеногопункту Лисичанськ,Сєверодонецького районуЛуганської області. Згідно Актуслужбового розслідування за фактом зникнення безвісті військовослужбовця, старшого навідника кулеметного взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 від 22.08.2022 встановлено, що старший солдат ОСОБА_2 , старший навідник кулеметного взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 зник безвісті 01.07.2022 року біля населених пунктів Золотарівка, Донецької області та Верхокам`янка Луганської області, а саме в ході бойових дій при танковому наступі противника під час виконання бойового завдання в ході здійснення заходів з забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, за відсутності ознак протиправної поведінки вищевказаного військовослужбовця. 15.07.2022за заявою ОСОБА_1 до Єдиногореєстру досудовихрозслідуваньза правовоюкваліфікацією ч. 1 ст. 155 Кримінального кодексу України.До теперішньогочасу ОСОБА_2 на зв?язокне виходив,будь якаінформація пронього відсутня,рішення покримінальному провадженнюне прийнято.Просить судоголосити громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , уродженця с. Угринь Чортківського району Тернопільської області, місце реєстрації: АДРЕСА_1 , військовослужбовця Збройних Сил України (в/ч НОМЕР_1 ) загиблим 01 липня 2022 року біля населених пунктів Золотарівка Донецькі області та Верхокам`янка Луганської області під час виконання службових обов`язків по захисту Батьківщини, виконуючи бойове завдання та забезпечуючи здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення. У відповідності до ч. 1 ст. 306 ЦПК України заявниця звертається з даною заявою до суду оскільки зазначене необхідне їй для оформлення своїх спадкових прав та для направлення документів для вирішення питання по отриманню державної допомоги та соціальних виплат.

Ухвалою суду від 17 липня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.

Ухвалою суду від 29.08.2024 року зупинено провадження у справі, до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №755/11021/22.

Ухвалою суду від 08.01.2025 року провадження у справі поновлено та розгляд справи продовжено.

У судовому засіданні заявник, представник заявника вимоги заяви підтримали у повному обсязі, просила суд її задовольнити.

Представники Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Миргородському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та Міністерства оборони України, у судове засідання не з`явилися, про розгляд справи повідомлені судом належним чином.

Представники заінтересованої особи військової частини НОМЕР_1 в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлені судом належним чином.

Представники заінтересованої особи Міністерства оборони України, в судове засідання не з`явився, направив до суду пояснення та вважає, заяву ОСОБА_1 передчасною, а тому просить в задоволенні данної заяви відмовити (а.с. 72-75).

Допитаний в судовому засіданні свідо мінак ОСОБА_3 пояснив, що вони з побратимим ОСОБА_2 були на позиції, нас було 8 чоловік, ОСОБА_2 був від нього справа метрів 100, був активний бій нас почали жорстко бити. Після чого поступила команда відходити. Ми відійшли метрів за 100, а ОСОБА_2 залишився на позиції нас прикривати. Коли відходили, ми чули як працював кулемет, тобто бій ще продовжувався, а потім на місце де була наша позиція прилетіла міна. У нас не було можливості повернутися до місця позиції, ОСОБА_2 залишився один, так як був кулеметником, у нас була інша зброя, тому він залишився нас прикривати. Трохи пізніше, на ту позицію запустили безпілотник, але там нічого вже не залишилося, була лише велика яма.

Суд, заслухав представника заявниці, вивчивши, дослідивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, давши оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясуванні обставин справи, дійшов наступного висновку.

За змістом ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 2 та ч. 1 ст. 4 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.4 ЦПК України та ст. 20 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду з метою захисту своїх цивільних прав, свобод чи інтересів у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 5 ЦПК України закріплено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, не визнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної у позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних або юридичних осіб в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 2 ст. 19 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.

Частиною 7 ст. 19 ЦПК України визначено, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 89 ЦПК України встановлює, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1); жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені розділом IV ЦПК України.

В силу п. 3 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 46 ЦК України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Частиною другою статті 46 ЦК України передбачено, що фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Відповідно до частини третьої статті 46 ЦК України, за якою фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

Статтею 47 ЦК України визначено, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.

Оголошення громадянина померлим має своїм призначенням усунення невизначеності, яка склалася у правовідносинах за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідоме.

Згідно з ч. 1 ст. 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

В ході розгляду справи судом встановлено наступні обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є дружиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Полтавського районного управління юстиції у Полтавській області 02 листопада 2015 року, виданими виконавчим комітетом Гоголівської селищної ради Миргородського району Полтавської області довідкою про склад сім`ї від 23 травня 2024 року № 165 та довідкою про склад сім`ї та зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 25 липня 2023 року № 266 (а.с. 15, 16, 17).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102- IX, на всій території нашої держави з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12.09.2019 року № 233 старшого солдата ОСОБА_2 зараховано до списків особового складу частини та визнано таким, що прийняв справи та посаду старшого навідника кулеметного взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 (а.с. 26-30).

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 22.08.2022 № 153/нод старший навідник кулеметного взводу роти вогневої підтримки, військової частини НОМЕР_1 старший солдат ОСОБА_2 вважається таким, що 01.07.2022 під час виконання обов`язків військової служби, виконуючи бойове завдання із захисту територіальної цілісності Батьківщини, здійсненні відсічі та стримування збройної агресії російської федерації проти України, за обставин, що загрожували смертю, внаслідок дії з боку збройних сил російської федерації в районі ведення бойових дій, зник безвісти за відсутності ознак умисного ухилення від проходження військової служби (добровільна здача в полон, дезертирство тощо) (а.с. 21-22).

Відповідно до сповіщення сім`ї № 7 від 04.07.2022 року заявницю - ОСОБА_1 сповіщено, що її чоловік старший солдат ОСОБА_2 , 1973 року народження виконуючи бойові завдання, вірний військовій присязі, зник безвісти 01.07.2022 під час ведення оборони Лисичанського НПЗ поблизу н.п. Лисичанск Сєвєродонецького району Луганської області (а.с. 11). За даним фактом до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.07.2022 внесено відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України (а.с. 19).

Згідно Акту проведення спеціального розслідування, затвердженого 22.08.2022 командиром військової частини НОМЕР_1 , старший солдат ОСОБА_2 , старший навідник кулеметного взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 вважається таким, що 01.07.2022 під час виконання обов`язків військової служби, виконуючи бойове завдання із захисту територіальної цілісності Батьківщини, здійсненні відсічі та стримування збройної агресії російської федерації проти України, за обставин, що загрожували смертю, внаслідок дій з боку збройних сил російської федерації в районі ведення бойових дій, зник безвісти за відсутності ознак умисного ухилення від проходження військової служби (добровільна здача в полон, дезертирство тощо) (а.с. 25-30).

Розслідуванням встановлено, що відповідно до бойового розпорядження від 27.06.2022 особовий склад військової частини НОМЕР_1 висунувся з району виконання бойового завдання в АДРЕСА_2 , для здійснення переміщення в район АДРЕСА_3 , з метою виконання бойового завдання.

16.07.2022 № 8/1528 до командира військової частини НОМЕР_1 надійшов рапорт помічника командира з правової роботи військової частини НОМЕР_1 капітана юстиції ОСОБА_4 про те, що згідно до доповіді від 05.07.2022 № 8/317дск «про подію, що трапилась у військовій частині НОМЕР_1 поблизу АДРЕСА_4 » встановлено, що 01.07.2022 в ході ведення активних бойових дій в населених пунктах Золотарівка та Верхньокам`янка зник безвісти старший солдат ОСОБА_2 .

Відповідно до журналу бойових дій військової частини НОМЕР_1 за 01.07.2022 встановлено, що військовослужбовець старший солдат ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 під час виконання бойових завдань в населених пунктах Золотарівка та Верхньокам`янка в ході ведення активних бойових дій зник безвісти.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03.07.2022 № 175, старший солдат ОСОБА_2 , старший навідник кулеметного взводу роти вогневої підтримки, військової частини НОМЕР_1 вважається безвісти зниклим під час виконання бойових завдань.

Обставини та факти, що були встановлені під час проведення службового розслідування: 01.07.2022 близько 03:30 противник почав інтенсивні артилерійські обстріли позицій НОМЕР_4 , дшр (артилерійську підготовку атаки).

О 05:00 противник перейшов в наступ в напрямках: НПЗ Верхньокам`янка, НПЗ - Золотарівка, для утримання займаного рубежу на напрямку Верхньокам`янка - НПЗ. Для посилення 1 дшр було залучено ЗВРез №1.

В ході бою з переважаючими силами противника в населених пунктах Золотарівка, Донецької області та Верхокам`янка Луганської області, а саме при танковому наступі противника змушені були відходити та зайняти оборону по рубежу: сх. ок. Верхньокам`янське, лісосмуга, перехрестя доріг, стик доріг. Під час відходу та активних бойових зник безвісти старший навідник кулеметного взводу роти вогневої підтримки старший солдат ОСОБА_2 .

Після відходу старшого солдата ОСОБА_2 ніхто з особового складу військової частини НОМЕР_1 не бачив, у персональному обліку санітарних та безповоротних (загиблих) втрат військової частини зазначений військовослужбовець не значиться.

З 01.07.2022 по теперішній час місцезнаходження старшого солдата ОСОБА_2 не відомо.

Організувати пошукові заходи з метою виявлення військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , які внаслідок ведення активних бойових дій в районі населених пунктів Золотарівка Донецької області та Верхньокам`янка Луганської області ІНФОРМАЦІЯ_3 могли залишитися на місті ведення бою, не виявляється можливим внаслідок захоплення позицій збройними силами російської федерації.

Вищевказана подія зафіксована в журналі бойових дій військової частини НОМЕР_1 (інвентарний номер № 199ДСК) та лейтенанта ОСОБА_5 , старшого лейтенанта ОСОБА_6 , старшого сержанта ОСОБА_7 , сержанта ОСОБА_8 , старшого солдата ОСОБА_9 , та солдата ОСОБА_10 що додаються до матеріалів розслідування».

Згідно витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісті за особливих обставин, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 зник (виявлено) на території бойових дій (під час воєнних дій) дата набуття статусу особи, зниклої безвісті за особливих обставин вказано 03.08.2023 (а.с.151).

Отримати свідоцтво про смерть старшого солдата ОСОБА_2 у відділі державної реєстрації актів цивільного стану неможливо, оскільки факт смерті в зоні бойових дій не підтверджений.

Оскільки тіло не евакуйоване неможливо отримати медичний документ, який би був підставою для проведення реєстрації смерті старшого солдата ОСОБА_2 відповідно до статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стан».

Особливістю цієї категорії справ, є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.

При цьому, слід зазначити, що у відповідності до роз`яснень, які містяться в п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31.03.1995 року за №5, на відміну від встановлення факту смерті особи, який встановлюється судом за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин, громадянин може бути оголошений в судовому порядку померлим у разі встановлення обставин, зазначених в ст. 46 ЦК України на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина, коли немає доказів про факт його смерті. У справах суд визнає днем смерті громадянина, оголошеного померлим, якщо він пропав безвісті за обставин, які загрожували смертю або давали підстави припускати його загибель від певного нещасного випадку, а в інших випадках днем смерті вважається день набрання законної сили рішення суду про оголошення громадянина померлим.

Згідно ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався, та діє на даний час.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою. Державна реєстрація смерті проводиться за місцем проживання заявника у разі встановлення у судовому порядку факту смерті. Державна реєстрація смерті проводиться за заявою родичів померлого.

Відповідно до п. 1 Розділу І Правил державної реєстрації актів громадянського стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18.10.2000 № 52/5, державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті.

Пунктом 1 глави 5 розділу III Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18.10.2000 № 52/5 встановлено, що підставами для проведення державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024; б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; г) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

В пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах встановлення фактів, що мають юридичне значення», зазначено, що громадянин може бути оголошений в судовому порядку померлим у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина, коли немає доказів про факт його смерті. У цих справах суд визнає днем смерті громадянина, оголошеного померлим, день його гаданої смерті, якщо він пропав безвісті за обставин, які загрожували смертю або давали підстави припускати його загибель від певного нещасного випадку, а в інших випадках днем смерті вважається день набрання законної сили рішення суду про оголошення громадянина померлим.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

У статті 306 Цивільного процесуального кодексу України зокрема визначено обов`язкове зазначення для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку. Ці відомості дозволяють визначити право осіб на звернення до суду в справі цієї категорії, коло заінтересованих осіб, необхідні докази.

В пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах встановлення фактів, що мають юридичне значення» зазначено, що на відміну від факту смерті особи, який встановлюється судом за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин, громадянин може бути оголошений в судовому порядку померлим у разі встановлення обставин, зазначених у ст. 21 ЦК (1502-06), на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина, коли немає доказів про факт його смерті. У цих справах суд визнає днем смерті громадянина, оголошеного померлим, день його гаданої смерті, якщо він пропав без вісті за обставин, які загрожували смертю або давали підстави припускати його загибель від певного нещасного випадку, а в інших випадках днем смерті вважається день набрання законної сили рішення суду про оголошення громадянина померлим.

Тобто, згідно з п. 13 постанови Пленуму Верхового Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», громадянин може бути оголошений в судовому порядку померлим, у разі неможливості встановлення факту його смерті, який встановлюється судом за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце за певний час та за певних обставин.

Оголошення померлим ОСОБА_2 необхідно заявниці для отримання свідоцтва про смерть, можливості вступу у спадщину, що відкриється після його смерті та отримання відповідної грошової компенсації, що виплачується родинам загиблих військовослужбовців від Міністерства оборони України, передбачену Постановою КМУ від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що старший солдат ОСОБА_2 , старший навідник кулеметного взводу роти вогневої підтримки, військової частини НОМЕР_1 вважається таким, що 01.07.2022 під час виконання обов`язків військової служби, виконуючи бойове завдання із захисту територіальної цілісності Батьківщини, здійсненні відсічі та стримування збройної агресії російської федерації проти України, за обставин, що загрожували смертю, внаслідок дії з боку Збройних сил російської федерації в районі ведення бойових дій, зник безвісти за відсутності ознак умисного ухилення від проходження військової служби (добровільна здача в полон, дезертирство тощо). За фактом його зникнення безвісти спеціальною комісією військової частини проведено службове розслідування, яке завершено 22.08.2022 року. Що дозволяє припустити, що старший солдат ОСОБА_2 , старший навідник кулеметного взводу роти вогневої підтримки, військової частини НОМЕР_1 міг загинути за обставин, що прямо загрожували його життю. Таким чином встановлено обставини, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть ОСОБА_2 , хоча немає доказів про факт його смерті.

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)

Згідно з вимогами ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Враховуючи вищевикладене та оцінюючи наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд вважає доведеними обставини, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть ОСОБА_2 за обставин, що прямо загрожували його життю, тому подана ОСОБА_1 заява про оголошення даної особи померлою підлягає задоволенню.

Оскільки день вірогідної смерті ОСОБА_2 був встановлений службовим розслідуванням як ІНФОРМАЦІЯ_5 , суд вважає за необхідне оголосити його померлим із вказаної дати.

При цьому, суд роз`яснює заявнику вимоги ст. 48 ЦК України, відповідно до якої у випадку, якщо фізична особа, яка була оголошена померлою, з`явилась, або якщо одержано відомості про місце її перебування, суд за місцем перебування цієї особи, або суд, що постановив рішення про оголошення її померлою, за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи скасовує рішення суду про оголошення фізичної особи померлою.

Згідно з вимогами ст. 47 ЦК України правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті. Спадкоємці фізичної особи, яка оголошена померлою, не мають права відчужувати протягом п`яти років нерухоме майно, що перейшло до них у зв`язку з відкриттям спадщини. Нотаріус, який видав спадкоємцеві свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно, накладає на нього заборону відчуження.

Як передбачено частиною 2 статті 308 ЦПК України, після набрання законної сили рішенням про оголошення фізичної особи померлою суд надсилає рішення відповідному органу державної реєстрації актів цивільного стану для реєстрації смерті фізичної особи, а також до нотаріуса за місцем відкриття спадщини, а в населеному пункті, де немає нотаріуса, - відповідного органу місцевого самоврядування для вжиття заходів щодо охорони спадкового майна. За наявності в населеному пункті кількох нотаріусів, а також у випадках, коли місце відкриття спадщини невідоме, рішення надсилається до державного нотаріального архіву з метою передачі його за належністю уповноваженому нотаріусу для вжиття заходів з охорони спадкового майна.

На підставі викладеного та керуючись ст. 46-48 ЦК України,ст.ст. 76-82, 89, 242, 258, 259, 263-265, 268, 306, 309, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , про оголошення фізичної особи померлою, заінтересовані особи: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Миргородському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Міністерство оборони України, військова частина НОМЕР_1 - задовольнити.

Оголосити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_2 , уродженця с. Угринь Чортківського району Тернопільської області, місце реєстрації: АДРЕСА_1 , військовослужбовця Збройних Сил України (в/ч НОМЕР_1 ) загиблим ІНФОРМАЦІЯ_5 біля населених пунктів Золотарівка Донецькі області та Верхокам`янка Луганської області під час виконання службових обов`язків по захисту Батьківщини, виконуючи бойове завдання та забезпечуючи здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення.

Датою смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_2 , уродженця с. Угринь Чортківського району Тернопільської області, місце реєстрації: АДРЕСА_1 , військовослужбовця Збройних Сил України (в/ч НОМЕР_1 ) вважати 01 липня 2022 року.

Після набрання законної сили рішенням про оголошення фізичної особи померлою надіслати рішення відповідному органу державної реєстрації актів цивільного стану для реєстрації смерті фізичної особи.

Роз`яснити, що у випадку, якщо фізична особа, яка була оголошена померлою, з`явилася або якщо одержано відомості про місце її перебування, суд за місцем перебування цієї особи або суд, що постановив рішення про оголошення її померлою, за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи скасовує рішення суду про оголошення фізичної особи померлою.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання рішення.

Повний текст рішення виготовлений 17.03.2025.

Суддя: О.А. Морозовська

Присяжні: Н.М. Рудь

Олефіренко Д.А.