Рішення

від 28.02.2025 по справі 759/20800/24

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/20800/24

пр. № 2/759/959/25

28 лютого 2025 року м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Кравченка Ю.В., за участю секретаря судового засідання Бондарчук М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІЛОТ», Акціонерного товариства «ПРОКРЕДИТ БАНК» про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

І. Позиції сторін

Аргументи позивачки

08 жовтня 2024 року до суду через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС надійшла позовна заява ОСОБА_1 , подана адвокатом Абрамчуком М.С., до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пілот» (далі - Товариство), Акціонерного товариства «ПроКредит Банк» (далі - Банк) про зобов`язання вчинити певні дії.

Позов обґрунтований тим, що:

- 27 серпня 2024 року ОСОБА_1 помилково відправила на рахунок Товариства грошові кошти в сумі 99 000,00 гривень;

- 28 серпня 2024 року ОСОБА_1 повідомила Товариство про помилкову платіжну операцію; Товариство, своєю чергою, повідомило про неї Банк;

- станом на день подання позову Банк грошові кошти не повернув.

З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просила:

- визнати платіжну операцію щодо переказу грошових коштів від 27.08.2024 року в сумі 99 000,00 грн з банківського рахунку ОСОБА_1 на банківський рахунок Товариства, відкритий в Банку, нечинною;

- зобов`язати Банк повернути грошові кошти в сумі 99 000,00 грн, що обліковуються на банківському рахунку Товариства, на банківський рахунок ОСОБА_1 .

Разом з позовною заявою до суду надійшла заява ОСОБА_1 , подана адвокатом Абрамчуком М.С., про забезпечення вказаного позову шляхом заборони Банку виконувати стягнення грошових коштів у розмірі 99 000,00 гривень, що обліковуються на банківському рахунку Товариства № НОМЕР_1 , за будь-якими виконавчими документами.

У судове засідання позивачка та її представник не з`явилися. 27 січня 2025 року представник позивачки, адвокат Абрамчук М.С., подав заяву, в якій просив справу розглядати без його участі, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Позиція Товариства

Представник Товариства в судове засідання не з`явився.

Поштовий конверт, яким Товариство на адресу його місцезнаходження суд направив повістку-повідомлення, повернувся до суду без вручення. На довідці про причини повернення / досилання від 19.02.2025 стоїть відмітки «повертається» та «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно з п. 4 ч. 8 ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Місцезнаходженням Товариства за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є: місто Київ, вулиця Лісова, будинок 80. Будь-яку іншу адресу свого місцезнаходження Товариство суду не повідомляло.

За таких обставин, Товариство є належно повідомленим про дату, час і місце розглядусправи.

Позиція Банку

Банк проти позову заперечив.

12 лютого 2025 року представник Банку, Никоненко Р.В., через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС подав додаткові пояснення у справі, в яких наполягав, що:

- повернення коштів позивачці може бути здійснене лише в межах майнового спору з Товариством;

- здійснення спірної платіжної операції було можливе лише в разі, якщо усі реквізити отримувача коштів були попередньо збережені в додатку «Приват24».

У судове засідання представник Банку не з`явився. 12 лютого 2025 року представник Банку, Красніков В.Р., подав заяву, в якій просив справу розглядати без його участі.

ІІ. Процесуальні дії суду

11 жовтня 2024 року суд постановив ухвалу про залишення позовної заяви без руху з підстав недоплати позивачкою судового збору.

11 жовтня 2024 року суд постановив ухвалу про повернення заяви про забезпечення позову через її невідповідність вимогам ст. 151 ЦПК України.

18 жовтня 2024 року суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, у якій визначив проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, призначив судове засідання на 11 листопада 2024 року.

У зв`язку з неявкою представника Товариства судове засідання, призначене на 11 листопада 2024 року, суд відклав на 09 грудня 2024 року.

У зв`язку з відсутністю в суді електроенергії судове засідання, призначене на 09 грудня 2024 року, суд відклав на 27 січня 2025 року.

У зв`язку з неявкою представника Товариства судове засідання, призначене на 27 січня 2025 року, суд відклав на 28 лютого 2025 року.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

ІІІ. Обставини, які встановив суд

Відповідно до платіжної інструкції № 0.0.3848758324.1 від 27.08.2024 ОСОБА_1 перерахувала Товариству грошові кошти в сумі 99 000,00; призначення платежу: код ваучеру №; оплата за туристичне обслуговування геменний Геннадій (а.с. 11).

27 серпня 2024 року Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» направив запит Товариству з проханням повернути помилково перераховану суму 99 000,00 гривень, яка прийнята від ОСОБА_1 і перерахована за такими реквізитами: рахунок НОМЕР_1 , МФО 320984, код за ЄДРПОУ 25587911, отримувач ПІЛОТ, ТОВ, № документу @2PL228759 від 27.08.2024; призначення платежу: код ваучеру №; оплата за туристичне обслуговування геменний Геннадій (а.с. 18).

У матеріалах справи наявне листування електронною поштою між користувачем «ОСОБА_4» (адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) і користувачем «я» такого змісту (а.с. 12-15):

- лист користувача « ОСОБА_2 » користувачу «мені», надісланий 28 серпня 2024 року о 17:22: «ОСОБА_1, надіслав лист до прокредітбанком. Сподіваюся що вони встигнуть повернути. Гаряча лінія по юр особам зараз вже не відповідає, зателефоную їм ще завтра. Із повагою, ОСОБА_3 ». До вказаного листа приєднане переадресоване повідомлення: від «ОСОБА_4», ІНФОРМАЦІЯ_1 ; дата: середа, 28 серпня 2024 року, 17:03; відправник: ТОВ «ПІЛОТ» 25587911; отримувач: ukr.cc@procredit-group.com «Добрий день, шановні. Цим листом висловлюю вам свою повагу та звертаюся з наступним: 28.08.2024 на розрахунковий рахунок ТОВ «ПІЛОТ» (25587911) надійшли кошти у розмірі 99000 (дев`яносто дев`ять тисяч) гривень від ОСОБА_1 . Але ТОВ ПІЛОТ не є належним отримувачем цих коштів. ОСОБА_1 випадково перерахувала на рахунок товариства ці кошти. Враховуючи, що на рахунок ТОВ ПІЛОТ накладено арешт, прошу вас повернути ці кошти платнику ОСОБА_1 . Лист-звернення від банка платника додаю. Із повагою, Директор ТОВ ПІЛОТ ОСОБА_2»;

- лист користувача «я» користувачу «ОСОБА_4», надісланий 02 вересня 2024 року: «Тільки там помилка кошти надішли 27.08.24 а не 28.08.24. Чи могли б ви правильно вказати дату платежу. Дякую»;

- лист користувача «ОСОБА_4» користувачам «ukr.cc», «мені», надісланий 02 вересня 2024 року о 15:13: «Добрий день, шановні. Цим листом висловлюю вам свою повагу та звертаюся з наступним: 27.08.2024 на розрахунковий рахунок ТОВ «ПІЛОТ» (25587911) надійшли кошти у розмірі 99000 (дев`яносто дев`ять тисяч) гривень від ОСОБА_1 . Але ТОВ ПІЛОТ не є належним отримувачем цих коштів. ОСОБА_1 випадково перерахувала на рахунок товариства ці кошти. Враховуючи, що на рахунок ТОВ ПІЛОТ накладено арешт, прошу вас повернути ці кошти платнику ОСОБА_1 . Лист-звернення від банка платника додаю. Із повагою, Директор ТОВ ПІЛОТ ОСОБА_2».

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 02.10.2024 керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Пілот», код ЄДРПОУ 25587911, є ОСОБА_4 (а.с. 16).

10 вересня 2024 року Банк повідомив ОСОБА_4 про неможливість повернення помилково перерахованих коштів через наявність арештів, накладених на рахунках неналежного отримувача, ТОВ «Пілот». Наведене підтверджується електронним листом, направленим користувачем «UKR Answer» (ukr.answer@procredit-group.com) користувачу ОСОБА_4», ІНФОРМАЦІЯ_1 10 вересня 2024 о 09:05 (а.с. 24).

ІV. Мотиви суду

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України). Аналогічна за змістом норма наведена у частині першій статті 4 ЦПК України.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема є: відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі (пункти 4, 5 частини другої статті 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Порядок виконання платіжних операцій в Україні, перелік платіжних послуг та порядок їх надання, категорії надавачів платіжних послуг та умови авторизації їх діяльності, загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, загальні засади випуску та використання в Україні електронних грошей та цифрових грошей Національного банку України, права, обов`язки та відповідальність учасників платіжного ринку України, загальний порядок здійснення нагляду за діяльністю надавачів платіжних послуг, надавачів обмежених платіжних послуг, порядок здійснення оверсайта платіжної інфраструктури встановлений Законом України «Про платіжні послуги» № 1591-ІХ від 30.06.2021 (далі - Закон № 1591-ІХ).

Відповідно до п. 57 ч. 1 ст. 1 Закону № 1591-ІХ платіжна операція - це будь-яке внесення, переказ або зняття коштів незалежно від правовідносин між платником і отримувачем, які є підставою для цього.

Помилкова платіжна операція - це платіжна операція, внаслідок якої з вини надавача платіжних послуг здійснюється списання коштів з рахунку неналежного платника та/або зарахування коштів на рахунок неналежного отримувача чи видача йому коштів у готівковій формі (пункт 69 частини першої статті 1 Закону № 1591-ІХ).

Відповідно до п. 43, 44 ч. 1 ст. 1 Закону № 1591-ІХ неналежним отримувачем є особа, на рахунок якої без законних підстав зарахована сума платіжної операції або яка отримала суму платіжної операції в готівковій формі; неналежним платником є особа, з рахунку якої списано кошти без законних підстав (помилково або неправомірно).

Неналежний отримувач протягом трьох робочих днів з дати надходження повідомлення надавача платіжних послуг платника про виконання помилкової, неналежної або неакцептованої платіжної операції зобов`язаний ініціювати платіжну операцію на еквівалентну суму коштів, зараховану йому внаслідок помилкової, неналежної або неакцептованої платіжної операції, на користь такого надавача платіжних послуг. Надавач платіжних послуг, що обслуговує неналежного отримувача, у разі згоди неналежного отримувача на повернення коштів зобов`язаний розблокувати кошти на рахунку неналежного отримувача та повернути їх неналежному платнику на підставі наданої неналежним отримувачем платіжної інструкції. У разі відмови отримувача (неналежного отримувача) повернути суму помилкової, неналежної або неакцептованої платіжної операції на вимогу надавача платіжних послуг списання коштів з рахунку неналежного отримувача здійснюється у судовому порядку (частини перша-третя статті 88 Закону № 1591-ІХ).

Отже, Закон № 1591-ІХ передбачає два механізми повернення грошових коштів у разі здійснення помилкової платіжної операції, залежно від згоди неналежного отримувача. За відсутності такої згоди спір щодо повернення коштів між ініціатором платіжної операції та неналежним отримувачем має вирішуватися в судовому порядку. За наявності згоди у надавача платіжних послуг неналежного отримувача виникає обов`язок розблокувати кошти і повернути їх платнику. У разі невиконання цього обов`язку платник не позбавлений можливості захистити своє порушене право в суді.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), (що ратифікована Україною 17.07.1997, і відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила:

1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) у другому реченні того ж абзацу - охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) у другому абзаці - визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Отже, цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Інакше кажучи, суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, постанови від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22 червня 2021 року у справах № 334/3161/17 (пункт 55) і № 200/606/18 (пункт 73), від 29 червня 2021 року у справі № 916/964/19 (пункт 7.3), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 9 лютого 2022 року у справі № 910/6939/20 (пункт 11.87), від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18 (пункт 9.21), від 13 липня 2022 року у справі №363/1834/17 (пункт 56), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (пункт 9.64), від 14 грудня 2022 року у справі №477/2330/18 (пункт 55)).

Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою. Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.

Отже, спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію. Згідно з принципом процесуальної економії штучне подвоєння судового процесу (тобто вирішення одного спору у декількох судових справах в одній чи декількох судових юрисдикціях) є неприпустимим. Вирішення справи у суді в одному судовому процесі має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Інакше кажучи, не є ефективним той спосіб захисту, який у разі задоволення відповідного позову не відновлює повністю порушене, оспорюване право, а відповідне судове рішення створює передумови для іншого судового процесу, у якому буде відбуватися захист права позивача, чи таке рішення об`єктивно неможливо буде виконати.

У будь-якому разі слід ураховувати, до яких наслідків призведе застосування того чи іншого способу захисту, чи призведе це до кінцевої мети, якої прагне досягти позивач, звертаючись до суду.

Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 6 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 2 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (пункт 6.56), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.46), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155), від 04 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (пункт 30)).

Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

V. Оцінка суду

У позові ОСОБА_1 просила суд визнати платіжну операцію з перерахування Товариству грошових коштів у сумі 99 000,00 гривень нечинною та зобов`язати Банк повернути вказані грошові кошти.

В обґрунтування позову зазначила, що здійснила помилкову платіжну операцію, в результаті якої на рахунок Товариства були перераховані грошові кошти в сумі 99 000,00 гривень. Попри згоду Товариства, отримати грошові кошти ОСОБА_1 не може, оскільки на рахунки Товариства накладений арешт.

Отже, метою звернення позивачки до суду є повернення їй помилково перерахованих грошових коштів.

У цьому аспекті суд зауважує, що вимога про визнання платіжної операції нечинною не може вважатися ефективною, позаяк її задоволення у будь-якому разі не матиме наслідком відновлення прави позивачки. Тому в задоволенні вказаної вимоги суд відмовляє.

Водночас надані позивачкою докази з достатнім ступенем переконливості підтверджують, що Товариство проти повернення помилково перерахованих йому грошових коштів не заперечує. Керівник Товариства, ОСОБА_4 невідкладно після звернення ОСОБА_1 направив електронний лист на адресу Банку з проханням повернути вказані кошти. З цього моменту в Банку виник обов`язок перерахувати грошові кошти на рахунок позивачки. Проте, Банк цей обов`язок не виконав, пославшись на наявність арештів на рахунках Товариства.

Суд також зауважує, що порядок повернення помилково перерахованих грошових коштів, у разі їх зарахування на арештовані рахунки, чинним законодавством не передбачений. Водночас особа, яка ініціювала платіжну операцію безумовно розраховує на повернення грошових коштів, якщо вони надійдуть на рахунок неналежного отримувача. Наведене дозволяє виснувати, що відсутність законодавчо встановленого механізму повернення помилково перерахованих грошових коштів з рахунку, на який накладений арешт, становить непропорційне втручання позивачки в її право на мирне володіння майном. За обставин, що склалися, у ОСОБА_1 відсутні будь-які можливості відновити становище, яке існувало до порушення, інакше як за рішенням суду.

З огляду на викладене вимогу про зобов`язання Банку повернути Дєдовніковій помилково перераховані грошові кошти в сумі 99 000,00 гривень суд задовольняє.

Доводи представника Банку про те, що належним способом захисту прав позивачки є кондикційний позов до Товариства, суд відхиляє, адже спірні правовідносини, пов`язані не з правом на повернення безпідставно набутих грошових коштів, а з процедурою реалізації цього права. Товариство виконало усі належні і необхідні дії, спрямовані на повернення грошових коштів ОСОБА_1 , тому спору між позивачкою і Товариством немає.

З наведених мотивів суд не застосовує норми глави 83 ЦК України, на які посилається представник позивачки.

Твердження представника Банку про можливість здійснення платіжної операції лише в разі попереднього збереження даних Товариства в додатку «Приват24», є безпідставними, оскільки ініціатор платіжної операції не позбавлений можливості ввести дані отримувача коштів вручну. Будь-яких доказів існування цього механізму, як єдино можливого, представник Банку не надав.

VІ. Висновки суду

Суд констатував, що:

- вимога про визнання платіжної операції нечинною є неефективним способом захисту прав ОСОБА_1 в цьому спорі;

- Банк не виконав обов`язок з повернення ОСОБА_1 помилково перерахованих грошових коштів.

За таких обставин, суд задовольняє позов частково.

VІІ. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивач при поданні позову сплатив судовий збір у сумі 2 422,40 гривень, що підтверджується квитанціями до платіжної інструкції на переказ готівки АТ «БАНК АЛЬЯНС» № 08-126770/1 від 08.10.2024 (а.с. 5), № 16-1233618-1 від 16.10.2024 (а.с. 47).

Доказів понесення інших судових витрат сторони у справі не надали.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У позові ОСОБА_1 просила стягнути судовий збір з Товариства. Вимогу про стягнення судового збору з Банку ОСОБА_1 не пред`явила.

З огляду на те, що суд констатував відсутність порушених прав ОСОБА_1 з боку Товариства, судовий збір стягненню на користь позивачки не підлягає.

На підставі викладеного вище, керуючись ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 247, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІЛОТ», Акціонерного товариства «ПРОКРЕДИТ БАНК» про зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Зобов`язати Акціонерне товариство «ПРОКРЕДИТ БАНК» повернути грошові кошти в сумі 99 000,00 (дев`яносто дев`ять тисяч) гривень 00 копійок, що обліковуються на банківському рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІЛОТ», код ЄДРПОУ 25587911 № НОМЕР_1 , відкритий в Акціонерному товаристві «ПРОКРЕДИТ БАНК» на банківський рахунок ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 № НОМЕР_3 , відкритий у АТ КБ «ПриватБанк».

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасники справи:

Позивачка: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ПІЛОТ» (місцезнаходження: місто Київ, вулиця Лісова, будинок 80, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 25587911).

Відповідач: Акціонерне товариство «ПРОКРЕДИТ БАНК» (місцезнаходження: місто Київ, проспект Берестейський, будинок 107-А, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 21677333).

Повне рішення суду складене 12 березня 2025 року.

Суддя Ю.В. Кравченко