Ухвала
від 11.03.2025 по справі 760/1416/25
СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/1416/25 Провадження №1-кс/760/1726/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст)

11 березня 2025 р. м. Київ

Слідчий суддя Солом`янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

представника третьої особи стосовно майна якої

вирішується питання про арешт адвоката ОСОБА_4 ,

представника третьої особи стосовно майна якої

вирішується питання про арешт адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Солом`янського районного суду м. Києва, клопотання прокурора Солом`янської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42023102090000244, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.11.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 Кримінального кодексу України,-

ВСТАНОВИВ:

17 січня 2025 року до суду надійшло клопотання прокурора Солом`янської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні №42023102090000244, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.11.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 Кримінального кодексу України.

17 січня 2025 року (на підставі протоколу автоматизованого визначення слідчого судді) клопотання та додані до нього документи були передані в провадження слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 .

Клопотання прокурора обґрунтовано наступним:

Солом`янською окружною прокуратурою міста Києва здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42023102090000244 від 28.11.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 Кримінального кодексу України. Досудовим розслідуванням встановлено, що рішенням Київської міської ради від 15.03.2007 № 253/914 «Про затвердження проектів прибережних захисних смуг водних об`єктів та схем зовнішніх меж прибережних захисних смуг об`єктів водного фонду у районах міста Києва» затверджено «Проект прибережних захисних смуг водних об`єктів м. Києва. Солом`янський район.», який розроблений ДП «Інститут Київгенплан» ВАТ «Київпроект» на замовлення Управління охорони навколишнього природного середовища Київської міської державної адміністрації у 2004 році. За даними вказаного проекту, в таблиці 1 наведено Перелік об`єктів водного фонду, розташованих у межах Солом`янського району міста Києва, серед якого зазначено річку Нивка (номер об`єкта по плану поз.184). Так, згідно вищевказаного Проекту встановлено, що річка Нивка, поз. 184 (аркуші 7, 8) відноситься до малих річок, загальна довжина 22,4 км, площа водозбору, орієнтовно, 76,70 кв.км. В межах району довжина р. Нивка становить 2,8 км. По всій території району, від вул. Крейсера Аврори до перетину з залізницею, р. Нивка тече у відкритому руслі за виключенням окремих ділянок, де перетинає вуличну мережу. Річка дренує територію садибної забудови сел. Жуляни. На території русло зарегульовано, організовано три ставки.

Характеристика водного об`єкту: Номер об`єкту по плану - 184, назва - р. Нивка, місценаходження - вул. Крейсера Аврори до перетину з залізницею, сел. Жуляни, довжина, м - 22400, у т.ч. в межах району 2800, ширина, м - 0.5:1.5, походження - природне, джерела живлення - поверхневий стік, підземні води, джерела забруднення - випуски дощової каналізації, поверхневий стік, наявність і стан гідротехнічних споруд - дамби, характеристика використання прилеглої території - садибна забудова, зелена зона, площа прибережної захисної смуги, га - 5.8. Крім того, в проекті зазначено, що прибережну захисну смугу (зовнішню межу) р. Нивка у сел. Жуляни (арк. 7) на вільній від забудови території встановити шириною 25 м від урізу води на ділянках: від вул. Повітрофлотської до вул. Робітничої; від вул. Робітничої до АДРЕСА_1; від АДРЕСА_1 до перетину із залізницею.

Статтями 88, 89 Водного кодексу України визначено поняття та використання прибережних захисних смуг. Відповідно до ст. 60 Земельного кодексу України, статті 88 Водного кодексу України прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше як 3 га - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 га - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів. Прибережна захисна смуга є частиною водоохоронної зони відповідної ширини уздовж річки, моря, навколо водойм, на якій з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення, засмічення та збереження їх водності встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони (ст. ст. 1, 88, 90 Водного кодексу України, ст. ст. 30, 62 Земельного кодексу України).

Крім того, ст. 61 Земельного кодексу України та ст. 89 Водного кодексу України визначено, що у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розорювання земель, садівництво та городництво ; зберігання та застосування пестицидів і добрив ; влаштування літніх таборів для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів ; влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо; миття та обслуговування транспортних засобів і техніки.

Проте, за даними кадастрової карти (https://kadastr.live) на території русла р. Нивка та в межах прибережної захисної смуги вказаного водного об`єкту розміщуються земельні ділянки кадастрові номери: 8000000000:72:544:0040, 8000000000:72:536:0100, 8000000000:72:536:0108 8000000000:72:536:0109, 8000000000:72:536:0110, 8000000000:72:536:0111, 8000000000:72:536:0112, 8000000000:72:536:0113, 8000000000:72:536:0114), які перебувають у приватній власності фізичних осіб.

Досудовим розслідуванням встановлено, що на підставі рішення Київської міської ради від 18.12.2008 № 922/922 «Про передачу громадянам земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд для ведення садівництва у мікрорайоні «Жуляни» у Солом`янському та Голосіївському районі міста Києва» вищевказані земельні ділянки передано у приватну власність фізичним особам для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель.

Крім того, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що вищевказані земельні ділянки зареєстровано на праві власності за наступними фізичними особами: за ОСОБА_7 (земельна ділянка кадастровий номер 8000000000:72:544:0040 загальною площею 0,1 по АДРЕСА_1 ); за ОСОБА_8 (земельна ділянка кадастровий номер 8000000000:72:536:0100 загальною площею 0,1 га по АДРЕСА_2 ); за ОСОБА_9 (земельна ділянка кадастровий номер 8000000000:72:536:0108 загальною площею 0,1 га по АДРЕСА_1 ); за ОСОБА_10 (земельна ділянка кадастровий номер 8000000000:72:536:0109 загальною площею 0,1 га по АДРЕСА_1 ); за ОСОБА_9 (земельна ділянка кадастровий номер 8000000000:72:536:0110 загальною площею 0,1 га по АДРЕСА_1 ); за ОСОБА_11 (земельна ділянка кадастровий номер 8000000000:72:536:0112 загальною площею 0,1 га по АДРЕСА_1 ). Земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:72:536:0111 та 8000000000:72:536:0113 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не зареєстровані, водночас згідно Інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку внесені наступні відомості:земельна ділянка кадастровий номер 8000000000:72:536:0111 у розділі «Відомості про суб`єктів права власності на земельну ділянку» зазначено дані - ОСОБА_12 , а в розділі «Відомості про земельну ділянку» зазначено місцерозташування - АДРЕСА_1 , площа - 0,1 га;земельна ділянка кадастровий номер 8000000000:72:536:0113 у розділі «Відомості про суб`єктів права власності на земельну ділянку» зазначено дані - ОСОБА_13 , а в розділі «Відомості про земельну ділянку» зазначено місцерозташування - АДРЕСА_1 (мікрорайон Жуляни) у Солом`янському районі міста Києва, площа - 0,1 га.

Згідно Інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку цільове призначення вищевказаних земельних ділянок визначено - для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва; категорія земель - землі житлової та громадської забудови; вид використання - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Згідно ст. 61 Земельного кодексу України та ст. 89 Водного кодексу України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.

Відповідно ст. 35 Закону України «Про охорону земель» власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів; забезпечувати додержання встановленого законодавством України режиму використання земель, що підлягають особливій охороні; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку; забезпечувати захист земель, зокрема, від забруднення, засмічення, заростання бур`янами, чагарниками і дрібноліссям; уживати заходів щодо запобігання негативному і екологонебезпечному впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків цього впливу.

Разом з тим, в ході досудового розслідування встановлено, що державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції Столичного округу 02.12.2024 проведено огляд земельних ділянок кадастрові номери: 8000000000:72:544:0038, 8000000000:72:544:0039, 8000000000:72:544:0040, 8000000000:72:544:0041, 8000000000:72:544:0042, 8000000000:72:536:0101, 8000000000:72:536:0100, 8000000000:72:536:0108 8000000000:72:536:0109, 8000000000:72:536:0110, 8000000000:72:536:0111, 8000000000:72:536:0112, 8000000000:72:536:0113, 8000000000:72:536:0114 у Солом`янському районі міста Києва та встановлено, що на зазначених земельних ділянках, які розташовані в прибережно-захисній смузі річки Нивка, виявлено факт засипання відходами будівництва та знесення, побутовими відходами, що має ознаки порушення ст. 13 Закону України «Про управління відходами», ст. 35 Закону України «Про охорону земель» та може призвести до забруднення земель.

Крім того, на підставі ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 10.12.2024 справа № 760/31636/24 відділом дізнання Солом`янського УП ГУНП у місті Києва за участі спеціалістів Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), Державної екологічної інспекції Столичного округу, Департаменту захисту довкілля та адаптації до зміни клімату виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), КП «Плесо» та спеціалістів Комунального підприємства «Київський інститут земельних відносин» проведено 08.01.2025 огляд земельних ділянок кадастрові номери: 8000000000:72:544:0040, 8000000000:72:536:0100, 8000000000:72:536:0108 8000000000:72:536:0109, 8000000000:72:536:0110, 8000000000:72:536:0111, 8000000000:72:536:0112, 8000000000:72:536:0113, що розташовані по АДРЕСА_1 у Солом`янському районі міста Києва.

Оглядом встановлено, що вищевказані земельні ділянки площею по 0,1 га кожна розташовані одним масивом та не мають ніякого розмежування території одна від одної та не огороджені. На вказаних земельних ділянках розташоване русло річки Нивка, що протікає у мікрорайоні Жуляни у Солом`янському районі міста Києва, ростуть зелені насадження. Крім того під час огляду встановлено, що на земельних ділянках наявні насипи піску та каміння висотою близько 1,5-3 м та наявні факти розміщення побутового сміття та відходів.

Таким чином, з вищевказаного вбачається, що власниками земельних ділянок 8000000000:72:544:0040, 8000000000:72:536:0100, 8000000000:72:536:0108 8000000000:72:536:0109, 8000000000:72:536:0110, 8000000000:72:536:0111, 8000000000:72:536:0112, 8000000000:72:536:0113, 8000000000:72:536:0114 з порушенням вимог земельного, природоохоронного законодавства та всупереч установленому законом порядку щодо охорони земель водного фонду, як джерела задоволення потреб суспільства у водних ресурсах, здійснюється засипання вказаних земельних ділянок будівельним сміттям, побутовими відходами, що у подальшому може призвести до забруднення земель водного фонду, знищення чи засмічення русла річки Нивка та як наслідок заподіяти значну шкоду інтересам держави чи громадським інтересам.

Отже, враховуючи вищевказане виникла необхідність у накладенні арешту на земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:72:544:0040, 8000000000:72:536:0100, 8000000000:72:536:0108 8000000000:72:536:0109, 8000000000:72:536:0110, 8000000000:72:536:0111, 8000000000:72:536:0112, 8000000000:72:536:0113, 8000000000:72:536:0114 по АДРЕСА_1 та по АДРЕСА_2 у Солом`янському районі міста Києва, що на праві власності належать фізичним особам із забороною розпорядження (відчуження) та користування, що полягає у забороні проведення будь - яких будівельних, земельних, шляхових та інших робіт на вказаних земельних ділянках.

Беручи до уваги, що земельні ділянки з кадастровими номерами з кадастровими номерами 8000000000:72:544:0040, 8000000000:72:536:0100, 8000000000:72:536:0108 8000000000:72:536:0109, 8000000000:72:536:0110, 8000000000:72:536:0111, 8000000000:72:536:0112, 8000000000:72:536:0113, 8000000000:72:536:0114 по АДРЕСА_1 та по АДРЕСА_2 у Солом`янському районі міста Києва, що на праві власності належать фізичним особам, мають значення речового доказу та в подальшому можуть бути об`єктом дослідження судової експертизи прокурором винесено постанову про визнання речовим доказом вказаного нерухомого майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Вказане майно, а саме: земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:72:544:0040, 8000000000:72:536:0100, 8000000000:72:536:0108 8000000000:72:536:0109, 8000000000:72:536:0110, 8000000000:72:536:0111, 8000000000:72:536:0112, 8000000000:72:536:0113, 8000000000:72:536:0114 по АДРЕСА_1 та по АДРЕСА_2 у Солом`янському районі міста Києва відповідає вимогам ст. 98 КПК України.

Крім того, арешт майна є важливим елементом здійснення завдань кримінального провадження, своєчасне застосування якого може запобігти непоправним негативним наслідкам при розслідуванні кримінального правопорушення. Для ефективного розслідування орган досудового розслідування має потребу у збережені цього майна до встановлення фактичних обставин вчинення злочину.

Нерухоме майно, яке відповідає визначеним у ч. 3 ст. 170 КПК України критеріям, тобто є речовими доказами, повинно арештовуватись незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Арешт майна з підстав передбачених ч. 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів, є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Незастосування арешту майна може призвести до втрати речових доказів у кримінальному провадженні та може призвести до подальшого забруднення земель водного фонду, знищення чи засмічення русла річки Нивка, незаконного будівництва будівель і споруд на вказаних земельних ділянках водного фонду внаслідок цього буде спричинена та заподіяна значна шкода інтересам держави чи громадським інтересам.

Отже, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи осіб, який вимагається у даному клопотанні, і вимоги пункту 2 частини 3 статті 132 КПК України виконані.

З огляду на наведене, з метою забезпечення всебічного, повного й неупередженого розслідування, збереження речових доказів, а також недопущення відчуження, застави або іншого виду зміни власника вказаного майна виникла необхідність у зверненні до суду з клопотанням про накладення арешту на земельні ділянки. На підставі викладеного, просив накласти арешт на нерухоме майно, яке визнано речовими доказами, а саме: земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:72:544:0040 загальною площею 0,1 по АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ОСОБА_7 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1112613280389); земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:72:536:0100 загальною площею 0,1 га по АДРЕСА_2 , яка на праві власності належить ОСОБА_8 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 280868480000); земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:72:536:0108 загальною площею 0,1 га по АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ОСОБА_9 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1118514780389); земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:72:536:0109 загальною площею 0,1 га по АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить за ОСОБА_10 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1272136480389); земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:72:536:0110 загальною площею 0,1 га по АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ОСОБА_9 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1116738980389); земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:72:536:0112 загальною площею 0,1 га по АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ОСОБА_11 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2440011480000); земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:72:536:0111 загальною площею 0,1 га по АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ОСОБА_12 ; земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:72:536:0113 загальною площею 0,1 га по АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ОСОБА_13 . Заборонити власникам, іншим особам у володінні, користуванні чи розпорядженні яких перебувають земельні ділянки вчиняти дії щодо розпорядження ним та користування, що полягає у забороні проведення будь - яких будівельних, земельних, шляхових та інших робіт на вказаних земельних ділянках.

04 лютого 2025 року та від представника третьої особи стосовно якої вирішується питання про арешт майна - адвоката ОСОБА_5 , який діє від імені ОСОБА_8 , надійшли письмові пояснення (заперечення) на клопотання про арешт майна від 17.01.2025 року. (а.с. 121 - 125, 178 - 188). Свою позицію представник обґрунтовує наступним:

Накладення арешту шляхом заборони власникові або іншим особам у користуванні чи розпорядженні яких перебуває земельна ділянка вчиняти дії щодо розпорядження нею та користування, що полягає у забороні проведення будь-яких будівельних, земельних, шляхових та інших робіт, буде перешкоджати ОСОБА_8 в реалізації його права на вільне розпорядження вказаним майном, а органом досудового розслідування навмисно створюються перешкоди для подальшого розпорядження нерухомим майном, адже, у відповідності до усталеної практики ЄСПЛ будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу, необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт на майно накладається з метою забезпечення збереження речових доказів. Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. Речовими доказами згідно ч. 1 ст. 98 КПК України є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Необхідність арешту майна з ціллю досягнення тієї чи іншої мети з переліку визначених ч. 2 ст. 170 КПК України є можливим лише у разі наявності обставин визначних абз. 2 ч. 1 ст. 170 того ж Кодексу, яка передбачає, що завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. У цій ситуації, сам по собі факт наявності постанови про визнання земельної ділянки та об`єкту будівництва на ній речовим доказом, на що вказано заявником в клопотанні, не є ключовим фактором, адже якщо виходити з структурного змісту норми ч. 3 ст. 170 КПК України, то слідує, що при вирішенні питання про накладення арешту на майно з даних підстав, слідчий суддя самостійно перевіряє відповідність ознак майна критеріям, передбаченим ст. 98 указаного Кодексу, при цьому висновки слідчого судді не залежать від наявності у кримінальному провадженні постанови про визнання вказаного майна речовим доказом.

Тотожного висновку дійшов і апеляційний суд м. Києва в ухвалі від 30.05.2017 у справі N 752/4897/17 указавши, що при арешті майна з підстави визначеної п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України "висновки слідчого судді не залежать від наявності у кримінальному провадженні постанови про визнання вказаного майна речовим доказом" та у справі N 757/54015/17-к (ухвала від 11.10.2017), а саме зауваживши, що "наявність постанови про визнання майна, на яке орган досудового розслідування просить накласти арешт, речовими доказами у кримінальному провадженні, не встановлює обов`язок слідчого судді або суду у накладенні арешту на вказане майно. При накладенні арешту на майно з даних підстав, слідчий суддя самостійно перевіряє відповідність ознак майна критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, при цьому висновки слідчого судді не залежать від наявності у кримінальному провадженні постанови про визнання вказаного майна речовим доказом". Разом з тим, вказану в клопотанні постанову про визнання речовим доказом вказаного нерухомого майна, до клопотання не додано.

В свою чергу, повідомив, що об`єкт нерухомого майна - земельна ділянка з обліковим кодом: 8000000000:72:536:0100 загальною площею 0,1 га у Солом`янському районі міста Києва належать ОСОБА_8 на законних підставах, що відповідає положенням Земельного кодексу України. Право власності підтверджується Витягом з Державного реєстру речових праві від 25.05.2023 року, індексний номер 333531318, копія якого додається разом з письмовими поясненнями до матеріалів справи. Разом з тим, в матеріалах справи (аркуш справи 23) міститься довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28.10.2024 року № 401184532, відповідно до даних якої, зазначено, що на земельній ділянці з обліковим кодом: 8000000000:72:536:0100 загальною площею 0,1 га розташовано житловий будинок садибного типу загальною площею 19,5 м. кв.

Відповідно до вимог ст. 319 ЦК України, Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. На здійснення робіт з будівництва були отримані та зареєстровані необхідні дозвільні документи, які визнаються такими Законами України та контролюючими організаціями. Зокрема, було проведено технічну інвентаризацію об`єкта будівництва, реєстраційний номер в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва ТІ01:3728-3558- 0779-0094 від 24.07.2023 року. Належним чином засвідчений витяг з ЄДЕССБ додається. Власником подано Декларацію про готовність до експлуатації індивідуальних садибних житлових будинків від 26.09.2023 року в якій зокрема вказано на той факт, що заходи з охорони навколишнього середовища проведені в повному обсязі. Декларація зареєстрована в ЄДЕССБ за № КВ161230929426 від 12.10.2023 року. Належним чином засвідчений витяг з ЄДЕССБ додається.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовник має право виконувати будівельні роботи після: 1) подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1). Частина 7 згаданої статті визначає, що виконання будівельних робіт без відповідного документа, передбаченого цією статтею, вважається самочинним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом. Отже, лише за відсутності дозвільного документу виникають незаконні будівельні роботи та порушення публічного порядку щодо їх здійснення.

Об`єкт нерухомого майна перебуває у приватній власності, тобто саме власником може здійснювати будь-які дії щодо свого майна, але в порядку визначеному законодавством, а у цій ситуації, ОСОБА_8 було отримано дозвіл на виконання будівельних робіт та введено об`єкт нерухомості в експлуатацію. ЄСПЛ у справі "Ушаков та Ушакова проти України" 18 червня 2015 року указує на те, що Суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності "поза розумним сумнівом". Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Більше того, слід нагадати, що під час провадження на підставі Конвенції неухильно застосовується принцип affirmanti incumbit probatio (той, хто стверджує щось, повинен довести це твердження). У незрозумілий спосіб заявник доводить доцільність застосування заборони або обмеження користування, розпорядження майном, у той час, як норми ч. 11 ст. 170 КПК України, указують на те, що вони можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна. Як наслідок, з метою визначеною п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України підстави для арешту указаного майна, на час розгляду даного клопотання, відсутні. Саме по собі будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах є і так заборонено нормою ст. 89 п. 4 ВК України, тим самим відсутні, правові підстави у порядку розгляду питання про застосування заходу забезпечення кримінального провадження розглядати таке питання, тим самим підміняючи ухвалою слідчого судді норми ВК України та звужуючи їх дію на певний період. При цьому, наявність легітимного діючого дозволу на проведення робіт з будівництва та введення об`єкту будівництва в експлуатацію, виключає наявність об`єктивної сторони складу злочину самоправство.

Разом з тим зазначив, що вказаний об`єкт нерухомого майна не був знаряддям вчинення кримінального правопорушення, не зберіг та не містить слідів або інших відомостей, які можуть бути використані як доказ в кримінальному провадженні, не був набутий кримінальним шляхом чи отриманий внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а тому не може бути визнаний речовим доказами взагалі, у зв`язку з недоведеністю прокурором, що нерухоме майно, на яке останній просить накласти арешт, відповідає критеріям, що само по собі не відповідає вимогам ст. ст. 98, 131, 132, 170 КПК України. Щодо відсутності підстав в здійсненні досудового розслідування, а також відсутності ознак складу злочину, передбаченого ст. 356 КК України.

Стаття 477 КПК України передбачає, що кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення є провадження, яке може бути розпочате слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого щодо кримінальних правопорушень, передбачених: статтею 356 (самоправство - щодо дій, якими заподіяно шкоду правам та інтересам окремих громадян або інтересам власника). Самоправство, це самовільне, всупереч установленому законом порядку, вчинення будь-яких дій, правомірність яких оспорюється окремим громадянином або підприємством, установою чи організацією, якщо такими діями була заподіяна значна шкода інтересам громадянина, державним чи громадським інтересам або інтересам власника. З об`єктивної сторони злочин характеризується сукупністю таких ознак: 1) самовільним, всупереч встановленому законом порядку, вчиненням будь-яких дій; 2) оспорюваністю правомірності цих дій з боку інших громадян або юридичних осіб; 3) заподіянням такими діями значної шкоди правоохоронюваним інтересам; 4) причинним зв`язком між діями винної особи та значною шкодою. Злочин визнається закінченим з моменту заподіяння самовільним вчиненням певних дій значної шкоди інтересам громадянина, державним чи громадським інтересам або інтересам власника. Самоправство, яке не заподіяло значної шкоди правоохоронюваним інтересам, розглядається як адміністративний проступок (ст. 186 КУпАП). Матеріальну шкоду слід визнавати значною, якщо вона у сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, однак жодних даних щодо заподіяння суб`єктам які можуть бути потерпілими в матеріалах кримінального провадження немає.

За наявності підстав, особа - ОСОБА_14 , котра подавала заяву, має бути потерпілою, як особа, якій згідно ст. 55 КПК України завдано конкретної моральної, фізичної або майнової шкоди, однак жодна особа в кримінальному провадженню потерпілою не визнана.

Об`єкт нерухомого майна перебуває у приватній власності та саме власник може здійснювати будь-які дії щодо свого майна, але в порядку визначеному законодавством. При чому, самочинним будівництвом вважається виконання будівельних робіт без відповідного документа, що тягне за собою відповідальність Отже, лише за відсутності дозвільного документу виникають незаконні будівельні роботи та порушення публічного порядку щодо їх здійснення. Разом з тим, у громадянина ОСОБА_8 в наявності зареєстроване право власності на земельну ділянку та розташований на земельній ділянці будинок, котрий у відповідності до Декларації про відповідність введено в експлуатацію. Тобто, ЖОДНОГО порушення чинного законодавства з боку ОСОБА_8 не відбувається.

Окрему увагу заслуговують додані до клопотання у якості доказів документи. Зокрема, прокурором в клопотанні вказано, що державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції Столичного округу 02.12.2024 року проведено огляд земельних ділянок кадастрові номери …. 8000000000:72:536:0100 … у Солом`янському районі міста Києва та встановлено, що на зазначених земельних ділянках, які розташовано в прибережно-захисній смузі річки Нивка, виявлено факт засипання відходами будівництва та знесення, побутовими відходами, що має ознаки порушення с. 13 ЗУ «Про управління відходами», ст. 35 ЗУ «Про охорону земель» та може призвести до забруднення земель. Насправді, вказаний факт не відповідає дійсності, оскільки у відповідності до Акту огляду земельної ділянки/території від 02.12..2024 року №343-П (Аркуші справи 53-55, 67), огляд ділянки 8000000000:72:536:0100 - НЕ ПРОВОДИВСЯ.

Додатково до всього, на обґрунтування клопотання прокурором надано Протокол огляду місця події від 04.01.2024 року, складений одноосібно дізнавачем сектору дізнання ВП №2 Солом`янського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_15 . Частиною 1 ст. 233 КПК регламентовано, що ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ним володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених ч. 3 цієї статті. За частиною 2 вказаної статті процесуального кодексу, під іншим володінням особи розуміються транспортний засіб, земельна ділянка, гараж, інші будівлі чи приміщення побутового, службового, господарського, виробничого та іншого призначення тощо, які знаходяться у володінні особи.

Жодних відомостей про наявність дозволу від власників земельних ділянок та/або наявності ухвали слідчого судді у вказаному протоколі відсутні, як і відсутні відомості про понятих та інших учасників процесуальних дій, що тим самим робить даний доказ недопустимим. Не зважаючи на явну та пряму недопустимість вказаного доказу, заявником використано даний доказ у якості обґрунтування клопотання про накладення арешту.

У протоколі огляду місця події від 08.01.2025 року (Аркуш справи 75) вказано що «…ОРІЄНТОВНО на земельній ділянці 8000000000:72:536:0100 за адресою просп. Повітряних Сил 108, наявний підземний колектор річки «Нивка», при цьому, не встановлено межі земельної ділянки 8000000000:72:536:0100, що тим самим не дозволяє прямо стверджувати факт того, що колектор підземної річки розташований саме на ділянці 8000000000:72:536:0100. Також не вказано чіткі координати підземного колектора, річки «Нивка», що тим самим виключає можливість використання Протоколу огляду, як такого, що не підтверджує будь-який факт порушення чинного законодавства власником земельної ділянки 8000000000:72:536:0100, що потребує доведенню «поза розумним сумнівом».

Крім того, всупереч вимог ч. 2 ст. 171 КПК України, до клопотання про арешт майна не додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими прокурор обґрунтовує доводи клопотання, оскільки додані до клопотання докази не відповідають вимогам щодо їх засвідчення. Усі без виключення документи, які подала сторона обвинувачення, узагалі жодним чином не завірені та для огляду в оригіналах не надавалися.

З врахуванням викладеного просив у задоволенні клопотання прокурора Солом`янської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_16 про арешт майна - земельної ділянки 8000000000:72:536:0100 у кримінальному провадженні №42023102090000244 внесеному до ЄРДР 28.11.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України, ВІДМОВИТИ.

19 лютого 2025 року на адресу суду надійшли заперечення на клопотання про арешт майна від представника третьої особи стосовно якої вирішується питання про арешт майна - адвоката ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_7 (а.с. 205 - 216). Свою позицію обґрунтовує наступним:

Підрозділом дізнання Солом`янського управління поліції Головного управління НП у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42023102090000244 від 23.11.2023 року за ст. 356 Кримінального кодексу України за обставинами: невстановленими особами на підставі рішення Київської міської ради від 18.12.2008 року №922/922 про передачу громадянам земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд та для ведення садівництва у мікрорайоні Жуляни у Солом`янському та Голосіївському районах міста Києва у приватну власність громадянам України передано земельні ділянки, які розташовані у руслі річки Нивки та прибережній зоні; невстановленими особами здійснюється самовільне, всупереч установленому законом порядку засипання вказаних земельних ділянок будівельним сміттям, що може заподіяти значну шкоду інтересам громадянина, державним чи громадським інтересам у вигляді затоплення присадибних ділянок та засипанні русла річки Нивка.

Фактичні обставини кримінального провадження. Постановою прокурора Солом`янської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_17 від 08 січня 2025 року було визнано речовими доказами у кримінальному провадженні: земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:72:544:0040 загальною площею 0,1 по АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ОСОБА_7 ; ?? земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:72:536:0100 загальною площею 0,1 га по АДРЕСА_2 , яка на праві власності належить ОСОБА_8 ; ?? земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:72:536:0108 загальною площею 0,1 га по АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ОСОБА_9 ; земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:72:536:0109 загальною площею 0,1 га по АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить за ОСОБА_10 ; ??земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:72:536:0110 загальною площею 0,1 га по АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ОСОБА_9 ; ?? земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:72:536:0112 загальною площею 0,1 га по АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ОСОБА_11 ; ?? земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:72:536:0111 загальною площею 0,1 га по АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ОСОБА_18 ; земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:72:536:0113 загальною площею 0,1 га по АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ОСОБА_13 .

У постанові прокурором зазначено, що земельні ділянки (зазначені вище) є маю значення речового доказу та в подальшому можуть бути об`єктом дослідження судової експертизи.

17 січня 2025 року слідчому судді Солом`янського районного суду міста Києва було подано клопотання про арешт майна.

Земельна ділянка кадастровий номер 8000000000:72:544:0040 загальною площею 0,1 по АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_7 . Вказані заперечення подаються в інтересах ОСОБА_7 . Земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:72:544:0040 далі у запереченнях - земельна ділянка.

Вважаю, що у задоволенні вказаного клопотання повинно бути відмовлено, а підстави для накладення арешту на майно відсутні

Рішення про передачу громадянам земельних ділянок є чинним, а ОСОБА_7 є добросовісним набувачем земельної ділянки

На підставі рішення Київської міської ради від 18.12.2008 року №922/922 «Про передачу громадянам земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд для ведення садівництва у мікрорайоні «Жуляни» у Солом`янському та Голосіївському районі міста Києва» було передано громадянкам земельні ділянки, зокрема з кадастровим номером 8000000000:72:544:0040 для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель.

05 лютого 2025 року адвокат ОСОБА_19 з метою представництва ОСОБА_20 звернулася до Київської міської ради з адвокатським запитом. У відповідь на вказаний запит Київська міська рада листом від 12.02.2025 року №225-СК-605 повідомила, що: «За інформацією, наявною у секретаріаті Київської міської ради, рішення Київської міської ради від 18.12.2008 року №922/922 «Про передачу громадянам земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд та для ведення садівництва у мікрорайоні Жуляни у Солом`янському районі та Голосіївському районах міста Києва» є чинним та не скасованим у судовому порядку та рішення про визнання таким, що втратило чинність зазначеного рішення, Київська міська рада не приймала».

18 грудня 2017 року ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу набув земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:72:544:0040 у власність, відтак в розуміння ЦПК він є добросовісним набувачем.

Зміст клопотання про арешт майна не узгоджується з додатками, доданими до нього.

Підставою для реєстрації вказаного кримінального провадження (з витягу з ЄРДР) стало зокрема здійснення несанкціонованими особами самовільне, всупереч установленому законом порядку засипання вказаних земельних ділянок будівельним сміттям, що може заподіяти значну шкоду інтересам громадянина, державним чи громадським інтересам у вигляді затоплення присадибних ділянок та засипанні русла річки Нивка.

У клопотанні про накладення арешту зазначено: «Таким чином, з вищевказаного вбачається, що власниками земельних ділянок 8000000000:72:544:0040, 8000000000:72:536:0108 8000000000:72:536:0109, 8000000000:72:536:0111, 8000000000:72:536:0112, 8000000000:72:536:0100, 8000000000:72:536:0110, 8000000000:72:536:0113, 8000000000:72:536:0114 з порушенням вимог земельного, природоохоронного законодавства та всупереч установленому законом порядку щодо охорони земель водного фонду, як джерела задоволення потреб суспільства у водних ресурсах здійснюється засипання вказаних земельних ділянок будівельним сміттям, побутовими відходами, що у подальшому може призвести до забруднення земель водного фонду, знищення чи засмічення русла річки Нивка інтересам. та як наслідок заподіяти значну шкоду інтересам держави чи громадським.»

В той же час, у протоколі огляду місця події від 08.01.2025, що був долучений до клопотання про арешт майна зазначено: «Оглядом встановлено, що вищевказані земельні ділянки площею по 0,1 та кожна розташовані одним масивом та не мають ніякого розмежування території одна від одної та не огороджені. На вказаних земельних ділянках розташоване русло річки Нивка, що протікає у мікрорайоні Жуляни у Солом?янському районі міста Києва, ростуть зелені насадження. Крім того під час огляду встановлено, що на земельних ділянках наявні насипи піску та каміння висотою близько 1.5-3 м та наявні факти розміщення побутового сміття та відходів ділянок.»

З вказаного вбачається, що органом досудового розслідування не було встановлено ділянки, на яких було розміщено побутове сміття та відходи земельних ділянок.

Вказане спростовує викладене у клопотання про накладення арешту на майно, відповідно до якого власником земельної ділянки 8000000000:72:544:0040 ОСОБА_7 здійснювалося засипання земельних ділянок.

Клопотання про арешт майна та матеріали, якими обґрунтовується клопотання, не доводять визначених КПК України підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна

Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

До клопотання долучено протоколи огляду, інформація отримана з Київської міської ради, відомості щодо нерухомого майна тощо.

Таким чином, у клопотанні про арешт майна та у матеріалах, яким воно обґрунтовується, жодним чином не доводиться наявність наступних обставин: подія кримінального правопорушення за ст. 356 КК України, наявність якого передбачає заподіяння значної шкоди інтересам громадянина, державним чи громадським інтересам або інтересам власника обґрунтування хоч якоїсь підозри про подію кримінального правопорушення за ст. 356 КК України, якому притаманно обов`язково наявність завданої матеріальної шкоди; в чому саме полягають потреби досудового розслідування для виправдання обмеження права власності ОСОБА_7 ; яке саме завдання може бути виконано за результатами накладення арешту.

Відповідно до ч. 6 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

В матеріалах клопотання відсутні будь-які докази, які могли би підтвердити: обставини, що зазначені у клопотанні, зокрема щодо того, що було вчинено кримінальне правопорушення; наявність обставин, що зазначені у ч. 3 ст. 132 КПК України щодо виправдання кримінального правопорушення та можливості виконання завдань, шляхом накладення арешту; зв`язок між діями (засипанням) невстановлених осіб на невстановлених земельних ділянках будівельного сміття з цілком конкретною земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:72:544:0040 та ОСОБА_7 як власником цієї земельної ділянки.

Отже, у слідчого судді за відсутності доказів відсутні підстави для застосування арешту як заходу забезпечення кримінального провадження.

У клопотанні про арешт майна від 17.01.2025 року та постанові про визнання земельних ділянок речовими доказами від 08.01.2025 року не зазначено якому критерію речових доказів, визначених ст. 98 КПК України, відповідає земельна ділянка

Приймаючи рішення про визнання земельних ділянок речовим доказом прокурор виходила з того, що вони мають значення речового доказу та в подальшому можуть бути об`єктом дослідження судової експертизи.

В той же час, статтею 98 КПК України передбачено, що майно (річ) є речовим доказом виключно у випадку, коли воно відповідає критеріям, передбачених ст. 98 КПК України, що застосовуються до речових доказів.

Відповідно до ч.1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення

При цьому, у вказаній постанові не зазначено яким критеріям речових доказів, передбачених ст. 98 КПК України, відповідає земельна ділянка, що визнається речовим доказом.

Так, в постанові не зазначено, що земельна ділянка: були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегла на собі його сліди; містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення

За таких умов зміст процесуального рішення сторони обвинувачення, який унеможливлює розуміння того, яким же саме ознакам речового доказу та яким його критеріям, закріпленим ст. 98 КПК України, відповідає той чи інший об`єкт - є немотивованим.

Окрім того, у клопотанні про арешт майна аналогічно не зазначено, яким критеріям ст. 98 КПК України відповідає земельна ділянка: «Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Так, прокурор обмежується тим, що зазначає, нібито земельна ділянка відповідає критеріям ст. 98 КПК України. В той же час, не зрозумілим є те, яким саме критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України відповідає земельна ділянка, а також чим прокурор обґрунтовує таку свою позицію. Звертаю увагу слідчого судді, що відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 171 КПК України, до клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Відтак, не зазначення у постанові про визнання речових доказів від 08.01.2025 року критеріїв, передбачених ст. 98 КПК України, щодо земельної ділянки свідчить про необґрунтованість та не вмотивованість такої постанови, та як наслідок незаконність через невідповідність вимогам ст. 110 КПК України. не зазначення у клопотанні про арешт майна критеріїв, передбачених ст. 98 КПК України, щодо земельної ділянки свідчить про відсутність підстав для задоволення вказаного клопотання.

Постанова прокурора від 08.01.2025 року про визнання земельних ділянок речовим доказом не відповідає вимогам ст. 110 КПК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 110 КПК України, постанова слідчого, дізнавача, прокурора складається з: 1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце і час прийняття постанови; прізвище, ім`я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову; 2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу; 3) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про: зміст прийнятого процесуального рішення; місце та час (строки) його виконання; особу, якій належить виконати постанову; можливість та порядок оскарження постанови.

З конструкції даної правової норми вбачається, що зазначення вказаних елементів у відповідному процесуальному рішенні слідчого, прокурора є саме їх обов`язком, а не правом.

Щодо незазначення у постанові критерії речових доказів, передбачених ст. 98 КПК України, яким відповідають вказані земельні ділянки (щодо відсутності мотивів прийняття постанови, обґрунтування мотивів прийняття постанови та посилання на положення КПК України).

В той же час, як детально було обґрунтовано у попередньому пункті, у постанові не зазначено яким критеріям речових доказів, передбачених ст. 98 КПК України, відповідає земельна ділянка, що визнається речовим доказом.

Так, в постанові не зазначено, що така земельна ділянка: була знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегла на собі його сліди; містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення

Так, як було проаналізовано вище, в оскаржуваній постанові не зазначено мотиви, з яких прокурор дійшла певного рішення та що стало підставою для обмеження прав власників майна.

Незазначення мотивів прийняття рішення беззаперечно вказує на незазначення обґрунтування таких мотивів та посилання на положення КПК України.

Відтак, постанова про визнання речовим доказом від 08.01.2025 року є необґрунтованою та не містить обов`язкових елементів, що повинна бути зазначені у такій постанові, відповідно до вимог ст. 110 КПК України (їх мотиви, обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу).

Щодо незазначення у постанові елементів, визначених п. 3 ч. 5 ст. 110 КПК України, можливості та порядку оскарження вказаної постанови

Відповідно до ч. 5 ст. 110 КПК України, постанова слідчого, дізнавача, прокурора складається, зокрема, з: резолютивної частини, яка повинна містити відомості про: зміст прийнятого процесуального рішення; місце та час (строки) його виконання; особу, якій належить виконати постанову; можливість та порядок оскарження постанови.

В оскаржуваній постанові не зазначено: місце та час (строки) його виконання; особу, якій належить виконати постанову; можливості та порядок оскарження вказаної постанови. Відтак, вказане свідчить про невідповідність оскаржуваної постанови вимогам ст. 110 КПК України.

З метою надання правничої допомоги ОСОБА_7 , враховуючи викладене вище, 10 лютого 2025 року адвокатом ОСОБА_4 було подано до керівника Солом`янської окружної прокуратури міста Києва скаргу на вказану постанову в порядку ч. 6 ст. 36 КПК України (копія скарги додається).

Станом на дату подання вказаних заперечень, відповідь щодо розгляду такої скарги від керівника Солом`янської окружної прокуратури міста Києва не надходила.

Метою визнання вказаних земельних ділянок речовими доказами не є їх дослідження та проведення щодо них відповідних слідчих дій/виконання завдань кримінального провадження.

Отже, прокурор зазначає, що земельні ділянки є речовим доказом, оскільки в подальшому можуть бути об`єктом дослідження судової експертизи.

Досудове розслідування у даному кримінальному провадженні здійснюється за попередньою кваліфікацією за ст. 356 КК України.

З об`єктивної сторони вказане кримінальне провадження характеризується сукупністю таких трьох ознак: а) самовільне вчинення будь-яких дій; б) оспорювання правомірності цих дій іншими громадянами або юридичною особою (підприємством, установою чи організацією); в) заподіяння такими діями значної шкоди інтересам громадянина, державним чи громадським інтересам або інтересам власника.

Самовільне вчинення будь-яких дій має місце тоді, коли винний реалізує своє дійсне або уявне право незаконними методами.

Разом із тим, земельна ділянка - це частина земельної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами суб`єктів власності. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, а також на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки (ст.79 Земельного Кодексу України).

Відповідно до положень КПК України, досудове розслідування здійснюється з метою встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення, встановлення винних осіб та збір доказів для подальшого судового розгляду.

За своєю природою та відповідно до мети досудового розслідування, земельна ділянка не може бути продемонстрована суду як речовий доказ.

Тобто на підтвердження факту, що вказана ділянка містить сліди кримінального правопорушення, або інші відомості, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, стороні обвинувачення необхідно продемонструвати відповідні документи, складені в результаті проведення необхідних слідчих дій чи висновки експерта.

Передумовою для прийняття постанови про визнання речовим доказом стали огляди земельних ділянок 02.12.2024 року державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції Столичного округу та 08.01.2025 року співробітниками відділу дізнання Солом`янського УП ГУ НП у м. Києві.

Отже, органом досудового розслідування було проведено слідчу дію - огляд.

Відтак, якщо зазначені земельні ділянки зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, чи стали знаряддям вчинення злочину - ці факти вже зафіксовані шляхом проведення слідчих дій.

Інші слідчі дії стороною обвинувачення не проводяться.

Так, до клопотання стороною обвинувачення було додано докази на підтвердження своєї позиції. В той же час, у вказаній справі відсутня постанова уповноваженої особи про проведення експертизи.

Так, прокурор у оскаржуваній постанові зазначає, що земельні ділянки є речовим доказом, оскільки в подальшому можуть бути об`єктом дослідження судової експертизи, в той же час жодних дій для проведення такого дослідження не проводить.

Фактично, з вказаного вбачається, що визнання земельної ділянки речовим доказом спрямоване не на його дослідження, а виключно для обмеження прав законних власників володіти, користуватися та розпоряджатися своїй майном, що не відповідає завданням кримінального провадження.

Прокурором не доведено наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Абзацом другим частини першої статті 170 КПК України передбачено, що Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Прокурором у клопотанні про арешт майна не зазначається про наявність ризиків того, що ОСОБА_7 може вжити заходів щодо приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження стосовно вилученого майна, а також яку доказову цінність має земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:72:544:0040 загальною площею 0,1 по АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ОСОБА_7 , за відсутності будь яких доказів, що на ній вчиняються будь які дії, що містять ознаки кримінального правопорушення. ??

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України при вирішенні питання про арешт майна повинно бути враховано: правову підставу для арешту майна - відсутня, що детально обґрунтовано у запереченнях, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні - у клопотанні прокурора не зазначається, що вилучене майно є доказом, що саме вказаний доказ підтверджує та для встановлення яких саме обставин кримінального правопорушення такий доказ може бути використаний. Водночас, у клопотанні містяться лише припущення про можливість того, що вилучене майно може бути доказом у кримінальному провадженні. Розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження - накладення арешту на вилучене майно не відповідає принципу пропорційності обмеження права власності, та не буде розумним та співрозмірним обмеженням завданням кримінального провадження, оскільки матеріали кримінального провадження не містять будь-яких доказів події кримінального правопорушення та зв`язку кримінального правопорушення з ОСОБА_7 , та земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:72:544:0040 наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб - наслідком буде обмеження права власності майном законних власників майна.

Відповідно до частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з положеннями статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відтак, клопотання про арешт майна від 17.01.2025 року земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:544:0040 є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

В судове засідання прокурор з`явився, клопотання підтримав, просив його задовольнити з підстав, які викладені у клопотанні.

Представник третьої особи стосовно майна якої вирішується питання про арешт майна - адвокат ОСОБА_5 , який діє від імені ОСОБА_8 , в судове засідання з`явився, зазначив, що в акті огляді інспектором не деталізовано кадастрові номери земельних ділянок, що не дає змогу їх ідентифікувати, також акт містить у собі припущення, порушень вимог законодавства ОСОБА_8 встановлено не було. Також, зазначив, що Протокол від 04.01.2024 ркоу складений одноосібно дізнавачем, без залучення понятих і є неналежним доказом. При дослідженні матеріалів справи просив звернути увагу, що в Акті огляду посилання на земельну ділянку, яка належить ОСОБА_8 відсутні, також звернув увагу, що в роздруківці аерокосмічної зйомки, доданої до матеріалів справи, будинок збудований на земельній ділянці кадастровий номер 8000000000:72:536:0101, а не 8000000000:72:536:0100, що викликає сумніви у достовірності інформації, що зазначена в даному документі. З врахуванням викладеного просив у задоволенні клопотання щодо земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:536:0100 відмовити.

Представник третьої особи стосовно майна якої вирішується питання про арешт майна - адвокат ОСОБА_4 , вказала, що проти задоволення клопотання щодо земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:544:0040 заперечує, рішення Київської міської ради про передачу земельної ділянки у власність фізичній особі є чинним, не скасовано, в 2017 році ОСОБА_7 придбав зазначену земельну ділянку на підставі договору купівлі - продажу, є добросовісним набувачем. Вказала, що на її думку зміст клопотання не узгоджується з додатками. Крім того, матеріали справи не містять підтвердження події кримінального правопорушення (зокрема не бралися проби на земельній ділянці); кримінальне правопорушення внесено до ЄРДР ще у 2023 році, однак про підозру нікому не повідомлено. Зазначила, що клопотання не містить у собі обґрунтування втручання у право власності, будь - які докази вчинення власником земельної ділянки кримінального правопорушення відсутні, яким критеріям доказу відповідає зазначене земельна ділянка не вказано. При цьому, клопотання про проведення експертизи не додано, ризики вказані у ст. 170 КПК України не зазначені. Просила звернути увагу на цільове призначення земельної ділянки для здійснення будівництва. З врахуванням чого, просила у задоволенні клопотання прокурора у частині щодо земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:72:544:0040 відмовити.

Інші власники майна в судове засідання не з`явились, судом вживались заходи щодо належного їх повідомлення про дату, час та місце розгляду клопотання.

Вислухавши учасників, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали у їх сукупності, слідчий суддя дійшов наступних висновків.

Як вбачається з витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні №42023102090000244, 28.11.2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено кримінальне провадження, з правовою кваліфікацією за ст. 356 Кримінального кодексу України (а.с. 9 - 10).

Відповідно до листа Виконавчого органу Київської міської ради Департаменту земельних ресурсів (Вих. №0570202/1-10278 від 30.07.2024 року), на підставі рішення Київської міської ради від 18.12.2008 року №922/922 «Про передачу громадянам земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд та для везення садівництва у мікрорайоні Жуляни у Солом`янському та Голосіївському районах м. Києва», земельні ділянки, зокрема 8000000000:72:544:0040, 8000000000:72:536:0100, 8000000000:72:536:0108 8000000000:72:536:0109, 8000000000:72:536:0110, 8000000000:72:536:0111, 8000000000:72:536:0112, 8000000000:72:536:0113, 8000000000:72:536:0114), передані фізичним особам у власність (а.с. 11 - 12).

Рішенням Київської міської ради від 18.12.2008 року №922/922 «Про передачу громадянам земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд та для ведення садівництва у мікрорайоні Жуляни у Солом`янському та Голосіївському районах м. Києва», затверджено містобудівне обґрунтування щодо внесення змін до містобудівної документації та визначення параметрів окремого об`єкта містобудування - будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд та для ведення садівництва у мікрорайоні Жуляни у Солом`янському та Голосіївському районах м. Києва; внесено зміни до Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року; припинено право користування земельною ділянкою площею 4,5847 га, відведеною гаражно - будівельному кооперативу «Жуляни - 1» та зараховано її до земель запасу житлової та громадської забудови; припинено право користування земельною ділянкою 1, 9464 га відведеною об`єднаному кооперативу по будівництву та експлуатації гаражів і стоянок - ГБК «Центр» та зараховано її до земель запасу житлової та громадської забудови; передано громадянам у приватну власність земельні ділянки площею 99 га для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд та 38 га для ведення садівництва, зокрема земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:72:544:0040, 8000000000:72:536:0100, 8000000000:72:536:0108 8000000000:72:536:0109, 8000000000:72:536:0110, 8000000000:72:536:0111, 8000000000:72:536:0112, 8000000000:72:536:0113, 8000000000:72:536:0114 (а.с. 13 -17).

Як вбачається з листа Київської міської ради (Вих. №225-СК-605 від 12.02.2025 року), вказане рішення є чинним та не скасованим у судовому порядку; рішення про визнання таким, що втратило чинність зазначеного рішення, Київська міська рада не приймала (а.с. 217).

Відповідно до Рішення ІV сесії V скликання Київської міської ради «Про затвердження проектів прибережних захисних смуг водних об`єктів та схем зовнішніх меж прибережних захисних смуг об`єктів водного фонду у районах м. Києва» (Вих. №253/914 від 15.03.2007 року), затверджено, зокрема, Проект прибережних захисних смуг водних об`єктів м. Києва, Солом`янський район (а.с. 18 - 19).

Як вбачається з матеріалів справи, Проект прибережних захисних смуг водних об`єктів м. Києва Солом`янський район складений у 2004 році, зазначено, що річка Нивка відноситься до малих річок, прибережна захисна смуга 25 метрів (а.с. 20 - 27).

Таким чином, слідчим суддею встановлено, що рішення щодо передачі земельних ділянок у власність фізичним особам було прийнято Київської міською радою вже після складення вищезазначеного проекту.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №401182767 від 28102024 року, власником земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:72:544:0040 є ОСОБА_7 , цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, процент готовності об`єкта - 9%, підстава внесення запису - договір купівлі - продажу від 18.12.2017 року (а.с. 29).

Згідно інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:72:544:0040, власником є ОСОБА_7 , категорія земель: землі житлової та громадської забудови, вид використання: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (а.с. 30 - 31).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №401184532 від 28.10.2024 року, власником земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:72:536:0100 є ОСОБА_8 , житловий будинок садибного типу загальна площа 19,5 кв.м. (а.с. 33 - 35).

Як вбачається з Витягу з Державного реєстру речових прав №333531318 від 25.05.2023 року, власником земельної ділянки номер 8000000000:72:536:0100 є ОСОБА_8 , ціна нерухомого майна 350 000,00 грн. (а.с. 126).

Згідно інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:72:536:0100, власником є ОСОБА_8 , цільове призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості; категорія земель: землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення; вид використання: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (а.с. 36 - 37).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №401185253 від 28.10.2024 року, власником земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:72:536:0108 є ОСОБА_9 , підстава внесення запису - договір купівлі - продажу від 20.01.2017 року (а.с. 38 - 39).

Згідно інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:72:536:0108, власником є ОСОБА_9 , цільове призначення: для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва, категорія земель: землі житлової та громадської забудови, вид використання: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (а.с. 40 - 41).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №401185893 від 28.10.2024 року, власником земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:72:536:0109 є ОСОБА_21 , цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), підстава внесення запису - договір купівлі - продажу від 22.05.2024 року (а.с. 42 - 43).

Згідно інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:72:536:0109, власником є ОСОБА_21 , цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), категорія земель: землі житлової і громадської забудови, вид використання: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (а.с. 44 - 45).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №401186726 від 28.10.2024 року, власником земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:72:536:0110, є ОСОБА_9 , підстава внесення запису - договір купівлі - продажу від 20.01.2017 року (а.с. 46 - 47).

Згідно інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:72:536:0110, власником є ОСОБА_9 , цільове призначення: для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва; категорія земель: землі житлової і громадської забудови; вид використання: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (а.с. 48 - 49).

Згідно інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:72:536:0111, власником є ОСОБА_12 , цільове призначення: для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва; категорія земель: землі житлової і громадської забудови; вид використання: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (а.с. 51 - 52).

Згідно інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:72:536:0112, власником є ОСОБА_11 , цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), категорія земель: землі житлової і громадської забудови, вид використання: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (а.с. 55 - 56).

Згідно інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:72:536:0113, власником є ОСОБА_13 , цільове призначення: для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва; категорія земель: землі житлової і громадської забудови; вид використання: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (а.с. 58 - 59).

Таким чином, судом встановлено, що земельні ділянки, зазначені у клопотанні прокурора, знаходяться у приватній власності, цільове призначення зазначених земельних ділянок: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Як вбачається з листа Державної екологічної інспекції столичного округу Державної екологічної інспекції України (Вих. №2/5/6/2-30/3455 від 12.12.2024 року), розміщення відходів будівництва та знесення на земельних ділянках з кадастровими номерами: 8000000000:72:544:0040, 8000000000:72:536:0100, 8000000000:72:536:0108 8000000000:72:536:0109, 8000000000:72:536:0110, 8000000000:72:536:0111, 8000000000:72:536:0112, 8000000000:72:536:0113, 8000000000:72:536:0114, має ознаки порушення статті 13 Закону України «Про управління відходами», статті 35 Закону України «Про охорону земель» та може призвести др. Забруднення земель водного фонду (а.с. 60 - 62).

Відповідно до Акту огляду земельної ділянки / території щодо виявлення можливих порушень вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів від Державної екологічної інспекції столичного округу Державної екологічної інспекції України 02.12.2024 року, при візуальному огляді земельних ділянок орієнтовно розташовані у прибережно - захисній смузі русла річки Нивка встановлено засипання будівельним сміттям (відходами будівництва та знесення) ймовірно для підготовки будівельних робіт; доступ до земельних ділянок з кадастровими номерами: 8000000000:72:544:0040, 8000000000:72:536:0108 8000000000:72:536:0109, 8000000000:72:536:0110, 8000000000:72:536:0111, 8000000000:72:536:0112, 8000000000:72:536:0113, 8000000000:72:536:0114 вільний, спецтехніка відсутня (а.с. 63 - 76).

При цьому, до зазначеного акту долучені фотознімки, які не містять у собі будь - яких посилань на відповідні кадастрові номери земельних ділянок.

Крім того, в акті не зазначено які саме порушення виявлені щодо кожної окремої ділянки, а розміщення їх у прибережній захисній смузі є припущенням інспектора.

Судом досліджено Протокол огляду від 04.01.2025 року та додані до нього фототаблиці. При цьому, зазначений протокол складений одноособово дізнавачем сектору дізнання ВП №2 Солом`янського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_15 , без залучення понятих, що є порушенням ст. 237 КПК України; фотознімки не містять у собі будь - яких ідентифікуючих ознак (а.с. 78 - 83).

Відповідно до ч. ч. 1 - 3, 7ст. 237 КПК України, з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей, документів та комп`ютерних даних. Огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи. Для участі в огляді може бути запрошений потерпілий, підозрюваний, захисник, законний представник та інші учасники кримінального провадження. З метою одержання допомоги з питань, що потребують спеціальних знань, слідчий, прокурор для участі в огляді може запросити спеціалістів. При огляді слідчий, прокурор або за їх дорученням залучений спеціаліст має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення оглянутого місця чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення

Судом також досліджено Протокол огляду місця події від 08.01.2025 року та додані до нього фото (а.с. 84 - 94), довідку (витяг) з містобудівного кадастру (а.с. 146 - 147), Інформаційну довідку та тематичні карти (а.с. 148 -151), технічний звіт (а.с. 152 - 157).

Суд критично сприймає інформацію, наведену у фрагменті аерокосмічної зйомки земельних ділянок, збірного кадастрового плану земельних ділянок, оскільки розташування будинку зазначено на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:72:536:0101, а не 8000000000:72:536:0100, що суперечить іншим матеріалам справи, зокрема доказам, наданим до матеріалів справи на підтвердження права власності на збудований на зазначеній земельній ділянці житловий будинок.

Згідно до інформації з Порталу державної електронної системи у сфері будівництва, а також Декларації про готовність до експлуатації індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, будівель і споруд сільськогосподарського призначення, Витягу з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, Технічного паспорта будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, розташований на земельній ділянці кадастровий номер 8000000000:72:536:0100 було введено в експлуатацію, (а.с. 127 - 133).

З листа Департаменту з питань державного архітектурно - будівельного контролю міста Києва (Вих. №073-130 від 15.01.2025 року) вбачається, що до департаменту не надходило документів, визначених законом, Порядком №466 та Порядком №461 щодо отримання права на виконання підготовчих та будівельних робіт і прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктом з кадастровими номерами 8000000000:72:544:0040, 8000000000:72:536:0108 8000000000:72:536:0109, 8000000000:72:536:0110, 8000000000:72:536:0111, 8000000000:72:536:0112, 8000000000:72:536:0113, 8000000000:72:536:0114 (а.с. 140 - 142).

Відповідно до листа Департаменту містобудування та архітектури, містобудівні умови та обмеження для проектування об`єктів будівництва земельні ділянки кадастрові номери 8000000000:72:544:0040, 8000000000:72:536:0100, 8000000000:72:536:0108 8000000000:72:536:0109, 8000000000:72:536:0110, 8000000000:72:536:0111, 8000000000:72:536:0112, 8000000000:72:536:0113, 8000000000:72:536:0114 не надавались, звернення щодо їх надання до Департаменту не надходили, технічна документація із землеустрою щодо вищевказаних земельних ділянок не погоджувалась (а.с. 149 - 145).

Постановою про визнання речовими доказами від 08 січня 2025 року, земельні ділянки кадастровий номер 8000000000:72:544:0040 загальною площею 0,1 по АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ОСОБА_7 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1112613280389); земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:72:536:0100 загальною площею 0,1 га по АДРЕСА_2 , яка на праві власності належить ОСОБА_8 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 280868480000); земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:72:536:0108 загальною площею 0,1 га по АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ОСОБА_9 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1118514780389); земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:72:536:0109 загальною площею 0,1 га по АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить за ОСОБА_10 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1272136480389); земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:72:536:0110 загальною площею 0,1 га по АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ОСОБА_9 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1116738980389); земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:72:536:0112 загальною площею 0,1 га по АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ОСОБА_11 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2440011480000); земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:72:536:0111 загальною площею 0,1 га по АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ОСОБА_12 ; земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:72:536:0113 загальною площею 0,1 га по АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ОСОБА_13 , визнані речовим доказом у кримінальному провадженні № 42023102090000244, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.11.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 Кримінального кодексу України (а.с. 158 - 162).

При цьому, у зазначеній постанові зазначено, що земельні ділянки площею 0,1 га кожна розташовані одним масивом та не мають ніякого розмежування території одна від одної та не огороджені, що не відповідає іншим матеріалам справи, зокрема долученим фотознімкам, на яких вказано, що на земельній не ідентифікованій ділянці є паркан.

Крім того, з зазначеної постанови не можливо встановити за якими саме ознаками вказані земельні ділянки було визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

Статтею 356 КК України передбачено кримінальне правопорушення - самоправство, тобто самовільне, всупереч установленому законом порядку, вчинення будь-яких дій, правомірність яких оспорюється окремим громадянином або підприємством, установою чи організацією, якщо такими діями була заподіяна значна шкода інтересам громадянина, державним чи громадським інтересам або інтересам власника.

При цьому, постанова не містить у собі даних щодо того, яке саме доказове значення мають зазначені земельні ділянки для досудового розслідування кримінального провадження.

Відповідно до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Слідчий суддя зважає на положення ст. 1 Протоколу №1 до Європейської конвенції з прав людини, відповідно до якого кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які, на її думку, є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Слідчий суддя також враховує, що будь - яке втручання у право власності має відповідати "трискладовому тесту" сформульованому у практиці Європейського суду з прав людини, а саме: бути передбачене законом, переслідувати легітимну мету та бути пропорційним.

Однак, матеріали справи не містять у собі підстав для вжиття відповідних заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частиною 2 статті 173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

В клопотанні прокурор обгрунтовує необхідність накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів.

При цьому, речовими доказами згідно ч. 1 ст.98 КПК України є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Однак, прокурором не наведено будь - яких ознак речових доказів за якими вказані у клопотанні земельні ділянки визнані речовими доказами у кримінальному провадженні, не ідентифіковано кожну земельну ділянку окремо з зазначенням відповідних ознак. Також не вказано які саме дії всупереч вимог чинного законодавства України та цільовому призначенню земельних ділянок на цей час вчиняються власниками земельних ділянок, які потребують вжиття відповідних заходів забезпечення кримінального провадження.

Крім того, слідчий суддя зважає на те, що власникам земельних ділянок на цей час не повідомлено про підозру у вчиненні будь - якого кримінального правопорушення, вони є добросовісними вигодонабувачами в розумінні цивільного законодавства України.

На підставі вищевикладеного, слідчий суддя дійшов висновку, що у задоволенні клопотання про арешт майна слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 98, 170 - 175, 309, 372 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання прокурора Солом`янської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42023102090000244, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.11.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 Кримінального кодексу України,- відмовити.

Копія ухвали негайно після її постановлення вручається слідчому, прокурору, фізичній або юридичній особі, щодо майна якої вирішувалося питання про арешт, підозрюваному, захиснику. У разі відсутності таких осіб під час оголошення ухвали копія ухвали надсилається їм не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду. У разі якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Ухвала підлягає негайному виконанню з моменту оголошення. Подання апеляційної скарги не зупиняє її виконання.

Повний текст ухвали складено 17 березня 2025 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1


Суд	Солом'янський районний суд міста Києва
Дата ухвалення рішення	11.03.2025
Оприлюднено	19.03.2025
Номер документу	125880892
Судочинство	Кримінальне
Категорія	Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про арешт майна

Судовий реєстр по справі —760/1416/25

Ухвала від 11.03.2025

Кримінальне

Солом'янський районний суд міста Києва

Тесленко І. О.

Ухвала від 11.03.2025

Кримінальне

Солом'янський районний суд міста Києва

Тесленко І. О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Ухвалавід 11.03.2025 по справі 760/1416/25СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Судовий реєстр по справі —760/1416/25

Ухвала від 11.03.2025

Ухвала від 11.03.2025

Ухвала
від 11.03.2025 по справі 760/1416/25
СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА