Рішення

від 12.03.2025 по справі 442/201/25

ДРОГОБИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №442/201/25

Провадження №2/442/384/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

заочне

12 березня 2025 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

у складі: головуючого судді Нагірної О.Б.,

з участю секретаря судового засідання Томан Р.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дрогобичі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 442/201/25 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства „Стебницьке гірничо-хімічне підприємство „Полімінерал про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди,

встановила:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, в якому просить стягнути з Приватного акціонерного товариства „Стебницьке гірничо-хімічне підприємство „Полімінерал на її користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 88643,51 грн з наступним утриманням з цієї суми податків і обов`язкових платежів, середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 107752,20 грн, моральну шкоду у розмірі 5000 грн та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 1000 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що він працювала у Приватному акціонерному товаристві «Стебницьке гірничо-хімічне підприємство «Полімінерал» з 31.10.2013 року по 19.02.2024 року на посаді Електромонтер з ремонту та обслуговання електроустаткування 4 розряд.

З початку 2023 року підприємство почало із затримкою, нерегулярно та не в повному обсязі виплачувати ОСОБА_1 заробітну плату.

У зв`язку із ігноруванням відповідачем законних вимог позивача про виплату заробітної плати вона звільнилася 19.02.2024 з роботи за власним бажанням.

Проте під час звільнення ПРАТ "СГХП "Полімінерал" ні при звільнені, ні в наступні дні відповідач не повідомив ОСОБА_1 письмово про нараховані суми, належні при звільнені та не провів з нею відповідний розрахунок. Навіть на повторний запит адвоката щодо повідомлення про нараховані суми при звільненні ОСОБА_1 , підприємство надає тільки довідку про заборгованість підприємства перед позивачем, яка становить 88643,51.

Станом на день звільнення позивачки заборгованість ПРАТ «СГХП «Полімінерал» із заробітної плати складає більше 88643,51 грн.

У зв`язку із наведеними, не проведенням з ОСОБА_1 повного розрахунку 19.02.2024 року, який мав бути на день звільнення і ігноруванням її законних вимог відповідачем, вона змушена звертатися за захистом своїх порушених прав, як працівника, до суду.

Ухвалою від 15.01.2025 року в зазначеній справі відкрито провадження та постановлено розглядати дану справу в порядку спрощеного провадження 05.02.2025. Встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву, пред`явлення зустрічного позову. Також позивачу встановлено п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, а відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення.

05.02.2025 розгляд справи відкладено на 12.03.2025 у зв`язку з неявкою сторін в судове засідання.

В судове засідання позивач та його представник не з`явилися, подавши заяву про розгляд справи за їх відсутності. Заявлені вимоги підтримує повністю та просить їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, не повідомивши причини неявки, про розгляд справи був належним чином повідомлений, заяви про розгляд справи у його відсутності не надходило, у встановлений судом строк, на адресу суду відзиву на позовну заяву не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів та постановити заочне рішення.

Відповідно довимог ч.2ст.247ЦПК Українифіксування судовогопроцесу задопомогою звукозаписувальноготехнічного засобуне здійснюється.

З`ясувавши обставини справи, дослідивши надані докази, суд вважає, що позов слід задовольнити, виходячи з наступного.

Суд встановив, що ОСОБА_1 з 2013 року працював у Приватному акціонерному товаристві «Стебницьке гірничо-хімічне підприємство «Полімінерал», що підтверджується записами у Трудовій книжці.

Згідно з наказом підприємства №96К від 19.02.2024 ОСОБА_1 було звільнено з роботи за власним бажанням.

Відповідно до даного наказу зобов`язано бухгалтерію підприємства виплатити грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку тривалістю 12 календарних дня за період роботи з 16.08.2023 по 19.02.2024, а також 19.02.2024 провести виплату всіх сум, що належать працівнику від підприємства. Розмір компенсації та розмір сум для виплати у наказі не вказано.

Проте під час звільнення ПРАТ "СГХП "Полімінерал" ні при звільнені, ні в наступні дні відповідач не повідомив ОСОБА_1 письмово про нараховані суми, належні при звільнені та не провів з нею відповідний розрахунок.

25.10.2024 адвокатом Фірти Віталія Дмитровича було подано адвокатський запит до Приватного акціонерного товариства «Стебницьке гірничо-хімічне підприємство «Полімінерал» про надання інформації про нараховані та виплачені суми при звільнені ОСОБА_1 згідно наказу №96к від 19.02.2024.

Приватне акціонерне товариство «Стебницьке гірничо-хімічне підприємство «Полімінерал» надало позивачу Довідку №512 від 25.11.2024 про заборгованість підприємства перед позивачем, яка становить 88643,51.

Станом на день звільнення позивача заборгованість ПРАТ «СГХП «Полімінерал» із заробітної плати складає 88643,51 грн.

Не проведення відповідачем з ОСОБА_1 повного розрахунку по заробітній платі 19.02.2024 стало підставою для звернення ним до суду за захистом своїх порушених прав.

Статтею 43 Конституції України гарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно із ст.94 Кодексу законів про працю України (КЗпП України) заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст.97 КЗпП України, оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт.

Роботодавець (роботодавець - фізична особа) не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються роботодавцем після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Статтею 103 КЗпП України передбачено, що про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення роботодавець повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни.

Згідно із ст.115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

При цьому, відповідно до п. 6 роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає і рішенні суду.

Враховуючи вищенаведене, вимога позивача щодо стягнення заборгованості по заробітній платі у розмірі 88643,51 грн з наступним утриманням з цієї суми податків і обов`язкових платежів є підставною та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні суд зазначає.

Згідно із ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно з правовим висновком, який викладено у постанові судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18 січня 2017 року у справі № 6-2912цс16, всі суми (заробітна плата, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать.

За змістом статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999р. «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставіст.117 КЗпП України, стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. У разі не проведення розрахунку у зв`язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Середньоденна заробітна плата для розрахунку середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку визначається за правилами, встановленими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУвід 08.02.1995 за №100 (далі - Порядок).

Відповідно до п. 2 Порядку, у випадку нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Відповідно до п. 8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Оскільки звільненню 19.02.2024, передувала робота ОСОБА_1 повні місяці у грудні 2023 і січні 2024, то середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за ці місяці.

РікМісяцьСума нарахованої зарплати, грнК-сть робочих днів2023грудень8231,69212024січень8580,5523 16812,2444

Середньоденна зарплата: 16812,24грн / 44 = 382,10 грн.

Кількість робочих днів за час затримки виплати у розмірі 17739,55грн з 02.11.10.2023 по 31.12.2023 становить 44 дні.з 19.02.2024 по 30.11.2024 - становить 282 днів.

Середній заробіток становить: 382,10 грн х 282 дні = 107752,20 грн.

Отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 107752,20 грн. середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди слід врахувати наступне.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється ст.237-1КЗпП України, яка передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди суд враховує характер неправомірних дій відповідача, його поведінку після невиплати заробітної плати, тривалість порушення прав позивача, як наслідок порушення нормального ритму життя, нормальних життєвих зв`язків, тяжкість вимушених змін, час та зусилля необхідні для відновлення попереднього стану. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

А тому, враховуючи вимоги п.п.3,5,6,9,13Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року №4, з відповідача слід стягнути в користь позивача 5000 грн моральної шкоди.

Щодо вимоги позивачки про стягнення витрат на професійну правову допомогу.

Відповідно до ч. 1, ч. 3ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Розглянувши вимоги про стягнення з відповідача на користь позивачки 1000,00 грн -витрати на правову допомогу, суд зазначає таке.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Представником позивача зазначено, що витрати на правничу допомогу становлять в розмірі 1000,00 грн, та в якості підтвердження до суду було надано договір про надання правничої допомоги від 25.10.2023, акт №1 прийняття-передачі наданих послуг, квитанцію до прибуткового касового ордера №10.

Враховуючи викладене, а також те, що заявлені представником позивача витрати у сумі 1000,00 грн є співмірними зі складністю цієї справи, суд дійшов висновку про задоволення витрат на правничу допомогу в сумі 1000,00 грн.

Відповідно дост. 141 ЦПК Україниз відповідача підлягає стягненню у користь держави судовий збір у розмірі 3028 грн.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 81, 258, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ухвалив:

позов задоволити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Стебницьке гірничо-хімічне підприємство «Полімінерал» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 88643,51 (вісімдесят вісім тисяч шістсот сорок три гривні п`ятдесят одна копійка) гривень з наступним утриманням з цієї суми податків і обов`язкових платежів, а також інші виплати передбачені законодавством, середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 107752,20 (сто сім тисяч сімсот п`ятдесят дві гривні двадцять копійок) гривень, моральну шкоду у розмірі (п`ять тисяч) гривень.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Стебницьке гірничо-хімічне підприємство «Полімінерал» на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правову допомогу у розмірі 1000 (одна тисяча) гривень.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Стебницьке гірничо-хімічне підприємство «Полімінерал» в користь держави 3028,00 (три тисячі двадцять вісім) гривень судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Стебницьке гірничо-хімічне підприємство «Полімінерал», ЄДРПОУ: 05762281, адреса: Львівська область, м. Стебник, вул. Дрогобицька, 127.

Повний текст виготовлено 17.03.3025.

Суддя О.Б. Нагірна