Ухвала від 09.07.2024 по справі 607/14813/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.07.2024 Справа №607/14813/24 Провадження №1-кс/607/3987/2024

м. Тернопіль

Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , розглянувши у судовому засіданні в залі суду у м. Тернополі, клопотання старшого слідчого СВ УСБУ в Тернопільській області ОСОБА_5 , погоджене прокурором Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_6 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бердянськ Запорізької області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Сторона обвинувачення у межах кримінального провадження № 22023210000000102 від 13.04.2023 за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, звернулась до слідчого судді із клопотанням про обрання підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави у кримінальному провадженні.

Як вбачається з клопотання та доданих до нього матеріалів, з червня 2022 року в громадянина України ОСОБА_7 , як радикально налаштованої проти дій органів державної влади України особи, виник злочинний умисел, направлений на добровільне зайняття посади в незаконних правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території Запорізької області.

При цьому ОСОБА_7 був обізнаний, що 24 жовтня 1945 року набув чинності Статут Організації Об`єднаних Націй, підписаний 26 червня 1945 року, яким фактично створено Організацію Об`єднаних Націй (далі ООН).

До складу ООН входять Україна, російська федерація та ще 49 країн-засновниць, а також інші країни світу.

Відповідно до частини 4 статті 2 Статуту ООН, усі Члени вказаної організації утримуються в своїх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним із Цілями Об`єднаних Націй.

Декларацією Генеральної Асамблеї ООН № 36/103 від 09 грудня 1981 року про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями № 2131 (ХХ) від 21 грудня 1965 року, що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та про захист їх незалежності та суверенітету; № 2625 (XXV) від 24 жовтня 1970 року, що містить Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН; № 2734 (ХХV) від 16 грудня 1970 року, що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки, та № 3314 (ХХІХ) від

14 грудня 1974 року, що містить визначення агресії, установлено, що жодна з держав не має права здійснювати інтервенцію чи втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Цими ж міжнародними документами закріплено обов`язок держав: утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації, здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербовки найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.

Крім того, принципи суверенної рівності, поваги прав, притаманних суверенітету, незастосування сили чи погрози силою, непорушності кордонів, територіальної цілісності держав, мирного врегулювання спорів та невтручання у внутрішні справи держав були закріплені також у Заключному акті Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01 серпня 1975 року, який підписаний СРСР, правонаступником якого є російська федерація.

Статтями 1 та 2 III Конвенції про відкриття воєнних дій від 18 жовтня 1907 року, яка вступила в дію 26 січня 1910 року та 07 березня 1955 року визнана СРСР, правонаступником якого є російська федерація, передбачено, що військові дії між державами не повинні починатися без попереднього та недвозначного попередження у формі або мотивованого оголошення війни, або ультиматуму з умовним оголошенням війни. Про існування стану війни має бути без зволікання оповіщено нейтральним державам, і він матиме для них дійсну силу лише після отримання оповіщення.

У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року (далі Декларація) вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.

Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.

24 серпня 1991 року Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено Акт проголошення незалежності України, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави України. Згідно з указаним документом, територія України є неподільною та недоторканною.

Незалежність України визнали держави світу, серед яких і російська федерація.

Згідно з пунктами 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки, у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 5 грудня 1994 року, російська федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтвердили Україні своє зобов`язання згідно з принципами Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 1 серпня 1975 року поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України, зобов`язалися утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони, або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом ООН.

Відповідно до пунктів 3, 8 Меморандуму про підтримку миру та стабільності в Співдружності Незалежних Держав від 10 лютого 1995 року, що укладений між державами СНД, серед яких є Україна та російська федерація, держави підтвердили непорушність існуючих кордонів один одного та зобов`язалися виступати проти будь-яких дій, що підривають їхню непорушність, а також вирішувати усі суперечки, що виникають з питань кордонів і територій, тільки мирними засобами. Держави також зобов`язалися не підтримувати на території інших держав-учасниць сепаратистські рухи, а також сепаратистські режими, якщо такі виникнуть; не встановлювати з ними політичних, економічних та інших зв`язків; не допускати використання ними територій і комунікацій держав-учасниць Співдружності; не надавати їм економічної, фінансової, військової та іншої допомоги.

31 травня 1997 року, відповідно до положень Статуту ООН і зобов`язань згідно із Заключним актом Наради з безпеки і співробітництва в Європі, Україна та російська федерація уклали Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією (ратифікований Законом України від 14 січня 1998 року №13/98-ВР та Федеральним Законом російської федерації від 02 березня 1999 року № 42ФЗ). Відповідно до статей 2 3 зазначеного Договору, російська федерація зобов`язалася поважати територіальну цілісність України, підтвердила непорушність існуючих між ними кордонів та зобов`язалася будувати відносини одна з одною на основі принципів взаємної поваги, суверенної рівності, територіальної цілісності, непорушності кордонів, мирного врегулювання спорів, незастосування сили або погрози силою, у тому числі економічні та інші способи тиску, права народів вільно розпоряджатися своєю долею, невтручання у внутрішні справи, додержання прав людини та основних свобод, співробітництва між державами, сумлінного виконання взятих міжнародних зобов`язань, а також інших загальновизнаних норм міжнародного права.

Статтями 1 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Згідно зі статтею 5 Конституції України, носієм суверенітету та єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.

Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Статтею 73 Конституції України визначено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України.

Відповідно до статей 132134 Конституції України територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території. До складу України входять: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька,

Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь. Місто Севастополь має спеціальний статус, Автономна Республіка Крим (далі - АР Крим) є невід`ємною складовою частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання.

24 лютого 2022 року, у порушення вищевказаних умов міжнародних договорів, російською федерацією (далі - рф) здійснено повномасштабне військове вторгнення на територію України та розпочато ведення агресивної війни і захоплення її територій.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено воєнний стан на всій території України, який у подальшому було неодноразово продовжено.

Крім того, ОСОБА_7 було відомо, що після незаконного вторгнення російської федерації на територію України та окупації частини її території, зокрема 03 березня 2022 року с. Новотроїцьке Бердянського району Запорізької області, представниками збройних сил та інших державних органів рф взято під контроль будівлі і споруди, що забезпечують діяльність органів державної влади України з метою перешкоджання їх нормальній роботі, а також створено незаконні органи влади та окупаційні адміністрації.

Відповідно до п.п. 6, 7 ч. 1 ст. 1? Закон України № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режимна тимчасово окупованій території України» (далі - Закон № 1207-VII), окупаційна адміністрація російської федерації сукупність державних органів і структур російської федерації, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних російській федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції

на тимчасово окупованій території України, в тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб`єктів адміністративних послуг.

Тимчасово окупована територія це частини території України, в межах яких збройні формування російської федерації та окупаційна адміністрація російської федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування російської федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації російської федерації.

Тимчасова окупація рф територій України, визначених ч. 1 ст. 3 Закону № 1207-VII, незалежно від її тривалості, є незаконною і не створює для рф жодних територіальних прав.

При цьому, ОСОБА_7 знав, що після тимчасової окупації території Запорізької області, представниками окупаційних органів влади рф, було створено незаконний правоохоронний орган - «главное управление внутренних дел по Запорожской области», з метою виконання ним від імені країни агресора правоохоронних функцій, в тому числі у с. Новотроїцьке Бердянського району Запорізької області, замість органів Національної поліції України.

Водночас, згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», правоохоронні органи - органи прокуратури, Національної поліції, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, Бюро економічної безпеки України, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.

В подальшому, не пізніше червня 2022 року ОСОБА_7 , реалізовуючи свій злочинний умисел, умисно, добровільно приєднався до вищезазначеного незаконного правоохоронного органу т.зв. «ГУ ВД по Запорожской области», зайнявши у ньому посаду «участкового инспектора полиции» с. Новотроїцьке Бердянського району Запорізької області.

Після зайняття вказаної посади ОСОБА_7 у період з червня 2022 року по cічень 2023 року, відповідно до своїх функціональних обов`язків, спільно з представниками окупаційної влади рф, виконував злочинні завдання незаконного правоохоронного органу.

Так, на початку липня 2022 року, ОСОБА_7 перебуваючи на посаді т.зв. «участкового инспектора полиции» у незаконному правоохоронному органі «ГУ ВД по Запорожской области», будучи одягненим у білу сорочку з шевронами «полиции российской федерации», із зображеннями на них прапора та герба російської федерації, виконуючи обов`язки т.зв «працівника правоохоронного органу», опитав мешканку с. Новотроїцьке Бердянського району Запорізької області, ОСОБА_8 щодо адреси проживання мешканця цього ж населеного пункту.

Окрім цього, 11.07.2022 окупаційною адміністрацією с. Новотроїцьке Бердянського район Запорізької області, з метою втілення наративів країни-агресора, було створено телеграм-канал «Жизнь с. Новотроицкое, с. Полоузовке, Андровке, Троян», через який місцевим мешканцям доводилась інформація про правила проживання в населеному пункті під час окупації російською федерацією.

Того ж дня, ОСОБА_7 , виконуючи свої службові обов`язки т.зв. «участкового инспектора полиции» незаконного правоохоронного органу, забезпечив та сприяв проведення обшуку у буднику місцевої мешканки за адресою: АДРЕСА_2 .

У подальшому, в приміщенні сільської ради с. Новотроїцького за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_7 , виконуючи свої службові обов`язки т.зв. «участкового инспектора полиции» незаконного правоохоронного органу, з метою отримання, збирання інформації щодо ветеранів АТО/ООС і військовослужбовців сил оборони України та членів їх сімей, що проживають у с. Новотроїцьке, для подальшої її передачі правоохоронним органам російської федерації, проводив опитування місцевих мешканців.

Після чого, ОСОБА_7 , перебуваючи на посаді т.зв. «участкового инспектора полиции», для досягнення злочинної мети країни-агресора, використовуючи отриману інформацію, здійснював координацію проведення обшуків, із залученням військовослужбовців рф, у житлових будинках місцевих мешканців с. Новотроїцьке, родичі яких є ветеранами АТО/ООС або проходять службу в силах оборони України, з метою їх залякування.

16.07.2022, ОСОБА_7 , продовжуючи свою злочинну діяльність, забезпечив проведення обшуку, за участі військовослужбовців рф, у будинку громадянки ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_1 , з метою здійснення залякування та здійснення тиску на останню, через проходження її чоловіком службу в силах оборони України.

Також, 24.07.2022 ОСОБА_7 , використовуючи свої службові повноваження, з метою підтримки дій та рішень окупаційної влади с. Новотроїцьке Бердянського район, повідомив у телеграм-каналі «Жизнь с. Новотроицкое, с. Полоузовке, Андровке, Троян», про заборону руху транспортних засобів після 21 год. 00 хв. на території вказаних населених пунктів.

Окрім цього, у вересні 2022 року, в даному телеграм-каналі, ОСОБА_7 , втілюючи наративи країни-агресора, поширив інформацію про нарахування окупаційною владою пенсій та грошової допомоги у розмірі десяти тисяч рублів після проведення незаконного референдуму на території с. Новотроїцьке Бердянського району Запорізької області.

Крім того, ОСОБА_7 , із використанням наданих йому повноважень, погрожував притягненням до адміністративної відповідальності осіб, які будуть критикувати проведення незаконного референдуму та здійснення виплат коштів.

Окрім цього, у листопаді 2022 року ОСОБА_7 , використовуючи свої службові повноваження, реалізовуючи рішення окупаційної влади, повідомив у телеграм-каналі «Жизнь села Новотроицкое, с. Полоузовке, Андровке, Троян», про запровадження на території Бердянського району комендантської години з 21 год. 00 хв. до 05 год. 00 хв., а також щодо заборони продажу алкогольних напоїв з 17 год. 00 хв. до 08 год. 00 хв.

В подальшому, не пізніше 11 січня 2023 року представниками окупаційних органів влади рф на тимчасово окупованій території Запорізької області, було створено новий незаконний правоохоронний орган -так зване «главное управление министерства внутренних дел российской федерации по Запорожской области», до складу якого також увійшов «отдел министерства внутренних дел российской федерации «Бердянский» ГУ МВД РФ по Запорожской области», який розповсюджував свою незаконну діяльність на територію с. Новотроїцьке Бердянського району Запорізької області.

При цьому, вказані незаконні правоохоронні органи були створено представниками рф для виконання від імені країни агресора на тимчасово окупованій території Запорізької області правоохоронних функцій, замість органів Національної поліції України.

У свою чергу, ОСОБА_7 продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, умисно, добровільно перейшов до новоствореного незаконного правоохоронного органу - «отдел министерства внутренних дел российской федерации «Бердянский» ГУ МВД РФ по Запорожской области», зайнявши посаду «участкового уполномоченного полиции».

При цьому, ОСОБА_7 було забезпечено форменим одягом, табельною вогнепальною зброєю, т.зв. «службовим посвідченням» працівника правоохоронного органу.

Таким чином, громадянин України ОСОБА_7 умисно, добровільно, з червня 2022 року по березень 2023 року займав посади т.зв. «участкового инспектора полиции», «участкового уполномоченного полиции» у незаконних правоохоронних органах - «ГУ ВД по Запорожской области», «ГУ МВД РФ по Запорожской области», створених на тимчасово окупованій території Запорізької області.

У вчиненні вказаного злочину підозрюється: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Бердянськ Запорізької області, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , громадянин України, якому 21.06.2024 в порядку ст. 135 та ч. 1 ст. 278 КПК України повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.

Підозра ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України обґрунтовується зібраними у провадженні доказами:

- протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 23.02.2024;

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками за участі свідка ОСОБА_8 від 23.02.2024;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 23.02.2024;

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками за участі свідка ОСОБА_9 від 23.02.2024;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 23.02.2024;

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками за участі свідка ОСОБА_10 від 23.02.2024;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 24.02.2024;

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками за участі свідка ОСОБА_11 від 22.02.2024;

- протоколом огляду соціально- орієнтованої мережі «Вконтакте» ОСОБА_12 від 03.05.2024;

- протоколом огляду телеграм- каналу «Бердянськ в окупації» в месенджері «Telegram» від 03.05.2024;

- протоколом огляду мобільного телефону свідка ОСОБА_11 від 24.02.2024;

- іншими матеріалами, здобутими у ході досудового розслідування кримінального провадження.

Того ж дня, через засіб масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження «Урядовий кур`єр» та офіційний веб-сайт Офісу Генерального прокурора, ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України та викликано на 01.07.2024, 02.07.2024 та 03.07.2024 до слідчого відділу УСБУ в Тернопільській області для отримання письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, допиту як підозрюваного та проведенні інших слідчих та процесуальних дій за участі підозрюваного. Однак, будучи належним чином повідомленим про виклик ОСОБА_7 , до слідчого відділу не з`явився, про причини неявки не повідомив.

Таким чином, ОСОБА_7 ухиляється від слідства та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

04.07.2024, слідчим відділом УСБУ в Тернопільській області, ОСОБА_7 оголошено у розшук, у зв`язку з тим, що останній ухиляється від слідства та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності та постійно перебуває на тимчасово окупованій території Запорізької області.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини, у справі «Феррарі Браво проти Італії», не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим лише тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки це є завданням органів досудового розслідування (попереднього слідства).

Відповідно до п. 175 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Таке ж тлумачення терміну «обґрунтована підозра» знайшло своє відображення у рішенні Європейський суд з прав людини у справі «Фокс, Кембел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «K.F. проти Німеччини».

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» вказав, що факти, які викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або для пред`явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу.

Отримані на даному етапі досудового розслідування відомості задокументовані у відповідний процесуальний спосіб, передбачений КПК України і вказують на причетність підозрюваного до вчинення зазначених злочинів, при цьому, таке цілком узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що наявність «обґрунтованої підозри» у вчинені правопорушення передбачає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що зазначена особа могла вчинити правопорушення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Влох проти Польщі»).

На даному етапі кримінального провадження стороною обвинувачення та слідчим суддею не вирішуються питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення. Сторона обвинувачення на підставі оцінки сукупності отриманих доказів стверджує, що причетність особи до вчиненого нею злочину є вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.

На сьогоднішній день виникла необхідність в обранні відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у зв`язку з тим, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні триває, а обрання підозрюваному більш м`якого запобіжного заходу може перешкодити об`єктивному розслідуванню кримінального провадження.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого

ч. 7 ст. 111-1 КК України, у тому числі під час досудового розслідування, шляхом проведення слідчих та інших процесуальних дій, отримано докази того, що підозрюваний може вчинити дії, які містять ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

На даний час, підозрюваний знаходиться на тимчасово окупованій території Запорізької області. Вказаний факт свідчить про існування ризику, передбаченого

п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки підозрюваний ОСОБА_7 переховується від органів досудового розслідування та суду.

Зважаючи на те, що ОСОБА_7 , перебуває на території Запорізької області, у останнього можуть зберігатися об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Зазначене свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, який виражається в тому, що підозрюваний ОСОБА_7 перебуваючи на волі має можливість знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Окрім того, зважаючи на той факт, що підозрюваний ОСОБА_7 на даний час переховується від органів досудового розслідування та суду на тимчасово окупованій території Запорізької області, у його діях наявний ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України а саме можливість незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні.

Досудовим розслідуванням встановлено, що підозрюваний ОСОБА_7 не має місця проживання, соціальних зв`язків для існування на не окупованій території України. Таким чином, надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки вищевказаного кримінального правопорушення, дають підстави вважати, що підозрюваний, розуміючи невідворотність покарання, намагатиметься у будь-який спосіб уникнути відповідальності та може вчинити інші або продовжити вчинення кримінального правопорушення. Зазначене свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Враховуючи характер вищевказаного злочину та покарання у вигляді позбавлення волі, що загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його судом винуватим, є всі підстави вважати, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконними засобами впливати на свідків у кримінальному провадженні, які володіють інформацією щодо обставин вчинення ним зазначеного злочину, а також знищити, сховати або спотворити будь-які із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, вчинить нові або продовжуватиме вчиняти злочин, а тому з метою запобігання вказаним ризикам об`єктивно необхідним є застосування щодо останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

З урахуванням викладених обставин, жоден інший більш м`який запобіжний захід, крім виключного запобіжного заходу тримання під вартою, не зможе забезпечити запобігання існуючим ризикам та виконання завдань кримінального провадження.

Враховуючи складну суспільно-політичну ситуацію в Україні на даний час, за умов проведення відповідними силовими підрозділами України бойових дій, спрямованих на оборону та деокупацію окремих території України, небезпека вчинення підозрюваним вищезазначених дій носить підвищений характер, а відтак такі обставини вимагають більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, що також узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини.

Відповідно до абз. 7 ч. 4 ст. 183 КПК України при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, який виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.

Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором.

Відповідно до ч. 4 ст. 197 КПК України у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого на підставі частини шостої статті 193 цього Кодексу строк дії такої ухвали не зазначається.

Приймаючи до уваги те, що підозрюваний ОСОБА_7 з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності переховується від органів досудового розслідування та перебуваючи на волі може вчинити спробу незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, а також враховуючи відсутність можливості запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, просить клопотання задовольнити.

Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав з підстав, викладених у ньому, просить задовольнити.

Захисник ОСОБА_13 у судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечив, оскільки матеріалами клопотання не підтверджується наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України.

Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши сторін кримінального провадження, слідчий суддя доходить наступного висновку.

Постановою старшого слідчого СВ УСБУ в Тернопільській області ОСОБА_14 від 14.07.2024 року, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оголошено у регіональний, державний та міжнародний розшук.

Відповідно до ч.6 ст.193 КПК України, слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

Відповідно до п.4 ч.2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований окрім як: 4) до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

На думку слідчого судді, ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України, що підтверджується наступними матеріалами, зокрема: протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 23.02.2024; протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками за участі свідка ОСОБА_8 від 23.02.2024; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 23.02.2024; протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками за участі свідка ОСОБА_9 від 23.02.2024; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 23.02.2024; протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками за участі свідка ОСОБА_10 від 23.02.2024; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 24.02.2024; протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками за участі свідка ОСОБА_11 від 22.02.2024; протоколом огляду соціально- орієнтованої мережі «Вконтакте» ОСОБА_12 від 03.05.2024; протоколом огляду телеграм- каналу «Бердянськ в окупації» в месенджері «Telegram» від 03.05.2024; протоколом огляду мобільного телефону свідка ОСОБА_11 від 24.02.2024.

Згідно ст. 178 КПК України обставиною, яка враховується при обранні запобіжного заходу, крім ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, які зобов`язаний слідчий суддя оцінити при постановленні ухвали є, зокрема тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винним у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується.

Оцінивши обставини, передбачені ч.1 ст.178 КПК України, з врахуванням особи підозрюваного, характеру вчинення кримінального правопорушення, тяжкості покарання, що загрожує особі у випадку визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років, того, що ОСОБА_7 переховується від органу досудового розслідування на тимчасово окупованій території Запорізької області, у зв`язку із чим його оголошено у розшук, слідчий суддя приходить до переконання про те, що перебуваючи на волі, ОСОБА_7 може й надалі переховуватись від органів досудового розслідування, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Згідно ч.4 ст.183 КПК України, при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.

За таких обставин, з метою запобігання вищевказаним ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_7 , слід обрати щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, задовольнивши клопотання слідчого.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 183,184,193,194,196 КПК України, слідчий суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання старшого слідчого СВ УСБУ в Тернопільській області ОСОБА_5 , погоджене прокурором Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_6 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити.

Обрати щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бердянськ Запорізької області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.

Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід розглядається слідчим суддею після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження.

Контроль за виконанням ухвали покласти на старшого слідчого СВ УСБУ в Тернопільській області ОСОБА_5 .

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської областіОСОБА_1