Рішення

від 24.02.2025 по справі 160/31578/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2025 рокуСправа №160/31578/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу № 160/31578/24 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Криворізької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

28.11.2024 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Криворізької міської ради Дубачинської Анни Євгенівни №74212696 від 22 липня 2024 року про відмову ОСОБА_1 у проведенні реєстраційних дій; зобов`язати державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Криворізької міської ради Дубачинську Анну Євгенівну здійснити державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, а саме: житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , згідно договору купівлі-продажу № 1694 від 31 липня 2001 року, посвідченого приватним нотаріусом Попаснянського районного нотаріального округу Луганської області Селегень А.Б.; зобов`язати державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Криворізької міської ради Дубачинську Анну Євгеніївну внести дані до розділу електронного реєстру прав власності на нерухоме майно, а саме: житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та видати витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зареєстроване за ОСОБА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що державним реєстратором прав на нерухоме майно Виконкому Криворізької міської ради Дніпропетровської області прийнято рішення №74212696 від 22 липня 2024 року про відмову у проведенні реєстраційних дій з реєстрації нерухомого майна.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.12.2024 року адміністративний позов було залишено без руху, оскільки позовна заява була подана без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.12.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 160/31578/24. Розглядати справу вирішено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Копію ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.12.2024 року разом із копією позовної заяви з додатками було надіслано відповідачу в його електронний кабінет та отримано 25.12.2024 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, яка міститься у матеріалах справи. Однак, відповідач не скористався своїм правом та не подав до суду відзив на позовну заяву у строки встановлені ухвалою суду.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 24.05.2024 року ОСОБА_1 звернулась до Центру адміністративних послуг «ВІЗА» Виконкому Криворізької міської ради із заявою №61192662 про державну реєстрацію права власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

30.05.2024 року державним реєстратором прав на нерухоме майно прийнято рішення про зупинення розгляду заяви №61192662, з підстав відсутності інформації, що містить відомості про зареєстровані права до 01.01.2013.

Державним реєстратором в порядку пункту 3 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» направлено запит до Попаснянської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області про надання інформації щодо реєстрації права власності до 01.01.2013 року, а саме власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Листом Попаснянської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області від 03.06.2024 за №01.03-03/260 повідомлено, що надання інформації не є можливим, оскільки у зв`язку з тимчасовою окупацією території Попаснянської міської територіальної громади в розпорядженні Попаснянської міської військової адміністрації дана інформація відсутня, архіви Попаснянського бюро технічної інвентаризації, наразі знаходяться на тимчасово окупованій території, доступ до них також відсутній, і місцезнаходження та стан збереження невідомі..

Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи та не оспорюються сторонами.

З урахуванням листа-відповіді Попаснянської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області, державним реєстратором Виконавчого комітету Криворізької міської ради прав на нерухоме майно прийнято рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій №74212696 від 22 липня 2024 року.

Позивач, вважаючи протиправним рішення державного реєстратора щодо відмови у проведенні реєстраційних дій, звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються, зокрема, Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, діючої на час виникнення правовідносин).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" - державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно частини 3 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Згідно частини 4 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" вбачається, що будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті у випадках, визначених статтею 28 цього Закону, та в інших випадках, визначених законом.

За правилом абзацу 4 частини 5 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав проводиться за заявами у сфері державної реєстрації прав будь-яким державним реєстратором з урахуванням вимог, встановлених абзацами першим - третім цієї частини, крім випадку, передбаченого статтею 31-2 цього Закону, та автоматичної державної реєстрації прав у випадках, передбачених цим Законом.

Пунктом 2 частини 1 статті 6 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"визначено, що суб`єктами державної реєстрації прав є виконавчі органи сільських, селищних та міських рад (крім міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення) набувають повноважень у сфері державної реєстрації прав відповідно до цього Закону у разі прийняття відповідною радою такого рішення.

Так, частиною 3 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" врегульовано, що державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; 2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; 3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії.

Пунктом 1 статті 20 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що заява на проведення реєстраційних дій подається заявником у паперовій формі, а у випадках, передбачених законодавством, - в електронній формі разом з оригіналами документів, необхідних для проведення реєстраційних дій, чи їх копіями, засвідченими державними органами, органами місцевого самоврядування (якщо оригінали таких документів відповідно до законодавства залишаються у справах державних органів, органів місцевого самоврядування).

Згідно статті 23 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" розгляд заяви про державну реєстрацію прав може бути зупинено державним реєстратором виключно у таких випадках: 1) подання документів для державної реєстрації прав не в повному обсязі, передбаченому законодавством; 2) неподання заявником чи неотримання державним реєстратором у порядку, визначеному цим Законом, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем в електронній формі чи документів із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 1 січня 2013 року.

Державний реєстратор у строк, встановлений для державної реєстрації прав, приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та невідкладно повідомляє про це заявника.

Якщо заявник протягом 30 робочих днів з моменту отримання рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав виконав вимоги державного реєстратора, зазначені у відповідному рішенні, розгляд заяви відновлюється на підставі рішення державного реєстратора про відновлення розгляду заяви

Згідно пункту 8 частини 1 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено підстави для відмови в державній реєстрації прав, а саме після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.05.2024 року ОСОБА_1 звернулась до Центру адміністративних послуг «ВІЗА» Виконкому Криворізької міської ради із заявою №61192662 про державну реєстрацію права власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

30.05.2024 року державним реєстратором прав на нерухоме майно прийнято рішення про зупинення розгляду заяви №61192662, з підстав відсутності інформації, що містить відомості про зареєстровані права до 01.01.2013 та в порядку пункту 3 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» направлено запит до Попаснянської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області про надання інформації щодо реєстрації права власності до 01.01.2013 року, а саме власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Попаснянська міська військова адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області листом від 03.06.2024 за №01.03-03/260 повідомила, що надання інформації, вказаної у запиті не є можливим, оскільки у зв`язку з тимчасовою окупацією території Попаснянської міської військової адміністрації дана інформація відсутня, архіви Попаснянського бюро технічної інвентаризації (на даний час - відділ технічної інвентаризації Попаснянського комунального підприємства «СКП», діяльність відділу призупинена), наразі знаходяться на тимчасова окупованій території, доступ до них також відсутній, їх місцезнаходження та стан збереження невідомі.

Державним реєстратором Виконавчого комітету Криворізької міської ради прав на нерухоме майно з урахуванням листа-відповіді Попаснянської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області, прийнято рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій №74212696 від 22 липня 2024 року.

В свою чергу, мови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначені Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (далі - Порядок № 1127).

Згідно пункту 12 Порядку № 1127 розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на таке майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.

Пунктом 14 Порядку № 1127 визначено, що у разі коли під час розгляду заяви встановлено наявність підстав, передбачених законом для зупинення розгляду заяви, державний реєстратор невідкладно приймає рішення щодо зупинення розгляду заяви.

Якщо заявник протягом 30 робочих днів з моменту отримання рішення щодо зупинення розгляду заяви виконав вимоги державного реєстратора, зазначені у відповідному рішенні, а також у разі коли державним реєстратором протягом 30 робочих днів з моменту прийняття відповідного рішення на запит отримано документи та/або інформацію, необхідні для державної реєстрації прав, розгляд заяви відновлюється на підставі рішення державного реєстратора щодо відновлення розгляду заяви.

У разі невиконання заявником зазначених у рішенні вимог або неотримання на запит документів та/або інформації, необхідних для державної реєстрації прав, у строк, встановлений в абзаці другому цього пункту, державний реєстратор приймає рішення щодо відмови в державній реєстрації прав.

Відповідно до пункту 23 Порядку № 1127 за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державний реєстратор приймає відповідне рішення, яке повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття з відповідним обґрунтуванням їх застосування.

Зміст наведених норм дає підстави дійти висновку, що законодавцем чітко встановлено процедуру розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, яка включає в себе перевірку документів на предмет відповідності таких вимогам законодавства, відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявності підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.

Як вже встановлено, у спірних правовідносинах державний реєстратор відмовив позивачу у проведенні державної реєстрації прав з посиланням на пункту 8 частини 1 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Однак приймаючи рішення про відмову у вчиненні реєстраційних дій державним реєстратором не було прийнято до уваги норми Постанови КМУ від 06.03.2022 року № 209 «Про деякі питання державної реєстрації та функціонування єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, в умовах воєнного стану», норм Цивільного законодавства та норм Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

Статтею 657 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній станом на 30 грудня 2004 року) закріплено правило, за яким договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладався у письмовій формі і підлягав нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Частиною 3 статті 209 Цивільного кодексу України (у зазначеній редакції) визначено, що нотаріальне посвідчення правочину могло бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідав загальним вимогам, встановленим статтею 203 цього Кодексу, тобто загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Дані норми кореспондується з нормами ЦК Української РСР в редакції чинні станом на 30.10.1999 року.

Враховуючи зазначене, та враховуючи, що договір купівлі-продажу квартири, укладений 31.07.2001 року між ОСОБА_2 та третьою особою, у письмовій формі, є нотаріально посвідченим та зареєстрованим у державному реєстрі правочинів, цей договір є дійсним, а отже право власності позивача на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , установленню не підлягає.

Разом з тим, у зв`язку зі змінною законодавства, на виконання постанови КМУ від 18 лютого 1998 року № 192 «Про заходи щодо створення системи реєстрації прав на нерухоме та рухоме майно» прийнято Інструкцію про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, яка затверджена наказом Держбуду України від 9 червня 1998 року № 121, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26 червня 1998 року за № 399/2839. Інструкція втратила чинність згідно з наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 15 лютого 2002 року № 36 у зв`язку з прийняттям Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 року за № 157/6445.

За пунктами 1.5,1.6 вказаної Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб було передбачено, що Державну реєстрацію права власності на об`єкти нерухомого майна здійснюють державні комунальні підприємства-бюро технічної інвентаризації. Державна реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна в бюро технічної інвентаризації є обов`язковою для власників, незалежно від форми власності. За пунктами 2.1, 2.4, 2.5 Інструкції, реєстрація провадиться на підставі право встановлювальних документів (додаток 1) у такому порядку: а) заявник подає до бюро технічної інвентаризації два примірники право встановлювального документа (оригінал та копію); б) відповідальний працівник бюро технічної інвентаризації вивчає законність та повноту документів і на підставі їх робить відповідний запис у реєстрову книгу; в) адреса об`єкта, що реєструється, записується в алфавітний журнал адрес; г) прізвище, ім`я та по-батькові фізичних осіб -власників нерухомого майна вноситься в алфавітний журнал або картку картотеки власників; д) на оригіналі право встановлювального документа робиться реєстраційний напис. Якщо на право встановлювальному документі немає місця для реєстраційного напису, то видається реєстраційне посвідчення, яке є невід`ємною частиною такого документа. Після проведення первинної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна бюро технічної інвентаризації повинно здійснювати державну реєстрацію всіх змін у правовому стані цього об`єкта, тобто проводити поточну реєстрацію. Поточна реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна-це реєстрація переходу права власності від одних власників до інших. Право встановлювальний документ, що свідчить про перехід права власності на об`єкт нерухомого майна, не може бути зареєстрований в бюро технічної інвентаризації, якщо непроведена первинна реєстрація права власності на цей об`єкт. Відповідно до додатку №1 до Інструкції, до переліку право встановлювальних документів, на підставі яких провадиться державна реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна вказаною Інструкцією віднесено Договори купівлі продажу, міни, зареєстровані біржею (п. 9 Додатку до Інструкції).

З наявного в матеріалах справи нотаріально завіреного договору купівлі продажу об`єкта нерухомого майна, речове право на яке зареєстровано Попаснянським районним бюро технічної інвентарізації, судом встановлено, що реєстраційний напис вчинений БТІ, який у свою чергу, є підтвердженням реєстрації відповідного речового права, що виникло до 01.01.2013 року.

Крім того слід урахувати, що Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово був продовжений та станом на дату розгляду справи триває.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 (у редакції станом на час розгляду справи), м. Попасна, що відноситься до Попаснянської міської територіальної громади, включено до території активних бойових дій та віднесено до тимчасово окупованої російською федерацією території України.

При цьому, статтею 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Частиною 1 статті 321 Цивільного кодексу України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

З приписів статті 392 Цивільного кодексу України слідує, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Тобто передумовою для застосування статті 392 Цивільного кодексу України є відсутність іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права. Позивачем у позові про визнання права власності є особа, яка вже є власником. Вказана стаття не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Також, нормами статті 11 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на тимчасово окупованій території право власності охороняється згідно із законодавством України. За державою Україна, Автономною Республікою Крим, територіальними громадами, у тому числі територіальною громадою міста Севастополя, державними органами, органами місцевого самоврядування та іншими суб`єктами публічного права зберігається право власності та інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території.

За фізичними особами, незалежно від набуття ними статусу біженця чи іншого спеціального правового статусу, підприємствами, установами, організаціями зберігається право власності та інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території, якщо воно набуте відповідно до законів України.

Набуття та припинення права власності на нерухоме майно, яке знаходиться на тимчасово окупованій території, здійснюється відповідно до законодавства України за межами тимчасово окупованої території. У разі неможливості здійснення державним реєстратором повноважень щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на тимчасово окупованій території орган державної реєстрації визначається Кабінетом Міністрів України.

Отже, система державної реєстрації прав, яка проводиться відповідно до Закону, запроваджена в Україні з 01.01.2013 року, до цього часу державна реєстрація права власності та інших речових прав на об`єкти нерухомого майна, які розташовані на земельних ділянках, проводилася реєстраторами БТІ в Реєстрі права власності на нерухоме майно та на паперових носіях (реєстрових книгах та реєстраційних справах), які зберігаються в БТІ. При цьому Закон про державну реєстрацію не розмежовує, чи була проведена реєстрація у Державному реєстрі прав, інших електронних реєстрах або на паперових носіях.

Тобто, до 2013 року державна реєстрація таких об`єктів нерухомого майна вже проводилася, але реєстр був паперовий і зберігався в архіві відповідного БТІ.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 року у справі № 334/3161/17 дійшла висновку, що особа, яка до 01 січня 2013 року придбала нерухоме майно за договором купівлі-продажу, державну реєстрацію якого було належним чином здійснено, стала власником такого нерухомого майна з моменту державної реєстрації відповідного договору купівлі-продажу незалежно від того, чи здійснила ця особа в подальшому державну реєстрацію свого права власності.

Таким чином, у випадку позивача документ (договір купівлі-продажу), що посвідчує набуття його права та познача на ньому, яка свідчить про проведення державної реєстрації до 01.01.2013 року збережений в оригіналі, та був долучений до пакету документів з яким останній звертався до державного реєстратора у відповідності до норм чинного законодавства, для проведення державної реєстрації речового права на об`єкт нерухомого майна. При цьому, запитувана державним реєстратором інформація у Попаснянської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області не може бути надана у зв`язку із окупацією міста Попасна.

Водночас відповідно до пункту 29 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 №1141 (зі змінами), до Державного реєстру прав вносяться, зокрема, відомості про загальну та житлову (за наявності) площу приміщень об`єкта (для об`єкта будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості площу відповідно до проектної документації на будівництво).

Згідно із пункту 58 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127, у разі коли в документах, що подаються для державної реєстрації права власності на закінчений будівництвом об`єкт чи об`єкт будівництва, відсутні відомості про його технічні характеристики, державна реєстрація права власності на такий об`єкт проводиться за наявності відомостей про його технічні характеристики, отриманих державним реєстратором з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.

Зі змісту рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій №74212696 від 22 липня 2024 року вбачається що позивачем до заяви для проведення державної реєстрації права власності на житловий будинок, що розташований за адресою за адресою АДРЕСА_1 , подано договір, посвідчений Селегень А.Б., приватним нотаріусом Попаснянського районного нотаріального округу Луганської області зареєстрованого в реєстрі №1694.

Відповідачем у вищевказаному рішенні зазначено, що в поданому договорі міститься інформаця лише щодо житлової площі житлового будинку, а загальна площа відсутня. Отже для проведення державної реєстрації права власності на заявлений об`єкт нерухомого майна заявнику необхідно було надати відомості про технічні характеристики житлового будинку, отримані з єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (уразі необхідності).

Так на підтвердження права власності на житловий будинок, що розташований за адресою за адресою АДРЕСА_1 позивачем згідно опису вхідного пакету документів від 24.05.2024 року до територіального підрозділу Центру адміністративних послуг «ВІЗА» для державної реєстрації права власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 було надано заяву про державну реєстрацію права власності, договір купівлі-продажу та технічний паспорт на садибний (індивілуальний) житловий будинок, який виготовлений КП Попаснянське бюро технічної інвентарізації станом на 31.05.2005 року, в якому зазначено, що загальна площа вищевказаного житлового будинку становить 63,1 кв.м.

Отже позивачем подано всі необхідні документи для проведення реєстрації права власності у реєстрі речових прав.

У звя`зку із зазначеним, прийняте рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Криворізької міської ради №74212696 від 22 липня 2024 року про відмову в проведенні реєстраційних дій на квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , є таким, що порушує матеріальне право позивача та підлягає скасуванню, а відтак позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

З приводу вимоги про зобов`язання державного реєстратора внести дані до розділу електронного реєстру прав власності на нерухоме майно, а саме: житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , суд зазначає наступне.

У відповідності до статті 11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Аналіз вказаних положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» дає підстави стверджувати, що під час розгляду заяви про державну реєстрацію і поданих документів державний реєстратор має виключну компетенцію у питаннях встановлення відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутності суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно.

Державна реєстрація прав на нерухоме майно відноситься до компетенції державного реєстратора, який приймає відповідне рішення за умови відповідності заявлених прав, поданої заяви та долучених до неї документів вимогам, встановленим законом.

Разом із тим, суд звертає увагу на те, що законодавець чітко передбачив як підстави, порядок, строки, процедуру проведення реєстраційних дій щодо речових прав на нерухоме майно, так і порядок, строки, відповідну процедуру та підстави для відмови у проведенні таких реєстраційних дій.

Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

При цьому, на законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Таким чином, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що з метою ефективного захисту прав позивача, слід зобов`язати державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Криворізької міської ради повторно розглянути заяву позивача про здійснення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, а саме квартиру, яка знаходиться за адресою Луганська область, місто Попасна, вулиця Сковороди Григорія, будинок 7 враховуючи висновки суду.

Щодо позовної вимоги в частині зобов`язання відповідача видати витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зареєстроване за ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Отже, особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб`єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач. Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

Тобто, в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України права, свободи та інтереси осіб підлягають захисту у разі встановленням судом факту їх порушення, інакше такі вимоги будуть передчасними.

Позивачем в даному випадку оскаржується протиправність рішення державного реєстратора про відмову у проведенні реєстраційних дій.

Враховуючи, що реєстраційні дії не проведені, суд не може під час прийняття рішення вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце у майбутньому, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, як передчасні.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, та з урахуванням того, що позивачем частково доведено обґрунтованість пред`явленого позову, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Положеннями частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Водночас суд зауважує, що на користь позивача підлягає відшкодуванню сума судового збору в розмірі 1211,20 грн., адже незважаючи на часткове задоволення позовних вимог, суд визнав порушення законних прав позивача внаслідок протиправного рішення суб`єкта владних повноважень, і спір по суті вирішено на користь позивача.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач сплатив судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1211,20 грн., що документально підтверджується квитанцією до платіжної інструкції від 25.11.2024 року.

Отже судовий збір у розмірі 1211,20 грн. підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 242-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Виконавчого комітету Криворізької міської ради (50101, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, пл. Молодіжна, 1, код ЄДРПОУ 04052169) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Криворізької міської ради №74212696 від 22 липня 2024 року про відмову ОСОБА_1 в проведенні реєстраційних дій.

Зобов`язати державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Криворізької міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.05.2024 року за реєстраційним номером 61192662 про здійснення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, а саме квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Криворізької міської ради на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.І. Озерянська