Ухвала

від 17.03.2025 по справі 640/32916/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без розгляду

17 березня 2025 року Справа № 640/32916/21

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді -Діски А.Б.,

за участі секретаря судового засідання - Колодуба О.С.,

представника відповідача - Дехтярова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві адміністративну справу за позовом Громадянки Ісламської Республіки Іран ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, третя особа - Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

Позивач, Громадянка Ісламської Республіки Іран ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної міграційної служби України, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №297-21 від 9 вересня 2021 року про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;

- зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву громадянки Ісламської Республіки Іран ОСОБА_1 про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відповідно до вимог чинного законодавства.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та проведення судового засідання.

16.05.2023 від Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла адміністративна справа на виконання Закону України № 2825-IX від 13 грудня 2022 р. «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду».

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.05.2023, справу №640/32916/21 прийнято до свого провадження суддею Журавлем В. О. та вирішено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

У зв`язку зі звільненням судді, в провадженні якого перебувала справа, остання передана на повторний автоматизований розподіл між суддями, за результатами якого для розгляду справи визначено суддю Діску А. Б.

Ухвалою судді Діски А. Б. прийнято справу до свого провадження, ухвалено продовжити її розгляд проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у порядку письмового провадження).

Ухвалою суду від 19.12.2024 призначено в справі судове засідання на 24.01.2025.

Позивач в судове засідання не з`явився. Вказану ухвалу та повістку про виклик до суду було направлено поштовим відправленням з рекомендованим повідомленням на адресу позивача, зазначену в позовній заяві. Проте відправлення не було вручено та повернулось за закінченням терміну зберігання (а.с. 137, 164).

Крім того, повістку про виклик до суду у судове засідання на 24.01.2025 о 12:30 було розміщено на офіційному веб-порталі "Судова влада України".

У зв`язку з неявкою позивача ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання, розгляд справи було відкладено на 17.03.2025.

В судовому засіданні представник відповідача щодо питання про можливість розгляду справи за відсутності позивача та третьої особи покладається на розсуд суду.

Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання було відмовлено у задоволенні клопотання третьої особи про відкладення розгляду справи.

Позивач в судове засідання 17.03.2025 не з`явився. Причини неявки суду не повідомив. Про час та місце розгляду справи повідомлявся повістками, які направлялись поштовими відправленнями з рекомендованими повідомленнями як на адресу проживання позивача, зазначену в позовній заяві, так і на поштову адресу, яка зазначена у позовній заяві. Поштові відправлення, що направлялись на адресу позивача, зазначену в позовній заяві, не були вручені та повернулись з позначкою "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 160, 162). Поштові відправлення, що направлялись на поштову адресу, вказану у позовній заяві, не були вручені, оскільки адресат відсутній за вказаною адресою (а.с. 161, 163).

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.130 КАС України про судове засідання, призначене на 17.03.2025 року на 10:00 год., позивач повідомлявся через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, яке було розміщене 28.01.2025 року.

Станом на 17.03.2025 від позивача до суду жодні пояснення не надходили, позивач не цікавився станом розгляду його позовної заяви.

Водночас, позивач не позбавлений можливості слідкувати за рухом справи та подавати до суду заяви (клопотання), пояснення тощо.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до відомостей, наданих Державною міграційною службою України, ОСОБА_1 виїхала з території України 03.03.2022 через пункт пропуску "Рава-Руська" та більше в Україну не поверталась.

Суд враховує, що позивач, направивши позов до суду, не звернувся у будь-який спосіб до суду, щоб дізнатись про стан розгляду позовної заяви та не цікавився розглядом своєї справи, а тому, суд розцінює неприбуття в судові засідання позивача та/або його представника, як втрату позивачем процесуального інтересу до розгляду та вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.55 КАС України, сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев`ятою статті 266 цього Кодексу.

Таким чином, суд вважає, що позивач був належним чином повідомлений, щодо кожного судового засідання.

Суд зазначає, що згідно з приписами ч.2 ст.44 КАС України особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Отже, добросовісність вимагає здійснення процесуальних прав лише з метою, з якою їх було надано.

Згідно з приписами ч. 3 ст. 9 КАС України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд.

Відповідно до частини першої статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання цими правами не допускається.

Приписами ч.5, 6 ст.205 КАС України, у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. До позивача, який не є суб`єктом владних повноважень, положення цієї частини застосовуються лише у разі повторної неявки.

При цьому, суд приймає до уваги, що повторна неявка позивача чи його уповноваженого представника з огляду на характер спірних правовідносин та категорію справи перешкоджає розгляду справи, оскільки його присутність є необхідною умовою дотримання принципу рівності усіх учасників справи перед законом і судом.

Застосовуючи до позивача процесуальні наслідки його неявки у судові засідання, суд бере до уваги положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якими кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, а також враховує практику Європейського Суду з прав людини, яка є джерелом права.

Зокрема, одним із аспектів гарантії справедливого судочинства, які містить стаття 6 Конвенції, є доступ до суду. Європейський Суд з прав людини у справі Bellet v. Frаnсе зазначив, що рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві.

Разом з тим таке право не є абсолютним, оскільки забезпечивши право особи на звернення до суду, держава покладає на таку особу певні обов`язки, які пов`язані із реалізацією такого права. Однією з складовою гарантованого Конвенцією права на доступ до суду є розумний строк розгляду справи, який пов`язаний не лише із правовою та фактичною складністю справи, але й поведінкою заявника. Оцінюючи поведінку заявника з позиції Європейського Суду слід брати до уваги в тому числі і факти невиконання ним процесуальних обов`язків, наприклад, неодноразові неявки в судове засідання без поважних причин.

Тобто, право особи на доступ до суду перебуває у безпосередньому взаємозв`язку із виконанням тих обов`язків, які покладаються на заявника при реалізації ним своїх прав.

Повторна неявка позивача у судове засідання, неповідомлення суду про поважність причин неприбуття до суду, невжиття будь-яких інших активних дій пов`язаних із використанням власних процесуальних прав, в контексті норм національного законодавства, позбавляють суд можливості здійснювати розгляд справи та призводять до порушення розумних строків її вирішення.

Виходячи з правових норм, які містить частина 5 статті 205 та пункт 4 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України, повторна неявка позивача у судові засідання, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового розгляду, без поважних причин та відсутність від нього заяв про розгляд справи за його відсутності слугують підставою для залишення даного позову без розгляду.

При цьому суд також звертає увагу, що процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності адміністративного судочинства, у відповідності до змісту якого учасник справи самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами.

Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо нез`явлення позивача є перешкодою для розгляду справи. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.

Аналогічні правові позиції викладені Верховним Судом, зокрема у постановах від 07 серпня 2020 у справі № 405/8125/15-ц, від 21 вересня 2020 у справі № 658/1141/18, від 19 квітня 2021 у справі № 675/1714/19, від 26 квітня 2021 у справі № 675/1561/19, від 28 липня 2021 у справі № 756/6049/19.

Згідно правової позиції Європейського суду з прав людини у справі KARAKUTSYA v. UKRAINE (заява №18986/06) від 16 лютого 2017 року (набуло статусу остаточного 16 травня 2017 року) Суд неодноразово визначав, що це є обов`язок зацікавленої сторони виявляти особливу уважність, дбаючи про свої інтереси, та вживати необхідних заходів для отримання інформації про рух своєї справи (див. між іншого, Teuschler v. Germany (dec.), no. 47636/99, 4 жовтня 2001; Sukhorubchenko v. Russia, no. 69315/01, § 48, 10 February 2005; Gurzhyy v. Ukraine (dec.), no. 326/03, 1 квітня 2008; and Muscat, цит.вище, § 44) (п. 53).

Отже, суд звертає увагу на тривалу відсутність інтересу з боку позивача про рух справи, що свідчить про його небажання захищати свої процесуальні права.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб`єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.

Отже, позивач не прибув у судові засідання 24.01.2025, 17.03.2025, явку уповноваженого представника у судові засідання не забезпечив, тобто повторно не прибув у судове засідання. Судом не встановлено наявність поважних причин для неприбуття позивача у судові засідання. Разом з тим, судом встановлено, що неявка позивача перешкоджає розгляду справи, з огляду на складність справи, обсяг доказів, які підлягають дослідженню та необхідність надання позивачем пояснень щодо обставин, які підлягають доказуванню.

При цьому, суд звертає увагу, що згідно з частиною четвертою статті 240 КАС України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

Керуючись пунктом 4 частини першої статті 240, статтями 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

у х в а л и в:

Позовну заяву Громадянки Ісламської Республіки Іран ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, третя особа - Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - залишити без розгляду.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без розгляду надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду в п`ятнадцятиденний строк з дня складення повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено 17.03.2025.

Суддя Діска А.Б.