Рішення

від 17.03.2025 по справі 380/2051/25

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2025 рокусправа № 380/2051/25

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брильовського Р.М. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), Військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, -

встановив:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_3 у якій просить суд:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 які полягають у направленні ОСОБА_1 на медичний огляд Червоноградською територіальною позаштатною Військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_3 утриматися від вчинення дій, спрямованих на призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації;

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо права ОСОБА_1 на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 3 ч.1 ст. 23 Закону України про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 (далі позивач) перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 . 20.01.2025 засобами поштового зв`язку до ІНФОРМАЦІЯ_4 позивачем направлено заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. 21.01.2025 позивача незаконно затримали працівники територіального центру комплектування та соціальної підтримки поблизу АДРЕСА_4 і примусово доставили до ІНФОРМАЦІЯ_5 . Після цього направили на медичний огляд у територіальну позаштатну постійно діючу ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач звертає увагу, що обов`язок щодо перевірки наявності підстав для відстрочки від призову під час мобілізації на військову службу покладено на відповідні районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, які ними не дотримані. Вказує про те, що працівники ІНФОРМАЦІЯ_2 надали йому повістку та примусом змусили підписати її. Далі позивача направлено на проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_3 . Позивач зазначає, що будь-якої відповіді на заяву про отримання відстрочки йому надано не було. Вважає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 неправомірно не врахував наявність у нього підстав для відстрочки. Вважає, що не підлягає призову на військову службу під час мобілізації. Просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 07.02.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

ІНФОРМАЦІЯ_6 (далі відповідач 1 ) у встановлений судом строк відзив на позов не подав. Про розгляд справи повідомлявся належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення ухвали 13.02.25.

Станом на момент розгляду цієї справи жодних заяв по суті справи на адресу суду не надходило. При цьому, суд враховує, що згідно з ч.4 ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) подання заяв по суті справи є правом учасників справи, а неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову. Відповідно до ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Військова частина НОМЕР_3 (далі відповідач 2) подала до суду відзив на позовну заяву, в якому з наведеними позивачем у позовній заяві обставинами та вимогами не погоджується повністю. Зазначає про те, що згідно абз. 2 п. 2.8 розділу ІІ Інструкції з організації обліку особового складу в Збройних силах України, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 26.05.2014 № 333, зареєстровано ним в Міністерстві юстиції України 12.06.2022 за № 611/25388 зарахування до списків військової частини прибулого особового складу є іменні списки команд, приписи та документи, що посвідчують особу військовослужбовця. У відповідності до списків військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_1 , направлених в розпорядження командира військової частини НОМЕР_5 від 23.01.2025 №901 солдат ОСОБА_1 прибув до військової частини НОМЕР_3 . Відтак видаючи наказ про зарахування позивача до списків особового складу військова частина НОМЕР_3 , виходила з того, що направляючи особу до військової частини НОМЕР_3 територіальним центром комплектування та соціальної підтримки здійснені всі передбачені законом заходи, спрямовані на встановлення наявності/відсутності законних підстав, звільняючих позивача від призову на військову службу. Також зазначає про те, що під час перевірки військово-облікових документів позивач не пред`явив усіх необхідних документів, що підтверджують право на відстрочку. Таким чином твердження позивача про протиправні дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо призову на військову службу під час мобілізації за наявності права на відстрочку не підтверджено належними та допустимими доказами.

Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.

Позивач перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 , військове звання: солдат.

Відповідно до Свідоцтва про шлюб від 16.07.2016 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб актовий запис №16.

У шлюбі народилися ОСОБА_3 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_6 ) та ОСОБА_3 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_7 ).

Згідно з Довідкою виконавчого комітету Світловодської міської ради кіровоградської області №105 від 22.1.2025 позивач дійсно проживає разом із дружиною ОСОБА_2 , падчеркою ОСОБА_4 , ОСОБА_4 , сином ОСОБА_3 , та ОСОБА_3 , за адресою : АДРЕСА_5 з 2015року по теперішній час.

20.01.2025 позивач направив заяву голові комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 у якому просив оформити довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Відповідно до списків військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_2 , направлених в розпорядження командира військової частини НОМЕР_5 від 23.01.2025 №901 солдат ОСОБА_1 прибув до військової частини НОМЕР_3 .

Згідно з Наказом військової частини НОМЕР_3 від 23.01.2025 №24 солдата ОСОБА_1 , який прибув із ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та Указу Президента в Україні від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» для проходження базової та фахової підготовки зараховано до списків особового складу, постановлено на всі види забезпечення, та призначено на посаду курсанта , шпк солдат.

05.02.2025 позивачем на ім`я командира військової частини НОМЕР_3 ОСОБА_5 подано рапорт, у якому просив звільнити з військової служби у запас на підставі п.12 ч.12 ст.26 Закону України « Про військовий обов`язок і військову службу», а саме: у зв`язку із тим, що позивач має на утриманні 3 і більше дітей віком до 18 років.

У відповідь на вказаний рапорт від 05.02.2025 військова частина НОМЕР_3 повідомила про те, що нею розглянуто рапорт щодо звільнення з військової служби солдата ОСОБА_1 . Зазначає про те, що ОСОБА_1 не надано повний перелік документів які підтверджують його право на звільнення з військової служби відповідно до п.2, ч.4, ст26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме не долучено довідку про наявність (відсутність) заборгованості зі сплати аліментів. Також вказується про те, що відповідно до пункту 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця. Проте рапорт солдата ОСОБА_1 адресований командиру військової частини НОМЕР_3 , а не безпосередньому командиру.

Позивач вважаючи протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 звернувся з цим позовом до суду.

При прийнятті рішення суд керується такими нормами права.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Конституції України оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Нормами ст. 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів визнано обов`язком громадянина України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (надалі - Закон України №2232-XII).

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, дія якого в подальшому була неодноразово продовжена та наразі триває.

Воєнний стан в розумінні положень ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Окрім того, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України від 21.10.1993 № 3543-XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі - Закон України № 3543-XII).

Згідно з абз. 4 ст. 1 Закону України № 3543-XII мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Відповідно до ч.ч. 2, 3, 5 ст. 4 Закону України № 3543-XII організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

Загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено: оголосити та провести загальну мобілізацію (пункт 1); мобілізацію провести, зокрема, на території Львівської області.

Статтею 23 Закону України № 3543-XII передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.

Так, відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці

Згідно з ч.ч. 7, 8 ст. 23 Закону України № 3543-XII перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки. Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлюватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на одну з вищезазначених відстрочок. Порядок оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою цього реєстру визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення № 154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідно до абз. 9 п. 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у п. 9 цього Положення: оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов`язаних.

Процедуру надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення визначає Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі Порядок № 560).

Відповідно до п.п. 56, 57 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу); члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

Згідно з п. 58 Порядку № 560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.

Додаток 5 Порядку № 560 визначає Перелік документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Відтак документи, що підтверджують право на відстрочку відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII є: свідоцтво про народження дітей (трьох і більше) із зазначенням батьківства військовозобов`язаного та один із документів: свідоцтво про реєстрацію шлюбу з матір`ю (батьком) дітей (трьох і більше) або рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір`ю), або рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з тим із батьків, який є військовозобов`язаним, або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти та участь другого з батьків у їх вихованні, або рішення суду про встановлення факту перебування дитини на утриманні військовозобов`язаного відповідно до положень статті 315 Цивільного процесуального кодексу України, а також договір про сплату аліментів на дитину.

Відповідно до п. 60 Порядку № 560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.

У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7.

Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Відповідно до п. 63 Порядку №560 військовозобов`язані, які звернулися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки з заявою про надання відстрочки, до прийняття рішення відповідною комісією не направляються для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

У разі ухвалення комісією рішення про відмову у наданні відстрочки військовозобов`язаний, який підлягає призову на військову службу під час мобілізації, направляється на медичний огляд для визначення придатності до військової служби.

Отже, відповідно до приписів Порядку №560 не направляються на ВЛК та не підлягають призову на військову службу особи, які звернулися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки з питання надання відстрочки, до розгляду по суті питання про надання відстрочки.

Суд зазначає, що за наявності у особи права на відстрочку від призову на військову службу, така відстрочка не надається автоматично і для реалізації відповідного права особа має звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки у встановленому порядку.

У разі відсутності звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, навіть за умови наявності права на отримання відстрочки від призову на військову службу, особа може бути призвана на військову службу на загальних підставах.

Відтак, згідно з матеріалами справи позивач 20.01.2025 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою про надання відстрочки від мобілізації.

Заява була направлена засобами поштового зв`язку із додатками до неї. Однак, у матеріалах справи відсутні будь-які відомості про те, що вказана заява надійшла до ІНФОРМАЦІЯ_4 , була ним отримана та розглянута.

Також немає доказів надання відповіді позивачеві або повідомлення про результати розгляду його звернення. Таким чином, факт надходження до ІНФОРМАЦІЯ_7 заяви позивача та розгляд її комісією не підтверджено.

Суд зазначає, що позивач не надав жодного доказу звернення до ІНФОРМАЦІЯ_4 про надання відстрочки від призову на військову службу, відповідно у ІНФОРМАЦІЯ_2 не було правових підстав не направляти на ВЛК позивача.

Крім того, суд наголошує, що ОСОБА_1 був направлений на ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 , а не ІНФОРМАЦІЯ_3 , який отримав заяву позивача разом з відповідними документами про надання відстрочки від призову на військову службу та відповідно мав би володіти інформацією про таке звернення позивача.

Відтак, позовна вимога щодо визнання протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 , які полягають у направленні позивача на медичний огляд Червоноградською територіальною позаштатною Військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_2 не підлягає до задоволення.

Стосовно позовної вимоги визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо права ОСОБА_1 на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 3 ч.1 ст. 23 Закону України про мобілізаційну підготовку та мобілізацію суд зазначає таке.

Відповідно до матеріалів справи відсутні докази того, що позивач звертався до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про надання відстрочки від мобілізації.

Оскільки позивач не звертався із відповідною заявою, підстав вважати, що Червоноградський Відповідач 1 допустив бездіяльність щодо права позивача на відстрочку (розгляду питання про надання відстрочки), немає. Відповідач 1 не зобов`язаний вживати заходів або ухвалювати рішення за відсутності офіційного звернення від військовозобов`язаного.

Таким чином, твердження про наявність бездіяльності Відповідача 1 щодо реалізації права позивача на відстрочку є безпідставними, оскільки позивач не скористався своїм правом на подання відповідної заяви.

У частині позовної вимоги щодо зобов`язання Військової частину НОМЕР_3 утриматися від вчинення дій, спрямованих на призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації суд таке.

Згідно з Витягом з наказу військової частини НОМЕР_3 від 23.01.2025 №24 вирішено солдата ОСОБА_1 зарахувати до списку особового складу військової частини та на всі види забезпечення, на продовольче забезпечення за нормою №1 ( загальновійськова) зарахувати з сніданку «24» січня 2025 року, призначити на посаду курсанта навчальних взводів відповідно до підготовки за вказаною військово-обліковою спеціальністю (ВОС), вважати таким, що з « 23» січня справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

Таким чином, судом встановлено, що позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_3 та зарахований до списків її особового складу. Відповідно, на даний момент правовий зв`язок із Військовою частиною НОМЕР_3 та позивачем наявний.

Суд зазначає, що наказ військової частини НОМЕР_3 від 23.01.2025 №24 вичерпав свою дію, і у вказаному випадку ОСОБА_1 вже призваний на військову службу під час мобілізації.

Отже, оскільки ОСОБА_1 вже призваний на військову службу, відновлення його права можливе шляхом подання рапорту про звільнення з військової служби, що як вбачається з позовної заяви і вчиняє позивач.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про зобов`язання Військової частини НОМЕР_3 утриматися від вчинення дій, спрямованих на призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, не підлягає до задоволення.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

В задоволенні позову слід відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяБрильовський Роман Михайлович