Рішення

від 17.03.2025 по справі 400/10501/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2025 р. № 400/10501/24 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М. розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з додатковою відповідальністю "Оріон-Авто", вул. Казарського, 4,м. Миколаїв,54031,

до відповідачаДержавна служба України з безпеки на транспорті, вул. Фізкультури, 9,м. Київ,03150, вул. Антоновича, 51,м. Київ,03150

провизнання протиправною та скасування постанови від 02.05.2024 №ПШ057467,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Оріон-Авто" звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови від 02.05.2024 №ПШ057467.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що вказана постанова від 02.05.2024 винесена неправомірно, оскільки працівники відповідача діяли всупереч нормам чинного законодавства про автомобільний транспорт та всупереч покладених на них повноважень просить вищевказану постанову скасувати.

Державна служба України з безпеки на транспорті на адресу суду надала відзив, в якому просить в задоволенні позову відмовити.

Під час здійснення рейдової перевірки працівниками відповідача було встановлено факт порушення позивачем ст.53 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: водій ОСОБА_1 здійснював міжнародні перевезення пасажирів по маршруту «Херсон-Кошалін» без документів, а саме роздруківки з цифрового тахографа за 27.03.2024.

03.01.2025 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач підтримує свої позовні вимоги просить позов задовольнити.

Позивач, вказує, що відповідач взагалі у своєму відзиві на позов не спростовує факт того, що оскаржувана постанова не відповідає обов`язковим вимогам як виконавчий документ, а тому підлягає скасуванню не лише із-за порушення відповідачем норм матеріального права, а ще й норм процесуального права. Відповідач у своєму відзиві, не надає жодного твердження та доказу щодо того, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ057467 від 02.05.2024р., винесена з дотриманням процедури розгляду справи та вимог статті 4 Закону України « Про виконавче провадження»: у виконавчому документі зазначаються дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню) та строк пред`явлення рішення до виконання.

За викладених обставин, у відповідності до вимог статей 258,262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив, що на час перевірки виявлено порушення, відповідальність за які передбачена абз. 6 ч. 1 статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: водій Якубенко А здійснював міжнародні перевезення пасажирів по маршруту «Херсон-Кошалін» без документів, визначених ст.53, а саме роздруківки з цифрового тахогрофа за 27.03.24 транспортного засобу VAN Hool держ. номер ВЕ5580.

Водій ознайомлений з актом перевірки, надав пояснення , з приводу того, що закінчився час на своїй карті.

В результаті розгляду справи в.о. начальником відділу державного нагляду (контролю) у Миколаївській області винесено постанову № ПШ 057467 від 02.05.2024 про застосування адміністративно - господарського штрафу у сумі 34 000 грн, за порушення вимог ст. 53 ЗУ "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абз. 6 ч. 1 ст. 60 ЗУ "Про автомобільний транспорт", а саме роздруківки з цифрового тахографа водія ОСОБА_1 транспортного засобу VAN HOOL державний номер НОМЕР_1 .

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про транспорт» № 232/94-ВР нормативні акти, які визначають умови перевезень, порядок використання засобів транспорту, шляхів сполучення, організації безпеки руху, охорони громадського порядку, пожежної безпеки, санітарні та екологічні вимоги, що діють на транспорті, є обов`язковими для власників транспорту і громадян, які користуються послугами транспорту та шляхами сполучення.

Відносини між автомобільними перевізниками, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-ІІІ).

Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону N 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Положення Закону № 2344-ІІІ визначають можливість застосування штрафів до осіб, які порушують визначені законодавством вимоги.

За своєю правовою природою штраф, який застосовується до автомобільних перевізників відповідно до статті 60 Закону № 2344-ІІІ, є адміністративно- господарським штрафом, а тому він може бути застосований виключно до суб`єкта господарювання, у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності у сфері автомобільного транспорту.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 55 ГК України, суб`єктами господарювання є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Відповідно до частини першої статті 128 ГК України, громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Суб`єктом правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону № 2344-ІІІ, може бути лише суб`єкт господарювання.

Крім того, процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567).

Статтею 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). У разі проведення позапланових і рейдових перевірок автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується. Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567).

Так, положеннями Порядку № 1567 врегульовано, що: рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України (пункт 2); рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку (пункт 4); рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка (пункт 12); рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно- вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт (пункт 14); рейдова перевірка (перевірка на дорозі) проводиться у строк, зазначений у направленні на перевірку (пункт 19). Крім того, пунктом 15 Порядку № 1567 визначено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів. додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі -Європейська угода);

Згідно з частиною першою статті 53 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено організацію міжнародних перевезень пасажирів і вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень.

Відповідно до статті 58 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено контроль за здійсненням міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом на території України здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті. Функціями контролю за здійсненням міжнародних автомобільних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом є: контроль за виконанням перевізниками вимог міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень; контроль та оформлення дозвільних документів на міжнародні перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом; облік автомобільних транспортних засобів, що здійснюють міжнародні перевезення пасажирів і вантажів; контроль технічного, санітарного та екологічного стану транспортних засобів, що впливає на безпеку руху та екологічну ситуацію; перевірка транспортно-експедиторської документації та ліцензій на здійснення міжнародних перевезень пасажирів і небезпечних вантажів автомобільним транспортом; перевірка вагових і габаритних параметрів транспортних засобів.

Статтею 53 Закону України «Про автомобільний транспорт» обумовлено, що при виконанні міжнародних перевезень пасажирів резиденти України повинні мати: дозволи іноземних країн, по території яких буде здійснюватися перевезення; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; список пасажирів (при нерегулярних та маятникових перевезеннях); білетно - облікову документацію; схему маршруту.

Водії транспортних засобів, що належать резидентам або нерезидентам України, зобов`язані допускати до перевірки тахографів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, надавати їм реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти, а також, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв.

Статтею 59 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що резиденти України, які здійснюють міжнародні перевезення пасажирів чи вантажів, повинні мати передбачену законодавством документацію та забезпечувати всі види обов`язкового страхування, передбачені законодавством України.

Так, відповідно до абзацу 6 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за виконання резидентами та/або нерезидентами України міжнародних перевезень пасажирів чи вантажів без документів, визначених статтею 53 цього Закону,- штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Диспозиція правопорушення, передбаченого абзацом 6 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», передбачає настання відповідальності резидентів та/або нерезидентів за виконання ними міжнародних перевезень пасажирів чи вантажів без документів, визначених статтею 53 цього Закону.

У спірному випадку мова йде про відсутність роздруківки про режим праці та відпочинку водія ОСОБА_2 за 28.03.2024 рік, оскільки особиста картка водія ОСОБА_2 на момент перерівки знаходилася поза межами слоту тахографа, тобто водієм ОСОБА_2 не використовувалась його особиста картка водія, тому водій не зміг надати роздруківку інформації на паперовому носії щодо його роботи та відпочинку як водія з цифрового тахографа.

Аналіз наведених правових норм свідчить на користь висновку, що резиденти України при виконанні міжнародних перевезень пасажирів зобов`язані мати вичерпний перелік документів, установлених статтею 53 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень. Таким чином, положеннями чинного законодавства покладено на перевізника обов`язок з забезпечення, а водія - пред`явлення для перевірки відповідних документів.

Проте, долучені до матеріалів адміністративного позову документи не свідчать про пред`явлення всіх визначених вище документів на момент складання акту про проведення перевірки.

Відсутність усіх необхідних документів, визначених положеннями Закону України «Про автомобільний транспорт», на момент проведення рейдової перевірки, знайшло своє відображення в акті 28.03.2024 № 029073.

Відтак, під час перевірки було виявлено порушення вимог абзацу 6 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Як наслідок, за порушення вимог додержання законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом було складено постанову від 02.05.2024 №ПШ 057467.

Згідно Акту № 029073 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 28.03.2024, зокрема встановлено, таке: «Направлення на перевірку 20.03.2024 № 001039.

Під час перевірки виявлено порушення: «Водій здійснював міжнародні пасажирські перевезення. Під час перевірки виявлено, що транспортний засіб обладнано цифровим діючим та повіреним тахографом, але картка водія ОСОБА_2 знаходилася поза межами слоту тахографа, та водій не надав особисту роздруківку режиму праці та відпочинку за 28.03.2024 року чим порушив статтю 53 Закону України «Про автомобільний транспорт».

У тому числі порушення відповідальність за яке передбачена вимогами статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»: ч.1 абз. 6 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» виконання резидентами та/або нерезидентами України міжнародних перевезень пасажирів без документів, визначених статтею 53 цього Закону. Водій транспортного засобу ознайомився з актом на надав пояснення: «Закінчився час по своїй карті. Копію отримав».

Суд погоджується з тим фактом, що водій також підтвердив факт відсутності документу, а саме роздруківки режиму праці та відпочинку за 28.03.2024 року, оскільки його особиста картка водія ОСОБА_2 на момент перевірки знаходилася поза межами слоту тахографа, тобто водієм не використовувалась, так як у неї закінчився термін дії, тому водій не зміг надати роздруківку інформації на паперовому носії щодо його роботи та відпочинку як водія з цифрового тахографа.

Тобто автоперевізник не забезпечив водія особистою карткою водія до цифрового тахографа, через що водій. не зміг надати до перевірки роздруківку з цифрового тахографа, оскільки він не користувався своєю особистою карткою водія.

Відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Конвенції міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, яка ратифіковані Законом України № 129 від 06.03.2008, а також статтею 53 Закону України Про автомобільний транспорт, на виконання своїх повноважень та, з метою перевірки тривалості робочого часу та часу відпочинку водія, який виконував міжнародні перевезення пасажирів, у водіїв було витребувано роздруківки на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок.

Згідно з приписами статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт, автомобільний перевізник, у тому числі, повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно - правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства.

07 вересня 2005 року прийнято Закон України № 2819 Про приєднання України до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних Засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Закон № 2819), укладеної 01 липня 1970 року в м. Женева.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про міжнародні договори України ратифікація, затвердження, прийняття, приєднання - це залежно від конкретного випадку форма надання згоди України на обов`язковість для неї міжнародного договору.

Статтею 14 Закону України Про міжнародні договори України передбачено, що міжнародні договори набирають чинності для України після надання нею згоди на обов`язковість міжнародного договору.

Отже, з прийняттям Закону № 2819 положення ЄУТР набрали чинності для України і є обов`язковими для виконання на її території всіма учасниками - Договірними Сторонами Європейської угоди з урахуванням поправок внесених до неї.

Відповідно до частини 1 статті 2 ЄУТР, ця Угода застосовується на території кожної Договірної Сторони до всіх міжнародних автомобільних перевезень, що виконуються будь-яким транспортним засобом, зареєстрованим на території зазначеної вище Договірної Сторони або на території будь-якої іншої Договірної Сторони.

Відповідно до статті 1017 ЄУТР, Договірні сторони приписують встановлення та використання на транспортних засобах, зареєстрованих на їх території, контрольного пристрою відповідно до вимог цієї Угоди, включаючи деталі та додатки до нього. Контрольний пристрій за змістом цієї Угоди повинен відповідати, у тому, що стосується його конструкції, встановлення, використання та перевірки, вимогам цієї Угоди, включаючи деталі та додатки до нього. Вважається, що контрольний пристрій, що відповідає постанові (CEE) № 3821/85 Ради від 20 грудня 1985 року, у тому, що стосується її конструкції, встановлення, використання та перевірки, відповідає вимогам цієї Угоди, включаючи деталі та додатки до нього.

Відповідно до статті 12-34 Розділу III «Використання обладнання» Додатку 32 «Контрольний пристрій» ЄУТР, Якщо через свою відсутність водій не може використовувати контрольний пристрій, встановлений на транспортному засобі, то періоди часу, зазначені нижче в підпунктах b), с) та d) другого абзацу пункту 3: якщо транспортний засіб оснащений контрольним пристроєм відповідно до додатку I (аналоговий тахограф), проставляються на реєстраційному листку від руки автоматично або іншим способом розбірливо і без помарок; або якщо транспортний засіб оснащений контрольним пристроєм відповідно до додатку 1В (цифровий тахограф), проставляються в картці водія з використанням ручного пристрою для введення даних, передбаченого в обладнанні, що записує.

Водії: забезпечують відповідність зазначеного на реєстраційному аркуші часу 8 офіційному часу країни реєстрації транспортного засобу, наводять у дію комутаційні механізми, що дозволяють окремо та чітко реєструвати такі періоди часу: під знаком О або 35: тривалість керування; під знаком Х або 36 всі інші періоди роботи; під знаком 37: інші періоди перебування на робочому місці, а саме: - час очікування, тобто. період, протягом якого водії не зобов`язані залишатися на своїх робочих місцях, інакше як для реагування на можливі сигнали до початку або відновлення водіння або до виконання іншої роботи, - час, проведений поряд з водієм у процесі руху транспортного засобу, - час, проведений на спальне місце в процесі руху транспортного засобу, під знаком 38 перерви в управлінні та періоди щоденного відпочинку.

Якщо водій керує транспортним засобом, оснащеним контрольним пристроєм відповідно до додаванням 1B, то він має бути готовий пред`явити щоразу, коли цього вимагатиме інспектуючи посадова особа: картку водія, власником якої він є; будь-які записи, зроблені вручну, та роздруківку, зроблену протягом поточного тижня та попередніх 28 календарних днів, як це вимагається відповідно до цієї Угоди; реєстраційні листки, що відповідають тому ж періоду часу, про який йдеться у попередньому підпункті та протягом якого він керував транспортним засобом, оснащеним контрольним пристроєм відповідно до додавання 1.

Отже під час проведення перевірки 28.03.2024 була відсутня роздруківка на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водія до цифрового тахографа.

Постанова № ПШ 057467 від 02.05.2024 року прийнята на основі акту№ 029073 від 28.03.2024 року, в якому посадовою особою Відділу державного нагляду ( контролю ) у Хмельницькій області зазначене і конкретизоване порушення щодо автомобільного перевізника ТДВ «Оріон -Авто».

Суд вважає, безпідставними доводи позивача, що відповідальність на підставі абзацу 6 частинні статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» не може бути застосована до автомобільного перевізника, і те що штраф слід було застосувати до водія транспортного засобу, оскільки такі твердження повністю суперечать приписам Закону України «Про автомобільний транспорт», так як Розділом V Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено відповідальність перевізників за порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Стаття 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачає відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, таку відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт несуть виключно автомобільні перевізники, але ж ніяк не водії транспортного засобу.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду відображеній постанові від 28 грудня 2023 року в справі № 300/4673/22:« 60. Верховний Суд констатує, що положення статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» застосовуються виключно до автомобільного перевізника і не можуть бути застосовані до особи, яка не є учасником правовідносин, щодо яких компетентним органом проводиться перевірка дотримання законодавства про автомобільний транспорт.61. Така позиція є сталою та послідовною і неодноразово зазначалась у постановах Верховного Суду у справах цієї категорії».

Статтею 59 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що резиденти України, які здійснюють міжнародні перевезення пасажирів чи вантажів, повинні мати передбачену законодавством документацію та забезпечувати всі види обов`язкового страхування, передбачені законодавством України.

Відповідно до абзацу 6 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно- господарські штрафи за виконання резидентами та/або нерезидентами України міжнародних перевезень пасажирів чи вантажів без документів, визначених статтею 53 цього Закону, - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Таким чином, норми Закону України «Про автомобільний транспорт», зобов`язують автомобільних перевізників та водіїв мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення, до яких належать, зокрема, роздруківки на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водіїв.

Оскільки актом перевірки від 28.03.2024р. №029073 посадовою особою зафіксовано факт саме здійснення міжнародних автомобільних перевезень пасажирів позивачем за відсутності у водія роздруківки на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водія то відповідно, дані дії автомобільного перевізника підпадають під кваліфікацію порушення щодо виконання міжнародних автомобільних перевезень пасажирів автомобільним перевізником (позивачем) без документів, визначених статтею 53 Закону України «Про автомобільний транспорт», що відповідає порушенню, яке відображене у абзацом 6 частиною 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наслідком розгляду справи суд приходить до переконливого висновку про те, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення дотримано вимоги ч. 2 ст. 2 КАС України, постанова Державної служби України з безпеки на транспорті від 02.05.2024 № ПШ057467 про застосування адміністративно господарського штрафу у розмірі 34 000,00 грн., прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Звідси, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про відсутність законних підстав для задоволення позову.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову Товариства з додатковою відповідальністю "Оріон-Авто" (вул. Казарського, 4,м. Миколаїв,54031 ЄДРПОУ 05465809) до Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Фізкультури, 9,м. Київ,03150 ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови від 02.05.2024 №ПШ057467-відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.М. Мельник