Рішення

від 05.03.2025 по справі 460/12424/24

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

05 березня 2025 року м. Рівне№460/12424/24

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Пилипюк Ю.Ю. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі: позивача: представник Поляк І.В., відповідача: представник Бойко Є.В., Тимошенко С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" доПівнічного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування рішення та податкової вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

15.10.2024 Приватне акціонерне товариство «Рівнеазот» звернулося в суд з позовом до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування рішення №1/35-00-23-01-23 від 30.05.2024 про донарахування пені в сумі 37411290,56 грн та податкової вимоги №0000014-1300-3500 від 17.06.2024 на суму податкового боргу 37411290,56 грн.

Після усунення недоліків, ухвалою судді Гудими Н.С. від 04.11.2024 позовну заяву прийнято до розгляду; відкрито провадження в адміністративній справі №460/12424/24; розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 27.11.2024.

Ухвалою від 22.11.2024 задоволено клопотання представника відповідача про участь у підготовчому засіданні та усіх наступних засіданнях у цій справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів через підсистему відеоконференцзв`язку ЄСІТС (ВКЗ) (https://vkz.court.gov.ua ).

Підготовче засідання 27.11.2024 відкладено на 23.12.2024.

Ухвалою від 23.12.2024 відмовлено у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства «Рівнеазот» про забезпечення позову у справі.

Ухвалою від 23.12.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 22.01.2025.

В судовому засіданні 22.01.2025 оголошено перерву до 12.02.2025.

В судовому засіданні 12.02.2025 оголошено перерву до 05.03.2025.

Розпорядженням керівника апарату Рівненського окружного адміністративного суду №146 від 26.02.2025, відповідно до Засад використання автоматизованої системи документообігу суду, затверджених рішенням зборів суддів Рівненського окружного адміністративного суду №2 від 25.03.2016 (у редакції змін, внесених рішенням №1 від 10.04.2024), у зв`язку з відрахуванням зі штату Рівненського окружного адміністративного суду судді Гудими Н.С., призначено повторний автоматизований розподіл справи №460/12424/24.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи №460/12424/24 визначено суддю Друзенко Н.В.

Ухвалою від 27.02.2025 адміністративну справу №460/12424/24 прийнято до провадження судді Друзенко Н.В. Розгляд справи по суті призначено у відкритому судовому засіданні на 05.03.2025.

В судовому засіданні 05.03.2025 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Згідно з позовною заявою, відповіддю на відзив та усними поясненнями представника позивача в судовому засіданні, позовні вимоги ґрунтуються на тому, що нарахування пені згідно статті 129 Податкового кодексу України на податкові зобов`язання, визначені територіальним органом ДПС за результатами перевірки ПрАТ «Рівнеазот» (акт від 14.08.2017 №1209/28-10-14-03/05607824, податкове повідомлення-рішення №0005821403 від 14.08.2017, яке узгоджене згідно постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2019, справа №817/1737/17) було предметом розгляду у справах №460/1330/19, №460/3557/19 та перевірене судами, а тому неприпустимо ставити під сумніви рішення, які набрали законної сили. Приймаючи оскаржувані рішення, відповідач ініціював повторний розгляд одного й того ж питання між тими ж сторонами, а саме нарахування пені за заниження податкового зобов`язання у сумі 56370086,00 грн, яке узгоджене згідно постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2019 у справі №817/1737/17 за той самий період - з 11.03.2014 по 03.05.2019. Пеня на суму узгодженого податкового зобов`язання нараховується в силу вимог закону, процес нарахування здійснюється в автоматичному режимі на підставі положень статті 42-1 Податкового кодексу України, Порядку №422 до 05.04.2021, Порядку №5 з 05.04.2021, а перерахунок автоматично розрахованої суми пені нормами податкового законодавства не передбачено, тим більше після того, коли така автоматично нарахована пеня була предметом розгляду у справах №460/1330/19, №460/3557/19, розрахунок якої був наданий податковим органом, а результати - відображені в ІКП, а тому спірне рішення прийняте поза межами визначених повноважень податкового органу, що виключає обґрунтованість формування податкової вимоги №0000014-1300-3500 від 17.06.2024, а тому такі рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно з відзивом на позов, запереченнями на відповідь на відзив та усними поясненнями представників Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків в судовому засіданні, сторона відповідача позов не визнала. Свої заперечення обґрунтувала тим, що донарахування пені здійснено відповідно до пункту 3 підрозділу 3 розділу V наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку ведення податковим органом оперативного обліку, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування» №5 від 12.01.2021. Доводила, що під час заходів моніторингу, контролюючим органом було встановлено неповне відображення у 2019 році в інформаційній системі ІКС «Податковий блок» суми пені, під час узгодження грошового зобов`язання (23.05.2019) за результатами податкової перевірки ПрАТ «Рівнеазот», якою зафіксовано заниження податкового зобов`язання (податкове повідомлення-рішення №0005821403 від 14.08.2017). Відхилення між сумою відображеної 23.05.2019 за даними ІКС «Податковий блок» пені за занижене податкове зобов`язання за період з 11.03.2014 по 03.05.2019 та сумою пені, розрахованою згідно з п. 57.3. статті 57, пп.129.1. п.129.1. статті 129, п.129.4 статті 129, п.130.1. статті 130 Податкового кодексу України по дату узгодження - 23.05.2019, становить 37411290,56 грн. Зауважувала, що платник податків умисно не перевірив нараховану в ІКП суму пені за заниження узгодженого грошового зобов`язання, хоча чітко розумів, що при відображені в ІКП такої суми пені не враховані норми щодо зміни облікової ставки НБУ, діючої на кожен день заниження, що встановлено вимогами пп.129.4 статті 129 Податкового кодексу України, і що розрахунок пені за період з 04.05.2019 по 23.05.2019 по дату узгодження донарахованих сум податку на прибуток не формувався. За сукупністю наведеного, сторона відповідача просила відмовити в позові повністю.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази, суд встановив такі обставини справи та фактичні правовідносини сторін.

Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби в 2017 році було проведено перевірку ПАТ «Рівнеазот» з питань повноти нарахування і сплати податків під час здійснення контрольованих операцій щодо імпорту природного газу від Ostchem Holding Limited (Республіка Кіпр) за період з 01.09.2013 по 31.12.2013 та експорту мінеральних добрив на користь NF Trading AG (Швейцарська Конфедерація) за період з 01.09.2013 по 31.12.2013 та 01.01.2014 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт №1209/28-10-14-03/05607824 від 31.05.2017.

За висновками такого акту, ПАТ «Рівнеазот» порушило вимоги п.135.1-135.2, пп.135.5.11 п.135.5 ст.135, п.153.2 ст.153, п.138.3, п.138.4, п.138.5, п.138.6-138.9, пп.138.10.2-138.10.4, пп.138.10.5, 138.10.6 п.138.10, п.138.11, 138.12 ст.138, п.140.1 ст.140, ст.141, п.140.2-140.5 ст.140, ст.142, ст.143, пп.39.3.3.7, пп.39.3.3.8, пп.39.3.6.5, пп.39.3.6.6 п.39.3 ст.39 Податкового кодексу України, внаслідок чого, зокрема, занизило податок на прибуток підприємств за 2013 рік на загальну суму 56370086,00 грн.

На підставі таких висновків 14.08.2017 податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0005821403, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» на загальну суму 56370087,00 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням - 56370086,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн. (а.с.70-71 том 1).

Зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржувалося платником податків в адміністративному та судовому порядках.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 12.09.2018 у справі №817/1737/17 позов ПАТ «Рівнеазот» задоволено, податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби №0005821403 від 14.08.2017 визнано протиправним та скасовано (https://reyestr.court.gov.ua/Review/76611606).

Разом з тим, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2019 рішення суду першої інстанції в цій справі скасовано, з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ «Рівнеазот» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень №0005821403 та №0005831403 від 14.08.2017 (а.с.72-88 том 1) (https://reyestr.court.gov.ua/Review/81539839).

23.05.2019 податковим органом в інтегрованій картці платника ПАТ «Рівнеазот» з податку на прибуток приватних підприємств відображено нарахування податку в сумі 56370086,00 грн. та штрафної санкцій в сумі 1 грн. за податковим повідомленням-рішенням №0005821403 від 14.08.2017 з покликанням на відповідне судове рішення (а.с.115, 182 том 1).

Цього ж дня, податковим органом в інтегрованій картці платника ПАТ «Рівнеазот» з податку на прибуток приватних підприємств відображено нарахування пені за пп.129.1.2 п.129.1 ст.129 Податкового кодексу України з покликанням на підтвердження судовим рішенням у справі №817/1737/17 нарахованої за податковим повідомленням-рішенням №0005821403 від 14.08.2017 суми податкового зобов`язання. Сума пені визначена на рівні 22189119,11 грн.(а.с.115, 182 том 1).

Згідно розрахунку пені, вона обчислена на суму заниженого податкового зобов`язання - 56370086,00 грн. за податковим повідомленням-рішенням №0005821403 від 14.08.2017, граничний строк сплати якого визначено 23.05.2019.

Сума нарахованої пені визначена на рівні 22189119,11 грн. (а.с.116,187 том 1).

В розрахунку пені вказано:

«Звітний (податковий) період, за який виявлено заниження/завищення, день/місяць/рік» - грудень 2013 року;

«Граничний день сплати за звітний (податковий) період, за який виявлено заниження/ завищення, день/місяць/рік» - 11.03.2014;

«Сума заниження податкового зобов`язання, на яку нараховується пеня» - 56370086 грн.;

«Облікова ставка НБУ, яка діяла на граничний день сплати за звітний (податковий) період» - 6,5%;

«Дата початку нарахування пені» - 11.03.2014;

«Дата закінчення нарахування пені» - 03.05.2019;

«Кількість календарних днів заниження податкового зобов`язання» - 1842;

«Сума нарахованої пені» - 22189119,11 грн.

24.05.2019 податковим органом сформовано для ПАТ «Рівнеазот» податкову вимогу форми «Ю» №546-48, в якій зафіксовано, що станом на 23.05.2019 сума податкового боргу вказаного платника податків по платежу «податок на прибуток приватних підприємств» становить 78559206,11 грн., в тому числі, основний платіж 56370086,00 грн., штрафні санкції - 1,00 грн., пеня - 22189119,11 грн.(а.с.89 том 1).

Вказана вимога оскаржувалася платником податків в судовому порядку.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 10.09.2019 у справі №460/1330/19, яке набрало законної сили 04.02.2020, адміністративний позов ПАТ «Рівнеазот» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про визнання протиправною та скасування податкової вимоги форми «Ю» №546-48 від 24.05.2019 залишено без задоволення (а.с.90-103 том 1)(https://reyestr.court.gov.ua/Review/84192323).

В межах даної справи суд дійшов висновку, що податкова вимога сформована контролюючим органом правомірно; сума пені обрахована у встановленому розмірі та за належний період (а.с.96 том 1).

Судовим рішенням в цій справі визначено, що податковим органом правомірно включено до податкової вимоги суму пені у розмірі 22189119,11 грн., оскільки така пеня нарахована за належний період - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного Податковим кодексом України (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження) з 11.03.2014 (а.с.95 том 1). При цьому, судом зроблено висновок, що пеня підлягала нарахуванню за правилами пп.129.1.1 п.129.1 статті 129 Податкового кодексу України і саме в такому порядку була нарахована платнику податків. Також судовим рішенням у цій справі констатовано, що за даними інтегрованої картки платника податків станом на 31.05.2019 обліковується недоїмка у розмірі 56370087,00 грн. та пеня у розмірі 22189119,11 грн.

В листопаді 2019 року податковий орган звернувся в суд з позовом до ПАТ «Рівнеазот» про стягнення коштів з рахунків платника податків.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 12.02.2020 у справі №460/3557/19, яке набрало законної сили 17.03.2020, стягнуто з ПрАТ «Рівнеазот» з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника податків та за рахунок готівки, що йому належить на користь Державного бюджету України суму податкового боргу у розмірі 78559206,11 грн. у наступному порядку: протягом березня 2020 року по лютий 2023 року - у сумі 78559206,11 грн. зі сплатою до кінця кожного місяця податкового боргу рівними частинами по 2182200,17 грн. (а.с.104-114 том 1) (https://reyestr.court.gov.ua/Review/87587658).

В даному рішенні констатовано, що сума податкового боргу на 15.11.2019 становить 78559206,11 грн., і складається з податку на прибуток у розмірі 56370087,00 грн. та пені 22189119,11 грн., що визнається сторонами та об`єктивно підтверджується наданими позивачем письмовими доказами, в тому числі: розрахунком податкового боргу та непогашеної пені, карткою ІКП (а.с.105 том 1).

Як вбачається з інтегрованої картки платника з податку на прибуток приватних підприємств, ПАТ «Рівнеазот», виконуючи рішення суду від 12.02.2020 у справі №460/3557/19, сплачувало податковий борг, зафіксований у податковій вимозі «Ю» №546-48 від 24.05.2019 рівними частинами. При цьому, на суми погашеного податкового боргу в автоматичному режимі йому нараховувалась пеня. В описі відповідних операцій за 2020-2021 роки в ІКП зазначено про нарахування пені в автоматичному порядку, де дата початку нарахування пені визначена як «24.05.2019» - дата першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні №0005821403 від 14.08.2017 з урахуванням процедури судового оскарження. Дата закінчення нарахування пені відповідає даті погашення відповідної частини податкового боргу (а.с.183-186 том 1).

Таким чином судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що на суму грошового зобов`язання, визначену в податковому повідомленні-рішенні №0005821403 від 14.08.2017, податковим органом було нараховано пеню в наступному порядку:

1)як на суму заниженого податкового зобов`язання, виявленого під час податкової перевірки, починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків цього зобов`язання за відповідний податковий (звітний) період, щодо якого виявлено заниження, та за весь період заниження, у тому числі за період адміністративного та судового оскарження, тобто з 11.03.2014 (гранична дата сплати податку на прибуток по декларації за 2013 рік, щодо суми якого актом податкової перевірки №1209/28-10-14-03/05607824 від 31.05.2017 виявлено заниження на 56370086,00 грн.) і по 03.05.2019 (дата, що відповідно до п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України у відповідній редакції, припадає на 10-й календарний день узгодження нарахованої податковим повідомленням-рішенням суми грошового зобов`язання 56370086,00 грн., в судовому порядку (пеня, передбачена пп.129.1.1 п.129.1 ст.129 Податкового кодексу України, у редакції, що діяла в травні 2019 року, і яка відповідає пп.129.1.2 п.129.1 ст.129 Податкового кодексу України у чинній редакції);

2)як на суму податкового боргу, починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків грошового зобов`язання, зафіксованого у податковому повідомленні-рішенні, що обраховується від дати узгодження такого податкового повідомлення-рішення (тобто з дати, що відповідно до п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України у відповідній редакції, припадає на 10-й робочий день узгодження нарахованої податковим повідомленням-рішенням суми грошового зобов`язання 56370086,00 грн., в судовому порядку) і по дату фактичного погашення, нарахованої податковим повідомленням-рішенням суми грошового зобов`язання 56370086,00 грн. (пеня, передбачена пп.129.1.1. п.129.1 ст.129 Податкового кодексу України, у редакції, що почала діяти з 23.05.2020 і діє зараз).

Як вже зазначено судом, нарахування пені на суму заниженого податкового зобов`язання, починаючи з 11.03.2014 дата початку заниження податку на прибуток, і закінчуючи 03.05.2019 датою узгодження відповідного податкового повідомлення-рішення, в сумі 22189119,11 грн. проведено податковим органом 23.05.2019, що зафіксовано в ІКП платника податків і податковій вимозі форми «Ю» №546-48 від 24.05.2019, яка цього ж дня виставлена платнику податків.

30.05.2024, тобто через п`ять років після цього, Північним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків прийнято рішення №1/35-00-23-01-23 про перерахунок вищевказаної суми пені (а.с.43 том 1).

Даним правовим актом індивідуальної дії зафіксовано, що з метою повного та достовірного відображення в інтегрованій картці ПрАТ «Рівнеазот» пені, обчисленої на виявлені контролюючим органом суми занижень податкових зобов`язань відповідно до податкового повідомлення-рішення №0005821403 від 14.08.2017, яке узгоджено згідно постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2019 справа №817/1737/17, підлягає донарахуванню в ІКС «Податковий блок», «Податковий Аудит», «Перевірка/реєстри» по ПрАТ «Рівнеазот» пеня на суму заниження податкового зобов`язання, як така, що розрахована відповідно до вимог п. 129.1, п. 129.4, п.130.1 ст.130 Податкового кодексу України у розмірі 37411290,56 грн.(а.с.205-206 том 1).

Підставою прийняття рішення №1/35-00-23-01-23 від 30.05.2024 зазначено протокольне рішення засідання робочої групи №56/0/83-24/35-00-23-01-18 від 30.05.2024, згідно якого вирішено привести дані інтегрованої картки ПрАТ «Рівнеазот» по коду платежу 11020100 «Податок на прибуток підприємств, який сплачують інші підприємства» у відповідність показникам результатів контролю - перевірочної роботи щодо сум пені, обчисленої відповідно до діючих норм Податкового кодексу України згідно з вимогами пп.129.1.1 п. 129.1, п. 129.4 ст.129 Податкового кодексу України на заниження податкового зобов`язання з податку на прибуток по податковому повідомленню-рішенню (форма «Р») №0005821403 від 14.08.2017, яке узгоджено згідно постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2019 справа №817/1737/17 (а.с.28-34 том 2).

У такому протокольному рішенні вказано, що під час виконання функції моніторингу повноти та своєчасності відображення в інформаційній системі сум пені, контролюючим органом проведеним розрахунком пені, здійсненим відповідно до норм ст.129 Податкового кодексу України, виявлено, що при відображені 23.05.2019 в ІКП ПрАТ «Рівнеазот» пені у сумі 22189119,11 грн. за занижене податкове зобов`язання з податку на прибуток, в розрахунку який відображено в ІКС «Податковий блок», «Податковий Аудит», не було враховано:

- зміни облікової ставки НБУ, діючої на кожний день заниження, що встановлено вимогами пп.129.4 ст.129 Податкового кодексу України. Так, вказано, що протягом періоду, що охоплює нарахування пені за заниження податкового зобов`язання облікова ставка НБУ змінювалась від 6,5% до 30%, проте в ІКП при розрахунку застосовано лише ставку 6,5%, діючої на день виникнення податкового зобов`язання, що не відповідає нормам Кодексу;

- сформований розрахунок пені в ІКС «Податковий блок» розраховано по 03.05.2019, а розрахунок пені за період з 04.05.2019 по 23.05.2019 по дату узгодження донарахованих сум податку на прибуток після судового оскарження, що відображено в ІКП платника, не формувався. Тобто пеня на суму заниження податкового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки за цей період не нараховувалась, що не відповідає нормам Кодексу.

Таким чином під час заходів моніторингу контролюючим органом встановлено неповне відображення у 2019 році в інформаційній системі ІКС «Податковий блок» суми пені, під час узгодження грошового зобов`язання (23.05.2019) за результатами податкової перевірки ПрАТ «Рівнеазот», на підставі якої виявлено заниження податкового зобов`язання (податкове повідомлення-рішення від 14.08.2017). Відхилення між сумою відображеної 23.05.2019 за даними ІКС «Податковий блок» пені за занижене податкове зобов`язання за період з 11.03.2014 по 03.05.2019 та сумою пені, розрахованою згідно з п.57.3 ст.57, пп.129.1.1 п.129.1 ст.29, п.129.4 ст.129, п.130.1 ст. 130 Податкового кодексу України по дату узгодження - 23.05.2019, визначене на рівні 37411290,56 грн. і подано в табличному вигляді (а.с.59, 192-193 том 1).

17.06.2024 Північним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків виставлено для ПрАТ «Рівнеазот» податкову вимогу форми «Ю» №0000014-1300-3500, якою визначено, що станом на 16.06.2024 сума податкового боргу становить 37411290,56 грн. (а.с.209 том1)

ПрАТ «Рівнеазот» оскажувало в адміністративному порядку і рішення № 1/35-00-23-01-23 від 30.05.2024 і податкову вимогу №0000014-1300-3500 від 17.06.2024 (а.с.26-35, 45-54 том 1).

Рішенням в.о. заступника Голови Державної податкової служби України №27679/6/99-00-06-03-03-06 від 12.09.2024 податкову вимогу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків №0000014-1300-3500 від 17.06.2024 залишено без змін, а скаргу без задоволення (а.с.61-64 том 1).

Рішенням в.о. заступника голови Державної податкової служби України №29227/6/99-00-06-03-03-06 від 27.09.2024 рішення Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків №1/35-00-23-01-23 від 30.05.2024 про донарахування пені залишено без змін, а скаргу без задоволення (а.с.65-69, 159-163 том 1).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зауважує на такому.

За визначенням, наведеним у пп.14.1.162. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (в редакції до внесення змін за Законом №466-IX від 16.01.2020) пеня це сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов`язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» №466-IX від 16.01.2020, що набрав чинності 23.05.2020, пені надано статус «грошового зобов`язання платника податків» (пп.14.1.39. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України) і змінено її визначення наступним чином: «14.1.162. пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми податкових зобов`язань та/або на суми штрафних (фінансових) санкцій, не сплачених у встановлені законодавством строки, а також нарахована в інших випадках та порядку, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи».

За правилами пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України (в редакції до внесення змін за Законом 1797-VIII від 21.12.2016) передбачалося, що пеня нараховується:

підпункт 129.1.1. - після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов`язання на суму податкового боргу. При цьому, нарахування пені розпочинається:

а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов`язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного цим Кодексом;

б) при нарахуванні суми грошового зобов`язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного у податковому повідомленні - рішенні згідно із цим Кодексом;

підпункт 129.1.2. - у день настання строку погашення податкового зобов`язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження);

підпункт 129.1.3. - у день настання строку погашення податкового зобов`язання, визначеного податковим агентом при виплаті (нарахуванні) доходів на користь платників податків - фізичних осіб, та/або контролюючим органом під час перевірки такого податкового агента.

За правилами пункту 129.4. статті 129 Податкового кодексу України (в цій же редакції) передбачалося, що:

- пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

- пеня, визначена підпунктом 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті, нараховується із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день заниження.

- пеня, визначена підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 цієї статті, нараховується із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виплати (нарахування) доходів на користь платників податків - фізичних осіб.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» №1797-VIII від 21.12.2016, що набрав чинності 01.01.2017, пункти 129.1 і 129.4 статті 129 Податкового кодексу України викладено в такій новій редакції:

«129.1. Нарахування пені розпочинається:

129.1.1. при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження);

129.1.2. при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов`язаних з проведенням податкових перевірок, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження);

129.1.3. при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного платником податків або податковим агентом, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання;

129.4. На суми грошового зобов`язання, визначеного підпунктами 129.1.1 та 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, коли її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов`язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

На суми грошового зобов`язання, визначеного підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), нараховується пеня за кожний календарний день прострочення у його сплаті, включаючи день погашення, із розрахунку 100 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.»

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» №466-IX від 16.01.2020, що набрав чинності 23.05.2020, у статті 129 у пункті 129.1 підпункти 129.1.1 і 129.1.2 викладено в такій редакції:

«129.1.1. при нарахуванні контролюючим органом податкового зобов`язання у встановлених цим Кодексом випадках, не пов`язаних з проведенням перевірки, або при нарахуванні контролюючим органом грошового зобов`язання, визначеного за результатами перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків такого зобов`язання, визначеного в податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом;

129.1.2. при нарахуванні контролюючим органом за результатами перевірки податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, у разі виявлення його заниження - на суму такого заниження, починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків цього зобов`язання за відповідний податковий (звітний) період, щодо якого виявлено заниження, та за весь період заниження (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження)».

У підпункті 129.1.3 слова «податкового зобов`язання» замінено словами «грошового зобов`язання», а цифри і слова «(270 календарних днів у разі здійснення платником податків самостійного коригування відповідно до підпункту 39.5.4 пункту 39.5 статті 39 цього Кодексу)» - виключено.

Цим же Законом пункт 129.3 доповнено новими абзацами, зокрема такого змісту:

«129.3.4-1. Нарахування пені, передбаченої підпунктом 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті, закінчується в день настання строку погашення грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами перевірки. Така пеня нараховується в день закінчення її нарахування за весь період заниження податкового зобов`язання, починаючи з дня, визначеного підпунктом 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті, по день закінчення.».

Пункт 129.4 викладено в такій редакції:

«129.4. На суми грошового зобов`язання, визначеного підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, якщо її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов`язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

На суми заниження податкового зобов`язання, визначеного підпунктами 129.1.2 та 129.1.4 пункту 129.1 цієї статті, нараховується пеня за кожний календарний день заниження податкового зобов`язання, включаючи день настання строку погашення податкового зобов`язання, визначеного контролюючим органом, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

На суми грошового зобов`язання, визначеного підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), нараховується пеня за кожний календарний день прострочення його сплати, починаючи з 91 календарного дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання, включаючи день погашення, із розрахунку 100 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

На суми несвоєчасно сплачених та/або несплачених (неперерахованих) податковим агентом визначених податкових зобов`язань відповідно до підпункту 129.1.4 пункту 129.1 цієї статті контролюючим органом нараховується пеня за кожний календарний день такої несплати (неперерахування), включаючи день погашення податкового зобов`язання, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день».

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» №466-IX від 16.01.2020, що набрав чинності 23.05.2020, також внесено зміни до статті 57 Податкового кодексу України. Зокрема, у пункті 57.3 слово «календарних» замінено словом «робочих».

Внаслідок таких змін, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу (тобто й тоді, коли дані перевірок результатів діяльності платника податків, свідчать про заниження суми його податкових зобов`язань) платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження.

До цього, аналогічний обов`язок у платника податків виникав після спливу 10 календарних днів.

Як встановлено судом, податковим органом за результатами перевірки платника податків було встановлено факт заниження ПрАТ «Рівнеазот» грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств за 2013 рік на загальну суму 56370086,00 грн.

Гранична дата сплати податку на прибуток по декларації за 2013 рік, щодо суми якого актом податкової перевірки №1209/28-10-14-03/05607824 від 31.05.2017 виявлено заниження на 56370086,00 грн. - це 11.03.2014.

Дата, що відповідно до п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України у відповідній редакції, припадає на 10-й календарний день узгодження нарахованої податковим повідомленням-рішенням суми грошового зобов`язання 56370086,00 грн., в судовому порядку - це 03.05.2019 (дата постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду - 24.04.2019 + 10 календарних днів).

23.05.2019 податковим органом в інтегрованій картці платника ПАТ «Рівнеазот» з податку на прибуток приватних підприємств відображено нарахування пені за пп.129.1.2 п.129.1 ст.129 Податкового кодексу України з покликанням на судове рішення у справі №817/1737/17 від 24.04.2019 та податкове повідомлення-рішення №0005821403 від 14.08.2017 на рівні 22189119,11 грн.

Згідно розрахунку пені, вона обчислена на суму заниженого податкового зобов`язання - 56370086,00 грн., починаючи з 11.03.2014 і закінчуючи 03.05.2019, тобто належним чином.

Що стосується облікової ставки НБУ, то така була взята в розмірі 6,5 %, тобто в тому розмірі, який діяв на дату граничного строку сплати податку на прибуток по декларації за 2013 рік, як це передбачалося пунктом 129.4. статті 129 Податкового кодексу України (в редакції до внесення змін за Законом №1797-VIII від 21.12.2016).

Оскільки на дату граничного строку сплати податку на прибуток по декларації за 2013 рік, передбачалося нарахування пені із розрахунку 120% річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день заниження, і така ставка була більш сприятливою для платника податків, ніж ставка визначена на дату узгодження суми податкового зобов`язання за судовим рішенням (діючої на кожний такий день заниження), то застосована податковим органом облікова ставка НБУ на рівні 6,5 %, при розрахунку 23.05.2019 ПАТ «Рівнеазот» пені є виправданою, позаяк пеня, що нараховується відповідно до ст.129 Податкового кодексу України не вважається штрафною (фінансовою) санкцією.

Розрахунок пені є арифметично правильним: 56370086,00 грн. х 1842 дні х 120% х 6,5% / 365 днів = 22189119,11 грн.

Більше того, зазначений розрахунок пені у розмірі 22189119,11 грн. був перевірений судами під час розгляду справ №460/1330/19, №460/3557/19.

В постанові Верховного Суду від 11.09.2020 по справі №804/2924/17 викладена правова позиція, згідно якої, з огляду на порядок нарахування пені, а також враховуючи, що нарахування пені не оформлюється окремим рішенням, правильність нарахування пені контролюючим органом має бути перевірена судом в межах позову про стягнення боргу. Так, суди, вирішуючи спір по суті вимог та встановивши факт несплати платником податків податкового зобов`язання, що має наслідком нарахування пені за певний період часу, мають всі повноваження визначити такий період та розрахувати суму пені, належної до стягнення. Також суди, мають право зобов`язати компетентний орган - податковий орган здійснити розрахунок суми пені за певний період часу та надати його суду для врахування при прийнятті рішення.

У постанові Верховного Суду від 06.09.2022 у справі №640/10625/21 зазначено, що підстави звільнення від доказування визначені статтею 78 Кодексу адміністративного судочинства України, і відповідно до частини четвертої цієї статті, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. В цій постанові Верховного Суду розкрито зміст понять «преюдиційні факти», «преюдиційні обставини», а також зазначено, що суть преюдиції полягає в неприпустимості ставлення під сумнів судового рішення, яке набрало законної сили, а також повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 31.01.2023 у справі №815/5702/16 преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.

Як вбачається із судових рішень по справах №460/1330/19, №460/3557/19, досліджених у судовому засіданні, саме податковим органом було долучено до матеріалів справ розрахунок пені, в якому зазначено облікову ставку НБУ (6,5%), яка підлягала застосуванню, та діяла на граничний день сплати за звітний (податковий період), і період нарахування з 11.03.2014 по 03.05.2019. Вказаними судовими рішеннями перевірено і повністю підтверджено, сума пені на рівні 22189119,11 грн. обрахована у встановленому розмірі та за належний період.

Натомість, відповідач, приймаючи оскаржуване рішення №1/35-00-23-01-23 від 30.05.2024 та податкову вимогу №0000014-1300-3500 від 17.06.2024, повторно надав оцінку правильності нарахування пені, що вже були предметом судового дослідження у справах №460/1330/19, №460/3557/19, за результатами якої ухвалені судові рішення, які набрали законної сили, чим грубо порушив процесуальний принцип преюдиції.

Приймаючи оскаржувані рішення, відповідач фактично ініціював повторний розгляд судом одного й того ж питання між тими ж сторонами, а саме правильність нарахування пені за заниження податкового зобов`язання у сумі 56370086,00 грн, яке узгоджене згідно постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2019 у справі №817/1737/17 за період з 11.03.2014 по 03.05.2019, і яка вже перевірена судами в рамках розгляду справ №460/1330/19, №460/3557/19, що саме по собі є неприпустимим.

Окремо слід зауважити, що і сам розрахунок пені, проведений відповідачем 30.05.2024 є некоректним, позаяк датою узгодження донарахованих позивачу за податковим повідомленням-рішенням сум податку на прибуток є 03.05.2019, а не 23.05.2019 (п.57.3 ст. 57 Податкового кодексу України у відповідній редакції).

Крім того, такими своїми діями відповідач порушив принципи «справедливої рівноваги», «правової визначеності» і «доброго врядування».

Так, за правилами частин першої-другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Практикою Європейського суду з прав людини сформовано підхід щодо розуміння правової визначеності як засадничої складової принципу верховенства права. Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Брумареску проти Румунії» зазначено, що принцип правової визначеності є складовою верховенства права. Також у справі «Церква Бессарабської Митрополії проти Молдови» Суд зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку.

Статтею 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод №1 від 20.03.1952, закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права; Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Як і поняття «цивільних прав і обов`язків», концепція «майна» в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися «правом власності», а відтак і «майном». Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що втручання у право власності допустиме лише тоді, коли воно переслідує легітимну мету в суспільних інтересах. Але, окрім того, втручання у право безперешкодного користування своїм майном передбачає «справедливу рівновагу» між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав людини.

У справі «Рисовський проти України» Європейським судом з прав людини викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципів «доброго врядування». Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії», «Онер`їлдіз проти Туреччини», «Megadat.com S.r.l. проти Молдови», «Москаль проти Польщі»). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах «Лелас проти Хорватії», «Тошкуце та інші проти Румунії») і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити колишню «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (mutatis mutandis, рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки»). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справі «Ґаші проти Хорватії» та у справі «Трґо проти Хорватії»). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові.

З огляду на це суд зазначає, що підхід Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, який після спливу п`яти років з дня нарахування суми пені, і після перевірки такої пені в межах судової справи про оскарження податкової вимоги та в межах судової справи про стягнення її суми, ініціював ревізію такої пені і повторно здійснив її розрахунок, застосувавши податкове законодавство в іншій редакції, за наслідками чого збільшив її суму більше ніж удвічі, є непослідовним, нескоординованим і таким, що не відповідає принципам «справедливої рівноваги», «правової визначеності» та «доброго врядування».

Також суд зауважує на тому, що на відміну від конституційного принципу «дозволено все, що не заборонено законом», дія якого поширюється на фізичних та юридичних осіб, для суб`єкта владних повноважень діє інший принцип: «дозволено лише те, що прямо передбачено законом».

Так, згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Прийняття податковим органом рішення про перерахунок і збільшення суми пені, за результатами виконання функції моніторингу повноти та своєчасності відображення в інформаційній системі сум пені, ініційованої через п`ять років після самостійного нарахування податковим органом такої пені, не передбачено ні нормами Податкового кодексу України, ні нормами, прийнятих на його виконання підзаконних нормативно-правових актів.

Покликання сторони відповідача на пп.191.1.10, 191.1.34, п. 19.1 ст. 19 пп.20.1.18 п. 20.1 ст.20, п.131.1 ст.131 Податкового кодексу України є безпідставним, позаяк даними нормами лише передбачено, що до функцій контролюючого органу віднесено визначення та нарахування пені, що є складовою грошового зобов`язання. В даному ж випадку визначення і нарахування пені контролюючим органом проведено 23.05.2019, натомість рішенням Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків №1/35-00-23-01-23 від 30.05.2024 таку пеню було перераховано, з покликанням на те, що попередній розрахунок податкового органу був неправильним.

При цьому, такий перерахунок було проведено з ініціативи податкового органу та за відсутності до того жодних підстав.

Суду не надано жодного доказу, який би підтвердив існування бодай однієї обставини, за якої у контролюючого органу виникла необхідність і право провести ревізію попередньо нарахованої ним же пені, сума якої, на той час вже була повністю сплачена платником до бюджету.

Покликання сторони відповідача на те, що ревізія проведена в рамках розгляду звернень платника податків є голослівними, позаяк жодного такого звернення, який би передував прийняттю рішення №1/35-00-23-01-23 від 30.05.2024, суду не надано. Рішення, які приймалися у 2021-2022 роках на звернення платника податків (а.с.111-112 том 3), стосувалися пені, яка нараховувалась в автоматизованому порядку на суму податкового боргу, відлік якої розпочався з 10-го робочого дня після узгодження нарахованої податковим повідомленням-рішенням суми грошового зобов`язання 56370086,00 грн. Відповідно жодного стосунку до пені, відлік якої розпочався 11.03.2014 і завершився 03.05.2019, дані звернення не мали і не мають.

Позивач, як на підставу донарахування пені, покликався на пункт 3 підрозділу 3 розділу V наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку ведення податковим органом оперативного обліку, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування» №5 від 12.01.2021, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.2021 за №321/35943, згідно якого, моніторинг повноти та своєчасності відображення в інформаційній системі сум пені, нарахованих на податкові зобов`язання, визначені територіальним органом ДПС за результатами податкової перевірки, та/або сум пені, нарахованих на грошові зобов`язання, визначені територіальним органом ДПС за результатами податкової перевірки у разі несвоєчасної їх сплати, забезпечується керівниками структурних підрозділів територіального органу ДПС, які здійснюють контрольно-перевірочні заходи та відповідальні за адміністрування платежів.

Буквальний зміст цієї норми свідчить лише про те, що керівниками структурних підрозділів територіального органу ДПС надано функції постійного спостереження, аналізу і оцінки повноти і своєчасності відображення в інформаційній системі сум пені, але ж не функції щодо самостійного розрахунку та/або перерахунку сум такої пені.

Більше того, розділом V вищевказаного порядку чітко визначено, як здійснюється перенесення до ІКП, визначених за результатами контрольно-перевірочної роботи, сум грошових зобов`язань, податкових та інших платежів, єдиного внеску та визначено методи контролю відповідності показників результатів контрольно-перевірочної роботи даним ІКП.

Пунктом 1 цього розділу чітко визначено, що працівники підрозділів, які здійснюють контрольно-перевірочні заходи, під час організації, проведення та оформлення документів за їх результатами вносять інформацію до підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, в день вчинення відповідних дій:

під час направлення у встановлених законодавством випадках повідомлень платнику про початок документальної перевірки;

підписання наказів, направлень на проведення перевірок;

реєстрації актів (довідок) перевірки, інших складених актів (довідок);

під час прийняття та вручення податкових повідомлень-рішень, рішень, вимог та рішень щодо єдиного внеску.

Моніторинг повноти та своєчасності внесення інформації в підсистему, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, забезпечується керівником підрозділів, які здійснюють контрольно-перевірочні заходи.

За пунктом 2 цього розділу, формування первинних показників за результатами контрольно-перевірочної роботи:

1) відображення в підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, сум нарахування (зменшення) грошового зобов`язання платежів, сум єдиного внеску, зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету, зокрема у зв`язку із використанням права на податкову знижку, або від`ємного значення суми податку на додану вартість, зменшення/збільшення сум податкових зобов`язань, податкового кредиту, сум нарахування пені з податку на доходи фізичних осіб та/або військового збору здійснюється на підставі податкових повідомлень-рішень, рішень щодо єдиного внеску, форми яких затверджені відповідним нормативно-правовим актом. Податкове повідомлення-рішення / рішення щодо єдиного внеску формується за кожним окремим податком, збором та єдиним внеском разом зі штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) або штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), передбаченими Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією (штрафом) та пенею за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на Державну податкову службу України, у тому числі за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності. У разі зменшення територіальним органом ДПС суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств або від`ємного значення суми податку на додану вартість платнику податків надсилаються (вручаються) окремі податкові повідомлення-рішення. У разі заниження або завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, окремі податкові повідомлення-рішення надсилаються (вручаються) платникам податків лише у випадках, коли зазначене заниження або завищення не враховано під час винесення інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки;

2) нарахування сум штрафних (фінансових) санкцій, передбачених Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», здійснюється на підставі податкового повідомлення-рішення або рішення за формою згідно з додатком до Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 червня 2003 року № 790.

До підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, заносяться:

рішення керівника (заступника керівника) територіального органу ДПС про проведення перевірки, оформлене наказом;

направлення на проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку, тривалість перевірки, період, що перевіряється, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку;

акт перевірки (довідка) щодо додержання суб`єктом господарювання встановлених законодавством вимог, обов`язкових для виконання;

матеріали правоохоронних органів, податкових органів та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб`єктами господарювання вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального;

податкові повідомлення-рішення або рішення про застосування до суб`єкта господарювання фінансових санкцій у вигляді штрафів;

інші документи, що впливають на результати контрольно-перевірочної роботи.

3) внесення до підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, сум єдиного внеску, штрафних санкцій та пені, визначених за результатами перевірок платників єдиного внеску, здійснюється на підставі документів, форма яких визначається інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування;

4) внесення до підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, сум пені з податку на доходи фізичних осіб та/або військового збору, донарахованих за результатами перевірок платників податків, здійснюється на підставі податкового повідомлення-рішення;

5) у разі якщо відповідно до чинного законодавства передбачено стягнення визначених за результатами контрольно-перевірочної роботи сум, що підлягають сплаті до бюджетів за рішенням суду, їх відображення здійснюється на підставі рішення суду, що набрало законної сили, та/або виконавчого листа до такого рішення.

Пункт 3 підрозділу 1 розділу V Порядку передбачає, що до основних первинних показників, які підлягають внесенню до підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, на підставі документів, визначених у пункті 2 цього підрозділу, належать: донараховані суми податкових зобов`язань платежів, єдиного внеску, штрафних (фінансових) санкцій, пені.

Пункт 2 підрозділу 1 розділу V надає повноваження відображати результати контрольно-перевірочної роботи шляхом внесення до підсистеми донараховану пеню на підставі документів визначених у цьому пункті.

Прийняття такого правового акту індивідуальної дії, як рішення №1/35-00-23-01-23 від 30.05.2024, не передбачено жодним підпунктом пункту 2 підрозділу 1 розділу V Порядку.

Відповідач, доводячи правомірність свого рішення №1/35-00-23-01-23 від 30.05.2024, вказує, що розділом V Порядку, не встановлено застережень для проведення розрахунку пені виключно в автоматичному режимі та заборони нараховувати в інформаційній системі сум пені у разі встановлення фактів що за результатами контрольно перевірочної роботи сума пені відображена не в повному обсязі або не відображає достовірної інформації облікових показників в інтегрованій картці платника податків.

Разом з тим, такі доводи прямо суперечать принципу «дозволено лише те, що прямо передбачено законом», у відповідності до якого повинен діяти податковий орган, як суб`єкт владних повноважень, межі повноважень якого, як і спосіб реалізації ним відповідних функцій, чітко окреслюються на законодавчому рівні.

Більше того, рішення №1/35-00-23-01-23 від 30.05.2024, як і відповідні дії податкового органу по перерахунку суми пені, прямо суперечать чинним на час їх прийняття/вчинення нормам Податкового кодексу України.

Так, за правилами п.129.1 ст.129 Податкового кодексу України, нарахування пені розпочинається:

- при нарахуванні контролюючим органом податкового зобов`язання у встановлених цим Кодексом випадках, не пов`язаних з проведенням перевірки, або при нарахуванні контролюючим органом грошового зобов`язання, визначеного за результатами перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків такого зобов`язання, визначеного в податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом (підпункт 129.1.1);

- при нарахуванні контролюючим органом за результатами перевірки податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, у разі виявлення його заниження - на суму такого заниження, починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків цього зобов`язання за відповідний податковий (звітний) період, щодо якого виявлено заниження, та за весь період заниження (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження)(підпункт 129.1.2).

В свою чергу, за правилами пп.129.3.4-1. п.129.3 ст.129 Податкового кодексу України, нарахування пені, передбаченої пп.129.1.2 п.129.1 цієї статті, закінчується в день настання строку погашення грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами перевірки. Така пеня нараховується в день закінчення її нарахування за весь період заниження податкового зобов`язання, починаючи з дня, визначеного підпунктом 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті, по день закінчення.

Пеня, яка нарахована податковим органом в інтегрованій картці платника ПАТ «Рівнеазот» з податку на прибуток приватних підприємств 23.05.2019 в сумі 22189119,11 грн. - є пенею, яка нарахована за результатами перевірки та у зв`язку з виявленням заниження податкового зобов`язання (податку на прибуток приватних підприємств за 2013 рік) і її розрахунок проведений на суму такого заниження (56370086,00 грн.), починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків цього зобов`язання за відповідний податковий (звітний) період, щодо якого виявлено заниження (з 11.03.2014) та за весь період заниження (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження)(03.05.2019). Тобто, вказана пеня підпадає під розрахунок пені, який наразі здійснюється за правилами пп.129.1.2. п.129.1 ст.129 Податкового кодексу України.

Відповідно до цього, день настання строку погашення грошового зобов`язання, тобто день узгодження податкового повідомлення-рішення, є днем закінчення нарахування такої пені. Починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків зобов`язання, визначеного в податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом, починається нарахування пені за пп.129.1.1. п.129.1 ст.129 Податкового кодексу України, яке закінчується після повного погашення платником податків суми податкового боргу.

В силу ж прямої норми пп.129.9.1 п.129.9 ст.129 Податкового кодексу України, пеня не нараховується, а нарахована пеня підлягає анулюванню у випадку закінчення 1095 дня, що настає за днем, коли у контролюючого органу відповідно до цього Кодексу виникло право нарахувати пеню платнику податків.

Ця норма кореспондує з положеннями п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України, в силу вимог якого, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки відповідно до статей 39 і 39-2, застосування вимог пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації , звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Як достеменно встановлено судом, право нарахувати ПрАТ «Рівнеазот» пеню на суму заниженого податкового зобов`язання з податку на прибуток за 2013 рік, виявленого під час податкової перевірки, результати якої оформлені актом №1209/28-10-14-03/05607824 від 31.05.2017, виникло у податкового органу на 10-й календарний день узгодження нарахованої податковим повідомленням-рішенням №0005821403 від 14.08.2017 суми грошового зобов`язання - 56370086,00 грн. в судовому порядку, тобто 03.05.2019.

Таке право було реалізоване шляхом відображення податковим органом в інтегрованій картці платника ПАТ «Рівнеазот» з податку на прибуток приватних підприємств нарахування пені 23.05.2019 в сумі 22189119,11 грн. та подальшого включення суми такої пені до податкової вимоги форми «Ю» №546-48 від 24.05.2019, яка цього ж дня виставлена платнику податків.

На момент прийняття податковим органом рішення №1/35-00-23-01-23 від 30.05.2024 і протокольного рішення засідання робочої групи №56/0/83-24/35-00-23-01-18 від 30.05.2024, з часу, коли у контролюючого органу відповідно до Податкового кодексу України виникло право нарахувати пеню платнику податків (з 03.05.2019) пройшло 1855 днів, а тому Північне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків не мало права нараховувати ПрАТ «Рівнеазот» пеню (ні шляхом її повторного перерахунку, ні шляхом додаткового нарахування) в силу прямої заборони, що міститься в пп.129.9.1 п.129.9 ст.129 Податкового кодексу України.

За усього наведеного, оскаржувані рішення №1/35-00-23-01-23 від 30.05.2024 та податкова вимога №0000014-1300-3500 від 17.06.2024, не відповідають визначеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям законності, обґрунтованості, безсторонності, добросовісності та розсудливості. Оспорювані правові акті індивідуальної дії прийняті суб`єктом владних повноважень не у межах повноважень та не у спосіб, які визначені Податковим кодексом України, без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення, а також поза межами розумного строку.

Факт видання відповідачем рішення про перерахунок пені поза межами строків давності та за відсутності до того будь-яких правових підстав, та, відповідно, коригування сум пені в інтегрованій картці платника у бік збільшення на суму 37411290,56 грн., порушує права позивача на мирне володіння майном, що перебуває під захистом статті 1 Першого Протоколу та статті 41 Конституції України.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

В межах даної справи податковий орган належними і допустимими доказами не довів правомірність своїх дій і прийнятих ним рішень. Натомість, доводи та аргументи сторони позивача знайшли повне підтвердження за наслідками розгляду справи по суті, а тому позовну заяву належить задовольнити повністю.

За правилами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За наведеного присудженню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена ним сума судового збору у розмірі 24224,00 грн.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 30.05.2024 №1/35-00-23-01-23 про донарахування пені в сумі 37411290,56 грн та податкову вимогу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 17.06.2024 №0000014-1300-3500 на суму податкового боргу в сумі 37411290,56 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на користь Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 24224,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - Приватне акціонерне товариство "Рівнеазот" (вул. Штейнгеля барона, 139 А,с. Городок,Рівненський р-н, Рівненська обл.,35331, ЄДРПОУ/РНОКПП 05607824)

Відповідач - Північне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (вул. Благовіщенська, 30,м. Харків,Харківський р-н, Харківська обл.,61012, ЄДРПОУ/РНОКПП 44131658)

Повний текст рішення складений 17 березня 2025 року

Суддя Н.В. Друзенко