Рішення від 17.03.2025 по справі 460/4472/24

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

17 березня 2025 року м. Рівне№460/4472/24

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Поліщук О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Північно-західного апеляційного господарського суду про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Північно-західного апеляційного господарського суду (далі - відповідач), в якому просить суд:

визнати протиправною відмову відповідача у видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді Північно-західного апеляційного господарського суду у відставці ОСОБА_1 із зазначенням базового розміру посадового окладу судді, який працює на відповідній посаді, яку ОСОБА_1 займала до звільнення у відставку, виходячи з розміру прожиткового мінімуму на одну особу з розрахунку на місяць для працездатних осіб, який визначений абзацом 4 статті сьомої Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024 у розмірі 3028,00 грн;

зобов`язати відповідача виготовити та надати ОСОБА_1 , судді Північно-західного апеляційного господарського суду у відставці, довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із зазначенням базового розміру посадового окладу судді який працює на відповідній посаді, яку ОСОБА_1 займала до звільнення у відставку, виходячи з розміру прожиткового мінімуму на одну особу з розрахунку на місяць для працездатних осіб, який визначений абзацом 4 статті сьомої Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024 у розмірі 3028,00 грн.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до наказу голови Північно-західного апеляційного господарського суду, до трудової книжки ОСОБА_1 внесено запис про звільнення її з посади судді Північно-західного апеляційного господарського суду, у зв`язку з поданням заяви про відставку на підставі рішення Вищої ради правосуддя № 39/0/15-23 від 14.02.2023. Надалі, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області № 956120825377 від 26.02.2024 позивачу здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з 01.03.2024 - довічно, при цьому, посадовий оклад судді при обчисленні суддівської винагороди станом на липень 2022 року (дата виходу у відставку) враховувався виходячи із базової величинирозміру прожиткового мінімуму, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді2102,00 грн. Однак, з 01.01.2024 підвищився розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 3028,00 грн,тому позивач вважає, що набула право на отримання нової довідки про суддівську винагороду для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання із врахуванням такого розміру прожиткового мінімуму при обчисленні посадового окладу та доплати за вислугу років, у зв`язку з чим 09.04.2024 звернулась до Північно-західного апеляційного господарського суду з відповідною заявою. Проте, на зазначену заяву, відповідачем видано позивачу довідку щодо складових суддівської винагороди, в якій зазначено, що відповідно до абз. 4ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік»(з 01 січня 2024 року розрахунок працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді становить 2102,00 грн). Виходячи з цього, відповідачем визначено розмір посадового окладусудді апеляційного суду 2102,00 Х 50 Х 1,1=115610,00 грн. Позивач, вважає таку поведінку відповідача протиправною, з огляду на що просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

13.05.2024 через підсистему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог та зазначає, що в штатному розписі Північно-західного апеляційного господарського суду з 01 січня 2024 року, визначено посадовий оклад суддів в сумі 115610,00 грн, обчисленого з використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102 гривні. На думку відповідача, положення абзацу 5статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», якими визначено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102 гривні є чинним, неконституційним не визнавався, тому підлягає застосуванню судами при визначенні базового розміру посадового окладу судді. Відповідач звертає увагу суду на те, що листом від 16.10.2023 звертався до ДСА України з проханням затвердити зміни до штатного розпису Північно-західного апеляційного господарського суду на 2023 рік, згідно з якими для визначення розміру посадового окладу судді застосувати розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня 2023 року2684,00 грн, однак ДСА України своїм листом від 31.10.2023 залишила без реалізації внесення таких змін. За позицією відповідача, він як розпорядних коштів нижчого рівня не має правових підстав та не наділений самостійно без правового врегулювання та без затвердження відповідного штатного розпису видати довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи з розмір прожиткового мінімуму на одну особу з розрахунку на місяць для працездатних осіб станом на 01.01.2024 у розмірі 3028,00 грн, а тому просить суд відмовити у задоволенні позову.

ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою суду від 29.04.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі відповідно до статті 262 КАС України в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ ТА ЗМІСТ ПРАВОВІДНОСИН.

Розглянувши матеріали, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, судом встановлено наступне.

Указом Президента № 825/95 від 11 вересня 1995 року ОСОБА_1 призначено на посаду судді арбітражного суду Рівненської області (на підставі закону України «Про внесення змін до Закону України «Про арбітражний суд» № 2538-III від 21.06.2001 арбітражний суд Рівненської області реорганізовано в господарський суд Рівненської області).

Постановою Верховної Ради України від 2 грудня 2010 року № 2760-VI ОСОБА_1 обрано суддею Рівненського апеляційного господарського суду безстроково.

Указом Президента України від 28 вересня 2018 року № 295/2018 ОСОБА_1 переведено на роботу на посаду судді Північно-західного апеляційного господарського суду.

На підставі наказу голови Північно-західного апеляційного господарського суду Мельника О.В. від 25 липня 2022 року № 8-ос/г припинено трудові відносини із суддею Північно-західного апеляційного господарського суду ОСОБА_1 , у зв`язку із досягненням нею 25.07.2022 шістдесяти п`яти років та припиненням повноважень судді з 26.07.2022.

У травні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Вищої ради правосуддя із заявою від 24.05.2022 про звільнення з посади судді Північно-західного апеляційного господарського суду у відставку.

14.02.2023 за результатами розгляду заяви від 24.05.2022 Вищою радою правосуддя було прийнято рішення № 39/0/15-23, яким вирішено звільнити ОСОБА_1 з посади судді Північно-західного апеляційного господарського суду у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Відповідно до наказу № 1-oc/г від 16.02.2023 в.о. голови Північно-західного апеляційного господарського суду ОСОБА_2 , до трудової книжки ОСОБА_1 внесено запис про звільнення її з посади судді Північно-західного апеляційного господарського суду, у зв`язку з поданням заяви про відставку на підставі рішення Вищої ради правосуддя № 39/0/15-23 від 14.02.2023.

09.04.2024 ОСОБА_1 звернулась до Північно-західного апеляційного господарського суду із заявою про видачу нової довідки про розмір суддівської винагороди для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024 виходячи з розміру суддівської винагороди у розрахунку посадового окладу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленогостаттею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік»станом на 01.01.2024 - 3028,00 грн.

10.04.2024 відповідач видав позивачу довідку щодо складових суддівської винагороди, зазначивши, що відповідно до абз. 4ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік»з 01 січня 2024 року розрахунок працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді становить 2102,00 грн. Розмір посадового окладу судді складає2102,00 Х 50 Х 1,1=115610,00 грн.

Не погоджуючись з такими діями відповідача та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ВИСНОВКИ СУДУ.

Відповідно до частини другоїстатті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченимиКонституцієюта законами України.

Згідно зістаттею 46 Конституції Українигромадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Згідно зі статтею 130 Конституції України, держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Відповідно до частини 1статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VIII від 02.06.2016(далі - Закон № 1402-VIII) суддівська винагорода регулюється цимЗакономта не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

За частиною другоюст. 135 Закону № 1402-VIIIсуддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

В силу частини 3статті 135 Закону № 1402-VIII, яка згідно зрішенням Конституційного Суду України № 4-р/2020 від 11 березня 2020 рокудіє в редакціїЗакону України " Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII, базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

До базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти:

1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб;

2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб;

3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.

У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

У рішенні від 03.06.2013 № 3-рп/2013 у справі №1-2/2013 Конституційний Суд України зазначив, що будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя та права людини і громадянина на захист прав і свобод незалежним судом, оскільки призводить до обмеження можливостей реалізації цього конституційного права, а отже, суперечить ч. 1ст. 55 Конституції України.

У рішенні від 04.12.2018 № 11-р/2018 у справі №1-7/2018 (4062/15) Конституційний Суд України вказав, що обов`язок держави щодо забезпечення фінансування та належних умов для функціонування судів і діяльності суддів, закріплений уст. 130 Конституції України, є однією з конституційних гарантій незалежності суддів. Системний аналіз положеньКонституції Українисвідчить про те, що ними встановлено обов`язок держави забезпечити належні умови праці та фінансування для суддів, а отже, сформувати та законодавчо закріпити таку систему фінансування, в тому числі розмір винагороди суддів, яка гарантуватиме їх незалежність.

Така позиція Конституційного Суду України збігається з приписами Європейської хартії щодо статусу суддів від 10.07.1998, у пп. 6.1 п. 6 якої зазначено, що суддям, які здійснюють суддівські функції на професійній основі, надається винагорода, рівень якої встановлюється з тим, щоб захистити їх від тиску, спрямованого на здійснення впливу на їх рішення, а ще загальніше на їх поведінку в рамках здійснення правосуддя, тим самим підриваючи їх незалежність і безсторонність. Зменшення органом законодавчої влади розміру посадового окладу судді призводить до зменшення розміру суддівської винагороди, що, у свою чергу, є посяганням на гарантію незалежності судді у виді матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому.

Відповідно до ст. 7«Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09 листопада 2023 року № 3460-IX в Україні установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб станом 01.01.2024на рівні 3028,00 гривні.

При цьому, визначеніКонституцією Українита спеціальним законодавчим актом (Законом України № 1402-VIII) гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації, як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013, а також від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018.

При вирішенні цього спору слід виходити з того, що виплата суддівської винагороди регулюєтьсястаттею 130 Конституції Українитастаттею 135 Закону України № 1402-VIII. Норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.

Цей висновок узгоджується зі змінами доКонституції України, внесенимиЗаконом України" Про внесення змін до Конституції України"(щодо правосуддя) (Закон України № 1401-VIII), що набрали чинності з 30 вересня 2016 року.

ЦимЗаконом, серед іншого,статтю 130 Конституції Українивикладено в новій редакції, текст якої наведено вище.

Конституція Україниу редакціїЗакону № 1401-VIIIвперше містить положення, які закріплюють спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій.

З цією конституційною нормою співвідносяться норми частини 1статті 135 Закону № 1402-VIII, які дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди є закон про судоустрій.

Розмір суддівської винагороди визначено устатті 135 Закону № 1402-VIII, який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в преамбулі) є законом про судоустрій в розумінні частини 2статті 130 Конституції України.

Пунктом 1 частини 3 та пунктом 1 частини 4статті 135 Закону № 1402-VIIIвизначено, що базовий розмір посадового окладу судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду становить 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Відтак, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, безпосередньо залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно достатті 46 Конституції Українивизначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо, наведено уЗаконі України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-XIV(далі - Закон № 966-XIV).

Згідностатті 1 Закону № 966-XIVпрожитковий мінімум є вартісною величиною достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

Тобто, наведеною правовою нормою закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, відносно яких визначається прожитковий мінімум.

Статтею 4 Закону № 966-XIVвстановлено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Проте,Законом № 966-XIVне визначено такого виду прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.

Водночас як діючі судді, так і судді у відставці вказанимЗакономне віднесені до соціальної демографічної групи населення стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

Натомістьстаттею 7 Закону № 3460-IXразом із встановленням на 01 січня 2024 року прожиткового мінімуму, у тому числі, для працездатних осіб в розмірі 3028 грн, відповідно, був введений такий новий вид прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, розмір якого становить 2102,00 грн.

До 2021 року для розрахунку базового розміру посадового окладу застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлювався на 01 січня відповідного календарного року, як це передбаченостаттею 135 Закону № 1402-VIII.

Слід зауважити, що зміни доЗакону № 1402-VIIIв частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди за спірний період (січень 2024 року), а також вЗакон № 966-XIVщодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож законні підстави для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, відсутні.

Також суд зауважує, що для спірних правовідносин спеціальними є нормистатті 135 Закону № 1402-VIII, які у часі прийняті раніше, мають пріоритет стосовно пізніших положеньЗакону № 3460-IX.

Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 18 червня 2020 року № 5-рп(II)/2020, до судів різних видів юрисдикції ставиться вимога застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи):законпізніший має перевагу над давнішим (lex posterior derogat priori)законспеціальний має перевагу над загальним (lex specialis derogat generali)законзагальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.

Разом з тим,Закон № 3460-IXфактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною 2статті 130 Конституції Україниі частиною 3статті 135 Закону № 1402-VIII.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 10 листопада 2021 року по справі № 400/2031/21 вказав, щоЗаконом України "Про прожитковий мінімум"не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як "прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру судді". При цьому судді також цимЗакономне віднесені до соціальної демографічної групи населення стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватись окремо.

Верховний Суд також зауважив, щоЗакон України "Про державний бюджет"не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні ( виняткові) норми.

Конституція Українине надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів. Тобто у національному законодавчому полі існує колізія положень трьох нормативно-правових актів рівнязакону, подолати яку можливо застосувавши загальний принцип права, коли спеціальнийзаконскасовує дію загального закону. Такий підхід використовується у випадку конкуренції норм, коли на врегулювання суспільних відносин претендують загальні та спеціальні норми права.

Отже, за таким правовим підходом, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціальногозакону, тобтоЗакону № 1402-VIII, а положенняЗакону № 966-XIVвважати загальними нормами.

На такий аспект законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Відтак,Законом № 1402-VIIIзакріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, оскільки вказана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій. Отже, відповідач неправильно визначився із розрахунковою величиною посадового окладу, застосувавши в розрахунку іншу величину, відмінну від тієї, що визначена спеціальнимзаконом, що й стало підставою для відмови у видачі довідки про суддівську винагороду.

Тому, заміна гарантованоїКонституцією Україниоднієї зі складових суддівської винагороди прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2024 року (3028,00 грн), на іншу розрахункову величину, якаЗаконом № 1402-VIIIне передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді 2102,00 грн) на підставістатті 7 Законів № 3460-IXє неправомірною та не відповідає вимогам закону.

Так позиція суду узгоджується із практикою застосування норм матеріального права Верховним Судом та його висновками, викладеними у постановах від 10.11.2021 у справі № 400/2031/21 та від 30.11.2021 у справі № 360/503/21.

З огляду на наведене, питання розрахунку та розміру суддівської винагороди регламентовано виключност. 130 Конституції Українита ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що, в свою чергу, виключає можливість до правовідносин стосовно суддівської винагороди застосовувати інші Закони. У зв`язку з чим, позивач має право на отримання довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із зазначенням розміру суддівської винагороди судді, виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду, визначеного на підставі частини другоїстатті 130 Конституції України, частини третьоїстатті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"та абзацу 4статті 7 Закону України"Про Державний бюджет на 2024 р.".

Така позиція суду повністю узгоджується з правовим висновком Верховного Суду у постанові від 13.09.2023 у справі № 240/44080/21. При цьому, в силу вимог частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд має враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд також зауважує, що при оцінці питання матеріального забезпечення суддів Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Зубко та інші проти України" зазначив, що неспроможність держави вчасно виплачувати суддям їх виплати є несумісною з потребою їх здатності виконувати свої професійні функції неупереджено, щоб не зазнавати тиску і впливу на поведінку; неспроможність держави гарантувати адекватну та своєчасну виплату винагороди національним суддям та невизначеність, у якій вони залишаються, порушує справедливий баланс, що має виникнути між потребами державного інтересу та необхідністю захистити права заявників на мирне володіння своїм майном.

Зважаючи на встановлені в ході розгляду справи обставини, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно відмовив позивачу у видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення його щомісячного довічного грошового утримання як судді Північно-західного апеляційного господарського суду у відставці із зазначенням базового розміру посадового окладу судді, який працює на відповідній посаді, яку ОСОБА_1 займала до звільнення у відставку, виходячи з розміру прожиткового мінімуму на одну особу з розрахунку на місяць для працездатних осіб, який визначений абзацом 4статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік"станом на 01.01.2024 у розмірі 3028,00 грн

Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а тому позов належить задовольнити повністю.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання даного адміністративного позову сплачено судовий збір у сумі 1211,20грн, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки № 33 від 26.04.2024, яка міститься в матеріалах справи. Відтак, на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Північно-західного апеляційного господарського суду документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1211,20грн.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Північно-західного апеляційного господарського суду про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, - задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Північно-західного апеляційного господарського суду у видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді Північно-західного апеляційного господарського суду у відставці ОСОБА_1 із зазначенням базового розміру посадового окладу судді, який працює на відповідній посаді, яку ОСОБА_1 займала до звільнення у відставку, виходячи з розміру прожиткового мінімуму на одну особу з розрахунку на місяць для працездатних осіб, який визначений абзацом 4 статті сьомої Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024 у розмірі 3028,00 грн;

Зобов`язати Північно-західний апеляційний господарський суд виготовити та надати ОСОБА_1 , судді Північно-західного апеляційного господарського суду у відставці, довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із зазначенням базового розміру посадового окладу судді який працює на відповідній посаді, яку ОСОБА_1 займала до звільнення у відставку, виходячи з розміру прожиткового мінімуму на одну особу з розрахунку на місяць для працездатних осіб, який визначений абзацом 4 статті сьомої Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024 у розмірі 3028,00 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Північно-західного апеляційного господарського суду судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 17 березня 2025 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Північно-західний апеляційний господарський суд (вул. Яворницького, 59,м. Рівне,Рівненська обл., Рівненський р-н,33001, ЄДРПОУ/РНОКПП 42261284)

Суддя Ольга ПОЛІЩУК