Рішення

від 17.03.2025 по справі 600/5610/24-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/5610/24-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боднарюка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "М ОЙЛ ТРЕЙД" до Енергетичної митниці, про визнання протиправними дій,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «М ОЙЛ ТРЕЙД» (далі - позивач), звернулось в суд з позовом до Енергетичної митниці (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними дії Енергетичної митниці щодо взяття проб товару, ввезеного за поданою Товариством з обмеженою відповідальністю «М ОЙЛ ТРЕЙД» митною декларацією типу ІМ ТФ № 24UA903150001703U8 від 02.05.2024, згідно акту про взяття проб (зразків) товарів від 02.05.2024 № UA903150/2024/118;

- визнати протиправними та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA903150/2024/000194 від 30.07.2024;

- стягнути на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 6 056 (шість тисяч п`ятдесят шість) та витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 30 000 (тридцять тисяч) грн. за рахунок бюджетних асигнувань Енергетичної митниці.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКАМ СПРАВИ.

1. Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, під час проведення митного контролю відповідачем прийнято рішення про відбір проб товару та здійснено відбір проб для проведення лабораторних досліджень з метою встановлення характеристик, визначених для класифікації товару згідно УКТ ЗЕД, що підтверджується актом про взяття проб від 02.05.2024 № UA903150/2024/118.

Відібрані проби направлено на дослідження до Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби Управління експертиз та досліджень хімічної та промислової продукції (далі - СЛЕД). За результатами досліджень складено Висновок № 142000-3101-0348 від 23.05.2024 за змістом якого вбачається, що визначена величина показника «фракційний склад: 95 % (об.) переганяється за температури» наданої на дослідження проби товару не відповідає вимогам і нормам відповідного показника, наведеного у додатку 3 в «Технічному регламенті щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив», затвердженому постановою КМУ від 01.08.2013 № 927. СЛЕД Держмитслужби визначила величину показника «фракційний склад: 95 % (об.) переганяється за температури» у 364 °С, при нормі не вище 360 °С, що і стало підставою виникнення спору.

Для завершення митного оформлення товару позивачем подано відповідачу додаткову декларацію № 24UA903150003360U6 від 30.07.2024.

На підставі висновку СЛЕД № 142000-3101-0348 від 23.05.2024, Енеретичною митницею прийнято картку відмови в митному оформленні товарів № UA903150/2024/000194 від 30.07.2024.

Наголошував на тому, що у Акті відбору відсутня наступна інформація: час складання акту; назва споживача продукції; зазначення нормативного документу на нафтопродукт; кількість відібраної проби у колонці 7 зазначена у літрах, а не дм3 (кг), як вимагає ДСТУ 4488; вказівки й інформацію щодо відбирання проб згідно з ДСТУ 4488; вказівки та інформацію щодо забезпечення відібраних проб етикетками згідно з ДСТУ 4488.

Отже, на думку позивача акт відбору не містить повний перелік інформації для ідентифікації проби (зразка) товару, а саме палива дизельного Diesel ULSD 10 ppm EN590 згідно з ДСТУ 4488.

Крім того зазначив, що висновок СЛЕД Держмитслужби № 142000-3101-0348 від 23.05.2024, у якому визначено величину показника «фракційний склад: 95 % (об.) переганяється за температури» у 364 °С спростовується Сертифікатами якості OIL TERMINAL № 4763/Р від 27.04.2024, Протоколом випробувань № 344/П-24 від 12.07.2024 та Експертним висновком № 253 від 12.07.2024 ДП «ДПК «МАСМА», за змістом яких фракційний склад - 95 відсотків об`ємних переганяється при температурі не вище 360 градусів.

Таким чином, на переконання позивача, відібрання зразків (проб) товару відповідачем проведено з порушенням вимог частини 2 статті 356 Митного кодексу України, пункту 1 Розділу IV Порядку №1058, п. 16 Розділу ІІ Порядку № 650. В свою чергу, картка відмови в митному оформленні UA903150/2024/000194 від 30.07.2024, прийнята Держмитслужбою, ґрунтується на протиправних діях з відбору проб (зразків) товару.

Водночас, висновки відповідача про технічні характеристики товару спростовуються Експертним висновком № 253 від 12.07.2024 ДП «ДПК «МАСМА».

2. Відповідач подав до суду відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого заперечив щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Заперечуючи проти позову зазначив, що враховуючи специфіку задекларованого товару, з метою ідентифікації та встановлення характеристик товарів відбір проб (зразків) товару є єдиною митною формальністю, яка дозволить перевірити фактичний хімічний склад товару. Тобто, для перевірки відомостей зазначених у графі 31 МД 1703 та їх відповідності наданим документам, зазначених у графі 44 МД 1703 в рамках процедур митного контролю митним органом здійснено відбір про (зразків) товару.

Звертав увагу суду, що за результатами відбору проб (зразків) в присутності представника позивач складено Акт про взяття проб (зразків) товару від 02.05.2024 № UA903150/2024/118 встановленої форми, який підписано представником позивача без зауважень щодо процедури відбору проб (зразків), будь яких пропозицій або заперечень щодо недотримання порядку відбору зразків від представника позивача не надходило.

Таким чином, на думку відповідача це ще раз підтверджує, що відбір проб здійснений відповідно до вимог чинного законодавства України.

Також заперечив з приводу тверджень позивача про те, що акт не містить якоїсь інформації, оскільки це не відповідає дійсності, оскільки форма акту про відбір проб (зразків) товару та перелік відомостей, які повинні бути зазначені затверджені Порядком 1058, у зв`язку з чим жодних порушень в акті не має.

Окрім того зазначив, що у висновку визначені фізико-хімічні показники проби, зокрема такий показник як фракційний склад: - 95 % (об.) переганяється за температури не вище 360 градусів.

Відповідно до пункту 13 Технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2013 № 927 (далі - Регламент), за екологічними показниками встановлено такі екологічні класи дизельного палива: Євро3, Євро4, Євро5.

Бензинове паливо повинно відповідати вимогам, наведеним у додатку 3 до цього Технічного регламенту. Додатком 3 Регламенту передбачено, що показник фракційний склад: - 95 % (об.) переганяється за температури не вище 360 °С.

З огляду на вищевикладене, митна декларація не може бути оформлена, а тому відповідно до норм чинного законодавства України винесена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA903150/2024/000194.

3. Позивачем подано до суду відповідь на відзив в обґрунтування якого, останній наводив переважно подібні аргументи, які викладенні в позовній заяві.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ В СПРАВІ.

1. Ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

2. Ухвалою суду призначено розгляд справи в режимі відеоконференції.

3. Ухвалою суду відмовлено в задоволенні клопотання Енергетичної митниці, про залучення до участі в справі, в якості співвідповідача - Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби.

4. Ухвалою суду заяву про залишення позову без розгляду, представника Енергетичної митниці, повернуто заявнику без розгляду.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ ТА ВІДПОВІДНІ ПРАВОВІДНОСИНИ.

1. Між Товариством з обмеженою відповідальністю «М ОЙЛ ТРЕЙД» та MARTIN ENERGY LTD укладено Контракт №2-ME- MOT від 21.06.2023.

Відповідно до ст. 1.1. якого Продавець продає, а Покупець купує у запитаних кількостях нафтопродукти («Товар»), якість та властивості яких відповідають сертифікату, виданому виробником; у кількості, цінах та строках, що визначаються положеннями цього Контракту та додаткових угод та/ або додатків до нього.

2. Товариством з обмеженою відповідальністю «М ОЙЛ ТРЕЙД» за Контрактом №2-ME- MOT від 21.06.2023, Додатковою угодою № 42 від 18.04.2024 до Контракту №2-ME- MOT від 21.06.2023, Інвойсом № 29/04/2 від 29.04.2024, сертифікатом якості № 4763/Р від 27.04.2024, сертифікатом кількості № 359 від 27.04.2024,сертифікатом походження № 4344 від 29.04.2024 придбано та ввезено на митну територію України товар: «Паливо дизельне Diesel ULSDT 10 ppm EN590» в кількості 1 539 116 кг.

3. Товар задекларовано до митного оформлення Енергетичній митниці за попередньою митною декларацією типу ІМ ТФ № 24UA903150001703U8 від 02.05.2024.

У митній декларації задекларовано товар: «Паливо дизельне Diesel ULSDT 10 ppm EN590. Містить важкі нафтові фракції (на інші нафтопродукти) 33 об. % яких (включаючи втрати) переганяється при температурі 250 град. С. та 92 об. % переганяється при температурі 350 град. С. (фактично 95 об. % переганяється при температурі 358 град. С.). Масова частка сірки 7.0 мг./кг (0,0070 мас. %)». Країна походження TR. Код товару згідно УКТ ЗЕД 2710194300.

4. Зі змісту Сертифікату якості OIL TERMINAL № 4763/Р від 27.04.2024 встановлено, що товар має наступні показники фракційного складу: переганяється при температурі 250 град. С. - 33 об. %; переганяється при температурі 350 град. С. - 92 об. % переганяється до 95 об. %. - при температурі 358 град. С.

5. Під час проведення митного контролю на підставі погодження заступника начальника Енергетичної митниці здійснено відбір проб товару, про що надіслано електронний лист позивачу від 02.05.2024, за змістом якого позивач був зобов`язаний пред`явити товар, транспортні засоби для відбору зразків у зв`язку зі спрацюванням форм контролю АСУР: 905-3.

6. 02.05.2024 року відповідачем здійснено відбір проб для проведення лабораторних досліджень з метою встановлення характеристик, визначених для класифікації товару згідно УКТ ЗЕД, що підтверджується актом про взяття проб від 02.05.2024 № UA903150/2024/118.

Відібрані проби направлено на дослідження до Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби Управління експертиз та досліджень хімічної та промислової продукції (далі - СЛЕД) 08.05.2024, про що зазначено в супровідному листі СЛЕД Держмитслужби від 27.05.2024.

7. За результатами досліджень складено Висновок № 142000-3101-0348 від 23.05.2024 за змістом якого вбачається, що визначена величина показника «фракційний склад: 95 % (об.) переганяється за температури» наданої на дослідження проби товару не відповідає вимогам і нормам відповідного показника, наведеного у додатку 3 в «Технічному регламенті щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив», затвердженому постановою КМУ від 01.08.2013 № 927. СЛЕД Держмитслужби визначила величину показника «фракційний склад: 95 % (об.) переганяється за температури» у 364 °С, при нормі не вище 360 °С., що і стало підставою виникнення спору.

8. Для завершення митного оформлення товару позивачем подано відповідачу додаткову декларацію № 24UA903150003360U6 від 30.07.2024.

9. На підставі висновку СЛЕД № 142000-3101-0348 від 23.05.2024, Енергетичною митницею прийнято картку відмови в митному оформленні товарів № UA903150/2024/000194 від 30.07.2024.

У картці відмови у митному оформленні товарів відповідачем зазначено, що митна декларація не може бути оформлена у зв`язку з тим, що згідно з п.12 Висновку СЛЕД № 142000-3101-0348 від 23.05.2024 визначена величина показника "фракційний склад - 95 відсотків об`ємних переганяється при температурі" наданої на дослідження проби товару не відповідає нормам відповідного показника для дизельного палива Євро 5, Євро 4, Євро 3, наведеного у додатку 3 Технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2013 № 927 (зі змінами). Порушено вимоги ч.1 ст. 196, п.8 ч.8.ст. 257 Митного кодексу України, ст.11 Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності» від 15.01.2015 р. № 124-VIII, постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 № 927 «Про затвердження Технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив». Завершення митного оформлення шляхом виконання всіх митних формальностей, визначених Митним кодексом України відповідно до заявленого митного режиму та подання митному органу відповідно до частини п`ятої статті 255 та частини першої статті 261 Кодексу додаткової декларації, яка містить відомості про товари, якісні характеристики яких дозволяють переміщення на митну територію України. Дотримання вимог ч.1 ст. 196, п.8 ч.8.ст. 257 Митного кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 № 927 «Про затвердження Технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив».

10. Не погоджуючись із зазначеними індивідуальним актом митного органу ТОВ «М ОЙЛ ТРЕЙД» звернулося до СЛЕД Держмитслужби з листом від 10.06.2024 №10- 06/01 (вх. СЛЕД Держмитслужби №3164/13/7.17-4 від 11.06.2024) щодо повернення контрольних проб відібраних за Актом про взяття проб (зразків) товарів від 02.05.2024№ UA903150/2024/118.

11. СЛЕД Держмитслужби повідомлено позивача листом № 7.17-1/31-01/13/3174 від 18.06.2024 про можливість отримання контрольних проб за адресою лабораторії.

12. Для проведення незалежних лабораторних випробувань з визначення фізико-хімічних показників товару Позивачем укладено з Державним підприємством «Державна паливна компанія «МАСМА» Договір з проведення робіт (надання послуг) із визначення якості нафтопродуктів № 41/ВЛ від 16.05.2024.

13. Державне підприємство «ДЕРЖАВНА ПАЛИВНА КОМПАНІЯ «МАСМА» (ДП «ДПК «МАСМА») входить до сфери управління Міністерства енергетики України та здійснює згідно Статуту експертну діяльність у науково-технічній сфері в галузі нафтопереробки та нафтохімії, а саме: надання послуг із забезпечення впевненості у відповідності продукції вимогам, що встановлені стандартами та іншими нормативними документами, проведення випробувань, моніторингу якості палив (п. 2.1.1 Статуту); здійснення науково-технічної та експертної діяльності у галузі нафтопереробки, нафтохімії, хіммотології (п.2.1.1 Статуту); діяльність із забезпечення впевненості у відповідності продукції вимогам, що встановлені стандартами та іншими нормативними документами, оцінки відповідності/ інспектування продукції, що закріплена за Підприємством в сфері акредитації, в тому числі продукції іноземних підприємств (п. 2.2.1 Статуту); надання науково - технічних, консультаційних послуг та науково - організаційна діяльність в галузі нафтохімії (п. 2.2.5 Статуту); узагальнення в установленому порядку результатів державного ринкового нагляду, аналіз причин порушень технічних регламентів, стандартів, норм і правил (п. 2.2.16 Статуту); дослідження продукції щодо класифікації відповідно до вимог Української класифікації товарів зовнішньо економічної діяльності (п. 2.2.24 Статуту); Проведення моніторингу якості і безпечності нафтопродуктів на ринку України (п. 2.3.10 Статуту).

14. За змістом п. 1.1. Договору № 41/ВЛ від 16.05.2024 замовник доручає, а Виконавець на умовах оплати, бере на себе зобов`язання щодо надання наступних послуг: «Проведення лабораторних випробувань з визначення фізико-хімічних показників нафтопродуктів та наданням експертних послуг».

15. На виконання Договору № 41/ВЛ від 16.05.2024 ТОВ «М ОЙЛ ТРЕЙД» видано довіреність № 01/07-1 від 01.07.2024 провідному інженеру ДП «ДПК «МАСМА» з повноваженнями отримати зразок палива дизельного Diesel ULSD 10 ppm EN590 відібраний за Актом про взяття проб (зразків) товарів від 02.05.2024№ UA903150/2024/118, для проведення його випробувань в акредитованій випробувальній лабораторії Державного підприємства «ДЕРЖАВНА ПАЛИВНА КОМПАНІЯ «МАСМА» з метою його незалежної експертизи, ідентифікації та класифікації товару відповідно до УКТ ЗЕД.

16. На підставі зазначених документів СЛЕД Держмитслужби було передано проби (зразки) товару представнику ДП «ДПК «МАСМА» Таранченку В.В. для проведення незалежних експертних досліджень.

17. За результатами експертного дослідження (Протокол випробувань № 344/ П-24 від 12.07.2024) встановлено, що фракційний склад товару:

-за температури 250 °С випаровується, % (об.): 42 при нормі не більше 65;

-за температури 350 °С випаровується, % (об.), 92 при нормі не менше 85;

-95 % (об.) переганяється за температури 360 °С, при нормі не вище 360 °С (допустима похибка 2 одиниці вимірювання).

18. За результатами лабораторних випробувань зразків товару ДП «ДПК «МАСМА» у п. 4 Протоколу випробувань № 344/П-24 від 12.07.2024 сформований висновок, що наданий зразок палива дизельного за визначеними показниками відповідає вимогам ДСТУ 7688:2015 «Паливо дизельне Євро. Технічні умови» та Технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив для марки ДП-Л- Євро5.

19. На підставі проведених лабораторних випробувань, товаросупровідних документів ДП «ДПК «МАСМА» надано Експертний висновок № 253 від 12.07.2024,за змістом якого паливо дизельне Diesel ULSD10 ppm EN590 є нафтопродуктом, який кваліфікується у товарній позиції за кодом УКТ ЗЕД 2710 19 43 00: Нафта або нафтопродукти, одержані з бітумінозних порід (мінералів), крім сирих; продукти, в іншому місці не зазначені, з вмістом 70 мас. % або більше нафти чи нафтопродуктів, одержаних з бітумінозних порід (мінералів), причому ці нафтопродукти є основними складовими частинами продуктів; відпрацьовані нафтопродукти: нафта та нафтопродукти, одержані з бітумінозних порід (мінералів), крім сирих; продукти, в іншому місці не зазначені, з вмістом 70 мас. % або більше нафти чи нафтопродуктів, одержаних з бітумінозних порід (мінералів), причому ці нафтопродукти є основними складовими частинами продуктів, за винятком тих, що містять біодизель та відпрацьовані нафтопродукти: інші: важкі дистиляти: для інших цілей: із вмістом сірки не більш як 0,001 мас.%.

Проба (зразок) палива дизельного Diesel ULSD 10 ppm EN590, яка була відібрана для випробувань фізико-хімічних показників згідно з актом від 02 травня 2024 р. № UA903150/2024/118, не може бути використана як арбітражна на підставі п. 4.2.9 Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, яка затверджена спільним наказом Міністерства палива та енергетики України і Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 04 червня 2007 р. № 271/121, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 04 липня 2007 р. за № 762/14029 внаслідок порушення вимог п. 8.2 ДСТУ 4488:2005 Нафта і нафтопродукти. Методи відбирання проб.

Сертифікат якості виробника від 27 квітня 2024 р. № 4763 з результатами випробувань фізико-хімічних показників палива дизельного Diesel ULSD 10 ppm EN590 є документом, що підтверджує відповідність нафтопродуктів вимогам Технічного регламенту, і є достатньою підставою введення в обіг палив, які ввозяться на митну територію України з держав - членів ЄС згідно п. 5 Технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2013 р. № 927.

ДО ВКАЗАНИХ ПРАВОВІДНОСИН СУД ЗАСТОСОВУЄ НАСТУПНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ТА РОБИТЬ ВИСНОВКИ ПО СУТІ СПОРУ.

1.Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

За визначенням, наведеним у пунктах 23, 24 ч. 1 ст. 4 МК України митним органом, митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Метою митного оформлення, згідно з ч. 1 ст. 246 МК України, є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (ч. 1 ст. 248 МК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 248 МК України, для виконання митних формальностей під час здійснення митного оформлення товарів і транспортних засобів комерційного призначення застосовується автоматизована система митного оформлення.

При цьому частиною 4 ст. 248 МК України визначено, що у разі якщо автоматизованою системою митного оформлення або посадовою особою митного органу за результатами застосування системи управління ризиками не визначено необхідності участі у виконанні митних формальностей щодо товарів і транспортних засобів комерційного призначення посадової особи митного органу, такі митні формальності виконуються автоматизованою системою митного оформлення в автоматичному режимі.

Інформація про виконання митних формальностей автоматизованою системою митного оформлення в автоматичному режимі в установленому порядку вноситься до єдиної автоматизованої інформаційної системи митних органів України та передається декларанту або уповноваженій ним особі.

Частиною 1 статті 257 МК України передбачено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 320 МК України, форми та обсяги митного контролю обираються:

1) посадовими особами митних органів на підставі результатів застосування системи управління ризиками;

2) автоматизованою системою управління ризиками.

Згідно з ч. 1-4 ст. 337 МК України перевірка документів та відомостей, які відповідно до ст. 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Формато-логічниий контроль це автоматизована перевірка правильності заповнення даних митних декларацій та повернення результатів перевірки; перевірка митних декларацій та інших документів на достовірність та законність; здійснення статистичного, валютного контролю нарахованих митних платежів, контролю правильності застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Контроль співставлення це автоматизоване порівняння даних, які містяться в митних деклараціях або інших документах, поданих для митного контролю або митного оформлення, з даними, які містяться в електронних копіях митних декларацій та інших документах, що надходять з митних та правоохоронних органів суміжних держав; в уніфікованих електронних дозвільних документах, що надходять з інших державних органів, інших електронних документах, пов`язаних з перевіркою достовірності даних, що перевіряються.

Контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання вимог законодавства України з питань митної справи.

Частинами 1, 2 статті 318 МК України визначено, що митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 336 МК України, митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів, крім іншого шляхом:

1) перевірки документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу надаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України;

2) митного огляду (огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, огляду та переогляду ручної поклажі та багажу, особистого огляду громадян).

Згідно з ч. 1 ст. 337 МК України, перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Статтею 361 МК України визначено, що управління ризиками - це робота митних органів з аналізу ризиків, виявлення та оцінки ризиків, розроблення та практичної реалізації заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків, оцінки ефективності та контролю застосування цих заходів. Під ризиком розуміється ймовірність недотримання вимог законодавства України з питань митної справи.

Митні органи застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю.

Відповідно до ст. 362 МК України, аналіз ризику - це систематичне використання митними органами наявної у них інформації для визначення обставин та умов виникнення ризиків, їх ідентифікації і оцінки ймовірних наслідків недотримання вимог законодавства України з питань митної справи.

До об`єктів аналізу ризику належать: 1) характеристики товарів, транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України; 2) характер зовнішньоекономічної операції; 3) характеристика суб`єктів, що беруть участь у зовнішньоекономічній операції.

Отже, необхідність перевірки документів та відомостей, які подаються декларантом під час митного оформлення товарів виникає, у тому числі, за результатами застосування митними органами системи управління ризиками.

2. Порядок роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 року № 650 (далі Порядок № 650) (в редакції, що діяла на дату винесення оскаржуваних рішень про визначення коду товару).

Відповідно до п. 11 Розділу ІІІ Порядку № 650 передбачено, що узяття проб (зразків) товарів здійснюється відповідно до вимог ст. 356 Кодексу. Операції з узяття проб (зразків) товарів здійснюються відповідно до вимог ст. 357 Кодексу.

Так, ч. 1 ст. 356 МК України передбачено, що взяття проб (зразків) товарів здійснюється посадовими особами митного органу в рамках процедур митного контролю та митного оформлення з метою встановлення характеристик, визначальних для: класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД; перевірки задекларованої митної вартості товарів; встановлення країни походження товарів; встановлення належності товарів до наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, прекурсорів, сильнодіючих чи отруйних речовин; встановлення належності товарів до предметів, що мають художню, історичну чи археологічну цінність; встановлення належності товарів до таких, що виготовлені з використанням об`єктів права інтелектуальної власності, що охороняються відповідно до закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 356 МК України взяття проб (зразків) товарів проводиться уповноваженими посадовими особами митного органу на підставі вмотивованого письмового рішення керівника цього митного органу або його заступника.

Тобто, наведеними нормами МК України чітко регламентовано, що взяття зразків (проб) товарів, які знаходяться під митним оформленням, відбувається виключно на підставі відповідного вмотивованого письмового рішення.

При цьому, вказані положення МК України та Порядку № 684 не містять виключень щодо обов`язковості застосування положень. 2 ст. 356 МК України, якою визначено, що взяття проб (зразків) товарів проводиться уповноваженими посадовими особами митного органу на підставі вмотивованого письмового рішення керівника цього митного органу або його заступника.

3. Як встановлено судом в ході розгляду справи по суті та не заперечувалось відповідачем, підставою для взяття проб товару, пред`явленого позивачем до митного оформлення є погодження заступника начальника митного Енергетичної митниці.

Суд зазначає, що виходячи зі змісту ст. 24 МК України, рішення - окремі акти, якими органи доходів і зборів або їх посадові особи приймають рішення з питань, передбачених законодавством України з питань державної митної справи, а також задовольняють скарги, заяви, клопотання конкретних фізичних чи юридичних осіб або відмовляють у їх задоволенні.

У той же час, п. 12 Типової інструкції з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 року № 55 (далі - Типова інструкція з діловодства), визначає, що вибір виду документа, призначеного для документування управлінської інформації (розпорядження, постанова, рішення, протокол тощо), зумовлюється правовим статусом установи, компетенцією посадової особи та порядком прийняття управлінського рішення (на підставі єдиноначальності або колегіальності).

Тобто, суд наголошує, що рішення це саме назва виду документу. Це підтверджується і п. 31 Типової інструкції з діловодства, де зазначається: назва виду документа (наказ, рішення, доповідна записка тощо) зазначається на бланку та повинна відповідати назвам, передбаченим ДКУД.

Згідно п. 2 глави 9 розділу ІІ Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18.06.2015 року № 1000/5 (далі - Правила організації діловодства) будь-який розпорядчий документ, за винятком спільного, оформлюють на бланку із зазначенням його конкретного виду (постанова, рішення, наказ, розпорядження), що співвідноситься з вищевказаними нормами Типової інструкції. Про це вказує і п. 4 глави 1 розділу ІІ Правил організації діловодства, де зазначено, що право на видання певного виду розпорядчого документа (постанови, рішення, наказу, розпорядження) закріплюється у положенні (статуті) установи і зумовлюється правовим статусом установи та порядком прийняття управлінських рішень (на підставі єдиноначальності або колегіальності).

Згідно п. 38 Типової інструкції з діловодства резолюція є основною формою реалізації управлінських доручень у письмовій формі, що передбачає постановку конкретного завдання, визначення його предмета, мети, строку та відповідальної за виконання особи, що викладена у вигляді напису на документі. Резолюція має такі обов`язкові складові: прізвище, власне ім`я виконавця (виконавців) у давальному відмінку, зміст доручення, строк виконання, особистий підпис керівника, дата. Резолюція проставляється безпосередньо на документі нижче реквізиту "Адресат" паралельно до основного тексту. Якщо місця для резолюції недостатньо, її можна проставляти на вільному від тексту місці у верхній частині першої сторінки документа з лицьового боку, але не на полі документа, призначеному для підшивання.

Також п. 32 Типової інструкції з діловодства визначає, що обов`язковому датуванню і підписанню підлягають усі службові відмітки на документах, пов`язані з їх проходженням та виконанням (резолюції, погодження, візи, відмітки про виконання документа і направлення його до справи).

Пункт 165 встановлює, що документи, розглянуті керівництвом установи, повертаються з відповідною резолюцією службі діловодства, яка здійснює передачу документів на виконання.

Отже, суд висновує, що резолюція (погодження) це не рішення, як вид розпорядчого документу, а службова відмітка, напис на документі, яким уповноважена особа доручає виконання документу конкретним виконавцям.

Більше того, Верховний Суд неодноразово вирішував питання щодо форми передбаченого ч. 2 ст. 356 МК України рішення керівника митного органу або його заступника про відібрання проб (зразків) товару. Так, зокрема, але не виключно, у постановах від 25.03.2024 року у справі № 260/585/22, від 28.07.2021 року у справі № 815/3903/17, від 28.05.2020 року у справі № 818/1205/16), Верховний Суд вказав, що передбачене ч. 2 ст. 356 МК України письмове вмотивоване рішення не може бути прийняте у формі резолюції керівника на службовій записці інспектора митного органу.

За таких обставин, з урахуванням приписів ст. 19 Конституції України, суд констатує, що владні управлінські функції під час прийняття рішення про визначення коду товару було здійснено у непередбачений законом спосіб, а саме із порушенням процедури відібрання проб (зразків) товару, відтак позовні вимоги в означеній частині підлягають задоволенню.

До того ж, суд зауважує, що, з огляду на встановлені судовим розглядом порушення суб`єктом владних повноважень процедури здійснення митного контролю, документи, здобуті за наслідками такої процедури, не відповідають критерію допустимості, з огляду на те, що та в силу імперативу ч. 1 ст. 74 КАС України відхиляються судом при вирішенні публічно-правового спору.

Як наслідок, суд приходить висновку, що рішення, прийняті суб`єктом владних повноважень за результатом дослідження таких проб товару, відібраних з порушенням чинного законодавства України, є протиправними.

4. Крім того, суд враховує, що відсутність саме вмотивованого рішення керівника митного органу або його заступника дає підстави для висновку про протиправність відібрання проб (зразків) товару та проведення експертного дослідження, висновок якого покладений відповідачем в основу ухваленого рішення, а саме: оскаржуваної картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Отже, обов`язок щодо доведення правомірності спірного рішення (картки відмови в прийнятті митної декларації) покладено на митний орган як на суб`єкта владних повноважень.

Натомість, відповідач не довів наявності законних підстав для відібрання проб (зразків) товару, а відтак і законності оскаржуваного рішення - картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

5. Відповідно до ч. 12 ст. 264 МК України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.

Отже, картка відмови у прийнятті митної декларації є документом, що формалізує негативне для декларанта рішення посадової особи митного органу про завершення процедури декларування товарів, заявлених до митного оформлення на підставі конкретної митної декларації.

Враховуючи, що підставою прийняття митним органом оскаржуваної картки відмови в митному оформленні фактично слугував висновок експертизи СЛЕД Держмитслужби від 23.05.2024 року № 142000-3101-0348, суд вважає наявними підстави для визнання такої картки відмови протиправною та її скасування.

6. Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Під час судового розгляду справи по суті відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів належними засобами доказування правомірність своїх дій та рішень у спірних правовідносинах.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Решта доводів учасників справи, в тому числі зазначені відповідачем у відзиві, не спростовують висновків суду щодо протиправності дій відповідача щодо взяття проб товару та протиправності оскаржуваної картки відмови в прийнятті митної декларації.

Наведена позиція суду узгоджується з правовою позицією Сьомого апеляційного адміністративного суду, яка викладена в рішенні суду в аналогічних правовідносинах в справі № 120/4701/24 від 10.10.2024 року.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

1.Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

2. З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 6056,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією, відтак слід стягнути на користь позивача судовий збір в сумі 6056,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

3. З матеріалів справи судом також встановлено, що позивачем окрім сплати судового збору, понесено витрати на правничу допомогу.

Так, представник позивача поряд з позовними вимогами просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн.

На підтвердження понесення судових витрат, представник позивача суду надав:

- договір на правничу допомогу;

- платіжну інструкцію про сплату позивачем наданих послуг за надання правової допомоги у розмірі 30000 грн;

Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, а відповідно до пункту 1 частини 3 цієї ж статті КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України врегульовані питання щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Зокрема, відповідно до частин 3,4 цієї статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

До суду надано договір про надання правничої допомоги, в якому наведений опис робіт (наданих послуг) та первинні документи, які підтверджують оплату наданих послуг - правової допомоги позивачу.

Зокрема, наведений перелік послуг: збір, перевірка, належне засвідчення копій письмових та електронних доказів - 6000,00 тис. грн, складання позовної заяви, подача позовної заяви до адміністративного суду - 18000,00 тис. грн, підготовка до підготовчого судового засідання, представництво інтересів Клієнта в одному підготовчому засіданні суду 1 год. - 3000,00 грн., підготовка до розгляду справи по суті, представництво інтересів клієнта в одному судовому засіданні з розгляду справи по суті 1 год. - 3000 грн.

Суд звертає увагу на те, що така послуга, як збір, перевірка, належне засвідчення копій письмових та електронних доказів по своїй суті не є правою допомогою, відтак і сума 6000,00 грн не може бути включена до витрат на правову допомогу.

Крім того, в даному випадку не можуть бути включені в оплату такі послуги, як підготовка до підготовчого судового засідання та підготовка до розгляду справи по суті, оскільки в даній справі ухвалою суду відкрито провадження в порядку письмового, а не загального провадження, тобто без проведення підготовчого засідання. Більше того, представником позивача не наведено конкретний перелік робіт зазначенням, а саме, в чому полягає підготовка до розгляду справи по суті.

Відповідно до частини 5 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини 6 статті 134 КАС України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 7 статті 134 КАС України).

Приписами частини 1 статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (частини 2, 3 статті 30 вищевказаного Закону).

Аналіз вищевикладених норм дає підстави вважати, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію обґрунтованих дій позивача, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та запровадження певних запобіжників від можливих зловживань з боку учасників судового процесу та осіб, які надають правничу допомогу, зокрема, неможливості стягнення необґрунтовано завищених витрат на правничу допомогу.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо, однак вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права, однак відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як зазначено судом вище, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 7 статті 134 КАС України).

Зазначене право належить виключно відповідачеві і суд самостійно не вправі доводити неспівмірність витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Відсутність клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, від іншої сторони виключає можливість суду самостійно (без указаного клопотання) зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Так, представник відповідача подав до суду клопотання, про зменшення суми витрат на правову допомогу, вказуючи на неспівмірность витрат правничої допомоги, а саме звертає увагу на те, що дана справа не є складною, не потребує аналізу різнопланових норм різних галузей права.

В той же час, у позовній заяві містяться загальні обґрунтування та посилання на норми закону без надання аналізу щодо того, як такі норми, на думку позивача, мають застосовуватись до правовідносин, що склались у даній справі. Тобто, наведена адвокатом позивача у позовній заяві позиція є універсальною, висновки щодо застосування норм права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин фактично взяті із судової практики Верховного Суду на яку посилається позивач у позовній заяві та може бути використана й у інших справах практично без внесення змін до відповідних процесуальних документів.

Крім того, варто наголосити, що позивачем вже подано до Чернівецького окружного адміністративного суду окрім цього позову декілька позовних заяв, з аналогічним предметом спору з таким ж підстави та аргументи, стратегія захисту одна і та сама, посилання на одну і ту ж судову практику та й в цілому більшість тексу відповідає один-одному. Тобто, адвокат під час підготовки всіх попередніх (послідуючих) позовних заяв використовує первісний проект позовної заяви, що вже виключає такі високі витрати на її підготовку. До схожих висновків дійшов Верховний Суд в додатковій ухвалі від 21 липня 2020 року по справі № 915/1654/19.

При цьому, суд звертає увагу на правову позицію Великої Палати Верховного Суду стосовно вирішенні питання про розподіл судових витрат, викладену в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц. Так, Великою Палатою зроблено висновок, що саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів. Зазначену правову позицію суд, згідно частини 5 статті 242 КАС України, враховує при вирішенні питання про розподіл судових витрат у цій справі та не вбачає підстав для відступлення від неї.

Водночас, Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 у справі №545/2432/16-а зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Так, згідно наданого представником позивача опису наданих послуг по справі,розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу складається з наступних виконаних адвокатом робіт (наданих послуг): підготовка позовної заяви та її подання.

Однак, матеріали справи не містять відомостей про те, яким чином розраховано вартість наданих послуг з огляду на витрачений адвокатом час.

Суд враховує позицію Верховного Суду, викладену постанові від 28.12.2020 року у справі № 640/18402/19, згідно якої адвокат не повинен підтверджувати розмір гонорару, якщо гонорар встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі.

Однак, у цій справі, з огляду на доводи представника відповідача щодо не співмірності витрат, суд при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, надаючи оцінку співмірності заявленої до повернення суми коштів із критеріями, встановленими частиною п`ятою статті 134 КАС України, виходить із того, що в розгляді справи представник приймав участь в одному судовому засіданні; дана справа не характеризується наявністю виключної правової проблеми, а по аналогічних правовідносинах наявна численна судова практика.

Оцінивши обставини цієї справи та надані представником позивача докази у їх сукупності, суд, враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності і пропорційності судових витрат, дійшов висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу у цій справі, оскільки заявлені витрати на професійну правничу допомогу не відповідають умовам співмірності.

Суд враховує те, що підготовка позову, та документів у цій справі (в т.ч. додатків), у справах цієї категорії, потребує ретельного вивчення копій всіх документів, опрацювання контрактів (змін до них) та іншої документації, а тому 10000 грн відшкодування на професійну правничу допомогу, є співмірними із наданими позивачу послугами.

Згідно ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" (заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" (заява №72277/01), пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" (заява №66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Lavents v. Latvia" (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Більше того, відповідно до конкретної та послідовної практики Верховного Суду, зокрема викладеної у постанові від 14.07.2021 року у справі № 808/1849/18, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «М ОЙЛ ТРЕЙД» до Енергетичної митниці - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Енергетичної митниці щодо взяття проб товару, ввезеного за поданою Товариством з обмеженою відповідальністю «М ОЙЛ ТРЕЙД» митною декларацією типу ІМ ТФ № 24UA903150001703U8 від 02.05.2024, згідно акту про взяття проб (зразків) товарів від 02.05.2024 № UA903150/2024/118.

3. Визнати протиправними та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA903150/2024/000194 від 30.07.2024.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «М ОЙЛ ТРЕЙД» за рахунок бюджетних асигнувань Енергетичної митниці витрати по сплаті судового збору в сумі 6056,00 грн.

5. Заяву адвоката Поліщука Павла Ярославовича, про стягнення витрат на правову допомогу - задовольнити частково.

6. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «М ОЙЛ ТРЕЙД» за рахунок бюджетних асигнувань Енергетичної митниці витрати на правову допомогу в сумі 10000,00 грн.

У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «М ОЙЛ ТРЕЙД» (проспект Незалежності, буд. 106, офіс. 617, м. Чернівці, 58029, код ЄДРПОУ: 44707123);

Відповідач - Енергетична митниця (вул. Світлицького, 28А, м. Київ, 04215, код ЄДРПОУ: 44029610).

Суддя О.В. Боднарюк