Постанова
від 06.03.2025 по справі 520/20783/24
ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2025 р.Справа № 520/20783/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Чалого І.С.,

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. ,

за участю секретаря судового засідання Кривенка Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Витязь" та Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Садова М.І.) від 03.12.2024 року (повний текст складено 13.12.24 року) по справі № 520/20783/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Витязь"

до Головного управління ДПС у Харківській області, Державної податкової служби України

про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "Витязь", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просив:

визнати протиправними та скасувати рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Харківській області: № 10991208/24472488 від 02.05.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної № 19 від 02.04.2024 в Єдиному реєстрі податкових накладних; № 10991209/24472488 від 02.05.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної № 20 від 03.04.2024 в Єдиному реєстрі податкових накладних; № 11075752/24472488 від 20.05.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної №21 від 11.04.2024 в Єдиному реєстрі податкових накладних; № 11109513/24472488 від 24.05.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної № 22 від 12.04.2024 в Єдиному реєстрі податкових накладних; № 11109514/24472488 від 24.05.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної № 23 від 13.04.2024 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних наступні податкові накладні, складені та подані на реєстрацію ТОВ Витязь, датою її фактичного подання на реєстрацію: - податкову накладну № 19 від 02.04.2024; податкову накладну № 20 від 03.04.2024; податкову накладну № 21 від 11.04.2024; - податкову накладну № 22 від 12.04.2024; податкову накладну № 23 від 13.04.2024.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ТОВ Витязь є платником податків з 1996 року. З 2016 року зареєстроване платником ПДВ та займається вирощуванням зернових культур. Компанія уклала договір на постачання кукурудзи з ТОВ МС Колос Агро, поставивши 1010,900 тон кукурудзи на суму 5 054 494,33 грн, з яких оплачено 86,77%. На кожну поставку було складено податкову накладну, але їх реєстрація була зупинена через перевищення обсягу постачання. Надані пояснення та копії документів не були враховані, і реєстрація податкових накладних була відмовлена. Податкове законодавство зобов`язує складати та реєструвати податкові накладні. Оспорюване рішення є протиправним та підлягає скасуванню, адже позивачем була надано усі необхідні документи, які підтверджуються реальність проведення господарської операції. З метою ефективного способу захисту порушеного права просить зобов`язати ДПС України зареєструвати вказану вище податкову накладну.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.12.2024 року по справі № 520/20783/24 позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправними та скасовано рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних головного управління Державної податкової служби у Харківській області:

- від 02.05.2024 № 10991208/24472488 про відмову в реєстрації податкової накладної від 02.04.2024 № 19 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- від 02.05.2024 № 10991209/24472488 про відмову в реєстрації податкової накладної від 03.04.2024 № 20 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- від 20.05.2024 № 11075752/24472488 про відмову в реєстрації податкової накладної від 11.04.2024 № 21 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- від 24.05.2024 № 11109513/24472488 про відмову в реєстрації податкової накладної від 12.04.2024 № 22 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- від 24.05.2024 №11109514/24472488 про відмову в реєстрації податкової накладної від 13.04.2024 № 23 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних наступні податкові накладні, складені та подані на реєстрацію ТОВ Витязь, датою її фактичного подання на реєстрацію: - податкову накладну від 02.04.2024 № 19; - від 03.04.2024 податкову накладну № 20; - від 11.04.2024 податкову накладну № 21; - податкову накладну від 12.04.2024 № 22; - податкову накладну від 13.04.2024 № 23.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з головного управління ДПС у Харківській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Витязь" судовий збір у розмірі 6056,00 грн (шість тисяч п`ятдесят шість) гривень 00 копійок.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Державної податкової служби України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Витязь" судовий збір у розмірі 6056,00 грн (шість тисяч п`ятдесят шість) гривень 00 копійок.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з головного управління Державної податкової служби у Харківській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Витязь" судові витрати понесені на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Державної податкової служби України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Витязь" судові витрати понесені на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн.

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат на правничу допомогу та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати в цій частині та ухвалити нове судове рішення про стягнення з відповідачів зазначених витрат в сумі по 15 тис. грн. з кожного відповідача, а всього 30 тис. грн., посилаючись на обставини, викладені в апеляційній скарзі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що справедливим розміром гонорару у даній справі, з урахуванням представництва адвокатом інтересів у суді першої та апеляційної інстанції, є гонорар у розмірі 30 тис. грн., а, відтак, з кожного відповідача має бути стягнуто по 15 тис. грн.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що в повідомленнях конкретизовано про необхідність подання конкретно визначених первинних документів, однак ТОВ «ВИТЯЗЬ» не надало на вимогу контролюючого органу запитуваних документів. При цьому Позивач не навів жодного обґрунтування причин неподання вказаних первинних документів, наголошуючи при цьому на відсутності конкретного переліку документів, які необхідні для реєстрації податкової накладної. В той же час, ненадання суб`єктом господарювання конкретно визначених документів та не зазначення жодних об`єктивних мотивів такої відмови, формує передумови для наявності у контролюючого органу обґрунтованих підстав вважати задекларовані операції безтоварними та, як наслідок, відмовити у реєстрації податкових накладних.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи у відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційних скарг, відзив на апеляційну скаргу позивача, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ Витязь взято на облік 04.09.1996 в ГУ ДПС у Харківській області, Південне Управління, Красноградська ДПІ (Красноградський район), що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків №456, ідентифікаційний код платника податків за ЄДРПОУ 24472488. ТОВ Витязь пройшло передбачену законом процедуру державної реєстрації та набуло індивідуальний податковий номер 244724820167.

01 квітня 2024 року між ТОВ Витязь та ТОВ МС Колос Агро укладено договір поставки сільськогосподарської продукції № 90/010424 (далі договір)., за умовами якого позивач прийняв на себе зобов`язання поставити та передати у власність ТОВ МС Колос Агро кукурудзу власного вирощування врожаю 2023 року, а ТОВ МС Колос Агро прийняло на себе зобов`язання прийняти та оплатити поставлену кукурудзу.

На виконання умов договору поставки ТОВ Витязь в період з 02.04.2024 по 13.04.2024 дев`ятьма окремими партіями поставило ТОВ МС Колос Агро 1010,900 тон кукурудзи загальною вартістю 5054494,33, в тому числі ПДВ 620727,37 грн.

По всім фактам поставки кукурудзи ТОВ Витязь були складені та подані на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні.

Податкові накладні було збережено. Реєстрація зупинена. У квитанціях вказано, що відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПК України реєстрація податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН зупинена. Обсяг постачання товару/послуги дорівнює або перевищує величину визначеного як різниця обсягу придбання такого товару / послуги та обсягу його постачання, що відповідає п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Після отримання зазначених квитанцій, ТОВ Витязь до контролюючого органу було надіслано пояснення та надано додатки, документи, які підтверджують реальність здійснення господарської діяльності.

В свою чергу, Комісією Головного управління ДПС у Харківській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, було прийнято наступні рішення: - № 10991208/24472488 від 02.05.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної № 19 від 02.04.2024 в Єдиному реєстрі податкових накладних; - № 10991209/24472488 від 02.05.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної № 20 від 03.04.2024 в Єдиному реєстрі податкових накладних; - № 11075752/24472488 від 20.05.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної № 21 від 11.04.2024 в Єдиному реєстрі податкових накладних; - № 11109513/24472488 від 24.05.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної № 22 від 12.04.2024 в Єдиному реєстрі податкових накладних; - № 11109514/24472488 від 24.05.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної № 23 від 13.04.2024 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Не погодившись з рішеннями контролюючого органу, позивач звернувся до суду першої інстанції із вказаними вище позовними вимогами.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку, що недоведеність відповідачем як суб`єктом владних повноважень наявності достатніх правових підстав для зупинення реєстрації поданої позивачем податкової накладної. Здійснюючи розподіл судових витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції, з огляду на фактичний об`єм виконаної адвокатом роботи, суд вважає розумно обґрунтованими заявлені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу у сумі 4000,00 грн, який обумовлений об`єктивною тривалістю часу, яку адвокат витратив під час підготовки позовної заяви у цій справі, якістю та об`ємом підготовлених матеріалів та заяв по суті, а також складністю питань, які були предметом розгляду у справі.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам з урахуванням доводів сторін та висновків суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.п. "б" п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України (далі - ПК України) об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Пунктом 187.1 ст. 187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до абзацу першого п. 201.1 ст. 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Абзацами першим, другим п. 201.10 ст. 201 ПК України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Функціонування Єдиного реєстру податкових накладних (далі за текстом - ЄРПН) відбувається в автоматизованому режимі за правилами, визначеними Порядком ведення єдиного реєстру податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (далі - Порядок № 1246).

Зокрема, п. 12 Порядку № 1246 передбачено, що саме в автоматизованому режимі здійснюється перевірка одержаної від платника податків податкової накладної на предмет наявності підстав для зупинення реєстрації.

Згідно з п. 201.16 ст. 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Колегія суддів зазначає, що обставини зупинення реєстрації податкових накладних обов`язково підлягають дослідженню, оскільки є юридично значимими та такими, що тягнуть за собою прийняття в подальшому рішення про реєстрацію податкових накладних або відмову у реєстрації на підставі витребуваних документів у платника податку за результатами зупинення реєстрації.

Механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі (далі - комісії контролюючих органів), права та обов`язки їх членів визначено Порядком зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165 (далі - Порядок № 1165, в редакції чинній на момент зупинення реєстрації податкової накладної).

За визначенням п. 2 Порядку № 1165 автоматизований моніторинг відповідності податкової накладної/розрахунку коригування критеріям оцінки ступеня ризиків - сукупність заходів та методів, що застосовуються контролюючим органом для виявлення ознак наявності ризиків порушення норм податкового законодавства за результатами проведення автоматизованого аналізу наявної в інформаційних системах контролюючих органів податкової інформації.

Відповідно до п. 5 Порядку № 1165 платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).

Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).

В силу приписів пункту 7 Порядку № 1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Платник податку отримує інформацію щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, через електронний кабінет (п. 8 Порядку № 1165).

Відповідно до п. 10 Порядку № 1165 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

Згідно з п. 11 Порядку № 1165 у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:

1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування;

2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.

У постановах від 03.06.2021 р. по справі № 822/2095/18, від 24.06.2021 р. по справі № 140/2034/19 Верховний Суд вказав, що первинним об`єктом судового дослідження у справі, предметом якої є визнання протиправним та скасування рішення Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, є обставини, за яких відповідач вчинив дії щодо зупинення реєстрації податкової накладної та приймав рішення про відмову у її реєстрації. Підставою для таких дій мають бути: чіткі критерії оцінки ступеня ризиків відповідних господарських операцій; конкретний перелік документів, встановлений податковим законодавством, який підлягав наданню контролюючому органу для дослідження при прийнятті ним оспорюваних рішень.

З огляду на зазначене, враховуючи правові висновки Верховного Суду, в межах предмету розгляду цієї адміністративної справи, суд апеляційної інстанції надає оцінку як правомірності дій податкового органу по зупиненню реєстрації податкової накладної та наявності підстав для витребування від позивача пояснень та копій документів, так і законності та обґрунтованості прийнятого Комісією рішення про відмову в її реєстрації.

Так, згідно з інформацією, що зазначена у квитанціях контролюючим органом сформовано наступний висновок: "Документ прийнято. Реєстрація зупинена. Відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Обсяг постачання товару/послуги 1005, перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Пропонуємо надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.".

Критерії ризиковості здійснення операцій визначені у Додатку № 3 до Порядку № 1165.

Відповідно до п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій Додатку № 3 до Порядку № 1165 під таке визначення підпадає відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, поданій для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), у таблиці даних платника податку на додану вартість (далі - платник податку) як товару/послуги, що на постійній основі постачається, та обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов`язань, яку/який подано для реєстрації в Реєстрі, дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця між обсягом придбання на митній території України такого/такої товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 1 січня 2017 р. в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 раза, та обсягом постачання відповідного товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 1 січня 2017 р. у Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 50 відсотків) груп товарів (продукції), визначених ДПС та затверджених відповідним наказом, оприлюдненим на офіційному веб-сайті ДПС.

Аналіз п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій свідчить про те, що для того, аби встановити наявність у господарської операції такої ознаки мають існувати визначені цим пунктом передумови, а також для підтвердження відповідності господарської операції вказаному критерію слід навести обґрунтований розрахунок за цим критерієм, якому відповідає платник податку (пп. 2 п. 11 Порядку № 1165).

Колегія суддів вказує, що відповідачем не наведено жодного розрахунку за п. 1 Критеріїв ризиковості, що не відповідає вимогам пп. 2 п. 11 Порядку № 1165.

У квитанції про зупинення реєстрації спірної податкової накладної відсутня інформація про те, чому позивач визначений ризиковим або які саме його операції стали причиною для визнання їх ризиковими. Нечітке формулювання п. 1 Критеріям ризиковості платника податку унеможливлює встановлення конкретних ознак ризиковості платника чи ризиковості здійснення операцій.

Вживання податковим органом загального посилання на п. 1 Критеріїв оцінки, без наведення відповідного підпункту, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд.

Верховний Суд у справах № 640/11321/20, № 320/3484/21 зазначив, що незважаючи на те, що затверджена Порядком № 1165 форма рішення, яка не передбачає конкретизації підстав у разі відповідності пунктам 1-8 Критеріїв ризиковості платника податку, не скасовує обов`язок податкового органу необхідності доказування, передбаченого частиною другою статті 77 КАС України.

Колегія суддів зазначає , що квитанція не містить розрахунків щодо обсягів постачання товарів/послуг, обсяг яких дорівнює або перевищує величину придбання такого товару/послуги, що саме і стало підставою зупинення спірної податкової накладної.

Також, квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної не містить посилань, які саме документи вимагалися контролюючим органом для її реєстрації, що фактично ставить платника податку у стан невизначеності у питанні документального спростування існуючих на думку податкового органу ризиків.

Колегія суддів зазначає, що в цьому випадку, недотримання принципу правової визначеності під час зупинення реєстрації податкових накладних, призводить до необізнаності платника податків щодо вичерпного переліку необхідних документів, які він повинен надати контролюючому органу, внаслідок чого у відповідача виникає можливість прояву нічим необмеженої дискреції.

Таким чином, вказані обставини, призводять до прояву суб`єктом владних повноважень негативного розсуду, внаслідок чого платник податків не має змоги належним чином виконати свої обов`язки, мета яких - реєстрація податкової накладної.

При цьому, можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення податковим органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків з зазначенням необхідності надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не довільно, на власний розсуд.

Невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії має наслідком визнання його протиправним.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суд, викладеною в постановах від 10.04.2020 у справі № 819/330/18, від 18.06.2020 у справі № 824/245/19-а, від 27.01.2022 у справі № 380/2365/21, від 18.05.2022 у справі № 500/3703/20.

У постанові від 29.06.2022 у справі № 380/5383/21 Верховний Суд прийшов до висновку, що зупинення реєстрації податкових накладних без переліку документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної не надало позивачу можливості надати достатній обсяг підтверджуючих документів. Можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкових накладних прямо залежить від чіткого визначення податковим органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків.

Суб`єкти владних повноважень, ухвалюючи рішення, якими, зокрема, обмежується права платника податків, повинні уникати надмірного формалізму. Обсяг документів, які надаються платниками податку на додану вартість з метою усунення сумнівів у контролюючих органів щодо легальності відповідної операції за наслідками якої складено податкову накладну, яку подано для реєстрації якої в ЄРПН і, хоч і є визначеним у Порядку № 520, проте завжди є унікальним та залежить від організації господарських взаємовідносин між суб`єктами господарювання, змісту договірних відносин між такими, а також особливостями законодавчого врегулювання діяльності тієї чи іншої сфери бізнесу. Саме за результатами детального дослідження змісту документів (в тому числі договору), наданих на підтвердження інформації, зазначеної в податковій накладній, можливим є формування висновків щодо можливості чи неможливості реєстрації є ЄРПН податкової накладної, реєстрація якої була зупинена згідно із відповідною квитанцією.

У постанові від 20.04.2023 р. у справі № 380/4746/22 Верховний Суд дійшов висновку, що рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли рішення породжує для особи несприятливі наслідки.

Згідно з висновком Верховного Суду принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Верховний Суд у постанові від 20.04.2023 р. також зазначив, що висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону. Так, якщо контролюючий орган і вважав, що є обставини, які унеможливлювали врахування таблиці даних платника податків, поданою платником податку, то відповідні обставини повинні бути чітко зазначені у рішенні.

Здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинне підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.

Суб`єкти владних повноважень, ухвалюючи рішення, якими, зокрема, обмежуються права платника податків, повинні уникати надмірного формалізму. Обсяг документів, які надаються платниками податку на додану вартість з метою усунення сумнівів у контролюючих органів щодо легальності відповідної операції за наслідками якої складено податкову накладну, яку подано для реєстрації якої в ЄРПН і, хоч і є визначеним у Порядку № 520, проте завжди є унікальним та залежить від організації господарських взаємовідносин між суб`єктами господарювання, змісту договірних відносин між такими, а також особливостями законодавчого врегулювання діяльності тієї чи іншої сфери бізнесу.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 29.06.2023 р. по справі № 500/2655/22.

Колегія суддів зауважує, що недотримання податковим органом вимог законодавства на етапі зупинення реєстрації податкової накладної щодо оформлення квитанції прямо вказує на те, що рішення, які прийняте на наступному етапі, тобто рішення Комісії про відмову у реєстрації податкової накладної, теж не є законними.

Відповідно до п. 5 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12 грудня 2019 року № 520 (далі - Порядок № 520), перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати:

договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні;

розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.

Відповідно до п. 9 Порядку № 520 письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня.

За результатами розгляду поданих письмових пояснень та копій документів комісія регіонального рівня протягом 5 робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку:

або приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 глави 1 розділу II Кодексу, за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку;

або направляє повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі (далі - Повідомлення), за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку з пропозицією щодо надання платником податку додаткових пояснень та копій документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування;

або приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі у разі надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства, та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 глави 1 розділу II Кодексу, за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Платник податку має право подати до контролюючого органу додаткові пояснення та копії документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, протягом 5 робочих днів з дня, наступного за днем отримання Повідомлення.

За результатами розгляду поданих додаткових пояснень та копій документів комісія регіонального рівня протягом 5 робочих днів, що настають за днем їх отримання, приймає рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Реєстрі за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Якщо платник податку не надав додаткових пояснень та копій документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі протягом 5 робочих днів, що настають за днем граничного строку їх подання, визначеного абзацом шостим цього пункту.

Згідно з п. 10 Порядку № 520 Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі:

ненадання/часткового надання додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, при отриманні Повідомлення;

та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

З огляду на відсутність у надісланих підприємству позивача квитанціях вказівки на конкретний перелік документів, що мали бути надані з метою підтвердження обґрунтованості складення податкової накладної, платник податку надав документи на власний вибір, що у своїй сукупності підтверджували правомірність складення податкових накладних.

Посилання податкового органу на те, що перелік документів, надання яких є необхідним для розгляду питання про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування у Реєстрі, визначений пунктом 5 Порядку № 520, суд визнає безпідставними, оскільки зазначеною нормою передбачено орієнтовний перелік таких документів (застосовано словосполучення "може включати"), що не дає платнику податків можливість достовірно визначити обсяг необхідних документів, надання яких податковому органу буде достатнім для реєстрації податкової накладної у Реєстрі.

Таким чином, вживання податковим органом загального посилання на п. 1 Критеріїв оцінки є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд.

В свою чергу, в ході розгляду справи податковим органом не надано пояснень разом з їх документальним підтвердженням щодо підстав встановлення відповідності надісланих підприємством позивача податкових накладних положенням п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій.

Посилання контролюючого органу у квитанціях на те, що обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання товару/послуги та обсягу його постачання, лише дублює положення п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операції, жодним чином не вказуючи на конкретну підставу для зупинення реєстрації податкових накладних.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що податковим органом не доведено наявність визначених законом підстав для зупинення реєстрації податкових накладних в Реєстрі.

Суд також враховує, що позивач після отримання квитанцій про зупинення реєстрації податкових накладних надіслав податковому органу письмові пояснення разом з копіями документів на підтвердження обґрунтованості її складення.

Так, ТОВ Витязь до контролюючого органу було надіслано пояснення та надано додатки, документи, які підтверджують реальність здійснення господарської діяльності:

- 02.04.2024 перша поставка, видаткова накладна від 02.04.2024 № 01/04, кількість товару в тонах 100,970, вартість поставленого товару 504849,43, в т.ч. ПДВ 61999,05 грн.;

- 03.04.2024 друга поставка, видаткова накладна від 03.04.2024 № 02/04, кількість товару в тонах 98,800, вартість поставленого товару 493999,45 грн в т.ч. ПДВ 60666,60 грн.;

- 04.04.2024 третя поставка, видаткова накладна від 04.04.2024 № 03/04, кількість товару в тонах 200,430, вартість поставленого товару 1002148,87 грн в т.ч. ПДВ 123070,91 грн.;

- 05.04.2024 четверта поставка, видаткова накладна від 05.04.2024 № 04/04, кількість товару в тонах 193,520, вартість поставленого товару 967598,92 грн в т.ч. ПДВ 118827,94 грн.

- 06.04.2024 п`ята поставка, видаткова накладна від 06.04.2024 № 05/04, кількість товару в тонах 120,450, вартість поставленого товару 602249,32, в т.ч. ПДВ 73960,44 грн.;

- 10.04.2024 шоста поставка, видаткова накладна 10.04.2024 № 06/04, кількість товару в тонах 147,680, вартість поставленого товару 738399,17, в т.ч. ПДВ 90680,60 грн.;

- 11.04.2024 сьома поставка, видаткова накладна 11.04.2024 № 07/04, кількість товару в тонах 101,410, вартість поставленого товару 507049,43,62, в т.ч. ПДВ 62269,23 грн.;

- 12.04.2024 восьма поставка, видаткова накладна 12.04.2024 № 08/04, кількість товару в тонах 24,000, вартість поставленого товару 119999,87,14, в т.ч. ПДВ 14736,83 грн.;

- 13.04.2024 дев`ята поставка, видаткова накладна 13.04.2024 № 09/04, кількість товару в тонах 23,640, вартість поставленого товару 118199,86,14, в т.ч. ПДВ 14515,77 грн.;

Всього, кількість товару в тонах 1010,900, вартість поставленого товару 5054494,33 грн., в т.ч. ПДВ 620727,37 грн., щодо підтвердження інформації, яка зазначена в вищевказаних податкових накладних, з метою прийняття контролюючим органом позитивного рішення про реєстрацію податкової накладної.

Крім того, підприємством позивача до податкового органу надавалися: Форми 4-сг і 37-сг, які підтверджують, що врожай кукурудзи було посіяно і зібрано підприємством; Форми 20-ОПП, які підтверджують наявність активів на підприємстві для вирощування, збирання, зберігання та реалізації продукції; договір, укладений з ТОВ «МС Колос Агро»; ТТН; накладні; рахунки.

З матеріалів справи судом встановлено, що 19 квітня 2024 року контролюючий орган направив платнику податків повідомлення № 10932939/24472488 про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, відзначивши у відповідних полях, що варто надіслати копії первинних документів щодо придбання товарів, зберігання продукції, транспортування продукції, накладних, з уточненням у додаткових полях, що відсутні первинні документи щодо придбання товарів (насіння, добрива, паливо), ВН, транспортування, зберігання товару.

Також, 22 квітня 2024 року контролюючий орган направив платнику податків повідомлення № 10937699/24472488 про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, відзначивши у відповідних полях, що варто надіслати копії первинних документів щодо придбання товарів, зберігання продукції, транспортування продукції, накладних, з уточненням у додаткових полях, що відсутні первинні документи щодо придбання товарів (насіння, добрива, паливо), ВН, транспортування, зберігання товару.

Крім того, 10 травня 2024 року контролюючий орган направив платнику податків повідомлення № 11031972/24472488, № 11031971/24472488, № 11031973/24472488 про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, відзначивши у відповідних полях, що варто надіслати копії первинних документів щодо придбання товарів, послуг.

Як вказує відповідач, повідомлення містили попередження, що «у разі неподання додаткових пояснень та копій документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом 5 робочих днів, що настають за днем граничного строку їх подання, визначеного абзацом шостим пункту 9 цього Порядку», а тому платник податків був повною мірою проінформований щодо наслідків неподання додаткових пояснень та копій документів.

Також податковий орган посилається на те, що з огляду на те, що у відповідь на повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкових накладних № 19, № 20, № 22, № 23 ТОВ «ВИТЯЗЬ» не надало в повному обсязі документів, запитуваних контролюючим органом, а отже частково скористалося своїм правом, тому рішеннями Комісії ГУ ДПС від 02.05.2024 № 10991208/24472488, № 10991209/24472488, від 24.05.2024 № 11109513/24472488, № 11109514/24472488 відмовлено у реєстрації податкових накладних № 19, 20, 22, 23 на підставі ненадання/часткового надання додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Єдиному реєстрі податкових накладних, при отриманні повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, платником податку, вказаної у відповідних полях.

Крім того, відповідач вказує, що платник податку у відповідь на повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної № 21 взагалі не надав жодного документу, тому рішенням Комісії ГУ ДПС від 20.05.2024 № 11075752/24472488 відмовлено у реєстрації податкової накладної № 21 на підставі ненадання/часткового надання додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Єдиному реєстрі податкових накладних, при отриманні повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, платником податку, вказаної у відповідних полях.

Надаючи оцінку таким доводам податкового органу, колегія суддів зазначає, що після отримання повідомлень про необхідність надання додаткових документів, позивачем до контролюючого органу надано копії документів:

щодо ПН № 19 від 02.04.2024 р.: документи, що підтверджують придбання гербіциду Харвард, КЄ видаткова від 24.05.2023; 2) документи, що підтверджують придбання гербіциду Галоп, БТ 28.05.2023; 3) документи, що підтверджують придбання добрива КАС 26+4S видаткова від 20.04.2023; 4) документи, що підтверджують придбання добрива КАС 26+4S видаткова від 17.05.2023; 5) документи, що підтверджують придбання мікродобрива Гідроферт видаткова від 08.06.2023; 6) документи, що підтверджують придбання насіння видаткова від 20.04.2023; 7) документи, що підтверджують придбання насіння видаткова від 01.05.2023; 8) документи, що підтверджують придбання дизельного палива ЄВРО 3 видаткова від 08.05.2023; 9) документи, що підтверджують придбання дизельного палива ЄВРО 3 видаткова від 11.05.2023; 10) звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду (29-сг, Піщанка) за 2023 рік; 11) звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду (29-сг, Караван) за 2023 рік; 12) звіт про посіви сільськогосподарських культур під урожай 2023 року (форма 4-сг) 13) повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (форма 20-ОПП, земля, що знаходиться на території Піщанської сільської ради); 14) повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (форма 20-ОПП, земля, що знаходиться на території Караванської сільської ради); 15) повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (форма 20-ОПП, устаткування); 16) видаткова накладна № 01/04 від 02.04.2024; 17) видаткова накладна № 02/04 від 03.04.2024; 18) видаткова накладна № 03/04 від 04.04.2024; 19) видаткова накладна № 04/04 від 05.04.2024; 20) видаткова накладна № 05/04 від 06.04.2024; 21) видаткова накладна № 06/04 від 10.04.2024; 22) видаткова накладна № 01/04 від 02.04.2024; 23) договір № 90/01042024 від 01.04.2024; 24) виписка банку від 03.04.2024; 25) рахунок-фактура № 01/04 від 02.04.2024; 26) ТТН: № 030401 від 03.04.2024р., № 030402 від 03.04.2024р., № 030403 від 03.04.2024р., № 030404 від 03.04.2024; 27) ТТН: № 020401 від 02.04.2024р., № 020402 від 02.04.2024р., № 020403 від 02.04.2024р., № 020404 від 02.04.2024; 28) ТТН: № 040401 від 04.04.2024; № 040402 від 04.04.2024р., № 040403 від 04.04.2024р., № 040404 від 04.04.2024р., № 040405 від 04.04.2024 р., № 040406 від 04.04.2024р., № 040407 від 04.04.2024р., № 040408 від 04.04.2024; 29) ТТН: № 050401 від 05.04.2024р., № 050402 від 05.04.2024р., № 050403 від05.04.2024р., №050404 від 05.04.2024р., № 050405 від 05.04.2024р., № 050406 від 05.04.2024р., № 050407 від 05.04.2024р., № 050408 від 05.04.2024; 30) ТТН: № 060401 від 06.04.2024р., № 060402 від 06.04.2024р., № 060403 від 06.04.2024р., № 060404 від 06.04.2024р., № 060405 від 06.04.2024; 31) ТТН: № 100401 від 10.04.2024р., № 100402 від 10.04.2024р., № 100403 від 10.04.2024 р., № 100404 від 10.04.2024р., № 100405 від 10.04.2024р., № 100406 від 10.04.2024р., № 100407 від 10.04.2024р., № 100408 від 10.04.2024.

щодо ПН № 20 від 03.04.2024 р.: документи, що підтверджують придбання гербіциду Харвард, КЄ видаткова від 24.05.2023; 2) документи, що підтверджують придбання гербіциду Галоп, БТ 28.05.2023; 3) документи, що підтверджують придбання добрива КАС 26+4S видаткова від 20.04.2023; 4) документи, що підтверджують придбання добрива КАС 26+4S видаткова від 17.05.2023; 5) документи, що підтверджують придбання мікродобрива Гідроферт видаткова від 08.06.2023; 6) документи, що підтверджують придбання насіння видаткова від 20.04.2023; 7) документи, що підтверджують придбання насіння видаткова від 01.05.2023; 8) документи, що підтверджують придбання дизельного палива ЄВРО 3 видаткова від 08.05.2023; 9) документи, що підтверджують придбання дизельного палива ЄВРО 3 видаткова від 11.05.2023; 10) звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду (29-сг, Піщанка) за 2023 рік; 11) звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду (29-сг, Караван) за 2023 рік; 12) звіт про посіви сільськогосподарських культур під урожай 2023року (форма 4-сг) 13) повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (форма 20-ОПП, земля, що знаходиться на території Піщанської сільської ради); 14) повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (форма 20-ОПП, земля, що знаходиться на території Караванської сільської ради); 15) повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (форма 20-ОПП, устаткування); 16) видаткова накладна № 01/04 від 02.04.2024; 17) видаткова накладна № 02/04 від 03.04.2024; 18) видаткова накладна № 03/04 від 04.04.2024; 19) видаткова накладна № 04/04 від 05.04.2024; 20) видаткова накладна № 05/04 від 06.04.2024; 21) видаткова накладна № 06/04 від 10.04.2024; 22) видаткова накладна № 01/04 від 02.04.2024; 23) договір № 90/01042024 від 01.04.2024; 24) виписка банку від 04.04.2024; 25) рахунок-фактура № 01/04 від 02.04.2024; 26) ТТН: № 030401 від 03.04.2024р., № 030402 від 03.04.2024р., № 030403 від 03.04.2024р., № 030404 від 03.04.2024; 27) ТТН: № 020401 від 02.04.2024, № 020402 від 02.04.2024р., № 020403 від 02.04.2024р., № 020404 від 02.04.2024; 28) ТТН: № 040401 від 04.04.2024р., № 040402 від 04.04.2024р., № 040403 від 04.04.2024р., № 040404 від 04.04.2024р., № 040405 від 04.04.2024р., № 040406 від 04.04.2024р., № 040407 від 04.04.2024р., № 040408 від 04.04.2024; 29) ТТН: № 050401 від 05.04.2024р., № 050402 від 05.04.2024р., № 050403 від 05.04.2024р., № 050404 від 05.04.2024р., № 050405 від 05.04.2024р., № 050406 від 05.04.2024р., № 050407 від 05.04.2024р., № 050408 від 05.04.2024; 30) ТТН: № 060401 від 06.04.2024р., № 060402 від 06.04.2024р., № 060403 від 06.04.2024р., № 060404 від 06.04.2024р., № 060405 від 06.04.2024; 31) ТТН: № 100401 від 10.04.2024р., № 100402 від 10.04.2024р., № 100403 від 10.04.2024р., № 100404 від 10.04.2024р., № 100405 від 10.04.2024р., № 100406 від 10.04.2024р., № 100407 від 10.04.2024р., № 100408 від 10.04.2024.

щодо ПН № 22 від 12.04.2024 р.: документи, що підтверджують придбання гербіциду Харвард, КЄ видаткова від 24.05.2023; 2) документи, що підтверджують придбання гербіциду Галоп, БТ 28.05.2023; 3) документи, що підтверджують придбання добрива КАС 26+4S видаткова від 20.04.2023; 4) документи, що підтверджують придбання добрива КАС 26+4S видаткова від 17.05.2023; 5) документи, що підтверджують придбання мікродобрива Гідроферт видаткова від 08.06.2023; 6) документи, що підтверджують придбання насіння видаткова від 20.04.2023; 7) документи, що підтверджують придбання насіння видаткова від 01.05.2023; 8) документи, що підтверджують придбання дизельного палива ЄВРО 3 видаткова від 08.05.2023; 9) документи, що підтверджують придбання дизельного палива ЄВРО 3 видаткова від 11.05.2023; 10) звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду (29-сг, Піщанка) за 2023 рік; 11) звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду (29-сг, Караван) за 2023 рік; 12) звіт про посіви сільськогосподарських культур під урожай 2023року (форма 4-сг) 13) повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (форма 20-ОПП, земля, що знаходиться на території Піщанської сільської ради); 14) повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (форма 20-ОПП, земля, що знаходиться на території Караванської сільської ради); 15) повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (форма 20-ОПП, устаткування); 16) видаткова накладна № 08/04 від 12.04.2024; 17) договір № 90/01042024 від 01.04.2024; 18) виписка банку від 03.04.2024; 19) рахунок-фактура № 01/04 від 02.04.2024; 20) товарно-транспортна накладна: № 120401 від 12.04.2024 р.

щодо ПН № 23 від 13.04.2024 р.: 1) документи, що підтверджують придбання гербіциду Харвард, КЄ видаткова від 24.05.2023; 2) документи, що підтверджують придбання гербіциду Галоп, БТ 28.05.2023; 3) документи, що підтверджують придбання добрива КАС 26+4S видаткова від 20.04.2023; 4) документи, що підтверджують придбання добрива КАС 26+4S видаткова від 17.05.2023; 5) документи, що підтверджують придбання мікродобрива Гідроферт видаткова від 08.06.2023; 6) документи, що підтверджують придбання насіння видаткова від 20.04.2023; 7) документи, що підтверджують придбання насіння видаткова від 01.05.2023; 8) документи, що підтверджують придбання дизельного палива ЄВРО 3 видаткова від 08.05.2023; 9) документи, що підтверджують придбання дизельного палива ЄВРО 3 видаткова від 11.05.2023; 10) звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду (29-сг, Піщанка) за 2023 рік; 11) звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду (29-сг, Караван) за 2023 рік; 12) звіт про посіви сільськогосподарських культур під урожай 2023року (форма 4-сг) 13) повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (форма 20-ОПП, земля, що знаходиться на території Піщанської сільської ради); 14) повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (форма 20-ОПП, земля, що знаходиться на території Караванської сільської ради); 15) повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (форма 20-ОПП, устаткування); 16) видаткова накладна № 08/04 від 12.04.2024; 17) договір № 90/01042024 від 01.04.2024; 18) виписка банку від 03.04.2024; 19) рахунок-фактура № 01/04 від 02.04.2024; 20) товарно-транспортна накладна: № 120401 від 12.04.2024р.

Враховуючи те, що після отримання повідомлень про необхідність надання додаткових документів підприємством позивача до контролюючого органу надано необхідний пакет документів, висновки відповідача про наявність підстав для прийняття рішень про відмову в реєстрації вказаних вище податкових накладних були відсутні.

Крім того, колегія суддів зазначає, що стверджуючи про надання не в повному обсязі додаткових документів, відповідач не конкретизує, які саме документи не були надані платником, оскільки у спірних рішеннях в графі «Додаткова інформація» посилання на ненадання конкретного переліку документів відсутня.

Що стосується питання реєстрації ПН № 21 від 11.04.2024 р., судовим розглядом встановлено, що дійсно на повідомлення податкового органу підприємством позивача додаткових документів не надавалося. Разом з тим, позивач вказує про те, що такі документи були підготовлені та сформовані у відповідне повідомлення, але не надані з технічних причин (відсутність електропостачання, відсутність інтернету). При цьому, позивач просив врахувати, що частина таких документів вже була наявна в податкового органу, які надавалися для розблокування ПН № 19 та № 20.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 75 КАС України).

Приписи статті 76 КАС України встановлюють, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи наведене колегія суддів зазначає, що право платника довести обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, не обмежене поданням виключно тих доказів, що надавались ним контролюючому органу. Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

Крім цього, вимоги частини 4 статті 9 КАС України зобов`язують суд до активної ролі в судовому процесі, у тому числі до офіційного з`ясування всіх обставин справи та, у відповідних випадках, до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 806/434/16, від 18 листопада 2019 року у справі № 815/1088/15, від 31 березня 2020 року у справі № 140/10/19, від 21 травня 2020 року у справі № 560/391/19.

За таких обставин, необхідно надати оцінку усім документам, наданим позивачем до матеріалів справи, у тому числі тим документам, що не були надані до контролюючого органу, однак у своїй сукупності спростовують доводи податкового органу.

Вимогами Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пункту 3.2 статті 3 Закону № 996-XIV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 1 Закону № 996-XIV визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Статтею 9 Закону № 996-XIV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Так, частиною 2 статті 9 Закону передбачено, що первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).

Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Також суд зазначає, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, згідно яких первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно з підпунктом 2.4 пункту 2 цього ж Положення первинні документи (на паперових і машино-зчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до підпунктів 2.15 та 2.16 пункту наведеного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

За змістом цих норм первинні документи, які підтверджують дані податкового обліку платника податків, повинні бути достовірними, тобто відображати дійсний зміст господарських операцій, які впливають на визначення об`єкта оподаткування. В іншому випадку первинні документи, які не відображають реального руху активів між учасниками господарської операції, є недостовірними. Тобто, відображенню у бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

З огляду на викладене, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки, акти, звіти тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, яка призводить до руху активів (майна, коштів тощо) платників податків у процесі її здійснення.

Колегія суддів також зазначає, що у постанові від 21 лютого 2023 року по справі № 2240/3271/18 Верховний Суд зауважив на тому, що предметом доказування при вирішенні вимог про зобов`язання податкового органу зареєструвати податкову накладну (у разі скасування рішення Комісії про відмову в реєстрації податкової накладної) мають бути встановленими обставини достатності документів для її реєстрації.

Такий же підхід продемонстровано Верховним Судом і у постанові від 27 квітня 2023 року по справі № 460/8040/20, у якій Суд висловився про те, що саме лише зазначення про відсутність документів не є достатньою підставою для відмови в реєстрації податкової накладної, оскільки контролюючим органом повинно бути зазначено об`єктивні обставини, які перешкоджають реєстрації податкової накладної з урахуванням відсутності таких документів, при цьому, обов`язково повинна бути надана оцінка тим документам, що фактично подано платником податку.

Верховний Суд у постанові від 07.12.2022 у справі № 500/2237/20 дійшов висновку, що приймаючи рішення про реєстрацію податкової накладної контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій позивача на предмет їх реальності. Змістовна оцінка господарських операцій може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки платника податків, підстави та порядок проведення якої визначено нормами Податкового кодексу України. Предметом розгляду в цій справі є виключно стадія правильності та правомірності зупинення та відмови в реєстрації податкової накладної, а не реальність та товарність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Колегія суддів зазначає, що при вирішенні питання про реєстрацію податкової накладної адміністративний суд не досліджує зміст господарських правовідносин. Завдання суду полягає у дослідженні документів первинного бухгалтерського обліку в аспекті їх належності для цілей підтвердження реальності господарських операцій. Необхідність підтвердження реальності господарських операцій переслідує публічно-правові цілі - встановлення належності виконання платниками податків визначених законодавством податкових обов`язків.

Саме такий правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 01.02.2023 у справі № 2240/2900/18, від 19.07.2023 по справі №420/7850/22.

Колегія суддів також звертає увагу на постанову Верховного Суду від 13 березня 2023 року у справі № 240/12029/21, де Верховний Суд не відступав від указаних вище висновків, але зазначив, що у разі якщо первинні документи, подані платником податків після зупинення реєстрації податкової накладної, суперечать змісту спірної господарської операції, такі обставини є підставою для відмови у реєстрації податкової накладної. У зазначеній справі судами було встановлено, що згідно з наданих первинних документів позивачем виконувались роботи з вирощування врожаю кукурудзи та соняшнику, а відповідно до податкової накладної - виконувались роботи з вирощування врожаю сої. На думку судів у зазначеній справі, виявлені помилки і неточності у поданих документах, що свідчать про те, що платник податку не має право реєструвати податкову накладну за фактом виконання робіт, які взагалі не зазначені у первинних документах.

З урахуванням зазначеного, можна зробити висновок, що контролюючий орган, виконуючи повноваження щодо моніторингу податкових накладних, має аналізувати первинні документи у взаємозв`язку з відомостями податкової накладної та іншими джерелами (державними реєстрами, електронними документами) лише за зовнішніми (формальними, очевидними) критеріями.

Колегія суддів не відходить від усталеної позиції, що податковий орган під час вирішення питання про реєстрацію податкової накладної чи відмову у її реєстрації не має права здійснювати аналіз господарської операцій платника податків на предмет її реальності (нереальності).

Така оцінка може надаватись контролюючим органом виключно у межах проведення відповідної документальної перевірки платника податків.

Таким чином, досліджуючи у цьому випадку спірну господарську операцію позивача на предмет її реальності, контролюючий орган вийшов за межі власних повноважень, які йому надані саме у межах процедури вирішення питання про реєстрацію податкової накладної, оскільки податковий орган має перевірити відомості податкової накладної та первинних документів на правильність та відсутність суперечностей лише за зовнішніми (формальними, очевидними) критеріями.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 16 травня 2024 року по справі № 400/11727/23.

Платник податку після настання першої з умов виникнення податкових зобов`язань, встановлених пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, склав податкові накладні та направив їх на реєстрацію, ним було надано достатній пакет документів для здійснення реєстрації податкових накладних, у зв`язку з чим доводи контролюючого органу про відсутність підстав для реєстрації спірних податкових накладних є помилковими.

Враховуючи, що у надісланих позивачу квитанціях про зупинення реєстрації спірних ПН не вказано конкретного переліку документів, необхідних і достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН в ЄРПН, а також надання позивачем достатньої кількості документів, які дозволяють повністю ідентифікувати господарські відносини та наявність першої події, відсутність у спірних рішеннях посилання на конкретні документи, які (на думку податкового органу) не надані платником, висновок податкового органу про наявність підстав для прийняття рішень про відмову в реєстрації податкових накладних є помилковим.

Суд вважає за доцільне наголосити, що прозорість адміністративних процедур є ефективним запобіжником державному свавіллю. Вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови прийняття обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та, зокрема, судовий контроль за адміністративними актами суб`єкта владних повноважень.

Про дотримання податковим органом вимог обґрунтованості під час прийняття відповідного акту індивідуальної дії свідчитиме належна мотивація його висновку, зокрема зі встановленням обставин, що мають значення для реєстрації ПН/РК, а також за умови посилання на докази, якими такі обставини можуть бути підтверджені, із зазначенням причин їх прийняття чи відхилення.

І навпаки, ненаведення мотивів прийнятих рішень «суб`єктивізує» акт державного органу та не дає змогу суду встановити дійсні підстави та причини, за яких цей орган прийшов саме до таких висновків, надати їм правову оцінку та встановити законність, обґрунтованість, пропорційність прийнятого рішення.

Суд також звертає увагу на те, що у випадку неконкретизації переліку документів у квитанції про зупинення реєстрації ПН/РК платник податків перебуває у стані правової невизначеності, що позбавляє його можливості надати контролюючому органу необхідний в розумінні суб`єкта владних повноважень пакет документів, а для контролюючого органу, відповідно, створюються передумови для можливого прояву негативної дискреції прийняття рішення про відмову в реєстрації податкової накладної.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постановах Верховного Суду від 03.06.2021 р. у справі № 2040/7098/18, від 01.02.2023 р. у справі № 2240/2900/18, від 23.05.2023 р. у справі № 500/770/21.

Зупинення реєстрації податкових накладних не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також прийняття негативного для платника податків рішення без зазначення конкретних мотивів, дає підстави для висновку про необхідність відновлення порушеного права позивача шляхом скасування рішень про відмову в реєстрації податкових накладних.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10 квітня 2020 року у справі № 819/330/18.

Вживання податковим органом загального посилання на необхідність подання «первинних документів» є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд.

Зазначений висновок узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини.

У рішенні від 13 грудня 2001 у справі "Церква Бесарабської Митрополії проти Молдови" ЄСПЛ зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку (пункт 109).

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії", заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010; "Тошкуце та інші проти Румунії", заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

Отже, зважаючи на наявність достатніх документів для спростування сумнівів про ризиковість платника податку та ризиковість здійснених операцій, та на те, що такі документи були надані контролюючому органу, останній не мав правових підстав для відмови у реєстрації спірних податкових накладних.

Податковим органом в ході судового розгляду справи не доведено наявності достатніх та об`єктивних підстав для зупинення та відмови у реєстрації спірних податкових накладних, складених позивачем, у ЄРПН.

Колегія суддів зауважує, що недотримання податковим органом вимог законодавства на етапі зупинення реєстрації податкової накладної щодо оформлення квитанції прямо вказує на те, що рішення, яке прийнято на наступному етапі, тобто рішення Комісії про відмову у реєстрації податкової накладної, теж не є законним.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо відсутності у податкового органу правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкових накладних, зважаючи на наявність копій усіх необхідних документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних в ЄРПН, документів, які свідчать про проведення господарських операцій між позивачем та його контрагентом та на те, що відповідні документи були надані контролюючому органу, а тому оскаржувані рішення відповідача підлягають скасуванню.

Щодо доводів апелянта про наявність дискреційних повноважень ДПС України в частині вирішення питання щодо реєстрації податкової накладної.

Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов`язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Відповідно до Рекомендацій Ради Європи № R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятих Кабінетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження у більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Тобто дискреційним є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова може. При цьому дискреційні повноваження завжди мають межі, встановлені законом.

Така позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 208/8402/14-а, від 29 березня 2018 року у справі № 816/303/16, від 6 березня 2019 року у справі №200/11311/18-а, від 16 травня 2019 року у справі № 818/600/17 та від 21 листопада 2019 року у справі № 344/8720/16-а.

Відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.

Тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він уважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.

Водночас, адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб`єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції.

Відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб`єкта владних повноважень.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Податковим кодексом України визначено правові наслідки відсутності факту реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Така податкова накладна не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних, у свою чергу, є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

Відтак, відсутність реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних впливає на правовий стан платників податків. Покупець товарів позбавляється права на формування податкового кредиту за рахунок відповідних сум, а продавець може зазнати небажаних для нього наслідків у вигляді проведення його позапланової перевірки.

У справі, що переглядається, умови, за наявності яких контролюючий орган зобов`язаний був зареєструвати спірні податкові накладні, були виконані позивачем, а тому у другого відповідача був лише один вид правомірної поведінки зареєструвати такі накладні. За законом у контролюючого органу не було вибору між декількома можливими правомірними рішеннями.

Верховним Судом у постанові від 07.05.2020 у справі № 300/183/19 викладено висновок щодо застосування норм статей 8, 9, 77, 245 Кодексу адміністративного судочинства України, за змістом якого предметом доказування при вирішенні вимог про зобов`язання ДФС України зареєструвати податкову накладну мають бути встановленими обставини достатності документів для її реєстрації. Тобто позивач має довести, що ним було подано вичерпний перелік документів, достатніх для реєстрації податкової накладної, натомість відповідач має це спростовувати на підтвердження правильності свого рішення із наведенням обґрунтованих доводів, чому надані позивачем документи не були достатніми для реєстрації податкової накладної.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постановах Верховного Суду від 03.06.2021 у справі № 2040/7098/18, від 01.02.2023 у справі № 2240/2900/18, від 23.05.2023 у справі № 500/770/21.

Зважаючи на те, що підставою для відмови в реєстрації спірних податкових накладних були обставини, які не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду в суді першої та апеляційної інстанцій колегія суддів вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну, складену та подану на реєстрацію підприємством позивача, датою її первинного подання.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постановах Верховного Суду № 360/2460/20 від 03.11.2021 р., № 140/14282/20 від 17.05.2023 р.

Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених у постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню саме правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах зазначених вище в даній постанові.

Зважаючи на вказані судові рішення Верховного Суду, суд апеляційної інстанції не виключає можливості того, що після прийняття судом рішення у цій справі, остання правова позиція Верховного Суду буде незмінною.

На підставі наведених вище обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Що стосується рішення суду першої інстанції в частині розподілу витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.

Положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

Відповідно до частини першої статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

За частиною третьою статті 132 КАС України до складу витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати, в тому числі і на професійну правничу допомогу.

Відповідно до приписів частин 1-4 статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Системний аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що на підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати, у тому числі, розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Така правова позиція сформована Верховним Судом у постанові від 01.10.2018 у справі № 569/17904/17.

Водночас, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Такий висновок сформовано Верховним Судом у постановах від 21.03.18 у справі № 815/4300/17, від 11.04.18 у справі № 814/698/16, від 18.10.18 у справі № 813/4989/17.

Згідно з частиною шостою статті 135 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною сьомою статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Виходячи з положень частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов`язані такі витрати з розглядом справи.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У пункті 269 Рішення у цій справі Суд указав, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Зазначені висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 вересня 2019 року у справі № 810/3806/18, від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 02.09.2020 у справі № 826/4959/16, вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони.

Окрім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена в постанові від 01.09.2020 у справі № 640/6209/19, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також, судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 19 листопада 2020 року у справі № 520/7431/19 при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг з категорією складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Вказані критерії закріплені у ч. 5 ст. 134 КАС України.

Зі змісту норм частин 4, 5 та 6 ст. 134 КАС України вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (саме така позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17).

З матеріалів справи судом встановлено, що між адвокатом Сімейко А.М. та ТОВ «Витязь» укладено договір про надання правничої допомоги б/н від 19.07.2024 р., за умовами якого клієнт уповноважує адвоката здійснювати захист прав та охоронюваних законом інтересів і надавати необхідну правничу допомогу з представництва інтересів у справі за позовом клієнта до ГУ ДПС України в Харківській області, ДПС України.

Згідно з 5 цього Договору, за надання правничої допомоги, передбаченої умовами цього договору та представництво інтересів в суді, клієнт сплачує адвокату винагороду (гонорар) в загальній сумі 45000,00 грн. Розмір винагороди (гонорару) є фіксованим.

Вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, з огляду на фактичний об`єм виконаної адвокатом роботи, суд першої інстанції вважав розумно обґрунтованими заявлені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу у сумі 4000,00 грн, який обумовлений об`єктивною тривалістю часу, яку адвокат витратив під час підготовки позовної заяви у цій справі, якістю та об`ємом підготовлених матеріалів та заяв по суті, а також складністю питань, які були предметом розгляду у справі.

Колегія суддів зазначає, що пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

В постанові Верховного Суду від 23.07.2023 р. по справі № 340/4492/22 (адміністративне провадження № К/990/12857/23) судом касаційної інстанції висловлено позицію, згідно якої наявність/відсутність з боку іншої сторони заперечень проти відшкодування витрат на професійну правничу допомогу має значення виключно для вирішення питання про співмірність заявлених до відшкодування судових витрат на правову допомогу як це передбачено частиною сьомою статті 134 КАС України, однак, не впливає на обов`язок суду при вирішенні питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу застосовувати вимоги частин першої-четвертої статті 134 КАС України і перевіряти заявлені витрати на відповідність іншим, окрім співмірності, критеріям.

Колегія суддів враховує, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення гонорару у фіксованій сумі у справі, яка розглядається, є розумність заявлених витрат.

Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.

Отже, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Надаючи оцінку співмірності заявленої до відшкодування суми понесених витрат на правничу допомогу критеріям, встановленим ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає, що виходячи зі складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг позивачу та зміст цих послуг (складення позовної заяви, складення відповіді на відзив на позовну заяву та складення додаткових пояснень), враховуючи суть спірних правовідносин та складність цієї справи (оскарження рішення про відмову в реєстрації податкових накладних в ЄРПН), колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що обґрунтованими є заявлені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу у сумі 4000,00 грн.

Доводи апеляційних скарг зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат зі сплати судового збору.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Витязь" та Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.12.2024 по справі № 520/20783/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис)І.С. ЧалийСудді(підпис) (підпис) В.В. Катунов І.М. Ральченко

Повний текст постанови складено 17.03.2025 року


Суд	Другий апеляційний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення	06.03.2025
Оприлюднено	19.03.2025
Номер документу	125889508
Судочинство	Адміністративне
Категорія	Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо реалізації податкового контролю

Садова М.І.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 06.03.2025 по справі 520/20783/24ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —520/20783/24

Постанова від 06.03.2025

Постанова
від 06.03.2025 по справі 520/20783/24
ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД