Ухвала

від 10.03.2025 по справі 759/2068/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Київського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 10 березня 2025 року апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 24 січня 2025 року,

за участі:

прокурора ОСОБА_7

ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою задоволено клопотання прокурора Фастівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_8 та накладено арешт шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування майном на об`єкти вилучені 22.01.2025 в ході обшуку за фактичним місцем проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон Iphone13 та мобільний телефон Sumsung Galaxy.

Не погоджуючись з таким рішенням, представник власника майна ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора.

Щодо строку на апеляційне оскарження зазначив, що копію оскаржуваного рішення власнику майна не вручено, з її змістом ознайомився представник 07 лютого 2025 року, що підтверджується розпискою про ознайомлення із матеріалами справи. Апеляційну скаргу направлено поштою 12 лютого 2025 року. Відтак вважає, що строк на апеляційне оскарження не порушено.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що мобільні телефони не відповідають ознакам, передбачених ст. 98 КПК України, а постанова про визнання речовими доказами є формальною.

В судове засідання представник власника майна ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 , не з`явився, про час та дату судового засідання його повідомлено у встановлений законом спосіб. 10 березня 2025 року на електрону пошту суду надіслав клопотання про розгляд апеляційної скарги у його відсутність. Колегія суддів вирішила за можливе розглянути дану справу за відсутності представника власника майна, що не суперечить положенням ч. 4 ст. 405 КПК України, зважаючи на скорочені строки розгляду справ такої категорії (ч. 2 ст. 422 КПК України).

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який заперечив щодо задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Порядок і строки апеляційного оскарження чітко визначено та регламентовано ст. 395 КПК України. Так, згідно з п. 3 ч. 2 вказаної статті апеляційна скарга може бути подана на ухвалу слідчого судді - протягом п`яти днів з дня її оголошення, а відповідно до ч. 3 цієї ж статті, якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження апелянт зазначив, що копію оскаржуваного рішення власнику майна не вручено, з її змістом представник ознайомився 07 лютого 2025 року, що підтверджується розпискою про ознайомлення із матеріалами справи. З наведених підстав, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню.

Як убачається з матеріалів судового провадження, СУ ГУ НП здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 12 вересня 2024 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12024110000000462,за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що у червні 2023 року на посаду позаштатного радника голови Луганської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 00022450, далі - ЛОДА) був призначений ОСОБА_9 , у якого після ознайомлення із порядком розподілу бюджетних коштів та фінансування комунальних підприємств Луганської області, виник злочинний умисел, спрямований на заволодіння коштами Сєвєродонецької громади, шляхом створення злочинної схеми із залученням посадових осіб одного з комунальних підприємств вказаної громади та підконтрольних комерційних структур.

З метою реалізації злочинних планів, ОСОБА_9 використовуючи зв`язки в керівництві ЛОДА пролобіював призначення у квітні 2024 року на посаду генерального директора КНП «Сєвєродонецька міська багатопрофільна лікарня» (код ЄДРПОУ 37747995, далі - КНП «СМБЛ») свого близького знайомого громадянина України ОСОБА_10 , якому ОСОБА_9 довів свій злочинний задум, згідно якого, ОСОБА_10 зловживаючи своїм службовим становищем, відповідає за проведення публічних закупівель КНП на користь підконтрольних заздалегідь визначених комерційних структур, на рахунки яких від КНП «СМБЛ» будуть перераховуватись бюджетні кошти за проведення ремонтних робіт в орендованих приміщеннях, а також за закупівлю медичного та іншого обладнання за завищеною вартістю.

Також, досудовим розслідуванням встановлено, що до кримінального правопорушення ймовірно причетна ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка фактично проживає в орендованій квартирі за адресою: АДРЕСА_1 та перебуває на посаді заступника директора КНП «СМБЛ».

22 січня 2025 року підставі ухвали слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 07 січня 2025 року проведено обшук за фактичним місцем проживання ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено наступні речі: мобільний телефон Iphone 13; мобільний телефон Samsung Galaxy.

22 січня 2025 року постановою слідчого СУ ГУНП в Київській області ОСОБА_11 зазначені речі визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12024110000000462.

24 січня 2025 року прокурор Фастівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_8 звернувся до Святошинського районного суду м. Києва із клопотанням про накладення арешту на майно, яке вилучено під час проведення обшуку за фактичним місцем проживання ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 24 січня 2025 року клопотання прокурора задоволено.

Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

З огляду на положення п. 1 ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Арешт майна з підстав передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду зазначених вимог закону дотримався.

Задовольняючи клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 12024110000000462, про накладення арешту на зазначене майно, слідчий суддя дослідив матеріали, додані до клопотання, прийшов до правильного висновку, що з метою збереження речових доказів, необхідно накласти арешт.

Слідчий суддя під час розгляду клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, перевірив співрозмірність втручання у права ОСОБА_5 з потребами кримінального провадження та її зв`язок із кримінальним правопорушенням.

Як убачається зі змісту оскаржуваної ухвали, при розгляді клопотання про арешт майна, слідчий суддя дотримався вимог статей 132,170,172КПК України, взявши до уваги усі обставини, які у відповідності до ст. 173 КПК України повинні враховуватися при вирішенні питання про арешт майна.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий процесуальний примус як накладення арешту на майно та надасть змогу виконати завдання, для виконання якого слідчий звернувся із клопотанням, а відтак доводи апелянта про відсутність правових підстав для арешту майна, є не переконливими.

Інші доводи на які посилається апелянт також не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки були відомі слідчому судді та враховано ним при прийнятті рішення.

Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , - задоволенню не підлягає.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.

Керуючись статтями 117, 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 24 січня 2025 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_12 ОСОБА_13 ОСОБА_14

Єдиний унікальний № 759/2068/25 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_15

Справа № 11сс/82/2196/2025 Доповідач ОСОБА_1

Категорія ст.170 КПК