Постанова

від 05.03.2025 по справі 640/12991/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/12991/22 Суддя (судді) першої інстанції: Леонтович А.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грибан І.О.

судді: Беспалов О.О.

Ключкович В.Ю.

за участі:

секретар с/з Кузьмук Б.І.

пр-к позивача Ігнатенко Т.Б.

пр-к відповідача Аландаренко А.В.

пр-к відповідача Павлусь О.О.

пр-к третьої особи Черкес В.О.

пр-к третьої особи Маковецька Н.В.

пр-к третьої особи Апанасенко А.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційні скарги Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіс-Руда» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП Ворлд Тіс Південний» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2024 року у справі за позовом Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» до Державної аудиторської служби України, за участі третіх осіб - Товариства з обмеженою відповідальністю «Портінвест Лоджистік», Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіс-Руда», Товариства з обмеженою відповідальністю «Старк Шиппінг», Товариства з обмеженою відповідальністю «Одемара», Товариства з обмеженою відповідальністю «Інчкейп Шипінг Сервісиз Україна», Товариства з обмеженою відповідальністю «Геомар», Національного антикорупційного бюро України про визнання протиправним та скасування вимоги,

У С Т А Н О В И В:

Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» звернулось з адміністративним позовом до Державної аудиторської служби України, у якому просило суд визнати протиправною та скасувати вимогу, викладену в пункті 62 листа Держаудитслужби від 05 січня 2022 року №000500-14/110-2022 «Про усунення виявлених порушень».

В обґрунтування позову позивач вказує, що відповідачем безпідставно зроблені висновки про порушення позивачем вимог Порядку справляння та розміри ставок портових зборів та Тарифів на послуги із забезпечення лоцманського проведення суден.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2024 року в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для вирішення спору, просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга позивача мотивована тим, що суд першої інстанції не звернув увагу, що ДП «АМПУ» надавала знижку суднам або їхнім суднам-субститутам відповідно до п. п. 1.7. Порядку справляння та п. 2.5 Тарифів виключно на підставі діючих Підтверджень, виданих Морською адміністрацією України у встановленому законодавством порядку. Накази та Підтвердження про реєстрацію ліній закордонного плавання видані Морською адміністрацією є індивідуальними актами в розумінні п. п. 19 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України. Наказ та Підтвердження про реєстрацію ліній закордонного плавання є законними поки у судовому порядку не буде встановлено інше. Також, вказував, що відповідно до Інструкції №790, всю відповідальність за реєстрацію ліній закордонного плавання та видання відповідного Підтвердження не тільки покладено на Морську адміністрацію, яка також визначає виключні умови (алгоритм) для такої реєстрації та видання Підтвердження: лише у разі, «якщо надані документи підтверджують УСІ ознаки лінії закордонного плавання…». В свою чергу, Держаудитслужба не наділена повноваженнями щодо тлумачення нормативно-правових актів Міністерства інфраструктури України, а отже діяла всупереч вимогам законодавства. Апелянт звертає увагу, що Держаудитслужба в Акті ревізії допускає вільне трактування Інструкції № 790, здійснюючи синтаксичний розбір слів у реченнях Інструкції № 790 посадові особи Держаудитслужби знехтували терміном «обов`язковий порт заходження», в якому у Інструкції № 790 «обов`язковий» визначає саме ознаку порту, тобто, морський порт України.

Крім того, позивач вказує, що згідно з п.п.1 п.4 Положення про Міністерство інфраструктури України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.06.2015 № 460, Мінінфраструктури відповідно до покладених на нього завдань інформує та надає роз`яснення щодо реалізації державної політики з питань, що належать до його компетенції.

Тобто, саме Мінінфраструктури роз`яснює зміст своїх нормативно-правових актів.

Вказуючи на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, позивач звертав увагу на :

1)відсутність мотивів відмови у задоволенні частини позовних вимог ДП «АМПУ»;

2)відмовляючи у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, взагалі не зазначив мотиви законності та обґрунтованості зазначених вище вимог ДАСУ ДАСУ щодо:

- внесення змін у частині скасування можливості ДП «АМПУ» застосовувати знижки з одночасним зменшенням розмірів портових зборів в морському порту Південний згідно пункту 1.9 Порядку №316»;

- «перегляду (скасування) інших знижок (за необхідності) та скасування наказу від 27.12.2017 №474 «Про зниження ставок портових зборів», (наслідком дії яких є негативні фінансові наслідки для ДП «АМПУ» у вигляді зменшення надходження сум портових зборів у загальній сумі 3 773,4 млн грн)».

Також, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції апеляційну скаргу подано третьою особою - ТОВ «Тіс-Руда», у якій апелянт вказує на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог ДП «Адміністрація морських портів України». Зокрема, апелянт наголошував на тому, що визначені ДАСУ в акту ревізії порушення не можуть бути віднесені до діяльності ДП «АМПУ», оскільки останнє не наділене повноваженнями щодо прийняття рішень про реєстрацію ліній закордонного плавання. Крім того, апелянт вказував на те, що суд першої інстанції не дослідив в повній мірі обставини, що стосувалися предмету спору, натомість вдався до безпідставного аналізу питанню права власності третіх осіб на гідротехнічні споруди, що знаходиться поза межами правових підстав адміністративного позову і не відноситься до порушень, які стали підставою формулювання п.62 Вимоги ДАСУ.

Крім того, апеляційну скаргу подано ТОВ «ДП Ворлд Тіс Південний» (попередня назва - ТОВ «ТІС-Контейнерний термінал»), особою яка не була залучена до участі у справі судом першої інстанції, але зазначає, що оскаржуване судове рішення впливає на її законні права та інтереси. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не здійснив офіційного з`ясування всіх обставин справи, вийшов за межі предмету спору та предмету доказування, в межах адміністративного судочинства вирішив спір про право власності третіх осіб, що є особами приватного права та не є сторонами по справі і не підзвітні ДАСУ. Враховуючи, що судом невірно встановлено фактичні обставини справи та надано їм невірну правову оцінку, просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити вимоги позивача.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2024 року, 05 серпня 2024 року та 28 серпня 2024 року відкрито апеляційне провадження.

Відповідачем подано відзиви на апеляційні скарги, в яких він просить залишити апеляційні скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційних скаргах.

Також, Національним антикорупційним бюро України подано відзив на апеляційні скарги, в яких він просить залишити апеляційні скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційних скаргах.

Окрім цього, 01 жовтня 2024 року ТОВ «Портінвест Лоджистік» подано на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду клопотання про долучення доказів по справі №640/12991/22, а саме: висновок експерта №24-3248 судово економічної експертизи від 20 вересня 2024 року.

Разом з тим, рішенням Вищої ради правосуддя від 29.10.2024 № 3150/0/15-24 ОСОБА_1 було звільнено з посади судді Шостого апеляційного адміністративного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Відповідно до ч. 9 ст. 31 КАС України невирішені судові справи за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду, що додається до матеріалів справи, передаються для повторного автоматизованого розподілу справ у разі, коли суддя-доповідач із складу колегії суддів у визначених законом випадках не може продовжувати розгляд справи більше чотирнадцяти днів, що може перешкоджати розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом.

Згідно п. 3.3.3 Засад використання автоматизованої системи у Шостому апеляційному адміністративному суді у випадках, передбачених п. «б» п. 3.3.1, передача справи до Відділу забезпечення судового процесу для здійснення повторного автоматизованого розподілу здійснюється суддею (помічником судді) за актом прийому-передачі. У разі, якщо залишок нерозглянутих справ, що передаються до Відділу забезпечення судового процесу для здійснення повторного автоматизованого розподілу з підстав, передбачених п. «б» п. 3.3.1, перевищує 5 справ, повторний автоматизований розподіл здійснюється виключно на підставі відповідного рішення зборів суддів.

Рішенням зборів суддів Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2024 вирішено здійснити повторний автоматизований розподіл судових справ, які перебували у провадженні судді ОСОБА_1.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, дану справу передано до розгляду наступної колегії суддів: головуючий суддя - Грибан І.О., судді - Черпак Ю.К., Штульман І.В.

20 листопада 2024 року справу передано судді-доповідачу.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року справу прийнято до провадження та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 22 січня 2025 року.

Також, 23 грудня 2024 року ТОВ «ДП Ворлд Тіс Південний» подано на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду клопотання про долучення доказів по справі №640/12991/22, а саме: висновок експерта №13-09/24 за результатами проведення судово будівельно-технічної експертизи від 18 грудня 2024 року.

На підставі службової записки судді Грибан І.О. від 16.01.25 640/12991/22/518/2025 про перебування судді Штульмана І.В. у відпустці здійснено заміну судді - члена колегії Штульмана І.В. у справі № 640/12991/22 в автоматичному режимі за допомогою автоматизованої системи документообігу суду.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.01.2025 для розгляду апеляційних скарг Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіс-Руда» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП Ворлд Тіс Південний» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2024 року визначено колегію суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі Грибан І.О., Ключкович В.Ю., Черпак Ю.К.

Крім того, 20 січня 2025 року ТОВ «ДП Ворлд Тіс Південний» подано на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду клопотання про долучення доказів по справі №640/12991/22, а саме: висновок експерта №740/3 за результатами проведення судово судової економічної експертизи від 16 січня 2025 року.

22 січня 2025 року у судовому засіданні оголошено по справі перерву до 19 лютого 2025 року.

Зважаючи на перебування судді-члена колегії Черпака Ю.К. в іншому судовому засіданні, також у зв`язку з поданням представником ТОВ «Портінвест Лоджистік» Маковецької Наталі Вікторівни клопотання про відкладення розгляду справи та у зв`язку з надходженням від представника Державної аудиторської служби України Аландаренком А.В. додаткових пояснень у справі через систему "Електронний Суд" в день судового засідання, адміністративну справу № 640/12991/22 знято з розгляду та призначено наступне судове засідання на 05 березня 2025 року.

На підставі службової записки судді Грибан І.О. від 03.03.25 № 640/12991/22/1415/2025 про перебування судді Черпака Ю.К. у відпустці здійснено заміну судді - члена колегії Черпака Ю.К. у справі № 640/12991/22 в автоматичному режимі за допомогою автоматизованої системи документообігу суду.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.03.2025 для розгляду апеляційних скарг Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіс-Руда» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП Ворлд Тіс Південний» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2024 року визначено колегію суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі Грибан І.О., Беспалов О.О., Ключкович В.Ю.

Також, ухвалами колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2025 року задоволено клопотання представників ТОВ «ДП Ворлд ТІС Південний», ТОВ «Портінвест Лоджистік», ТОВ «ТІС-РУДА» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, призначено судове засідання на 05 березня 2025 року о 10:30 у справі №640/12991/22 в режимі відеоконференція через систему програмного забезпечення «EasyCon».

У судовому засіданні учасники судового процесу підтримали доводи та вимоги апеляційних скарг та відзивів на апеляційні скарги відповідно.

Разом з тим, у судове засідання представники Товариства з обмеженою відповідальністю «Старк Шиппінг», Товариства з обмеженою відповідальністю «Одемара», Товариства з обмеженою відповідальністю «Інчкейп Шипінг Сервісиз Україна», Товариства з обмеженою відповідальністю «Геомар», Національного антикорупційного бюро України не з`явилися. Про дату, час та місце апеляційного розгляду справи були повідомлені належним чином.

Керуючись приписами ч. 2 ст. 313 КАС України, суд протокольною ухвалою вирішив здійснити апеляційний розгляд справи за даною явкою.

Також, протокольною ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотань учасників справи про долучення доказів до справи №640/12991/22, а саме: висновок експерта №24-3248 судово економічної експертизи від 20 вересня 2024 року; висновок експерта №13-09/24 за результатами проведення судово будівельно-технічної експертизи від 18 грудня 2024 року; висновок експерта №740/3 за результатами проведення судово судової економічної експертизи від 16 січня 2025 року.

Переглядаючи справу в межах доводів апеляційних скарг на предмет законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції Державною аудиторською службою України відповідно до пункту 8.8 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на IV квартал 2021 року (в частині інспектувань) проведена ревізія окремих питань фінансово-господарської діяльності державного підприємства «Адміністрація морських портів України» за період з 01.12.2017 по 30.06.2021.

За результатами проведеної ревізії посадовими особами Держаудитслужби було складено акт Державної аудиторської служби України від 29.11.2021 №05-214 «Щодо планової виїзної ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності державного підприємства «Адміністрація морських портів України» за період з 01.12.2017 по 30.06.2021».

Акт ревізії позивачем було підписано із запереченнями, які були прийняті відповідачем частково.

06.01.2020 позивачем отримано лист Держаудитслужби від 05.01.2022 №000500-14/110-2022 з вимогами щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства у якому, зокрема згідно п.62 від ДП «АМПУ» вимагалося:

- забезпечити відшкодування на користь ДП «АМПУ» 210349128,21 грн. безпідставно наданих знижок до корабельного та лоцманського зборів за судно заходження суден, які фактично не працювали на лініях закордонного плавання;

- ініціювати перед Міністерством інфраструктури України внесення змін до Порядку справляння та розміри ставок портових зборів, затвердженого наказом Мінінфраструктури від 27.05.3013 №316 в частині скасування пункту 2.9 щодо стягнення частини корабельного збору на користь ТОВ «ТІС - Контейнерний термінал» та ТОВ «ТІС - Руда», які не є власниками операційної акваторії причалу (причалів); щодо внесення змін у частині скасування можливості ДП «АМПУ» застосовувати знижки з одночасним зменшенням розмірів портових зборів в морському порту Південний згідно пункту 1.9 Порядку 316, перегляду (скасування) інших знижок (за необхідності) та скасування наказу від 27.12.2017 №474 «Про зниження ставок портових зборів», (наслідком дії яких є негативні фінансові наслідки для ДП «АМПУ» у вигляді зменшення надходження сум портових зборів у загальній сумі 3 773,4 млн грн)».

Вважаючи вимогу, викладену в п.62 необґрунтованою та такою, що винесена з порушенням норм чинного законодавства, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали ревізії ДП «АМПУ» є даними досудових розслідувань. З урахуванням висновків, викладених в акті ревізії та інформації, наданої відповідачу органами досудового розслідування, суд першої інстанції дійшов висновку, що саме позивач укладає договір з оператором про функціонування лінії закордонного плавання, погоджує техніко-економічне обґрунтування функціонування лінії, погоджує графік та видає довідку про здійснені судно заходження, а потім подає подання про необхідність реєстрації лінії. Суд також вказував, що оскільки основними ознаками лінії закордонного плавання є встановлення обов`язкових та факультативних портів, то Оператор разом з позивачем повинні встановлювати ці обов`язкові та факультативні порти в договорі, розкладі та ТЕО.У підготовлених позивачем поданнях неможливо встановити морське регулярне сполучення, та за яким маршрутом повинні виконуватись лінійні рейси, а також чи лежить у напрямку лінійного рейсу факультативний порт. Інформація у поданні та підтвердженні унеможливлює віднесення будь-якого суднозаходження та судна до того, яке працює на лінії закордонного плавання, та унеможливлює надання знижки на портові збори, оскільки за вказаними поданнями і підтвердженнями виконувались рейси виключно у факультативні порти, однак відповідно до самої Інструкції такі рейси не вважаються лінійними. Суд дійшов висновку, що такі лінійні розклади не відповідають змісту термінів «лінійний розклад» та «лінія закордонного плавання», чим недотримано пункти 1, 3, 4 розділу ІІ Порядку № 790.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади здійснення фінансового контролю в Україні, визначені Законом України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 № 2939-XIІ (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 2939- XIІ)

Відповідно до ст.1 Закону№ 2939- XIІ, здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).

Орган державного фінансового контролю у своїй діяльності керується Конституцією України, Бюджетним кодексом України, цим Законом, іншими законодавчими актами, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 2939-XIІ, головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Частиною 2 статті 2 Закону № 2939-XIІ визначено, що державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

За приписами частини першої статті 4 Закону №2939-XIІ інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону №2939-XII орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль та контроль за: виконанням функцій з управління об`єктами державної власності; цільовим та ефективним використанням коштів державного і місцевих бюджетів; цільовим використанням і своєчасним поверненням кредитів (позик), одержаних під державні (місцеві) гарантії; достовірністю визначення потреби в бюджетних коштах при складанні планових бюджетних показників; відповідністю взятих бюджетних зобов`язань розпорядниками бюджетних коштів відповідним бюджетним асигнуванням, паспорту бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі); веденням бухгалтерського обліку, а також складанням фінансової і бюджетної звітності, паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі), кошторисів та інших документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету; станом внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту у розпорядників бюджетних коштів; усуненням виявлених недоліків і порушень.

Відповідно до положень пунктів 1, 7, 10 статті 10 Закону № 2939-XIІ, органу державного фінансового контролю надається право: перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення процедур державних закупівель, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (коштів, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо); пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Відповідно до п. 2 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 №550 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок №550), інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об`єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.

Пунктами 4, 5 Порядку №550 передбачено, що планові та позапланові виїзні ревізії проводяться органами державного фінансового контролю відповідно до Закону (2939-12) та цього Порядку.

Планові виїзні ревізії проводяться відповідно до планів проведення заходів державного фінансового контролю, затверджених в установленому порядку, позапланові виїзні ревізії - за наявності підстав, визначених Законом №2939-XII.

Пунктом 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 №43 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Положення №43), визначено, що Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Підпунктом 3 пункту 4 Положення №43 закріплено, що Держаудитслужба реалізує державний фінансовий контроль через здійснення: державного фінансового аудиту; перевірки закупівель; інспектування (ревізії); моніторингу закупівель.

Згідно з пунктом 7 Положення №43 Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи.

В силу п. п. 16, 23 п. 6 Положення № 43 Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право, зокрема, пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; у разі виявлення збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір в установленому законодавством порядку.

Вказані положення кореспондуються з пунктами 7 та 10 статті 10 Закону №2939-XII, за приписами яких органу державного фінансового контролю надається право: пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Згідно з пунктом 50 Порядку №550, за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав органи державного фінансового контролю вживають заходів для забезпечення:

- притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об`єктів контролю;

- порушення перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства;

- звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства;

- застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства.

Відповідно до приписів частини 2 статті 15 Закону № 2939-XIІ законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов`язковими для виконання службовими особами об`єктів, що контролюються.

З системного аналізу наведених правових норм вбачається, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред`являти обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких порушень.

Вимога про усунення порушень спрямована на коригування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, є обов`язковою до виконання. Стосовно відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги, оскільки такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення органу державного фінансового контролю до суду з відповідним позовом.

Вимога контролюючого органу є індивідуально-правовим актом і в силу закону є обов`язковою до виконання підконтрольною установою, якому вона адресована.

Окрім того, правова природа письмової вимоги контролюючого органу породжує правові наслідки (зокрема обов`язки) для свого адресата, відтак наділена рисами правового акту індивідуальної дії, і такий акт може бути предметом судового контролю в порядку адміністративного судочинства у разі звернення із відповідним позовом.

Аналогічний правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21 листопада 2018 року у справі №820/3534/16.

Як вбачається з матеріалів справи, Держаудитслужба на виконання пункту 8.8 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на IV квартал 2021 року (в частині інспектувань) провела ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП «АМПУ» за період з 01.12.2017 по 30.06.2021 (далі - Ревізія), за результатами якої складено акт ревізії від 29.11.2021 №05-21/4. Посадовими особами ДП «АМПУ» акт підписано із запереченнями, на які Держаудитслужба надала свої висновки.

Зважаючи на те, що з боку позивача під час ревізії не усунуто в повному обсязі виявлених порушень фінансової дисципліни, Держаудитслужба надіслала на поштову адресу позивача вимогу від 05.01.2022, у пункті 62 умовно-зобов`язальної частини якої відповідач вимагав:

- забезпечити відшкодування на користь ДП «АМПУ» 210 349 128,21 грн. безпідставно наданих знижок до корабельного та лоцманського зборів за суднозаходження суден, які фактично не працювали на лініях закордонного плавання;

- ініціювати перед Міністерством інфраструктури України внесення змін до Порядку справляння та розміри ставок портових зборів, затвердженого наказом Мінінфраструктури від 27.05.3013 №316 в частині скасування пункту 2.9 щодо стягнення частини корабельного збору на користь ТОВ «ТІС-Контейнерний термінал» та ТОВ «Тіс - Руда», які не є власниками операційної акваторії причалу (причалів); щодо внесення змін у частині скасування можливості ДП «АМПУ» застосовувати знижки з одночасним зменшенням розмірів портових зборів в морському порту Південний згідно пункту 1.9 Порядку №316, перегляду (скасування) інших знижок (за необхідності) та скасування наказу від 27.12.2017 №474 «Про зниження ставок портових зборів», (наслідком дії яких є негативні фінансові наслідки для ДП «АМПУ» у вигляді зменшення надходження сум портових зборів у загальній сумі 3 773,4 млн грн).

Вказаний пункт Вимоги сформульовано відповідачем на підставі висновків акту ревізії, зокрема того, що на порушення п. 1.7 Порядку справляння та розміри ставок портових зборів, затвердженого наказом Мінінфраструктури від 27.05.2013 №316, пункту 2.5 тарифів на послуги із забезпечення лоцманського проведення суден, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 03.12.2013 №965, Інструкції про порядок реєстрації ліній закордонного плавання, затвердженої наказом Мінінфраструктури від 14.10.2013 №790 (далі - Порядок реєстрації №790), позивачем безпідставно надано знижки до корабельного та лоцманського зборів за суднозаходження суден, які фактично не працювали на лініях закордонного плавання, що призвело до недоотримання ДП «АМПУ» 210 349 100,0 грн. та втрат фінансових ресурсів на зазначену суму (пункт 1 умовно-описової частини вимоги від 05.01.2022).

Окрім цього, відповідач на сторінці 18 вимоги від 05.01.2022 зазначив про те, що під час Ревізії встановлено факти неефективних управлінських рішень, зокрема прийняття Мінінфраструктури України наказу від 24.07.2015 №281 «Про внесення змін до наказу Міністерства інфраструктури України від 27 травня 2013 року №316», через що внаслідок застосування п. 2.10 (на момент проведення аудиту - пункт 2.9) Порядку №316 за досліджуваний період до ДП «АМПУ» не надійшло коштів на загальну суму 837,1 млн. гривень.

Колегія суддів звертає увагу, що питання справляння корабельного та лоцманського зборів та надання щодо цього знижок регулюються нормами Закону України «Про морські порти України», Порядку справляння та розміри ставок портових зборів, що затверджений наказом Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 № 316 «Про портові збори» та Тарифів на послуги із забезпечення лоцманського проведення суден», що затверджені наказом Міністерства інфраструктури України від 03.12.2013 № 965.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про морські порти України» у морському порту справляються такі портові збори: корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, адміністративний та санітарний з урахуванням особливостей справляння, встановлених Законом України «Про внутрішній водний транспорт». Використання коштів від портових зборів допускається виключно за їх цільовим призначенням. Фінансування утримання гідротехнічних споруд в об`ємах, необхідних для підтримання їх паспортних характеристик, здійснюється за рахунок портових зборів, що справляються у морських портах, де розташовані такі гідротехнічні споруди. Розміри ставок портових зборів для кожного морського порту встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту, відповідно до затвердженої нею методики. Порядок справляння, обліку та використання коштів від портових зборів, крім використання коштів від адміністративного збору з урахуванням особливостей використання, встановлених Кодексом торговельного мореплавства України, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і внутрішнього водного транспорту. Кошти від адміністративного збору використовуються відповідно до закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про морські порти України» портові збори сплачуються адміністрації морських портів України, крім випадків, визначених цим Законом.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про морські порти України» тарифи на спеціалізовані послуги, що надаються у морському порту суб`єктами природних монополій, та послуги, які оплачуються у складі портових зборів, підлягають державному регулюванню національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту. Перелік спеціалізованих послуг, що надаються у морському порту суб`єктами природних монополій, які підлягають державному регулюванню, визначає Кабінет Міністрів України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку спеціалізованих послуг, що надаються у морському порту суб`єктами природних монополій, які підлягають державному регулюванню» від 03.06.2013 № 405 до переліку спеціалізованих послуг, що надаються у морському порту суб`єктами природних монополій, які підлягають державному регулюванню віднесено «забезпечення лоцманського проведення».

Наказом Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 № 316 «Про портові збори» затверджений Порядок справляння та розміри ставок портових зборів (далі - Порядок справляння), який визначає процедуру справляння портових зборів та встановлені розміри ставок портових зборів.

Пунктом 1.7 Порядку справляння встановлено, що для вантажних суден групи А, які працюють на лініях закордонного плавання, відкритих у встановленому законодавством порядку, надається знижка у розмірі 20 відсотків корабельного збору.

Пунктом 2.5. Тарифів на послуги із забезпечення лоцманського проведення суден», що затверджені наказом Міністерства інфраструктури України від 03.12.2013 № 965 (далі - Тарифи) визначено, що для вантажних суден групи А, які працюють на лініях закордонного плавання, відкритих у встановленому законодавством порядку, а також для суден закордонного плавання групи Б з лоцманського збору надається знижка у розмірі 20 відсотків (без урахування знижок та/або надбавок).

Пунктом 1.8 Порядку справляння та п. 1.5. Тарифів передбачено, що основними ознаками лінії закордонного плавання є: установлення обов`язкових і факультативних іноземних (для ліній закордонного плавання) та українських портів заходження; закріплення для роботи на лінії типів суден; установлення періодичності заходження закріплених суден в обов`язкові (українські) порти заходження; реєстрація лінії Державною службою морського та річкового транспорту України (Морською адміністрацією) за поданням Адміністрації морських портів України.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що Інструкція про порядок реєстрації ліній закордонного плавання, затверджена наказом Мінінфраструктури від 14.10.2013 № 790 (далі - Інструкція № 790) визначає порядок реєстрації, функціонування, припинення дії та контролю за роботою ліній закордонного плавання для українських та іноземних суден (пункт 1 розділу І Інструкції №790).

Пунктом 3, 10 Розділу ІІІ Інструкції № 790 встановлено що оператор лінійних перевезень надає до Морської адміністрації документи, визначені п. 1 Розділу ІІІ Інструкції та якщо надані документи підтверджують усі ознаки лінії закордонного плавання, Морська адміністрація приймає рішення щодо реєстрації відповідної лінії закордонного плавання та видає Підтвердження про реєстрацію лінії закордонного плавання (п. 3 Розділу ІІІ Інструкції). У разі недотримання вимог п. п. 2, 3 пункту 3 Розділу І, п. 1- 3 Розділу ІІ цієї Інструкції, п. 1, 2, 9 Розділу ІІІ Морська адміністрація приймає рішення про відмову у видачі Підтвердження, яке оформлюється наказом, та повертає подані документи заявнику.

Таким чином, зазначеними положеннями Інструкції № 790 саме на Морську адміністрацію покладено обов`язок при видачі Підтвердження перевіряти усі ознаки лінії закордонного плавання.

Крім того, на Морську адміністрацію покладений контроль за дотриманням Адміністрацією морських портів України та операторами лінійних перевезень умов функціонування ліній закордонного плавання.

Також, відповідно до пункту 1 розділу IV Інструкції № 790, лише Морською адміністрацією може бути припинено достроково дію Підтвердження про реєстрацію лінії закордонного плавання у випадках:

1) втрати лінією ознак лінії закордонного плавання;

2) порушення вимог цієї Інструкції;

3) за ініціативою оператора лінії закордонного плавання;

4) невиконання лінійного розкладу;

5) у разі невиконання зареєстрованої мінімальної кількості суднозаходжень до обов`язкових портів заходження.

Таким чином, видані Морською адміністрацією Накази та Підтвердження про реєстрацію ліній закордонного плавання - є індивідуальними актами в розумінні п. п. 19 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України.

У свою чергу визнання індивідуального акту протиправним та скасування індивідуального акту - це повноваження суду відповідно до п. п. 2 ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України. Тобто, Наказ та Підтвердження про реєстрацію ліній закордонного плавання є законними поки у судовому порядку не буде встановлено інше.

Наразі, відповідачем не надано доказів того, що на час здійснення ревізії відповідні Наказ та Підтвердження були визнані в судовому порядку незаконними (недійсними) чи були скасовані судом чи відповідним органом владних повноважень.

При цьому, колегія суддів враховує, що в розумінні ст. 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» Адміністрація морських портів України не є органом державного нагляду (контролю) та у неї відсутні повноваження щодо визнання виданих Морською адміністрацію Підтверджень про реєстрацію відповідної лінії закордонного плавання недійсними.

Таким чином, відповідно до вищенаведених положень законодавства, ДП «АМПУ» надавала знижку суднам або їхнім суднам-субститутам відповідно до п. п. 1.7. Порядку справляння та п. 2.5 Тарифів виключно на підставі діючих Підтверджень, виданих Морською адміністрацією України у встановленому законодавством порядку.

Відповідачем, а ні в акті ревізії, а ні у відзивах на позовну заяву та апеляційну скаргу не наведено доводів та не надано беззаперечних доказів протилежного, окрім посилання на матеріали досудового розслідування щодо підготовки ДП «АМПУ» документів на видання Підтвердження Морською адміністрацією, які не можуть бути покладені в основу судового рішення в цій справі, до набрання чинності вироком у кримінальній справі.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до положень Інструкції №790, на Морську адміністрацію покладено відповідальність не тільки за реєстрацію ліній закордонного плавання та видання відповідного Підтвердження, а також визначені виключні умови (алгоритм) для такої реєстрації та видання Підтвердження: виключно у разі, «якщо надані документи підтверджують УСІ ознаки лінії закордонного плавання…».

Таким чином, подання ДП «АМПУ» про необхідність реєстрації лінії закордонного плавання не є визначальним документом, на підставі якого Морською адміністрацією приймається рішення щодо видачі оператору лінійних перевезень Підтвердження. Навіть у випадку помилкового або оформленого із порушенням подання, зазначене не могло і не повинно було призвести до реєстрації Морською адміністрацією відповідної лінії закордонного плавання та видання нею Підтвердження, у випадку здійснення нею належного контролю.

Відповідно до Порядку № 550, винні особи - це особи, які відповідно до покладених на них обов`язків та законодавства були відповідальні за фінансово-господарські операції, проведені з порушенням законодавства, та/або дії (бездіяльність) яких призвели до такого порушення.

Наразі, колегія суддів акцентує увагу, що заперечення позивача на акт ревізії в цій частині були прийняті Держаудитслужбою, що вбачається з висновку на заперечення (зауваження) до акта ревізії від 29.11.2021 № 05-21/4 (т.1 а.с. 188-209), зокрема Держаудитслужба зазначає, що Морська адміністрація при відсутності в поданих ДП «АМПУ» документах підтвердження однієї з основних ознак лінії закордонного плавання, а саме регулярного морського сполучення між обов`язковими українськими та іноземними портами, зареєструвала лінії закордонного плавання та безпідставно видала Підтвердження без зазначення переліку обов`язкових портів лінії закордонного плавання, чим порушила пункти 3,4 і 10 розділу III Порядку реєстрації № 790.

Таким чином, оскільки ДП «АМПУ» не наділене повноваженнями щодо прийняття рішень про реєстрацію ліній закордонного плавання, які є підставою для надання відповідної знижки, то і підписання Подання не є здійсненням фінансово-господарської операції, яка могла призвести до неотримання матеріальної вигоди чи завдання підприємству збитків як це вказано у оскаржуваній Вимозі.

Зазначеного судом першої інстанції при винесенні рішення враховано не було, як наслідок, не дослідивши всі обставини справи, що мали значення для вирішення цього спірного питання, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про безпідставне надання ДП «АМПУ» знижок до корабельного та лоцманського зборів за суднозаходження суден та правомірність оскаржуваної вимоги в частині зобов`язання ДП «АМПУ» вжити заходів до забезпечити відшкодування 210 349 128,21 грн.

Що стосується ініціювання перед Міністерством інфраструктури України внесення змін до Порядку справляння та розміри ставок портових зборів, затвердженого наказом Мінінфраструктури від 27.05.3013 №316 в частині скасування пункту 2.9 щодо стягнення частини корабельного збору на користь ТОВ «ТІС- Контейнерний термінал» та ТОВ «Тіс-Руда», які не є власниками операційної акваторії причалу (причалів), колегія суддів звертає увагу, що судом першої інстанції в задоволенні позовних вимог в цій частині відмовлено з тих підстав, що :

« 14.03.2023 Міністерством розвитку громад, територій та інфраструктури прийнято наказ №148, яким внесено зміни до Порядку справляння та розмірів ставок портових зборів, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 27 травня 2013 року №316, зокрема виключено п. 2.9 та 2.10 розділу ІІ цього Порядку (…).

Відтак, у зв`язку із виключенням наведених пунктів із наказу Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 №316, фактично предмет спору щодо оскарження спірної вимоги у частині ініціювання перед Міністерством інфраструктури України внесення змін до Порядку справляння та розмірів ставок портових зборів, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 №316, щодо скасування п. 2.9 є відсутнім.

Відповідач отримав лист від позивача, в якому зазначено, що наказом Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України «Про внесення змін до Порядку справляння та розмірів ставок портових зборів» від 14.03.2023 №143 виключено пункти 2.9 та 2.10 розділу ІІІ та позиції «Морський термінал ТОВ «ТІС Контейнерний термінал» (операційна акваторія причалів №№19, 20, 21 та 22), Морський термінал «ТОВ «ТІС Руда» (операційна акваторія 5 причалу №18).

На підставі листа позивача, відповідачем цей факт враховано як часткове виконання пункту 62 вимоги від 05.01.2022».

Тобто, суд першої інстанції дійшов одночасно висновку про відсутність предмету спору в цій частині та часткового виконання позивачем п. 62 вимоги. Наразі, суд не надав оцінку тому факту, що зміни до наказу внесено саме наказом Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України.

Натомість, спірним в цій частині є питання зобов`язання саме позивача ініціювати внесення тих чи інших змін до наказу Мінінфраструктури.

Як підтверджується обставинами справи, відповідач встановив, що наказом Міністерства інфраструктури України (далі Мінінфраструктури) від 27.05.2013 №316 затверджено Порядок справляння та розміри ставок портових зборів (далі Порядок №316).

Згідно із підпунктом 1.2 Порядку №316 корабельний збір справляється на користь користувача портової акваторії, а також власника операційної акваторії причалу (причалів), збудованої до набрання чинності Законом України «Про морські порти України».

Наказом Мінінфраструктури від 24.07.2015 №281 «Про внесення змін до наказу Міністерства інфраструктури України від 27 травня 2013 року №316» (далі наказ №281) були внесені зміни до відповідного наказу, зокрема в частині встановлення ставок корабельного збору для морських терміналів ТОВ «ТІС-Контейнерний термінал» (операційна акваторія причалів №№ 19, 20, 21, 22) та ТОВ «ТІС-Руда» (операційна акваторія причалу №18) (додаток 2 до Порядку №316).

Також наказом №281 доповнено Порядок №316 таким пунктом 2.10: «У випадку, коли судно входить в акваторію морського порту для виконання вантажних операцій і такі операції повністю виконуються в операційній акваторії причалу (причалів), що знаходиться у межах акваторії морського порту та яка перебуває у недержавній формі власності і збудована до набрання чинності Законом України «Про морські порти України» та внесена до реєстру гідротехнічних споруд морських портів України, а після завершення вантажних операцій судно здійснює вихід із акваторії морського порту, корабельний збір, що стягується:

- на користь адміністрації морських портів України, розраховується за ставками, наведеними у додатку 2 до цього Порядку, для відповідного морського порту, за кожний вхід в акваторію морського порту та кожний вихід з акваторії морського порту з використанням коефіцієнта 0,5 (у випадку, якщо судно використовує гідротехнічні споруди портової акваторії) або 0,2 (у випадку, якщо судно не використовує гідротехнічні споруди портової акваторії) до умовного об`єму суден;

- на користь власника операційної акваторії причалу (причалів), розраховується за ставками, наведеними у додатку 2 до цього Порядку, для відповідного морського термінала, за кожний вхід в операційну акваторію причалу (причалів) та за кожний вихід з операційної акваторії причалу (причалів)».

Також колегія суддів звертає увагу, що на момент проведення аудиту у поточній чинній редакції Порядку №316 описаний пункт був визначений порядковим 2.9 через вилучення пункту 2.8 цього Порядку на підставі наказу Міністерства інфраструктури України від 23.12.2019 №896.

Згідно із ч. 2 ст. 22 Закону України «Про морські порти України» встановлено, що розміри ставок портових зборів для кожного морського порту встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту, відповідно до затвердженої нею методики. Порядок справляння, обліку та використання коштів від портових зборів, крім

використання коштів від адміністративного збору з урахуванням особливостей використання, встановлених Кодексом торговельного мореплавства України, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і внутрішнього водного транспорту.

Згідно з абзацом третім ч. 4 статті 22 Закону України «Про морські порти України» корабельний збір справляється на користь користувача портової акваторії, а також власника операційної акваторії причалу (причалів), збудованої до набрання чинності Законом України «Про морські порти України».

Колегія суддів звертає увагу, що додатком 2 до Порядку №316 (затвердженого Наказом Мінінфраструктури №281) «власниками операційної акваторії причалу (причалів)» на користь яких стягується частина корабельного збору визначено, зокрема: ТОВ «ТІС-Контейнерний термінал» (операційна акваторія причалів № №19, 20, 21, 22) та ТОВ «ТІС-Руда» (операційна акваторія причалу №18).

Отже, корабельний збір справлявся на користь конкретно визначених суб`єктів господарювання у відповідності до Порядку, затвердженого відповідним рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і внутрішнього водного транспорту.

Крім того, листом Міністерства інфраструктури України від 24.11.2015 №13127/11/10-15 ДП «АМПУ» було надано відповідне роз`яснення, зокрема: «Враховуючи те, що операційна акваторія (ділянка акваторії, що включає гідротехнічну споруду у вигляді підводного котловану), прилегла до причалів №№19,20,21,22 перевантажувального комплексу, власником якого є ТОВ «ТІС-Контейнерний термінал», а також операційна акваторія (ділянка акваторії, що включає гідротехнічну споруду у вигляді підводного котловану), прилегла до причалу №18 перевантажувального комплексу, власником якого є ТОВ «Тіс-Руда» перебувають у недержавній формі власності і збудовані до набрання чинності Законом України «Про морські порти України» та внесені до реєстру гідротехнічних споруд морських портів України, стягнення корабельного збору повинно відбуватися у відповідності до пунктів 2.10 та 2.11 Порядку справляння».

Щодо вимоги про ініціювання перед Міністерством інфраструктури України в частині ініціювання перед Міністерством інфраструктури України скасування наказу від 27.12.2017 Nє 474 «Про зниження ставок портових зборів», колегія суддів звертає увагу, що відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.2017 Nє 990 «Деякі питання підвищення рівня конкурентоспроможності вітчизняних виробників та морських портів» (далі - Постанова 990) Міністерству інфраструктури разом з Міністерством фінансів, Міністерством економічного розвитку і торгівлі, Державною регуляторною службою та Міністерством юстиції зобов`язано вжити заходів до зниження ставок корабельного, канального, маякового, санітарного, якірного, причального, адміністративного портового збору починаючи з 1 січня 2018 року.

Наказом Міністерства інфраструктури України від 27.12.2017 Nє 474 «Про зниження ставок портових зборів» затверджено коефіцієнт 0,8 до ставок портових зборів, встановлених

Порядком справляння.

Таким чином, скасування Наказу 474 неможливо без внесення змін (скасування) до Постанови 990.

Відповідно ж до приписів ст.15 Закону України статті 22 Закону України «Про морські порти України» Адміністрація морських портів України утворюється з метою:

1) утримання та забезпечення ефективного використання державного майна, переданого їй в господарське відання, у тому числі модернізації, ремонту, реконструкції та будівництва гідротехнічних споруд, інших об`єктів портової інфраструктури, розташованих у межах території та акваторії морського порту;

2) надання послуг суднам на підходах і безпосередньо в акваторії морського порту для їх безпечного судноплавства, маневрування та стоянки;

3) організації та забезпечення безпечної експлуатації об`єктів портової інфраструктури державної власності, у тому числі гідротехнічних споруд, систем забезпечення безпеки мореплавства, розташованих у межах території та акваторії морського порту;

4) організації та забезпечення безпеки мореплавства;

5) збору та обліку даних, що вносяться до Реєстру морських портів України;

6) організації розроблення та виконання плану розвитку морського порту, підготовки пропозицій щодо його вдосконалення;

7) організації та координації аварійно-рятувальних робіт;

8) організації робіт з підйому затонулого майна в акваторії морського порту;

9) забезпечення дотримання законодавства про охорону навколишнього природного середовища, у тому числі шляхом участі в межах визначеної законодавством компетенції у виявленні випадків скидання суднами (плавзасобами) забруднюючих речовин у межах акваторії порту.

Порядок взаємодії адміністрації морських портів та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, із забезпечення дотримання законодавства про охорону навколишнього природного середовища у разі виявлення випадків скидання суднами (плавзасобами) забруднюючих речовин у межах акваторії порту встановлюється Кабінетом Міністрів України;

10) забезпечення проведення робіт з ліквідації наслідків забруднення території та акваторії морського порту;

11) надання допомоги потерпілим;

12) визначення районів обов`язкового використання буксирів;

13) справляння та цільового використання портових зборів;

14) координації своєї діяльності та діяльності капітана морського порту, лоцманської служби, власників морських терміналів, портових операторів, інших суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у морському порту, у разі виникнення стихійного лиха, аварій, катастроф, інших надзвичайних ситуацій, що потребують взаємодії;

15) забезпечення створення рівних і конкурентних умов ведення господарської діяльності та отримання послуг у морському порту;

16) контролю і підтримання оголошених глибин.

У процесі своєї діяльності адміністрація морських портів України укладає договори щодо модернізації, реконструкції та будівництва об`єктів портової інфраструктури, інші договори, що відповідають цілям її утворення, у тому числі господарські договори з питань забезпечення своєї діяльності.

Голова адміністрації морських портів України призначається на посаду та звільняється з посади центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і внутрішнього водного транспорту. Керівник адміністрації морського порту (начальник морського порту) призначається на посаду та звільняється з посади центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і внутрішнього водного транспорту, за поданням голови адміністрації морських портів України. Керівник адміністрації морського порту (начальник морського порту) діє на підставі положення про адміністрацію морського порту, яке затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і внутрішнього водного транспорту.

Отже, вирішення зазначених вище питань не належить до компетенції позивача, оскільки в силу законодавчих норм ДП «АМПУ» не наділено такими повноваженнями.

Суд першої інстанції не дослідив наявність(відсутність) у позивача належної компетенції щодо ініціювання перед центральним органом виконавчої влади тих чи інших змін(пропозицій) нормативно-правового регулювання організації діяльності в морських портах України та дійшов помилкових висновків про безпідставність заявлених позовних вимог. Натомість, суд першої інстанції вийшов за межи предмету спору та вдався до аналізу законності права власності третіх осіб на гідротехнічної споруди морського порту, що не є предметом спору між позивачем та відповідачем.

За викладених обставин, доводи апеляційних скарг знайшли своє підтвердження щодо помилковості висновків суду першої інстанції та необґрунтованості судового рішення, у зв`язку з чим, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіс-Руда» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП Ворлд Тіс Південний» задовольнити.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу, викладену в пункті 62 листа Держаудитслужби від 05 січня 2022 року №000500-14/110-2022 «Про усунення виявлених порушень».

Стягнути з державного бюджету за рахунок бюджетних асигнувань Державної аудиторської служби України (04070 м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, 4 код ЄДРПОУ 40165856) на користь Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (01135, м. Київ, проспект Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 38727770) судовий збір сплачений за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 32253,00 грн (тридцять дві тисячі двісті п`ятдесят три) грн. 00 коп.

Стягнути з державного бюджету за рахунок бюджетних асигнувань Державної аудиторської служби України (04070 м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, 4 код ЄДРПОУ 40165856) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіс-Руда» (67543, Одеська обл., Одеський р-н., с. Визирка, вул. Олексія Ставніцера, буд. 50, код ЄДРПОУ 34526544) судовий збір сплачений за подання апеляційної скарги у розмірі 37 215,00 грн (тридцять сім тисяч двісті п`ятнадцять) грн. 00 коп.

Стягнути з державного бюджету за рахунок бюджетних асигнувань Державної аудиторської служби України (04070 м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, 4 код ЄДРПОУ 40165856) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП Ворлд Тіс Південний» (67543, Одеська обл., Одеський р-н., с. Визирка, вул. Олексія Ставніцера, буд. 60, код ЄДРПОУ 37468475) судовий збір сплачений за подання апеляційної скарги у розмірі 37 215,00 грн (тридцять сім тисяч двісті п`ятнадцять) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя І.О. Грибан

Судді: О.О. Беспалов

В.Ю. Ключкович

(повний текст постанови складено 17.03.2025р.)