Рішення

від 03.03.2025 по справі 235/5985/24

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКА 

справа № 235/5985/24

№ провадження 2/208/1666/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2025 р. м. Кам`янське

Суддя Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області Кузнєцова А. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Конюшенко Ірина Данилівна, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія», про відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворюванням, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 , в особі представника позивача адвоката Конюшенко І. Д. звернувся до суду з вказаною заявою, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія» грошову суму у розмірі 180000,00 гривень в порядку відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я при виконанні трудових обов`язків.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним. Позивач ОСОБА_1 протягом тривалого часу працював на підприємствах вугільної промисловості. Загальний стаж складає 27 рік 05 місяців 25 дні. Безпосередньо з відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія» перебував у трудових відносинах в період часу з 21.11.2018 року по 04.02.2019 року на посаді гірничого майстра з повним робочим днем на підземних умовах, звільнений за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням. Та з 05.06.2019 року по 04.12.2023 року на посаді ГРВ 4 розряду, звільнений у зв`язку з невідповідністю займаній посаді або виконуваній роботі за п. 2 ст. 40 КЗпП України.

Робота на підприємстві є небезпечною та шкідливою для здоров`я, оскільки це постійний контакт із шкідливими речовинами, пилом та контрастними температурами. Здійснення такої трудової діяльності створює підвищену вірогідність спричинення шкоди здоров`ю працівника із-за неможливості підвищеного контролю людини за вказаними умовами і чинниками. Час роботи на підприємстві став причиною виникнення та розвитку у ОСОБА_1 професійного захворювання та складено акт за формою П-4, затверджений начальником Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці від 28.03.2024 року, яким встановлено, що хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з легким ступенем зниження слуху (ІІІ ст.) за кваліфікацією ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Пневмоконіоз, ускладнений хронічним бронхітом ІІ ст., фаза загострення ЛН ІІ ст. - захворювання професійні, встановлені вперше та виникли у позивача у зв`язку з тривалим періодом роботи в умовах впливу пилу, переважно фіброгенної дії, концентрація якого перевищувала ГДК, та виробничого шуму, еквівалентний рівень якого перевищував гранично допустимий.

08.04.2024 року у зв`язку із професійним захворюваннями, позивачу було первинно, встановлено третя група інвалідності за професійним захворюванням та втрата працездатності в розмірі 60% за сукупністю захворювань, з них 40% по пневмоконіозу, 20% - по хронічній сенсоневральній приглухуватості, з 08.04.2024 року до 01.05.2027 року.

Позивач зазначає, що на теперішній час він відчуває себе втраченою для суспільства та родини людиною, його фізичний та моральний стан не дозволяє відчути себе повноцінним. З моменту отримання хронічного професійного захворювання, він постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, внаслідок отриманих хронічних професійних захворювань, що супроводжується значною втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах. На даний час його самопочуття не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними, усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань. Саме за встановленням відсоткового ступеню втрати професійної працездатності, ОСОБА_1 просить стягнути ТОВ «Шахтобудівельна компанія» моральну шкоду. Моральна шкода полягає в тому, що позивач втратив значний ступінь професійної працездатності, має серйозні порушення здоров`я із стійкими розладами функцій організму, обумовленими наслідками професійного захворювання, все це призвело до порушення звичного способу його життя і потребує від позивача додаткових зусиль для організації, неможливості продовження активного способу життя, порушення нормальних життєвих зв`язків, що позначилося на його доходах. Внаслідок вказаного, позивач відчуває суттєві незручності, свою неповноцінність, постійне хвилювання, емоційна напруга призводить до погіршення стосунків в родині та з оточуючими. Заподіяну моральну шкоду позивач оцінює у 180 000,00 грн. Оцінюючи моральну шкоду в зазначену суму, він виходить з тривалості та глибини моральних та фізичних страждань, тяжкості захворювань, і безлічі негативних наслідків для нього, які виникли внаслідок отримання професійних захворювань, а також незворотності значного погіршення стану здоров`я (а.с. 1-3).

Ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 07.08.2024 року за позовною заявою ОСОБА_1 до ТОВ «Шахтобудівельна компанія» порушено справу за правилами спрощеного позовного провадження, між сторонами виникли матеріально-правові і процесуально-правові наслідки такого рішення. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, що узгоджується з ч. 4 ст. 19, ст. 274 ЦПК України (а.с. 25).

Рішенням Вищої радиправосуддя № 74 від 29.08.2024 року територіальна підсудність судових справ Красноармійського міськрайонного суду Донецької області з 02.09.2024 року визначено за Заводським районним судом міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області.

19грудня 2024року впровадження суддіЗаводського районногосуду м.Дніпродзержинська Дніпропетровськоїобласті КузнєцовоїА.С.було передановищезазначену цивільнусправу і призначено її розгляд на 03.03.2025 року без виклику сторін.

Представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія» Львовим А. Л. . (діючого на підставі ордеру) 16.08.2024 року на позовну заяву ОСОБА_1 в порядку ст. 278 ЦПК України подав відзив, з якого вбачається, що відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав. Позивачем зазначено, що саме протиправними діями відповідача йому спричинено моральні страждання, пов`язані та подальшим захворюванням, яке є прямим наслідком важких та непереборних умов праці на підприємстві. При цьому позивачем не зазначено які саме дії відповідача завдали йому моральні страждання.

У медичній картці працівника зазначаються скарги на стан здоров`я, анамнез, результати медичного огляду, лабораторних, функціональних та інших досліджень, діагноз, висновок про професійну придатність працювати за професією. Проте, за весь період роботи на підприємстві Відповідача ОСОБА_1 жодних скарг не заявляв, обов`язкові медичні огляди проходив та за результатами яких його було визнано здоровим та придатним для роботи. Такі дії позивача, на погляд відповідача, є несумісними із наступним намаганням звинуватити підприємство відповідача у виникненні професійних захворювань, адже якби позивач діяв добросовісно та повідомив відповідача про наявність у нього хронічних захворювань, до роботи він би не допускався.

Тільки після звільнення з ТОВ «Шахтобудівельна компанія» позивач виявив у себе цілу низку професійних захворювань.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи акту розслідування причин виникнення хронічного захворювання (отруєння) від 28.03.2024 року та трудової книжки причиною виникнення професійних захворювань стала послідовна робота на декількох підприємствах вугільної галузі.

Загальний стаж позивача в умовах впливу шкідливих факторів складає 27 років 05 місяців 25 днів, з них на ТОВ «Шахтобудівельна компанія лише 04 роки 08 місяців 25 днів, або 16,4% від загального стажу.

У справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь якої грошової шкали чи прирівняне до іншого майнового еквіваленту.

Крім того, представник відповідача просить дати належну оцінку факту того, що причиною виникнення професійних захворювань позивача стала послідовна робота на декількох підприємствах вугільної галузі. Таким чином, шкода позивачеві була завдана внаслідок послідовної роботи на декількох підприємствах, а відтак її розмір має бути розподілений до стажу роботи позивача на цих підприємствах та ступеню шкідливого впливу.

Тобто, у позивача, на думку представника відповідача, хронічна хвороба розвивалася на протязі всього періоду його роботи на різних підприємствах, можливо на інших вищенаведених підприємствах вугільної промисловості.

Позивач вважає, що відповідач не створив безпечні та нешкідливі умови праці на його робочому місці, чим заподіяв шкоду його здоров`ю. Але позивач, ще до працевлаштування на ТОВ «Шахтобудівельна компанія», мав тривалий стаж роботи у шкідливих умовах праці на інших підприємствах з повним робочим днем на шахті що також позначилося на виникненні у нього професійного захворювання.

Також, відповідачем зазначено, що позивачу встановлена третя група інвалідності, яка відповідно до «Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності» затв. Постановою Кабінету Міністрів України №1317 від 03.12.19 року є робочою, а тому права на працю він не позбавлений. Органом фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві йому були призначені страхові виплати у вигляді одноразової допомоги та щомісячних платежів, що компенсували йому втрачений заробіток. Позивач не позбавлений засобів до існування та задоволення власних потреб, оскільки також може отримувати пенсію. Крім того, стійку втрату працездатності позивачеві не встановлено, адже призначений перегляд у 2027 році. Можливо, внаслідок терапії та лікування його стан покращиться.

Крім того, за загальним принципом відшкодування шкоди (в тому числі і моральної) розмір відшкодування шкоди має бути не більшим за достатній для розумного задоволення вимог заявника і не має призводити до його навіть неістотного збагачення. Розмір моральної шкоди, заявлений позивачем є значно завищеним та таким, що розрахований без урахування вимог розумності та справедливості та без законодавчо обґрунтованих підстав. В подібних справах, зазвичай, компенсація є набагато меншою.

За таких обставин, позовні вимоги позивача в сумі 180000 гривень безпідставно завищені, не відповідають критеріям розумності і справедливості та строку роботи на підприємстві відповідача, а тому, в разі, якщо суд при постановленні рішення не погодиться з думкою відповідача, та задовольнить позовні вимоги ОСОБА_1 , то просить в рахунок відшкодування моральної шкоди стягнути мінімальну суму.

При цьому взяти до уваги, що у зв`язку з військовою агресією рф відповідач був вимушений повністю зупинити технологічний цикл виробництва. Вищезазначені обставини є об`єктивною причиною, що негативно вплинули на господарську діяльність підприємства та на можливість своєчасного виконання грошових зобов`язань перед контрагентами.

Не дивлячись на вкрай важкий фінансово економічний стан відповідач підтримує обороноздатність країни, допомагає ЗСУ, силам ТРО, правоохоронним органам та медичним закладам.

В цілому з позовними вимогами не погодився та вважає, їх такими, що не підтверджені належними доказами і тому не підлягають задоволенню (а.с 43-49)

Позивачем ОСОБА_1 , його представником адвокатом Конюшенко І. Д. надіслано на адресу суду письмове клопотання про розгляд справи в їх відсутності, при чому позовні вимоги підтримані, інших доказів на обґрунтування заявлених вимог позивач та представник не надали, будь-яких клопотань та заяв не заявили.

Представник відповідача ТОВ «Шахтобудівельна компанія» Львов А. Л. (уповноважений довіреністю) просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві, долученому до матеріалів справи.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, - приходить до наступних висновків.

В судовому засіданні встановлено такі фактичні обставини та відповідні правовідносини.

В відзиві представника відповідача зазначені твердження щодо стажу роботи позивача на інших підприємствах вугільної промисловості, а також про відсутність зв`язку підприємства відповідача з підприємствами на яких позивач працював в останній період стажу роботи, але дослідженою судом трудовою книжкою позивача ОСОБА_1 , встановлені такі записи:

- 21.11.2018 року прийнятий на посаду гірничого майстра з повним робочим днем на підземних роботах;

- 04.02.2019 року - звільнений за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням;

- 05.06.2019 року прийнятий гірничим робочим по ремонту гірничих виробок 4 розряду підземного гірничопрохідної дільниці з повним робочим днем на підземних роботах;

- 04.12.2023 року - звільнений у зв`язку з невідповідністю займаній посаді або виконуваній роботі за п. 2 ст. 40 КЗпП України (а.с.8-10).

Таким чином, судом встановлено, що загальний стаж роботи позивача на підприємстві відповідача дійсно починається з 21.11.2018 року та закінчується 04.12.2023 року з перервою, 04 роки 08 місяців 25 днів. За професією в шкідливих умовах всього 17 років 09 місяців 26 днів. Тобто, судом встановлено, що позивач працював і на інших підприємствах вугільної промисловості, але термін його роботи не перевищував строку роботи на підприємстві відповідача. Тож на інших підприємствах позивач працював не значний час. Саме з цих підстав, на відміну підприємства відповідача, комісією під час проведення розслідування не було встановлено наявність шкідливих факторів виробництва середовища і трудового процесу на інших підприємствах, де працював позивач. Про що зазначено в окремих думках трьох членів комісії.

Під час виконання трудових обов`язків позивач отримав професійні захворювання. Відповідно доАкту розслідуванняпричин виникненняхронічного професійногозахворювання заФормою П-4,складеного 28.03.2024року у ОСОБА_1 були встановлені діагнози: хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з легким ступенем зниження слуху (ІІІ ст.) за кваліфікацією ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Пневмоконіоз, ускладнений хронічним бронхітом ІІ ст., фаза загострення ЛН ІІ ст. захворювання професійні, встановлені вперше та виникли у позивача у зв`язку з тривалим періодом роботи в умовах впливу пилу, переважно фіброгенної дії, конценттрація якого перевищувала ГДК, та виробничого шуму, еквівалентний рівень якого перевищував гранично допустимий (а.с. 13-16).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перебував періодично на стаціонарному лікуванні:

- згідно виписки КНП «Мирноградська міська лікарня» в період з 20.10.2023 року по 30.10.2023 року з діагнозом загострення хронічної вертеброгенної попереково крижової радикулопатії з вираженим больовим, м`язево тонічним, правобічним корінцевим синдромами, помірно вираженим порушенням статико динамічної функції хребта (а.с. 17)

- згідно виписки КНП «Мирноградська міська лікарня» №5828/1127 в період з 31.10.2023 року по 13.11.2023 року з діагнозом: хронічний бронхіт 2 ступеня, фаза загострення. (Хронічне обструктивне захворювання легень GOLD 3 гр. С, фаза загострення). ЛН ІІ (а. с. 18)

- згідно виписки з медичної карти позивач, з діагнозом загострення хронічної вертеброгенної (дегенеративно дистрофічні зміни хребта за типом остеохондрозу зі зниженням висоти, протрузії дисків з компресією дурального мішку, форамінальна правобічна протрузія L4, L5 з компресією корінця, формального стенозу L4, L5 справа, опчаткового спондилоартрозу) попереково - крижової радикулопатії з вираженим больовим, м`язево тонічним, правобічним корінцевим синдромами, помірно вираженим порушенням статико динамічної функції хребта направлений до ДУ ІІН «Інститут Медицини праці імені Ю. І. Кундієва Національної академії медичних наук України» для вирішення експертних питань (а. с. 19);

-в Державній Установі «Інститут Медицини праці імені Ю. І. Кундієва Національної академії медичних наук України», в період з 14.02.2024 року по 21.02.2024 року з діагнозом:

хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з помірним ступенем зниження слуху (ІІІ ст.) за кваліфікацією ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Пневмоконіоз, ускладнений хронічним бронхітом ІІ ст., фаза загострення ЛН ІІ ст. захворювання професійні, встановлені вперше (а. с. 11)

- За результатами засідання лікарсько-експертної комісії центральної лікарсько експертної комісії (ЦЛЕК) Державної Установи «Інститут Медицини праці імені Ю. І. Кундієва Національної академії медичних наук України» від 21.02.2024 року № 8/157 про наявність хронічного професійного характеру захворювання у ОСОБА_1 : захворювання професійні, встановлені вперше. Підґрунтям для визначення професійної категорії захворювань явились: дані клініко функціональних обстежень, в тому числі Rо-графія ОГП та МСКТ-ОГП, динаміка захворювань; їх розвиток в період роботи в шкідливих умовах праці: інформація про умови праці, представлена в санітарно гігієнічній інформаційній довідці від 15.02.2024 року, згідно якої хворий підлягав дії несприятливих виробничих факторів: шуму, рівень якого перевищував ГДР; пилу, концентрації якого перевищували ГДК; профмаршрут на підприємстві відповідача. (а.с.12).

Згідно довідки до акту огляду від 08.04.2024 року 12ААГ №772007 про наявність професійного захворювання та висновки про умови праці: позивачу протипоказана робота в умовах впливу фізичних навантажень, пилотоксичних та подразнюючих речовин несприятливого мікроклімату, інтенсивного шуму, підземні умови праці (а.с. 7 звор.).

За результатами засідання лікарсько-експертної комісії центральної лікарсько експертної комісії серії 12 ААА №146709 від 08.04.2024 року у позивача було встановлено професійне захворювання первинно всього 60%, з них: 40% - пневмоконіозу, 20% - по хронічній сенсоневральній приглухуватості, з 08.04.2024 року до 01.05.2027 року. Визначена потреба у медикаментозному лікуванні - за наслідками професійного захворювання; санаторно курортне лікування по пневмоконіозу ( а. с. 7 звор.).

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» професійне захворювання - захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов`язаних з роботою.

На підставі зазначених доказів позивач ОСОБА_1 ґрунтує заявлені вимоги про відшкодування моральної шкоди, пов`язаної з розвитком професійного захворювання, що є прямим наслідком шкідливих та небезпечних умов праці на підприємстві.

Статті 12, 81 ЦПК України передбачають обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом надано оцінку поданих ОСОБА_1 доказів і прийнято висновок про слушність аргументів, наведених в позовній заяві та про часткове задоволення заявлених вимог з огляду на наступні норми права.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.

Приписамист. 173 КЗпП Україниза потерпілим закріплено право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків. Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Таким чином, право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку, мають право відшкодувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу. Аналогічна правова позиція була зазначена Конституційним Судом України в рішенні від 08.10.2008р. по справі № 1-32/2008 та Верховним Судом у постанові від 04.07.2018р. по справі №210/5023/15-ц.

Згідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами, внесеними постановами від 8 липня 1994 р. №7, від 30 вересня 1994р. №11 та від 25 травня 1998 р. №15, від 24.10.2003р. №9), вирішуючи питання про прийняття до провадження заяв про відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків, суди повинні враховувати, що спори між: потерпілим працівником та роботодавцем (незалежно від форм власності та виду діяльності) щодо права на відшкодування зазначеної шкоди підлягають судовому розгляду в порядку, встановленому для вирішення трудових спорів (гл. XV КЗпП).

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши тяжкість наслідків, які настали в здоров`ї позивача, незворотності змін його здоров`я, розміру втрати працездатності, постійний характер страждань, виходячи із засад розумності та справедливості, - суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди.

Відповідно до акту розслідування виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) позивач має загальний стаж роботи 27 років 05 місяців 25 днів, за професією 17 років 09 місяців 26 днів, в умовах впливу шкідливих факторів на ТОВ «ШБК» 4 роки 08 місяців 25 днів (а.с. 14).

Саме за період роботи на підприємстві відповідача актом встановлено наявність шкідливих умов праці відповідно до Державних санітарних норм та правил «Гігієнічної класифікації праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу», затвердженої наказом МОЗ України №248 від 08.04.2014 року. Також, слід зазначити, що саме в період роботи позивача на підприємстві відповідача ОСОБА_1 став звертатися до медичних закладів з скаргами на захворювання, які пізніше були кваліфіковані, як професійні.

Згідно ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Частиною третьою ст. 13 Закону України «Про охорону праці» на роботодавця покладено безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Статтею 153 КЗпП України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Актом про проведення розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання стверджується, що наявна вина працедавця.

Суд також не приймає викладене в письмовому відзиві посилання представника відповідача на те, що факт спричинення позивачу моральної шкоди є недоведеним, оскільки будь-яких додаткових висновків, експертиз в даному випадку не потрібно, оскільки наявна стійка втрата працездатності позивача, та встановлення останньому третьої групи інвалідності. Згідно ст. 76 ЦПК України доказами в цивільній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Сукупність наданих позивачем доказів: трудова книжка, акт розслідування професійного захворювання, медичний висновок центральної лікарсько-експертної комісії про наявність професійного характеру захворювання, епікризи, довідка МСЕК, підтверджують факт завдання позивачу моральної шкоди.

Згідно роз`яснень Конституційного Суду України у рішенні від 27 січня 2004 року № 10рп\2004 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Відсутність причинного зв`язку між завданою позивачу шкодою і винною протиправною поведінкою відповідача, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу. Отже, Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду.

Суд при розгляді справи вважає доцільним акцентувати увагу, що Актом розслідування хронічного професійного захворювання від 28.03.2024 року засвідчено, що причиною розвитку у позивача професійного захворювання є дані клініко функціональнихобстежень,динаміка захворювань;інформація проумови праці,представлена всанітарно гігієнічній інформаційнійдовідці від15.02.2024року,згідно якоїхворий підлягавдії несприятливихвиробничих факторів:шуму,рівень якогоперевищував ГДР;пилу,концентрації якогоперевищували ГДК;профмаршрут напідприємстві відповідача (п. 18 Акту).

По суті інших доводів представника відповідача (врахування практики розгляду аналогічних справ судами Дніпропетровської області), - суд реагує наступним. Згідно ч. 1 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (рішення «Проніна проти України»). Доводи відповідача в зазначеній частині не дають підстави вказати на їх суттєвість в розгляді справи.

Суд вважає, що з причини розвитку професійного захворювання, позивач ОСОБА_1 зазнав фізичний біль, хворобливі відчуття, а також страждання у зв`язку з ушкодженням свого здоров`я, лікування позивача вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, як наслідок беззаперечно настали зміни у його життєвих і виробничих зв`язках (з причини частого звернення до медичних установ позбавлений можливості проводити час зі своєю родиною, часте перебування на лікарняному впливало на виробничі відносини), неможливість їх поновлення.

При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить з того, що життя і здоров`я людини найвища соціальна цінність, невід`ємні два поняття. Оскільки, якщо втрачене здоров`я, то немає того повноцінного життя, як того бажає сама людина. Немає вартості життю людини та вартості втраченому здоров`ю. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною.

Відповідно до прецендентної практики Європейського суду з прав людини, - моральна шкода має визначатися за автономними критеріями, що випливають з Конвенції, а не на підставі принципів, визначених у національному законодавстві чи практиці відповідної держави (Мельниченко проти України); деякі форми нематеріальної шкоди, включаючи моральні страждання, за самою їхньою природою не завжди можна підтвердити конкретними доказами, але це не заважає суду присуджувати грошову компенсацію, якщо у нього є розумні підстави вважати, що заявник зазнав моральної травми, яка потребує такого відшкодування (рішення у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі проти Сполученого Королівства»); в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації (рішення у справах «Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії»).

Суд, приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи характер, тривалість глибину фізичних та душевних страждань позивача, погіршення стану здоров`я, значну ступінь втрати професійної працездатності, втрату виробничих здібностей, істотність вимушених змін у життєвих стосунках, а також вимоги розумності, виваженості і справедливості і тимчасовий період встановленої непрацездатності - вважає необхідним задовольнити вимоги щодо компенсації моральної шкоди, стягнувши з ТОВ «Шахтобудівельна компанія» на користь позивача ОСОБА_4 грошову суму у розмірі 90 000,00 гривень.

Суд при винесені рішення враховує положення Закону України № 466-ІХ від 16.01.2020 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», яким внесено зміни до статті 164 ПК України (норма набрала чинності з 23.05.2020 року).

До загального місячного (річного) оподаткування доходу платника податків, з урахування змін, внесених Законом № 466-ІХ, включається відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі визначеному законом (п.п. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 ПК України).

Суд, в зв`язку з вищевикладеним, в рішенні вважає необхідним зазначити, що розмір присудженої моральної шкоди в сумі 90 000,00 гривень підлягає стягненню з ТОВ «Шахтобудівельна компанія» з урахуванням утримання обов`язкових податків і зборів, в розмірі, який перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Згідно п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України резолютивна частина рішення суду повинна містити висновок суду про розподіл судових витрат. Розподіл судових витрат між сторонами відбувається за правилами статті 141 ЦПК України. Так, позивач ОСОБА_1 , в порядку п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», звільнений від сплати судових витрат, тому передбачений п.п. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 вказаного закону, розмір мита підлягає стягненню в дохід держави з ТОВ «Шахтобудівельна компанія» (розмір визначено з урахуванням дати подачі позову до суду). Вимоги в цій частині задоволено частково на суму 90 000 гривень, тобто на 50% від заявленої суми (180 000 гривень через електронний суд), тому розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь держави дорівнює 429,44 гривень (1073,60*0,8).

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно дост. 1167 ЦК України, ст. ст.153,237-1 КЗпП України, керуючись ст. ст.13,19,141,263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ,представник позивача адвокатКонюшенко ІринаДанилівна до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія» про відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворюванням- задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди грошову суму в розмірі 90000 (дев`яносто тисяч) гривень з утриманням обов`язкових платежів, згідно законодавства.

В інших частині позовних вимогах відмовити.

Судові витрати по справі, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, віднести на рахунок відповідача, стягнути з Товариства зобмеженою відповідальністю«Шахтобудівельна компанія» на користь держави судовий збір в сумі 429 (чотириста двадцять дев`ять) гривень 44 (сорок чотири) копійки.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 273 ЦПК України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, повністю або частково до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другійстатті 358 ЦПК України.

Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дата складання повного тексту рішення суду 07.03.2024 року.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ;

- представник позивача: ОСОБА_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ;

- відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія», код ЄДРПОУ 40162326, юридична адреса: Донецька область, м. Покровськ, вул. Залізнична, 82.

Суддя: А. С. Кузнєцова