Постанова від 24.02.2025 по справі 446/33/24

Справа № 446/33/24 Головуючий у 1 інстанції: Котормус Т. І.

Провадження № 22-ц/811/2704/24 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:

головуючої: Н.П. Крайник

суддів: Я.А.Левика,М.М.Шандри

розглянувши вмісті Львові,в порядкуписьмового провадженнябез повідомленняучасників справицивільну справуза апеляційноюскаргою ОСОБА_1 на рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 15 липня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юрспецфінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

08.01.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юрспецфінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог просило стягнути з відповідача заборгованість за договором №014/0124/82/91822777 від 16.01.2019 року в сумі 89617,74 грн та судові витрати у справі.

Позов позивач обгрунтовував тим, що 16.01.2019 року між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №014/0124/82/91822777, відповідно до умов якого кредитор надав позичальнику грошові кошти у розмірі 57675,24 грн, а відповідач зобов`язувався повернути наданий кредит у повному обсязі та сплатити проценти за його користування. В подальшому, АТ «Райффайзен Банк Аваль» відчужило право вимоги за кредитним договором №014/0124/82/91822777 від 16.01.2019 ТзОВ «Фінансова компанія «Ел.Ен.Груп» на підставі договору про відступлення права вимоги №114/2-31-F від 09.04.2020, а 02.08.2021 року між ТзОВ «Фінансова компанія «Ел.Ен.Груп» та ТзОВ «Фінансова компанія «Юрспецфінанс» було укладено договір про відступлення права вимоги №02-08/21-F, згідно якого право вимоги до боржника за кредитним договором №014/0124/82/91822777 від 16.01.2019 року набуло ТзОВ «Фінансова компанія «Юрспецфінанс». Внаслідок неналежного виконання зобов`язань за зазначеним кредитним договором у відповідача виникла заборгованість в розмірі 89617,74 грн, з яких 71637,43 грн - заборгованість за тілом кредиту, 16422,93 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом, нарахована первісним кредитором, 1557,38 грн - заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом, нарахована навим кредитором.

Оскаржуваним рішенням позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юрспецфінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юрспецфінанс» заборгованість за кредитним договором №014/0124/82/91822777 від 16.01.2019 року в розмірі 89 617,74 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юрспецфінанс» суму сплаченого судового збору у розмірі 2684,00 грн та 4000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 .

Вважає його незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права та з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Зазначає, що позовні вимоги в частині нарахування позивачем відсотків не підлягали до задоволення судом, оскільки після відступлення банком права вимоги за кредитним договором №014/0124/82/91822777 від 16.01.2019 року між ним та банком було укладено договір про реструктуризацію заборгованості, однак банк продовжив нараховувати відсотки за кредитним договором, що не відповідає вимогам закону. При цьому вважає, що відступлення права може здійснюватися лише щодо дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Аналіз наявних в матерілах справи договорів про відступлення права вимоги свідчить про те, що після відступлення права вимоги банк уклав додаткову угоду та продовжив нараховувати проценти, що є взаємовиключним, оскільки договір відступлення права вимоги є похідними від кредитного договору, а отже не може бути укладеним раніше кредитного договору, за яким переходить право вимоги. Зазначає, що до нового кредитора перейшли невизначені вимоги, враховуючи, що на момент укладення договору факторингу №114/2-31-Е від 09.04.2020 року у ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» до нього не виникло жодних вимог. Чинним законодавством не заборонено відступлення майбутніх вимог лише за умови їх визначеності, а передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, в тому числі і тих, які виникнуть в майбутньому, тягне за собою наслідки неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином. Оскільки позивач не довів належними та допустимими доказами перехід права вимоги від АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ТзОВ «Фінансова компанія «Ел.Ен.Груп», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юрспецфінанс» не могло набути право вимоги до боржника за кредитним договором №014/0124/82/91822777 від 16.01.2019 року, а відтак його права не є порушені.

Просить рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України розгляд справи судом апеляційної інстанції проведено без повідомлення учасників справи, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних мотивів.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У пункті 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ст.ст. 12, 13 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 2 ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Судом встановлено, що 16.01.2019 року між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 014/0124/82/91822777, згідно якого кредитор зобов`язувався надати позичальнику кредит у розмірі 57675,24 грн, а позичальник зобов`язувався використати кредит за цільовим призначенням, сплатити проценти за користування кредитом, а також виконати інші зобов`язання, визначені договором. Кредит надано на придбання товарів та послуг для задоволення власних потреб позичальника, не пов`язаних з підприємницькою діяльністю.

Згідно з п.п. 1.1.5. та 1.1.6. договору строк кредиту - 48 місяців з дати надання кредиту, датою повного погашення кредиту є 16 січня 2023 року.

Відповідно до п. 1.1.7. договору процентна ставка є фіксованою. На період з 16 січня 2019 року до 15 лютого 2019 року розмір процентної ставки за кредитом складає 0.01% річних. З 16 лютого 2019 року процентна ставка за кредитом застосовується в розмірі 52.9 % річних, без укладення додаткової угоди до договору.

Випискою по рахунку ОСОБА_1 за період з 16 січня 2019 року до 16 січня 2020 року підтверджується, що відповідач отримав кредитні кошти та користувався ними.

Додатковою угодою №014/0124/82/91822777/81-1/33914 від 29.05.2020 року до договору про надання банківських послуг №014/0124/82/91822777 від 16.01.2019 року збільшено строк кредиту на 22 місяці, у зв`язку з чим датою остаточного погашення кредиту є 16.11.2024 року, а також врегульовано порядок сплати заборгованості, з врахуванням якої погоджено графік погашення кредиту, що є додатком № 1 до цієї додаткової угоди.

Згідно п. 8.1. договору кредитор у встановленому законодавством України порядку має право без згоди позичальника відступити свої права вимоги за договором будь-якій особі.

Пунктом 8.2 договору передбачено, що у разі відступлення прав вимоги за договором, новий кредитор набуває усі права та обов`язки кредитора за договором, що виникають з розділу 1 договору в повному обсязі, в тому числі і право вимоги повернення кредиту, процентів за користування ним, пені.

09.04.2020 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТзОВ «Фінансова компанія «Ел.Ен.Груп» укладено договір про відступлення права вимоги № 114/2-31-F відповідно до якого право вимоги за кредитним договором №014/0124/82/91822777 від 16.01.2019 року, укладеного між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 , перейшло до ТзОВ «ФК «Ел.Ен.Груп».

02.08.2021 року між ТзОВ «Фінансова компанія «Ел.Ен.Груп» та ТзОВ «Фінансова компанія «Юрспецфінанс» укладено договір відступлення прав вимоги №02-08/21-F, згідно якого ТзОВ «Фінансова компанія «Юрспецфінанс» на умовах та в порядку, встановленому цим договором, за плату набуло права вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у Реєстрі боржників, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань за кредитними договорами.

Згідно витягу з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №02-08/21-F від 02.08.2021 року, ТзОВ «Фінансова компанія «Юрспецфінанс» набуло права грошової вимоги, в тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором №014/0124/82/91822777 від 16.01.2019 року.

Згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №014/0124/82/91822777 від 16.01.2019 року, така становить 89617,74 грн та складається з 71637,43 грн заборгованості за основною сумою боргу, 16422,93 грн заборгованості за відсотками та 1557,38 грн заборгованість за відсотками, нарахованими новим кредитором.

Задовольняючи позов ТзОВ «Юрспецфінанс» про стягнення заборгованості, суд першої інстанції виходив з того, що до позивача як до нового кредитора перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №014/0124/82/91822777 від 16 січня 2019 року, умови якого відповідач належним чином не виконував, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 89 617,74 грн, що підлягає стягненню з нього в користь нового кредитора.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується повністю, оскільки такий відповідає матеріалам справи та зібраним у справі доказам.

Доводи апеляційної скарги про те, що ТзОВ «Фінансова компанія «Юрспецфінанс» не набуло право вимоги за кредитним договором №014/0124/82/91822777 від 16.01.2019 року, укладеним між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 , на підставі договору відступлення прав вимоги №02-08/21-F від 02.08.2021 року, укладеного між ТзОВ «Фінансова компанія «Ел.Ен.Груп» та ТзОВ «Фінансова компанія «Юрспецфінанс», оскільки не відбулося відступлення права вимоги від АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ТзОВ «Ел.Ен.Груп», спростовуються матеріалами справи, які містять належні докази переходу права вимоги до ОСОБА_1 від АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ТзОВ «Фінансова компанія «Ел.Ен.Груп» та від ТзОВ «Фінансова компанія «Ел.Ен.Груп» до ТзОВ «Фінансова компанія «Юрспецфінанс» згідно договору відступлення прав вимог, презумпція промірності яких ОСОБА_1 не спростована.

Крім того, не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо неправомірності нарахування відсотків за користування кредитним коштами після відступлення права вимоги, оскільки договір факторингу є підставою для сингулярного правонаступництва, в силу якого не відбувається припинення попереднього кредитного зобов`язання. У такому разі відбувається зміна суб`єктного складу на стороні кредитора у правовідношенні, тобто цивільні правовідносини існують безперервно, не припиняючись, відбувається лише заміна одного з їх учасників. Отже, у подібних випадках не відбувається припинення одних правовідносин і виникнення інших, при цьому правовідносини за змістом і природою продовжують існувати за основними своїми характеристиками.

Таким чином, у разі відступлення права вимоги новий кредитор замінює собою особу у всіх правах, що існували на момент здійснення відступлення і не припинилися внаслідок такої заміни кредитора у зобов`язанні.

Зміст зобов`язання як правовідношення визначається сукупністю певних прав та обов`язків відповідно, у разі відступлення права вимоги до нового кредитора переходять усі права, які належали первісному кредитору. А отже, у спірних правовідносинах обсяг прав визначається обсягом прав, пов`язаних з обов`язком з повернення суми кредиту і виконанням усіх похідних від цього зобов`язань. Наведене не стосується конкретного розміру та грошового вираження вимог за усіма складовими такого зобов`язання, оскільки в силу такого відступлення права вимоги відбувається перенесення на нового кредитора усіх прав, що випливають з договору.

Відтак, ТзОВ «Фінансова компанія «Юрспецфінанс» набуло право вимоги за кредитним договором №014/0124/82/91822777 від 16 січня 2019 року, в тому числі право вимагати виконання зобов`язання щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами в межах строку кредитування.

Набувши статус кредитора за кредитним договором №014/0124/82/91822777 від 16 січня 2019 року, ТзОВ «Фінансова компанія «Юрспецфінанс» нарховувало відсотки в межах строку кредитування, а відтак позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитним коштами є обґрунтованими.

Інші доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення. Повний текст даного судового рішення складено 24 лютого 2025 року.

Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Кам`янка-Бузькогорайонного судуЛьвівської областівід 15липня 2024рокузалишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 24 лютого 2025 року.

Головуючий: Н.П. Крайник

Судді: Я.А. Левик

М.М. Шандра