Рішення

від 12.03.2025 по справі 669/1100/24

БІЛОГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

БІЛОГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ вул. Шевченка, 42, смт Білогір`я, Шепетівський район, Хмельницька область, 30200 тел./факс (03841) 2-14-44, тел. 2-03-97, е-mail: inbox@bg.km.court.gov.ua, web:https://bg.km.court.gov.ua/sud2201/, код ЄДРПОУ 02886947

Справа № 669/1100/24

Провадження № 2/669/52/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2025 року смт.Білогір`я

Білогірський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючого судді Вишневського В.О.,

з участю: секретаря судового засідання Валігури А.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в с-щі Білогір`я цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

24 жовтня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті баби, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зазначив, що він, як спадкоємець за законом, не може оформити свої спадкові права, так як за життя власника на житловий будинок не був виготовлений правовстановлюючий документ, а тому нотаріусом йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на вказане нерухоме майно.

Ухвалою Білогірського районного суду Хмельницької області від 30 грудня 2024 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Позивач ОСОБА_2 про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, в судове засідання не з`явився, однак подав до суду заяву, в якій просив розгляд справи проводити без його участі, вимоги, викладені в позовній заяві, підтримав повністю, просив позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, в судове засідання не з`явився, однак подав до суду заяву, в якій просив розгляд справи проводити без його участі, вказав, що позовні вимоги визнає та просить їх задовольнити.

Враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є сином померлого ОСОБА_3 та внуком ОСОБА_4 що підтверджується свідоцтвом про його народження серії НОМЕР_1 від 30 вересня 1977 року, актовий запис № 25.

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 30 вересня 2020 року, актовий запис № 135.

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 01 липня 2008 року, актовий запис № 15.

Згідно довідки, виданої виконавчим комітетом Білогірської селищної ради Шепетівського району Хмельницької області від 18 листопада 2024 року № 79, ОСОБА_4 на день смерті проживала та була зареєстрована по АДРЕСА_2 і з нею, окрім інших осіб, проживав позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який згідно наданих суду правовстановлюючих документів є внучкою померлої ОСОБА_4 .

Відповідно довідки Білогірської селищної ради Хмельницької області від 18 листопада 2024 року № 80 житловий будинок АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з довідкою, виданою виконкомом Білогірською селищною радою Хмельницької області від 19 листопада 2024 року № 7034, за житловим будинком, розташованим по АДРЕСА_2 , рахуються земельні ділянки загальною площею 0,25 га, в тому числі для обслуговування житлового будинку і господарських споруд 0,25 га.

Крім того, відомості про наявність житлового будинку АДРЕСА_1 , його технічні характеристики підтверджується копією технічного паспорту, виданого Комунальним підприємством «Білогірське бюро технічної інвентаризації» від 23 жовтня 2024 року.

З повідомлення приватного нотаріуса Шепетівського районного нотаріального округу Хмельницької області Савіцької З.М. від 21 листопада 2024 року № 110/01-16 вбачається, що видати ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину на житловий будинок після смерті спадкодавця ОСОБА_4 неможливо через відсутність правовстановлюючого документа на таке майно.

З інформаційної довідки, виданої приватним нотаріусом Шепетівського районного округу Хмельницької області Савіцькою З.М. від 04 лютого 2025 року № 15/01-16 вбачається, що після смерті ОСОБА_4 , 1921 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадщину прийняв син померлої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадщину прийняв син померлого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (відповідач у справі) та син померлого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (позивач у справі).

За умовами ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

З приписів ч. 1 ст. 5 ЦПК України вбачається, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно із ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно зі статтею 3 зазначеного Закону, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його спорудження, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого права, а не підставою його виникнення.

Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року у справі № 557/1209/16-ц, від 22 червня 2021 у справі № 200/606/18.

Так само у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» зазначено, що до 2004 року нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». При вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно судам слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків.

У п. 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127, міститься перелік об`єктів (будівельних робіт), які не належать до самочинного будівництва. Зокрема, зазначено, що до самочинного будівництва не належать індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них побудовані до 05 серпня 1992 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 1992 року № 449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення» (втратила чинність 30 грудня 2004 року) було встановлено порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва. Згідно з п. 84 постанови документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, не вимагається в разі державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 05 вересня 1992 року.

Також відповідно до п. 42 вказаного вище Порядку документом, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку, господарської (присадибної) будівлі та споруди, прибудови до них, побудованих до 05 серпня 1992 року, є технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна.

Системний аналіз зазначених вище положень свідчить про те, що до 05 серпня 1992 року законодавець не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності. Законодавство, чинне на той час, не пов`язувало виникнення права власності на житлові будинки з господарськими будівлями і спорудами з державною реєстрацією такого права. Відтак, її відсутність не свідчить про відсутність права власності, а правові засади прийняті в експлуатацію об`єктів, побудованих до 05 серпня 1992 року, відсутні.

Документом, що засвідчував факт існування об`єкта нерухомого майна і містив його технічні характеристики, був технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації.

23 жовтня 2024 року Комунальним підприємством «Білогірське бюро технічної інвентаризації» на замовлення ОСОБА_1 виготовлено технічний паспорт на будинок садибного типу, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , згідно якого останній побудований в 1970-х роках, а відтак у відповідності до п. 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна цей будинок не є самочинним будівництвом і не потребує введення в експлуатацію.

Постановою Кабінету Міністрів України від 9 вересня 2009 року "Про затвердження Тимчасового порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом приватних житлових будинків садибного типу, дачних та садових будинків з господарськими спорудами і будівлями, споруджених без дозволу на виконання будівельних робіт" було передбачено, що підставою для оформлення права власності на приватні житлові будинки, дачні та садові будинки, споруджені до 5 серпня 1992 року, є складений БТІ висновок про технічний стан будівлі та документ, що засвідчує право власності або користування земельною ділянкою, на якій вона розміщена. Зазначена постанова втратила чинність 2 червня 2011 року.

Законом України від 17 лютого 2011 року "Про регулювання містобудівної діяльності" (Закон N 3038-VI) встановлено, що прийняття в експлуатацію зведених до 31 грудня 2009 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, здійснюється інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю за результатами технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж таких об`єктів за наявності документа, що посвідчує право власності або користування земельною ділянкою, на якій вони розташовані.

Відповідно до ст. 58 Конституції України нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, тому загальні правила прийняття в експлуатацію не можуть поширюватися на приватні житлові будинку з господарськими будівлями та спорудами, які збудовані до 5 серпня 1992 року.

Житловий будинок ОСОБА_4 збудований в 1970-х роках, тому для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно було б достатньо технічного паспорта, складеного за результатами технічної інвентаризації, виписки із погосподарської книги сільської ради, рішення місцевої ради про згоду на оформлення права власності на нерухоме майно.

Проте право власності ОСОБА_4 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташованими по по АДРЕСА_2 як власника, припинилося на підставі п. 11 ч. 1 ст. 346 ЦК України у зв`язку із його смертю.

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, тому до позивача, як до спадкоємця, який прийняв спадщину, відповідно до ст. 1216 цього ж Кодексу перейшли всі права власника майна, проте із за відсутності на житловий будинок правовстановлюючих документів, оформити право власності на вказане майно у позасудовому порядку неможливо.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження

Згідно з п. п. 5 п. 1 ст. 19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01 липня 2004 року правовстановлюючим документом, на підставі якого проводиться реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна може бути рішення суду, що набрало законної сили про визнання права власності на об`єкти нерухомого майна.

Згідно ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають в державі, тому у суду є всі підстави для розгляду вказаного позову та достатньо доказів вважати, що житловий будинок, з надвірними спорудами, розташованими по АДРЕСА_2 повинен належати позивачу ОСОБА_1 , як спадкоємцю за законом.

Приймаючи до уваги, що на момент смерті, тобто на момент відкриття спадщини, спадкодавцеві ОСОБА_4 належало право на житловий будинок АДРЕСА_1 , а позивач ОСОБА_2 є спадкоємцем вказаного майна померлого за законом, суд вважає, що позов необхідно з цих підстав задовольнити.

Керуючись ст. ст. 328, 1216-1222, 1268-1270 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 81, 229, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП: НОМЕР_4 ), уродженцем с. Соснівка Білогірського району Хмельницької області, в порядку спадкування за законом після смерті баби ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду .

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Реквізити сторін:

позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ), зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ;

відповідач: ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_5 ), зареєстроване місце проживання АДРЕСА_3 .

Суддя Василь ВИШНЕВСЬКИЙ