Рішення

від 12.03.2025 по справі 227/2818/24

АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 227/2818/24

(2/199/1098/25)

РІШЕННЯ

Іменем України

12 березня 2025 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Богун О.О.

при секретареві Дубовик А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального провадження в залі суду в місті Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Добропільської міської ради про позбавлення батьківських прав, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Добропільської міської ради про позбавлення батьківських прав.

В обґрунтування позову посилається на те, що відповідач ОСОБА_3 є моїм зятем позивача, який проживав у цивільному шлюбі з ОСОБА_4 , яка є донькою позивача. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася донька ОСОБА_5 . ОСОБА_6 від першого шлюбу має сина - ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідач майже ніде не працював. Потім став сильно зловживати спиртними напоями.

В 2021 році відповідач виїхав до Польщі на заробітки. Після введення в Україні воєнного стану, в березні 2022 року, ОСОБА_6 з двома дітьми виїхали до Польщі, де мешкали разом з відповідачем.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 померла.

Відносини в родині погіршились, відповідач почав зловживати спиртними напоями. Між ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 почалися сварки, непорозуміння, бійки.

Відповідач ОСОБА_3 не займається вихованням дитини, не утримує її матеріально, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не забезпечує необхідного харчування, медичного огляду, лікування дитини.

В зв`язку із цим позивач просить позбавити відповідача ОСОБА_3 батьківських прав щодо його неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Ухвалою від 05 грудня 2024 року відкрито провадження по справі та визначено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 27 січня 2025 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до розгляду по суті.

12 березня 2025 року справу розглянуто по суті з ухваленням рішення.

Представник позивача ОСОБА_11 в судове засідання не з`явилась, в наданій заяві підтримала позов в повному обсязі та просила задовольнити з підстав, визначених в позовній заяві.

У судове засідання відповідачка ОСОБА_2 не з`явився, про день та час судового засідання повідомлявся у встановленому законом порядку.

Представник третьої особи Служби у справах дітей Добропілької міської ради Орлова Т.В. . в судове засідання не з`явилась, в наданій заяві підтримала позов в повному обсязі та просила задовольнити.

Суд, вивчивши і дослідивши письмові матеріали справи, аналізуючи і оцінюючи надані докази, приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 165 Сімейного кодексу України, з позовом про позбавлення батьківських прав можуть звернутися: один із батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина; заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, у якому вона перебуває; орган опіки та піклування; прокурор; сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 та ОСОБА_12 є батьками ОСОБА_13 (а.с. 9). Відповідно до свідоцтва пр. шлюб виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану по м.Добропілля Добропільського міськрайонного управління юстиції Донецької області за актовим записом № 26 ОСОБА_13 при одруженні змінила прізвище на ОСОБА_14 (а.с. 10).

Відповідно до свідоцтва про народження Серії НОМЕР_2 виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м.Добропіллю Добропільського міськрайоннго управління юстиції у Донецькій області у ОСОБА_3 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась донька ОСОБА_5 (а.с. 11).

Відповідно до Скороченого витягу зі свідоцтва поро смерть № НОМЕР_3 виданого 15.06.2023 року в Республіці Польща ОСОБА_6 померла (а.с.14-15).

Рішенням районного суду в Колобжегу справа 111№451/23 від 10.11.2-23 року було призначено тимчасового опікуна для неповнолітньої громадянки України ОСОБА_15 , обов`язки тимчасового опікуна було призначено ОСОБА_16 (а.с. 16-19).

Наказом служби у справах дітей Добропільської міської ради від 06.12.2023 року №137 ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 , взято на первинний облік дітей, які залишились без батьківського піклування, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (а.с. 22).

Відповідно до довідки складеної Навчально-виховний комплекст загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів-ліцей м.Добропілля Донецької області від 16.07.2024 року №171, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , навчається в 7 класі, за дистанційною формою навчання. Батько дитини батьківські збори не відвідував, до школи не приходив, у вихованні доньки участі не брав (а.с.21).

Виконавчий комітет Добропільської міської ради вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , 1985 року народження, відносно неповнолітньої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що надано висновок (а.с.25-26).

Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ч. 4 ст. 155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом, в тому числі за ст. 164 Сімейного Кодексу України - підставою позбавлення батьківських прав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо він, вона ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Чинне законодавство зазначає, що позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.

Способи та методи ухилення від обов`язку з виховання та утримання дитини зазначено в постанові Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 року в п.16: «Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори як кожен окремо, так і в сукупності, треба розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками».

За змістом роз`яснень, п. п. 15, 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 20 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (далі - Постанова) позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов`язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин. Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно вимог ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні.

Суд вважає за необхідне врахувати, що позбавлення судом особи батьківських прав в значенні пункту 2 статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод ( далі по тексту - ЄКПЛ) становить втручання у її право на повагу до його сімейного життя, яке гарантується п. 1 ст. 8. Таке втручання не становитиме порушення ст. 8 лише у тому разі, якщо воно здійснене «згідно з законом», відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в п. 2, і до того ж є «необхідним у демократичному суспільстві» для забезпечення цих цілей.

Як зауважив Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - ЄСПЛ), у ряді рішень з цього приводу, визначаючи, чи був такий захід, як позбавлення батьківських прав, «необхідним у демократичному суспільстві» слід проаналізувати, чи може він найкраще задовольняти інтереси дитини. Водночас ЄСПЛ нагадує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага.

Оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельно оцінювати низку факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте, необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (п.79 рішення ЄСПЛ від 10 січня 2008 у справі «Кірнс проти Франції» (Kearns v. France) (заява № 35991/04).

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці.

11 липня 2017 року Європейським Судом з прав людини було винесено рішення у справі «М.С. проти України», у якому суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати, зокрема, два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є не благодійним.

Статтею 150 СК України передбачено, що батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток.

Позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

ВС в постанові від 24.10.2018 року по справі №761/2855/17 також вказав, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, та можливе в разі доведення умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків.

Під час розгляду даної справи, встановлено, що відповідач не цікавиться життям та розвитком своєї доньки, не виявляє турботи та піклування, матеріально не забезпечує.

Тому суд приходить до висновку, що відповідач свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків та в його діях вбачає винну поведінку відносно дитини, тому підстав для попередження відповідача про необхідність зміни ставлення до виховання дитини немає.

Одночасно з цим, суд вважає за доцільне, роз`яснити відповідачці положення ст.169 СК України, що мати, батько, які були позбавлені батьківських прав мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо дитина була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо на час розгляду справи судом дитина досягла повноліття.

На підставі викладеного, детально проаналізувавши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позивачем надано достатньо доказів, що підтверджують свідоме ухилення ОСОБА_3 , 1985 року народження, від виконання своїх батьківських обов`язків та його небажання виховувати дитину, а тому позовні вимоги про позбавлення батьківських прав є обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги доведені належними, допустимими та достатніми доказами, через що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, у разі задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 10, 11-13, 141, 258, 259, 263-265, 273, 280-283 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Добропільської міської ради про позбавлення батьківських прав, - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , батьківських прав відносно його неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1211 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень) 20 коп.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.О.Богун

12.03.2025