Рішення

від 18.03.2025 по справі 204/5972/24

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа №204/5972/24

Провадження №2/204/243/25

РІШЕННЯ

іменем України

18 березня 2025 року м.Дніпро

Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді Книш А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Волноваської міської військово-цивільної адміністрації Волноваського району Донецької області про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до відповідача з позовом, в якому просила визнати за нею право власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з кімнат 8-1; 8-2; 8-3; 8-4; 8-5; 8-6; 8-7; 8-8: 8-9; 8-10; 1/10 А/п-підвал, загальною площею 58 кв.м., житловою площею 41,30 кв.м., що становить 7/100 частин ідеальної частки багатоквартирного будинку. На обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 02 липня 1992 року Першою волноваською державною нотаріальною конторою зареєстрованого в реєстрі за №1-1166, є власником вказаної квартири. У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України позивач була вимушена переміститися з місця свого проживання до м.Дніпра. Позивачу відомо, що внаслідок військових дій, спричинених агресією Російської Федерації проти України, її квартира пошкоджена. Позивач вважає за необхідне отримати компенсацію за пошкодження її майна. Однак рішенням державного реєстратора позивачу було відмовлено у проведенні реєстраційних дій з огляду на те, що не вдалось отримати відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно, право власності на яке зареєстровано до 01.01.2013. Зазначене рішення унеможливлює отримання у майбутньому позивачем компенсації для відновлення своєї квартири, а також позбавляє іншим чином можливості розпоряджатися своїм майном.

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровськавід 21 червня 2024 року відкрито провадження у даній цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши письмові докази, встановив такі фактичні обставини.

З 30 січня 1981 року позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.10-11).

Відповідно до копії договору купівлі-продажу 02 липня 1992 року, посвідченого державним нотаріусом Першої волноваської державної нотаріальної контори Степанишенко Л.І. та зареєстрованого в реєстрі за №1-1166, позивач купила трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 , яка складається з кімнат: 8-1; 8-2; 8-3; 8-4; 8-5; 8-6; 8-7; 8-8: 8-9; 8-10; 1/10 А/п-підвал, загальною площею 58 кв.м., житловою площею 41,30 кв.м., що становить 7/100 частин ідеальної частки багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 (а.с.12-13).

Відомості про реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно відсутні (а.с.17).

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Александрук Г.В. від 01 квітня 2024 року відмовлено в проведенні реєстраційних дій, оскільки не надано інформаційну довідку від відповідного бюро технічної інвентаризації на запит державного реєстратора (а.с.21).

З відповіді відділу «Центр надання адміністративних послуг» Волноваської міськоївійськово-цивільноїадміністрації Волноваськогорайону Донецькоїобласті від23квітня 2024року встановлено,що доступдо реєстровихкниг тареєстраційних справ,зберігачем якихє ТОВ«Волноваське бюротехнічної інвентаризації»,відсутній;підприємство тадокументація неевакуйовані тазнаходяться натимчасово окупованійтериторії (а.с.23).

Відповідно до відповіді Донецької обласної державної адміністрації від 10 травня 2024 року вбачається, що облдержадміністрація не володіє інформацією про переміщення ТОВ «Волноваське БТІ», про вивезення або передачу документів на контрольовану територію, а також про здійснення цим підприємством своїх функцій (а.с.27).

З відповіді Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 05 червня 2024 року встановлено, що Волноваська державна нотаріальна контора до особливого розпорядження знаходиться в простої; документи нотаріального діловодства та архіву Волноваської державної нотаріальної контори з 2002 року до Донецького обласного державного нотаріального архіву не передавались та не були вивезені з адреси розташування контори; доступ до справ, що перебували в провадженні Волноваської державної нотаріальної контори відсутній (а.с.37-38).

Вирішуючи пред`явлені позовні вимоги суд виходить з такого.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У пункті 1 частини другої зазначеної статті передбачено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном згідно з положеннями частини першої статті 317 ЦК України.

Частиною першою статті 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За змістом статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У статті 328 ЦК України визначено презумпцію правомірності набуття права власності. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Ураховуючи, що відповідно до статті 328 цього Кодексу набуття права власності це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт і чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 ЦК України (аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 21 листопада 2018 року у справі N 920/615/16, від 05 вересня 2019 року у справі N 907/310/18).

Стаття 392 ЦК України, в якій ідеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне у позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі N 760/14438/15-ц.

Отже, розглядаючи обставини цієї справи в контексті вказаних норм права за загальним правилом судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне право власності, набуте раніше на законних підставах, у випадках, коли це право не визнається, заперечується або оспорюється. Тобто положення стаття 392 ЦК України спрямована на захист існуючого, наявного права, що виникло у позивача з передбачених законодавством підстав і підтверджується належними та допустимими доказами.

Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку, зокрема у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права власності особи щодо майна, право власності на яке оспорюється або не визнається іншою особою, а також підтверджене належними доказами порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно. Така правова позиція викладена у пункті 13 постанови Верховного Суду від 20 березня 2018 року у справі N 910/1016/17, пункті 12 постанови від 17 квітня 2018 року у справі N 914/1521/17).

З огляду на викладене, враховуючи надані суду докази, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 89, 141, 264 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 доВолноваської міськоївійськово-цивільноїадміністрації Волноваськогорайону Донецькоїобласті провизнання прававласності задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з кімнат: 8-1; 8-2; 8-3; 8-4; 8-5; 8-6; 8-7; 8-8: 8-9; 8-10; 1/10 А/п-підвал, загальною площею 58 кв.м., житловою площею 41,30 кв.м., що становить 7/100 частин ідеальної частки багатоквартирного будинку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Волноваська міська військово-цивільна адміністрація Волноваського району Донецької області, місцезнаходження: Донецька область, м. Волноваха, вул. Центральна, буд. 88, ідентифікаційний код 44048570.

Головуючий