Ухвала

від 18.03.2025 по справі 296/2698/25

КОРОЛЬОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа № 296/2698/25

2/296/1781/25

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в цивільній справі

"18" березня 2025 р. м.Житомир

Суддя Корольовського районного суду м.Житомира Шкиря В.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Житомирської міської ради про судовий захист порушених цивільних прав та інтересів, недодержанням вимог земельного законодавства, -

ВСТАНОВИВ:

13 березня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Корольовського районного суду м.Житомира із позовною заявою до Виконавчого комітету Житомирської міської ради, відповідно до змісту якої просить:

- визнати незаконними рішення, дії чи бездіяльності Виконавчого комітету Житомирської міської ради, недодержанням у 22 випадках земельного законодавства під час розгляду її клопотання від 16 квітня 2013 року №3578 про надання дозволу на одержання безоплатно у власність земельної ділянкт для будівництва та обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ;

- відшкодувати їй моральну шкоду в сумі 220 000 гривень, заподіяну внаслідок вчинення 22 випадків недодержання вимог земельного законодавства.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що Виконавчим комітетом Житомирської міської ради вчинено незаконні рішення, дії та бездіяльність при розгляді її клопотання від 16 квітня 2013 року, якими порушено цивільні права та інтереси позивачки, в тому числі: не розглянуто клопотання протягом 85 днів; при складанні висновку від 06.05.2013 №185-П/13 не додержано вимог земельного законодавства; не враховано рішення сесії міської ради від 21.06.2012 №400; не включено в порядок денний та не оприлюднено на розгляд сесії проект рішення. Всього допущено 22 випадки порушень законодавства. З огляду на вказане, просить стягнути моральну шкоду, яку оцінює в 220 000 грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Корольовського районного суду м.Житомира від 13.03.2025 головуючою у даній справі визначено суддю Шкирю В.М., та 14.06.2024 справу передано судді для розгляду.

Відповідно до ч.1 ст.187 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд відкриває провадження у справі за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження.

Дослідивши матеріали позовної заяви суд дійшов висновку, що у відкритті провадження слід відмовити, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів позовної заяви встановлено, що 16 квітня 2013 року ОСОБА_1 було складено та подано до Житомирської міської ради клопотання про надання дозволу на одержання безоплатно у власність земельної ділянки із земель міської ради для будівництва та обслуговування житлового будинку у межах норм безоплатної передачі у розмірі 0,10 га за адресою: АДРЕСА_2 , у відповідності до п.6 ст.118 Земельного кодексу України. До клопотання додано: графічний матеріал викопіювання зі схеми плану м.Житомира, на якому зазначене бажане місце розташування земельної ділянки; копії фотографій частини провулку, нового будівництва за кооперативом Хмельники та нових житлових будинків.

06 травня 2013 року головним спеціалістом Управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища ОСОБА_2 було складено висновок №185-П/2013 щодо попереднього розгляду матеріалів вибору місця розташування земельної ділянки щодо об`єкту для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_2 , в якому зазначено про неможливість виділення в користування земельної ділянки площею 0,10 га по АДРЕСА_2 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Також у вказаному висновку зазначено, що земельна ділянка, яку бажає отримати у власність громадянка ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд розташовується в межах червоних ліній перспективного розвитку АДРЕСА_3 та пров.1-Винокурного, де розміщення об`єктів капітального будівництва заборонено.

Рішенням двадцять четвертої сесії шостого скликання Житомирської міської ради від 11.07.2013 №587 ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою на підставі ст.ст.39, 118, 123 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), ст.cт.17, 19 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", зокрема через невідповідність чинному містобудівному законодавству.

Відповідно до ч.3 ст.116 ЗК України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

За правилами ч.6 ст.118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно з ч.7 ст.118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч.10 ст.118 ЗК України, відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що ними встановлено підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та визначені органи, уповноважені розглядати ці питання. Ці норми, зокрема, передбачають, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів з клопотанням на отримання дозволу для розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність, за результатами розгляду і оцінки якого встановлені ЗК України органи приймають одне з відповідних рішень. При цьому, підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

За змістом ч.1 ст.19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Приписами п.2 ч.1 ст.4 КАС України закріплено, що публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ, закріпленими у ст.19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

При цьому, п.7 ч.1 ст.4 КАС визначено, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Відповідно до ч.5 ст.21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Відповідно до сталої практики Верховного Суду, відмова у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає оскарженню у порядку адміністративного судочинства, якщо рішення органу місцевого самоврядування/органу виконавчої влади, вимоги позивача або ж заперечення відповідача не пов`язані з визнанням права власності на земельну ділянку та оспорюванням права власності інших осіб (постанова ВП ВС від 30 травня 2018 року у справі №826/5737/16).

Як встановлено зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів, ОСОБА_1 вважає, що при розгляді її клопотання від 16 квітня 2013 року відповідачем не було дотримано вимог чинного земельного законодавства, в тому числі, неправомірно відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, порушено строки і процедуру розгляду клопотання, не взято до уваги всі документи, додані нею до клопотання від 16.04.2013, не враховано рішення сесії міської ради від 21.06.2012 №400, внаслідок чого їй також заподіяно моральну шкоду.

Таким чином, при вирішенні судом позовних вимог у цій справі, передусім підлягає дослідженню правомірність дій відповідача при розгляді клопотання ОСОБА_1 від 16 квітня 2013 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що охоплює собою встановлення судом обставин дотримання процедури розгляду клопотання, прийнятого за її результатами рішення та надання оцінки правомірності відмови у задоволенні клопотання з урахуванням висновку Управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища №185-П/2013. При цьому, такі обставини не пов`язані з визнанням права власності на земельну ділянку та оспорюванням права власності інших осіб.

Враховуючи наведене, спір у даній справі є публічно-правовим та підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.

При цьому, вимога про стягнення моральної шкоди також підлягає розгляду адміністративним судом за правилами ч.5 ст.21 КАС України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи наявність підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України, суд відмовляє у відкритті провадження.

Керуючись статтями 19, 186, 260, 261, 353 ЦПК України, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у відкритті провадження у цивільній справі №296/2698/25 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Житомирської міської ради про судовий захист порушених цивільних прав та інтересів, недодержанням вимог земельного законодавства.

Роз`яснити позивачу, що вказаний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства Житомирським окружним адміністративним судом (вул.Бориса Лятошинського, 5, м.Житомир 10001).

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження, разом із позовною заявою та доданими до неї документами, надіслати особі, яка її подала. Копія позовної заяви залишається в суді.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено та підписано суддею 18 березня 2025 року.

Суддя В. М. Шкиря