Приморський районний суд м.одеси
Новинка
Отримуйте стислий та зрозумілий зміст судового рішення. Це заощадить ваш час та зусилля.
РеєстраціяПровадження № 2/522/287/25
Справа № 522/10868/24
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 березня 2025 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси
у складі: судді - Бондар В.Я.,
за участю секретаря судового засідання - Єрганінової К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради, про визначення місця проживання дітей разом з матір`ю,
ВСТАНОВИВ:
Позивач в особі представника ОСОБА_3 03.07.2024 звернулася до Приморського районного суду м.Одеси з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради, про визначення місця проживання дітей разом з матір`ю.
Позовні вимоги мотивовані тим, що діти сторін проживають разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач не цікавиться життям дітей, не займається їх вихованням та утриманням.
Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 08.07.2024 провадження у справі відкрите, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 21.08.2024.
Розгляд справи у підготовчому засіданні 21.08.2024 відкладено на 03.10.2024 у зв`язку з неявкою сторін та поданням однойменної заяви представника позивача.
У підготовчому засіданні 03.10.2024 відкладено розгляд справи на 20.11.2024 внаслідок задоволення клопотання представника позивача ОСОБА_3 .
У підготовчому засіданні 20.11.2024 розгляд справи відкладено на 14.01.2025 у зв`язку з неналежним сповіщенням відповідача та у зв`язку з відсутністю висновку органу опіки та піклування щодо розв`язання спору.
У підготовчому засіданні 14.01.2025 проведеному за участі ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_3 було зобов`язано орган опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради надати висновок за результати розв`язання спору по суті. У підготовчому засіданні було опитано дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Внаслідок проведеного підготовчого засідання було закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 30.01.2025.
У судовому засіданні 30.01.2025 проведеному за участі ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_3 було продовжено розгляд справи в заочному порядку, розгляд справи відкладено на 10.03.2025.
У судове засідання 10.03.2025 учасники справи не з`явилися, про час, дату та місце судового розгляду повідомлялися належним чином. Представник позивача ОСОБА_3 звернулася 10.03.2025 до суду з клопотанням про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд, у зв`язку з повторною неявкою відповідача, який належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового засідання, та неповідомленням про поважність причин такої неявки в судове засідання, ненаданням відповідачем відзиву на позов, відсутністю заперечень з боку позивача, ухвалив слухати справу у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів у заочному порядку.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що з 05 грудня 2015 року по 31 липня 2023 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі, що встановлено з заочного рішення Приморського районного суду м.Одеси від 26 червня 2023 року у справі №522/9450/22, яким розірвано шлюб між сторонами та яке набрало законної сили 31.07.2023 (а.с.9-10).
У період шлюбу у батьків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народилися доньки: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що свідчать свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 (а.с.11, 12).
Сусіди позивачки 04.04.2024 склали акт про те, що ОСОБА_1 разом з донька ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проживають за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.13).
ОСОБА_6 та ОСОБА_7 навчаються з вересня 2023 року в Одеському ліцею №62, з їх характеристик зі школи вбачається, що мати приділяє належну увагу вихованню дітей, підтримує зв`язок зі школою та класним керівником (а.с.17, 18).
Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
У статті 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.
Положення ст. 160 СК України, якою передбачено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків, яка досягла десяти років, за спільною згодою батьків та самої дитини, а місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Так, відповідно до статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до роз`яснень, наданих Верховним Судом України в п.18 Постанови Пленуму № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з`ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати.
Як встановлено статтею 171 СК України, дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.
Приймаючи рішення в інтересах дитини суд має враховувати право дитини мати і зберігати стосунки з обома батьками.
Рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й першорядно повинні бути визначені й враховані інтереси дитини з урахуванням об`єктивних обставин спору. При визначенні місця проживання дитини судам потрібно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.
У справі, що розглядається орган опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради не забезпечував участь представника у судових засіданнях та висновок щодо розв`язання спору між батьками щодо місця проживання малолітніх дітей не надав.
На виконання ухвали суду (витяг з протоколу підготовчого засідання) про надання висновку органу опіки та піклування щодо розв`язання спору, Хаджибейська районна адміністрація Одеської міської ради листом від 20.01.2025 повідомила, що не має можливості надати висновок, оскільки Центр соціальних служб Одеської міської ради не має можливості провести оцінку потреб сім`ї, а Служба у справах дітей Одеської міської ради не правових підстав для підготовки висновку щодо визначення місця проживання дітей, адже батька ОСОБА_2 вдома під час візиту працівника служба не виявлено, а на листи з проханням прибути до відділу, батько не відповідає, до відділу не з`являється (а.с.68-69).
За загальним правилом, передбаченим статтею 19 СК України та статтею 56 ЦПК України, у спорах між батьками про визначення місця проживання малолітньої дитини участь органу опіки і піклування є обов`язковою. Спеціалісти відповідного органу мають надати суду письмовий фаховий висновок щодо розв`язання спору.
Повноваження органів опіки та піклування надавати висновки, їх вид і форма деталізуються у Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 (далі - Порядок).
Зокрема, в ньому зазначено, що під час розв`язання спорів між батьками щодо визначення місця проживання (перебування) дитини служба у справах дітей повинна керуватися найкращими інтересами дитини з урахуванням рівних прав та обов`язків матері та батька щодо дитини.
Працівник служби у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини проводить бесіду з батьками та відвідує дитину за місцем проживання, про що складає акт обстеження умов проживання за формою згідно з додатком 9, а також звертається до соціального закладу та/або фахівця із соціальної роботи для забезпечення проведення оцінки потреб сім`ї з метою встановлення спроможності матері, батька виконувати обов`язки з виховання дитини та догляду за нею.
Під час розгляду питання про визначення місця проживання дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, стан здоров`я дитини, факти вчинення домашнього насильства стосовно дитини або за її присутності та інші вагомі обставини.
Згідно із пунктом 74 зазначеного Порядку під час розгляду судом спорів між батьками щодо виховання дитини районна, районна у мм. Києві та Севастополі держадміністрація, виконавчий орган міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об`єднаної територіальної громади подає суду письмовий висновок про способи участі одного з батьків у вихованні дитини, місце та час їх спілкування, складений на підставі відомостей, одержаних службою у справах дітей в результаті проведення бесіди з батьками, дитиною, родичами, які беруть участь у її вихованні, обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються зазначеної справи.
У частинах четвертій та шостій статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитись з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Тлумачення змісту зазначених приписів Сімейного кодексу України дозволяє зробити висновок, що вони не допускають виключень щодо неотримання письмового висновку органу опіки та піклування при розгляді справ, де участь органу опіки та піклування є обов`язковою, з огляду на неможливість надати такий висновок.
Наведені вище положення статті 19 СК та Порядку знайшли своє відображення у процесуальному законодавстві, з якого слідує, що такі органи займають самостійне процесуальне становище, беручи участь у судовій справі.
Так, згідно із частиною шостою статті 56 ЦПК України органи державної влади та місцевого самоврядування можуть бути залучені судом до участі у справі або брати участь у справі за своєю ініціативою для подання висновків на виконання своїх повноважень. Участь зазначених органів у судовому процесі для подання висновків у справі є обов`язковою у випадках, встановлених законом, або якщо суд визнає це за необхідне.
Висновок владних органів містить дві складові: 1) відомості про факти, на основі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для правильного розгляду та вирішення справи; 2) рекомендацію конкретного органу про те, як необхідно з точки зору державного інтересу (захист прав та інтересів дітей) вирішити справу, тобто висновок про факти та право.
Вказане дозволяє віднести висновки до засобів доказування (письмових доказів). Як й інші докази, вони не мають для суду наперед встановленої сили.
У випадку неможливості надати висновок, який ґрунтується на обстеженні умов, орган опіки і піклування з метою захисту інтересів дитини має використати всі можливі варіанти одержання інформації і оцінки обставин, що склалися, і за можливістю надати висновок з посиланням на бесіди із родичами, знайомими, або з посиланням на інші документи та із вказівкою на те, що обстежити безпосередньо умови проживання неможливо.
Однак винесення рішення у справі не може ставитися у залежність від наявності чи відсутності відповідного висновку. Адже згідно із частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб. Органи державної влади і місцевого самоврядування, надаючи висновок, діють паралельно із судом - захищаючи права та інтереси дитини і тим самим допомагають суду здійснювати захист відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України.
Такі висновки, безумовно, мають велике значення для ухвалення судом законного, обґрунтованого та справедливого рішення. Адже висновок органів державної влади та місцевого самоврядування формується із урахуванням досвіду у певній сфері, в межах компетенції відповідного органу та на основі його повноважень.
Однак не вчинення таких захисних дій з боку владного органу у вигляді неподання висновку не може слугувати підставою для відмови або для зволікання у захисті з боку суду. Адже здійснення правосуддя, захист прав та інтересів дітей не може ставитися у залежність від можливості здійснення владними органами своїх повноважень.
Тому, у випадку ненадання висновку органом опіки та піклування, залученим до участі у справі, суд може надати додатковий строк відповідному органу, відклавши розгляд справи. Однак відмовити у винесенні рішення у справі чи зупинити провадження у справі через відсутність такого висновку суд не може.
Такі висновку викладені у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року при розгляді справи №523/19706/19.
Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_3 , з метою визначення місця проживання їх з відповідачем спільних дітей дитини зверталась до Служби у справах дітей Одеської міської ради ще 04.10.2024 (а.с.47).
Однак, у зв`язку з пасивною поведінкою відповідача ОСОБА_2 висновок органу опіки та піклування до суду надано не було.
Тож, враховуючи вищевикладене, заслухавши пояснення дітей, які сказали, що живуть з мамою, суд доходить до висновку що малолітні доньки сторін ОСОБА_4 та ОСОБА_5 мають проживати з матір`ю.
Виходячи з обставин цієї справи, враховуючи, що батьки не змогли самостійно вирішити спір щодо визначення місця проживання дитини, суд дійшов висновку, що проживання дітей з матір`ю буде відповідати якнайкращим інтересам дітей, сприятиме повноцінному їх вихованню та розвитку.
Керуючись ст.ст. 1, 2, 5, 12, 30, 43, 76, 81, 84, 89, 95, 223, 235, 241, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_3 ), третя особа: Орган опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 20994020, м.Одеса, вул. Генерала Петрова, буд. 22), про визначення місця проживання дітей разом з матір`ю - задовольнити.
Визначити місце проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення суду складено 18 березня 2025 року.
Суддя: В.Я.Бондар
Суд | Приморський районний суд м.Одеси |
Дата ухвалення рішення | 10.03.2025 |
Оприлюднено | 19.03.2025 |
Номер документу | 125904641 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них |
Цивільне
Приморський районний суд м.Одеси
Бондар В. Я.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні