Ухвала

від 17.03.2025 по справі 914/1434/14

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

УХВАЛА

"17" березня 2025 р. Справа № 914/1434/14

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Желіка М.Б.,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Львівської області від 28.05.2014 (повний текст рішення складено 30.05.2014., суддя Рим Т.Я.)

у справі №914/1434/14

за позовом Львівського міського споживчого товариства, м. Львів,

до відповідача Приватного підприємства "Фірма Віган В", м. Рівне,

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Господарський суд Львівської області в рішенні від 28.05.2014 у справі №914/1434/14 ухвалив: - задоволити повністю позов Львівського міського споживчого товариства; - визнати за Львівським міським споживчим товариством право власності на складські приміщення площею 573,3 м2, за адресою: м. Львів, вул. Тургенєва (Героїв УПА), 27; - стягнути з Приватного підприємства "Фірма Віган В" 5669,60 грн судового збору.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням місцевого господарського суду, особа, що не була залучена до участі у справі - ОСОБА_1 - оскаржив його в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу, в якій просив суд скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 28.05.2014 у справі №914/1434/14 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Львівського міського споживчого товариства про визнання права власності.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.02.2025, призначено склад колегії суддів: Орищин Г.В - головуючий суддя, судді Галушко Н.А, Желік М.Б.

При дослідженні матеріалів апеляційної скарги, судом з`ясовано, що ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Львівської області від 28.05.2014 лише 03.02.2025, тобто із значним пропуском строку, встановленого для апеляційного оскарження рішення суду.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 10.02.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху, у зв`язку з відсутністю доказів надіслання копії апеляційної скарги стороні у справі, та витребувано матеріали справи №914/1434/14 з місцевого господарського суду для вирішення питання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Львівської області від 28.05.2014.

17.02.2024 на адресу суду апелянтом надіслано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги та долучено до неї докази надіслання апеляційної скарги сторонам у справі.

Після надходження матеріалів справи №914/1434/14, Західний апеляційний господарський суд в ухвалі від 24.02.2025 апеляційну скаргу залишив без руху повторно та надав апелянту строк 10 днів, з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків, а саме: надати суду належним чином обґрунтоване клопотання із зазначенням інших підстав для поновлення строку апеляційного оскарження рішення.

Ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 24.02.2025 було надіслано скаржнику 26.02.2025 засобами поштового зв`язку та отримано апелянтом 04.03.2025, про що свідчить відповідна відмітка на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, яка надійшла на адресу Західного апеляційного господарського суду.

10.03.2025 на адресу Західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення. В обґрунтування підстав поновлення строку, апелянт посилається на те, що отримав копію судового рішення 21.01.2025, тому апеляційна скарга подана з додержанням строків, визначених чинним на час розгляду господарської справи та ухвалення рішення Господарським процесуальним кодексом України.

Проте судом з`ясовано, зокрема, що скаржнику було відомо раніше про оскаржуване рішення. Вказане підтверджується даними, зазначеними Приватним підприємством "Фірма Віган В" у відзиві, надісланому на адресу Західного апеляційного господарського суду 05.03.2025. Відповідач надає докази, що представником ОСОБА_1 24.04.2023 було подано відзив на зустрічну позовну заяву у справі №465/4388/20, в якому зазначено про отримання ним копії зустрічної позовної заяви 10.04.2023, в тексті якої згадується оскаржуване рішення (рішення Господарського суду Львівської області від 28.05.2014), копія якого також наявна і серед додатків до згаданої зустрічної позовної заяви. Тобто, апелянт знав про існування оскаржуваного рішення з 10.04.2024 і мав його копію. Також, апелянт згадує про оскаржуване рішення у відзиві на апеляційну скаргу від 06.02.2023, у відзиві на касаційну скаргу від 01.04.2024 у справі №5015/2913/12.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд вважає, що скаржником не наведено достатнього обґрунтування поважності причин пропуску встановленого законом строку на подання апеляційної скарги, з огляду на наступне:

Частиною 1 ст. 93 ГПК України (у редакції, яка діяла станом на дату ухвалення рішення суду) встановлено, що апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п`яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 цього Кодексу.

Апеляційна скарга, яка подана після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо апеляційний господарський суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для відновлення строку, про що постановляється ухвала. Розгляд заяви особи про поновлення строку на подання апеляційної скарги здійснюється одним із суддів колегії суддів апеляційного господарського суду, склад якої визначений при реєстрації справи відповідно до положень частини четвертої статті 91 цього Кодексу (ч. 2 ст. 93 ГПК України).

При цьому, згідно з ч.1 ст. 91 ГПК України (в зазначеній редакції), право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили, мають сторони у справі, прокурор, треті особи та особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки.

Згідно з п. 13 ч. 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017р.) судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Разом з тим, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч.3 ст. 3 ГПК України).

Судові рішення, що ухвалені до 15.12.2017р., тобто до набрання чинності Господарським процесуальним кодексом України в редакції Закону України від 03.10.2017р. № 2147-VІІІ, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, проте розгляд таких скарг здійснюється за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України в редакції, чинній з 15.12.2017р.

Згідно з ч. 1 ст. 254 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017р.), учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Цією статтею не передбачено виключень для подачі апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції особою, яка не брала участі у справі, отже, у разі подачі апеляційної скарги такою особою, суд має вирішити питання про те, чи є поважними причини пропущення строку на оскарження судового рішення.

У ч. 2 ст. 261 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017р.) визначено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

З приписів ч. 2 ст.261 ГПК України не вбачається безумовного обов`язку суду відкрити апеляційне провадження у випадку подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки. Натомість, як вбачається із системного аналізу положень даної статті, суд у такому випадку надає оцінку наведеним апелянтом причинам пропуску строку апеляційного оскарження на предмет їх поважності.

Таким чином, скаржник має враховувати, що звернення з апеляційною скаргою поза встановленим процесуальним законом строком оскарження судового рішення покладає на нього обов`язок доведення та обґрунтування відповідних обставин, що зумовили пропуск цього строку, і у разі, коли відповідну апеляційну скаргу подано особою, не залученою до участі у справі. Разом з цим неучасть у справі особи, яка звертається зі скаргою, з посиланням на те, що рішення у цій справі стосується її прав та інтересів, не є безумовною підставою для визнання причин пропуску строку поважними та поновлення цього строку.

Системний аналіз вказаних процесуальних норм свідчить про те, що подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки, захищає її саме від передбаченої ч. 2 ст. 261 ГПК України безумовної відмови у відкритті апеляційного провадження (якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення), тобто незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, проте не звільняє вказану особу від обов`язку довести поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, передбаченого іншими вищенаведеними нормами ГПК України. Аналогічний правовий висновок викладено, зокрема у постановах Верховного Суду від 03.05.2022р. у справі № 904/1875/19, від 21.07.2022р. у cправі № 904/158/20, від 20.04.2023р. у cправі № 9/41).

Частиною 3 ст. 256 ГПК України передбачено, що строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст. 261 цього Кодексу.

Питання щодо поновлення та продовження процесуальних строків урегульовано нормами ст. 119 ГПК України, згідно із частиною першою якої суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

У розумінні ст. 86 ГПК України, питання про поважність причин пропуску процесуального строку вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З вищенаведеного слідує, що суд може поновити строк на апеляційне оскарження лише у виняткових випадках, тобто причини поновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не враховувати який вважалось би несправедливим та таким, що суперечить загальним засадам законодавства.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі - Суд) як джерело права.

За змістом ст. 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен при вирішенні питання щодо прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

У пункті 41 рішення від 03.04.2008р. у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави, однією з яких може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків".

У справі "Устименко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що сама концепція "поважних причин" не є чіткою, тому для національних судів ще важливішим було вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника.

Якщо строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.

Отже, у контексті забезпечення реалізації права на оскарження судового рішення та вирішення питання поновлення строків на таке оскарження у рішеннях ЄСПЛ сформувалась стала практика, відповідно до якої поновлення строків на оскарження може бути виправданим, якщо пропуск строку є поважний, об`єктивно незалежний від волі та поведінки скаржника.

Таким чином, вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку, апеляційний суд враховує, що оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі, а будь-які причини не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для його поновлення. Поновленню підлягає лише строк, який пропущений з об`єктивних, які не залежали від волі та поведінки особи, причин.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Львівської області від 28.05.2014 у справі № 914/1434/14 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 261 ГПК України, оскільки скаржником не наведено інших підстав для поновлення строку на оскарження судового рішення від 28.05.2014, а наведені підстави - визнаються судом неповажними, враховуючи і той факт, що скаржник рахує себе власником спірного приміщення з 21.10.2004, право власності на яке впродовж цього часу (без відома скаржника?) неодноразово переходило від одного власника до іншого (про що свідчать судові справи).

Отже, керуючись статтями 11, 86, 91, 93, 119, 234, 254, 256, 260, 261 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Визнати неповажними наведені скаржником підстави для поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Львівської області від 28.05.2014 у справі № 914/1434/14 та відмовити у поновленні строку на апеляційне оскарження.

2. Відмовити ОСОБА_1 у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Львівської області від 28.05.2014 у справі № 914/1434/14.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня її підписання.

Головуючий суддя Г.В. Орищин

суддя Н.А. Галушко

суддя М.Б. Желік