Постанова від 12.03.2025 по справі 916/4664/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/4664/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Принцевської Н.М., Філінюка І.Г.

при секретарі судового засідання: Чеголя Є.О.

За участю представників учасників справи:

від ОСОБА_1 - адвокат Тарасов С.О.

від ОСОБА_2 - адвокат Тіньковський О.Г.

від ТОВ "Дунайський аграрій" - адвокат Гресь О.В.

від ТОВ "Дунайський аграрій" - адвокат Слівенко В.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.01.2025 про закриття провадження

по справі №916/4664/24

за позовом ОСОБА_1

до 1) ОСОБА_2

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайський аграрій»

про стягнення

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайський аграрій", в якому просить суд:

- стягнути з ОСОБА_2 суму боргу за Договором купівлі - продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю (корпоративних прав) від 15.12.2020 в розмірі еквівалентній - 645 318,90 доларів США за офіційним курсом Національного банку України на день виконання рішення суду.

- стягнути з ОСОБА_2 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за Договором купівлі - продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю (корпоративних прав) від 15.12.2020 в розмірі еквівалентній - 54 111,58 дол. США за офіційним курсом Національного банку України на день виконання рішення суду.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням ОСОБА_2 зобов`язань за договором купівлі - продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю (корпоративних прав), укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , спадкоємицею якого є позивач, щодо повної та своєчасної оплати вартості частки.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.01.2025 закрито провадження по цій справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайський аграрій" про стягнення.

В мотивах оскаржуваного рішення суд першої інстанції зазначив, що спір у даній справі стосується стягнення заборгованості між двома фізичними особами за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства та не стосується захисту позивачем своїх корпоративних прав, тому не містить ознак корпоративних за змістом правовідносин.

Враховуючи, що спір у даній справі має приватноправовий характер, господарський суд дійшов висновку, що такий спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, а тому провадження у даній справі підлягає закриттю.

Не погодившись із вказаним рішенням, до Південно-західного апеляційного господарського суду звернувся позивач з апеляційною скаргою в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.01.2025 року у справі №916/4664/24 та постановити нове судове рішення яким залишити без розгляду подану ОСОБА_2 заяву про закриття провадження у справі.

Також судом апеляційної інстанції, в межах строку на апеляційне оскарження, отримано доповнення до апеляційної скарги в яких позивач просить справу № 916/4664/24 направити для продовження розгляду до Господарського суду Одеської області.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржуване судове рішення є незаконним, необґрунтованим і таким, що ухвалено із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, виходячи з наступного:

- із змісту поданої відповідачем ОСОБА_4 заяви про закриття провадження у справі вбачається, що остання оформлена із порушенням вимог частини 1 статті 170 ГПК України та не містить відомостей про усіх учасників справи;

- спір у даній справі виник при виконанні договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства щодо не здійснення оплати вартості частки. Позивач та відповідач є учасниками товариства, і між ними відсутні спадкові та сімейній правовідносини;

- з огляду на таке, а також враховуючи місцезнаходження відповідача, дана справа підсудна згідно з ст.ст.20, 30 ГПК України виключно Господарському суду Одеської області;

- судом першої інстанції допущено порушення норма процесуального права, оскільки позивача не було належним чином та завчасно повідомлено про час та місце судового засідання під час якого прийнято оскаржувану ухвалу;

- не повідомлення позивача про розгляд справи, позбавило його можливості свої заперечення щодо поданої заяви третьої особи про закриття провадження по справі;

- місцевий господарський суд не виконав свій обов`язок щодо зупинення провадження у цій справі, до вирішення іншої пов`язаної справи, яка розглядається Південним - західним апеляційним господарським судом;

- приймаючи оскаржувану ухвалу місцевий господарський суд не навів закону застосувавши який прийшов до висновку, що між позивачем та відповідачем у справі склалися спірні сімейні та/або спадкові правовідносини;

- поза увагою місцевого господарського суду залишено те, що даний спір не спрямований на набуття, зміну або припинення сімейних і спадкових прав та обов`язків, які мають вирішуватися в порядку цивільного судочинства, а є корпоративним спором, який в силу положень ст. 20 ГПК України має розглядатись саме господарським судом;

- закриваючи провадження у справі місцевий господарський суд послався на висновок Великої Палати Верховного Суду, який не є релевантним до цієї справи, а також не врахував висновків суду касаційної інстанції у подібних правовідносинах.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.01.2025 про закриття провадження по справі №916/4664/24 та призначено справу до розгляду на 24.02.2025.

Розпорядженням керівника апарату Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.02.2025 було призначено повторний автоматизований розподіл справи №916/4664/24 у зв`язку із перебуванням колегії суддів у складі головуючого судді Богатиря К.В., суддів Поліщук Л.В., Таран С.В. у відрядженні.

У відповідності до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.02.2024 справу №916/4664/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.01.2025 розподілено на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Принцевської Н.М., Філінюка І.Г.

Ухвалою суду від 05.02.2025 справу №916/4664/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.01.2025 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 26.02.2025 колегією суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Принцевської Н.М., Філінюка І.Г.

До суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_2 в якому останній просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що приймаючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд наголосив на тому, що позовні вимоги стосуються стягнення грошових коштів між двома фізичними особами у зв`язку зі спадкуванням, а спір не має ознак корпоративного. Така правова кваліфікація, не може вважатися порушенням принципу доступу до правосуддя, адже позивач наділений правом надалі ініціювати розгляд цієї ж вимоги судом загальної юрисдикції. Відмова саме господарського суду розглядати позов не позбавляє позивача права на ефективний судовий захист, а лише спрямовує його до належної процедури, що узгоджується із загальними засадами визначення юрисдикції.

Відповідач також зазначає, що враховуючи предмет даного спору та обставини по справі, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про відсутність корпоративного характеру відносин та закрив провадження, вказавши на можливість розгляду цього спору судами загальної юрисдикції.

Щодо посилання апелянта на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, відповідач зазначає, що в оскаржуваній ухвалі чітко зазначено, що позивач і його представник брали участь у попередніх судових засіданнях і були поінформовані про стадію розгляду справи.

Наголошує відповідач й на тому, що суд не мав підстав зупиняти провадження у цій справі, оскільки даний спір, та спір який розглядається іншим судом, мають різний предмет розгляду. Відповідно, відсутня об`єктивна неможливість розглядати справу до вирішення іншого провадження, що вимагається статтею 227 ГПК.

Також до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу від ТОВ «Дунайський аграрій» (підписаний представником адвокатом Гресь О.В.) в якому останнє просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

В обґрунтування своїх заперечень товариство зазначає, що місцевий господарський суд дійшов вірного та обґрунтованого висновку про те, що даний спір не є корпоративним, а носить приватноправовий характер, а тому не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Щодо посилання апелянта на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, відповідача вважає такі доводи необґрунтованими та такими, що спростовуються наявними матеріалами справи.

19.02.2025 до суду апеляційної інстанції надійшла заява представника позивача в якій останній просив суд залишити без розгляду подані до справи № 916/4664/24 усі без виключенні заяви та клопотання, які підписані громадянином ОСОБА_5 та адвокатом Гресь Олександром Валентиновичем в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайський аграрій», з`ясувати у судовому засіданні чиї інтереси представляє адвокат Гресь Олександр Валентинович по справі № 916/4664/24 та викликати у наступне судове засідання повноважного представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайський аграрій».

В обґрунтування даної заяви позивач зазначив, що позивачу після 06.02.2025 року стало відомо про те, що по справі № 910/4664/24 подаються заяви по суті справи, клопотання та заяви не уповноваженим представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайський аграрій», а саме адвокатом Гресь Олександр Валентинович.

Так, позивач зазначає, що отримав копію Договору про надання правової допомоги № 03/06/24 від 03.06.2024, що укладений від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайський аграрій» громадянином ОСОБА_5, який діє на підставі статуту, з однієї сторони та адвокатом Гресь Олександром Валентиновичем з іншого сторони.

Однак, як стверджує позивач, станом на 03.06.2024 року (день укладання Договору про надання правової допомоги № 03/06/24 від 03.06.2024 року) громадянин ОСОБА_5 звільнений з посади директора на підставі рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайський аграрій», що оформлено протоколом № 28/05/2024 від 28.05.2024, а згідно з наказом 14К від 28.05.2024 року ОСОБА_6 приступила до виконання обов`язків директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайський аграрій», і є повноважним директором Товариства.

Ухвалою суду від 26.02.2025 розгляд справи було відкладено на 12.03.2025.

20.02.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява ТОВ «Дунайський аграрій» (підписана представником ОСОБА_5.) в якій останнє просить суд:

- визнати належним та уповноваженими представником Відповідача-2 (ТОВ «ДУЙНАЙСЬКИЙ АГРАРІЙ») по справі № 916/4664/24 - адвоката Гресь Олександра Валентиновича, якому Товариство надало відповідне доручення, права та повноваження на здійснення представництва прав та законних інтересів Товариства (як Відповідача-2) в Південно-західному апеляційному господарському суді по справі № 916/4664/24;

- Визнати неналежним та неуповноваженим представником Відповідача-2 (ТОВ «ДУЙНАЙСЬКИЙ АГРАРІЙ») по справі № 916/4664/24 - Адвокатське об`єднання «А.С.-Груп» (та адвоката Слівенка Вадима Роландовича), якому Товариство ніколи не надавало жодного доручення, прав та повноважень на здійснення представництва прав та законних інтересів Товариства (як Відповідача-2) в Південно-західному апеляційному господарському суді по справі № 916/4664/24;

- Виключити дані Адвокатського об`єднання «А.С.-Груп» (та адвоката Слівенка Вадима Роландовича) з додаткових відомостей про представника Відповідача-2 (ТОВ «ДУНАЙСЬКИЙ АГРАРІЙ»);

- Забрати (позбавити / заблокувати) у Адвокатського об`єднання «А.С.-Груп» (та адвоката Слівенка Вадима Роландовича) доступ до електронної справи № 916/4664/24;

- Подані до суду Адвокатським об`єднанням «А.С.-Груп» (та адвокатом Слівенком Вадимом Роландовичем) документи (будь-які заяви, клопотання, пояснення, будь-які інші документи тощо) залишити без розгляду та повернути як такі, що подані неналежним / неуповноваженим представником Відповідача-2 (ТОВ «ДУЙНАЙСЬКИЙ АГРАРІЙ»), та як такі, які суперечать правовій позиції / інтересам Відповідача-2 (ТОВ «ДУЙНАЙСЬКИЙ АГРАРІЙ»).

В обґрунтування даної заяви відповідач зазначає, що 03.06.2024 між ТОВ «ДУЙНАЙСЬКИЙ АГРАРІЙ» та адвокатом Гресь Олександром Валентиновичем був укладений Договір про надання професійної правничої допомоги № 03/06/24 від 03.06.2024; при цьому 03.02.2025 між ТОВ «ДУЙНАЙСЬКИЙ АГРАРІЙ» та адвокатом Гресь Олександром Валентиновичем було укладено Додаткову угоду № 12 від 03.02.2025 до договору № 03/06/24, відповідно до яких ТОВ «ДУЙНАЙСЬКИЙ АГРАРІЙ» надало адвокату Гресь Олександру Валентиновичу відповідне доручення на здійснення представництва прав та законних інтересів Товариства в Південно-західному апеляційному господарському суді по справі № 916/4664/24. В тому числі повноважень адвоката Гресь Олександра Валентиновича, як представника ТОВ «ДУЙНАЙСЬКИЙ АГРАРІЙ», також підтверджують Ордером на надання правничої допомоги серія АІ № 1812869 та Свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС № 11553/10.

Отже, відповідач вважає, що адвокат Гресь Олександр Валентинович є єдиним належним представником Товариства, який діє за дорученням в інтересах товариства та який має право приймати учать в судових засіданнях, як представник товариства.

В свою чергу, ТОВ «ДУЙНАЙСЬКИЙ АГРАРІЙ» зазначає про те, що товариство ніколи не надавало Адвокатському об`єднанню «А.С.-Груп»(адвокату Слівенку Вадиму Роландовичу) жодного доручення на здійснення представництва прав та законних інтересів товариства в Південно-західному апеляційному господарському суді по справі № 916/4664/24.

За твердженням відповідача, наданий адвокатом Слівенком Вадимом Роландовичем договір про надання правової допомоги № б/н від 22 квітня 2020 є загальним та не містить конкретного доручення на здійснення представництва прав та законних інтересів ТОВ «ДУЙНАЙСЬКИЙ АГРАРІЙ» (як відповідача-2) в Південно-західному апеляційному господарському суді по справі № 916/4664/24. Даний договір датований 22 квітня 2020 роком, тобто станом вказану дату товариство як де-факто, так і де-юре жодним чином не могло надати Адвокатському об`єднанню «А.С.-Груп»(адвокату Слівенку Вадиму Роландовичу) відповідного (взагалі жодного) доручення на здійснення представництва прав та законних інтересів Товариства (як відповідача-2) в Південно-західному апеляційному господарському суді по справі № 916/4664/24 (так як апеляційне провадження у справі № 916/4664/24 було відкрито Судом апеляційної інстанції лише 29.01.2025).

Відповідач також відзначає, що з 2020 року і по сьогодні між Товариством та Адвокатським об`єднанням «А.С.-Груп» (адвокату Слівенку Вадиму Роландовичу) взагалі не було підписано жодного Акта наданих адвокатських послуг, в тому числі Товариством не було здійснено жодних оплат адвокатських послуг на користь Адвокатського об`єднання «А.С.-Груп» (адвоката Слівенка Вадима Роландовича), що також свідчить про відсутність реальних взаємовідносин між товариством, як клієнтом, та Адвокатським об`єднанням «А.С.-Груп» (адвокатом Слівенком Вадимом Роландовичем).

10.03.2025 від ТОВ «Дунайський аграрій» (підписані представником адвокатом Гресь О.В.) надійшли заперечення на заяву позивача щодо залишення без розгляду заяв та клопотань, які підписані директором товариства ОСОБА_5. та представником товариства адвокатом Гресь О.В. в інтересах ТОВ «ДУНАЙСЬКИЙ АГРАРІЙ».

В названих запереченням представник відповідача зазначає, що ТОВ «ДУЙНАЙСЬКИЙ АГРАРІЙ» надало адвокату Гресь Олександру Валентиновичу відповідне доручення на здійснення представництва прав та законних інтересів товариства в Південно-західному апеляційному господарському суді по справі № 916/4664/24, що підтверджено документально, зокрема: Договором про надання професійної правничої допомоги № 03/06/24 від 03.06.2024, Додатковою угодою № 12 від 03.02.2025 до договору № 03/06/24, Ордером на надання правничої допомоги № 1812869, Свідоцтвом про право на здійснення правничої діяльності серія КС № 11553/10.

Відтак, відповідач вважає, що саме адвокат Гресь Олександр Валентинович є належним та уповноваженими представником Відповідача-2 (ТОВ «ДУЙНАЙСЬКИЙ АГРАРІЙ») в Південно-західному апеляційному господарському суді по справі № 916/4664/24, який наділений необхідними повноваженнями та має право здійснювати від імені ТОВ «ДУЙНАЙСЬКИЙ АГРАРІЙ» його процесуальні права та обов`язки.

Відповідач просить суд звернути увагу на те, що ОСОБА_5 не був звільнений та залишається директором товариства, а ОСОБА_6 не була обрана та не є директором ТОВ «ДУНАЙСЬКИЙ АГРАРІЙ», що спростовує зворотні твердження позивача.

Розглянувши під час судового засідання від 12.03.2025 вищевказані заяви та клопотання, колегія суддів дійшла наступних висновків.

У частині першій статті 58 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.

За змістом частини четвертої статті 60 Господарського процесуального кодексу України повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: довіреністю; ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України "Про безоплатну правничу допомогу".

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.

Статтею 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" визначено, що договір про надання правничої допомоги укладається в письмовій формі. До договору про надання правничої допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

У відповідності до частини третьої статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, 03.06.2024 між адвокатом Гресь Олександром Валентиновичем (далі - Адвокат), та ТОВ «ДУНАЙСЬКИЙ АГРАРІЙ», в особі директора ОСОБА_5, було укладено Договір про надання правової допомоги предметом якого є надання Адвокатом, усіма законними методами та способами правової допомоги Клієнту в захисті його прав та інтересів в судах, органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, перед усіма юридичними особами або фізичними особами, з усіх питань, які стосуються та/або виникають та/або порушують права та інтереси Клієнта. За цим Договором Адвокат здійснює представництво інтересів Клієнта та надає Клієнту інші види правничої допомоги.

За умовами п. 4.1.1. названого договору клієнт в будь-який час і з будь-яких причин (або без їх пояснення) має право розірвати договір з Адвокатом в односторонньому порядку.

У відповідності до п. 3.1. Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2024 року.

Додатковою угодою № 30/12/24 від 30.12.2024 до Договору про надання правової допомоги № 03/06/24 від 03.06.2024 сторони домовились продовжити термін дії Договору до 01 червня 2025 року. У зв`язку із чим Сторони вирішили внести відповідні зміни до пункту 3.1. Договору та викласти його у наступній редакції: «Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 01 червня 2025 року».

Додатковою угодою № 12 від 03.02.2025 до Договору про надання правової допомоги № 03/06/24 від 03.06.2024 сторонами погоджено, що клієнт доручає Адвокату здійснювати представництво прав та законних інтересів Клієнта (ТОВ «ДУНАЙСЬКИЙ АГРАРІЙ») в Південно-західному апеляційному господарському суді у справі № 916/4664/24 за апеляційної скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.01.2025 у справі № 916/4664/24.

Судова колегія наголошує на тому, що згідно з відомостями, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, керівником (директором) ТОВ «ДУНАЙСЬКИЙ АГРАРІЙ» є ОСОБА_5.

Отже, вищевказаний договір про надання правової допомоги та додаткові угоди до нього укладені від імені ТОВ «ДУНАЙСЬКИЙ АГРАРІЙ» уповноваженою на то особою.

В свою чергу, наявні матеріали справи не містять, а учасниками справи не надано доказів на підтвердження розірвання такого договору за ініціативною однієї зі сторін, визнання його недійсним тощо.

Відповідно, адвокат Гресь О.В. є повноважним представником ТОВ «ДУНАЙСЬКИЙ АГРАРІЙ», а тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для його відсторонення (недопуску) від участі у цій справі.

Щодо представництва інтересів ТОВ «ДУНАЙСЬКИЙ АГРАРІЙ» Адвокатським об`єднанням «А.С.-Груп» (адвокатом Слівенком Вадимом Роландовичем), судова колегія зазначає наступне.

На підтвердження повноважень на представництво інтересів ТОВ «ДУНАЙСЬКИЙ АГРАРІЙ» Адвокатським об`єднанням «А.С.-Груп» було надано договір про надання правової допомоги від 22.04.2020, який укладено між ТОВ «Дунайський аграрій», в особі директора товариства ОСОБА_3, іменований надалі «Клієнт» і Адвокатським об`єднанням «А.С.-Груп», в особі Голови адвокатського об`єднання Слівенка Вадима Роландовича, іменоване надалі «Адвокатське об`єднання», разом іменовані «Сторони».

За умовами даного договору, Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання щодо надання Клієнту на платній основі правової допомоги згідно Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Розділом 2 вказаного договору визначено, що Адвокатське об`єднання зобов`язується надавати Клієнту усі правові послуги, передбачені Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» протягом строку дії цього Договору. Представництво інтересів Клієнта з усіх правових питань за зверненням Клієнта, в тому числі захист у процесі досудового розслідування кримінального провадження, у судах будь-яких інстанцій, в державних та недержавних закладах, установах, підприємствах, організаціях незалежно від форм власності, галузевої належності та підпорядкування, в тому числі закладах судової експертизи, правоохоронних органах, органах фіскальної служби, нотаріату, в якості адвоката. Розробка проектів договорів, інших правових документів. Консультаційне супроводження та оформлення процесуальних документів. Направлення адвокатських запитів. Інші юридичні послуги, окремо погоджені Сторонами.

Договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами та є укладеним на строк до 31.12.2029 (п. 7.1. договору).

У відповідності до п. 7.2. договору про намір розірвання Договору Сторона - ініціатор має повідомити іншу Сторону в письмовій формі за 20 (двадцять) днів. За відсутності заперечень з боку іншої сторони, Сторона - ініціатор буде вважати себе вільною від зобов`язань після спливу 30 (тридцяти) робочих днів з дати поштового відправлення письмового повідомлення. Сторони зобов`язуються належним чином та в повному обсязі провести фінансові розрахунки у випадку розірвання Договору протягом 3 (трьох) банківських днів з дати спливу вищезазначеного 30-денного терміну.

Колегія суддів зауважує, що у відповідності до ст. 61 ГПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері. Підстави і порядок припинення представництва за довіреністю визначаються Цивільним кодексом України, а представництва за ордером - законодавством про адвокатуру. Про припинення представництва або обмеження повноважень представника за довіреністю або ордером має бути повідомлено суд шляхом подання письмової заяви. У разі припинення повноважень представника на здійснення представництва особи у справі представник не може бути у цій самій справі представником іншої сторони, третьої особи на іншій стороні або третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлюється презумпція правомірності правочину, яка означає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (такий висновок сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №916/5073/15, від 14.11.2018 у справі №2-1383/2010).

Так, судова колегія зазначає, що наявні матеріали справи не містять, а учасниками справи не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що одна із сторін відмовилась від договору, договір було розірвано за згодою сторін або договір про надання правової допомоги від 22.04.2020, який укладено між ТОВ «Дунайський аграрій», в особі директора товариства ОСОБА_3, іменований надалі «Клієнт» і Адвокатським об`єднанням «А.С.-Груп», в особі Голови адвокатського об`єднання Слівенка Вадима Роландовича, було визнано недійним у судового порядку.

Отже, наразі договір про надання правової допомоги від 22.04.2020 є дійсним, а тому права та обов`язки за таким договором діють для обох сторін.

При цьому, судова колегія зауважує, що ТОВ «ДУНАЙСЬКИЙ АГРАРІЙ» не надано доказів на підтвердження запровадження будь-яких обмежень щодо представництва Адвокатським об`єднанням «А.С.-Груп» інтересів товариства.

Відповідно, Адвокатське об`єднання «А.С.-Груп», в особі Голови адвокатського об`єднання Слівенка Вадима Роландовича мають право на представництво інтересів ТОВ «ДУНАЙСЬКИЙ АГРАРІЙ», у тому числі у Південно-західному апеляційному господарському суді.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що як адвокат Гресь О.В., так й Адвокатське об`єднання «А.С.-Груп», в особі Голови адвокатського об`єднання адвоката Слівенка В.Р. наділені, на підставі поданих документів, повноваженнями на представництво інтересів ТОВ «ДУНАЙСЬКИЙ АГРАРІЙ», а тому підстави для їх обмеження у таких правах у суду відсутні.

Щодо клопотання ОСОБА_2 про винесення окремої ухвали про встановлення факту зловживання процесуальними правами адвокатом Слівенком Вадимом Роландовичем, його порушення процесуальних обов`язків та недобросовісного виконання професійних обов`язків, направлення окремої ухвали до органів досудового розслідування та прокуратури для перевірки дій адвоката Слівенка В.Р. на предмет наявності ознак кримінальних правопорушень, передбачених статтями 384 та 400-1 КК України та направлення окремої ухвали до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури в Київській області для розгляду питання про притягнення адвоката Слівенка Вадима Роландовича до дисциплінарної відповідальності за порушення норм адвокатської етики та законодавства, колегія суддів зазначає таке.

Частиною 2 ст. 246 ГПК України визначено, що суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов`язків, неналежного виконання професійних обов`язків (в тому числі якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором.

В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.

Окрема ухвала надсилається відповідним юридичним та фізичним особам, державним та іншим органам, посадовим особам, які за своїми повноваженнями повинні усунути виявлені судом недоліки чи порушення чи запобігти їх повторенню. Окрема ухвала щодо прокурора або адвоката надсилається органу, до повноважень якого належить притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора або адвоката відповідно.

Окрему ухвалу може бути постановлено судом першої інстанції, судами апеляційної чи касаційної інстанцій.

Так, звертаючись з заявою про винесення окремої ухвали, ОСОБА_2 зазначив, що у даній справі адвокат Слівенко В.Р.:

- подав суду завідомо неправдиву інформацію про свої повноваження, що прямо суперечить статті 400-1 КК України (представництво в суді без повноважень);

- намагався представляти інтереси ТОВ «Дунайський аграрій» без відповідного доручення, всупереч положенням ГПК України щодо представництва юридичних осіб;

- раніше представляв позивачку ОСОБА_1 у Міністерстві юстиції України при оскарженні реєстраційної дії, а тепер намагається діяти від імені відповідача, що є прямим конфліктом інтересів, забороненим статтею 59 ГПК України та статтею 9 Правил адвокатської етики;

- порушив статтю 42 ГПК України, оскільки ввів суд в оману щодо фактичних обставин, що може кваліфікуватися як кримінальне правопорушення за статтею 384 КК України (введення суду в оману).

Втім, як вже було встановлено вище, адвокатом Слівенком В.Р. на підтвердження власних повноважень на представництво інтересів ТОВ «Дунайський аграрій» було надано договір про надання правової допомоги від 22.04.2020, який є чинним, не розірваний за ініціативою однієї зі сторін, зокрема товариством, а також не був визнаний недійсним у судовому порядку.

Судова колегія відзначає, що у даному випадку діючий керівник ТОВ «Дунайський аграрій» не позбавлений можливості вчинити дії щодо розірвання відповідного договору або визнання його недійсним, однак наразі доказів вчинення таких дій наявні матеріали справи не містять, а учасниками справи не надано.

Також, як було встановлено судом вище, ТОВ «Дунайський аграрій» не було запроваджено жодних обмежень у представництві адвокатом Слівенком В.Р. інтересів товариства.

Наведене, відповідно, спростовує твердження ОСОБА_2 про те, що адвокатом Слівенком В.Р. не надано доказів на підтвердження наявності понвноважень на представництво інтересів товариства у суді апеляційної інстанції.

Спростовуються наявними матеріалами справи й твердження ОСОБА_2 про те, що адвокатом Слівенком В.Р. здійснювалось представництво інтересів позивача по справі, оскільки матеріали справи не містять відповідних доказів на підтвердження того, що між адвокатом Слівенком В.Р. та позивачем існують договірні відносини щодо представництва інтересів позивачки у цій справі в суді.

З урахуванням наведеного, колегією суддів відхиляється заява ОСОБА_2 про винесення окремої ухвали.

До суду апеляційної інстанції також надійшла заява позивача про зупинення провадження по справі в якій останній просить суд зупинити розгляд справи № 916/4664/24 до набрання законної сили судового рішення у справі № 916/4452/24.

В обґрунтування такої заяви позивач зазначає, що у провадженні Південно - західного апеляційного господарського суду перебуває на розгляді справа № 916/4452/24, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 10.10.2024 року у справі № 916/4452/24, якою вжито заходи забезпечення позову до подання позовної заяви, якою було накладено арешт на майно майбутнього відповідача ОСОБА_2 . Серед підстав апеляційного оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 10.10.2024 року у справі № 916/4452/24, апелянт вказав на те, що справа не підлягає розгляду у порядку господарського судочинства (порушення предметної юрисдикції).

Тобто, у справі № 916/4452/24 Південним - західним апеляційним господарським судом перевіряється законність і обґрунтованість ухвалу Господарського суду Одеської області від 10.10.2024 року у справі № 916/4452/24, у тому числі на предмет порушення предметної юрисдикції. Справа № 916/4664/24 та справа № 916/4452/24 є взаємопов`язаними між собою.

Відтак, позивач вважає, що обставини, які будуть встановлені Південно - західним апеляційним господарським судом у справі № 916/4452/24, будуть мати преюдиційне значення для розгляду справи № 916/4664/24.

ОСОБА_2 та ТОВ «Дунайський аграрій» (адвокат Гресь О.В.) надали свої заперечення проти зупинення провадження по справі.

Розглянувши заяву про зупинення провадження по справі, колегія суддів дійшла висновку про її відхилення, з огляду на таке.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

За наведеною нормою обов`язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об`єктивною неможливістю її розгляду до вирішення іншої справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Таким чином, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов`язаний з`ясовувати: 1) як пов`язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; 2) чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Пов`язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі, в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення.

Сама по собі взаємопов`язаність двох справ не свідчить про неможливість розгляду та прийняття рішення у справі.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у п.п. 8.11, 8.12 постанови від 01.03.2024 р. у справі № 910/17615/20 сформулював висновок про те, що, по-перше, провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього; по-друге, під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи необхідно розуміти те, що обставини, які розглядаються в такій справі, не можуть бути встановлені судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, черговості розгляду вимог тощо; по-третє, обов`язкова пов`язаність справи, що зупиняється, з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема, факти, що мають преюдиційне значення.

Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі з огляду на вимоги пункту 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд повинен у кожному конкретному випадку з`ясувати: чи існує вмотивований зв`язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду цієї справи з вказівкою на обставини, які встановлюються судом в іншій справі ( постанова Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14.02.2022 р. у справі № 357/10397/19 ).

Так, колегія суддів зазначає, що у даному випадку предметом апеляційного перегляду даної справи є ухвала місцевого господарського суду, якою було закрито провадження по справі через те, що спір у даній справі має приватноправовий характер, та відповідно не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Отже, у даному випадку відсутні обставини, що унеможливлюють розгляд даної справи в межах заявлених позовних вимог та які перешкоджають суду самостійно здійснити оцінку зібраних у справі доказів, та відповідно зробити висновок щодо (не)підсудності даної справи суду господарської юрисдикції.

Так, процесуальна норма пункту 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України прямо встановлює, що суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Отже, на думку колегії суддів, розгляд Південно - західним апеляційним господарським судом справи №916/4452/24 не є перешкодою для встановлення та оцінки, з урахуванням вимог ст. ст. 74, 86 ГПК України, суттєвих обставин у даній справі під час її розгляду судом апеляційної інстанції.

В свою чергу, необґрунтоване зупинення провадження у справі може призвести до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу.

Враховуючи наведене, судова колегія відхиляє клопотання позивача про зупинення провадження у цій справі.

Під час судового засідання від 12.03.2025 представник апелянта та представник ТОВ "Дунайський аграрій" - адвокат Слівенко В.Р. підтримали вимоги та доводи за апеляційною скаргою та наполягали на її задоволенні.

Представник ОСОБА_2 та представник ТОВ "Дунайський аграрій" - адвокат Гресь О.В. надали пояснення у відповідності до яких не погоджуються із доводами та вимогами апеляційної скарги, просять залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні від 12.03.2025 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки Господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, 15.12.2020 року між ОСОБА_3 (далі - «Продавець») та ОСОБА_2 (далі - «Покупець») було укладено Договір купівлі - продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю (корпоративних прав).

Згідно з п. 1.1. Договору Продавець передає у власність (продає), а Покупець приймає (купує) корпоративні права на Товариство з обмеженою відповідальністю «Дунайський аграрій» (далі - «Корпоративні права»). Під корпоративними правами розуміються права Продавця, що включають правомочності на його участь в управлінні Товариством, участь в призначенні посадових осіб і працівників Товариства, отримання певної частки прибутку (дивідендів) та активів у разі ліквідації останнього відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами Товариства. При цьому Продавець, якому належить Частка у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайський аграрій» (код ЄДРПОУ 38686368, надалі іменується «Товариство»), номінальною вартістю 10 000,00 грн., (десять тисяч гривень 00 копійок), передає у власність Покупцю належну Продавцеві Частку номінальною вартістю 2 000,00 грн. (Дві тисячі гривень 00 копійок), що становить 20% від усього розміру статутного капіталу (надалі - Частка).

Відповідно до пункту 1.2. Договору право власності Покупця на Частку, що є предметом цього Договору, виникає після укладання цього Договору (його підписання сторонами). Покупець або Продавець зобов`язані вчинити всі необхідні юридичні та фактичні дії, що необхідні для проведення державної реєстрації змін до установчих документів Товариства у зв`язку з укладенням цього Договору.

Згідно з п. 3.1 Договору за домовленістю Сторін ціна продажу Частки (корпоративних прав) за цим Договором становить 1 038 366,60 доларів США.

Відповідно до пункту 3.2 Договору до моменту укладення цього Договору Покупець сплатив Продавцеві грошові кошти в сумі 393 047,70 доларів США.

У відповідності до п. 3.3 Договору решту суми в розмірі 645 318,90 доларів США Покупець зобов`язаний сплатити Продавцеві до 31.12.2021 року.

16.12.2020 сторонами складено та підписано Акт приймання - передачі частки у статутному капіталі товариства за р. № 622, 623 за яким ОСОБА_3 на виконання своїх зобов`язань за Договором передав, а ОСОБА_2 прийняв частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайський аграрій», номінальною вартістю 2 000,00 грн., що становить 20 % Статутного капіталу Товариства.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 від 28.06.2023.

20.03.2024 позивачу ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за законом р.н. 737.

Позивач вважає, що будучи спадкоємцем за законом має право на кошти, які за життя мав право отримати ОСОБА_3 по Договору купівлі - продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю (корпоративних прав) від 15.12.2020 року.

За твердженням позивача, станом на 18.10.2024 остання не отримувала від відповідача оплату у розмірі 645 318,90 дол. США по Договору купівлі - продажу частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю (корпоративних прав) від 15.12.2020 рок, тобто має місце прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання.

Отже, неналежне виконанням ОСОБА_2 зобов`язань за договором купівлі - продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю (корпоративних прав), який укладено між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , спадкоємицею якого є позивач, щодо повної та своєчасної оплати вартості частки, стало підставою для звернення із даним позовом до Господарського суду Одеської області.

Приймаючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що спір у даній справі стосується стягнення заборгованості між двома фізичними особами за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства та не стосується захисту позивачем своїх корпоративних прав, тому не містить ознак корпоративних за змістом правовідносин, а тому такий спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно з частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а за частиною першою статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.

За змістом частини першої статті 19 ЦК кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін, як правило, є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які є порушеними, оспореними чи невизнаними.

Разом з цим, відповідно до частин першої, другої статті 4 ГПК право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Юрисдикція господарських судів визначена статтею 20 ГПК, пунктом 4 частини першої якої визначено, що до юрисдикції господарських судів віднесено розгляд справ у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах.

Аналізуючи положення п. 4 ч. 1 ст. 20 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду в п. 37 постанови від 03.11.2020 у справі №922/88/20 (провадження №12-59гс20) дійшла висновку, що справи в спорах щодо правочинів незалежно від їх суб`єктного складу, що стосуються акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав у юридичній особі, підлягають розгляду господарськими судами. Винятками є спори щодо таких дій, спрямованих на набуття, зміну або припинення сімейних і спадкових прав та обов`язків, які мають вирішуватись в порядку цивільного судочинства.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2020 у справі №922/88/20 відзначила, що:

« 32. Пунктом 4 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України до юрисдикції господарських судів віднесено розгляд справ у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах.

33. Згідно із частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

34. Відповідно до статті 113 Цивільного кодексу України господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. Господарські товариства можуть бути створені у формі повного товариства, командитного товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерного товариства.

35. Частиною третьою статті 80 Господарського кодексу України встановлено, що товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов`язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов`язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.

36. Розмір статутного капіталу товариства складається з номінальної вартості часток його учасників, виражених у національній валюті України. Розмір частки учасника товариства у статутному капіталі товариства може додатково визначатися у відсотках. Розмір частки учасника товариства у відсотках повинен відповідати співвідношенню номінальної вартості його частки та статутного капіталу товариства (частини перша та друга Закону України від 06 лютого 2018 року № 2275-VIIІ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»; далі - Закон № 2275-VIIІ).

37. Звідси справи в спорах щодо правочинів незалежно від їх суб`єктного складу, що стосуються акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав у юридичній особі, підлягають розгляду господарськими судами. Винятком є спори щодо таких дій, спрямованих на набуття, зміну або припинення сімейних і спадкових прав та обов`язків, які мають вирішуватися в порядку цивільного судочинства».

Так, зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачка ОСОБА_1 просить суд стягнути з ОСОБА_2 суму боргу за Договором купівлі - продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю (корпоративних прав) від 15.12.2020, а також 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за цим договором.

Як вже було вказано вище, предметом даного договору була передача у власність (продаж) продавцем, та прийняття (покупка) покупцем корпоративних прав на ТОВ «Дунайський аграрій» (далі - «Корпоративні права»). При цьому Продавець, якому належить Частка у статутному капіталі ТОВ «Дунайський аграрій», номінальною вартістю 10 000,00 грн передає у власність Покупцю належну Продавцеві Частку номінальною вартістю 2 000,00 грн, що становить 20% від усього розміру статутного капіталу.

Саме неналежне виконання ОСОБА_2 зобов`язань за вказаним договором купівлі - продажу частки щодо повної та своєчасної оплати вартості частки, стало підставою для звернення позивачки із даним позовом до суду.

Отже, колегія суддів зазначає, що у даній справі існує спір, що виник з правочину щодо купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Дунайський аграрій».

Відтак, зважаючи на характер правовідносин у цій справі, ураховуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 03.11.2020 у справі №922/88/20, колегія суддів доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення грошових коштів за правочином щодо купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Дунайський аграрій», згідно з пунктом 4 частини першої статті 20 ГПК України мають розглядатися саме господарським судом.

При цьому, суд апеляційної інстанції констатує, що оскаржуваний договір не є правочином у сімейних чи спадкових правовідносинах, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 2 Сімейного кодексу України, він регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір`ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання

Згідно з частиною першою статті 9 Сімейного кодексу України подружжя, батьки дитини, батьки та діти, інші члени сім`ї та родичі, відносини між якими регулює цей Кодекс, можуть врегулювати свої відносини за домовленістю (договором), якщо це не суперечить вимогам цього Кодексу, інших законів та моральним засадам суспільства.

Відповідно до частин перших статті 14 та 15 Сімейного кодексу України сімейні права є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі. Сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

Аналіз положень статей 2, 9, 14, 15 Сімейного кодексу України дозволяє дійти висновку, що ознакою сімейних прав і обов`язків є їх тісний зв`язок з відповідним носієм, що зумовлює неможливість їх передання (перекладення) іншій особі. Тобто носії таких прав та/або обов`язків можуть врегулювати свої відносини, пов`язані з їх реалізацією та/або виконанням, за домовленістю, зокрема шляхом укладення договору, про який йдеться в статті 9 Сімейного кодексу України, однак передати та/або перекласти зазначені права та/або обов`язки на іншу особу їх носії не можуть. Отже зазначені норми права визначають правочин у сімейних правовідносинах як домовленість, зокрема, між подружжям, батьками та дітьми про врегулювання належних їм сімейних прав та обов`язків, які тісно пов`язані з їх особами та не можуть бути передані та/або перекладені на інших осіб.

Аналогічного висновку дійшов КГС ВС у постанові від 10.01.2024 по справі №909/516/23.

Матеріалами справи встановлено, що спірним правочином врегульовано права та обов`язки між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 щодо купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Дунайський аграрій», однак не регулюються сімейні права та обов`язки між подружжям, батьками та дітьми, а тому цей правочин не є правочином у сімейних правовідносинах.

Жодних доказів на підтвердження того, що даний правочин був вчинений саме з метою набуття, зміни або припинення сімейних і спадкових прав та обов`язків, які мають вирішуватися в порядку цивільного судочинства, наявні матеріали справи не містять, а учасниками провадження надано не було.

При цьому, судова колегія вважає помилковими посилання відповідачів на те, що пункт 4 частини першої статті 20 ГПК України прямо виключає розгляд у господарському суді правочинів, що мають сімейну чи спадкову складову, а у даному випадку позивач діє як спадкоємець померлого учасника, оскільки як вже було вказано вище, правочином у сімейних правовідносинах є домовленість, зокрема, між подружжям, батьками та дітьми про врегулювання належних їм сімейних прав та обов`язків, які тісно пов`язані з їх особами та не можуть бути передані та/або перекладені на інших осіб. В той час, як спірний правочин не відноситься до таких, що укладені у сімейних правовідносинах.

Спірним договором купівлі-продажу також не регулюються спадкові правовідносини, оскільки даний договір за його предметом не стосується будь-якої спадщини, порядку її набуття спадкоємцями, тощо.

В той же час, спадкування позивачем всіх права та обов`язків ОСОБА_3 , зокрема за спірним договором купівлі-продажу, не свідчить про те, що сам правочин вчинений у сімейних та/або спадкових правовідносинах.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів, оцінюючи доводи та мотиви, з яких виходив суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення, через призму нормативно-правового регулювання спірних правовідносин (пункту 4 частини першої статті 20 ГПК України), вважає, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку, що спір у даній справі підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства.

Відтак Господарський суд Одеської області, приймаючи оскаржувану ухвалу, припустився порушення норм процесуального права, зокрема, пункту 4 частини першої статті 20 ГПК України, пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України, внаслідок чого помилково закрив провадження у цій справі.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

По справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно з ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржувана ухвала скасуванню із направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 269, 270, 271, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.01.2025 про закриття провадження по справі №916/4664/24 - скасувати.

Справу №916/4664/24 направити до Господарського суду Одеської області для продовження розгляду.

Постанова, згідно з ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено та підписано 17.03.2025.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Принцевська Н.М.

Суддя Філінюк І.Г.