Постанова

від 21.01.2025 по справі 910/13570/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2025 р. Справа№ 910/13570/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Коробенка Г.П.

секретар судового засідання: Романенко К.О.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 21.01.2025 розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у м. Києві апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Трайгон-Експорт", Державного підприємства «Адміністрація морських портів України»

на ухвалу Господарського суду міста Києва

від 14.11.2024

у справі № 910/13570/24 (суддя Гулевець О.В.)

за позовом Державного підприємства "Морський торговельній порт "Чорноморськ"

до 1) Державного підприємства "Адміністрація морських портів України",

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Трайгон-Експорт"

про визнання недійсним договору та усунення перешкоди у здійсненні права володіння і користування майном

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

Державне підприємство "Морський торговельній порт "Чорноморськ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Трайгон-Експорт" про визнання недійсним договору № 17-П-АМПУ-24 про забезпечення доступу Портового оператора до причалу (ів) від 28.03.2024, укладеного між Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трайгон-Експорт".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що укладення договору не було спрямовано на реальне настання правових наслідків, а договір № 17-П-АМПУ-24 про забезпечення доступу Портового оператора до причалу (ів) від 28.03.2024 є недійсним у зв`язку з тим, що він суперечить ст. 203 ЦК України, Закону України "Про морські проти України" та Правилам надання послуг в морських портах України, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України № 348 від 05.06.2013.

Разом з позовом позивач подав до суду 01.11.2024 заяву про забезпечення позову, в якій просив суд забезпечити позов ДП "МТП "Чорноморськ" до ДП "АМПУ" та ТОВ "Трайгон-Експорт" шляхом заборони відповідачів вчиняти певні дії, а саме:

- заборонити ТОВ "Трайгон-Експорт" використовувати портову інфраструктуру ДГІ "МТП "Чорноморськ", яка розташована в тилах причалів №№ 5,6 Чорноморського морського торговельного порту при здійсненні навантажувально-розвантажувальних робіт на причалах №№ 5,6 до набрання законної сили рішенням по даній справі;

- заборонити ДПІ "АМПУ" в особі Чорноморської філії ДП "АМПУ" здійснювати планування та складання графіку обробки суден за заявками ТОВ "Трайгон-Експорт" до набрання законної сили рішенням по даній справі;

- призупинити дію договору № 17-П-АМПУ-24 про забезпечення доступу Портового оператора до причалу (ів) від 28.03.2024 року, укладеного між ДП "АМПУ" та ТОВ "Трайгон-Експорт".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2024 у задоволенні заяви Державного підприємства "Морський торговельній порт "Чорноморськ" про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2024 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

13.11.2024 позивачем подано заяву про усунення недоліків, допущених при поданні до суду даного позову.

13.11.2024 від позивача надійшла заява про зміну предмета позову, в якій позивач просить:

1. Усунути перешкоди Державному підприємству "Морський торговельний порт "Чорноморськ" у здійсненні ним права володіння і користування майном: складськими площами в тилах причалів №(№) 5-6 морського порту Чорноморськ, а саме складським майданчиком з будівлями та спорудами, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1533857851108, що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ (місто Іллічівськ) вулиця Сухолиманська, 14-А та складським майданчиком з будівлями та спорудами, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1530428751108, що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ (місто Іллічівськ) вулиця Сухолиманська, 12 як володільцю морських терміналів, єдиних майнових комплексів, що включають в себе технологічно пов`язані об`єкти портової інфраструктури, є портовим оператором з доступом до причалів №№ 1 - 22, 26 - 29 морського порту Чорноморськ на підставі Договору № 199-П-АМПУ-17 від 29.12.2017 року про забезпечення доступу Портового оператора до причалу (ів), укладеному між ДП "МТП "Чорноморськ" та ДП "Адміністрація морських портів України"

- шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Трайгон-Експорт" , Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" забезпечити Державному підприємству "Морський торговельний порт "Чорноморськ" безперешкодне проведення ним, як портовим оператором, вантажно-розвантажувальних робіт на причалі(ах) №(№) 5-6 та складських площах в тилах цих причалів із використанням перевантажувального обладнання, що йому належить.

- шляхом заборони (зупинення) діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Трайгон-Експорт" в частині користування складськими площами ДП "МТП "Чорноморськ" в тилах причалів №(№) 5-6 морського порту Чорноморськ, а саме складським майданчиком з будівлями та спорудами, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1533857851108, що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ (місто Іллічівськ) вулиця Сухолиманська, 14-А та складським майданчиком з будівлями та спорудами, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1530428751108, що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ (місто Іллічівськ) вулиця Сухолиманська, 12, яка унеможливлює Державному підприємству "Морський торговельний порт "Чорноморськ" безперешкодне проведення вантажно-розвантажувальних робіт та користування нерухомим та рухомим майном;

2. Визнати договір № 17-П-АМПУ-24 про забезпечення доступу Портового оператора до причалу (ів) від 28.03.2024 року, укладений між ДП "АМПУ" та ТОВ "Трайгон-Експорт" недійсним.

Короткий зміст заяви про забезпечення позову

13.11.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просив суд забезпечити позов ДП "МТП "Чорноморськ" до ДП "АМПУ" та ТОВ"Трайгон-Експорт" шляхом заборони відповідачам вчиняти певні дії, а саме:

- заборонити ТОВ "Трайгон-Експорт" вчиняти будь-які дії (в тому числі проїзд, розміщення майна, навантаження, розвантаження, тощо) щодо користування майном ДП "МТП "Чорноморськ", а саме: складськими площами ДП "МТП "Чорноморськ", а саме складським майданчиком з будівлями та спорудами, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1533857851108, що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ (місто Іллічівськ) вулиця Сухолиманська, 14-А та складським майданчиком з будівлями та спорудами, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1530428751108, що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ (місто Іллічівськ) вулиця Сухолиманська, 12, що межують з причалами №№ 5,6, та відповідно причалом(лами) №(№) 5-6 (номери реєстрації в реєстрі ГТС України: UAILK004 та UAILK005, балансоутримувач: ЧФ ДП "АМПУ", довжина: 155,0 м та 179,90 м. відповідно, глибина 13,0 м. кожного), що знаходяться в межах морського порту Чорноморськ (реєстраційний номер порту UAILK, місце знаходження: Чорне море) та доступ до цього майна до набрання законної сили рішенням по справі;

- заборонити ДП "АМПУ", в особі Чорноморської філії ДП "АМПУ", здійснювати планування та складання графіку обробки суден за заявками ТОВ "Трайгон-Експорт" до набрання законної сили рішенням по справі.

В обґрунтування вказаної заяви позивач зазначив, що заходи забезпечення позову направлені на запобігання завданню збитків ДП «МТП «Чорономорськ» та неконтрольованому та безкоштовному використанню державного майна, тобто наслідків, які будуть незворотними у разі визнання договору недійсним у судовому порядку, оскільки чинний доступ відповідача-2 до причалів №№ 5-6 у морському порту Чорноморськ за час вирішення спору у даній справі та наслідки цього, у разі задоволення позову заявника, не може бути повернута у стан, що був до порушення та призведе до нових спорів між сторонами.

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2024 заяву Державного підприємства "Морський торговельній порт "Чорноморськ" про вжиття заходів забезпечення позову задоволено частково. Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги щодо вжиття заходів до забезпечення позову шляхом заборони ТОВ "Трайгон-Експорт" вчиняти будь-які дії (в тому числі проїзд, розміщення майна, навантаження, розвантаження, тощо) щодо користування майном ДП "МТП "Чорноморськ", а саме: складськими площами ДП "МТП "Чорноморськ", а саме складським майданчиком з будівлями та спорудами, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1533857851108, що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ (місто Іллічівськ) вулиця Сухолиманська, 14-А та складським майданчиком з будівлями та спорудами, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1530428751108, що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ (місто Іллічівськ) вулиця Сухолиманська, 12, що межують з причалами №№ 5,6, та відповідно причалом(лами) №(№) 5-6 (номери реєстрації в реєстрі ГТС України: UAILK004 та UAILK005, балансоутримувач: ЧФ ДП "АМПУ", довжина: 155,0 м та 179,90 м. відповідно, глибина 13,0 м. кожного), що знаходяться в межах морського порту Чорноморськ (реєстраційний номер порту UAILK, місце знаходження: Чорне море) та доступ до цього майна до набрання законної сили рішенням по справі є співмірними заявленим позовним вимогам.

В іншій частині заяви забезпечення позову відмовлено, оскільки заборона ДП "АМПУ" в особі Чорноморської філії ДП "АМПУ" здійснювати планування та складання графіку обробки суден за заявками ТОВ "Трайгон-Експорт" до набрання законної сили рішенням по справі, з огляду на предмет та підставу позову, призводить до блокування господарської діяльності відповідачів, і за умови недоведеності наявності порушення прав заявника свідчить про його неспівмірність та порушуватиме збалансованість інтересів сторін справи.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "Трайгон-Експорт" та узагальнення її доводів

Товариство з обмеженою відповідальністю "Трайгон-Експорт", не погоджуючись з прийнятою ухвалою, звернулося до суду з апеляційною скаргою, просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні заяви Державного підприємства "Морський торговельній порт "Чорноморськ" про забезпечення позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "Трайгон-Експорт" зазначає, що ухвала Господарського суду міста Києва від 14.11.2024 року у справі № 916/13570/24 в частині задоволених вимог позивача про забезпечення позову прийнята судом першої інстанції за умови недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, з порушенням норм процесуального права, що відповідно до ст. 277 ГПК України є підставою для скасування цієї ухвали та ухвалення нового рішення у відповідній частині.

Апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що судом першої інстанції застосовано захід забезпечення позову, який за своїм змістом тотожний заявленим позовним вимогам, що є недопустимим під час розгляду судом заяв про забезпечення позову, ще й надавши до цього свою правову оцінку в рамках розгляду цієї ж справи щодо вимог позивача про забезпечення позову, які за своєю суттю зводяться до застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину, що є порушенням ч. 11 ст. 136 ГПК України.

Крім того, що заявлений захід забезпечення позову у вигляді заборони ТОВ "Трайгон-Експорт" вчиняти будь-які дії (в тому числі проїзд, розміщення майна, навантаження, розвантаження, тощо) щодо користування майном ДП «МТП «Чорноморськ» а саме, складськими площами ДП «МТП «Чорноморськ», виходить за межі заявлених у цій справі позовних вимог. Заявлені позивачем у заяві про зміну предмету спору позовні вимоги стосуються заборони лише такого користування відповідними складськими площами, яке унеможливлює Державному підприємству «Морський торговельний порт «Чорноморськ» безперешкодне проведення вантажно-розвантажувальних робіт та користування нерухомим та рухомим майном, тоді як у вжитих судом першої інстанції заходах забезпечення позову жодних уточнень з цього приводу не визначено, отже, застосовані ним заходи за своїм змістом є ширшими, аніж навіть заявлені позивачем у цій справі позовні вимоги, що є недопустимим та прямим порушенням положень ч. 2 ст. 137 ГПК України.

Також апелянт звертає увагу суду на те, що відповідно до ч.3 ст. 18 Закону України «Про морські порти України» встановлено, що власники та/або користувачі технологічно пов`язаних об`єктів портової інфраструктури зобов`язані укладати між собою договори, що визначають взаємні права і обов`язки щодо організації та забезпечення безперервності технологічного процесу надання відповідних послуг у морському порту і встановлюють єдиний порядок експлуатації відповідної інфраструктури морського порту.

Крім того, позивач не визначив у чому саме полягає протиправне, на його думку, використання ТОВ «Трайгон - Експорт» складських площ ДП «МТП «Чорноморськ» в тилах причалів №№ 5, 6 морського порту Чорноморськ, яке нібито унеможливлює ДП «МТП Чорноморськ» безперешкодне проведення ним вантажно - розвантажувальних робіт та користування нерухомим та рухомим майном, а також чим це підтверджується. При цьому апелянт зазначає, що такий проїзд здійснюється також автотранспортом 9-ти інших портових операторів, які здійснюють це почергово в залежності від постановки судна для проведення відповідних розвантажувально - навантажувальних робіт, що викликає потребу в одночасній експлуатації відповідних складських приміщень для проїзду одразу кількома портовими операторами, які отримали право доступу до причалів № № 5,6. При чому сам факт проїзду автотранспорту того чи іншого портового оператора не створює жодних прямих збитків позивачеві. Натомість, заборона такого проїзду, як це випливає із застосованих заходів забезпечення, створює умови для неможливості експлуатувати причали, та створює реальні збитки для обох сторін оскаржуваного договору, одна з яких так само як і позивач, є державним підприємством, який має у своєму господарському віданні майно, щодо якого як законний користувач уклав відповідний договір.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції, не розібравшись у суті правовідносин, які склалися між сторонами у справі з приводу експлуатації об`єкта портової інфраструктури, який є єдиним варіантом проїзду до стратегічних об`єктів портової інфраструктури, безпідставно до вирішення спору по суті не лише вжив заходів забезпечення позову, які за своїм змістом є тотожними заявленим позовним вимогам, а ще й є такими, що явно виходять за межі заявлених позовних вимог, оскільки передбачають повну заборону ТОВ «Трайгон -Експорт» користуватися не лише наявним позивачеві об`єктом портової інфраструктури (ігноруючи та випускаючи з виду особливості реалізації речових прав на технологічно пов`язані об`єкти), а ще й заборону використовувати причал, який перебуває на праві господарського відання в іншого державного підприємства, яке наділено самостійною компетенцією щодо розпорядження таким майном.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» та узагальнення її доводів

Державне підприємство «Адміністрація морських портів України», не погодившись з постановленою Господарським судом міста Києва ухвалою про забезпечення позову від 14.11.2024 у справі № 910/13570/24, звернулось до суду з апеляційною скаргою, просить скасувати оскаржувану ухвалу та увалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви Державного підприємства Морський торгівельний порт «Чорноморськ» від 13.11.2024 про забезпечення позову; визнати зловживанням процесуальними правами подання Державним підприємством Морський торгівельний порт «Чорноморськ» 13.11.2024 у справі № 910/13570/24 заяви для вирішення питання про забезпечення позову, яке у тій же справі вже вирішено ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2024 за відсутності інших підстав або нових обставин та необґрунтованості.

В обґрунтування апеляційної скарги Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» посилається на те, що судом першої інстанції норм при постановленні оскаржуваної ухвали неповно та неправильно з`ясовано всі обставини справи, що мають значення для вжиття заходів забезпечення позову, неправильно досліджено та оцінено докази, надані позивачем, а також порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права. Крім того, ДП «МТП «Чорноморськ» в заяві про забезпечення позову не обґрунтовано та не підтверджено жодними доказами наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди щодо виконання рішення суду. Позивачем не доведено будь-яких збитків та ризику їх понесення за фактичних обставин справи.

Апелянт зазначає, що позивачем до заяви про забезпечення позову від 13.11.2024 не додано документів на підтвердження свого господарського відання на причали № 5, № 6 і матеріали справи не містять таких доказів, а судом першої інстанції у порушення норм ст. 236 ГПК України не з`ясовано всі обставини та не досліджено наявність доказів на їх підтвердження, що призвело до постановлення судом незаконної та необгрунтованої ухвали. На переконання апелянта, позивач недобросовісно користується своїми процесуальними правами, подає завідомо неправдиву інформацію та безпідставні і незаконні вимоги, а також порушує права апелянта щодо володіння, користування та розпорядження майном, яке віднесено до господарського відання апелянта, оскільки право користування причалами № № 5-6 (номери реєстрації в реєстрі ГТС України: UAILK004 та UAILK00) належить ДП «АМПУ» в особі Чорноморської філії ДП «АМПУ» та жодного права користування за ДП МТП «Чорноморськ» не значиться. На переконання апелянта, заборона користування вказаним майном ухвалена судом першої інстанції є вирішенням справи та задоволенням вимог позивача щодо визнання недійсним договору № 17-П-АМПУ-24 про забезпечення доступу портового оператора до причалу (ів) від 28.03.2024, укладеного між ДП «АМПУ та ТОВ «Трайгон - Експорт».

Крім того, апелянт посилається на те, що він може зазнати негативних наслідків у зв`язку із виконанням оскаржуваної ухвали, що полягатимуть у ненадходженні грошових коштів, які ДП «АМПУ» правомірно очікує отримувати відповідно до договору про забезпечення доступу до причалу № 17-П-АМПУ -24 від 28.03.2024, укладеного з ТОВ «Трайгон - Експорт».

Також апелянт вважає, що позивач зловживає процесуальними правами, оскільки повторно подає заяву про вжиття заходів забезпечення позову, яка фактично дублює вимоги і обставини попередньої заяви від 01.11.2024, у задоволенні якої ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2024 було відмовлено.

Узагальнені доводи та заперечення позивача на апеляційні скарги

Державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ» через підсистему «Електронний суд» надіслало відзив на апеляційну скаргу ТОВ «Трайгон - Експорт» та відзив апеляційну скаргу Державного підприємства «Адміністрація морських портів України».

Позивач зазначає, що між сторонами існує спір щодо легітимності використання відповідачем-2 портової інфраструктури ДП «МТП «Чорноморськ» в тилах причалів №№ 5,6, внаслідок укладання договору про забезпечення доступу портового оператора до причалу(ів) № 17-П-АМПУ-24 від 28.03.2024 без відповідних правових підстав для його укладення, а саме невідповідність ТОВ «Трайгон-Експорт» критеріям, які ставляться Законом України «Про морські порти України» до портових операторів; відсутність у ТОВ «Трайгон-Експорт» в експлуатації морського терміналу, про що детально зазначено у позовній заяві та використання відповідачем-2 інфраструктури позивача без відповідних правових підстав

Крім того, використання відповідачем-2 інфраструктури позивача внаслідок виконання умов оспорюваного договору, створює перешкоди у доступі ДП «МТП «Чорноморськ» до вказаних причалів, оскільки обробка суден силами та засобами відповідача-2 є досить повільною, у порівнянні зі швидкістю обробки суден іншими портовими операторами, які працюють на вказаних причалах, зокрема власно у порівняні з ДП «МТП «Чорноморськ». У зв`язку із зайняттям причалів суднами за заявками ТОВ «Трайгон - Експорт» та повільною їх обробкою, ДП «МТП «Чорноморськ» фактично втрачає можливість обробляти судна на вказаних причалах власними силами і використовувати власну портову інфраструктуру (відкриті складські площі), яка розташована в тилах вказаних причалів і є необхідною під час обробки суден саме на причалах №№ 5,6, та не використовується (не доцільно використовувати) під час обробки суден на інших причалах, у зв`язку з віддаленим її розташуванням.

На переконання позивача, зазначене свідчить про здійснення незаконної господарської діяльності ТОВ «Трайгон - Експорт» на складських площах ДП «МТП «Чорноморську що межують з причалами №№ 5,6 та, відповідно, на причалах №№ 5,6 що створює перешкоди та робить неможливим виконання ДП «МТП «Чорноморськ» своїх зобов`язань перед клієнтами за договорами перевалки вантажів та перед державним бюджетом, завдає шкоди правам та інтересам трудового колективу підприємства.

Судом першої інстанції враховано, що оскільки така ситуація фактично призводить до завдання збитків позивачу, тому існує обґрунтоване припущення, що після постановлення рішення по даній справі фактично не буде «ефективно» відновлено порушені права ДП «МТП «Чорноморськ» з огляду на те, що наразі триваюче бездоговірне (безпідставне) використання відповідачем-2 портової інфраструктури ДП «МТП «Чорноморськ» завдає збитків підприємству та в подальшому ДП «МТП «Чорноморськ» вимушено буде звертатись з позовами до ТОВ «Трайгон-Експорт» про відшкодування збитків. Адже, до моменту вирішення основного спору у ДП «МТП «Чорноморськ» фактично не буде можливості вести облік кількості обробленого відповідачем-2 вантажу, що є підставою для оплати за використання портової інфраструктури згідно договору № 55/д від 21.05.2024 р. у зв`язку з розірванням вказаного договору з ініціативи відповідача -2.

Зазначені обставини стали підставою для звернення ДП «МТП «Чорноморськ» із заявою про забезпечення позову разом із поданням позовної заяви, оскільки у діяльності портового оператора швидкість обробки суден та ефективне використання портової інфраструктури напряму впливає на прибуток підприємства. Натомість у випадку продовження такої поведінки з боку ДП «АМПУ» та ТОВ «Трайгон - Експорт» зазначені дії призведуть до значних збитків ДП «МТП «Чорноморськ», а також до неможливості виконання зазначеного рішення по справі.

Позивач вважає, що доводи апелянтів, викладені в апеляційних скаргах щодо відсутності підстав для застосування заходів забезпечення позову є безпідставними, оскільки умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що мас бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Крім того, позивач заперечує проти доводів апелянта Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» щодо зловживання позивачем процесуальними правами, оскільки у даному випадку позивач скористався своїми процесуальними правами щодо зміни предмету позову та заяви про забезпечення позову виключно та у межах, визначених положеннями ст..ст. 13, 46, 136 ГПК України, а всі дії позивача спрямовані виключно на вирішення спірної ситуації в межах правового поля та на захист своїх прав та інтересів, а отже, у діях позивача не може бути умислу, спрямованого на порушення порядку господарського судочинства.

Позивач просить суд залишити оскаржувану ухвалу без змін, як законну та обґрунтовану, ухвалену відповідно до норм матеріального та процесуального права та таку, що спрямована на реальне недопущення, ускладнення або унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Апеляційні скарги відповідачів залишити без задоволення, оскільки доводи, викладені в апеляційних скаргах є безпідставними та необґрунтованими, такими, що спростовуються доказами, наданими в обґрунтування заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Державне підприємство "Морський торговельній порт "Чорноморськ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами " ( з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 13.11.2024) до Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАЙГОН-ЕКСПОРТ":

1. Усунути перешкоди Державному підприємству "Морський торговельний порт "Чорноморськ" у здійсненні ним права володіння і користування майном: складськими площами в тилах причалів №(№) 5-6 морського порту Чорноморськ, а саме складським майданчиком з будівлями та спорудами, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1533857851108, що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ (місто Іллічівськ) вулиця Сухолиманська, 14-А та складським майданчиком з будівлями та спорудами, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1530428751108, що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ (місто Іллічівськ) вулиця Сухолиманська, 12 як володільцю морських терміналів, єдиних майнових комплексів, що включають в себе технологічно пов`язані об`єкти портової інфраструктури, є портовим оператором з доступом до причалів №№ 1 - 22, 26 - 29 морського порту Чорноморськ на підставі Договору № 199-П-АМПУ-17 від 29.12.2017 року про забезпечення доступу Портового оператора до причалу (ів), укладеному між ДП "МТП "Чорноморськ" та ДП "Адміністрація морських портів України"

- шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Трайгон-Експорт" , Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" забезпечити Державному підприємству "Морський торговельний порт "Чорноморськ" безперешкодне проведення ним, як портовим оператором, вантажно-розвантажувальних робіт на причалі(ах) №(№) 5-6 та складських площах в тилах цих причалів із використанням перевантажувального обладнання, що йому належить.

- шляхом заборони (зупинення) діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Трайгон-Експорт" в частині користування складськими площами ДП "МТП "Чорноморськ" в тилах причалів №(№) 5-6 морського порту Чорноморськ, а саме складським майданчиком з будівлями та спорудами, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1533857851108, що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ (місто Іллічівськ) вулиця Сухолиманська, 14-А та складським майданчиком з будівлями та спорудами, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1530428751108, що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ (місто Іллічівськ) вулиця Сухолиманська, 12, яка унеможливлює Державному підприємству "Морський торговельний порт "Чорноморськ" безперешкодне проведення вантажно-розвантажувальних робіт та користування нерухомим та рухомим майном;

2. Визнати договір № 17-П-АМПУ-24 про забезпечення доступу Портового оператора до причалу (ів) від 28.03.2024 року, укладений між ДП "АМПУ" та ТОВ "Трайгон-Експорт" недійсним.

Крім того, ДП "МТП "Чорноморськ" подано вдруге заяву забезпечення позову від 13.11.2024 шляхом заборони відповідачам вчиняти певні дії , а саме:

- заборонити ТОВ "Трайгон-Експорт" вчиняти будь-які дії (в тому числі проїзд, розміщення майна, навантаження, розвантаження, тощо) щодо користування майном ДП "МТП "Чорноморськ", а саме: складськими площами ДП "МТП "Чорноморськ", а саме складським майданчиком з будівлями та спорудами, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1533857851108, що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ (місто Іллічівськ) вулиця Сухолиманська, 14-А та складським майданчиком з будівлями та спорудами, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1530428751108, що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ (місто Іллічівськ) вулиця Сухолиманська, 12, що межують з причалами №№ 5,6, та відповідно причалом(лами) №(№) 5-6 (номери реєстрації в реєстрі ГТС України: UAILK004 та UAILK005, балансоутримувач: ЧФ ДП "АМПУ", довжина: 155,0 м та 179,90 м. відповідно, глибина 13,0 м. кожного), що знаходяться в межах морського порту Чорноморськ (реєстраційний номер порту UAILK, місце знаходження: Чорне море) та доступ до цього майна до набрання законної сили рішенням по справі;

- заборонити ДП "АМПУ", в особі Чорноморської філії ДП "АМПУ", здійснювати планування та складання графіку обробки суден за заявками ТОВ "Трайгон - Експорт" до набрання законної сили рішенням по справі.

Заява про необхідність вжиття заходів забезпечення позову обґрунтована саме наявністю чинного договору про забезпечення доступу Портового оператора до причалу (ів) № 17-П-АМПУ-24 про від 28.03.2024 без відповідних правових підстав для його укладення, а саме невідповідність ТОВ "Трайгон-Експорт" критеріям, які ставляться Законом України «Про морські проти України" до портових операторів; відсутність у ТОВ "Трайгон-Експорт" в експлуатації морського терміналу.

Крім того, позивач зазначає, що оскаржуваний договір про забезпечення доступу Портового оператора до причалу(ів) № 17-П-АМПУ-24 від 28.03.2024, укладений між Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трайгон-Експорт", не направлений на послугу із забезпечення доступу до причалів, оскільки ДП "АМПУ" самостійно не може забезпечити такий доступ без відповідних договорів відповідача-2 з позивачем із визначенням умов організації та забезпечення доступу до портової інфраструктури ДП "МТП "Чорноморськ", виключно з використанням якої можливо фактично дістатися до причалів № № 5-6.

За твердженням позивача, на балансі ДП "АМПУ" та інших суб`єктів господарювання відсутні автомобільні, під`їзні шляхи, які б забезпечували фактичний доступ техніки, транспорту, вантажу для можливості проведення навантажувально-розвантажувальних робіт на причалах №№ 5, 6 ДП "АМПУ".

Позивач зазначає, що у даному випадку відсутність у відповідача-2 договору з позивачем про використання портової інфраструктури ДП "МТП "Чорноморськ" фактично робить неможливим виконання оскаржуваного договору про забезпечення доступу портового оператора до причалу(ів), оскільки без використання портової інфраструктури ДП "МТП "Чорноморськ", ДП "АМПУ" неможливо забезпечити ТОВ "Трайгон -Експорт" фізичний доступ техніки та вантажу до/з причалів, а ДП "МТП "Чорноморськ" не має права безоплатно передавати своє майно в користування іншим юридичним особам.

Крім зазначеного, позивач посилається на те, що постановка суден до причалів №№ 5-6 за заявками ТОВ "Трайгон-Експорт" створює перешкоди у доступі ДП "МТП "Чорноморськ" до вказаних причалів, оскільки обробка суден силами та засобами відповідача-2 є досить повільною, у порівнянні зі швидкістю обробки суден іншими портовими операторами, які працюють на вказаних причалах, зокрема власне у порівняні з ДП "МТП "Чорноморськ".

За твердженням позивача зайняття причалів суднами за заявками ТОВ "Трайгон-Експорт" та повільною їх обробкою, ДП "МТП "Чорноморськ" фактично втрачає можливість обробляти судна на вказаних причалах власними силами і використовувати власну портову інфраструктуру (відкриті складські площі), яка розташована в тилах вказаних причалів і є необхідною під час обробки суден саме на причалах №№ 5,6.

Позивач зазначає, що такі дії відповідачів створюють перешкоди у здійсненні господарської діяльності позивача та роблять неможливим виконання ДП "МТП "Чорноморськ" своїх зобов`язань перед клієнтами за договорами перевалки вантажів, а також перед державним бюджетом, оскільки ТОВ "Трайгон-Експорт" здійснює незаконну господарську діяльність на складських площах ДП "МТП "Чорноморськ", що межують з причалами №№ 5,6 та, відповідно, на причалах №№ 5,6.

Крім того, внаслідок повільної обробки суден силами ТОВ "Трайгон-Експорт", ДП "МТП "Чорноморськ" зазнає збитків внаслідок фактичного простою портової інфраструктури, яка розташована в тилах причалів №№ 5-6 (відкриті складські площі).

У результаті, за доводами заявника, дії відповідачів призводять до завдання збитків позивачу та в подальшому ДП "МТП "Чорноморськ" вимушено буде звертатись з позовами до ТОВ "Трайгон-Експорт" про відшкодування збитків, оскільки до моменту вирішення основного спору у ДП «МТП «Чорноморськ» фактично не буде можливості вести облік кількості обробленого відповідачем-2 вантажу, що є підставою для оплати за використання портової інфраструктури згідно договору № 55/д від 21.05.2024 у зв`язку з розірванням вказаного договору з ініціативи віповідача-2.

Наведені вище обставини стали підставою для звернення позивача із заявою про забезпечення позову, оскільки у діяльності портового оператора швидкість обробки суден та ефективне використання портової інфраструктури напряму впливає на прибуток підприємства. Натомість у випадку продовження такої поведінки з боку ДП «АМПУ» та ТОВ «Трайгон - Ескпорт» зазначені дії призведуть до значних збитків позивача, а також до неможливості виконання зазначеного рішення по справі.

За вказаних обставин позивач просить вжити заходи забезпечення позову відповідно до його заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2024 у справі № 910/13570/24 заяву Державного підприємства "Морський торговельній порт "Чорноморськ" про вжиття заходів забезпечення позову задоволено частково. Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги щодо вжиття заходів до забезпечення позову шляхом заборони ТОВ "Трайгон-Експорт" вчиняти будь-які дії (в тому числі проїзд, розміщення майна, навантаження, розвантаження, тощо) щодо користування майном ДП "МТП "Чорноморськ", а саме: складськими площами ДП "МТП "Чорноморськ", а саме складським майданчиком з будівлями та спорудами, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1533857851108, що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ (місто Іллічівськ) вулиця Сухолиманська, 14-А та складським майданчиком з будівлями та спорудами, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1530428751108, що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ (місто Іллічівськ) вулиця Сухолиманська, 12, що межують з причалами №№ 5,6, та відповідно причалом(лами) №(№) 5-6 (номери реєстрації в реєстрі ГТС України: UAILK004 та UAILK005, балансоутримувач: ЧФ ДП "АМПУ", довжина: 155,0 м та 179,90 м. відповідно, глибина 13,0 м. кожного), що знаходяться в межах морського порту Чорноморськ (реєстраційний номер порту UAILK, місце знаходження: Чорне море) та доступ до цього майна до набрання законної сили рішенням по справі є співмірними заявленим позовним вимогам.

В іншій частині заяви забезпечення позову відмовлено, оскільки заборона ДП "АМПУ" в особі Чорноморської філії ДП "АМПУ" здійснювати планування та складання графіку обробки суден за заявками ТОВ "ТРАЙГОН-ЕКСПОРТ" до набрання законної сили рішенням по справі, з огляду на предмет та підставу позову, призводить до блокування господарської діяльності відповідачів, і за умови недоведеності наявності порушення прав заявника свідчить про його неспівмірність та порушуватиме збалансованість інтересів сторін справи.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції керувався тим, що невжиття таких заходів забезпечення позову може значно ускладнити виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог, а вжиття заходів забезпечення є розумним, адекватним, ефективним змісту порушеного права на відновлення якого подано позов.

Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку, зокрема, обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість вчинення відповідачем певних дій не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Крім цього, при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS № 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

За приписами ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визначені в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (ст. 13 Конвенції).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року в справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Поняття "ефективний засіб" за висновками Європейського суду з прав людини (рішення від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії"), передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

В ході вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При цьому, обов`язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову.

Згідно з частиною 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Згідно з частиною 4 статті 139 Господарського процесуального кодексу України у заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.

Отже, з положень частини 4 статті 139 Господарського процесуального кодексу України слідує, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Оскільки у даному випадку позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (наведена правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).

Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Співмірність передбачає співвіднесення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами 1-2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Окрім того, засіб захисту повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).

З огляду на закріплені в наведених положеннях принципи з урахуванням практики Європейського суду з прав людини щодо їх застосування (рішення від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України", від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії", від 17.07.2008 у справі "Каіч та інші проти Хорватії") вбачається, що Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18).

Поряд з викладеним, вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів статей 13, 15, 74 ГПК України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов`язок доказування і подання доказів), господарський суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову права цього учасника, а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином.

Судом встановлено, що позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, а відтак, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Колегія суддів зазначає, що задовольняючи заяву про забезпечення позову судом першої інстанції не досліджено тих обставин та доказів на їх підтвердження, що причал(ли) №(№) 5-6 (номери реєстрації в реєстрі ГТС України: UAILK004 та UA1LK005, балансоутримувач: ЧФ ДП «АМПУ», довжина: 155,0 м та 179,90 м) є майном позивача, що призвело до помилкових висновків суду та ухвалення незаконної та необґрунтованої судової ухвали про вжиття забезпечення заходів позову та заборону відповідачу - 2 користуватись вказаним майном ураховуючи наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 55 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання реалізують свою господарську компетенцію на основі права власності, права господарського відання, права оперативного управління відповідно до визначення цієї компетенції у цьому Кодексі та інших законах.

Майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління (ч. 3 ст. 73 ГК України).

Згідно ст. 136 ГК України право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб`єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно- господарську діяльність підприємства.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до заяви про забезпечення позову від 13.11.2024 не додано документів на підтвердження свого господарського відання на причали № 5 та № 6, матеріали справи не містять таких доказів, а судом першої інстанції у не з`ясовано всі обставини та не досліджено наявність доказів на їх підтвердження.

Крім того, позивачем у заяві про вжиття заходів забезпечення позову визнається, що фактичне виконання зобов`язань за спірним Договором № 17-П-АМПУ-24 про забезпечення доступу Портового оператора до причалу (ів) від 28.03.2024, укладеного між ДП «АМПУ» та ТОВ «Трайгон-Експорт», з боку ДП «АМПУ» здійснюється Чорноморською філією ДП «АМПУ» (Адміністрацією морського порту Чорноморськ), яка є відокремленою філією ДП «АМПУ».

При цьому позивачем також зазначено, що дані з приводу технічних характеристик причалів за №№ 5,6, що розташовані в морському порту Чорноморськ, зазначені згідно відомостей Реєстру гідротехнічних споруд України, розміщеному на офіційному сайті ДП «АМПУ» за посиланням: https://www.uspa.gov.ua/revestr-gts.

Однак судом першої інстанції не було перевірено інформацію у вказаному реєстрі, який є загальнодоступним, а отже і не з`совано, що у цьому реєстрі на сторінці 4 окрім інформації щодо технічних характеристик причалів № 5 та № 6 міститься також наступна інформація (витяг із Реєстру додається), зокрема:

- по причалу № 5: порядковий номер ГТС - UAILK004; дата призначення номера - 09.09.2013; власник (балансоутримувач) ГТС, документ, що підтверджує право власності, користування - Держава в особі Міністерства інфраструктури України (Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" (Чорноморська філія), акт приймання-передачі майна від 13.06.2013, розподільчий баланс майна від 13.06.2013; найменування організації, що експлуатує ГТС, документ, що дає право на експлуатацію - ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Чорноморської філії; назва ГТС - причал 5; Місце розташування ГТС - акваторія морського порту Чорноморськ.

- по причалу № 6: порядковий номер ГТС - UAILK005; дата призначення номера - 09.09.2013; власник (балансоутримувач) ГТС, документ, що підтверджує право власності, користування - Держава в особі Міністерства інфраструктури України (Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" (Чорноморська філія), акт приймання-передачі майна від 13.06.2013, розподільчий баланс майна від 13.06.2013; найменування організації, що експлуатує ГТС, документ, що дає право на експлуатацію - ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Чорноморської філії; назва ГТС -причал 6; місце розташування ГТС - акваторія морського порту Чорноморськ.

Враховуючи, що право користування причалами № 5 та № 6 належить ДП «АМПУ» в особі Чорноморської філії ДП «АМПУ» та жодного права користування за ДП «МТП «Чорноморськ» на вказане майно не значиться, вказані причали не віднесено до майна ДП «МТП «Чорноморськ», колегія суддів приходить до висновку, що заборона користування вказаним майном не є адекватним, співмірним і обґрунтованим заходами забезпечення позову, не відповідає вимогам збалансованості інтересів сторін та наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог немайнового характеру, оскільки унеможливлює реальне здійснення розвантажувально - навантажувальних робіт та виконання зобов`язань за договором № 17-П-АМПУ-24 від 28.03.2024, укладеним між ДП «АМПУ» та ТОВ «Трайгон - Експорт» та має ознаки вирішення спору по суті, оскільки фактично зводиться до застосування наслідків недійсності правочину.

Одночасно колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову в частині заборони відповідачу-1 здійснювати планування та складання графіку обробки суден за заявками ТОВ «Трайгон-Експорт», оскільки призведе до блокування господарської діяльності відповідачів та порушуватиме збалансованість інтересів сторін.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, про відмову у забезпеченні позову.

За змістом ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку про те, що доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Трайгон-Експорт" при перевірці в апеляційному порядку знайшли своє підтвердження, а суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи та дійшов помилкового висновку про задоволення заяви про забезпеченні позову.

Доводи апеляційної скарги Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в частині визнання зловживанням процесуальними правами подання державним підприємством «Морський торговельний порт «Чорноморськ» 13.11.2024 у справі № 910/13570/24 заяви для вирішення питання про забезпечення позову колегією відхиляються, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема:

1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;

2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;

3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;

4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;

5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Зловживання процесуальними правами - це правопорушення, яке характеризуется умисними недобросовісними діями учасників господарського процесу (їх представників), що спричиняють порушення процесуальних прав інших учасників господарського процесу (їх представників), з метою перешкоджання гарантованому у пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод правосуддю, що є підставою для застосування судом процесуальних санкцій (позбавлення права на процесуальну дію або застосування судом інших негативних юридичних наслідків, передбачених законом).

Зловживання правами характеризуються умислом, спрямованим на порушення порядку господарського судочинства.

Характерними ознаками зловживання процесуальними правами є: формальне, непропорційне використання процесуального права всупереч легітимній меті, з якою це право встановлено нормами цивільного процесуального права, недобросовісність дій, умисний характер, завідома несумлінність.

Основна ознака зловживання процесуальними правами полягає в тому, що дії, які її складають, вчиняються з видимістю реалізації законних прав особи.

З аналізу наведених норм вбачається, що зловживанням правами можуть визнані дії учасника процесу, які формально хоча й передбачені серед його повноважень та прав, однак здійснюються ним не з метою досягнення передбаченого законом процесуального результату, а з метою перешкоджання розгляду справи.

У даному випадку позивач скористався своїми процесуальними правами щодо зміни предмету позову для захисту своїх прав та інтересу та подав заяву про забезпечення позову з урахуванням зазначених змін в межах, визначених положеннями ст.ст. 46, 136 ГПК України. Отже, на даний момент в діях позивача не вбачається умислу, спрямованого на порушення порядку господарського судочинства.

В іншій частині доводи апеляційної скарги Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені в ухвалі місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, а тому апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Трайгон-Експорт" підлягає задоволенню, апеляційна скарга Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" частковому задоволенню, ухвала суду - скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись статтями 129, 269, 255, 270, 271, 273, пунктом 2 частини 1 статті 275, статтями 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трайгон-Експорт" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.11.2024 у справі № 910/13570/24 задовольнити.

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.11.2024 у справі № 910/13570/24 задовольнити частково.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.11.2024 усправі № 910/13570/24 скасувати.

У задоволенні заяви Державного підприємства "Морський торговельній порт "Чорноморськ" про забезпечення позову у справі № 910/13570/24 відмовити повністю.

Стягнути з Державного підприємства "Морський торговельній порт "Чорноморськ" (68001, Одеська область, місто Чорноморськ, вулиця Праці, будинок 6, ЄДРПОУ 01125672) на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (01135, м. Київ, пр. Берестейський, 14, код ЄДРПОУ 38727770) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3028, 00 грн.

Видати наказ.

Стягнути з Державного підприємства "Морський торговельній порт "Чорноморськ" (68001, Одеська область, місто Чорноморськ, вулиця Праці, будинок 6, ЄДРПОУ 01125672) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трайгон-Експорт" (04116, місто Київ, вулиця Старокиївська, будинок 10, ідентифікаційний код 36469551) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3028, 00 грн.

Видати наказ.

Видачу наказів доручити Господарського суду міста Києва.

Матеріали справи № 910/13570/24 повернути на розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст скалдено та підписано 13.03.2025.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

Г.П. Коробенко