Рішення від 13.03.2025 по справі 341/1840/24

Єдиний унікальний номер 341/1840/24

Номер провадження 2/341/85/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

13 березня 2025 року м.Галич

Галицький районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді Куценко М.О.,

за участі секретаря судового засідання Сегін І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Галичі, в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Івано-Франківський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про стягнення грошових коштів, не виплачених при звільненні з роботи, -

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача«Дочірнього підприємства «Івано-Франківський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про стягнення грошових коштів, не виплачених при звільненні з роботи.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що у період з 29.01.2007 по 16.10.2023 позивач знаходився у трудових відносинах з філією «Рогатинська дорожня експлуатаційна дільниця ДП «Івано-Франківський Облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України». На сьогоднішній день назва підприємства змінилася на Дочірнє підприємство «Івано-Франківський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України». Зазначене підтверджується записами у трудовій книжці ( НОМЕР_1 від 09.08.1984). Відповідно до наказу № 1-к від 29.01.2007 року позивача прийнято на посаду лінійного механіка на ДРП-1 з оплатою згідно штатного розкладу, що підтверджується записом № 24 у трудовій книжці НОМЕР_1 від 29.01.2007 р. 02.01.2020 р. позивач згідно наказу №1-к від 02.01.2020 р. переведений на посаду начальника ДРП-1, про що свідчить запис №25 у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 02.01.2020 р. 16.10.2023 р. згідно наказу №6-к від 16.10.2023 р. ОСОБА_1 звільнено за згодою сторін (ч.1ст.36КЗпП), про що свідчить запис №26 у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 16.10.2023 р. За час роботи позивачу нарахована, але невиплачена заробітна плата у розмірі 57158,02 грн., що стверджується довідкою. Однак в день звільнення 16.10.2023 р., відповідач не здійснив виплату належних коштів, що є грубим порушенням ч.1ст.116КЗпП України. За таких обставин, просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки в розрахунку при звільненні.

Ухвалою судді від 10.09.24 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с. 14).

04.11.2024 року на адресу суду надійшло клопотання від позивача про заміну відповідача Філія «Рогатинська дорожня експлуатаційна дільниця» Дочірнього підприємства «Івано-Франківський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на належного «Дочірнє підприємство «Івано-Франківський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (а.с.23).

Ухвалою суду від 18.11.2024 р. замінено неналежного відповідача Філію «Рогатинська дорожня експлуатаційна дільниця» Дочірнього підприємства «Івано-Франківський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на належного «Дочірнє підприємство «Івано-Франківський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (а.с.34).

18.11.2024 р. позивачем ОСОБА_1 подано клопотання про витребування доказів від «Дочірнього підприємства «Івано-Франківський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», інформацію про заборгованість з виплати заробітної плати ОСОБА_1 , який працював у Філії «Рогатинська дорожня експлуатаційна дільниця» Дочірнього підприємства «Івано-Франківський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України». (а.с.29).

Ухвалою суду від 18.11.2024 року клопотання позивача про витребування доказів задоволено (а.с. 35).

23.01.2025 р. дочірнє підприємство «Івано-Франківський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» на адресу суду скерувало довідку про заборгованість по заробітній платі (а.с.46).

У судове засідання сторони не з`явились.

Позивач ОСОБА_1 через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а.с.23).

Представник відповідача Дочірнього підприємства «Івано-Франківський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» в судове засідання не з`явився, про причини неявки в суд не повідомив.

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин, відзив на позов до суду не надав, будь-яких клопотань та заяв від відповідача подано до суду не було, а також за наявності згоди позивача, суд, у відповідності до ч. 8 ст. 178ЦПК України розглядає справу за наявними у справі матеріалами, та відповідно до ст. 280 ЦПК України, може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, у зв`язку з наступним.

Відповідно до ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

В судовому засіданні встановлено, що з 29.01.2007 по 16.10.2023 позивач знаходився у трудових відносинах з Філією «Рогатинська дорожня експлуатаційна дільниця» Дочірнього підприємства «Івано-Франківський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», що стверджується копією трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 09.08.1984 р. (а.с.6-8). Пізніше відповідач змінив назву з Філія «Рогатинська дорожня експлуатаційна дільниця» Дочірнього підприємства «Івано-Франківський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на «Дочірнє підприємство «Івано-Франківський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України».

Згідно з наказом №6-к від 16.10.2023 р. ОСОБА_1 звільнено за згодою сторін (ч.1ст.36КЗпП), про що свідчить запис №26 у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 16.10.2023 р. (а.с.8).

Згідно довідки заборгованості по заробітній платі ОСОБА_1 працював в філії «Рогатинська дорожня експлуатаційна дільниця» ДП «Івано-Франківський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» з 29.01.2007 року у відповідності до наказу №1-к на посаді лінійного механіка ДРП-1. Згідно наказу №1-к від 02.01.2020 року, був переведений на посаду начальника ДРП-1. Наказом №6-к, звільнений 16.10.2023 р. за згодою двох сторін у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 36КЗпПУ. Загальна сума заборгованості по заробітній платі становить 32958 грн. 95 коп. (а.с.46).

Спірні відносини між сторонами виникли з підстав того, що при звільненні позивача повний розрахунок з ним не проведено.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до частини 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Аналіз норм ст. ст. 47, 116 КЗпП України, Закону України «Про оплату праці» свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, тощо) належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; в разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність. Така правова позиція викладена в поставах Верховного Суду України № 6-1395цс16 від 26.10.2016 року, № 6-788цс16 від 14.12.2016 року, № 6-2912цс16.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Судом з урахуванням вказаної норми надається оцінка доводів позивача в частині обґрунтування вимог про стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі в заявленому розмірі.

Відповідно до ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Про надання відомостей щодо нарахованої і виплаченої зарплати вказано в ст. 110 КЗпП і ст. 30 Закону України «Про оплату праці» - при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати.

Відповідно до статті 116 КЗпП, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно пункту 2.2 Рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 року у справі щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу вказано, що за статтею 47 Кодексу роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Так, в день звільнення позивача відповідач, в порушення ст. 116 КЗпП України, не провів з позивачем повний розрахунок.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі, яка була нарахована але не виплачена при звільненні в розмірі 57158 грн. 02 коп., посилаючись на довідку про нараховані доходи з серпня 2022 року по жовтень 2023 року (а.с. 31), що на думку суду є помилковим, оскільки зазначена довідка не містить інформацію про існуючу заборгованість з виплати заробітної плати.

Разом з тим на виконання ухвали суду про витребування доказів від 18.11.2024 (а.с. 35), відповідачем надано суду довідку заборгованості по заробітній платі, відповідно якої загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем по заробітній платі станом на 20.01.2025 становить 32958 грн. 95 коп. (а.с. 46).

Відповідачем не надано доказів, які підтверджують погашення заборгованості з заробітної плати перед позивачем та поважність причин несвоєчасного розрахунку при звільненні чи інших обставин, які мають значення для розгляду зазначеної справи.

Враховуючи що сума невиплаченої позивачу заборгованості з виплати заробітної плати становить 32958 грн. 95 коп., позивачем зазначена сума не оспорювалась, а також матеріали справи не містять доказів, які ставлять під сумнів інформацію надану відповідачем, суд вважає що саме зазначена сума заробітної плати нарахованої, але не виплаченої при звільненні підлягає стягненню з відповідача.

Щодо стягнення з Дочірнього підприємства «Івано-Франківський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на користь позивача середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд зазначає наступне.

Із змісту ст.117КЗпП України вбачається, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного суду від 08 лютого 2022 року, справа № 755/12623/19, провадження № 14-47цс21, середній заробіток за статтею 117 КЗпП України за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій) та є своєрідною санкцією для роботодавця за винні дії щодо порушення трудових прав найманого працівника. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

При стягненні середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні на підставі ст. 117 КЗпП України, суд керується постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Відповідно до п. 5 розділу ІV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з п. 8 розд. ІV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (середньо годинна) заробітна визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Як встановлено, станом на день ухвалення рішення у справі фактичний розрахунок відповідачем з позивачем не проведено.

Нарахована позивачу заробітна плата за серпень та вересень 2023 року становить 88946,63 грн. без відрахування обов`язкових платежів та внесків, а кількість фактично відпрацьованих позивачем робочих днів протягом двох місяців перед звільненням становить 44 дні.

Оскільки відповідно до вимог ст.117КЗпП з вини власника не було виплачено належних звільненому позивачу сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, суд вважає, що вимога про стягнення середнього заробітку є підставною.

Отже, середній заробіток за вказаний період, що підлягає стягненню, становить 26636,23 грн. (203,33 грн. х 131 робочий день), без утримання податків й інших обов`язкових платежів, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, а тому позовні вимоги в даній частині є обґрунтованим та підлягають задоволенню.

Крім того, уст. 265 ЦПК Українизакріплено, що у рішенні суд зазначає про розподіл судових витрат.

Питання щодо розподілу судових витрат вирішується відповідно дост. 141 ЦПК України. Так, згідно з ч. 1ст. 133 ЦПК Українисудові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Відповідно ч. 1ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2ст. 137 ЦПК України).

При вирішенні заяви позивача про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 5000 грн. судом враховується наступне.

Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом за умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, зокрема у справах N 923/560/17, N 329/766/18, N 178/1522/18.

ЦПК Українипередбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір-обґрунтованим.

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При розгляді питання щодо розміру витрат на правову допомогу які підлягають стягненню в даній справі, суд враховує, що було подано позовну заяву в якій окремим пунктом зазначено про проведення розгляду у відсутність представника позивача.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Щодо співмірності витрат на правову допомогу слід ураховувати позицію ВС від 01.09.2020 р. у справі N 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У Постанові ВС від 31.08.2023 N 824/20/23 (61-6611ав23) вказано, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених ч. 4ст. 137 ЦПК України.

При визначенні розміру відшкодування витрат на професійну правову допомогу суд повинен ураховувати складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг і витрачений адвокатом час на їх надання, а не лише дані, наведені стороною в поданих документах. Про це зазначила колегія суддів Другої судової палати ККС ВС у постанові від 7 вересня 2023 року по справі N 202/8301/21.

Враховуючи складність справи, яка не є складною, надані послуги, значення справи для позивача та відповідача, враховуючи дії сторін у справі, тривалість розгляду справи, суд вважає, що розмір витрат позивача є непропорційним до предмету позову не відповідає принципам справедливості та верховенства права, та вартість послуг є вочевидь завищеною, тому, на думку суду витрати на правову допомогу у розмірі 3000 грн відповідатимуть обсягу наданих послуг та вимогам розумності та справедливості.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1ст. 5 Закону України «Про судовий збір», з відповідача необхідно стягнути в дохід держави судовий збір у розмірі 1909,61 грн. (за дві позовні вимоги, де: 698,41 грн. сума судового збору пропорційно розміру задоволеної позовної про стягнення заборгованості по заробітній платі; 1211,20 грн. судовий збір за позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні).

На підставі викладено, керуючись ст.ст. 258, 259, 264, 265, 268, 280-282, 289, 430 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Івано-Франківський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про стягнення грошових коштів, не виплачених при звільненні з роботи задовольнити задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Івано-Франківський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (код ЄДРПОУ 31790584, м. Івано-Франківськ, вул. Петрушевича, 1) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , суму невиплаченої заробітної плати у розмірі 32958 (тридцять дві тисячі дев`ятсот п`ятдесят вісім) гривень 95 копійок.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Івано-Франківський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (код ЄДРПОУ 31790584, м. Івано-Франківськ, вул. Петрушевича, 1) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні (за шість місяців) в розмірі 26636 (двадцять шість тисяч шістсот тридцять шість) 23 грн.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Івано-Франківський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на користь держави 1909 (одна тисяча дев`ятсот дев`ять) гривень 61 копійка судового збору.

Стягнути зДочірнього підприємства «Івано-Франківський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (код ЄДРПОУ 31790584, м. Івано-Франківськ, вул. Петрушевича, 1) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) грн. 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте Галицьким районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

На рішення може бути подана апеляційна скарга позивачем до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановленихст.284 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення суду складено 18.03.2025 року.

СуддяМихайло КУЦЕНКО